CC BY
27
1СТОР1Я ТА ТЕОР1Я ДЕРЖАВИ I ПРАВА
УДК 342.828 (477) О. Ковальчук
Нацюнальний унiверситет "Львiвська полггехшка"
ПИТАННЯ ВИБОРУ ВИБОРЧО1 СИСТЕМИ В УКРА1Н1
©Ковальчук О., 2014
Проаналiзовано три основш типи виборчих систем - мажоритарна, пропорцшна та змiшана. Велику увагу придшено питанню вибору для Украши найприйнятшшо!' виборчо!" системи щодо кожного виду виборiв.
Ключовi слова: вибори, виборча система, мандат.
O. Kovalchuk
PROBLEMS OF ELECTION SYSTEM IN UKRAINE
In the article we consider the following three types of election system - majority, proportional and mixed. It is suggested to carry out elections in Ukraine by proportional system.
Key words: elections, election system, mandate.
Е. Ковальчук
ВОПРОС ВЫБОРА ИЗБИРАТЕЛЬНОЙ СИСТЕМЫ В УКРАИНЕ
Анализируются три основных типа избирательных систем - мажоритарная, пропорциональная и смешанная. Значительное внимание уделяется вопросу выбора для Украины наиболее приемлемой избирательной системы по каждому виду выборов.
Ключевые слова: выборы, избирательная система, мандат.
Постановка проблеми. З прийняттям Конституцл Укра!ни на загальнодержавному piBHi було визначено, що народ Укра!ни як носш сувереттету й як едине джерело влади в Украш мае безумовне i прюритетне право на ii здшснення безпосередньо та через органи державно! влади й органи мюцевого самоврядування, а одтею з основних форм безпосередньо! демократа!, за допомогою яко! реалiзуеться народне волевиявлення, е вибори. Вiдтак постала потреба наукових дослiджень iнституту виборчого права на рiвнi конституцiйного права. Однак цього виявилось недостатньо. Адже Основний Закон держави не вирiшив i, зрештою, не мiг вирiшити уЫх проблем державотворення. Зокрема, не визначеним у Конституцл залишаеться питання, якою мае бути виборча система -мажоритарною, пропорщйною чи змiшаною. Крiм того, упродовж двох останнiх десятилпъ в Украш вiдбуваеться невпинний виборчий процес: проводилися парламентсью, мiсцевi, президентсью вибори, неодноразово повторнi вибори та вибори депутата замiсть тих, яю вибули.
Мета дослiдження - провести комплексне дослщження основних типiв виборчих систем та з'ясувати, яка з них найприйнятшша для застосування в Украш, обгрунтувати важливiсть ii обрання для реалiзацil виборчого процесу.
Стан дослщження. Окремi аспекти дослвджувано! проблеми висвггаеш в працях вiтчизняних учених-конституцюналютав з питань виборчого процесу: О. Барабаша, А. Георгща, В. Головатенка, В. Свдокимова, Г. Журавльово!, В. Жураковського, В. Кампо, П. Кислого, Г. Клименко,
129
В. Копейчикова, М. Коршенка, В. Кравченка, О. Лавриновича, С. Макогона, В. Мелащенко, В. Молдована, М. Орзiха, Н. Плахотнюка, В. Погорiлка, С. Саетово!, О. Святоцького, М. Ставшйчук, Ю. Тодики, В. Цеткова, В. Чушенка, В. Шаповала, Ю. Шемшученка, I. Шкурата, В. Яворського; зарубiжних учених: К. Арановського, М. Баглай, В. Бартишева, I. Боброва, Н. Бутусова, П. Василенкова, Е. Вшлей, Л. Воеводша, В. Григор'ева, Л. Ентша, Г. Сллшека, В. Жданова, I. 1ль!нського, Д. Керiмова, А. Юма, В. Котока, М. Крутоголова, Д. Ламберта, Ю. Лейбо, Е. Лейкмана, А. Лепьошюна, В. Основша, Н. Старовойтова, Я. Уманського, I. Фарбера, Н. Фарберова, В. Федосова, В. Чантурiя, Б. Чичерша, В. Чирюна, Г. Шахназарова, Н. Шишюно!; дослiдникiв теорп держави i права, мiжнародного, адмiнiстративного, кримiнального, цивiльного права, кториюв, полiтологiв, фiлософiв, соцiологiв, зокрема: С. Алексеева, Е Ввденсько!, В. Войтенко, В. Горшенева, В. Князева, А. Колодш, О. Кордуна, В. Кульчицького, С. Лисенкова, М. Марченко, В. Мельниченко, А. Михайленка, П. Недбайла та шших учених.
Виклад основних положень. Термш "виборча система" в юридичнш лiтературi розгля-даеться у двох значеннях - широкому i вузькому. У широкому значенш пiд виборчою системою розумготь систему сустльних вiдносин, якi складаються у зв'язку з виборами оргашв публiчноl влади та визначають порядок !х формування [1, с. 307], або сукупшсть юридичних норм, що за^плюють порядок оргашзацп i проведення виборiв, виборчi права громадян i демократичний порядок визначення результатiв голосування [2, с. 331]. У вузькому - певний споиб розподшу депутатських мандата мiж кандидатами - залежно ввд результатiв голосування виборцiв або шших уповноважених осiб [3, с. 323; 4, с. 107], чи то сукупшсть юридичних норм, що регулюють порядок визначення результата голосування [5, с. 35]. Ми схильш тд виборчою системою розумгги встановлений законом споЫб визначення результатiв голосування i порядок розподiлу депутатських мандатiв мiж кандидатами (важливо, що таких способiв iснуе кiлька, i застосування кожного з них до одних i тих самих шдсумюв голосування може дати рiзний результат).
Науцi конституцшного права та свiтовiй практищ проведення виборiв вiдомi три основнi типи виборчих систем: мажоритарна, пропорцiйна та змшана. Щоб дати вiдповiдь на питання, яка виборча система жт^бна Укра!ш, розглянемо коротко кожну з них.
Отже, пiд час застосування мажоритарно! (вщ франц. - "бшьпйсть") виборчо! системи обраним вважаеться той кандидат, який отримав бiльшiсть голоав вiдповiдного округу або кра!ни загалом. Розрiзняють мажоритарнi системи абсолютно! (Франщя, Еквадор та iн.), вщносно!, ще 11 називають плюральною (США, Великобриташя, Канада, Iндiя та iн.) та квалiфiкованоl (Чилi) бiльшостi.
У першому випадку для перемоги необхiдно отримати понад 50 вiдсоткiв дiйсних голос1в виборцiв (або вiд загально! кшькост виборчого корпусу чи загально! кшькосп виборцiв, що прийшли на голосування), в другому - випередити за кшьюстю голоЫв усiх iнших кандидата, а в третьому - отримати передбачену законом квалiфiковану кiлькiсть голоЫв (2/3, 3/4), яка мае перевищувати абсолютну бiльшiсть (така система рщко застосовуеться, оскiльки ще менш результативна, шж система абсолютно! бiльшостi). Опоненти мажоритарно! системи об'ективними недолiками мажоритарно! системи абсолютно! бшьшоста вважають те, що голоси, подаш за переможених кандидат1в, фактично пропадають (до того ж кшьюсть цих голосiв може наближатися до половини поданих в окруз^; мажоритарно! системи вiдносноl бшьшоста - те, що значна кшьюсть виборщв (тiльки, зазвичай, бiльша шж половина) залишаються "викинутими" i не враховуються тд час розподiлу мандата, а також викривлюеться картина реального сшвввдношення полiтичних сил у кра!ш: партiя, яка отримала меншiсть голомв виборцiв, отримуе бiльшiсть депутатських мкць.
Найширшi можливостi для участi полгшчних партiй у виборах, безпосереднього !х впливу на розподiл депутатських мандата надае пропорцшна виборча система, яка передбачае проведення виборiв на суто партшнш основi у багатомандатних виборчих округах за партшними списками. Сьогодш !! застосовують бiльше як у 60 кра!нах (Iспанiя, Швецiя, Фiнляндiя, Норвегiя, Iзраlль, Нiдерланди, Швейцарiя та ш.) пiд час виборiв усього парламенту (Дашя, Португалiя, Люксембург, Латвiя), лише нижньо! палати (Австралiя, Австрiя, Бельг1я, Польща, Бразил1я), % складу нижньо! палати (ФРН) [6, с. 265].
130
Необхвдно зазначити, що пропорцiйний розподiл мкць може здiйснюватись рiзними способами, передусш на пiдставi виборчо! квоти, яка вираховуеться дiленням загально! кiлькостi голоЫв виборцiв, поданих в окрузi, на кшьюсть мандатiв, якi мае набрати партя, щоб отримати один мандат. Ввдповвдно до отримано! квоти розподшяються мандати мiж партiями. Для цього кiлькiсть голос1в виборцiв, що тдлягають розподiлу, дiлять на виборчу квоту, тобто визначаеться мшмальна кiлькiсть голосгв виборцiв, отриманих кожною партiею. Розподш мандатiв, що залишились, може бути проведений одним iз двох способiв: 1) за методом найбiльшого залишку, коли нерозподiленi мандати вiддаються париям, як мають найбiльшi залишки голосгв виборцiв, або 2) найбiльшого середнього, коли мандати, що залишились, розподшяються мiж париями, якi мають найбшьше середне. Щоб вирахувати середне кожного списку, треба кшьюсть голоЫв виборщв, поданих за партiю, роздiлити на кшьюсть отриманих нею мандата плюс 1 [7, с. 9]. Ввд-поввдно, за одного й того самого розподшу голомв виборцiв мiж полiтичними партiями остаточний результат виборiв рiзнитиметься залежно вiд застосованого способу розподшу мандата, вибiр якого зумовлений, зокрема тим, на якi партй - великi (другий спосiб) чи невелик! (перший) -зорiентована виборча система у держав^
Пропорцiйна система знае й iншi способи визначення пропорцiйностi депутатських мiсць кiлькостi отриманих голоЫв. Так, доволi значне поширення (Бельгiя, Австрiя, Португалiя, Франщя - вибори до Нащональних зборiв 1986 р. та ш.) отримав метод д'Ондта. Суть його полягае у тому, що кшьюсть отриманих кожною партаею голоЫв дшиться послiдовно на ряд цших чисел (1, 2, 3, 4...). Результати дшення розмщаються за спадом 42.000; 37.000; 34.000; 21.500... Виборчою квотою буде число, порядковий номер якого ввдповвдае юлькост мандатiв, що розподiляються в окруз^
Вiдразу розподiлити усi мандати, не застосовуючи iнших способiв, уможливлюе метод Ге^ Друпа. Суть його полягае у тому, що для визначення квоти за формулою: Q = X : У (де Х - загальна кшьюсть голоЫв виборщв, У - кшьюсть мандата) знаменник послвдовно збшьшуеться на 1, 2, 3 тощо доти, доки не вийде число, що може роздшити ум мандати.
Потрiбно зауважити, що за пропорцшно! системи iснуе ще таке поняття, як загороджувальний бар'ер, тобто вимога мiнiмально! кiлькостi голоЫв, яка мае бути подана виборцями за партi!, для того, щоб вони могли взяти участь у розподЫ мандата (ця вимога може бути виражена як в процентному, так i в юльюсному ввдношенш). Застосовуватись обмеження може i на першш стадi!, i на стадп вторинного розподiлу мандатiв. Так, наприклад, у ФРН дiе 5 %-й бар'ер, в Сгипт -8 %-й, в Туреччиш - 10 %-й. У Швецп, щоб брати участь у розподт мандатiв, партя повинна отримати не менше 4 % голоЫв по кра!нi або 12 % - у виборчому окруз^ у вторинному ж розподЫ беруть участь лише списки, як подолали 12 %-й бар'ер, в Ггалп до розподiлу остаточних мандата не допускаються партi!, що набрали менше як 3 000.000 голоЫв по кра!ш [7, с. 13].
У середиш списку партi!, яю подолали загороджувальний бар'ер, мандати розждаляються залежно вiд виду системи списюв. За системи "жорстких" списков кандидата у списку розподшяються не за алфавитом i не довiльно, а залежно ввд "ваги" кандидата, його становища у партп. Голосуючи за список загалом, виборщ не висловлюють ставлення до окремих кандидатiв. Виграш за списком мандати вiддаються кандидатам ввдповвдно до черговостi !х розташування у списку, яка визначаеться безпосередньо партаею.
1нший порядок розподiлу мандата за системи "гнучких" спискiв: голосуючи за список загалом, виборець визначае кандидата, якому вш ввддае перевагу. Ввдповвдно мандат отримае кандидат, який мае найбшьшу кiлькiсть знаков переваги.
Складтшою е система преференцiйного голосування: виборець голосуе не просто за списком, а проставляе кандидатам у бюлетеш преференцй 1, 2, 3., зазначаючи тим самим, у яюй послщовносп обрання кандидатiв для нього найбажанiше. За кожним списком, отримавши мандат, обраним вважаеться той кандидат, який мае найбшьшу шдиввдуальну цифру. Система преференцш практикуеться у Фшляндп, Бельгi!, Нiдерландах.
Дуже складною з погляду мехашзму розподiлу мандатiв всередиш спискiв е система передаваних голомв (дiе в Iрландi!, Австралi!, на Малкл). Враховуються не лише перпй, але i другi та трета преференцi!. Крiм того, за ще! системи застосовуються, як правило, панашироваш
131
бюлетеш, тобто за одним списком проходять кандидата ввд pi3HKX партiй. У такий cnoci6 виборцевi надаеться можливкть одночасно голосувати i за парию, i за конкретного кандидата [7, с. 14].
Система кумулятивного вотуму характеризуеться тим, що кожний виборець у багатомандатному виборчому окрузi мае стшьки голоЫв, скiльки потрiбно обрати кандидата, або менше (зрозумiло, кшьюсть голоЫв в усiх виборцiв однакова), i розподшяе своï голоси мiж кандидатами як завгодно: може вщдати кiльком кандидатам по одному голосу, а може, наприклад, якомусь одному з кандидата вщдати усi своï голоси, закумулювати ïx у нього. Зввдси i назва системи (наприклад, в Баварп кожен виборець мае по три голоси) [3, с. 370].
Змшана виборча система передбачае поеднання елемента мажоритарноï i пропорцшжй систем (у рiзниx ïx комбшащях) та переважно практикуеться у тих крашах, де йде пошук i становлення виборчих систем (Iталiя, ФРН, Угорщина, Польща, Греция, а в останш роки - Литва, Грузiя, Росiйська Федерацiя).
Кожна з вищерозглянутих виборчих систем мае як позитивш ознаки, так i негативнi. Кожнш властивий певний рiвень демократизму, що проявляеться бшьшою чи меншою мiрою за наявностi чiткиx iстотниx ознак, кожна з яких мае рiзнi варiанти застосування у конкретних крашах. Можна повшстю погодитись iз твердженням Г. Сллшека, що тiльки досввд, а не теорiя, е пробним каменем для визначення придатностi або непридатност виборчоï системи, але неможливо на пiдставi навiть широкого досввду встановити загальновизнанi правила стосовно виборчоï системи. Якщо будь-яка система прижилась в яюйсь однiй державi, то це не означае, що в шшш державi вона не завдасть найневтшшших результатiв [8, с. 5-6].
Украшське суспiльство сьогоднi остаточно ще не визначилося з типом виборчоï системи. Однi вiдстоюють мажоритарну систему. Iншi - пропорцiйну чи змшану. У роздiлi III Конституцп Украïни про систему виборiв не сказано шчого. Вважаемо, що ситуащя полiтичноï нестабiльностi, яка зараз тривае в державi, продовжуватиметься i дат, тiльки буде ще бiльше загострюватись та нагнiтатись вiд одних виборiв до iншиx, доки на конституцшному рiвнi не буде чiтко зафжсовано, за допомогою яких виборчих систем мають проводитись усi види виборiв в Украïнi. Це певною мiрою позбавить краïну нескiнченниx виборчих експеримента i штучного створення полiтичноï напруги, а також сприятиме полiтичнiй стабЫзацп суспiльства, формуванню парламентськоï культури i етики.
Щодо вибору виборчоï системи в Украïнi, то, на нашу думку, насамперед в Украш жт^бно запровадити двопалатний парламент (за результатами Всеукрашського референдуму, проведеного 16 кв^тня 2000 р., бшьшютъ громадян Украïни висловилась за створення двопалатного парламенту), осюльки, обираючи виборчу систему, ми повинш виходити з того, чи парламент так i залишиться однопалатним, чи все ж таки будуть внесет ввдповвдт змши до Конституцiï Украïни i буде запроваджений двопалатний парламент.
Пропонуемо залишити назву законодавчого органу - Верховна Рада Украши, а нижню i верхню палати назвати ввдповвдно: Палата представникiв i Палата репошв (при цьому обов'язково передбачити норму, в яюй зазначалось би, що народний депутат не може бути одночасно членом обох палат).
Верхню палату парламенту - Палату репошв - формувати суто з голiв обласних рад (обраних за мажоритарною системою ввдносжй бшьшоста), внаслвдок чого державi не треба буде витрачати зайвих коштiв на ïï обрання.
Голову Палати регiонiв обирати бшьшютю голосiв ïï членiв таемним голосуванням. До складу Палати репошв в жодному разi не включати колишнix президентiв краïни чи шших посадових осiб (гм можна лише дозволити бути присутшми на ïï заЫданнях, але не мати права голосу). В такий споиб Палата репошв могла б бути незалежним органом, який би забезпечував реальний, прямий зв'язок з усiма репонами держави через ïï членiв - гол1в обласних рад. Це сприятиме шдвищенню авторитету зазначених осiб та ïx вiдповiдальностi перед виборцями. Одночасно з запровадженням такого меxанiзму мае бути розроблений чiткий порядок ввдклику народних депутатiв, депутатiв мiсцевиx рад та гол1в сiльськиx, селищних, мкьких рад у разi невиконання ними своïx обов'язкiв та передбаченi термiни застосування такоï процедури вiдклику, яка за тривалютю не мае перевищувати трьох мiсяцiв.
132
Тодi нижня палата парламенту - Палата представниюв могла б формуватись на осжга пропорцiйноï системи. Ми вважаемо ïï найприйнятнiшою для обрання народних депутатiв Палати представниюв, оскiльки саме пропорцшна система сприятиме зменшенню юлькоста партiй у державi (за правильного застосування), ïx прагненню до об'еднання, до професiоналiзму. Адже пiд час проведення виборiв за мажоритарною виборчою системою кандидат, який балотуеться (такий, що йде на вибори за реальною перемогою), не представляе себе сам. Вш залучае людей, яю "допомагають" йому перемогти на виборах, i дуже часто, зокрема, у випадку парламентських виборiв, навколо нього фактично формуеться оточення осiб, невщомих виборцям, якi у разi його перемоги вшьно здобувають державнi посади.
На ввдмшу вiд мажоритарноï, за пропорцшжй системи уся дiяльнiсть партш, що беруть участь у виборчому процем, до виборiв i тсля них, проглядаеться, i виборц можуть визначити, чого досягнула кожна з цих партш, будучи при влада, i чи варто обирати ïï представниюв на майбутшх виборах. Також тут пристутнш й шший позитивний чинник - виникае добра конкуренщя мiж партiями за добрi справи, яю вони зацiкавленi робити для виборщв, бо завжди прагнуть перемогти i на наступних виборах. Вважаемо за краще, щоб народш депутати працювали за принципом "i соб^ i людям, анiж "тальки собГ'.
Зрозумiло, що за пропорцiйноï системи i питання бiльшостi розглядаеться зовмм в iншiй площинi (партiï не зайнята перетягуванням "незалежних кандидата", - кожна на свш бiк, а та, своею чергою, пiд час прийняття важливих для держави ршень, не мають змоги продавати своï голоси тiй партiï, яка бшьше пообiцяе). Звичайно, iдеальною для демократичного суспшьства е модель, коли виборщ обирають iдею, яка ш найбшьше iмпонуе, i своïми голосами тдтримують партiю, яка вiдстоюе саме цю вдею; до такого стану речей ми i повинш прагнути.
Пропонуемо Палату представниюв формувати так:
1) для проведення голосування утворювати 27 багатомандатних окрупв i вiд кожного округу обирати по мм депутата;
2) вибори проводити за партшними списками;
3) виборчу квоту визначати окремо у кожному виборчому окрузi (загальну кшьюсть дшсних голосiв виборщв, поданих за ум партiï в окруз^ що подолали 10 %-й бар'ер, дшити на кiлькiсть мандата, тобто на мм);
4) для розподшу мандата мiж партiями кшьюсть голомв виборцiв за кожну окрему партаю, що подолала 10 %-й бар'ер, дшити на виборчу квоту;
5) нерозподшеш мандати розподшяти за допомогою методу найбшьшого середнього (наприклад, за партаю А було подано 20.000 голомв, то щ 20.000 дшити на 1 (якщо кшьюсть отриманих мандата за першим розподшом "0" + 1); за партаю В подано 34.000, то щ 34.000 дiлити на 2 (якщо кшьюсть отриманих мандата за першим розподшом "1" + 1), тсля цього вибирати кшьюсть нерозподшених мандата з найбшьших чисел, отриманих ввд дiлення, та п1дсумовувати остаточну кшьюсть мандата, отриманих кожною парпею, що брала участь у ïx розподЫ). Такий спосiб спрямований на формування великих партiй (забезпечення бiльшостi у парламента);
6) кожна парпя складатиме списки своïx членiв з семи омб (бо лише сiм мандата ввд кожного округу, а за бажанням, хоч в усix 27 багатомандатних округах по мм), у такому порядку, в якому хоче, щоб депутати у разi перемоги отримали мандати;
7) виборець, на свш вибiр, може проголосувати загалом за партж>, i тодi мандати будуть ввддаватись за списком, складеним партiею, а може проставити преференцп, тобто напроти кожного прiзвища порядковий номер, залежно ввд того, кого вш хоче бачити обраним в 1, 2, 3,... 7 чергу;
8) пiд час пiдраxунку голомв депутатський мандат отримае кандидат, який набере найбшьшу кшьюсть голомв;
9) якщо двое чи бшьше кандидата наберуть однакову кшьюсть голос1в виборщв, то мандати розподшяться зпдно з ïxнiм розташуванням у списку.
Як наслвдок, за запропонованою системою Палата представниюв складалась би з 189 народних депутата, а Палата репошв - з 27 народних депутата. Така кшьюсть народних обранщв у парламента сприяла б ïxнiй ефектившшш робота та бшьшш прозоростi ïxньоï дiяльностi для виборцiв. Кожний регiон держави мав би р1вне представництво у Верховнш Радi Украïни: 7 + 1 = 8 народних депутата. Ввдповвдно кожна партая, яка прагнула б перемогти, дбала б про свое
133
представництво у кожному репош держави, осюльки в одному регiонi вона може взяти один мандат, в шшому - чотири, а в якихось не отримати жодного.
Звичайно, необхвдно ще передбачити обмежувальнi положення, для того, щоб завадити проходженню до парламенту дрiбниx, можна сказати тимчасових партiй, якi створюються на одш вибори пiд окремих осiб. З щею метою у виборчому закон бажано встановити мiнiмальну кiлькiсть зареестрованих членiв партiï - не менше 30.000 осiб, яка необxiдна для того, щоб партая могла отримати шдписш листи i починати збiр пiдписiв на свою шдтримку (300.000 шдпиЫв виборцiв), а також партая повинна вносити грошову заставу, яка б поверталась у разi перемоги (наприклад, 300.000 грн, така сума була б доступною для члешв партп, бо навiть за мшмальжй кiлькостi членiв партiï - 30.000 оЫб для того, щоб зiбрати зазначену суму, кожний член повинен здати усього 10 грн, що е в межах можливого).
Крiм того, вважаемо за доцшьне передбачити норму, ввдповвдно до якоï особа, яка вже була депутатом Ради ввдповвдного рiвня чи однiеï з Палат, не може обиратись у Раду того самого рiвня або у ту саму Палату, де вона вже була депутатом, бо, як показуе практика минулих виборiв народних депутата Верховжй Ради Украши, таю особи схильш приймати закони (у рiзниx сферах суспiльного життя) переважно на свою користь, незважаючи на загальнодержавш iнтереси та потреби громадян краши; ми вже не говоримо про виборче законодавство, воно повшстю тдганяеться тд той споЫб, у який депутатам найзручнiше (або найдешевше обшдеться) балотуватись на наступний термш.
Що стосуеться iншиx видiв виборiв, то думаемо, що вибори депутата мкцевих рад мають проводитись за мажоритарною виборчою системою ввдносжй бiльшостi, оскiльки наше суспiльство ще не готове до проведення мкцевих виборiв за пропорцiйною системою. А Президент Украïни мае i надалi обиратись населенням краïни за мажоритарною виборчою системою абсолютжй бiльшостi (яка передбачена чинним законом Украïни "Про вибори Президента Украши"), лише, можливо, iз введенням положення, вiдповiдно до якого особа, що е кандидатом на посаду Президента Украïни, вважаеться обраною, якщо за œï проголосували виборщ у бiльше нiж половит умх округiв, утворених у державi для проведення виборiв.
Висновки. Украша як посттоталiтарна держава, хоча i пройшла важливу стадiю розроблення та прийняття Конституцл, нових виборчих закошв, все ще перебувае у сташ переходу до демократiï, на шляху до побудови правовоï держави. Виборчий процес не може iснувати поза полгтичними процесами, що вiдбуваються у суспшьств^ та служить своерiдним шдикатором процесу становлення нацiональноï полiтичноï елгти в Украïнi. Тому вiд того, за якою виборчою системою проводяться вибори в Украш, значною мiрою, залежить подальший розвиток нашоï держави. Ввдповвдно пропонуеться запровадження двопалатноï структури парламенту, за якою верхня палата формуватиметься з гол1в обласних рад, а нижня - за пропорцшною виборчою системою. Вибори депутатiв мкцевих рад проводити за мажоритарною виборчою системою ввдносжй бiльшостi, а Президента Украши i надалi обиратимуть громадяни Украïни за мажоритарною виборчою системою абсолютжй бiльшостi.
1. Еллинек Г. Множественное (плюральное) избирательное право / Г. Еллинек — М.: Типография Товарищества И. Д. Сытина, 1906. — 55 с. 2. Заварнов Н. А. Государственное право развивающихся стран: учеб. пособ. — 2-е изд., доп. и перераб. / Н. А. Заварнов. — М.: Изд-во УДН, 1989. — 76 с. 3. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: учеб: в 4-х т. — Т. 1—2 / отв. ред. Б. А. Срашун. — М.: Изд. БЕК, 1995. — 778 с. 4. Кравченко В. В. Конституцтне право Украши: навч. поЫб. / В. В. Кравченко. — К.: Атжа, 2000. — 320 с. 5. Курс советского государственного права / под ред. Б. В. Щетинника, А. Н. Горшенева. — М.: Высш. шк., 1971. — 449 с. 6. Основи конституцшного права Украши: тдруч. /за ред. В. В. Копейчикова. — К.: Юртком 1нтер, 1998. — 288 с. 7. Шишкина Н. Э. Избирательные системы (Практика зарубежных стран) / Н. Э. Шишкина. — Иркутск: Иркутский гос. ун-т, 1993. — 23 с. 8. Энциклопедический юридический словарь /под общ. ред. В. Е. Крутских. - 2-е изд. -М.: ИНФРА-М, 1999. - 368 с.
134
