CC BY
311
УДК 347.962.6 О. М. Овчаренко,
канд. юрид. наук Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Украши ¡мет Ярослава Мудрого», м. Харюв
ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ СТРОК1В ДАВНОСТ1 ПРИТЯГНЕННЯ СУДД1В ДО В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 ЗА ПОРУШЕННЯ ПРИСЯГИ
У статп аналiзуeться законодавство про судоустрш, яким визначаються строки давностi притягнення суддi до ди^и^^рно! або конституцшно-правово'1 вiдповiдальностi. Обгрунтовуеться необхiднiсть установлення в Закош Украiни «Про Вищу раду юстици» строку давностi для звшьнення суддi за порушення присяги. Брак останнього суперечить засадам пропорцшносп i правовоi визначеносп, а також негативно позначаеться на забезпеченнi процесуальноi незалежносп суддiв.
Ключовг слова: вщповщальшсть суддi, порушення присяги, принцип пропорцшносп, принцип правово'1' визначеностi, строки давносп звiльнення суддi за порушення присяги.
Конститущя Украiни в розд. II «Права, свободи та обов'язки людини i громадянина» закрiпила засади притягнення особи до юридично'1' вiдповiдальностi. Конституцшш приписи, що регламентують це питання, викладенi у 11 статтях 61-63 та п. 14 ч. 1 ст. 92. Вщповщно до ст. 61 Основного Закону шхто не може бути двiчi притягнений до юридично! вщповщальносп одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична вщповщальшсть особи мае шдивщуальний характер. О^м того, засади цивiльно-правовоi вiдповiдальностi, дiяння, яю е злочинами, адмшютративними або дисциплiнарними правопорушеннями, i вiдповiдальнiсть за них визначаються виключно законами Украiни (п. 14 ч. 1 ст. 92 КУ). Конститущя Украши проголосила фундаментальний принцип незалежносп суддiв i назвала пiдстави звшьнення суддi з посади саме тим органом, що його обрав або призначив (частини 1 i 5 ст. 126) [2; 1996. - № 30. - Ст. 141].
Процедурш аспекти притягнення суддiв до ди^и^^рно! вщповщальносп, а також звшьнення 1х за порушення присяги викладеш в Законах Украши «Про судоустрш i статус суддiв» [2; 2010. - № 41-45. - Ст. 529] i «Про Вищу раду юстици» [11]. Упм, щ акти не позбавленi недолiкiв, на що звертають увагу як вiтчизнянi науковщ (Ю. Г. Нiкiтченко [7, с. 160164], О. О. Присяжнюк, О. П. Свсеев [10, с. 201-210]), так i Свропейський суд з прав людини. У ачш 2013 р. останнш постановив ршення у справi екс-суддi Верховного Суду Украши О. Волкова, в якому звернув увагу на низку суттевих прогалин у нащональному законодавствi, що регламентуе процедуру звшьнення суддiв за порушення присяги. У п. 139 указаного ршення вщзначено, що украшське законодавство не передбачае жодних часових обмежень, пов'язаних з процедурою звшьнення суддi за порушення присяги. Хоча Суд i не вважае за доцшьне вказувати, яким саме мае бути строк давносп, вш попереджуе, що такий безстроковий пщхщ до дисциплшарних справ проти суддiв серйозно загрожуе принципу правовоi визначеностi [4]. Вивчення практики притягнення суддiв до вщповщальносп на пiдставi матерiалiв Вищо! ради юстицп теж свiдчить про те, що вказана законодавча прогалина негативно позначаеться на забезпеченш процесуальноi незалежносп суддiв при вiдправленнi правосуддя. З урахуванням браку у ст. 32 Закону Украши «Про Вищу раду юстици» ч^ких критерив для окреслення ознак порушення присяги в дiяннях суддiв, будь-який служитель Фемщи перебувае пiд постiйною загрозою звшьнення за щею пiдставою аж до завершения своа професiйноi кар'ери.
У зв'язку з вищевикладеним вважаемо, що юнуе вiдчутна потреба у вивченш чинного законодавства в частинi, яка регламентуе строки давносп при притягненш суддiв до рiзних видiв юридично! вiдповiдальностi, мiжнародних стандартiв у зазначенш сферi, а
також у дослщженш загальнотеоретичних положень, пов'язаних з шститутом строку давностi. Отже, метою дано'1 публшацп е обгрунтування необхiдностi встановлення в Законi Украши «Про Вищу раду юстици» строку давносп для звiльнення суддi за порушення присяги.
Строки давност1 притягнення до в1дпов1дальност1: загальнотеоретичний п1дх1д. Як справедливо вщзначае росшський учений М. В. В^ук, установлюючи певний строк давносп виникнення юридично! вiдповiдальностi, законодавець презюмуе, що за цей строк правопорушення могло втратити суспiльну небезпеку, а сам правопорушник не е суспшьно небезпечним. Вiдповiдальнiсть не може переслщувати людину все 11 життя. У цьому полягае соцiальна сутнють iнституту давностi в публiчному правi [1, с. 189].
Наявнiсть шституту строкiв давностi в законодавствi гарантуе одночасне дотримання конституцiйних прав та свобод людини i громадянина, штереав держави. Вона означае, що сплив строюв давностi притягнення до юридично1 вiдповiдальностi е обставиною, яка виключае застосування цих правових санкцiй до порушниюв закону. Брак таких строюв давностi притягнення до юридично1 вщповщальносп певного виду порушуе низку загальних принципiв цього правового iнституту, зокрема, його справедливости спiвмiрностi (пропорцiйностi) i правово1 визначеностi тако1 вiдповiдальностi.
Така засада, як справедливiсть, полягае насамперед у тому, що покарання за правопорушення визначаеться з урахуванням його суспшьно! небезпеки й тяжкосп спричинених ним наслiдкiв. Окрiм того, будь-яке порушення правопорядку, спричинене знову ж таки правопорушенням, повинно бути усунено, порушене право вщновлено, а спричинену шкоду компенсовано в повному обсязi [1, с. 189, 195].
Принцип спiвмiрностi (пропорцiйностi) вiдповiдальностi досить влучно охарактеризував Конституцшний Суд РФ. Згщно з його правовою позицiею заходи юридично! вiдповiдальностi (санкци штрафного чи карального характеру) мають бути пропорцшними конституцiйно визначеним завданням i охоронюваним законним iнтересам, а також характеру вчиненого протиправного дiяння, винi правопорушника й шшим обставинам. Цей принцип вимагае встановлення публiчно-правовоi вiдповiдальностi лише за винне дiяння, а його диференщащя залежить вiд тяжкостi дiяння, розмiру й характеру спричиненоi шкоди, ступеня вини правопорушника та шших суттевих обставин, що зумовлюють iндивiдуалiзацiю при застосуваннi покарання [Див.: 8; 9].
Принцип визначеносп юридично! вщповщальносп е вагомим складником загальноправового принципу визначеносп правовоi норми. Останнiй випливае з конституцшно! засади рiвностi вах перед законом i судом (ст. 22 Конституци Украiни), оскшьки така рiвнiсть може бути забезпечена лише за умови однозначного розумшня й тлумачення норми всiма суб'ектами правозастосування. Як пiдкреслив Конституцiйний Суд РФ, невизначенють змiсту правовоi норми, навпаки, допускае можливють необмеженого розсуду в процес й застосування й неодмшно призводить до свавiлля, а значить, i до порушення принципiв рiвностi й верховенства права [8].
Практика Свропейського суду з прав людини. Практикою Свропейського суду з прав людини сформовано власний пщхщ до шституту строюв давносп. Так, Суд вважае, що давнють може визначатися як право, надане законом особ^ яка вчинила протиправну дш, бшьше не зазнавати переслщування, не бути засудженим зi спливом певного строку з моменту вчинення цiеi ди. Строки давностi притаманнi всiм правовим системам держав-члешв. Вони мають низку завдань, серед яких - забезпечення правовоi визначеностi i завершеностi, гарантування правовоi захищеностi шляхом установлення строку для дш i перешкоджання посяганню на право на захист, яке могло б бути скомпрометоване, якщо б суди виносили ршення, заснованi на доказах, якi були б неповними через сплив часу [6].
Давшсть виникнення правопорушення, як пщстава для звшьнення вiд вщповщальносп, встановлено стосовно дисциплшарно:!, адмiнiстративноi i кримiнальноi вiдповiдальностi [1, с. 251]. Це правило е проявом конституцшних припиав щодо державного захисту прав та свобод людини i громадянина.
Строки давностг за трудовим законодавством. У сферi дисциплшарно! вщповщальносп цей шститут передбачено законодавцем для переважно! бшьшосп працiвникiв i державних службовцiв, дисциплшарна вiдповiдальнiсть яких регламентуеться вiдповiдними законами, статутами i внутрiшнiми корпоративними актами. Як правило, нормативно встановлюеться строк притягнення до дисциплшарно! вiдповiдальностi тсля виявлення проступку, а також строк давносп накладення стягнення, який за загальним правилом починае спливати з моменту вчинення дисциплiнарного правопорушення.
Як слушно пiдкреслюе Ю. М. Т^анов, норми, якi встановлюють строки притягнення до дисциплшарно! вiдповiдальностi, за своею правовою природою не е реабштуючими, однак, установивши 1'х, законодавець виходив з можливостi звiльнення особи вщ вiдповiдальностi, обмежуючи розумним строком перюд невизначеного положення правопорушника й органи публiчноi влади, якi мають в установленому законом порядку притягати цю особу до вiдповiдальностi [12, с. 98].
За КЗпП Украiни дисциплшарне стягнення застосовуеться роботодавцем безпосередньо тсля виявлення проступку, але не тзшше одного мiсяця з дня його виявлення (ст. 148) [3; 1971.
- 17 груд. - Додаток до № 50]. Час звшьнення пращвника вщ роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатшстю або перебування у вiдпустцi до уваги не береться. Днем виявлення дисциплiнарного проступку вважаеться дата, коли посадовш особ^ якiй пiдпорядковано працiвника, стало вщомо про проступок незалежно вiд того, надшена остання правом накладення стягнення чи т. Дисциплiнарне стягнення не може бути накладено тзшше 6-ти мюящв з дня вчинення проступку. До зазначених строюв не включаеться час провадження у кримiнальнiй справi [13, с. 348].
Строки давностг за кримгнальним законом. При обчисленш стоюв давностi у кримiнальному правi вихiдною е теза про суспшьну небезпеку злочину. Установлюючи певний строк, протягом якого особу можна притягти до вiдповiдальностi за протиправне дiяння, передбачене КК Украiни, законодавець презюмуе, що зi спливом цього строку дiяння втрачае властивiсть сустльно! небезпеки ^ вiдповiдно, правопорушник не повинен нести передбачену законом вщповщальшсть. Так, згщно зi ст. 49 КК Украши особа звiльняеться вiд кримшально! вiдповiдальностi, якщо з дня вчинення нею злочину i до дня набрання вироком законно! сили минули таю строки:
1) два роки - у разi вчинення злочину невелико! тяжкосп, за який передбачене покарання менш суворе, нiж обмеження волi;
2) три роки - у разi вчинення злочину невелико'1 тяжкосп, за який передбачене покарання у видi обмеження або позбавлення волi;
3) п'ять роюв - у разi вчинення злочину середньо! тяжкостi;
4) десять роюв - у разi вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять роюв - у разi вчинення особливо тяжкого злочину.
1з цього правила iснуе лише 2 винятки:
— по-перше, питання про застосування давностi до особи, яка вчинила особливо тяжкий злочин, за який згщно iз законом може бути призначено довiчне позбавлення вол^ вирiшуеться судом. Якщо ж вш не визнае за можливе застосувати давнiсть, довiчне позбавлення волi не може бути призначено й замшюеться позбавленням волi на вщповщний строк;
— по-друге, давнiсть не застосовуеться у випадку вчинення злочишв проти миру й безпеки людства, передбачених у статтях 437 - 439 i ч. 1 ст. 442 КК Украши [2; 2001. - № 25.
- Ст. 131].
Строки давност1 притягнення до адмтстративног в1дпов1дальност1. Вщповщно до ст. 38 КУпАП адмшютративне стягнення може бути накладено не тзшш як через 2 мюящ з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенш - не тзшш як через 2 мюящ з дня його виявлення, за винятком випадюв, коли справи про адмшютративш правопорушення зпдно з КУпАП пiдвiдомчi суду (судд^. У такому разi стягнення може бути накладено не тзшш як через 3 мюящ з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенш -
не тзшш як через 3 мюящ з дня його виявлення, кр!м справ про корупцiйнi адмiнiстративнi правопорушення.
Адмiнiстративне стягнення за вчинення корупцшного правопорушення може бути накладено протягом 3-х мюящв з дня виявлення, але не пiзнiше одного року з дня його вчинення. За вчинення правопорушення, передбаченого ст. 16414 КУпАП, воно може бути накладено протягом 3-х мюящв з дня виявлення, але не тзшше 2-х рокiв з дня його вчинення.
У випадку закриття кримшального провадження, але за наявносп в дiях порушника ознак адмшютративного правопорушення адмiнiстративне стягнення може бути накладено не тзшш як через мюяць з дня прийняття ршення про закриття такого провадження [3; 1984. -Додаток до № 51. - Ст. 1122].
Строки позовног давност1 за чинним законодавством. У приватних галузях права строки позовно'1 давност сприяють змщненню стабiльностi правовiдносин i правопорядку. Протягом такого строку особа може захистити свое порушене право у примусовому порядку. Сплив строку давносп, про застосування якого заявлено стороною по справ!, за процесуальним законодавством е пщставою для винесення судом р!шення про вiдмову у прийняттi позову до розгляду [1, с. 253].
Згщно зi ст. 256 ЦК Украши позовна давнiсть - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цившьного права або штересу. Загальна позовна давнють установлюеться тривалiстю у 3 роки. Для окремих видiв вимог законом може встановлюватися спецiальна позовна давнють - скорочена або бшьш тривала порiвняно iз загальною (статп 256 i 257 ЦК Украши) [2; 2003. - №№ 40-44. - Ст. 356].
Строки давност1 притягнення суддгв до дисциплтарно'г в1дпов1дальност1 за законодавством про судоустрт. За п. 4 ст. 86 Закону Украши «Про судоустрш i статус суддiв» дисциплшарне стягнення до суддi застосовуеться не тзшше 6-ти мюящв вщ дня вiдкриття ВККС Украши провадження в дисциплшарнш справi, але не тзшше одного року вщ дня учинення проступку без урахування часу тимчасово'1 непрацездатносп або перебування суддi у вщпустщ [2; 2010. - № 41-45. - Ст. 529]. Вщповщно до ст. 43 Закону Украши «Про Вищу раду юстици» дисциплшарне стягнення до судд! (йдеться про суддгв вищих спецгалгзованих суд1в I Верховного Суду Украши) застосовуеться Вищою радою юстици не тзшше 6-ти мюящв з дня виявлення проступку без урахування часу тимчасово'1 непрацездатносп судд! або перебування його у вщпустщ, але не тзшше одного року вщ дня вчинення проступку [2; 1998. - № 25. - Ст. 146]. Водночас у ст. 32 цього ж Закону, яка регламентуе пщстави i процедуру звшьнення судд! з посади за порушення присяги, жодних строюв застосування ще! санкци щодо судд!в не передбачено.
Аналогiчнi строки передбачеш законодавством бшьшосп кра'н СНД (Армени, киргиз!'!, Беларусi та ш.) [5, с. 27-36].
Ураховуючи викладеш вище позици, вiдзначимо, що ситуащя, коли щодо правопорушень, учинених суддями пщ час виконання ними сво'х посадових обов'язюв, не встановлено строюв давносп, е неприйнятною з точки зору засад верховенства права й незалежносп судд!в. Фактично порушення суддею присяги прир!вняно до найтяжчих кримшально караних д!янь, за як! закон передбачае покарання у вид! дов!чного позбавлення вол!, а також злочишв проти миру й безпеки людства. Водночас в жодному раз! не можна ототожнювати суспшьну небезпеку вказаних д!янь, хоча, безумовно, не слщ недоощнювати й судд!всью правопорушення. Якщо суддя виконуе покладеш на нього функци пщ постшною загрозою звшьнення, це спотворюе саму щею процесуально'1 незалежносп представниюв судово'1 влади. Порушення принципу верховенства права полягае в тому, що за таких обставин не можна вести мову про усталенють ! визначенють правових вщносин у сфер! вщправлення правосуддя. Отже, необхщнють введення строюв позовно'1 давносп притягнення до вщповщальносп за порушення присяги судд! е очевидною.
На нашу думку, оптимальним строком можна вважати 6 мюящв вщ дня виявлення факту порушення суддею присяги ! 3 роки з дня вчинення вщповщного д!яння (дш або безд!яльносп). Таю строки позовно'1 давносп вщповщатимуть значущосп для суспшьства й
держави обов'язку суддi щодо дотримання присяги й чинного законодавства при вщправленш правосуддя.
Отже, пропонуемо доповнити ст. 32 Закону Украши «Про Вищу раду юстици» пiдпунктом такого змюту: «Вища рада юстици розглядае питания про звыьнення суддг з посади за порушення присяги не тзтше шести мгсяцгв з дня виявлення факту порушення ним присяги без урахування часу тимчасовог непрацездатностг суддг або перебування його у в1дпустц1, але не тзтше трьох рок1в в1д дня вчинення цього д1яння».
Список лiтератури: 1. Витрук Н. В. Общая теория юридической ответственности: моногр. / Н. В. Витрук. - М.: РАП, 2008. - 324 с. 2. Вщомосп Верховно'1' Ради Украши. 3. Вщомосп Верховно'1' Ради УРСР. 4. Волков проти Украши: ршення Свроп. суду з прав людини по заявi № 21722/11 вщ 09.01.2013 р. - 1нформ. портал ХПГ [Електрон. ресурс]. -Режим доступу: http://khpg.org/index.php?id=1359450183. 5. Клеандров М. И. Судебные системы государств-участников СНГ: законодательное обеспечение: моногр. / М. И. Клеандров. - М.: Юристъ, 2002. - 623 с. 6. Коем та iншi проти Бельги: ршення Свроп. суду з прав людини № 2000^11 вщ 22.06.2000 р. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://sim.law.uu.nl/SIM/CaseLaw/Hof.nsf/e4ca7ef017f8c045c1256849004787f5/1d3a0da61897346 cc125690b004a9e6f?OpenDocument. 7. Нттченко Ю. Г. Правове регулювання дисциплшарно'1' вщповщальносп суддiв / Ю. Г. Нттченко // Вища рада юстици - 15 роюв / Ю. Г. Нiкiтченко; за заг. ред. В. М. Колесниченка. - К.: Вид-во ЛОГОС Украша, 2012. - С. 160-164. 8. Постановление КС РФ по делу о проверке конституционности отдельных положений Закона РСФРС «О государственной налоговой службе РСФСР» и Законов РФ «Об основах налоговой системы в РФ» и «О федеральных органах налоговой полиции» от 15.07.1999 г. // СЗ РФ. -1999. - № 30. - Ст. 3988. 9. Постановление КС РФ по делу о проверке конституционности отдельных положений абз. 6 ст. 6 и абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закона РФ от 18.06.1993 г. «О применении контрольно-кассовых машин при осуществлении денежных расчетов с населением» в связи с запросом Дмитровского райсуда Московской обл. и жалобами граждан // СЗ РФ. - 1998. -№ 20. - Ст. 2173. 10. Присяжнюк О. О. Проблеми притягнення суддiв до дисциплшарно'1' вщповщальносп / О. О. Присяжнюк, О. П. Свсеев // Пробл. законность - 2012. - № 118. -С. 201-210. 11. Про Вищу раду юстици: Закон Украши № 22/98-ВР вщ 15.01.1998 р. (з наступ. змшами й допов.) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/22/98-%D0%B2%D1%80. 12. Тиганов Ю. Н. Пресекательные сроки дисциплинарной ответственности судей: проблемы и пути решения // Современное право. - 2011. - № 3. - С. 95-100. 13. Трудове право: пщруч. [В. В. Жернаков, С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко та /н.]; за ред. В. В. Жернакова. - Х.: Право, 2012. - 496 с.
ПРОБЛЕМА ОПРЕДЕЛЕНИЯ СРОКОВ ДАВНОСТИ ПРИВЛЕЧЕНИЯ СУДЕЙ К ОТВЕТСТВЕННОСТИ ЗА НАРУШЕНИЕ ПРИСЯГИ Овчаренко Е. Н.
В статье анализируется законодательство о судоустройстве, которым определяются сроки давности привлечения судьи к дисциплинарной или конституционно-правовой ответственности. Обосновывается необходимость установления в Законе Украины «О Высшем совете юстиции» срока давности для увольнения судьи за нарушение присяги. Отсутствие последнего противоречит общеправовым принципам пропорциональности и правовой определенности, а также негативно отражается на обеспечении процессуальной независимости судей.
Ключевые слова: ответственность судьи, нарушение присяги, принцип пропорциональности, принцип правовой определенности, сроки давности увольнения судьи за нарушение присяги.
THE PROBLEM OF DETERMINATION OF THE LIMITATION PERIOD FOR BRINGING JUDGES UNDER RESPONSIBILITY FOR VIOLATION OF THE JUDICIAL OATH
Ovcharenko О. М.
The author analyzes legislation that determines the limitation period for bringing judges to disciplinary and constitutional liability. It is proved that the Law of Ukraine "On the High Council of Justice" must contain limitation period for discharging judges for violation of the judicial oath. The absence of such a rule contradicts the fundamental principles of proportionality and legal certainty, and has as a negative impact on the provision of procedural independence of the judiciary.
Key words: liability of judges, violation of the judicial oath, the principle of proportionality, the principle of legal certainty, limitation period for discharging judges for violation of the judicial oath.
Hadiurnxa do peda^ii 24.09.2013p.
