CC BY
14
Н.М. Степура, Г.А. Замотаева
ШТЕРЛЕЙКШ-2-ПРОДУКУЮЧА АКТИВН1СТЬ Л1МФОЦИТ1В У ХВОРИХ НА РАК ЩИТОПОД1БНО1 ЗАЛОЗИ У ПРОЦЕС1 РАДЮЙОДТЕРАПП
ДУ 'Институт ендокринологи та обмту речовин ¡м. В.П. Комгсаренка НАМН Укрални", Киле
ВСТУП
В УкраТн\ проблема тирео'Тдно'Т патологи мае особливу актуальн\сть через авар\ю на Чорно-бильськ\й АЕС, насл\дком якоТ е прогресивне зростання захворюваност\ на рак щитопод\бноТ залози (РЩЗ), надто серед ос\б, як\ зазнали рад\ац\йного опром\нення у дитячому та п\дл\т-ковому в1ц1, оск\льки, за л\тературними даними, Тх щитопод\бна залоза е чутлив\шою до негативного впливу рад\оактивного йоду [1, 2]. Ла-тентний пер\од п\сля опром\нення до розвитку раку щитопод\бноТ залози становить в\д 5 до 50 рок\в, тому, на думку науковц\в, п\двищений ризик розвитку РЩЗ у людей, як\ зазнали опро-м\нення, залишаеться протягом усього життя [3].
Нараз\ у комплексному л\куванн\ диферен-ц\йованих форм раку щитопод\бноТ залози (ДРЩЗ) застосовуеться рад\ойодтерап\я (РЙТ). Основними ТТ ц\лями е: руйнування залишковоТ' тканини та пухлини за неможливост\ видалення Тх х\рург\чним шляхом; вилучення субстрату, що синтезуе тиреоглобул\н (це дозволяе у подаль-шому використовувати його наявн\сть у сиро-ватц\ кров\ як пухлинний маркер); виявлення та подальше л\кування метастаз1в ДРЩЗ.
Хоча терап1я рад1оактивним йодом давно \ широко використовуеться в медичн\й практиц\ для л\кування токсичного зоба та РЩЗ, \нфор-мац\я щодо поб\чних насл\дк\в його впливу на \нш\ органи та системи е вкрай обмеженою \ досить суперечливою. Внасл\док властивост\ кл\тин щитопод\бноТ залози \ високо диферен-ц\йованих пухлин та Тх метастаз\в виб\рково на-копичувати йод його к\льк\сть у таких тканинах е у дек\лька раз\в б\льшою, н\ж у кров\. Тому до недавнього часу \снувала думка, що через ви-соку органотропн\сть йоду-131 його рад\ац\йн\й вплив на орган\зм у ц\лому незначний. Досл\д-ження останн\х рок\в зм\нили уявлення про ц\л-ковиту безпечн\сть рад\ойодтерап\Т. Розрахун-ками, у тому числ\ з використанням б\олог\чних метод\в дозиметр\Т, встановлено, що середн\
екв\валентн\ дози опром\нення кл\тин к\стково-го мозку та периферичноТ кров\ п\сля введення терапевтичних доз 1311 складають в\д 0,32 Гр до 0,54 Гр. З кожним наступним курсом рад\ойод-терап\Т в\дбуваеться акумуляц\я поглинутих доз, як\ за 6-7 \н'екц\й 1311 можуть досягати в\д 3 Гр до 3,5 Гр [4, 5]. У л\мфоцитах пац\ент\в, як\ отримали л\кування рад\оактивним йодом, вияв-лено р\зноман\тн\ хромосомн\ пошкодження, як\ збер\гаються протягом багатьох рок\в, \ нав\ть невелик\ дози рад\ойоду, що використовуються для д\агностичноТ сцинтиграф\Т, суттево зб\ль-шують к\льк\сть хромосомних аберац\й [6-9].
Отже, застосування йоду-131 у л\куванн\ РЩЗ \з беззаперечним превалюванням терапевтич-ного ефекту може справляти негативний вплив на \нш\ органи та системи орган\зму. 1мунна система е надчутливою до опром\нення. К\ль-к\сть публ\кац\й, що стосуються питань впливу рад\ойодтерап\Т на ТТ стан, м\зерна. У науков\й л\тератур\ досл\дження впливу йоду-131 на \му-ногенез обмежуються вивченням стану кл\тин-ного \мун\тету та г\поф\зарно-тиреоТдноТ системи у д\тей \ п\дл\тк\в, як\ зазнали \он\зуючого опром\нення внасл\док авар\Т на ЧАЕС [10, 11].
Питання впливу рад\ойодтерап\Т на продук-ц\ю \нтерлейк\н\в, як\ в\д\грають важливу роль у регуляц\Т функц\й \мунокомпетентних кл\тин -учасник\в протипухлинного захисту, у науков\й л\тератур\ не висв\тлено. 1нтерлейк\н-2 належить до групи циток\н\в, що посилюють активн\сть р\зних тип\в цитотоксичних кл\тин. В\н справляе значну стимулюючу д\ю на процеси прол\фера-ц\Т та диференц\ац\Т Т-, В- \ МК-кл\тин, бере ак-тивну участь у регуляц\Т Тх попередник\в \ гемо-поезу. Особливе значення цього мед\атора за пухлинного процесу пов'язують з його роллю в \ндукц\Т пол\клональноТ активац\Т цитотоксичних Т-л\мфоцит\в, забезпеченн\ ранн\х стад\й дифе-ренц\ювання макрофаг\в \ посиленн\ Тх антит\-лозалежноТ цитотоксичност\, стимуляц\Т актив-ност\ кл\тин-к\лер\в \ продукц\Т гамма-\нтерфе-
рону, а отже, посиленн протипухлинноТ актив-ност [12, 13].
Доза опромЫення периферичноТ кров1 та лм фоТдних оргаыв залежить не лише вщ введено)' активност радюфармпрепарату, але й вщ ¡нших чинниюв, серед яких - наявн¡сть залишковоТ тка-нини щитопод¡бноТ залози, метастаз¡в, а також кшькють проведених курс¡в радюйодтерапи. 3 огляду на це мета нашоТ роботи полягала у вив-ченн¡ ¡нтерлейк¡н-2-продукуючоТ активност¡ л¡мфоцит¡в у хворих на РЩ3 у процес радюй-одтерап¡Т залежно в¡д наявност вщдалених ме-тастаз¡в ¡ кумулятивноТ активност¡ рад¡ойоду, отриманоТ хворими внаслщок проведення де-к¡лькох курс¡в РЙТ.
МАТЕР1АЛ I МЕТОДИ
Oбстежен¡ хвор¡ на диференц¡йований рак щитопод¡бноТ залози проходили радюйодтера-п¡ю у вщдшенш рад¡онукл¡дноТ терап¡Т та лку-вання радюфармпрепаратами ДУ мHац¡ональний ¡нститут раку" МО3 УкраТни.
Досл¡дження проведено в динамщ у 119 хворих на РЩ3, яких розподшили на дв¡ групи - А ¡ Б. Групу А склали 49 хворих без вщдалених метастаз¡в: 17 (34,7%) ¡з них - ¡з ре^юнарними метастазами (у л¡мфатичних вузлах шиТ), решта 32 (65,3%) - без метастатичного ураження. Вк хворих був у межах вщ 38 до 70 роюв, середне значення - 53,5±1,3 року. Серед хворих 77,6% складали ж¡нки, 22,4% - чоловки. 3а розпов-сюджен¡стю пухлинного процесу у 51% випад-юв визначено стад¡ю Т1-Т2, 49% - Т3-Т4.
До групи Б увмшли 70 хворих ¡з вщдалени-ми метастазами. У 12 (17,1%) о^б виявлено метастази в легенях, у 48 (68,6%) пацюн^в - у л^фовузлах шиТ, середост¡нн¡ та легенях та у 10 хворих (14,3%) - у л^фовузлах шиТ, легенях ¡ кютках, серед них 5 пацюн^в мали метаста-
тичн¡ ураження головного мозку. У 80% випад-к¡в поширен¡сть пухлинного процесу вщповща-ла стад¡ям Т3-Т4, ¡ лише у 20% - стадам Т1-Т2. Вк пац¡eнт¡в був у межах вщ 38 до 75 роюв, середне значення - 53,0±1,9 року. 3а статтю розподш хворих був таким: жнки - 51 (72,9%) ¡ чолов¡ки - 19 (27,1%).
Для вивчення ¡нтерлейюн-2-продукуючо'Т ак-тивност л¡мфоцит¡в хворих на ДРЩ3 залежно вщ к¡лькост¡ отриманих курс¡в радюйодтерапи вск пац¡eнт¡в розпод¡лили на групи, характеристику яких наведено у таблиц 1.
Контролем була група донорю вщповщно'Т в¡ковоТ категор¡Т у юлькост 22 особи.
lнтерлейк¡н-2-продукуючу активысть л¡мфо-цит¡в периферичноТ кров¡ визначали за методом йе Уоэ [14]. Гепарин¡зовану венозну кров хворих, розведену вдвм, нашаровували на гра-д¡eнт (г¡стопак-1077) ¡ центрифугували за 1500 об./хв. протягом 25-27 хв. Мононуклеары кл^ини, що потрапляли на межу розподту фаз, в¡дбирали у центрифужну проб¡рку, трич¡ в¡д-мивали фЫолопчним розчином, п¡драховували Тх юлькють ¡ доводили концентрац¡ю до 4 млн./мл. По™ проводили ¡нкубац¡ю кл™н ¡з ф¡тогемаг-лютин¡ном (ФГА) протягом 1,5 год. за темпера-тури 370С ¡з СО2. П¡сля цього кл™ни трич¡ в¡дми-вали фЫолопчним розчином в¡д незв'язаного ФГА, ресуспендували Тх у живильному середо-вищ¡ ЯРМ!-1640 ¡з додаванням ембр¡ональноТ сироватки ¡ культивували протягом 20 год. за температури 370С ¡з СО2. П¡сля зак¡нчення куль-тивування кл™нний завис центрифугували 10 хв. за 1500 об./хв., надосад (супернатант) вщ-бирали та зберкали до тестування за -200С.
Для визначення ¡нтерлейюн-2-продукуючо'Т активност¡ л¡мфоцит¡в у планшет для проведення ¡мунолопчних реакц¡й додавали: 0,1 мл су-пернатанту, 0,1 мл тимоци^в, конканавал¡н-А
Таблиця 1
Розподш \ характеристика хворих на рак щитопод1бно1 залози залежно вщ к1лькост1
отриманих курс\в рад\ойодтерап\|
Група хворих (п) Кшькють курЫв РЙТ Стать Середнiй вiк
чоловки жшки
1 (13) перед РЙТ 6 7 51, 1 ±2,9
2 (29) 1-2 курси 8 21 54,0±1,8
3 (35) 3-4 курсiв 15 20 54,1±1,3
4 (16) 5-6 курсiв 1 15 51,2 1,9
5 (13) 7-8 курав 4 9 49,7±1,3
6 (13) 9 i бiльше курсiв 2 1 1 56,0±2,1
(Кон-А, 5 мкг/мл) \ г\дрокортизон (10-6 М/мл). У контрольн\ лунки зам\сть супернатанту додавали середовище ЯРМ1-1640. Ус\ проби ставили у двох повторах та \нкубували у СО2-\нкубатор\ за температури 370С та абсолютноТ вологост\ протягом 72 год. За 6 годин перед зак\нченням \нкубац\Т в ус\ лунки вносили 3Н-тим\дин по 2 мкК\.
П\сля зак\нчення \нкубац\Т за допомогою ав-томатичноТ п\петки проби переносили на папе-ров\ ф\льтри ("П!1гак", №3, ФРН) \ висушували за к\мнатноТ температури протягом 10-12 годин. Сух\ ф\льтри в\дмивали у 0,9% розчин\ №С!, дв\ч\ у 5% розчин\ ТХО та витримували 2 хв. у 960 спирт\. Пот\м ф\льтри висушували, заклада-ли у пластиков\ проб\рки та заливали сцинтиля-ц\йну р\дину (ЖС-8).
Р\вень рад\оактивност\ визначали на р-л\чиль-нику ф\рми "Весктап" 1_Б-5000 ТА. Результати представляли у вигляд\ \ндексу стимуляц\Т (1С), який розраховували за формулою: 1С = число \мп./хв. у Кон-А-\ндукован\й культур\ тимоцит\в \з супертанантом (досл\д), под\лене на число \мп./хв. у Кон-А-\ндукован\й культур\ тимоцит\в без супертананту (контроль).
Статистичну обробку даних проводили методом вар\ац\йноТ статистики з обчисленням 1-критер\ю Стьюдента. Р\зницю вважали в\рог\д-ною за р<0,05.
Перед початком роботи отримували згоду в\д обстежуваних \ позитивне р\шення ком\с\Т з медичноТ етики ДУ Институт ендокринологи та обм\ну речовин \м. В. П. Ком\саренка НАМН УкраТни".
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
Проведеними досл\дженнями встановлено, що у хворих без в\ддалених метастаз\в (група А) та з такими (група Б) у процес\ рад\ойодоте-рап\Т спостер\гаеться зниження \нтерлейк\н-2-продукуючоТ активност\ л\мфоцит\в. Отриман\ результати наведено у таблиц\ 2.
Як видно \з наведених даних, в обох групах хворих протягом пер\оду обстеження в\дбува-лося в\рог\дне зниження досл\джуваного показ-ника в\дносно контролю. Це може св\дчити про зниження функц\ональних можливостей л\мфо-цит\в хворих, як\ отримали йод-131.
1нтерлейк\н-2-продукуюча активн\сть л\мфо-цит\в напередодн\ проведення чергового курсу РЙТ у пац\ент\в групи Б була в\рог\дно нижчою, н\ж у хворих групи А - 0,97±0,03 \ 1,07±0,03 в\д-пов\дно. На 6-у добу п\сля введення терапев-тичноТ дози 1311 спостер\галося в\рог\дне, в 1,2 разу зниження показника в обох групах хворих. Тобто, п\д впливом рад\ойоду \нтерлейк\н-2-про-дукуюча активн\сть л\мфоцит\в знизилася одна-ковою м\рою, незалежно в\д наявност\ у хворих в\ддалених метастаз\в.
Досл\дження, проведен\ через 1 м\сяць п\с-ля РЙТ, показали, що у хворих \з ре^\онарними метастазами в\дбуваеться подальше зниження \нтерлейк\н-2-продукуючоТ активност\ л\мфоци-т\в. Значення показника зменшилося на 12% \ було в\рог\дно нижчим в\д такого на 6-у добу. У пац\ент\в \з метастатичними ураженнями леге-н\в досл\джуваний показник не зазнав \стотних зм\н. Через 6 м\сяц\в в обох групах хворих 1Л-2-продукуюча активн\сть л\мфоцит\в зб\льшилася
Таблиця 2
1нтерлейк\н-2-продукуюча активн\сть л\мфоцит\в периферично! кров\ хворих на рак щитопод\бно'| залози перед \ п\сля радюйодтерапм (1С, М±т )
Контроль Перед введенням Термiн пiсля введення йоду-131
(донори) iзотоnу 6 дiб 1 мiс. 6 мю.
Хворi без вiддалених метастазiв (група А)
1,07±0,03 0,91±0,03 0,80±0,03 0,99±0,03
р , <0,05 р, <0,05 р,<0,05 р, <0,05
р 2<0,05 р2<0,05 р2>0,05
4,45±0,17 Хворi з вiддаленими метастазами (група Б)
0,97±0,03 0,81±0,03 0,85±0,03 0,93±0,04
р, <0,05 р, <0,05 р , <0,05 р , <0,05
р2<0,05 р2<0,05 р2>0,05
р 3<0,05 р3<0,05 р3>0,05 р3>0,05
Примака: р1 - в/рог/дн/сть вдносно контролю; р2 - вдносно даних перед введениям ¡зотопу; р3 - м/ж показника-ми груп А / Б.
¡ майже досягла р¡вня вихщних значень (перед РЙТ).
Отже, проведення радюйодтерапп у хворих на ДРЩ3 спричиняе в¡рог¡дне зменшення ¡н-терлейк¡н-2-продукуючоТ активной л¡мфоцит¡в периферичноТ кров¡, яке спостер^аеться про-тягом всього пер¡оду обстеження. У хворих гру-пи А максимальне зниження показника зареес-тровано через 1 мю. п¡сля введення ¡зотопу, тод¡ як у хворих групи Б зниження вщбувалося раы-ше (на 6-у добу) ¡ трималося протягом 1 м¡сяця. У результат проведених досл¡джень не встанов-лено зм¡н показник¡в 1Л-2-продукуючоТ активнос-т¡ л¡мфоцит¡в залежно в¡д наявност в¡ддалених метастаз¡в.
У хворих на ДРЩ3 ¡з метастатичним уражен-ням легеыв рад¡ойодтерап¡я найчаст¡ше вияв-ляеться единим ефективним методом лкуван-ня. 3азвичай для досягнення оптимального ефекту РЙТ у цих пацюн^в застосовують велик дози 131-1 ¡, як правило, проводять декшька кур-с^ л¡кування рад¡оактивним йодом. Це може призводити до акумуляцп поглинутих доз опро-м¡нення, внасл¡док чого хвор¡ отримують знач-не рад¡ац¡йне навантаження.
3 огляду на це предметом наступного етапу наших дослщжень було вивчення ¡нтерлейюн-2-продукуючоТ активност¡ л^фоцитю у хворих на ДРЩ3 залежно вщ сумарноТ активност¡ радю-йоду, яку вони отримали протягом деюлькох кур-с¡в РЙТ. Для проведення цих дослщжень хворих розпод¡лили на 6 груп залежно в¡д кшькост отриманих курс¡в РЙТ (детальний опис груп наведено вище). Даы, отриман у таких дослщ-женнях, наведено у таблиц 3.
Як видно з наведених даних, 1Л-2-продуку-юча активнють л¡мфоцит¡в у хворих уск груп була
в¡рог¡дно нижчою (р<0,05) в¡д норми та показника пацюнлв, як¡ не проходили РЙТ. Слщ зазначити, що вже пюля першого курсу РЙТ до-сл¡джуваний показник не повертався до вихщ-ного значення (перед РЙТ) ¡ залишався у по-дальшому р¡зною м¡рою зм¡неним.
Пор¡вняння 1Л-2-продукуючоТ активност¡ лм фоцит¡в м¡ж групами хворих напередодн проведення чергового курсу РЙТ не встановило в^огщних вщмЫностей. В¡рог¡дн¡ зм¡ни дослщ-жуваного показника спостеркалися на 6-у добу пюля введення терапевтичних активностей йоду-131. Так, у пацюнтю першо'Т групи ¡нтерлейюн-2-продукуюча активн¡сть л^фоци^в знизилася в 1,2 разу, що було в^огщно менше в¡д показника хворих, як не отримували радюйодтерапп. У хворих 2-Т та 3-Т груп в¡рог¡дних змн показника п¡сля введення л¡кувальних активностей 131! не встановлено, тод¡ як у пацюнтю, як¡ отримали 5 ¡ б¡льше курс¡в радюйодтерапп (по-чинаючи з 4-Т групи), його значення було в^о-гщно нижчим, н¡ж в ос¡б, як отримали в¡д 1 до 4 кур^в РЙТ (1-3-я групи). На нашу думку, це е свщченням того, що у таких хворих за промжок часу м¡ж курсами РЙТ не вщбуваеться повного вщновлення прол¡феративноТ активност¡ л^фо-цит¡в, ¡ порушення, спричинен¡ йодом-131, на-копичуються.
Отже, проведен дослщження св¡дчать про зниження 1Л-2-продукуючоТ активност¡ лмфоци-т¡в у хворих на РЩ3 у процес радюйодтерапп. Стутнь зниження показника у пацюнтю ¡з вщ-даленими метастазами та без таких пюля введення терапевтичних активностей радюйоду був однаковим, але у груп хворих ¡з метастатични-ми ураженнями легешв зниження наставало ран¡ше. У м^у зб¡льшення сумарноТ активност¡
Таблиця 3
1нтерлейк\н-2-продукуюча активн\сть л\мфоцит\в кров\ хворих на рак щитопод\бно1 залози залежно в\д отриманих курс\в рад\ойодтерап\| (1С)
Контроль (донори)
Кшькють отриманих курсiв РЙТ
Перед отриманням чергового курсу РЙТ
Через 6 дшв топя РЙТ
4,45±0,17
перед РЙТ (група 1) 1-2 курси (група 2) 3-4 курси (група 3) 5-6 кур^в (група 4) 7-8 курсiв (група 5) бшьше курсiв (група 6)
1,11±0,04а 0,98±0,03аь 1,00±0,03а ■ ■■ 0,98±0,04а ■ Ь 0,96±0,02аь 0,94±0,04а ■
0,97±0,03а Ьс 0,95±0,03 а Ь 0,96±0,04 ■ 0,85±0,03а Ь с" 0,84±0,03а, ■■ с 0,82±0,03 а Ьс"
Прим/'тка: а - в':рог':дна в'щм'нн'сть (р<0,05) ¡з групою донор'т; Ь - ¡з показником перед РЙТ 1-1 групи; с - ¡з показниками перед i через 6 днiв пicля РЙТ; сС - ¡з показниками 1-2-3-1 груп.
éoAy-131, OflepxaHOï xbopmmm nicëa npoBefleHHa 5 i ôiëbrne KypciB PIÉT, iHTepëeéKiH-2-npoAyKyrana aKTMBHicTb ëiMôouèTiâ BiporiflHO 3HèxyeTbca.
BÈCHOBKÈ
1. BâeAeHHa TepaneBTèHHèx aKTèBHocTeé (4130-4730 M5k) éofly-131 npèÇBoflMTb ao Bipo-riflHoro 3HèxeHH3 iHTepëeéKiH-2-npoflyKyraHoï aK-TèBHocTi ëiMôouèTiâ y xbopmx Ha paK ùèTonofliô-hoï çaëoçè.
2. HaaBHicTb y xbopmx Ha paK ùèTonofliÔHoï çaëoçè BiAAaëeHèx MeTacTaçiB He BnëèBae Ha cTy-niHb 3HMxeHHH iHTepëeéKiH-2-npoflyKyraHoï aKTèB-HocTi ëiMôouèTiâ.
3. y xbopmx iç MeTacTaTèHHèM ypaxeHHHM ëereHiâ 3HèxeHH3 iHTepëeéKiH-2-npoflyKyraHoï aK-TèBHocTi ëiMôouèTiâ BiflôyBaeTbca paHirne (Ha 6-y floôy) i TpèBae npoTaroM Micau^.
4. y xbopmx 6eç BiflflaëeHMX MeTacTaçiB MaK-cèMaëbHe 3HèxeHHa ¡HTepëeéKiH-2-npoAyKyroHoï aKTèBHocTi ëiMôouèTiâ cnocTepiraeTbca Hepe3 1 Micaub.
5. y nauieHTiâ, aêi oTpèMaëè 5 i ôiëbrne Kyp-ciâ PIT, iHTepëeéKiH-2-npoAyKyraHa aKTèBHicTb ëiMôouèTiâ BiporiflHo 3HèxyeTbca.
ËITEPATyPA
1. Shore R.T. Issues and epidemiological evidence regarding radiation-induced thyroid cancer / R.T. Shore // Radiat. Res. - 1992. - Vol. 131, № 1. -P. 98-111.
2. Thyroid cancer risk in areas of Ukraine and Belarus affected by the Chernobyl accident / P. Jacob, T.I. Bogdanova, E. Buglova [et al.] // Radiat. Res. - 2006. - Vol. 165, № 1. - P. 1-8.
3. Dose-response relationships for radiatin-induced thyroid cancer and nodules: evidence for the prolonged effects of radiation on the thyroid / A.B. Schneider, E. Ron, J. Lubin [et.al] // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 1993. - № 7. - P. 362-369.
4. Biological dosimetry in patients treated with iodine 131 for differentiated thyroid carcinoma/ R. M'Kacher, J.D. Legal, M. Schlumberger [et al.]/ /J. Nucl. Med. - 1996. - № 37. - P. 1860-1864.
5. Biologic dosimetry in thyroid cancer patients after repeated treatments with iodine-131/R. M'Kacher, M. Schlumberger, J.D. Legal [et al.]//J. Nucl. Med. - 1998. - № 39(5). - P. 825-929.
6. Cytogenetic damage after 131-iodine treatment for hyperthyroidism and thyroid cancer. A study using the micronucleus test / S. Gutierrez, E. Carbonell, P. Galofre [et al.] // Eur. J. Nucl. Med. - 1999. - Vol. 26, № 12. - P. 1589-1596.
7. Possible transient adaptive response to mitomy-cin C in peripheral lymphocytes from thyroid cancer patients after iodine-131 therapy / G.O. Mon-
teiro, N.G. Oliveira, A.S. Rodrigues [et al.] // Int. J. Cáncer. - 2002. - Vol. 102, № 6. - P. 556561.
8. Formation of micronuclei and of clastogenic fac-tor(s) in patients receiving therapeutic doses of iodine-131 / M. Ballardin, F. Gemignani, L. Bodei [et al.] // Mutal. Res. - 2002. - V. 514, № 1-2. -P. 77-85.
9. Cytokinesis-block mickonucleus test in patients undergoing radioiodine therapy for differentiated thyroid carcinoma / L. Popova, V. Hadjidekova, T. Hadjieva [et al.] // Hell. J. Nucl. Med. - 2005. -V. 8, № 1. - P. 54-57.
10. Воронцова T.B. Состояние иммунной системы детей больных раком щитовидной железы, получающих гормональное лечение и радио-йодтерапию / Т.В. Воронцова, О.О. Янович, Е.П. Демидчик // Иммунология, аллергология, ин-фектология. - 2001. - № 2. - С. 38-45.
11. Ионизирующее излучение и иммунная система у детей / Е.М. Лукьянова, Ю.А. Антипкин,
B.П. Чернышов [и др.] // Киев: Эксперт. - 2003. -
C. 111-175.
12. Бережная Н.М. Иммунология злокачественного роста / Н. Бережная, В. Чехун - К.: Наукова думка, 2005. - 792 с.
13. Роль цитокинов в осуществлении апоптотичес-ких процессов клеток иммунной системы у лиц, подвергшихся воздействию ионизирующей радиации в малых дозах / О.С. Солнцева, Н.В. Калинина, Н.В. Бычкова [и др.] // Иммунология. - 2000. - № 3. - С. 22-24.
14. De Vos C. Simple rapid method for detection of IL-2 in physiological medium / C. De Vos, W. Libert // J. Immunol. Meth. - 1984. - Vol. 74, № 2. -P. 374-384.
РЕЗЮМЕ
Интерлейкин-2-продуцирующая активность лимфоцитов у больных раком щитовидной железы в процессе радиойодтерапии Н.Н. Степура, Г.А. Замотаева
В работе представлены данные изучения влияния йода-131 на интерлейкин-2-продуцирующую активность лимфоцитов больных раком щитовидной железы (РЩЖ) при наличии у них отдаленных метастазов и проведении нескольких курсов радиойод-терапии (РЙТ). С этой целью были обследованы 119 больных. В группу А вошли 49 пациентов с регионарными, а в группу Б - 70 больных с отдаленными метастазами. В зависимости от количества проведенных курсов РЙТ больные были разделены на 6 групп. Возраст больных - от 38 до 75 лет. Контрольную группу составили 22 практически здоровых донора соответствующего возраста. Определение ИЛ-2-продуцирующей активности лимфоцитов проводили накануне и через 6 дней, 1 и 6 мес. после радиойодтерапии. Выявлено, что введение терапевтической активности йода-131 (от 4130 до 4730 МБк) приводит к достоверному снижению исследуемого
показателя. Максимально низкие значения ИЛ-2-про-дуцирующей активности лимфоцитов определяются через 1 мес. после РЙТ у больных с регионарными метастазами, а при наличии метастазов в легких снижение отмечается в более ранний срок (6-й день). Показано также, что с увеличением суммарной дозы облучения, полученной больными в процессе повторных курсов РЙТ, интерлейкин-2-продуцирующая активность лимфоцитов снижается.
Ключевые слова: дифференцированный рак щитовидной железы, радиойодтерапия, йод-131, ин-терлейкин-2-продуцирующая активность лимфоцитов, кумулятивная активность.
SUMMARY
Interleukin-2-producing activity of lymphocytes in patients with thyroid cancer in the process of radioiodine therapy N. Stepura, G. Zamotayeva
The authors present the data on a study of the effect of iodine-131 on interleukin-2-producing activity of lymphocytes in patients with thyroid cancer depending on distant metastases and the number of radioiodine therapy courses. With this purpose, 119 patients have
been followed up. The group "A" comprised 49 patients with regional metastases and Group "B" - 70 patients with distant metastases. Depending on the number of radioiodine therapy courses patients were divided into six groups. The age of patients ranged from 38 to 75 years. The control group included 22 practically healthy age-matched donors. Assessment of interleu-kin-2-producing activity of lymphocytes was performed at the eve and in 6 days, one and 6 months after radioiodine therapy. Administration of therapeutic iodine-131 activity (from 4130 to 4730 MBq) was found to lead to a reliable decrease in the index under study. The lowest values of interleukin-2-producing activity of lymphocytes were reported in one month after radioiodine therapy in patients with regional metastases, and in case of metastases to lungs such a decrease was noted earlier (on day 6). It has also been shown that with increasing total exposure dose received by the patients in the process of repeated radioiodine therapy courses, interleu-kin-2-producing activity of lymphocytes was decreasing.
Key words: differentiated thyroid cancer, radioiodine therapy, iodine-131, interleukin-2-producing activity of lymphocytes, cumulative activity.
Дата надходження до редакцИ' 22.03.2011 p.
