CC BY
64
Г.А. Замотаева, Н.М. Степура
ЛЕЙКОЦИТАРНИЙ СКЛАД КРОВ1 ХВОРИХ НА РАК ЩИТОПОД1БНО1 ЗАЛОЗИ У ПРОЦЕС1 РАДЮЙОДТЕРАПП
ДУ «1нститут ендокринологИ' та обм1ну речовин ¡м. В.П. Ком1саренка НАМН Украгни», Кигв
ВСТУП
Йод-131 давно та широко застосовуеться в медичшй практицi, а перша публ^ащя з викори-стання радiойоду для л^ування метастатичного раку щитоподiбно''' залози з'явилася 1948 року [1]. З того часу його терапевтичний ефект пщтверджено у численних працях. Якщо раыше радюактивний йод застосовували переважно як рутинний зааб дiaгностики, для л^ування легеневих метастазiв, а також у хворих iз високим ризиком розвитку рецидиву хвороби, то натепер у багатьох кликах радю-йодтератя (РЙТ) е обов'язковим компонентом протоколу л^ування тирео'дного раку [2].
Перегляд традицшних пiдходiв до л^ування раку щитоподiбно''' залози та пов'язане з цим широ-ке застосування радюйодтерапп, у тому чи^ у хворих молодого вку, спонукали клiнiцистiв до ретель-шшого вивчення безпосереднiх i вiддaлених на-слiдкiв дм великих доз йоду-131 на рiзнi органи та системи оргаызму [3]. Наявна в лiтерaтурi шфор-мaцiя щодо побiчних ефек^в рaдiойоду е досить обмеженою та суперечливою.
До недавнього часу кнувала думка, що через високу органотропнкть йоду-131 його рaдiaцiйний вплив на оргаызм у цiлому незначний. Дослщження остaннiх рокiв змiнили уявлення про цтковиту без-пеку проведення радюйодтерапп. За розрахунка-ми, у тому чи^ з використанням бiологiчних ме-тодiв дозиметрп, встановлено, що середы е^ва-лентнi дози опромiнення ^тин кiсткового мозку та периферично' кровi внaслiдок введення терапев-тичних доз йоду-131 складають 0,32-0,54 Гр [4,5]. 1з кожним наступним курсом вщбуваеться aкумуляцiя поглинених доз, якi за 6-7 курав РЙТ можуть дося-гати 3-3,5 Гр [6]. У лiмфоцитaх кровi хворих, якi пройшли лiкувaння рaдiоaктивним йодом, виявле-но рiзномaнiтнi хромосомнi пошкодження, що збе-рiгaються протягом багатьох рокiв [7-10]. Нав^ь невеликi дози рaдiойоду, що використовуються для дiaгностичноí сцинтиграфп, ктотно збiльшують кiлькiсть хромосомних aберaцiй у лiмфоцитaх [11].
Попереднiми дослiдженнями встановлено, що л^увальш та iндикaторнi активност йоду-131 спричиняють дозозaлежнi змiни iмунологiчних покaзникiв [12].
Метою роботи було визначення лейкоцитарного складу кровi у хворих на рак щитоподiбно''' залози без вщдалених метaстaзiв у процес л^у-вання рaдiоaктивним йодом.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ
Проведено визначення лейкоцитарного складу кровi у 26 хворих iз пaпiлярною карциномою щитоподiбно''' залози у процесi радюйодтерапп. До групи дослщження увшшли хворi обох статей вком вiд 20 до 40 роюв (29,3±1,1 року). Визначення лей-кограми проводили в динамщк нaпередоднi введення рaдiойоду, на 6-ту добу та через 1, 3 i 6 мiс. пкля радюйодтерапп. Контрольну групу склали 17 практично здорових оаб вiком вщ 19 до 36 рокiв (29,2±1,4 року). Рaдiойодтерaпiю хворi проходили у вщдтены променево' терапГ'' вiдкритими iзотопaми ДУ «1нститут ендокринологп та обмшу речовин iм. В.П. Комiсaренкa НАМН Укра'ни».
Для гемaтологiчних дослiджень використову-вали венозну гепaринiзовaну кров, взяту натще. Кiлькiсть лейкоцитiв i лейкоцитарну формулу ви-значали загальноприйнятими методами. Мазки кровi забарвлювали за Паппенгеймом iз використанням фосфатного буфера (рН 6,85). Диферен-цiйовaний пщрахунок лейкоцитiв рiзних типiв проводили на 200 ^тинах.
Статистичну обробку даних проводили методом вaрiaцiйно''' статистики з обчисленням 1:-кри-тер^ Стьюдента. Рiзницю вважали вiрогiдною за р<0,05.
Перед початком роботи було отримано Ыфор-мовану згоду вщ пaцiентiв i позитивне рiшення КомiсN з медично' етики ДУ «1нститут ендокринологп та обмiну речовин iм. В.П. Комiсaренкa НАМН Укра'ни».
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
Результати дослiдження лейкоцитарного складу периферично''' кровi у хворих на диференцiйований рак щитоподiбно''' залози напередоднi та у рiзнi тер-мiни пiсля проведення радюйодтерапп наведено у таблицi.
У хворих на рак щитоподiбно''' залози перед початком лкування радюйодом виявлено деякi змiни у складi лейкоцитiв периферично''' кровi. Так, по-мiрно, але вiрогiдно (р<0,05) було знижено вщносну кiлькiсть сегментоядерних нейтроф^в, у понад 2 рази збтьшено вiдносну та абсолютну кiлькiсть базоф^в (р<0,001), пiдвищено кiлькiсть лiмфоцитiв, але рiзниця була вiрогiдною лише для вщносних значень (р<0,01).
Проведення радюйодтерапп хворим на рак щитоподiбно''' залози призводить до змш лейкоцитарного складу кровi рiзного ступеня протягом усього перюду спостереження.
Пiсля введення терапевтичних активностей йоду-131 зменшувалася загальна ктьккть лейко-цитiв у периферичнш кровi хворих. Помiрне зни-ження ктькосп лейкоцитiв спостерiгалося вже на
6-ту добу пiсля приймання iзотопу, а через мiсяць загальна ктьккть лейкоци^в зменшилася майже на 30%, i рiзниця з вихiдними показниками набула статистично''' вiрогiдностi (р<0,001). Далi кiлькiсть лейкоцитiв поступово збiльшувалася, але вихщних значень досягла лише через твроку.
На 6-ту добу пкля приймання радюфармпре-парату вiдбувалося пщвищення вмiсту сегментоядерних нейтрофiлiв i зниження кiлькостi лiмфо-цитiв. Слiд зазначити, що змiни стосувалися лише вщносно''' кiлькостi нейтрофiлiв, тодi як абсолютний вмiст цих клiтин не змшювався. У цей термiн до-слiдження також було вiрогiдно знижено порiвняно з вихiдними показниками абсолютну та вщносну ктьккть лiмфоцитiв (р<0,001 i р<0,01 вiдповiдно). Отже, у раны термши пiсля введення л^увальних активностей радiойоду зниження загально''' ктькосп лейкоци^в, очевидно, вiдбувалося за рахунок лiмфоцитiв, оскiльки абсолютний вмкт iнших клiтин не змiнювався.
Найбтьш суттeвi порушення лейкоцитарного складу кровi хворих на рак щитоподiбно''' залози виявлено через мкяць пiсля приймання терапев-
Таблиця
Загальна кiлькiсть лейкоцилв (х109/л) i лейкоцитарний склад (вiдносна й абсолютна кiлькiсть) у хворих на рак щитоподiбноT залози без вщдалених метастазiв (М±т)
Тип клп'ин Контроль Напередоднi Пкля радюйодтерапп
радiойодтерапíí 6-та доба 1 мк. 3 мiс. 6 мiс.
Лейкоциты 5,52±0,19 5,44±0,33 4,76±0,26 3,88±0,27аЬ 4,88±0,33 5,55±0,32
П/я % 1,89±0,31 2,00±0,22 2,170±0,32 2,18±0,47 1,05±0,26аЬ 2,15±0,33
нейтрофти п 0,10±0,01 0,11±0,02 0,17±0,07 0,08±0,01 0,05±0,01аЬ 0,16±0,06
С/я % 58,18±1,64 52,67±2,22а 58,47±1,86ь 60,26±2,46ь 59,55±2,16ь 58,18±1,64
нейтроф1ли п 3,22±0,17 2,95±0,27 2,87±0,22 2,41±0,23а 2,93±0,27 3,22±0,17
Еозиноф1ли % п 2,04±0,44 0,11±0,02 2,44±0,19 0,12±0,03 2,17±0,32 0,10±0,01 1,85±0,41 0,07±0,01ь 1,64±0,51 0,08±0,02 1,55±0,36 0,08±0,02
Базоф1ли % 0,43±0,10 1,06±0,21а 0,90±0,16а 0,55±0,11ь 0,75±0,23 0,20±0,11ь
п 0,02±0,01 0,06±0,01а 0,04±0,01а 0,02±0,01Ьс 0,03±0,01ь 0,02±0,01ь
Моноцити % п 6,07±0,54 0,34±0,03 5,08±0,34 0,28±0,02 4,96±0,41 0,24±0,02а 7,78±0,88ь 0,44±0,14 5,73±0,81 0,27±0,03 4,55±0,47а 0,26±0,06
Л1мфоцити % 31,39±1,63 37,48±2,23а 31,35±1,45ь 28,24±2,05ь 31,41±2,01ь 35,25±2,02
п 1,73±0,10 1,95±0,12 1,43±0,06аЬ 1,04±0,08аЬ 1,51±0,12ь 1,70±0,23
Примтка: а - вiрогiдна рiзниця з контролем; Ь - вiрогiдна рiзниця з показником напередодн РЙТ; с - вiрогiдна рiзнuця з показником на 6-ту добу.
тичних активностей йоду-131, що узгоджуеться з результатами проведених нами ранш дослiджень iмунологiчних покaзникiв [11]. У цей термш спо-стереження встановлено так вiрогiднi змiни лейко-грами порiвняно з вихiдними показниками: збть-шення вщносно' кiлькостi сегментоядерних ней-трофiлiв i моноцитiв, зниження абсолютного вмкту еозинофiлiв, вщносно' та абсолютно''' ктькосп базо-фiлiв i лiмфоцитiв. Так, через мiсяць пiсля радю-йодтерапГ'' середнi показники вщносноТ кiлькостi лiмфоцитiв зменшувалися на 25% (р<0,001), а 'х абсолютний вмкт - майже вдвiчi (р<0,001). Слщ звернути увагу на збiльшення вщсотка сегментоядерних нейтрофiлiв у лейкоцитарнш формулi на тлi зменшення 'х абсолютного вмiсту: абсолютна кiлькiсть нейтрофiлiв знижувалася на 20% вiдносно вихщних значень (р>0,05) i на 25% порiвняно з контролем (р<0,01).
Через 3 мiсяцi пiсля радюйодтерапп ще виявля-лися змiни у ктьккному склaдi клiтин периферично' кровк Статистично зниженою залишалася вiдноснa та абсолютна ктьккть лiмфоцитiв, абсолютна ктьккть бaзофiлiв, збiльшеною - вiдноснa ктьккть сегментоядерних нейтроф^в. Саме у цей перюд виявлено суттеве (у 2 рази) зменшення вщносноТ та абсолютно''' ктькосп паличкоядерних нейтроф^в порiвняно як iз вихiдними показниками, так i з кон-трольними (р<0,001). В ус iншi термiни спостере-ження вмкт паличкоядерних нейтроф^в залишав-ся в межах норми. Вмкт еозиноф^в протягом усьо-го перiоду спостереження вiрогiдно не змiнювaвся, за винятком зниження абсолютних значень вщ-носно вихщних показниюв через мiсяць пкля радю-йодтерапГ'' (р<0,05). Разом iз тим, слiд вiдзнaчити нижчi середш показники вщносно' й абсолютно''' ктькосп еозиноф^в через 3 i 6 мкящв, хоча рiз-ниця не була статистично значущою.
У вщдалеш термiни пiсля введення iзотопу, через 4-5 мкящв вiдбувaлося поступове вщнов-лення покaзникiв кровi, i через 6 мкящв пiсля РЙТ вiрогiднi змiни виявлено лише для абсолютно''' та вщносно' кiлькостi бaзофiлiв.
Змши клiтинного складу кровi, вочевидь, обу-мовлено рaдiaцiйним впливом йоду-131. Розподт рaдiоaктивного йоду в оргaнiзмi хворого i, вiдповiдно, доза опромiнення периферично''' кров^ кровотворно' тканини кiсткового мозку та лiмфо'''дних оргaнiв залежать не лише вщ введено''' aктивностi радюфармпрепарату, але й вiд багатьох шших чинникiв, насамперед маси залишково' тканини щитоподiбно''' залози та наявносл метaстaзiв. В умовах проведення радюйодтерапп у хворих на
тирео'дний рак пкля xipypri4Horo лiкування про-меневе навантаження на клiтини периферично!' KpoBi обумовлено головним чином бета-опроми ненням йодом-31, що циркулюе в кровк Додаткове опромiнення лiмфоцитiв кровi за рахунок циркуля-цГ'' в осередках пперфшсацп радiойодy в тирео'дних залишках е вкрай незначним, оскiльки сумарш об'еми залишково''' тканини щитоподiбно''' залози пкля тиреощектомп були незначними.
Отже, проведене дослщження показало, що терапевтичы активностi радiойодy iстотно вплива-ють на склад лейкоцитiв периферично''' кровi хворих на рак щитоподiбно'!' залози. Ми вважаемо за доцтьне проведення подальших дослiджень для визначення особливостей змiн кровотворно''' систе-ми в умовах радюйодтерапп залежно вщ вку хворих, наявностi вщдалених метастазiв i кумулятивно''' активностi радюйоду.
ВИСНОВКИ
1. Проведення радiойодтерапil' хворим на рак щитоподiбно'!' залози призводить до суттевих порушень лейкоцитарного складу кровк
2. Максимальнi змiни в лейкограмi хворих на тирео'дний рак спостер^аються через 1 мiсяць пкля введення iзотопy: вiрогiдно збiльшyеться вщносна кiлькiсть сегментоядерних нейтро-фiлiв i моноцитiв, знижуються абсолютний вмiст еозинофЫв, вiдносна та абсолютна кiлькiсть базоф^в i лiмфоцитiв.
3. У вщдалеы термiни, через 6 мiсяцiв пкля радюйодтерапп лейкоцитарний склад кровi хворих в основному вщновлюеться.
Л1ТЕРАТУРА
1. Spontaneous and experimentally induced uptake of radioactive iodine in metastases from thyroid carcinoma / S. Seidlin, E. Oshry, A.Yellow // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 1948. - Vol. 8. - P.423-425.
2. Woodrum D.T., Gauger P.G. Role of 131I in the treatment of well differentiated thyroid cancer // J. Surg. Oncol. -2005. - Vol. 89, № 3. - P. 114-121.
3. Quality of life with well-differentiated thyroid cancer: treatment toxicities and their reduction / A. Mendoza, B. Shaffer, D. Karakla [et al.] / Thyroid. - 2004. - Vol. 14, № 2. - P. 133-140.
4. Biological dosimetry in patients treated with iodine 131 for differentiated thyroid carcinoma / R. M'Kacher, J.D. Legal, M. Schlumberger [et al.] // J. Nucl. Med. -1996. - № 37. - P. 1860-1864.
5. The radiotoxicity of 131I therapy of thyroid cancer: assessment by micronucleus assay of B lymphocytes/ N. Watanabe, H. Kanegane, S. Kinuya [et al.] // J. Nucl. Med. - 2004. - Vol. 45, № 4. - P. 608-611.
6. Biologic dosimetry in thyroid cancer patients after
repeated treatments with iodine-131 / R. M'Kacher, M. Schlumberger, J. D. Legal [et al.] // J. Nucl. Med. -1998. - Vol. 39, № 5. - P. 825-929.
7. Cytogenetic damage after 131-iodine treatment for hyperthyroidism and thyroid cancer. A study using the micronucleus test / S. Gutierrez, E. Carbonell, P. Galofre [et al.] // Eur. J. Nucl. Med. - 1999. - Vol. 26, № 12. - P. 1589-1596.
8. The radiotoxicity of 131I therapy of thyroid cancer: assessment by micronucleus assay of B lymphocytes / N. Watanabe, H. Kanegane, S. Kinuya [et al.] // J. Nucl. Med. - 2004. - Vol. 45, № 4. - P. 608-611.
9. Iodine-131 treatment and chromosomal damage: in vivo dose-effect relationship / T. Erselcan, S. Sungu, S. Ozdemir [et al.] // Eur. J. Nucl. Med. Mol. Imaging. -2004. - Vol. 31, № 5. - P. 676-684.
10. Cytokinesis-block mickonucleus test in patients undergoing radioiodine therapy for differentiated thyroid carcinoma / L. Popova, V. Hadjidekova, T. Hadjieva, [et al.] // Hell. J. Nucl. Med. - 2005. - Vol. 8, № 1. - P. 54-57.
11. Low dosage of 131-iodine effects on chromosomes / C. L. Rodrigues, R. Corbo, F.P. Martins [et al.] // Yale. J. Biol. Med. - 2003. - Vol. 76, № 3. - P. 109-114.
12. Стан системи ÏMyHÏTeTy хворих на рак щитоподiбноï залози пкля л^вання радюйодом / Г.А. Замотаева, Н.М. Степура, Д.С. Сидоренко [та ш.] // Ендокри-нолопя. - 2007. - Т. 12, № 2. - C. 218-225.
РЕЗЮМЕ
Лейкоцитарний склад кров1 хворих на рак щитопод1бно'|' залози у процес радюйодтерапм Г.А. Замотаева, Н.М. Степура
Вступ. До протоколу л^ування диференцшо-ваного раку щитоподiбно''' залози входить тотальна тирео'''дектомiя та ад'ювантна тератя радюактивним йодом. 1нформацм про наслщки дм йоду-131 на оргаызм хворого, у тому чи^ на гематолопчну систему, бракуе.
Метою роботи було вивчення впливу тера-певтично''' активносп радюактивного йоду (41304730 МБк) на лейкоцитарний склад периферично''' кровi у хворих на рак щитоподiбно''' залози.
Матер1али та методи. Дослщження проведено у 26 хворих iз дiагнозом «паптярна карцинома щитоподiбно''' залози без вщдалених метас^в», вком вщ 20 до 40 роюв i 17 практично здорових людей того ж вку. Лейкоцитарний склад периферично''' кровi хворих визначали напередодш приймання радюйоду, через 6 дшв, 1, 3 i 6 мкящв пкля радюйодтерапм.
Результати та обговорення. Встановлено, що вже у раннш термш пкля приймання радюйоду (на 6-у добу) у хворих на рак щитоподiбно''' залози вiрогiдно пщвищуеться вщносний вмкт сегменто-ядерних нейтроф^в i знижуеться ктьккть лiмфо-цитiв. Найбiльш суттевi порушення лейкоцитарного
складу KpoBi виявлено через мкяць пiсля приймання йоду-131. Загальна ктьккть лейкоцитiв знижу-валася майже на третину, збтьшувалася вiдносна ктьккть сегментоядерних нейтроф^в i моноцитiв, знижувалися абсолютний вмiст еозинофiлiв, вiдносна та абсолютна ктьккть базофЫв. Середнi показники вщносно''' кiлькостi лiмфоцитiв зменшу-валися на 25%, а ix абсолютний вмкт - майже вдвiчi. Через 6 мкя^в пiсля радюйодтерапм показники в основному вщновлювалися, за винятком базоф^в. Найiмовiрнiше, виявленi змiни в лейкограмi хворих на рак щитоподiбноi залози е наслiдком опромiнення клп"ин периферично!' кровi йодом-131, що циркулюе у кровi.
Висновок. Терапевтична активнкть радiойоду iстотно впливае на склад лейкоци^в периферично! кровi хворих на рак щитоподiбно'!' залози. Вважаемо за доцтьне проведення подальших дослiджень для визначення особливостей змiн кровотворно'!' системи в умовах радюйодтерапм залежно вщ вку хворих, наявносл вiддалениx метастазiв i кумулятивно''' активносп радюйоду.
Ключовi слова: рак щитоподiбно'!' залози, радiойодтерапiя, лейкоцитарний склад кровк
РЕЗЮМЕ
Лейкоцитарный состав крови больных раком щитовидной железы в процессе радиойодтерапии Г.А. Замотаева, Н.Н. Степура
Введение. В протокол лечения дифференцированного рака щитовидной железы входит тотальная тиреоидэктомия и адъювантная терапия радиоактивным йодом. Информация о последствиях действия йода-131 на организм больного, в том числе на гематологическую систему, недостаточна.
Целью настоящей работы было изучение влияния терапевтических активностей радиоактивного йода (4130-4730 МБк) на лейкоцитарный состав периферической крови у больных раком щитовидной железы.
Материалы и методы. Исследования проведено у 26 больных с диагнозом "папиллярная карцинома щитовидной железы без отдаленных метастазов" в возрасте от 20 до 40 лет и 17 практически здоровых людей того же возраста. Лейкоцитарный состав периферической крови больных определяли накануне приема радиойода, через 6 дней, 1, 3 и 6 месяцев после радиойодтерапии.
Результаты и обсуждение. Установлено, что уже в ранние сроки после приема радиойода (на 6-е сутки) у больных раком щитовидной железы
достоверно повышается относительное содержание сегментоядерных нейтрофилов и снижается количество лимфоцитов. Наиболее существенные нарушения лейкоцитарного состава крови выявлены через месяц после приема йода-131. Общее количество лейкоцитов снижалось почти на треть, увеличивалось относительное количество сегмен-тоядерных нейтрофилов и моноцитов, снижались абсолютное содержание эозинофилов, относительное и абсолютное количество базофилов. Средние показатели относительного количества лимфоцитов уменьшались на 25%, а их абсолютное содержание - почти вдвое. Через 6 месяцев после радио-йодтерапии показатели в основном восстанавливались, за исключением базофилов. Вероятнее всего, выявленные изменения в лейкограмме больных раком щитовидной железы являются следствием облучения клеток периферической крови циркулирующим в крови йодом-131.
Выводы. Терапевтическая активность радиойода существенно влияет на состав лейкоцитов периферической крови больных раком щитовидной железы. Целесообразно проведение дальнейших исследований для определения особенностей изменений кроветворной системы в условиях радиойодтерапии в зависимости от возраста больных, наличия отдаленных метастазов и кумулятивной активности радиойода.
Ключевые слова: рак щитовидной железы, радиойодтерапия, лейкоцитарный состав крови.
SUMMARY
Blood composition of leukocytes in thyroid cancer patients after radioiodine therapy G. Zamotaeva, N. Stepura
Introduction. The treatment protocol for differentiated thyroid cancer includes total thyroidectomy and adjuvant therapy with radioactive iodine. The after-effects of iodine-131 on patients, including hematological outcomes, are documented insufficiently.
The aim of the work was to study the effect of therapeutic activities of radioactive iodine (4130-4730 MBq) on peripheral blood leukocyte composition in thyroid cancer patients.
Materials and methods. A total of 26 patients diagnosed with a thyroid papillary carcinoma without distant metastases aged from 20 to 40 years, and 17 practically healthy subjects of the same age, were followed up. The immune indices were studied before radioiodine treatment and 6 days, 1 month, 3 months and 6 months after it.
Results and discussion. It has been established that soon after radioiodine administration (at day 6) in thyroid cancer patients, the relative number of segmented neutrophils was significantly increased and lymphocyte number was decreased. The most important changes in blood leukocyte composition were revealed one month after administration of iodine-131: a decrease in total number of leukocytes almost by 30%; an increase in relative amount of segmented neutrophils and monocytes; a decrease in absolute eosinophil content, in relative and absolute amount of basophils. The mean indices of relative number of lymphocytes decreased by 25%, and their absolute content decreased almost twice. Six months after radioiodine therapy, blood indices were mostly restored, except for basophils. These results suggest that changes in the leucogram of thyroid cancer patients are most likely a consequence of peripheral blood cell exposure to iodine-131 circulating in blood.
Conclusion. Therapeutic activities of radioiodine have a significant impact on peripheral blood leucocytes composition in thyroid cancer patients. Further investigations are needed to determine the peculiarities of changes in hematopoietic system under conditions of radioiodine therapy depending on patients' age, presence of distant metastases and radioiodine cumulative activity.
Key words: thyroid cancer, radioiodine therapy, blood leukocyte composition.
Дата надходження до редакцп 07.02.2014 р.
