CC BY
23
Материалы конференции /Proceedings of the Conference/
iE!
явлено у 53,7 % випадыв (11 036 пащентав). Тестуван-ня проводилося методом абсолютних концентрацш на середовищi Левенштейна — Йенсена.
Серед стшких штамiв феномен полiрезистентнос-тi до МБТ у 2008 рощ дорiвнював 37,2 %, у 2011 р. — 23,8 %. За дослщжуваний перюд монорезистентнiсть залишаеться на стабiльному рiвнi. Разом iз тим звер-тае на себе увагу те, що в даних пащенпв, якi нiколи не лшувалися вiд туберкульозу, у 2011 р. порiвняно з 2008 р. (19,1 проти 4,7 %) зросла частка штамiв з муль-тирезистентнiстю до АМБП.
Висновки. Анатзуючи результати тесту меди-каментозно! чутливостi за 2008—2011 роки в ошб iз уперше дiагностованим туберкульозом легень, ми ви-явили, що всього монорезистентнi штами становили 59,3 %, полiрезистентнi штами — 26,8 % та мультире-зистентш — 13 %.
УДК 616.441-006.6:612.11:612.017.1
Замотаева Г.А., Степура Н.М.
ДУ «1нститут ендокринолоп! та обмну речовин
м. В.П. Комсаренка НАМН Укра!ни», м. Ки!в
стан iмунноl' системи у хворих на рак щитоподiбноl' залози з метастазами в легеш за л^вання йодом-131
Застосування радюйоду показано як для шсляопе-рацшно! абляци залишково! тканини щитоподiбно! залози (ЩЗ), так i для девiталiзацií реГiонарних та вщ-далених метастазiв, а за наявностi останшх радюйодо-терапiя (РЙТ) найчастiше виявляеться единим методом !х лшування.
Хоча терапiя радiоактивним йодом давно й широко використовуеться в медичнш практищ для лшу-вання токсичного зобу та раку щитоподiбно! залози, шформащя щодо побiчних наслшыв його впливу на iншi органи й системи вкрай обмежена та досить супе-речлива. До недавнього часу юнувала думка, що через високу органотропшсть йоду-131 його радiацiйний вплив на оргашзм у цшому незначний. Дослiдження останнiх рокiв змшили уявлення про повну безпеку проведення радюйодотерапи.
Розподiлення радiоактивного йоду в органiзмi хворого й, вшповшно, доза опромiнення периферично! кровi та лiмфоíдних органiв залежить не тшьки вiд введено! активностi радiофармпрепарату, але й вiд ба-гатьох шших чинникiв — насамперед маси залишково! тканини щитоподiбно! залози й наявност метастазiв. У зв'язку з цим виникае питання, чи мае певш особли-востi ефект радiойоду на стан iмунно! системи хворих за умов наявност вiддалених метастазiв у легеш.
Мета дослiдження — дослшити вплив йоду-131, застосованого в терапевтичних дозах, на iмунний стан хворих на рак щитоподiбно! залози залежно вiд наяв-ностi вщдалених метастазiв.
Матерiал i методи дослiдження. Нами було обсте-жено 82 хворих на диференцшований рак щитоподiб-
но! залози без вiддалених метастазiв (1-ша група) та з метастатичними ураженнями легешв (2-га група). Вiк пащенпв був у межах вiд 38 до 75 роыв. Контролем була група з 32 донорiв вшповшного вiку.
Iмунологiчнi показники дослiджували в динамщк до прийому радiойоду та через 6 дшв i 1 мю. пiсля РЙТ
Iдентифiкацiю популяцшного та субпопуляцiйного складу лiмфоцитiв периферично! кровi проводили за до-помогою методу проточно! цитометр!!. Для iмунофеноти-пування використовували моноклональнi антитша (BD Pharmingen, США та «Сорбент», м. Москва, Рошя): CD19 (В-лiмфоцити); CD3 (загальна популяция Т-лiмфоцитiв); CD4 (хелпери/шдуктори); CD8 (цитотоксичш/супре-сори); CD16 i CD56 (природнi клiтини-кiлери), а також маркери активаци лiмфоцитiв — HLA-DR та CD95. Мо-ноклональнi антитша проти CD56 мiченi фюэеритри-ном, вш iншi — флуоресцешзотюцюнатом. Пщготування проб здшснювали за стандартним протоколом.
Кшькюне визначення цитокiнiв проводили за до-помогою набору реагентiв РгоСоп IL-1 р та РгоСоп IL-6 («Протеиновый контур», Росiя) з використан-ням твердофазового iмуноферментного методу iз застосуванням пероксидази хрону як шдикаторного ферменту.
Статистичну обробку отриманих даних проводили методом варiацiйноí статистики з обчисленням ^критерш Стьюдента. Рiзницю вважали вiрогiдною при Р < 0,05.
Результати дослвдження та Тх обговорення. За
результатами дослiдження загальний напрямок змiн фенотипу лiмфоцитiв тд впливом радiойоду в обох групах мае однакову направлешсть, але виявлеш де-якi вiдмiнностi залежно вщ наявностi легеневих мета-стазiв. У хворих з вщдаленими метастазами вiрогiдно знижуеться вмiст загально! популяци Т^мфоципв, спостерiгаеться кiлькiсний перерозподiл CD4+- i CD8+-клiтин, зменшуеться (на 25—30 %) кшьысть клiтин, що експресують маркер активаци — HLA-DR.
Найбiльших змш зазнають В-лiмфоцити (CD19+), що шдтверджуе данi науково! лiтератури про високу радючутливють цiе! популяцi!. Пiсля РЙТ вшносна кiлькiсть CD19+-лiмфоцитiв знижувалась майже од-наковою мiрою в обох групах (приблизно у 1,4 раза) й спостериалась у 80 % хворих, а в деяких iз них умют цих клггин знижувався у 2—3 рази.
Встановлено, що 1311 спричиняе значне тдвищен-ня вмюту CD95+-лiмфоцитiв, принаймнi в першi днi пiсля опромiнення. Вiрогiдне збшьшення спостерта-еться в обох групах (на 23 i 38 % вшповшно), але за на-явност метастазiв показники суттево вищi (Р < 0,001). Високий рiвень експреси Fas-рецептора (CD95) на мембранi лiмфоцитiв свiдчить про збiльшення ймо-вiрностi апоптозу цих клiтин.
У бшьшосп хворих в обох групах кшьысть CD16+-i CD56+-клiтин вища за норму. Попри тенденцш до збшьшення природних клiтин-кiлерiв у раннi строки шсля РЙТ не вiдзначено вiрогiдного впливу радiойоду на вмiст ПКК в жоднш iз груп. Найвищi показники CD56+-клiтин виявленi в хворих без вщдалених мета-
160
Международный эндокринологический журнал, ISSN 2224-0721
№ 6(54) • 2013
IE!
Материалы конференции /Proceedings of the Conference/
стaзiв пiсля радiойодотерапii, але через значнi коли-вання шдивщуальних значень статистично значущих вiдмiнностей не встановлено.
Концентращя прозапальних цитокiнiв у перифе-ричнiй кровi в хворих на рак щитоподiбноi залози зна-чно вища за норму. Вмют 1Л-1Р в пацieнтiв 1-1 i 2-1 груп перевищував контрольнi показники вщповщно у 2 i 3 рази, при цьому вмют 1Л-ф у хворих iз вiддаленими метастазами був на 65 % бшьший за показники хворих 1-1 групи (Р < 0,001), що може свщчити про певну ко-реляцш рiвня iнтерлейкiну та поширеностi пухлинно-го процесу. Рiвень iнтейлейкiну-6 в обох групах хворих був у 5 разiв (Р < 0,001) вищий за норму. Проведення радюйодотерапи спричинило подальше зростання продукци прозапальних цитоышв. У хворих 1-1 групи визначались фазовi коливання показника: деяке зни-ження безпосередньо пiсля РЙТ (на 6-й день) та шдви-щення у 2,5 раза через 1 мю. У групi хворих з вщдалени-ми метастазами фаза зниження була вшсутня.
Висновки. Встановлено, що вже на 6-ту добу тсля введення радiойоду в лшувальних дозах спостертають-ся значимi змши стану iмунноi системи в хворих на рак щитоподiбноi залози. У хворих iз метастазами в легеш ступiнь iмунологiчних порушень суттево бшьший.
УДК 616.33/35-006:612.112.94 Запольская Е.Б.
Областной медицинский онкологический диспансер, г. Черновцы
иммунотерапия в онкологии
Концепция современного лечения рака состоит, по существу, в том, чтобы вырезать, сжечь или отравить раковые клетки, сохраняя здоровые клетки организма. Хирургия, химиотерапия и радиация пока являются общепринятыми методами борьбы с раком, но в большинстве стран мира к этим стандартным методам добавляется еще поддержка иммунной системы организма. Иммунотерапия — одна из самых перспективных областей в онкологии.
Цель работы — проанализировать основные методы иммунотерапии в онкологии.
Активная иммунотерапия делится на неспецифическую (использование различных модификаторов биологических реакций: цитокины, БЦЖ, тималин, эрбисол, полиоксидоний, протефлазид и др.) и специфическую — вакцинотерапия на основе: опухолевых клеток; опухолевых Аг; пептидов, полученных из опухолевых Аг; ДК, нагруженных опухолевым Аг, и др.
Пассивная иммунотерапия — воздействие на организм антителами, нарушающими «жизнь» опухоли. К этой группе относят такие препараты, как сеШхтаЬ (ЕгЫШх), 1га81^итаЬ (Негсерйп/Герцеп-тин) и bevacizumab (Ауайт). Сйих1таЪ и 1га81^итаЬ блокируют рецепторы эпидермального фактора роста (HER-1 и HER-2) на опухолевых клетках, а bevacizumab нарушает рост сосудов в опухоли.
Цитокинотерапия. До наступления эры тар-гетной (молекулярно направленнной) терапии интерфероны являлись, например, единственным более-менее эффективным способом лечения метастатического рака почки и по сей день применяются как единственный клинически доказанный метод адъювантной терапии меланомы высокого риска.
Крупнейший класс противораковых препаратов, используемых в современном мире, — иммуномодуляторы типа полисахаридов. Их назначение — стимулирование иммунной системы путем связывания с поверхностными рецепторами различных иммунных клеток и их активации.
Вакцинотерапия. Это перспективное направление, но пока еще экспериментальный метод все по той же причине — нет постоянного противоопухолевого ответа у большинства больных, и сам метод слишком сложен и недостаточно эффективен, чтобы внедрять его в широкую практику.
Моноклональные антитела. Метод основан на возможности с помощью генной инженерии получать специальные молекулярные комплексы — антитела к каким-то конкретным молекулам на поверхности клетки.
На сегодняшний день синтезировано уже много моноклональных антител к самым разным рецепторам, и эти антитела в виде коммерческих препаратов активно используются в онкологии. Среди них — Мабтера, Авастин, Герцептин.
Выводы. Иммунотерапия является еффективным и перспективным направлением современной терапии опухолей.
УДК 612.017.1:616.441-006.6:[546.15:615.849.2]
Захарченко Т.Ф., Замотаева Г.А. ДУ «1нститутендокринолоп!та обмнуречовин м. В.П. Комсаренка НАМН Укра!ни», м. Ки!в
визначення радЮчутливост до йоду-131 функцп мк-клггин у хворих на тиреотдний рак залежно в^д вку та наявност вiддалених метастазiв
Вшомо, що наявнють вщдадених, зокрема легене-вих, метаст^в попршуе загальний позитивний прогноз у хворих на диференцшований рак щитоподiбноi залози (ДРЩЗ). Пащенти з виявленими на момент об-стеження вщдаленими метастазами вщнесеш до групи високого ризику смертност вщ рецидиву та метастазу-вання. Радюйодтерапш (РЙТ) в дггей та дорослих за-стосовують для абляци (деструкци) залишкiв тканини щитоподiбноi залози та виявлення й л^вання репо-нарних та вщдадених метастазiв ДРЩЗ. Вважають, що тиреощна тканина дитячого оргашзму чутливiша до опромiнення, нiж дорослого, що пов'язано з пролiфе-ративною активнiстю тироцитiв. Лiмфоiдна система е надзвичайно радючутливою, що обумовлено насампе-ред вразливiстю клiтин в iнтерфазi мiтотичного подiлу.
№ 6(54) • 2013
www.mif-ua.com
161
