CC BY
55
Unii Europejskiej. Raport 6 (synteza). Institute of Economics of Agriculture and Food Management, Warsaw, 2009. 9. Wasilewski M., Zabolotnyy S.,: Sytuacja finansowa przedsiçbiorstw o odmiennych strategiach zarz^dzania kapitalem obrotowym. Zeszyty Naukowe SGGW. Ekonomika i Organizacja Gospodarki Zywnosciowej, № 78, Warsaw, 2009. 10. Wielicki W.,: Rola
kapitatu w przedsiçbiorstwach agrobiznesu. Roczniki Nauk Roiniczych, Seria G - Ekonomika Roinictwa, voiume 95, brochure 1, Wies Jutra, Warsaw, 200S.
Надшшла до редколегп 13.12.11
УДК 334.012
M. Бердар, канд. екон. наук, доц. (КНУ iMeHi Тараса Шевченка)
BПЛИB ГЛОБАШЗАЦП НА IHHОBAЦIЙHО-IHBЕCTИЦIЙHИЙ РОЗBИTОК ПIДПРИeМHИЦTBA
Обфунтована Heo6xidHicmb прискорення розвитку пдприемництва в УкраМ, визначено комплекс 3axodie, особли-eocmi впливу глобалiзацil, /нновацш та нвестицй на соцiально-економiчну ситуац/'ю в Укра'ш'г,; визначено перспектива напрями розвитку пiдприемництва та роль держави в цьому процес.
Ключовi слова: глобалiзацiя, пдприемництво, шноваци, нвестици, национальна економка, соцiально-економiчна ситуаця, державне регулювання.
Обоснована необходимость ускорения развития предпринимательства в Украине, определен комплекс мероприятий, особенности влияния глобализации, инноваций и инвестиций на социально-экономическую ситуацию в Украине; определены перспективные направления развития предпринимательства и роль государства в этом процессе.
Ключевые слова: глобализация, предпринимательство, инновации, инвестиции, национальная экономика, социально-экономическая ситуация, государственное регулирование.ТЬе necessity of accelerating the development of business in Ukraine, defined set of measures, especially the impact of globalization, innovation and investment in social and economic situation in Ukraine identified promising areas of business development and the state's role in this process.
Keywords: globalization, entrepreneurship, innovation, investment, national economy, socio-economic conditions, government regulation.
1сторичний досвщ засвщчуе, що наука, технологи та Ыноваци завжди були виршальним чинником розвитку сусптьства. Але за останш 30-50 рогав у розвинених краТнах Ыновацшш процеси прискорювалися, набували дедалi бтьших масштабiв. 1нновацшна орieнтацiя пщ-приемницькоТ дiяльностi, освоення нов^шх досягнень науки i техшки забезпечили суб'ектам господарювання конкуренты переваги, змщнювали Тх ринга^ позици i водночас сприяли економiчному розвитку держав, пщ-вищенню рiвня та якост життя населення.
Ниш вплив технологи, науки, освп"и i загалом Ынова-цiйних дослщжень на розвиток виробничоТ i со^альноТ сфери зрiс у сотнi разiв. Науково-технiчний прогрес сут-тево трансформував звичний економiчний устрiй i актуа-лiзував потребу у розробцi нових технолопй та вироб-ництв, яга змЫюють не тiльки масштаби i структуру виро-бництва iндустрiально розвинених держав, але й суттево впливають на якiсть життя, взаемини людей, Тх ставлен-ня до довгалля. I для краТн, що не належать до економiч-но високорозвинених, стае очевидним: межу мiж бщними i багатими державами визначають сьогодн рiвень розвитку i динамiзм iнновацiйноТ сфери - науки, наукоемних галузей i компанiй, свiтових рингав технологiй. Це ство-рюе основу сшкого економiчного зростання.
Проблема формуванням сучасноТ концепцiТ пщпри-емництва, в тому чи^ запровадження Ыновацмно-ЫвестицмноТ моделi розвитку, присвяченi роботи таких науков^в як В.Д. Базилевич, З.С. Варналм, В.М. Геець,
B.В. Зянько, А.К. Кшах, M.I. Крупка, I.I. Мазур, О.А. Мельниченко, Ю.М. Пахомов, К.В. Павлов, Б. Панасюк,
C.Ю. Шевченко та iншi.
Метою статт е обфунтування необхiдностi прискорення розвитку пщприемництва в УкраТш, визначення комплексу заходiв, особливостi впливу глобалiзацiТ, н новацiй та Ывестицм на соцiально-економiчну ситуацiю в УкраТш та визначення перспективних напрямiв розвитку пщприемництва та роль держави в цьому процеск
В УкраТш за попередш роки економiчних реформ не було створено необхщних умов для Ыновацмного розвитку економiки, освоення нових високих технолопй, змщнення Ытелектуального потенцiалу суспiльства. Наша краТна довгий час розвивалась з олiгархiзованою, надзвичайно енергоемною, енергозалежною i неконку-рентоспроможною економiкою, яка, по сутi, вичерпала своТ ресурси, та й сьогодш все ще залишаеться на шду-
стрiальнiй стадií, у той час як промислово розвинеш краТни давно перейшли до нового - постiндустрiального суспiльства, в якому на перше мюце ставляться знання й Ыформацмно-телекомушкацмш технологií, що забез-печують високу соцiально-економiчну ефективнiсть. Отже, завдання УкраТни полягае в тому, щоб, викорис-тавши свiй науковий потенцiал, стати врiвень з розви-неними краТнами свiту, для чого необхiдно значно бь льше вкладати в людсьга ресурси, пiдвищення Тх кла-сифкаци, дослiдження i розробку нових технолопй. УкраТнська держава нарештi повинна усвщомити об'ек-тивну необхiднiсть iнновацiйноí складовоТ економiчного розвитку i те, що за умов глобалiзацií iнвестицiйних про-цесiв для неТ немае Ышого вибору, як розробляти модель Ыновацмного економiчного розвитку, розвивати Ыновацмне пiдприемництво, посилювати iнновацiйний характер виробничоТ дiяльностi, що, зрештою, сприятиме зростанню ролi iнтелектуальноí власностi, збереженню i примноженню iнтелектуального потенцiалу нацií.
1снуюча несприйнятливiсть вiтчизняною економiкою науково-технiчного прогресу, зростаюче технологiчне вiдставання вiд розвинених европейських краТн, низька конкурентоспроможнють багатьох пщприемств i галузей сповiльнюе також темпи входження УкраТни у свппве господарство, в межах якого сучасний ринок дiе за до-помогою нововведень, а iнновацiйне прискорення е основою його стшкого розвитку. Тому Ытегра^я у свто-вий економiчний простiр вимагае пiдвищення частки ЫновацмноТ продукцií та збiльшення обсягiв надання високотехнолопчних послуг.
Отже, ХХ1 стол^тя об'ективно визначае необхiднiсть активiзацií в УкраТш iнновацiйноí-iнвестицiйноí дiяльно-стi. Свппвий досвiд свiдчить, що тi краТни, яга за темпами i ягастю економiчного зростання, рiвнем добробуту громадян прагнуть увiйти в число лiдерiв, повиннi бути спроможними сприймати новп"ш досягнення науково-технiчного прогресу, ефективно та своечасно трансфо-рмуватися, використовуючи таке багатофакторне соць ально-економiчне явище ринковоТ економiки, як пщпри-емництво, зокрема, його специфiчний рiзновид - шно-вацiйне-iнвестицiйне пiдприемництво.
Сучасна св^ова економiка дедалi iнтенсивнiше гло-балiзуеться. Це всеохоплюючий процес, жодна краТна не може уникнути його впливу на т чи iншi сфери суспь льного життя. Цю новiтню тенденцiю розвитку сусптьс-
© Бердар М., 2012
тва дослщжують рiзнi науковi школи, хоч единого ви-значення термiна "гпобалiзацiя" поки ще немае. Усе ж узагальнюючи вiдомi пiдходи, можна сказати, що гло-бапiзацiя становить комплексне геопол^ичне, геоеко-номiчне i геокультурне явище, яке справляе потужний вплив на вс сторони жит^яльност сусптьства [22]. В основi гпобапiзацií лежить розвиток св^ових ринкiв то-варiв, послуг, працi i капiтапу [11]. Даний процес позна-чений жтенсифка^ею руху капiтапу, що направляеться у найприбутковш гапузi нацiонапьних економiк, швид-ким розвитком фiнансових ринкiв, як генерують потужнi фiнансовi потоки, активiзацiею ринку фiнансових жно-вацiй i загалом iнновацiйного процесу, в ходi якого створюються i поширюються жноваци.
Загапьновiдомо, що перспективи розвитку сусптьства залежать не лише вщ ефективност використання наявних ресурсiв, а й (наразi значно бiпьшою мiрою) вiд здатностi його чпенiв продукувати та впроваджувати жноваци. Так, саме завдяки "радикальним нововведен-ням, що мають високий потенцiап ринкового проник-нення, пiдприемцi отримують додатковий прибуток" [6, с. 187], який спрямовуеться не лише на розвиток влас-ного бiзнесу та задоволення все зростаючих потреб, за рахунок нарощування обсяпв виробництва товарiв i послуг, а також упровадження та використання новацм у самих рiзних галузях та сферах дiяльностi. Тому праг-нення й реапьнi дм суб'ектiв господарювання стали запо-рукою економiчного розвитку - "сталих збалансованих гальгасних i якiсних змiн, яга обумовлюють попiпшення соцiапьно-економiчноí та полiтичноí ситуацií в краíнi".
Стрiмка гпобалiзацiя та iнтепектуапiзацiя виробництва, ринку й економiчноí дiяльностi викликанi небаче-ними темпами i масштабами жновацш, якi докорiнно змiнюють соцiально-економiчну структуру сусптьства i виробничих вiдносин. Стае очевидним, що для вирь шення господарсько-економiчних завдань потрiбнi новi пщходи, якiснi прогресивнi змiни. Безперервно виника-ючи у просторi i чаа, такi змiни е характерною ознакою жновацшного процесу, на основi якого розвиваються жформацшы технологií, зокрема глобальна мережа 1нтернет, що зв'язуе рiзноякiснi технологií, структури, вузли, системи, послуги, пропозици тощо в об'еднавче комушкативно-функцюнальне середовище.
lнновацiйний процес можна розглядати з рiзних пози-цiй [4]. Але в будь-якому разi вж завжди являе собою послiдовний ланцюжок подй якi спричинюють "дозрь вання" iнновацiйноí iдеí до конкретного продукту, технологи чи послуги, а далi - поширення результату в прак-тицi господарювання вiдповiдно до жтереав пщприемця-новатора. Утверджуючись в економщ^ iнновацiя вдоско-налюеться, стае ефективншою, набувае власних спожи-вчих властивостей, перед нею вщкриваються, завдяки процесу глобалiзацií, сфери застосування та ринки.
1нновацмний процес включае в себе реалiзацiю ж-вестицiй, у ходi якоí поеднуеться наука, техшка, еконо-мiка, пiдприемництво й управлжня [9 с.28]. Гпобалiза-цiя, стимулюючи розвиток засобiв комунiкацií та жфор-мацiйних технологiй, сприяе нацiленостi жвестицм на освоення нововведень та активiзуе iнновацiйне пщпри-емництво. Тенденцiя до глобалiзацií проявляеться, зокрема, у зростанн частки iноземного фiнансування нау-кових дослiджень у бiльшостi розвинутих та нових жду-стрiальних краж, масованому створеннi дослiдницьких пiдроздiлiв транснацюнальних корпорацiй у сприятли-вих для тако1 дiяльностi регiонах. На думку Ю.М. Пахо-мова, iнвестицií пов'язан з глобалiзацiею настiльки тю-но, що ниш пщ и впливом жвестицмш проекти виходять на новий рiвень щодо структурноí будови, територiальноí ознаки поширення основного масиву та окремих видiв
iнвестицiй, природи 1х здiйснення, мотивацiйних критерив i, звичайно, економiчних та соцiальних наслiдкiв [17].
Але для Укражи глобалiзацiя може породити певн проблеми: з одного боку, вщкриваються перспективи залучення фжансових ресурав, яких не вистачае для того, щоб розвивати жновацмний процес; але з жшого боку, загострюеться мiжнародна конкуренцiя за цi ре-сурси i локальним фiрмам не пщ силу змагатися з ТНК, що застосовують нов^ш досягнення у сферi управлiння та виробництва.
"Гпобалiзацiя позначаеться на якiснiй трансформа-ци зв'язкiв мiж макроекономiчними змiнними i призво-дить до iстотних структурних зрушень у напрямку роз-ширення конкуренцií та пiдвищення гнучкостi економки" - пише В.В. Козак [5, с.41]. На його думку, пщвищення гнучкостi економiки спричинюеться прямим тиском глобально! конкуренци на зниження цж, що передаеться усiм кражам каналами дедалi бiльшоí вiдкритостi та через пристосування макроекономiчних органiв до ви-кликiв глобалiзацií [5, с.4б].
На позитивний вплив ефекту конкуренци, до якого ыби неминуче веде глобалiзацiя, вказують й iншi вчен [19, с.26]. Проте, на думку автора, вплив конкуренци, спричинений процесом глобалiзацií, може мати для деяких економк i негативнi наслiдки.
Зокрема Укража, яка за загальним ждексом конку-рентоспроможностi посiдае майже останне серед краж Свропи мiсце - а саме 86-те [18, с.38], навряд чи спро-можна взяти верх у таш конкурентнiй боротьбк I найiс-тотнiшою перешкодою для пщвищення потен^алу мiж-народноí конкурентоспроможносл Укра1ни на сучасному етапi розвитку и економiки е якраз вщставання у сферi iнновацiйних технологiй. Безперечно, перемога у такому змаганы за величезними транснацюнальними корпора-цiями (ТНК), каттал яких сконцентрований у наймогутнь ших краíнах свiту. Цi впливов^ добре органiзованi утво-рення прагнуть завоювати новi ринки, виступають за впровадження единих лiберальних правил господарсько1 гри, якi проте, аж шяк не придатнi для менш розвинутих та менш впливових краж. Насправдi так зваы глобальнi фiрми, що виходять за ниншнього процесу глобалiзацií на авансцену свiтовоí економiки, серйозно загрожують економiчному суверенiтету тих держав, яга не належать до високорозвинутих, а серед них - i Укражк
Отже, глобалiзацiя не позбавлена негативних рис. А на думку Папи 1вана Павла II, осктьки глобалiзацiя керу-еться лише законами ринку в Ытересах наймогутнiших держав, и наслiдки можуть бути ттьки негативними. Такими е, наприклад, пiдхiд до економiки як абсолютно1 цiнностi, безробiття, збiльшення розриву мiж бiдними i багатими, несправедлива конкурен^я, яка ставить бiднi нацií у становище всезростаючо1 приниженостi [3].
Уряд Укражи визначив iнновацiйний розвиток прю-ритетним, оскiльки серед основних фаюгрв конкурен-тоспроможностi визначальним е впровадження ефекти-вних механiзмiв iнновацiйноí полiтики [21, с. 2].
У пра^ О.М. Коротких iнновацiйний розвиток роз-глядаеться як процес, спрямований на стмке зростання i являе собою сукупнють операцiй, етапiв, що реалiзу-ють iнновацiйний цикл [7].
У пра^ 1.1. Мазур, О. РадЩи зазначаеться, що не-зважаючи на поступовий розвиток пщприемницько1 дiяльностi в УкраМ, поглиблення в суспiльствi та органах державно1 влади усвщомлення важливостi ролi цього сектора економiчноí дiяльностi, однiею з систе-матичних перешкод його економiчного розвитку е ко-рупцiя, негативний вплив яко1 позначаеться на фор-мування легально-правових умов розвитку пщприем-ницькоí дiяльностi [12, с.57].
Слiд погодитися з О.О. Слюсаренко, що технолопч-на iнновацiйнiсть промислового виробництва займае в процесi iнтеграцiï Укра'ни до Свросоюзу ключове мiсце, осгальки пiдвищуе потенцiйнi можливостi промисловостi щодо жновацмного впливу як на власне виробництво, так i на економку iнших галузей [20, с.8].
Практично за таким пщходом iнновацiйний розвиток розглядають iншi автори, акцентуючи увагу на тому, що проблеми ефективного використання фжансових ре-сурав, пошуку ïx додаткових джерел, залучення потен-цiйниx iнвесторiв тiсно пов'язанi з формуванням нових знань та щей, технолопчним освоенням нових наукових вщкритпв, винаxодiв, результатiв дослiджень i розро-бок, з впровадженням нововведень, прогресивно' технь ки та обладнання [8].
Отже, як виходить з вищенаведеного, жновацмний розвиток пщприемництва пов'язаний з жвестицмними вкладеннями як важливим елементом жвестицмно' дiяльностi, яку С.Ю. Шевченко визначае як процес реа-лiзацiï iнвестицiй рiзниx видiв i форм. М.1. Бондар [1] розглядае жвестицмну дiяльнiсть як сукупнiсть практи-чних дм юридичних осiб, держави та громадян щодо реалiзацiï iнвестицiй, яга е одним з етатв жвестицмно' дiяльностi й пщ^рунтям для формування сучасно' поль тики iнновацiйного розвитку [23, с.8].
Однак, незважаючи на посилену увагу науков^в i практигав до iнновацiй та iнвестицiй у пщприемництва залишаються недостатньо розглянутими.
Негативы тенденцп в iнвестицiйно-iнновацiйному напрямi розпочалися у 90-х роках ХХ ст., коли зниження каттальних вкладень в основний каттал Укра'ни дося-гло кризового рiвня [13]. На початку ХХ1 ст. збiльшення обсягiв жвестицм пожвавило оновлення i розвиток активно' частини виробничих фондiв.
Проте вщновлення i нарощування iнвестицiйного процесу та забезпечення розвитку пщприемництва мо-жливе тiльки через теxнiчне переозброення пщпри-емств i ïx жновацмний розвиток [10, 2]. Результати до-слiдження масштабiв та результативностi жновацшно' дiяльностi в Укра'ни свiдчать про досить низьку актив-нiсть використання у виробниф^ науково-теxнiчниx досягнень, в основному через зниження рiвнiв фжансу-вання й обсягiв iнвестицiй.
1нновацмно-жвестицмна дiяльнiсть в пщприемницт-вi - одне iз слабких мiсць сучасно' економiки. Це пов'я-зано з багатьма причинами: неефективним податковим регулюванням, станом основних фондiв пiдприемств, складнютю фiнансування за рахунок власних кош^в економiчниx суб'ектiв.
Упровадження iнновацiй та жвестицм задля розвитку пщприемництва може здмснюватись за iнтенсивним чи екстенсивним типом i бути спрямованим на скоро-чення праце-, фондо- та матерiаломiсткостi продукцiï, тим самим забезпечуючи пiдвищення рiвня конкуренто-спроможност економiки та нацiональноï безпеки.
1нтенсивнють цього процесу iстотно пов'язана з мь рою досягненням цiлей ïï учасникiв, якi докорiнно вщрь зняються одна вiд одно', а саме: новат^в (переважно небiдниx людей, яга володють необxiдними знаннями, досвiдом i матерiальними ресурсами, а також вмють приймати неординарнi рiшення та ризикувати) - отри-мують найбiльший прямий зиск за рахунок успшного впровадження новацй споживачi - задовольняють все зростак^ потреби завдяки здешевленню продукци та розширенню ïï асортименту. Ус чинники, якi впливають на здмснення iнновацiйниx процесiв, подiляються на три групи: 1) економiчнi й техшчш (дефiцит засобiв для фiнансування жновацмних проектiв; недостатне забезпечення матерiальноï та науково-теxнiчноï бази; наяв-
нють застарiлиx теxнологiй; вiдсутнiсть резервних по-тужностей тощо); 2) органiзацiйно-управлiнськi (жорст-кiсть у плануваннi; переважання вертикальних потогав iнформацiï; орiентацiя на сформован ринки; децентра-лiзацiя, автономiя, формування цтьових проблемних груп нових розробок); 3) культуры (отр змiнам, що мо-жуть спричинити змiни статусу пра^внигав, необxiднiсть пошуку ново' роботи, перебудову усталених способiв виробництва тощо) [16].
Результативнють такого розвитку залежить вщ ре-гiональноï, галузево' та структурно' специфки нацю-нально' економки, а також вiд спрямованостi новацм на iнтенсивний чи екстенсивний характер сусптьного вiдтворення.
За використання жтенсивних iнновацiй "розширю-ються можливостi для задоволення усе зростаючих потреб населення та полтшення умов пращ i водно-час, скорочуеться зайнятiсть серед працездатних оаб унаслiдок упровадження техшчних й органiзацiйниx новацiй; за екстенсивних - iмiтуються позитивнi змiни, але у дмсносл мае мiсце подальше вщставання вiд розвинутих кра'н св^у економiчного потенцiалу пщпри-емств (галузей та економки у цiлому), а з тим умов прац та рiвня ïï оплати" [14,с. 97].
На сьогодн пiдвищуеться значущiсть наукомютких теxнологiй, використання яких дозволить прискорити досягнення свтэвих стандартiв у царин виробництва товарiв i послуг (як це мае мюце в Японп, Пiвденнiй Коре'' та iншиx розвинутих кражах та кражах, яга швидко роз-виваються), а з тим - пщвищити рiвень та ягасть життя населення. Вiдтак, необxiдно видтити прiоритетнi галузi реального сектору економки. Виходячи з базового кри-терю вiдбору (спрямованiсть дiяльностi пiдприемств цих галузей на стимулювання внутршнього попиту та змщ-нення експортного потен^алу), перспективними е авiа-, ракето- та машинобудування, де ще збережено матерiа-льно-теxнiчний та кадровий потенцiал, умте використання яких забезпечить повернення Укра'ы статусу кра'-ни, яка здатна не лише розробити, а i впровадити (з чим донин маемо чи найбтьше проблем) сучасн високотех-нологiчнi розробки свiтового рiвня.
Переxiд на iнтенсивнi новаци в рiзниx галузях нацю-нально' економки мае свою специфiку, яка визначаеть-ся особливостями, притаманними цим галузям, а саме: характером НТП, стввщношенням живо'' i уречевлено' працi в процес виробництва, соцiально-економiчними умовами оргаызаци працi, мiрою впливу природних фактов тощо. Строки проведення заxодiв i характер спрямованост iнтенсифiкацiï виробництва в галузi (ре-гiонi), залежать вщ ''хньо'' ролi i мiсця в економiцi нацю-нально' економiки на даному етат ïï розвитку, а також вщ специфiки вiдтворювального процесу, мiжгалузевиx диспропорцiй, домiнування виробництва зас^в виробництва чи предметiв споживання [15].
Однак марно сподiватись, що без державно'' пщтрим-ки власники пщприемств збiльшуватимуть обсяги Ывес-тицм у впровадження сучасних теxнологiй, використання ново'' технки, пiдвищення рiвня безпеки та комфорту робочих мюць. Саме тому держава вама доступними способами заохочуе суб'екпв пiдприемництва до розробки та впровадження жновацм, тим самим створюючи сприятливi умови для розвитку виробництва, насичення внутршнього ринку товарами i послугами, задоволення потреб споживачiв, мщнення експортного потенцiалу, наповнення бюдже^в усix рiвнiв, пiдвищення доxодiв суб'ектiв господарювання, скорочення безробiття, полп шення умов працi, соцiального забезпеченню населення, змщнення позитивного iмiджу оргаыв державного управ-лiння та оргаыв мiсцевого самоврядування.
Запорукою iнтенсифiкацií iнновацiйно-iнвестицiйноí моделi розвитку пщприемництва та пщвищення резуль-тативноТ його реалiзацií необхiдно:
1) збереження позитивних тенденцм в пщприемниц-твi за одночасного виршення нагальних проблем (нечь тке формулювання прiоритетiв у нацюнальшй науково-технiчнiй полiтицi; недостатнiсть або вщсутнють Ыфор-мацií про наявн дослiдження й розробки; загальний рiвень, структура та механiзми фiнансування науково-технiчноí сфери не вiдповiдають заявленому Урядом курсу Ыновацмно-швестицшноТ моделi розвитку еконо-мiки й практично виключають реальне використання можливостей значного науково-техшчного потенцiалу; збереження УкраТною статусу постачальника сировини й ринку збуту для краТн Заходу; зниження ЫновацшноТ активнють вп"чизняних пiдприемств та частки шновацм-ноТ продукцп у загальному обсязi виробництва);
2) сприяння залученню Ывестицм у тi галузi та сфери, де ще збережено матерiально-технiчний та кадро-вий потенцiал, а також можливий максимальний муль-типлкативний позитивний ефект;
3) забезпечення доступности технiчних й технолопч-них Ыновацм (передусiм, вiтчизняних розробок) за ра-хунок дiевоí державноТ пiдтримки бiзнесу щодо залу-чення iнвестицiй та впровадження новацп, а саме:
- фЫансування iнновацiйних проектiв фундамента-льних i прикладних дослiджень, iз бюдже^в усiх рiвнiв, а також iз спецiалiзованих фондiв;
- забезпечення переходу вщ розвитку технопаркiв до створення технополiсiв;
- надання цiльових дотацм та встановлення спе^а-льних цЫ на iнновацiйну продукцiю вiтчизняного вироб-ництва;
- створення власних ноу-хау та припинення витоку Ыформаци;
- птьгового кредитування;
- надання податкових i митних пiльг;
- стимулювання запровадження енерго- й ресурсо-зберiгаючих технолопй, пщвищення рiвня безпеки та комфорту робочих мюць;
- компенсування новаторам Тхшх витрат на реалiза-^ю суспiльно значущих iнновацiйних проектiв;
- забезпечення переходу вщ локального вимушено-го антикризового реагування до цтеспрямованого стратегiчного державного регулювання iнновацiйноí та ЫвестицмноТ активностi суб'ектiв господарювання;
- скорочення галькост прiоритетних напрямiв Ынова-цiйного розвитку (збереження лише тих, яга забезпечу-ють iстотний науковий здобуток i перспективи розвитку);
- застосування пришвидшеноТ амортизацií основних фондiв;
- пiдтримання високого суспiльного статусу вчених, конструктив, iнженерiв, тобто уах суб'ектiв шновацй ного процесу (наприклад, через встановлення рiзнома-нiтних державних премм, почесних звань, проведення конкурав тощо);
- сприяння мiжнароднiй науково-техычнм кооперацп;
- здiйснення державними установами консультацй ноТ, iнформацiйноí та шшоТ пiдтримки;
4) спрямовання розвитку нацюнальноТ економiки на пом'якшення мiжгалузевих i мiжрегiональних диспропо-рцiй, а також на забезпечення прюритетного розвитку вищих технолопчних укладiв та усунення перешкод розвитку вп"чизняного бiзнесу за рахунок:
- приведення структури та обсяпв iнвестицií у вщ-повiднiсть до технолопчноТ структури економiки;
- скорочення галькост перевiрок;
- спрощення дозвтьноТ системи;
- боротьба з коруп^ею;
- протидiя рейдерству;
- зменшення податкового тягаря;
- забезпечення доступност кредитних ресурсiв;
- сприяння вертикально та горизонтальнi iнтеграцiï товаровиробникiв;
- закриття та/чи реструктуризацiя неприбуткових пщприемств;
- обмеження мiри вiдкритостi украТ'нськоТ' економiки прагматичними нацiональними iнтересами;
- створення у фшансово-промислових групах спець альних iнновацiйних центрiв, що координують i реалiзо-вують iнновацiйнi проекти;
- залучення пiдприемцiв до виконання державного замовлення;
- поеднання державного регулювання шновацмноТ' дiяльностi з ефективним функцюнуванням конкурентного ринкового iнновацiйного мехашзму;
- використання стратегiï запозичення на державних пщприемствах реального сектору економки.
5) удосконалення регуляторного впливу держави на жит^яльнють населення.
Реалiзацiя ЫновацшночнвестицмноТ' моделi розвитку нацiональноï економки потребуе належного фшан-сового забезпечення, недостатнють якого актуалiзуе питання залучення швестицш або ж отримання зовнш-нiх запозичень. Однак бiльшiсть власнигав пiдприемств не квапиться з модершза^ею iснуючих i, тим паче, створенням нових сучасних виробничих потужностей, тому одним з головних Ывестг^в (звюно, не варто при-нижувати значущють iноземних компанiй) мае стати держава, фЫансове положення якоТ' нинi не дозволяе самотужки реалiзовувати крупнi Ывестицшы проекти (у т.ч. пiдготовку до Свро-2012, яку, на вiдмiну вщ Польщi, УкраТ'на здiйснюе значною мiрою за кошти бiзнесу).
Як показав досвщ багатьох краТн, успiшний перехщ до iнновацiйноï моделi функцiонування нацюнальноТ економки можливий лише за умови докорЫноТ' перебу-дови регуляторних механiзмiв та позитивного сприй-няття Ыновацш широким загалом.
З огляду на це можна зробити тага висновки: 1) збереження наявноТ' ситуацп чи будь-яга iншi невдалi ре-форми призведуть до остаточноТ' втрати УкраТною мож-ливостi стати розвинутою европейською краТною, а ïï населення - мати гщний рiвень та ягасть життя; 2) основы зусилля держави мають бути спрямован на узго-дження iнтересiв споживачiв i виробникiв, найманих працiвникiв i роботодав^в, пiдприемств i галузей, держави та сустльства; 3) Ыновацмночнвестицмна модель розвитку нацiональноï економiки мае стати нарiжним каменем державноТ полiтики, оскiльки передбачае посту-пову, докорЫну перебудову системи взаемовiдносин мiж економiчними суб'ектами й технiко-технологiчне онов-лення ресурсного потен^алу виробничоТ сфери; 4) про-довження наукових розвiдок за даною проблематикою сприятиме подальшому зростанню ресурсного потен^а-лу украТ'нськоТ економки, змiцненню нацiональноï безпеки, пщвищенню рiвня та якостi життя населення УкраТни.
1. Бондар М.1. 1нвестицшна д1яльн1сть: методика та орган1зац1я облку i контролю: монограф1я / М.1. Бондар. - К.: КНЕУ, 2008. - 256 с. 2. Варналш З. Регюнальна iнновацiйна полiтика УкраТни: проблеми та стратепчш прiоритети / З. Варналш // Економют. - 2007. - № 9. - С. 3639. З.Этос глобального мира / Горбачев-фонд. - М.: РАН. Восточная литература, 1999. - 206 с. 4. Зянько В.В. 1нновацшне пщприемництво в УкраТш: проблеми становлення i розвитку. [Монографiя] // ВЫниця: УН1ВЕРСУМ-ВЫниця, 2005. - 263с. 5. Козак В.В. Дезшфля^я на mi глобалiзацiйного процесу // ФЫанси УкраТни. - 2007. - №6. С.40-46. 6. lнновацiйна складова украТнських реформ / А. С. Гальчинський, В. М. Геець, А. К. Юнах, В. П. Семиноженко. - К. : Знання УкраТни, 2002. - 336 с. 7. Коротких О.Н. Особенности инновационного развития промышленных предприятий, методы и модели учета финансовых рисков / О.Н. Коротких // Электронный журнал научных публикаций аспирантов и докторантов // http://www.jurnal.org 8. Крылов Э.И. Анализ эффектив-
ности инвестиционной и инновационной деятельности предприятия / Э.И. Крылов, В.М. Власова, И.В. Журавкова. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 608 с. 9. Крупка М.1. Фшансово-кредитний мехашзм шно-вацiйного розвитку економки УкраТни / Львiвський нац. ун-т iM. I. Франка. - Л.: Видавн. центр Львiвського нац. ун-ту iM. I. Франка, 2001. - 607 с.
10. Кузнецова Л. Структуры змши у промисловост УкраТни: критерп прогресивностi / Л. Кузнецова //Економiст. - 2005. - № 8. - С. 50-55.
11. Лукашевич В.М. Глоба листика. - Львiв: "Новий свп" - 2000" - 2004. - С.13-16. 12. Мазур I.I., РадЩа О. Протидiя корупцп у системi регулю-вання пщприемницькоТ' дiяльностi в УкраТ'ш/ Мазур I.I., Радiца О. Вюник КНУ iменi Тараса Шевченка серiя "Економiка", № 124/125, 2011. - С.57-60. 13. Макаренко I.O. Механiзми фшансовоТ' стабтвацп пщприемств в ринкових умовах / I.O. 13. Макаренко // Актуальнi проблеми економки. -2006. - № 1 (55). - С. 31-37. 14. Мельниченко О. А. 1нтенсифка^я Ыновацшно-швестицшноТ моделi розвитку нацюнально'Т економки та ТТ вплив на рiвень добробуту населення УкраТни / О. А. Мельниченко // 1нновацшш моделi та механiзми украТнськоТ економiки в умовах гло-балiзацiТ : тези мiжвуз. наук.-практ. конф. (м. Харив, 28 квiтня 2010 р.). -Х. : Видво ПВНЗ Х1ЕРВМ, 2010. - С. 97-99. 15. Павлов К. В. Инвестиции и инновации интенсивного и экстенсивного типа: макроэкономический подход / К. В. Павлов // Вюник економiчноТ науки УкраТни. - 2009. -
УДК 658.15
№ 2. - С. 101-108. 16. Панасюк Б. Деяк1 пщходи до прогнозування науково-технолопчноТ та шновацмноУ сфер / Б. Панасюк // Економка Укра'ни. - 2003. - № 3. - С. 10-20. 17. Пахомов Ю.Н. Глобализация в контексте новых инвестиционных возможностей и новых рисков // Гло-бал1зац1я Ывестицшних процес1в та ф1нансова безпека УкраТни: Матер. м1жн. наук.-практ. конф. Ки'в, 27 червня 2001. / М1жвщом. комю. з пи-тань ф1н. безпеки при Рад1 нац. безпеки i оборони Укра'ни. - К., 2001. -144 с. 18. Притикша О.Л., Стасюк Ю.М., Щипанова О.В. 1нновацшна полiтика Укра'ни та штегра^я до 6С // ФЫанси Укра'ни. - 2005. - №5. С.36-43. 19. Савченко Т.В. Уточнення економлчного змюту й особливос-тей глобалiзацiТ // Фiнанси Укра'ни. - 2008. - №7. - С. 20-26, с.26. 20. Слюсаренко О.А. Инновационная активность в Украине: состояние и проблемы развития / О.А. Слюсаренко // Инновации. - 2007. -№ 8(106). - С. 8-13. 21. Стратепя шновацшного розвитку Укра'ни на 2010-2020 роки в умовах глобалiзацiйниx викпиив // 1нвестицп та шно-вацмний розвиток: науково-практичний бюлетень. - 2009. - № 3 (6). -С. 2. 22. Стукало Н.В. Глобалiзацiя та розвиток фшансово' системи Укра'ни // ФЫанси Укра'ни. - 2005. - №5. - С. 29-35. 23. Шевченко С.Ю. Економiчна сутнють Ывестицм та швестицшно' дiяльностi / С.Ю. Шевченко // 1нвестицп: практика та досвщ. - 2010. - № 1. - С. 7-10.
Надшшла до редколегп 15.12.11
В. Вiрченкo, канд. екон. наук, доц. (КНУ iMeHi Тараса Шевченка)
IHTЕЛЕKTУАЛЬHИЙ ОДП^АЛ В CИCTЕМI АHTИKРИЗOBOГO УПРАBЛIHHЯ ПIДПРИeМCTBOМ
Стаття присвячена анал'зу сутност'1 i ролi нтелектуального капталу в cucmeMi антикризового управлння пд-приемством. Досл/'джено змст, види та значення кризи у розвитку складних нeрiвноважнuх систем. Розглянуто пд-ходи до визначення сутностi, форми, завдання та принципи антикризового управлння. Проаналiзовано змст та структуру нтелектуального капталу, його значення у антикризовому управлшю.
Ключовi слова: криза, нтелектуальний каптал, антикризове управлння, синергетика.
Статья посвящена анализу сущности и роли интеллектуального капитала в системе антикризисного управления предприятием. Исследовано содержание, виды и значения кризиса в развитии сложных неравновесных систем. Рассмотрены подходы к определению сущности, формы, цели и принципы антикризисного управления. Проанализированы сущность и структура интеллектуального капитала, его значения в антикризисном управлении.
Ключевые слова: кризис, интеллектуальный капитал, антикризисное управление, синергетика.
Article is devoted to analysis of nature and role of intellectual capital in system of crisis management of enterprises. Essence, forms and significance of crisis in process of development of difficult nonequilibrium systems are investigated. Theoretical approaches to definition of the nature of crisis management, forms, objectives and principles of crisis management are considered. The essence and structure of the intellectual capital, its significance in crisis management are analyzed.
Keywords: crisis, intellectual capital, crisis management, synergetics.
З часу здобуття незалежност Укра'ни минуло 20 рогав, а в^чизняна економка все ще продовжуе стра-ждати вщ неефективно' структури, перюдичного наро-стання кризових тенденцш, браку шновацм, низько' платоспроможност населення. При цьому важливим фактором, який продовжуе здшснювати негативний вплив на економку Укра'ни, залишаеться незадовть-ний фЫансовий стан значно' частини втизняних пщприемств, яга вщзначаються низькою платоспроможнь стю та фшансовою стмгастю.
У порiвняннi з ганцем ХХ стол^тя, економiчне сере-довище зазнало фундаментальних змЫ пщ впливом глобалiзацiï, iнтернацiоналiзацiï економiчноï дiяльностi i посилення конкуренци. Висока волатильнють середо-вища, економiчна невизначенють, Ыфляцмы явища, низька пла^жна дисциплiна, високий рiвень ризикiв, що супроводжують дiяльнiсть пщприемств, а також вплив цто' низки як внутршшх так i екзогенних чиннигав не дозволяють реалiзувати наявний в Укра'ш науково-теxнiчний та виробничий потен^ал.
Боротьба iз наслщками свiтовоï фiнансовоï кризи вимагае стабозацп нацiональноï економiки, активного стимулювання економiчного зростання i переорiентацiï суб'ектiв господарювання на використання нов^ых до-сягнень у галузi управлiння фiнансово-господарською дiяльнiстю, а також у сферi оргашзацп бiзнес-процесiв. Важливим фактором конкурентоспроможностi пщпри-емства на сучасному етапi розвитку економiчниx вщно-син е ефективний фiнансовий менеджмент, принципо-вою складовою якого е система антикризового управ-лiння. В умовах вп"чизняно' економiки оптимiзацiя дiя-льностi пiдприемств вимагае вирiшення цтого комплек-
су проблем, однiею з найбтьш актуальних на сьогоднi е проблема забезпечення фЫансово1 стiйкостi та рiвно-ваги пiдприемств в умовах невизначеност та нестмкос-тi економiчного середовища. На сьогоднi проблема за-провадження антикризового управлiння на пщприемст-вах набувае особливою ваги, осгальки за даними Державного департаменту з питань банкрутства станом на 1 лютого 2011 р. в Укра1ш було розпочато провадження у справах про банкрутство 14 265 пщприемств.
У зв'язку з цим виникае потреба дослщження шляхiв протиди кризовим явищам на пщприемствах, забезпечення i пщтримки на належному рiвнi 1х фЫансово-господарського стану як основи розширеного вщтво-рення нацюнального господарства i пiдвищення еконо-мiчноí безпеки як окремих пщприемств, так i економiки в цтому. При цьому, поглибленого аналiзу потребують складовi антикризового управлiння - система прогнозування банкрутства, джерела фЫансування антикризо-вих заходiв, форми санаци пiдприемства.
Змiст, методика та мехашзм антикризового управ-лiння були широко висв^леш в економiчнiй лiтературi. Належне мюце в розробцi даноí науково1 тематики за-ймають працi Е. Альтмана, Р. Брейл^ В. Шарпа, К. Майлса, Р. Тафлера Д. Робертсона, I. Ансоффа, 1.П. Градова, А.Г. Грязново1, Г.П. !ванова, В.!. Кошгана, I.О. Бланка, О.О. Терещенко, Л.О. Л^оненко, А.Д. Чер-нявського та Ыших. Водночас, питання, пов'язан iз до-слiдженням ролi штелектуального капiталу в системi антикризового управлшня пiдприемством, на наш по-гляд, вивчен та висвiтленi недостатньо.
Мета дан01 с---i-------------д¥£|р"ч"ен".то' ё:, ¿ТсЛПг
цифiки застосу!
