CC BY
30
IE!
Материалы конференции /Proceedings of the Conference/
стaзiв пiсля радiойодотерапii, але через значнi коли-вання шдивщуальних значень статистично значущих вiдмiнностей не встановлено.
Концентращя прозапальних цитокiнiв у перифе-ричнiй кровi в хворих на рак щитоподiбноi залози зна-чно вища за норму. Вмют 1Л-1Р в пацieнтiв 1-1 i 2-1 груп перевищував контрольнi показники вщповщно у 2 i 3 рази, при цьому вмют 1Л-ф у хворих iз вiддаленими метастазами був на 65 % бшьший за показники хворих 1-1 групи (Р < 0,001), що може свщчити про певну ко-реляцш рiвня iнтерлейкiну та поширеностi пухлинно-го процесу. Рiвень iнтейлейкiну-6 в обох групах хворих був у 5 разiв (Р < 0,001) вищий за норму. Проведення радюйодотерапи спричинило подальше зростання продукци прозапальних цитоышв. У хворих 1-1 групи визначались фазовi коливання показника: деяке зни-ження безпосередньо пiсля РЙТ (на 6-й день) та шдви-щення у 2,5 раза через 1 мю. У групi хворих з вщдалени-ми метастазами фаза зниження була вшсутня.
Висновки. Встановлено, що вже на 6-ту добу тсля введення радiойоду в лшувальних дозах спостертають-ся значимi змши стану iмунноi системи в хворих на рак щитоподiбноi залози. У хворих iз метастазами в легеш ступiнь iмунологiчних порушень суттево бшьший.
УДК 616.33/35-006:612.112.94 Запольская Е.Б.
Областной медицинский онкологический диспансер, г. Черновцы
иммунотерапия в онкологии
Концепция современного лечения рака состоит, по существу, в том, чтобы вырезать, сжечь или отравить раковые клетки, сохраняя здоровые клетки организма. Хирургия, химиотерапия и радиация пока являются общепринятыми методами борьбы с раком, но в большинстве стран мира к этим стандартным методам добавляется еще поддержка иммунной системы организма. Иммунотерапия — одна из самых перспективных областей в онкологии.
Цель работы — проанализировать основные методы иммунотерапии в онкологии.
Активная иммунотерапия делится на неспецифическую (использование различных модификаторов биологических реакций: цитокины, БЦЖ, тималин, эрбисол, полиоксидоний, протефлазид и др.) и специфическую — вакцинотерапия на основе: опухолевых клеток; опухолевых Аг; пептидов, полученных из опухолевых Аг; ДК, нагруженных опухолевым Аг, и др.
Пассивная иммунотерапия — воздействие на организм антителами, нарушающими «жизнь» опухоли. К этой группе относят такие препараты, как сеШхтаЬ (ЕгЫШх), 1га81^итаЬ (Негсерйп/Герцеп-тин) и bevacizumab (Ауайт). Сйих1таЪ и 1га81^итаЬ блокируют рецепторы эпидермального фактора роста (HER-1 и HER-2) на опухолевых клетках, а bevacizumab нарушает рост сосудов в опухоли.
Цитокинотерапия. До наступления эры тар-гетной (молекулярно направленнной) терапии интерфероны являлись, например, единственным более-менее эффективным способом лечения метастатического рака почки и по сей день применяются как единственный клинически доказанный метод адъювантной терапии меланомы высокого риска.
Крупнейший класс противораковых препаратов, используемых в современном мире, — иммуномодуляторы типа полисахаридов. Их назначение — стимулирование иммунной системы путем связывания с поверхностными рецепторами различных иммунных клеток и их активации.
Вакцинотерапия. Это перспективное направление, но пока еще экспериментальный метод все по той же причине — нет постоянного противоопухолевого ответа у большинства больных, и сам метод слишком сложен и недостаточно эффективен, чтобы внедрять его в широкую практику.
Моноклональные антитела. Метод основан на возможности с помощью генной инженерии получать специальные молекулярные комплексы — антитела к каким-то конкретным молекулам на поверхности клетки.
На сегодняшний день синтезировано уже много моноклональных антител к самым разным рецепторам, и эти антитела в виде коммерческих препаратов активно используются в онкологии. Среди них — Мабтера, Авастин, Герцептин.
Выводы. Иммунотерапия является еффективным и перспективным направлением современной терапии опухолей.
УДК 612.017.1:616.441-006.6:[546.15:615.849.2]
Захарченко Т.Ф., Замотаева Г.А. ДУ «1нститутендокринолоп!та обмнуречовин м. В.П. Комсаренка НАМН Укра!ни», м. Ки!в
визначення радЮчутливост до йоду-131 функцп мк-клггин у хворих на тиреотдний рак залежно в^д вку та наявност вiддалених метастазiв
Вшомо, що наявнють вщдадених, зокрема легене-вих, метаст^в попршуе загальний позитивний прогноз у хворих на диференцшований рак щитоподiбноi залози (ДРЩЗ). Пащенти з виявленими на момент об-стеження вщдаленими метастазами вщнесеш до групи високого ризику смертност вщ рецидиву та метастазу-вання. Радюйодтерапш (РЙТ) в дггей та дорослих за-стосовують для абляци (деструкци) залишкiв тканини щитоподiбноi залози та виявлення й л^вання репо-нарних та вщдадених метастазiв ДРЩЗ. Вважають, що тиреощна тканина дитячого оргашзму чутливiша до опромiнення, нiж дорослого, що пов'язано з пролiфе-ративною активнiстю тироцитiв. Лiмфоiдна система е надзвичайно радючутливою, що обумовлено насампе-ред вразливiстю клiтин в iнтерфазi мiтотичного подiлу.
№ 6(54) • 2013
www.mif-ua.com
161
Материалы конференции /Proceedings of the Conference/
iE!
Мета дослщження — визначити вплив радюйодте-рапи на цитотоксичну активнють NK-кпiтин у хворих на диференцшований рак щитоподiбноl залози за-лежно вiд вiку та наявност вiддалених метастазiв.
Матер1ал 1 методи дослщження. Дослщжували ак-тивнiсть NK-клiтин у прооперованих хворих на ДРЩЗ. Враховуючи вiк, було сформовано 3 групи хворих. Першу групу дiтей та пщштыв становили 24 хворих вшом вiд 13 до 18 роив, середнш вiк становив (16,0 ± 0,3) року, другу групу — 42 молодих пащенти вiком вщ 19 до 39 роыв (27,9 ± 0,8), третю групу — 37 хворих старшого вку — вiд 40 до 71 року (53,0 ± 1,4). Залежнiсть функци NK-клiтин вщ наявностi вщдалених метастазiв дослiджували у хворих вшэм 19—39 роыв, як були роз-подiленi на 2 групи: 26 хворих без вщдалених метастазiв (середня ыльысть курсiв — 1,3 ± 0,2 курсу РЙТ), та 23 хворих iз вщдаленими метастазами (середня ыльысть курсiв — 6,7 ± 0,6 курсу РЙТ). Активнiсть NК-клiтин визначали цитотоксичним методом. Оцшку показника здiйснювали за допомогою спектрофотометри.
Результата дослщження та к обговорення. Визна-чення активностi NK-клiтин у рiзних вiкових групах ви-явило найбтьш низький показник у хворих на ДРЩЗ старшого в^ як до, так i тсля курсу РЙТ (до — (21,6 ± ± 0,2) %, пiсля (18,0 ± 0,7) %, р < 0,001). Ступiнь знижен-ня активности NК-клiтин у хворих на ДРЩЗ через 6 даб тсля РЙТ порiвняно з вихщним значенням найбтьший у групi дiтей та пщштыв (на 24,3 %). У молодих хворих iз вщдаленими метастазами ДРЩЗ активнють NК-клiтин до й тсля курсу РЙТ нижча (до — (20,2 ± 1,3) %, пiсля — (14,6 ± 0,8) %), тж у молодих пащентав без вщдалених метастазiв (до — (27,5 ± 1,6) %, пiсля — (25,9 ± 1,8) %).
Висновки. 1стотне зниження активностi NK-клiтин через 6 дiб пiсля радюйодтерапи в дiтей та пiдпiткiв, а також пащенпв старшого вiку, хворих на диференцшований рак щитоподiбноl залози, свщчить про радючут-ливють функцюнально1 здатностi цих клiтин. Результат ди радiойоду на активнють NK-клiтин залежить вiд вiку та наявност вiддалених метастазiв. Для визначен-ня строыв вiдновлення порушеного показника доцть-но визначити активнiсть NK-клiтин у динамiцi.
УДК 612.826.33.017.2:612.67.017.1
Захарчук О.1.1, Пшак О.В.2
1 Кафедра медично! бюлогИ генетики та фармацевтично! ботаники Буковинський державний медичний ун'терситет, м. Чернiвцi
2 Кафедра безпеки житте^яльносл Черн'юецький нашональний унверситет ¡м. Ю. Федьковича
bikoba залежнють зв'язюв шишkoпoдiбнoï залози з хрoнoритмiчними змшами ïmyhoctpyktyphoro гомеостазу
Епiфiз (шишкоподiбна залоза, ШЗ) вiдiграe важ-ливу роль у синхротзаци' циркадiанноï ендокринно!'
функци в людини та ссавцiв. У наукових дослщжен-нях останнiх роив велика увага придтяеться ролi ШЗ у нейроендокриннш регуляци функцiй оргашзму та вивченню участi органа в розвитку загального адапта-цiйного синдрому. При старшш циркадiаннi й сезонш коливання показникiв жигтедiяльностi органiзму по-ступово згасають, акрофази стають менш стабiльними.
Практичне значення мають геронтолопчш аспекти циркадiанних та сезонних показниыв iмуноструктур-ного гомеостазу, механiзми впливу змiненого освгтлен-ня на функци системи неспецифiчного iмунiтету.
Мета дослщження — вивчити вплив еmфiзекто-ми на особливостi динамiки циркадiанних i сезонних ритмiв показникiв неспецифiчноl iмунологiчноl адап-таци органiзму та виявити характер впливу шишкопо-дiбноl залози на ритмостаз природного неспецифiч-ного iмунiтету при старiннi органiзму.
Матер1ал 1 методи дослщження. Експерименти проведет на 160 бтих лабораторних щурах-самцях двох вiкових груп: статевозрiлих (дорослих) втом 12—15 мiс. i масою 140—180 г та старих втом 24 мiс. i старших масою 200—250 г i бiльше.
У дослщження брали псевдооперованих щурiв, яы поряд з iнтактними становили контрольну групу, та епiфiзектомованих тварин на 15-20-ту добу пiсля видалення ШЗ. Епiфiзектомiю у щурiв проводили за Т Кitау 1 М. А^сШе (1954) у модифкацп В.П. Ишака (1974).
Дослщження проводили на дорослих та старих щу-рах-самцях, яких утримували при свiтловому режимк 12 год свiтло — 12 год темрява. Для характеристики сезонного ритму дослщження проводили впродовж двох роыв навест (квггень, травень), влпку (липень, серпень), восени (жовтень, листопад) та взимку (сь чень, лютий).
З метою вивчення ефекту ди на функцiю системи неспецифiчноl адаптаци органiзму гормону мелато-нiну епiфiзектомованим та контрольним щурам уводили внутршньоочеревинно синтетичний мелатонш у дозi 100 мкг на 100 г маси тша, розведений 0,2 мл iзотонiчного розчину натрш хлориду.
Для визначення впливу змшеного освiтлення тварин утримували за умов регульованого свп\лового режиму: 72 год — темрява та 72 год — свило.
Дослщжували: активнють сироваткового комплементу, яку визначали фотометричним методом за 50% гемолiзом (од/мл), концентрацш сироваткового лiзо-циму (мкг/мл) визначали турбодиметричним методом за Перрi в модифшаци Грант (1983), загальну кiлькiсть лейкоцитав (109/л) периферично1 кровi визначали за А.Я. Альтгаузеном (1964), НСТ-тест (%) проводили за С.У. Пастером (1989), мiелопероксидазну активнють нейтрофшв (од.) дослщжували за методом Т. Попова i Л. Нейковсько1 (1971), рiвень глтэгену (од.) в лейкоцитах визначали за I. Тодоровим (1966), фагоцитарну активнють (%) i фагоцитарний шдекс (од.) полiморф-ноядерних лейкоцитiв вивчали в присутностi об'екта фагоцитозу (жива добова культура стафтококу) (Э.У. Пастер и соавт., 1989).
162
Международный эндокринологический журнал, ISSN 2224-0721
№ 6(54) • 2013
