CC BY
35
Г.А. Замотаева, Н.М. Степура
ВПЛИВ РАД1ОЙОДУ НА СКЛАД Л1МФОЦИТ1В КРОВ1 ХВОРИХ НА РАК ЩИТОПОД1БНО1 ЗАЛОЗИ МОЛОДОГО В1КУ З В1ДДАЛЕНИМИ МЕТАСТАЗАМИ
ДУ 'Институт ендокринологи та обмгну речовин т. В.П. Комгсаренка НАМН Украгни", Киле
ВСТУП
У комплексному л\куванн\ диференц\йованих форм раку щитопод\бноТ залози (РЩЗ) засто-совуеться рад\ойодтерап\я (РЙТ), яка проводиться з метою руйнування залишковоТ тканини ЩЗ \ виявлення та л\кування метастаз\в [1, 2].
Якщо ран\ше рад\оактивний йод застосову-вали переважно для рутинноТ д\агностики, те-рап\Т легеневих метастаз\в, а також у хворих \з високим ризиком розвитку рецидиву хвороби, то сьогодн\ у багатьох кл\н\чних закладах РЙТ е обов'язковим компонентом протоколу л\куван-ня диференц\йованого тиреоТдного раку. Перегляд традиц\йних п\дход\в до л\кування РЩЗ \ пов'язане з цим широке застосування РЙТ, у тому числ\ у хворих молодого в\ку, привернули увагу кл\н\цист\в до ретельного досл\дження безпосередн\х \ в\ддалених насл\дк\в д\Т великих доз рад\ойоду на р\зн\ органи та системи орган\зму, зокрема на \мунну, стан якоТ нале-жить до чинник\в, що значною м\рою впливають на прогноз захворювання та як\сть життя хворих на рак. Хоча йод-131 давно використову-еться в медичн\й практиц\ для л\кування токсичного зоба та РЩЗ, \нформац\я щодо його поб\чних д\й на \нш\ органи \ системи е вкрай обмеженою та досить суперечливою. Вважаеть-ся, що концентрац\я йоду в кров\ у дек\лька ра-з\в менша, н\ж у щитопод\бн\й залоз\ та високо-диференц\йованих пухлинах \ Тх метастазах через властив\сть Тх кл\тин виб\рково його по-глинати. Тому до недавнього часу \снувала думка, що рад\ац\йн\й вплив на орган\зм у ц\лому незначний. Проте досл\дження останн\х рок\в поставили п\д сумн\в уявлення про ц\лковиту без-пеку РЙТ. Розрахунками, у тому числ\ з вико-ристанням б\олог\чних метод\в дозиметр\Т, вста-новлено, що середн\ екв\валентн\ дози опром\-нення кл\тин к\сткового мозку та периферичноТ кров\ внасл\док введення терапевтичних доз 1311 складають в\д 0,32 Гр до 0,54 Гр. З кожним на-ступним курсом РЙТ в\дбуваеться акумуляц\я
поглинутих доз, як\ за 6-7 \н'екц\й 1311 можуть досягати 3-3,5 Гр [3, 4].
Отже, застосування йоду-131 у л\куванн\ РЩЗ \з беззаперечним превалюванням терапевтич-ного ефекту може справляти негативний вплив на \нш\ органи та системи орган\зму. 1мунна система е одн\ею з найб\льш чутливих до опро-м\нення, а деяк\ типи л\мфоцит\в - ранн\ми \н-дикаторами рад\ац\йного ураження. Променева терап\я часто спричинюе л\мфоТдне спорожнен-ня, тяжк\сть якого залежить в\д дози та типу опром\нення, шлях\в введення та розпод\лення \зотопу в орган\зм\.
Вм\ст у периферичн\й кров\ л\мфоцит\в р\з-ного фенотипу, що вказуе на належн\сть кл\тин до т\еТ чи \ншоТ популяц\Т або субпопуляц\Т, е одним з найб\льш \нформативних \ важливих показник\в стану \мунноТ системи. Адекватна та ефективна \мунна в\дпов\дь вимагае взаемодп р\зних тип\в \мунокомпетентних кл\тин. За умов терап\Т рад\онукл\дами част\ше виявляють р\з-ною м\рою виражену к\льк\сну та/або функц\о-нальну недостатн\сть тих чи \нших субпопуляц\й кл\тин, що може реал\зуватися на р\вн\ орган\з-му у вигляд\ соматичноТ патологи - захворю-вань травноТ, нервовоТ, серцево-судинноТ, ди-хальноТ систем, авто\мунних та \нфекц\йних хвороб.
Наявн\ в науков\й л\тератур\ результати до-сл\дження л\мфопоезу та субпопуляц\йного складу л\мфоцит\в кров\ за умов д\Т \зотоп\в йоду отри-мано головним чином в ос\б, як\ постраждали внасл\док ЧорнобильськоТ катастрофи [5-8]. Так, у перш\ м\сяц\ п\сля опром\нення у постражда-лих внасл\док авар\Т спостер\галося р\зке зни-ження числа В-л\мфоцит\в, 0Э3+ \ 0й4+-л\мфо-цит\в, а к\льк\сть 0й8+-кл\тин перевищувала таку 0Э4+ [9, 10]. Через 4-6 рок\в п\сля авар\Т вияв-ляли зниження вм\сту Т-л\мфоцит\в \ зм\ни Тх субпопуляц\йного складу [11, 12]. У в\ддален\ терм\ни п\сля катастрофи у л\кв\датор\в д\агнос-тували Т-\мунодеф\цит \з вираженим пригн\чен-
ням популяц\Т хелпер\в/\ндуктор\в (004+) [13, 14]. Кр\м того, у д\тей \ п\дл\тк\в, як\ зазнали \он\зую-чого опром\нення рад\оактивними ¡зотопами цез\ю та йоду внасл\док авар\Т на ЧАЕС, виявле-но суттев\ зм\ни у субпопуляц\йному склад\ л\м-фоцит\в [15]. Проте результати цих досл\джень вкрай обмежено можна екстраполювати на умо-ви рад\ойодтерап\Т, оск\льки, по-перше, впливу йоду-131 зазнають хвор\ з тяжкою онкопатоло-г\ею з уже наявними зм\нами в \мунн\й систем\, по-друге, дози та умови опром\нення суттево р\зняться.
Публ\кац\Т, що стосуються впливу РЙТ на фе-нотипов\ показники л\мфоцит\в у хворих на РЩЗ, е поодинокими та неоднозначними [16, 17].
Одним \з найважлив\ших чинник\в, що моди-ф\кують ефект опром\нення на орган\зм, е на-явн\сть метастатичного ураження орган\в. З ог-ляду на це мета роботи полягала у визначенн\ впливу йоду-131 на склад л\мфоцит\в р\зного фенотипу залежно в\д наявност\ в\ддалених метастаз^ у хворих молодого в\ку.
МАТЕР1АЛ I МЕТОДИ
Обстежено 50 хворих на диференц\йований РЩЗ в\ком в\д 19 до 39 рок\в, як\ проходили л\кування у в\дд\ленн\ кл\н\чноТ рад\олог\Т ДУ "1нститут ендокринологп та обм\ну речовин \м. В.П. Ком\саренка НАМН УкраТни".
Пац\ент\в розпод\лили на дв\ групи. Група А -24 хвор\ на РЩЗ без в\ддалених метастаз\в, середн\й в\к - 29,4±1,1 року. Серед обстежених було 20 ж\нок \ 4 чолов\ки. Доза рад\ойоду скла-дала в\д 3815 кБк до 5000 кБк. Група Б нал\чу-вала 26 хворих на РЩЗ (18 ж\нок \ 8 чолов\к\в) \з в\ддаленими метастазами, середн\й в\к -27,8±1,2 року. Доза йоду-131 у ц\й груп\ скла-дала в\д 4000 кБк до 6570 кБк. Контрольну гру-пу склали 22 донори (15 ж\нок \ 7 чолов\к\в), середн\й в\к - 29,2±1,4 року.
Досл\дження спектра л\мфоцит\в периферич-ноТ кров\ проводили напередодн\ РЙТ \ на 6-ту добу п\сля приймання \зотопу методом проточ-ноТ цитометр\Т [18]. Для визначення експрес\Т поверхневих маркер\в л\мфоцит\в використову-вали панель прямо м\чених моноклональних ан-тит\л (ВО РИагт1пдеп, США; Сорбент, РФ): 0019 (В-л\мфоцити); 003 (загальна популяц\я Т-л\м-фоцит\в); 004 (хелпери/\ндуктори); 008 (цито-токсичн\ супресори); 0016 \ 0056 (природн\ кл\-тини-к\лери), а також маркери активац\Т л\мфо-цит\в НЬД-йЯ \ 0095. Моноклональн\ антит\ла
проти 0056 - м\чен\ ф\коеритрином (ФЕ), реш-та - флуоресцеТн-5-\зот\оц\анатом (Ф1ТЦ). Для вид\лення Тгед проводили оц\нку \нтенсивност\ флуоресценц\Т 0025. Серед 004+0025+-кл\тин вир\зняють кл\тини з високою експрес\ею 0025 (власне Тгед - 0025Ьг'0М) \ кл\тини з низькою ек-спрес\ею 0025 - нещодавно активован\ Т-кл\-тини (0Э25й'т). П\дготовку проб зд\йснювали за стандартним протоколом [18]. Вим\рювання проводили на проточному цитофлуориметр\ РД08еап, оснащеному аргоновим лазером \з довжиною хвил\ 488 нм, \з використанням ко-мерц\йноТ програми "0е!!0иез1". Для вим\рюван-ня флуоресценц\Т за Ф1ТЦ використовували вузь-космугов\ ф\льтри розм\ром 530/30 нм, ФЕ -650/30 нм, потужн\сть лазера складала 100 мВт. Анал\з кл\тин у зразку кров\ проводили у гейт\ л\мфоцит\в.
Отриман\ дан\ опрацьовували методом ва-р\ац\йноТ статистики з обчисленням 1-критер\ю Стьюдента. Р\зницю вважали в\рог\дною за р<0,05.
Перед початком роботи було отримано \н-формовану згоду в\д пац\ент\в \ позитивне р\-шення ком\с\Т з медичноТ етики ДУ Институт ендокринологп та обм\ну речовин \м. В.П. Ком\-саренка НАМН УкраТни".
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
Результати визначення в\дносноТ к\лькост\ л\мфоцит\в основних субпопуляц\й у периферич-н\й кров\ донор\в \ хворих на тиреоТдний рак напередодн\ проведення рад\ойодтерап\Т та на 6-ту добу п\сля приймання 1-131 наведено у таб-лиц\.
Як видно з наведених даних, ще перед початком РЙТ м\ж групами спостер\галася деяка р\зниця. Сп\льним для обох груп хворих на РЩЗ було зниження вм\сту популяц\Т Т-л\мфоцит\в (003+). Але якщо для групи А це було единою статистично значущою в\дм\нн\стю в\д контролю, то у хворих \з легеневими метастазами (група Б) виявлено також в\рог\дне зменшення 004+-кл\тин (Т-хелпери) \ 004+0025+-кл\тин (регуля-торн\ л\мфоцити, Тгед) на 20% \ 25% в\дпов\дно та зб\льшення в 1,3 разу 0016+0056+-кл\тин (природн\ кл\тини-к\лери).
На 6-ту добу п\сля приймання терапевтич-ноТ дози 1311 у хворих без \ з наявн\стю в\ддале-них метастаз\в зб\льшувався вм\ст С08+-л\мфо-цит\в на 14% \ 16% в\дпов\дно (р<0,05). К\ль-к\сть Т-хелпер\в у цей терм\н дещо знижувала-
Таблиця
Вмют л1мфоцит1в р1зного фенотипу у периферичнш кров1 хворих на РЩЗ молодого в1ку залежно вщ наявност вщдалених метастазт (%) (М±т)
Фенотип лiмфоцитiв Контрольна група(донори) Хворi на РЩЗ без вiддалених метастазiв (А) Хворi на РЩЗ iз вiддаленими метастазами (Б)
перед РЙТ тсля РЙТ перед РЙТ пiсля РЙТ
003 + 76,64±1,61 72.44±1.01a 72,04+1,28" 69,85+0,96 " 68,89+1,88"
004 46.50+1.86 43,04+1,29 41,40+1,23 39,12+1,24 "с 36,89+1,30 с
008' 26,57±1,39 28,92+0,91 33,04+1,19 "ь 27,54+1,01 31,95+1,54"ь
1Р1 1,86+0,17 1,54+0,08 1,31+0,07"ь 1,50+0,09 1,22+0,09
0019 ' 10,00+0,74 8,68+0,69 5,64+0,51"ь 9,62+0,59 6,72+0,59""
0016 0056 13,00+1,48 14,68+1,13 15,88+1,20 17,08+1,08" 22,00+1,86
ИЬД-ОЯ ' 19,93+1,63 20,52+1,05 20,48+1,09 22,85+1,19 19,37+1,30
0095 45,14+1,70 50,00+1,51" 62,92+2,03 47,69+2,07 62,00+2,48
004+0025+ 19,36+1,51 18,88+0,75 21,40+0,86ь 15,58+0,90"с 18,53+1,15 "с
Примака:а - р<0,05 в'щносно групи донор'т;ь - р<0,05 в'щносно показниюв перед проведенням радюйодтерапи;
р<0,05 в'щносно показниюв хворих без в1ддалених метастаз'т.
ся. Разом ¡з тим слщ зазначити, що хоча кшь-кють CD4+-кл¡тин п¡сля РЙТ була нижчою за ви-хщну в обох трупах хворих, рюниця була в^о-г¡дною лише вщносно показника у контpол¡.
Як наслщок дисбалансу субпопуляц¡йного складу Т-л¡мфоцит¡в змЫювався ¡мунорегулятор-ний ¡ндекс (1Р1). В уск хворих на тиреоТдний рак напередодн РЙТ виявлено пом¡pне зменшення 1Р1 в¡дносно контрольно! групи, яке тсля вве-дення йоду-131 у пацюн^в обох груп набуло статистичноТ значущост¡. M¡ж групами в^огщ-ноТ p¡зниц¡ у цьому показнику як перед, так ¡ п¡сля приймання радюйоду не в¡дзначено.
Вм¡ст природних кл™н-кшерю (ПКК) визна-чали за експресюю маpкеp¡в CD16 ¡ CD56. У бть-шост¡ хворих ¡з в¡ддаленими метастазами кшь-к¡сть CD16+CD56+-кл¡тин перевищувала норму. На 6-ту добу тсля РЙТ вмют ПКК у цм гpуп¡ зб¡льшувався на 30% вщ вих¡дного (р<0,01) ¡ на 70% (р<0,001) в¡д контрольного показника. У хворих без метастаз^, попри тенденщю до зб¡льшення, в¡pог¡дних змн вм¡сту ПКК не вияв-лено.
Рюень експpес¡Т Раэ-рецептора (CD95) кли тинами периферично! кpов¡ у хворих на тиреоТдний рак суттево не рюнився м¡ж групами. П¡сля терапп pад¡ойодом вм¡ст CD95+-л¡мфоцит¡в ¡с-тотно збшьшувався в обох групах хворих: в гру-п¡ А - на 26% (р<0,001), у грут Б - на 30% (р<0,001). Понаднормова експpес¡я CD95 на мембран лмфоци^в св¡дчить про зб¡льшення ¡мов^ност апоптозу цих кл¡тин. Порушення про-цес¡в апоптозу л¡мфоТдних кл¡тин може призвес-
ти до суттевих розлад^ в ¡мунн¡й систем¡ та проявитися розвитком авто^унних та л^фо-пролферативних захворювань, вторинних ¡му-нодеф¡цит¡в.
Найбтьших зм¡н п¡сля введення pад¡ойоду зазнавала кшькють В-л¡мфоцит¡в (CD19+), що пщтверджуе дан¡ науковоТ л¡теpатуpи про висо-ку pад¡очутлив¡сть ц¡eТ популяц¡Т кл™н. П¡сля РЙТ в¡дносна к¡льк¡сть CD19+-л¡мфоцит¡в знижувалась майже однаковою м¡pою: у 1,5 разу у грут А (р<0,001) ¡ в 1,4 разу у грут Б (р<0,001).
Юлькють кл¡тин, що експресують маркер ак-тивац¡Т - HLA-DR, у хворих молодого вку була не змненою ¡ в пpоцес¡ pад¡ойодтеpап¡Т зали-шалася в межах норми.
Було проведено визначення субпопуляцп регуляторних Т-кл™н. Treg-кл¡тини формують-ся у процес нормального дифеpенц¡ювання в тимус¡, а не внаслщок антигенноТ стимуляц¡Т, тому Тх ще називають природними регулятор-ними кл¡тинами - пТгед. Вважаеться, що функ-ц¡Т регуляторних кл^ин виконують не вс¡ CD4+CD25+-кл¡тини, а лише фракцт з високим р^нем експpес¡Т CD25 (CD4+CD25hi0h). 1х вмют у людини складае в¡д 2% до 3% загального вмю-ту периферичних CD4+-кл¡тин. Чисельн¡сть та активнють регуляторних Т-кл¡тин контролюеть-ся генетично. Бюлопчна функц¡я цих кл¡тин по-лягае у запоб¡ганн¡ авто¡мунним процесам ¡ ре-гуляц¡Т ¡мунноТ вщповд вони також сприяють нормальному переб^ ваг¡тност¡ та забезпечу-ють захист нормально)' мкрофлори кишечника. Негативним проявом супресорних властивостей
с
Treg e AonoMora MaëirHi30BaHMM KëiTèHaM yHMK-HyTè iMyHHoro Harë^Ay. CëiA çaçHanèTè, ùo oc-KiëbKè MoëeKyëa CD25 eêcnpecyeTbca hk Ha aK-TèBoBaHèx eôeKTopHèx KëiTèHax, TaK i Ha Treg, nonyëflum CD4+CD25+-KëiTèH BKëranae ABa piçHèx Tèïè k^ítmh, ùo BèMarae o6epexHoï ¡HTepnpeTa-L^iï oTpèMaHèx AaHèx.
nopiBH^ëbHMé aHaëiç oTpèMaHèx AaHèx bmh-bmb, ùo bmíct CD4+CD25+-KëiTèH b oci6 rpynè A He b¡ap¡3hhbch bía kohtpo^ühmx 3HaneHb, y Toé nac hk y xbopmx ¡3 ëereHeBMMè MeTacTaçaMè b¡h 6yB 3HèœeHèM (p<0,05). Ha 6-é AeHb nicëH BBe-AeHHH paAioéoAy BiAHocHa KiëbKicTb k^ítmh Lboro ÔeHoTèny noMipHo 36mbwyBaëacH (p<0,05). Ta-Kèé HanpHMoK 3m¡h cnocTepiraâca b o6ox rpynax xbopmx.
BÈCHOBKÈ
1. Ó mo^oamx xbopmx Ha PII,3 ¡3 BiAAaëeHèMè MeTacTa3aMè 3m¡hm cneKTpa ^ímóoumtíb nepèôe-pmhhoï Kpoâi e 6iëbrn 3HaHHèMè, Hiœ y nauieHTiâ 6e3 MeTacTa3¡B.
2. PaA¡oéoATepan¡H y xbopmx Ha PIÙ.3 Moëo-
Aoro B¡Ky npè3BoAMTb Ao 3HaHHoro 3HMXeHHH Kiëb-koctí B-ëiMôouèTiB Ta ¡MyHoperyëHTopHoro ¡HAeK-cy, noMipHoro 36iëbrneHHH BMicTy cy6nonyëHLiï cynpecopHMx/LMToToKcMHHMx ^ímóoumtíb i pery-ëHTopHèx T-KëiTèH, KëiTèH-Kiëepiâ Ta ao niABèùeH-
hh piBHH eêcnpeciï CD95 He3aëeœHo b¡a HaHBHoc-t¡ a6o B¡AcyTHocT¡ BiAAaëeHèx MeTacTa3¡B.
ËITEPATyPA
1. Follow-up and management of differentiated thyroid carcinoma: a European perspective in clinical practice / M. Schlumberger, F. Pacini, W. Wier-singa [et al.] // Eur. J. Endocrinology. - 2004. -Vol. 151. - P. 539-548.
2. Post surgical use of radioiodine (131I) in patients with papillary and follicular thyroid cancer and the issue of remnant ablation: a consensus report / M.J. Robbins, F. Pacini, M. Schlumberger [et al.] // Eur. J. Endocrinology. - 2005. - Vol. 153. -P. 651-659.
3. Biological dosimetry in patients treated with iodine 131 for differentiated thyroid carcinoma / R. M.Kacher, J.D. Legal, M. Schlumberger [et al.] // J. Nucl. Med. - 1996. - №37. - P. 1860-1864.
4. Biological dosimetry in thyroid cancer patients after repeated treatments with iodine-131 / R. M.Kacher, M. Schlumberger, J.D. Legal [et al.] // J. Nucl. Med. - 1998. - №39(5). - P. 825-929.
5. Immunologic Status of Children with Thyroid Cancer Living near Chernobyl (Ilow cytometric and electron microscopic study) / K.P. Zak, M.A. Gru-zov, E.V. Bolshova [et al.] // The radiological con-
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
sequences of the Chernobyl accident: abstr. -1996. - P. 821-823.
Зубрихина Г. Лимфопенические реакции со снижением числа CD2,CD4,CD8,CD19 субпопуляций в крови у детей 7-15 лет, проживающих в селах Красногорского района Брянской области с загрязнением почвы свыше 15 Ku /км2 / Г. Зубрихина, Р. Ленская, В. Блиндарь // Гематология и трансфузиология. - 1995. - Т. 40, №2. - С. 32.
Чумак A.A. Субпопуляции иммунокомпетентных клеток у участников ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы / A.A. Чумак, Д.А. Базыка, Н.В. Беляева // Иммунология. - 1992. -№2. - С. 52-55.
Чернишов A.B. Особливост субпопуляцмного складу л1мфоцит1в учасниюв лквщаци наслщюв авари на ЧАЕС у вщдалеж термЫи / А.В. Чернишов // Проблеми рад1ацмноТ' медицини та радюбюлогп'. Зб. наукових праць. - вип. 9. КиТв: 1ВЦ "Алкон". - С. 133-136. Петров Р. Итоги трехлетнего иммунологического мониторинга за контингентом лиц, участвующих в ликвидации последствий аварии (ЛПА) на ЧАЭС / Р. Петров, Н. Орадовская. -М., 1990. - 206 с.
Калинин Н. Характеристика изменений пула лимфоцитов периферической крови после тотального облучения / Н. Калинин, А. Баранов // Радиобиология. - 1990. - вып. 4, №30. - С. 563. Михеенко T.B. Отдаленные последствия воздействия факторов аварии на ЧАЭС на иммунную систему человека / Т.В. Михеенко, П.П. Набиуллин, В.П. Лозовой // Тез. Всесо-юзн. научн. конф. "Иммунный статус человека и радиация". - 1991. - Гомель. - С.125. Савина Н. Нарушение функции тимуса и эндокринного контроля как одна из основ развития позднего пострадиационного иммунодефицита / Н. Савина, С. Хоптынская // Радиац. биол. радиоэкол. - 1995. - Т.35, вып. 4. - С. 463-480. Оценка состояния Т-клеточного и моноцитар-ного звеньев у ликвидаторов аварии на ЧАЭС через 11 лет / С.М. Потапова, О.И. Кузьменюк, М.П. Потапнев [и др.] // Иммунология. - 1999. -№3. - С. 59-62.
Состояние клеточного и цитокинового звеньев иммунитета у участников ликвидации последствия аварии на ЧАЭС через 10-12 лет после выхода из зоны повышенной радиационной опасности / А.А. Тимошевский, А.Н. Гребенюк, Н.В. Калинина [и др.] // Мед. радиол. и радиац. безопасность. - 2001. - Т. 46, №4. - С. 23-27. Ионизирующее излучение и иммунная система у детей / Е.М. Лукьянова, Ю. Антипкин,
B.П. Чернышов [и др.] // Киев: Эксперт, 2003. -
C. 111-175.
Radioiodine-induced changes in lymphocyte subsets in patients with differentiated thyroid carcinoma / A. Tofani, R. Sciuto, R.P. Cioffi [et al.] //
Eur. J. Nucl. Med. - 1999. - Vol. 26, №8. -P. 824-829.
17. Воронцова T.B. Состояние иммунной системы детей, больных раком щитовидной железы, получающих гормональное лечение и радио-йодтерапию / Т.В. Воронцова, О.О. Янович, Е.П. Демидчик // Иммунология, аллергология, инфектология. - 2001. - №2. - С. 38-45.
18. Применение проточной цитометрии для оценки функциональной активности иммунной системы человека. - М., 2001. - 53 с.
РЕЗЮМЕ
Влияние радиойода на состав лимфоцитов крови больных раком щитовидной железы молодого возраста с отдаленными метастазами
Г.А. Замотаева, H.H. Степура
В статье представлены результаты исследования спектра лимфоцитов крови у больных дифференцированным раком щитовидной железы молодого возраста до и после радиойодтерапии. Обследованы 50 больных с тиреоидной карциномой: 26 пациентов с отдаленными метастазами и 24 - без них. Активность радиойода, которую получали больные, была в пределах от 3205 кБк до 6570 кБк. Контрольную группу составили 22 человека соответствующего возраста. Фенотип лимфоцитов периферической крови определяли накануне и через 6 дней после приема йода-131. У больных в ранние сроки после введения терапевтических активностей радиойода наблюдались следующие изменения субпопуляцион-ного состава лимфоцитов периферической крови: значительное снижение В-лимфоцитов и иммуноре-гуляторного индекса, умеренный рост содержания субпопуляций супрессорных/цитотоксических лимфоцитов и регуляторных Т-клеток, клеток-киллеров,
а также увеличение уровня экспрессии CD95. Показано, что в процессе радиойодтерапии наличие отдаленных метастазов существенно не влияет на степень иммунных нарушений.
Ключевые слова: дифференцированный рак щитовидной железы, йод-131, радиойодтерапия, фенотип лимфоцитов.
SUMMARY
Effect of radioiodine on blood lymphocytes in young patients with thyroid cancer and distant metastases
G. Zamotaeva, N. Stepura
The authors present the results of a study of phe-notypic composition of blood lymphocytes in patients with differentiated thyroid cancer of young age before and after radioiodine therapy. A total of 50 patients with thyroid carcinoma have been followed up: 24 patients without distant metastases, 26 with distant metastases. Radioiodine activity received by the patients ranged from 3205 kBq to 6570 kBq. The control group consisted of 22 age-matched persons. Immunophenotype of peripheral blood lymphocytes was defined on the eve and 6 days after iodine-131 administration. The following changes in subpopulations' composition of peripheral blood lymphocytes at early periods after administration of therapeutic doses of radioiodine were noted in study patients: a significant decrease in B-lymphocytes and immunoregulation index, a moderate growth in the content of subpopulations of suppressor/cytotoxic lymphocytes and regulatory T-cells, as well as an increased expression level of CD95+ and killer cells. It has also been demonstrated that in the course of radioiodine therapy the presence of distant metastases did not affect significantly subpopulations composition of peripheral blood lymphocytes the degree of immunologic disturbances.
Key words: differentiated thyroid cancer, iodine-131, radioiodine therapy, lymphocytes phenotype.
Дата надходження до редакцИ' 14.09.2012 p.
