CC BY
22
УДК 3.32.324 Доц. 1.М. Флис, канд. полт. наук - Закарпатський ДУ
МИНУЛЕ, ДШСШСГЬ I МАЙБУТНе ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ВИБОР1В
Проведено контент-аналiз основоположних принцишв та рис мажоритарно!, пропорцшно! та змшано! виборчих систем. Розглянуто переваги i недолiки юну-ючих виборчих систем з метою вибору оптимального варiанта з урахуванням мента-л^ету населення, розвиненостi демократичних засад в сусшльствг Також акцентова-но увагу на вагомост визначення виборчо! системи в поличному життi суспiльства.
Ключовг слова: вибори, виборчий процес, виборча система, мажоритарш, про-порцiйнi, змшаш виборчi системи.
"Найбшьшою небезпекою для свободи е пасивтсть народу" Л. Брандейс — "Народний адвокат ", США.
Вступ. Одним 1з найважливших критерпв зршосп сустльства е сту-пшь його демократичной! (р1вень демократа). Адже в сощальному розвитку демокрапя е найефектившшим способом реал1зацп суперечностей, вдоскона-лення 1 гармошзацп сустльства, прагнення забезпечити справедливють, р1в-нють, добробут ус1х людей, що населяють державу.
Для утвердження демократа, як форми державно-пол1тичного устрою сустльства, яка Грунтуеться на визнан народу джерелом 1 ноием влади, не-обхщна висока пол1тична культура населення. Як свщчить практика, демок-рат1я не може утвердитись повтстю 1 вщразу, а супроводжуеться певними втратами 1 помилками, яю неминуч1 для цього процесу. Та все ж цшносп демократа значно переважають !! негативн наслщки, та для цього необхщно провести комплекс заход1в у р1зних сферах суспшьного життя, змшити юну-кга сощально-полггичт структури, сформувати демократичний тип полггич-но! культури.
Як слушно зауважив англо-тмецький соцюлог 1 полгголог Р. Дарен-дорф, демократя не може бути "правлшням народу" в буквальному розумш-ш. Народовладдя 1 самоуправлшня передбачають, насамперед, свободу вибору народом компетентних кер1вниюв, а також можливють народу впливати на них 1 в раз1 потреби замшювати !х достойтшими й компетенттшими. Але головним при цьому е створення умов для управлшня вс1ма справами сустльства не тшьки вщ 1мет народу 1 не тшьки в штересах народу, а й здшснення цього управлшня самим народом [1, 16]. 1накше кажучи, йдеться про переход до полггично! оргатзацп, яка робить управлшня суспшьством 1 державою безпосередньою справою самих громадян. Лише за таких умов вщ-буваеться швершя суб'ектно-об'ективних вщносин, тобто виникае можливють бути не тшьки об'ектом, а й суб'ектом управлшня влади, що 1 е суттю самов-рядування.
Постановка проблеми. Серед головних щеатв 1 критерпв демократичного сустльства е наявнють фундаментальних прав 1 свобод людини. Звюно, проблема прав людини е в1чною, оскшьки школи не настане такий час, коли права та свободи особи досягнуть абсолютно! досконалостп У дос-лщженш зроблено спробу знайти якомога ближчий до досконалост вар1ант дотримання фундаментальних прав 1 свобод людини в сучасних умовах на-шо! держави. Нормою сучасно! пол1тично! культури стае розумшня прюри-
тетност (верховенства) прав людини над будь-якими шшими правами та ш-тересами (класовими, партшними, нацiональними та ш.), розумшня цих прав i свобод як абсолютно! щнносп, без яко! демокрапя неможлива. Справжнiй демократизм потребуе усунення дистанцп мiж проголошеними правами i !х реальним втiленням.
Одним iз провiдних iдеалiв справедливого суспiльного устрою, для якого характерними е вимоги однакових прав i свобод людини, 11 рiвностi перед законом, е сощальна рiвнiсть. "Всi люди народжуються вiльними i рiвни-ми у сво!й гiдностi i правах..." прийнято i проголошено 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеею ООН у Загальнiй декларацп прав людини [2]. Су-часне тлумачення рiвностi виходить з того, що за демократа можлива i навпъ неминуча соцiально-економiчна нерiвнiсть громадян. Демокрапя передбачае лише полiтичну рiвнiсть ушх перед законом, незалежно вiд сощального i ма-терiального становища, але не може гарантувати однакового рiвня життя. По-дiбна нерiвнiсть, хоч i по-рiзному, iснуе практично в усх сучасних демокра-тiях. Проте держава тд впливом демократичних сил вживае заходiв для за-безпечення достатнього рiвня сощально! захищеностi.
Фундаментальним забезпеченням демократа е вибори. Добровшьно беручи в них участь, громадяни в демократичному суспiльствi мають можли-вiсть безпосередньо впливати на формування державних, представницьких, законодавчих, судових, виконавчих оргашв, втiлення волi тае! частини сус-пiльства, котро!, згiдно з законодавством, достатньо для визнання виборiв дшсними. Вибори були вiдомi ще за часiв Ки!всько1 Русi, коли народне зiб-рання у якому брали участь всi чоловiки - вiче - скликалося за волею князя. Шзшше вирiшення багатьох важливих питань суспшьства вирiшували на ра-дi бояр, що складалася iз впливових землевласникiв i духовенства.
Укра!нська козацька вольниця свято дотримувалася виборних тради-цiй, згiдно з якими вш члени укра!нського козацтва мали рiвнi права i могли брати участь у козацьких радах. Особливе мюце в юторп становлення шсти-туту виборностi за умов вщновлення укра!нсько1 державностi посiдають вибори до Установчих зборiв УНР, а також вибори Президента Укра!нсько! Народно! Республжи (1918 р.).
Радянсью виборчi системи практично нiчого не вирiшували, а саме 1х проведення було перетворене на процедуру обов'язкового засвщчення грома-дянами 1хнього лояльного ставлення до юнуючо! системи. Тшьки виборчi кампанп 1988-1990 рр. дали початок ютотному демократичному зрушенню, !х можна назвати напiвдемократичними виборами в СРСР. Уперше в перiод юнування радянсько! влади в процесi виборiв панувала полiтична боротьба, розма!ття думок i кандидатiв.
Вже понад двадцять роюв тому, одним iз перших акпв народного демократичного волевиявлення громадян Укра!ни було затвердження на Всеук-ра!нському референдумi Акту проголошення незалежностi. У цей день - пер-шо! зимово! недiлi 1991 р., на виборчi дiльницi прийшло 31 891 742 особи, або 84,18 % вщ усiх виборщв, якi мали право заявити про суверенитет Укра-!ни як держави. Ствердну вiдповiдь "так" дали 28804100 оаб, або 90,3 % учасниюв референдуму.
Розвиток i реформування виборчоï системи в Украш пройшли низку eTaniB. Практично з моменту набуття Украшою незалежностi не припи-няегься процес формування законодавчого масиву виборчого права. Так, за роки незалежносп Украши було прийнято i дiяло п'ять зaконiв про вибори народних депутапв (27.10.1989 р., 18.11.1993 р., 24.09.1997 р., 18.10.2001 р. I 25.03.2004 р. у редакцп вщ 7.07.2005 р.). За цей час у 27 закошв було внесено поправки i доповнення. Щодо виборiв Президента Украши, то тут було прийнято лише два виборчих закони (5.07.1991 р. та 5.03.1999 р.). Закон про вибори Президента Украши вщ 5 березня 1999 року в редакцп Закону Украши вщ 18 березня 2004 року чинний i дош. За цей час було прийнято 9 закошв, внесено до них змши та поправки. Чотири закони регулювали мiсцeвi вибори (27.10.1989 р., 24.02.1994 р., 14.01.1998 р., 6.04.2004 р), десять рaзiв вносили до них ютотш поправки та доповнення [3].
Досконaлоï виборчоï системи не юнуе як тако^ процес реформування виборчого права в Украш не завершився. Сьогодш, i це не виняток, поняття "вибори" для перешчних громадян постшно асощюеться з днем голосування, коли виборець фшсуе свое волевиявлення безпосередньо на бюлетеш. Проте такий пщхщ е далеким вщ справжнього розумшня виборiв як важливого сус-пшьно-полиичного шституту.
Вибори i голосування здавна практикуються в життi людей як споаб здiйснeння народовладдя, ухвалення рiшeнь, що е нeвiд'емним правом для вшх члeнiв спiльноти. Це право громадян чгтко розписане в Основному закош Ук-рaïни: "Громадяни мають право брати участь в управлшш державними справами, у всеукрашському i мiсцeвих референдумах, вшьно обирати i бути обрани-ми до оргашв дeржaвноï влади та оргашв мiсцeвого самоврядування [4, 12].
Демокрапя передбачае забезпечення вiльних виборiв, якi докорiнно вiдрiзняються вiд виборiв недемократичних i формальних. Усi громадяни за таких умов мають закршлеш Конститущею i законами Укрaïни виборчi права i реальну можливiсть брати участь у виборах (Конститущя Украши визначае, що народне волевиявлення здшснюеться через вибори, референдум та iншi форми бeзпосeрeдньоï дeмокрaтiï) [4, 19].
Анал1з останн1х досл1джень i публжацш. Варто зазначити, що проблему формування демократа у кожнш краш вирiшують пeрeдусiм через вдосконалення правових мeхaнiзмiв. Однак у вiдомiй сучаснш лiтeрaтурi з питанню контeнт-aнaлiзу основоположних принцитв та рис мaжоритaрноï, пропорцiйноï та змiшaноï виборчих систем не придшяють нaлeжноï уваги, незважаючи на його актуальнють. У цiй робот для його проведення викорис-тано юторичний досвiд розвитку дeмокрaтiï у рiзних крaïнaх свiту i застосо-вано його до укрaïнських умов.
Виклад основного матерiалу. Виборча система - це мехашзм розпо-дшу представницьких мaндaтiв вiдповiдно до пщсумюв голосування, меха-нiзм визнання "середньоГ волi виборцiв. G зaкономiрним, що вибори постшно супроводжуються згткненням полiтичних сил, боротьбою лiдeрiв, поль тичних платформ i полiтичних курив, часом дiaмeтрaльно протилежних.
Сьогочасне пол1тичне життя в Укра!ш свщчить: перманентна бороть-ба за повноваження в систем! влади тривае. Боротьба вщбуваеться в умовах, коли предметом дискусш залишаються пол1тична 1 економ1чна стратепя, взаемовщносини владних шститупв, стутнь дов1ри до вс1х гшок влади тощо.
Пол1тичну боротьбу загострюе дуже суперечлива виборча система, особливо в частит вибор1в до Верховно! Ради та мюцевих рад. Як вщомо, 10 липня 2010 р. набув чинност новий "Закон про мюцев1 вибори". Кр1м призначення дати вибор1в, як повщомляе прес-служба ВР Укра!ни, закон змь нюе виборчу систему, за якою обиратимуть депутата до Верховно! Ради Автономно! Республжи Крим, обласних, районних, мюьких, районних у мютах рад, з пропорцшно! на змшану (мажоритарно-пропорцшну).
Зпдно з Законом, вибори депутата до Верховно! Ради Автономно! Республжи Крим, обласних, районних, мюьких, районних у мютах рад прово-дять за змшаною системою, за якою:
• половину ввд кшькосл депутатш (загального складу) в1дпов1дно! ради обира-ють за виборчими списками кандидата у депутати ввд мюцевих оргашзацш полгтичних партш у багатомандатному виборчому окруз1, меж1 якого зб1га-ються з межами, в1дпов1дно, Автономно! Республжи Крим, обласл, району, мюта, району в мгстц
• половину ввд кшькосл депутатш (загального складу) в1дпов1дно! ради обира-ють за мажоритарною системою в1дносно! бшьшосп в одномандатних ви-борчих округах (одномандатт мажоритарш виборч округи), на яю подь ляеться територ1я, в1дпов1дно, Автономно! Республжи Крим, областа, району, мюта, району в мгст!
Вибори депутата сшьських, селищних рад проводяться за мажоритарною системою вщносно! бшьшосп в одномандатних виборчих округах, на яю подшяеться територ1я, вщповщно, села (юлькох сш, жител1 яких добровшьно об'едналися у сшьську громаду), селища. Вибори сшьських, селищних, мюьких гсшв проводять за мажоритарною системою вщносно! бшьшосп в единому одномандатному виборчому окруз1, меж1 якого зб1гаються з межами, вщ-повщно, села (юлькох сш, жител1 яких добровшьно об'едналися у територь альну громаду) селища, мюта.
Кр1м того, виборч1 блоки мюцевих оргатзацш полпичних партш ви-лучеш з числа суб'екпв виборчого процесу на мюцевих виборах, скасовано норму про можливють самовисунення кандидата у мери, змшено порядок формування виборчих ком1сш, порядок висування кандидата у депутати тощо. У Закон е низка положень, яю, на перший погляд, значною м1рою не вщ-повщають Конституцп Укра!ни. Зокрема, позбавляються виборчого права вшськовослужбовщ строково! служби. Закон не надае виборчого права на мюцевих виборах громадянам, що проходять альтернативну службу, грома-дянам, що знаходяться в мюцях позбавлення вол1 "Кому випдно?" - як зав-жди головне питання. Спробуемо роз1братися, яке ж виборче законодавство потр1бне Укра!ш, вщштовхуючись в1д штерешв виборщв.
Вибори - наймасов1ший, багатогранний 1 складний суспшьно-полпич-ний процес, який вщбуваеться у межах чинного законодавства. Сучаст демократа застосовують широку гаму р1зномаштних виборчих систем (сьогод-
нi ïх нaлiчуеться близько 350, враховуючи вибори до представницьких оргашв ушх рiвнiв, а не лише до вищих чи центральних законодавчих оргашв). Якщо абстрагуватися вiд тонкощiв нацюнально виборчого законодавства ок-ремих краш i розглядати виборчi системи як певний принциповий пщхщ, то вш iснуючi у свiтi системи можна подшити на три вeликi групи-системи: ма-жоритaрнi, пропорцiйнi та змшаш
1сторично нaйдaвнiшими е мaжоритaрнi (вщ франц. majorite-бшь-шiсть) виборчi системи, якi i досi залишаються найпоширешшими у свiтi. Це - голосування за кандидата по виборчому округу i визнання його обраним на основi одeржaноï ним бiльшостi голошв. За цiею системою вiдбувaються парламентсью вибори у майже 80 крашах свiту (Велика Бритaнiя, Фрaнцiя, США, краши Лaтинськоï Америки, Африки, Тихоокеанського басейну). Ця система е традицшною i нaйбiльш прийнятною для краш демократа.
В Укрaïнi мажоритарну систему було запроваджено частково на парламентских i повшстю на мюцевих виборах у 1998 р. (ч.2 ст.1 Закону Укра-ïни "Про вибори народних депутапв Укрaïни" вщ 24 вересня 1997 р.). Розрiз-няють мажоритарну систему aбсолютноï бшьшосп (теоретично 50 % + один голос), коли для обрання необхщно отримати бшьше половини вiд зaгaльноï кiлькостi поданих в окрузi голошв. У рaзi, якщо жоден кандидат не одержав бшьше шж половину голоив, проводять другий тур виборiв, на якому представлено лише двох кандидапв, якi набрали найбшьше голосiв у першому ту-рь Вказана мажоритарна виборча система голосування зумовлюе появу пар-тiйноï системи, до я^ належать кiлькa партш, що мають гнучкi позицiï i прагнуть до взаемних контaктiв i компромiсiв.
За мaжоритaрноï виборчоï системи вiдносноï бiльшостi дiють нижнi пороги нeобхiдноï кiлькостi голосiв, а для перемоги достатньо зiбрaти ïх бшьшу кiлькiсть порiвняно з iншими кандидатами. Ця система, або голосування в один тур працюе на велик партп, схильна до двопартшносп i проти-дiе появi трeтьоï пaртiï, вiдсторонюе ïï. Крiм названих, вирiзняють системи квaлiфiковaноï бiльшостi (2/3,3/4 вщ зaгaльноï кiлькостi поданих голошв) i прeфeрeнцiйну. Останню застосовують в багатомандатних округах, де вибо-рець самостшно виводить рейтинг усiх кандидата.
За виборчоï системи aбсолютноï та вiдносноï бiльшостi закон передба-чае обрання кшькосп дeпутaтiв пропорцiйно до вщносно рiвноï кiлькостi ви-борщв в округах, на якi дшиться тeриторiя громади. Скiльки виборчих окру-гiв, стiльки й дeпутaтiв у радь Громада обирае свого депутата за списком у виборчому бюлетеш на основi поiмeнного висування окремо по кожному округу. Обраний депутат-мажоритарник вщповщае за округ та представляе ви-борцiв, що проживають на його територп. Важливо, що за вщносно невелик кiлькостi виборщв свое право бути обраним може рeaлiзувaти i небагатий кандидат. Не треба купувати велику i потужну "торпедуючи" компaнiю, щоб особисто провести вщповщну aгiтaцiю i довести своï iдeï до громадян. Ду-маеться, що за цiеï системи можливе на мюцевому рiвнi, хоч часткове, вирь шення проблеми вiддiлeння бiзнeсу вiд влади.
Мажоритарна система надае право висувати кандидата полггичним парпям, громадським оргашзащям, 1 будь-кому з виборщв шляхом самовису-нення. За тдтримки громади, мюцевим лидерам, ношями нових щей 1 тенден-цш стати кандидатом перестае бути проблемою. За мажоритарно! системи вш виборщ певного округу мають спрощений доступ до безпосереднього спшку-вання з кандидатом, 1 можливють заявити сво! вимоги у вигляд1 "наказ1в виборщв" як умову голосування за нього. Зрештою, можна 1 змшити депутата, який не справився, через процедуру вщкликання (яка вимагае доопрацювання 1 законодавчих змш) [5]. Прямий 1 безпосереднш зв'язок м1ж виборцями 1 де-путатом-очевидний.
Мюцевим територ1альним громадам, окремим виборцям, аполггачним, далеким вщ партш громадянам, яю хочуть вщ мюцево! влади просто забезпе-чення нормальних умов життя мажоритарна система випдна. Громадським активютам, яю прагнуть проявити себе як нов1 лщери, така система дае змогу без посередництва партп бути обраним до оргашв влади.
Мажоритарна система випдна також мюьким 1 селищним головам, тому що дае змогу сформувати в радах стшку бшьшють 1 проводити в життя сво! виборч1 програми, забезпечити стабшьнють 1 ефектившсть мюцевого са-моврядування. Кр1м цього, вщкидають "ефект сощальних лшощ1в, або колек-тивно! безвщповщальностГ', коли вщповщальнють за дп конкретно! особи деперсонал1зуеться 1 розмиваеться.
Найвагомша перевага ще! системи - нав1ть не !! простота, а тюний зв'язок м1ж виборцями та !х депутатом, незалежно вщ партшно! належносп останнього. Депутат, обраний за системою вщносно! бшьшосл, може присвя-чувати себе значною м1рою проблемам виборщв 1 при цьому нав1ть вступати в суперечку з нормами, зумовленими своею партшною належнютю, а також брати на себе роль захисника сво!х виборщв вщ бюрократа та несправедливости шнорувати ефект конформ1зму - безапеляцшне визнання юнуючих по-рядюв, норм 1 правил. Це е, безумовно, позитивним аспектом дп мажоритарно! виборчо! системи.
Опоненти мажоритарно! системи вважають, що вона е недемократичною, оскшьки не забезпечуе вщповщносп м1ж юльюстю голошв, отриманих парпею в межах кра!ни, та юльюстю депутатських мандата. Оскшьки за умов застосування ще! системи важливо не отримати бшьшють голошв зага-лом, а перемогти якомога в бшьшш юлькосп окрупв, то теоретично можлива ситуащя, коли парпя отримуе в межах кра!ни найбшьшу юльюсть голошв, але залишаеться без жодного мандата. I! серйозний недолж у тому, що вона не дае змогу врахувати штереси бшьшосп виборщв. Тут кандидат у народш депутати може бути обраний 1 абсолютною меншютю, а це вже суперечить основоположному принципу демократа - в суспшьств1 проводиться пол1тика бшьшосл, яка 1 враховуе штереси та потреби меншоста
Принцип бшьшосп не можна абсолютизувати 1 вважати бездоганно демократичним, якщо 1гноруеться право меншосп на опозищю. У демократичному суспшьств1 бшьшють 1 меншють громадян е цшком р1вними у сво!х правах 1 свободах. 1стор1я знае чимало приклад1в, коли бшьшють з р1зних
причин (нeдостaтньоï iнформовaностi, тeндeнцiйноï пропаганди, мiтингових емоцш тощо) пiдтримувaлa нeпрaвильнi, нaвiть згубш, рiшeння i дiï. Правота була за меншютю, яка вiд початку виступала проти таких рiшeнь. 1накше ка-жучи, життя спростовуе сталшський постулат: "правда завжди за бшьшютю". Нiчого спiльного з дeмокрaтiею немае теза про "примус стосовно меншосп" й "цшковите пiдпорядкувaння ïï волi бiльшостi".
Пропорцiйнa виборча система - це такий порядок оргашзацп виборiв i визначення рeзультaтiв голосування, за якого розподш мaндaтiв мiж париями, яю висунули своïх кандидата у представницький орган, проводиться зпдно з кiлькiстю отриманих пaртiею голошв. Усi пропорцiйнi системи пот-ребують проведення виборiв у багатомандатних округах. Процес розподшу мaндaтiв починаеться з вирахуванням квоти, тобто мiнiмaльного числа голо-сiв, отримання яких гарантуе партп одне депутатське мiсцe. Майже кожна пропорцшна виборча система встановлюе певний бар'ер представництва у виборних органах.
Ниш вибори за пропорцшною системою вщбуваються у 49 крашах свiту, зокрема у 25 европейських (1спашя, Португaлiя, Австрiя, Швeцiя, Фш-ляндiя, Норвепя, Бeльгiя, Росiя тощо). Ця виборча система застосовуеться, зазвичай, в тих крашах, де е кшька великих партш, якi мають жорстку внут-рiшню структуру, не залежать одна вщ одноï, i, зазвичай, жодна з них юто-рично не мае стaбiльноï бiльшостi в парламент^
У виборах за пропорцiйною системою юнують три основнi види спис-кiв для голосування: твeрдi списки, коли голосують за партто загалом, i кандидата отримують мандати в тш послiдовностi, в якш вони прeдстaвлeнi в пaртiйних списках (в 1спанп, Португaлiï, 1зраш); нaпiвтвeрдi - коли мандат обов'язково отримуе кандидат, який очолюе пaртiйний список, а розподш ш-ших мандата, що ïх отримала пaртiя, здшснюеться залежно вiд кiлькостi го-лошв, якi отримав кандидат - преференщя (в Iтaлiï, Австрiï, Швейцарп); вшь-нi - розподiл всiх депутатських мiсць вiдбувaеться вiдповiдно до преференцп виборцiв, уподобань (ставлень) до кожного кандидата, занесеного до конкретного партшного списку.
Украша не е винятком, де також дiе кшька рiзновидiв пропорцiйноï виборчоï системи: голосування за звичайний, i жорсткий список (звичайно, список - це розташування прiзвищ кандидата у списку в алфавиному порядку; жорсткий - це розташування прiзвищ кaндидaтiв у списку в прюритетно-му порядку). Крiм того, пiд час голосування за вщкритий список виборець, хоч i голосуе за список загалом, проте визначае, якому iз кандидата у списку надати перевагу.
За пропорцiйноï системи право висувати кандидата мають тшьки по-лiтичнi партп або блоки. Щоб стати кандидатом у депутата, громадянин повинен стати членом партп i, однозначно, шдтримувати ïï програму, ставши залежним вiд пaртiйного кeрiвництвa. Крiм того, щоб потрапити у головну, прохщну частину виборчого списку, важливо не просто стати кандидатом, а на певних умовах "обговорити" це питання з партшним кeрiвництвом.
До прохщно! частини партшного виборчого списку найчастше пот-рапляють Ti, хто проявив вмшня домовлятися, ну i, звичайно, саме кер!вниц-тво. Унаслiдок цього - процес висування кандидата до партшного списку виглядае не зовшм "цивЫзованим", i, зазвичай, не мае шчого спiльного з ш-тересами мюцево! громади. Зв'язок мiж виборцями i депутатом у пропор-цшнш системi опосередкований, бо здiйснюеться через парпю, чи, точшше, з партшною депутатською фракцiею. Виборцi для виршення сво!х проблем звертаються в партшний офiс чи в партiйну приймальню, яка "вiдфiльтруе" цi звернення, перед тим як скерувати !х у депутатську фракцiю.
Партiйний офiс (приймальня) виконуе роль байдужого машпулятора, демонструючи незацiкавленiсть до громадських проблем. Так, завдяки звич-нiй колективнiй безвщповщальносл, проблеми часто i не знаходять свого ви-рiшення. Для проведення виборiв за пропорцiйною системою створюються велик! за кiлькiстю виборцiв округи. Людям пропонують обирати не конкрет-них ошб, а колектив кандидата, зiбраних у виборчий список партп чи блоку. При цьому тшьки кандидати з першо1 частини списку (перша п'япрка) ста-ють вщомими виборцям. Роздумуючи, за кого голосувати, виборщ ор!енту-ються на те, наскшьки привабливою виглядае в !хшх очах партiя та ii лщер, вшьно чи не вшьно абстрагуючись вщ по-справжньому важливих для них мюцевих проблем.
Голосуемо, уявляючи соб!, що нашими мiсцевими депутатами стали одш, а потам виявляемо, що зовшм шш!, вiдкликати яких виборщ вже не ма-ють жодно! можливостг З 2006 по 2009 р., за даними Центру Разумкова, рь вень повно! тдтримки громадянами д!яльносп органiв мiсцевого самовряду-вання зменшився майже удв!чг Ще стр!мюше впала пiдтримка д!яльност пар-тш у регiонах. За даними сощолопчного дослiдження, проведеного компа-нiею Research & Brandinq Group, у квгтш 2009 р., тшьки 9 % громадян тдтри-мують збереження виборчо! системи за закритими партiйними списками [7].
1снуюча пропорцiйна система не вщображае iнтереси мюцево! громади. Вона пристосована до потреб партшно-полиичних угруповань загально-державного р!вня. Мюцев! осередки партiй не мають виршального впливу на те, хто стане кандидатом на виборш посади у мюцевому самоврядуванш. Система закритих списюв тако! можливост не надае. Розподш мюць у вибор-чому списку здшснюють парт!! на власний розсуд. Останне слово - за пар-тшним кер!вництвом у центр!. Щоб тдпорядкувати мюцеву владу реальним штересам територ!ально! громади, потр!бна система, за яко! i висування кандидата, i проведення виборчо! компанп, i вся д!яльшсть обраних представни-юв повнютю i остаточно залежатиме вщ мюцево! громади.
Все ж таки, попри вс юнукш вади, пропорцшна система дае змогу повшше вщобразити розстановку полиичних сил у кра!ш, дае можливють невеликим за чисельнютю i впливом полиичним парпям отримати парла-ментське представництво, сприяе загалом збшьшенню кшькосп головних впливових партш, а також появ! коалщшних уряд!в.
Пропорцшна система випдна парпям i, особливо, кер!вникам партш олшарх!чного типу, як! мають схильнють до монопол!зацп влади i управлшня
та прагнуть створити суцiльну "вертикаль влади". За ^eï системи невщ'емни-ми рисами поличного життя краïни стають труднощi у формуваннi парла-ментських коалщш, нестабiльнiсть уряду. Багатопартшнють, що функщонуе за умови, коли всi полггачш партiï мають однаковi правовi можливост боро-тися за виборцiв i за свое представництво в органах державноï влади, уне-можливлюе монополто будь-якоï партiï на цю владу, е ефективним засобом боротьби за реатзащю своïх iнтересiв через опозицшне представництво сил у Радах i самоврядуванш.
Якщо тоталiтарна держава придушуе опозицiю, а авторитарна всiляко обмежуе, то в демократичному суспiльствi вона е оргашчним елементом поль тичного процесу. Наявнють опозицiï в парламент^ iнших сферах суспiльного життя забезпечуе реальний плюралiзм думок i дш, що е необхiдною умовою вироблення оптимальних рiшень. Без опозицiï, як свщчить iсторичний досвiд, виникае реальна загроза переродження демократiï в диктатуру. Змшана, або консенсусна виборча система - такий порядок визначення результата голосу-вання, у якому поеднаш елементи мажоритарноï та пропорцiйноï систем.
В Сврот змiшану виборчу систему застосовують в Нiмеччинi, Iталiï, Угорщиш, Польщi, а в останнi роки - у Литв^ Грузiï. Змшаш виборчi системи застосовуються в тих крашах, де йде пошук i становлення виборчих систем або юнуе необхiднiсть досягнення компромюу мiж принципом представ-ництва у парламента рiзних полiтичних сил та стабшьнютю сформованого ними уряду. Найпроспшим варiантом змiшування е лiнiйне змiшування: одна частина обираеться за мажоритарним, шша - за пропорцiйним принципом (Шмеччина, Литва, Грузiя, Словенiя). Ця система здатна забезпечити конфь гуращю полiтичних сил у парламентi вщповщно до спiввiдношення сил у суспшьста на час виборiв, реалiзуючи переваги та повною мiрою долаючи вади мажоритарноï та пропорцiйноï систем.
Висновки. Виборча система вдаграе надзвичайно важливу роль у по-лiтичному житл суспiльства. Вона справляе значний вплив на формування партiйноï системи, парламенту, уряду, його стабшьнють, полггачну стабшьнють у суспшьст загалом. 1снуе певна залежнiсть мiж типами наявних у краш виборчоï i партiйноï систем. Обидвi сторони перебувають у тюному зв'язку з прийнятою у крат формою державного правлшня.
Виборча система може послаблювати, або, навпаки, посилювати недо-лжи, потенцшно притаманнiй тiй чи шшш формi правлiння. Аналiзуючи чо-тири можливих варiанти поеднання двох форм державного правлшня (прези-дентськоï i парламентарной та двох основних титв виборчих систем (мажо-ритарноï i пропорцшно^. Американський полiтолог М. Уоллерстайн зазна-чае, що найоптимальнiшими варiантами е поеднання президентськоï форми правлшня з мажоритарною виборчою системою вiдносноï бшьшосп, а парла-ментарноï форми правлшня - з пропорцшною виборчою системою. Поеднання президентсь^ форми правлшня з пропорцшною виборчою системою е найменш вдалим. У цьому разi iснуe досить значна небезпека поличного "глухого кута" й паралiчу полiтичних iнститутiв, тому що парта, яку пред-ставляе президент, найчаспше отримуе вiдносно невелику кiлькiсть депу-
татських мандапв. А це означае, що президент може не мати тдтримки парламенту. Отже, президент не може управляти без тдтримки парламенту, а останнш не несе вщповщальносл за дiяльнiсть уряду й тому не зобов'язаний його тдтримувати.
У цьому полягае причина постшного конфлiкту мiж президентом i парламентом, який стае особливо гострим тод^ коли президент i парла-ментська бiльшiсть представляють не просто рiзнi, а протилежт за сво!ми позицiями полiтичнi сили. Початковим кроком побудови демократичного суспшьства у державi е формування тако! системи виборiв, яка б спонукала народ до полггично! активностi i давала iнструмент впливу на обраних пред-ставникiв з метою контролю виконання обов'язюв, якi вони проголошували у передвиборчiй кампанп.
Л1тература
1. Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократия и ее проблемы в восточной Европе / Р. Дарендорф // Вопросы философии. - 1990. - № 9. - С. 16.
2. Зайчук О. Теор1я держави i права. Загальна декларащя прав людини : тдручник / О. Зайчук, Н. Онщенко. - К. : Вид-во "Юршком^нтер". - 2006. - С. 126-128.
3. Федоров М.П. Виборче право i виборчий процес в Укра!ш: досвщ, проблеми i пер-спективи розвитку / М.П. Федоров // М1жнар. наук.-практ. штернет-конф. за р1зними юридич-ними напрямками. 10.11.2006. - Тернотль : Вид-во ТерНЕУ
4. Конститущя Укра!ни // Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни, 1996 р. - К. : Вид-во "Юршком-1нтер", 1999, № 30, ст. 38. - С. 12, ст. 81. - С. 19.
5. Закон Укра!ни "Про статус депутапв мюцевих рад" // Вщомосп Верховно! Ради Укра-!ни, 2002. - К., № 40, ст. 290.
6. Таагепера Р. Описание избирательных систем / Р. Таагепера, М. Шугарт // Полис (Политические исследования). - 1997. - № 3. - С. 114-134.
7. Кршь I. Голова Сдиного Центру, народний депутат Укра!ни / I. Кршь // Украинская правда "Отменить монополию партий", 25.03.2010 р.
8. Соцюлопя: словник термтв i понять. - К., 2006. - С. 6-7.
9. Корж I. Хронолопя вибор1в / I. Корж // Вюник Центрально! виборчо! комюи. - 2007. -№ 1(7). - С. 2-4.
Флис И.М. Прошлое, действительность и будущее сквозь призму выборов
Проведен контент-анализ основополагающих принципов и черт мажоритарной, пропорциональной и смешанной избирательных систем. Рассмотрены преимущества и недостатки существующих систем с целью выбора оптимального варианта с учетом менталитета народа, развития демократических начал в обществе.
Ключевые слова: выборы, избирательный процесс, избирательная система, мажоритарные, пропорциональные, смешанные избирательные системы.
Flys M.I. The past, the present and the future trough the prism of elections
A thorough content analysis of the investigation of the fundamental principles and characteristics of the majoritary and mixed has been executed. The existing electoral systems have perks and disadvantages worth to be analysed in order to choose an optimal variant, taking into account the mentality of the Ukrainian people and development of the democratic structures in our society.
Keywords: election, electoral process, electoral system, is majority, proportional, the electoral systems are mixed.
