CC BY
30
Мета дослщження — визначити вплив радюйодте-рапи на цитотоксичну активнють NK-кпiтин у хворих на диференцшований рак щитоподiбноl залози за-лежно вiд вiку та наявност вiддалених метастазiв.
Матер1ал 1 методи дослщження. Дослщжували ак-тивнiсть NK-клiтин у прооперованих хворих на ДРЩЗ. Враховуючи вiк, було сформовано 3 групи хворих. Першу групу дiтей та пщштыв становили 24 хворих вшом вiд 13 до 18 роив, середнш вiк становив (16,0 ± 0,3) року, другу групу — 42 молодих пащенти вiком вщ 19 до 39 роыв (27,9 ± 0,8), третю групу — 37 хворих старшого вку — вiд 40 до 71 року (53,0 ± 1,4). Залежнiсть функци NK-клiтин вщ наявностi вщдалених метастазiв дослiджували у хворих вшэм 19—39 роыв, як були роз-подiленi на 2 групи: 26 хворих без вщдалених метастазiв (середня ыльысть курсiв — 1,3 ± 0,2 курсу РЙТ), та 23 хворих iз вщдаленими метастазами (середня ыльысть курсiв — 6,7 ± 0,6 курсу РЙТ). Активнiсть NК-клiтин визначали цитотоксичним методом. Оцшку показника здiйснювали за допомогою спектрофотометри.
Результата дослщження та к обговорення. Визна-чення активностi NK-клiтин у рiзних вiкових групах ви-явило найбтьш низький показник у хворих на ДРЩЗ старшого в^ як до, так i тсля курсу РЙТ (до — (21,6 ± ± 0,2) %, пiсля (18,0 ± 0,7) %, р < 0,001). Ступiнь знижен-ня активности NК-клiтин у хворих на ДРЩЗ через 6 даб тсля РЙТ порiвняно з вихщним значенням найбтьший у групi дiтей та пщштыв (на 24,3 %). У молодих хворих iз вщдаленими метастазами ДРЩЗ активнють NК-клiтин до й тсля курсу РЙТ нижча (до — (20,2 ± 1,3) %, пiсля — (14,6 ± 0,8) %), тж у молодих пащентав без вщдалених метастазiв (до — (27,5 ± 1,6) %, пiсля — (25,9 ± 1,8) %).
Висновки. 1стотне зниження активностi NK-клiтин через 6 дiб пiсля радюйодтерапи в дiтей та пiдпiткiв, а також пащенпв старшого вiку, хворих на диференцшований рак щитоподiбноl залози, свщчить про радючут-ливють функцюнально1 здатностi цих клiтин. Результат ди радiойоду на активнють NK-клiтин залежить вiд вiку та наявност вiддалених метастазiв. Для визначен-ня строыв вiдновлення порушеного показника доцть-но визначити активнiсть NK-клiтин у динамiцi.
УДК 612.826.33.017.2:612.67.017.1
Захарчук О.1.1, Пшак О.В.2
1 Кафедра медично! бюлогИ генетики та фармацевтично! ботаники Буковинський державний медичний ун'терситет, м. Чернiвцi
2 Кафедра безпеки житте^яльносл Черн'юецький нашональний унверситет ¡м. Ю. Федьковича
BiKOBA ЗАЛЕЖНЮТЬ ЗВ'ЯЗЮВ ШИШKOПOДiБНOÏ ЗАЛОЗИ З ХРOНOРИТМiЧНИМИ ЗМШАМИ ÏMyHOCTPyKTYPHOrO ГОМЕОСТАЗУ
Епiфiз (шишкоподiбна залоза, ШЗ) вiдiграe важ-ливу роль у синхротзаци' циркадiанноï ендокринно!'
функци в людини та ссавцiв. У наукових дослщжен-нях останнiх роив велика увага придтяеться ролi ШЗ у нейроендокриннш регуляци функцiй оргашзму та вивченню участi органа в розвитку загального адапта-цiйного синдрому. При старшш циркадiаннi й сезонш коливання показникiв жигтедiяльностi органiзму по-ступово згасають, акрофази стають менш стабiльними.
Практичне значення мають геронтолопчш аспекти циркадiанних та сезонних показниыв iмуноструктур-ного гомеостазу, механiзми впливу змiненого освгтлен-ня на функци системи неспецифiчного iмунiтету.
Мета дослщження — вивчити вплив еmфiзекто-ми на особливостi динамiки циркадiанних i сезонних ритмiв показникiв неспецифiчноl iмунологiчноl адап-таци органiзму та виявити характер впливу шишкопо-дiбноl залози на ритмостаз природного неспецифiч-ного iмунiтету при старiннi органiзму.
Матер1ал 1 методи дослщження. Експерименти проведет на 160 бтих лабораторних щурах-самцях двох вiкових груп: статевозрiлих (дорослих) втом 12—15 мiс. i масою 140—180 г та старих втом 24 мiс. i старших масою 200—250 г i бiльше.
У дослщження брали псевдооперованих щурiв, яы поряд з iнтактними становили контрольну групу, та епiфiзектомованих тварин на 15-20-ту добу пiсля видалення ШЗ. Епiфiзектомiю у щурiв проводили за Т Кitау 1 М. А^сШе (1954) у модифкацп В.П. Ишака (1974).
Дослщження проводили на дорослих та старих щу-рах-самцях, яких утримували при свiтловому режимк 12 год свiтло — 12 год темрява. Для характеристики сезонного ритму дослщження проводили впродовж двох роыв навест (квггень, травень), влпку (липень, серпень), восени (жовтень, листопад) та взимку (сь чень, лютий).
З метою вивчення ефекту ди на функцiю системи неспецифiчноl адаптаци органiзму гормону мелато-нiну епiфiзектомованим та контрольним щурам уводили внутршньоочеревинно синтетичний мелатонш у дозi 100 мкг на 100 г маси тша, розведений 0,2 мл iзотонiчного розчину натрш хлориду.
Для визначення впливу змшеного освiтлення тварин утримували за умов регульованого свп\лового режиму: 72 год — темрява та 72 год — свило.
Дослщжували: активнють сироваткового комплементу, яку визначали фотометричним методом за 50% гемолiзом (од/мл), концентрацш сироваткового лiзо-циму (мкг/мл) визначали турбодиметричним методом за Перрi в модифшаци Грант (1983), загальну кiлькiсть лейкоцитав (109/л) периферично1 кровi визначали за А.Я. Альтгаузеном (1964), НСТ-тест (%) проводили за С.У. Пастером (1989), мiелопероксидазну активнють нейтрофшв (од.) дослщжували за методом Т. Попова i Л. Нейковсько1 (1971), рiвень глтэгену (од.) в лейкоцитах визначали за I. Тодоровим (1966), фагоцитарну активнють (%) i фагоцитарний шдекс (од.) полiморф-ноядерних лейкоцитiв вивчали в присутностi об'екта фагоцитозу (жива добова культура стафтококу) (Э.У. Пастер и соавт., 1989).
Результата дослщження та 1х обговорення. За результатами проведених дослiджень всi показники, що мали характернi сезоннi змiни циркадiанного ритму, пею чи iншою мiрою залежали вiд наявностi ШЗ. Встановлено характерш вiковi вiдмiнностi.
Циркадiанний ритм сироваткового комплементу найбшьш характерних змш зазнавав навеснi. Рь вень показника внаслшок епiфiзектомii знижувався, особливо вноч^ як у дорослих, так i у старих щурiв. В останшх зменшувалась амплiтуда коливань. Пiсля видалення ШЗ сезонний ритм мав низьку амплпуду, зменшувався мезор. Знижувався рiвень показника у старих щурiв. Шсля уведення мелатонiну комплементарна актившсть зростала в усiх групах тварин. По-стiйне свiтло призводило до зниження активност сироваткового комплементу, а мелатонш нормалiзував цей показник. За умов постшно1 темряви мелатонш викликав зростання активностi комплементу в ешфь зектомованих дорослих та старих щурiв.
Нашi дослiдження вказують на наявшсть ритмiки системи комплементу та зниження його внаслшок еmфiзектомil. Циркадiанний ритм активностi сироваткового комплементу залежить не тiльки вiд вшу тварин та цшсносп ШЗ, але й вiд сезону, що особливо характерно навесш та влику. Система комплементу, як один iз показникiв неспецифiчноl адаптацii, що тюно пов'язана з функцiонуванням iмунноi' системи, мае вагому залежнiсть вщ пiнеальноi' регуляцii, про що свщчать середньодобовi та середньорiчнi показники.
Вмют сироваткового лiзоциму в дорослих щурiв пiсля пiнеалектомii зменшувався, в старих — зростав, також спостер^алося швелювання циркадiанного ритму. Сезонний ритм внаслшок видалення ШЗ змшював-ся: в старих щурiв мiнi-фаза змщувалася на осiнь. Слiд вказати на суттеву роль лiзоциму, вмiст якого зростав при старшш, що е компенсаторним мехашзмом, на-правленим на активацш ферментативно! активностi фагоцитiв, ^ насамперед, лiзосомального ферменту — муромiдази, що розкладае стiнки бактерiй.
Пiсля шнеалектомп спостерiгалася лейкопенiя як у дорослих, так i в старих щурiв. Зменшувалася фаз-нiсть циркадiанного ритму, змiщувалися акрофаза й мшьфаза. Сезонний ритм лейкоцитiв у старих тварин втрачався, внаслшок видалення ШЗ спостер^алося змiщення його акрофази на осшь, а фаза мiнiмуму зсувалася на весну.
НСТ-тест характеризуе активацш метаболiзму нейтрофiлiв ^ особливо, функцiю гексозомонофос-фатного шунта та пов'язаний iз ним синтез вiльних радикалiв, необхiдних для усшшного здiйснення фагоцитозу. Циркадiанний ритм НСТ-тесту у дорослих епiфiзектомованих щурiв не вiдрiзнявся вiд контроль-них груп. Суттевим було зниження рiвня показника як у контролi, так ^ особливо, в старих епiфiзектомо-ваних тварин. Уведення мелатонiну дорослим твари-нам викликало зниження даних показника НСТ-тесту в контролi та нормалiзувало в пiнеалектомованих. У старих щурiв мелатонiн викликав збiльшення рiвня НСТ-тесту в усiх групах. НСТ-тест у тварин, що пе-
ребували при тривалому освiтленнi, зазнавав ютотних змiн тiльки у старих щурiв. Пiсля уведення мелатонiну мала мюце тенденцiя до зростання рiвня НСТ-тесту в статевозрших, i статистично вiрогiдно збiльшувався показник у старих епiфiзектомованих щурiв.
Циркадiанний ритм умiсту глшогену в нейтрофь лах у статевозртих щурiв пiсля епiфiзектомii суттевих вшмшностей не мав, а в старих вiрогiдно знижувався та згладжувалася амплпуда коливань у тварин з вида-леною ШЗ. Уведення мелатонiну супроводжувалося зростанням умiсту глiкогену в шнеалектомованих дорослих i старих щурiв
Функцiя нейтрофiлiв залежить не тшьки вiд енер-гозабезпечення. Важливими моментами е бактери-циднi властивостi та руйнування пероксиду водню, що зумовлено мiелопероксидазною активнiстю ней-трофiлiв периферично1 кровi. Циркадiанний ритм активностi мiелопероксидази характеризувався мшь фазою в ранковий час у вшх трьох групах старих щу-рiв. Особливо низькою залишалася активнiсть ферменту в уш добовi перiоди в старих шнеалектомованих щурiв. Суттевих вiкових змш зазнавав цей показник i залежно вiд пори року.
Циркадiанний ритм фагоцитарно1 активностi нейтрофiлiв навеснi в дорослих епiфiзектомованих щурiв характеризувався змщенням фаз максимуму й мiнiмуму, дещо знижувався рiвень показника. У старих тварин вiрогiдно гальмувалася фагоцитарна актившсть, а видалення ШЗ призводило до пору-шення фазностi добово1 криво1, показники вiрогiдно знижувалися й у вш часовi промiжки доби. Мелатонш стимулював активнiсть фагоцитозу як у дорослих, так i в старих контрольних тварин. Така ж направлешсть змiн спостерiгалася в обох групах епiфiзектомованих щурiв. Отже, за вшсутносп ШЗ ефекти мелатонiну не залежать вiд фотоперiоду. Пiсля тривало1 темряви уведення мелатоншу призводило до певного зниження рiвня фагоцитозу в контрольних дорослих i старих щурiв, а в пiнеалектомованих мала мюце тенденшя до стимуляци фагоцитарно1 активноста, особливо в ста-рих тварин.
Фагоцитарна реакшя як центральний ланцюг системи неспецифiчноl iмунологiчноl адаптаци оргашз-му е штегральним показником i належить до най-бiльш функцiонально активних механiзмiв захисту. При порушеннi певних ланок системи неспецифiч-ного iмунiтету компенсацiя, очевидно, здiйснюеться через мехашзм фагоцитозу.
Висновок. Рiзнонаправленiсть бюритмолопч-них змш гуморальних i клiтинних показниыв, на нашу думку, забезпечуе найбшьш повноцшне при-стосування органiзму до цикшчних змiн зовшш-нього середовища. Шишкоподiбна залоза у ссавцiв причетна до регуляцп циркадiанних ритмiв системи неспецифiчноl адаптаци органiзму, мае вiковi осо-бливостi й зберiгаеться до глибоко1 старостi. Регу-лююча дiя шнеально1 залози на iмуноструктурний гомеостаз здшснюеться мелатонiном i, вочевидь, шшими бiологiчно-активними речовинами, що
№ 6(54) • 2013
www.mif-ua.com
163
продукуються цим органом. Результати дослщжень зi змiненим освiтленням свщчать, що iснуе принци-пова можливють стимуляци мелатоншутворюваль-но! функци шишкоподiбноl залози шляхом збшь-шення довжини темпового перюду, i, як наслщок, посилення роботи системи неспецифiчноl адаптаци органiзму, що набувае особливо1 актуальност в ге-ронтологiчнiй практицi.
УДК 615.065:547.458.6+616.379-008.64-085-056.3:616056.257
Каспрук Н.М.
Кафедра клiнiчноl мунологИ алерголог'И та ендокринолог'И
Буковинський державний медичний унтерситет, м. Чернiвцi
АЛЕРПЧЫ РЕАКЦП НА ШСУЛШ У ХВОРИХ iЗ МЕТАБОЛiЧНИМ СИНДРОМОМ
Одшею з актуальних проблем у дiабетологil е алер-гiчнi або подiбнi до алергiчних реакци на шсулш. Узагалi медикаментозна алергiя становить чималу проблему. Сьогоднi до 25 % пащентав стацiонарiв по-терпають через несприйнятливють лiкiв. Як бток ш-сулiн мае тенденцiю до активiзування роботи iмунноl системи. Отже, не варто дивуватися, що вш викликае рiзноманiтнi алергiчнi реакци — вщ локального алер-гiчного дерматиту до анафтакси.
Людський iнсулiн викликае менше алерпч-них реакцiй, шж свинячий. Значний вiдсоток па-щенпв, хворих на дiабет, отримують у результат введення iнсулiну шкiрнi реакци та прояви алер-гИ на рiвнi iнших органiв та систем. Часто так реакци мiнiмальнi та через якийсь час минають. Проте в пащенпв^абетишв антитша до шсуль ну з'являються зазвичай через декшька тижнiв. Оскiльки iнсулiн е життево важливим препаратом, лiкарi повиннi знати особливост застосування iнсулiну в пащенпв з обтяженим алергологiчним анамнезом. На щастя, зараз стають доступними декшька тишв шсулшу, що можна рекомендувати хворим, яп мають алергiю на певний тип шсуль ну. Дослщження на алергiю може також допомогти обрати вщповщний препарат iнсулiну.
Крiм того, в пацiентiв-дiабетикiв, якi отримують NPH-iнсулiн, що е iнсулiном тривало1 ди, у 40 разiв шдвищуеться ризик розвитку анафтакси пiсля опера-ци на серцi. Це вщбуваеться тому, що протамiн (препарат, який призначають для вщновлення нормального згортання кровi пiсля операци на серцi) мiститься в NPH-iнсулiнi, й тривала дiя протамiну викликае в органiзмi чутливiсть до нього. Алергеном може бути не тшьки iнсулiн, але й бiлковi (наприклад, протамiн) i небiлковi (наприклад, цинк) домшки, що входять до складу препарапв. Однак у бiльшостi випадыв алер-гiя бувае викликана самим шсулшом або його полi-
мерами, про що свщчать мiсцевi алерпчш реакцГх' на людський iнсулiн i системнi реакцГх' на високоочищенi iнсулiни.
Для лiкування цукрового дiабету застосовуються бичачий, свинячий та людський шсулши. Людський шсулш менш iмуногенний, шж iнсулiни тварин, а свинячий шсулш менш iмуногенний, нiж бичачий. Бичачий шсулш вiдрiзняеться вiд людського по двох амшокислотних залишках А-ланцюга й одному амшокислотному залишку В-ланцюга, свинячий — по одному амшокислотному залишку В-ланцюга. А-ланцюги людського й свинячого шсулМв 1ден-тичш.
Крiм справжшх алергiчних реакцiй зустрiчають-ся також псевдоалергп. Псевдоалергiчнi реакцГх' пе-ребтають без участi антитiл, тому багато алерпчних тестiв бувають негативними. Пстамш та iншi медiа-тори, що беруть участь в реал1заци псевдоалерпчних реакцiй, — тi самi, що й при справжнш алергГх', цим i пояснюеться схожiсть проявiв справжньо1 алергГх' та псевдоалерг1х'.
Метою дослщження був аналiз ефективностi Гiс-тафену в хворих на метаболiчний синдром з алерпч-ною реакцiею на рiзнi види iнсулiнiв, якi попередньо недостатньо реагували на терапiю шшими антимедiа-торними препаратами.
Матерiал i методи дослдження. У дослiдженнi брали участь 20 хворих на метаболiчний синдром з алерпчною та псевдоалергiчними реакцiями вшом вiд 48 до 76 роыв. Виключались хворi з iншими супут-нiми захворюваннями в стад1х' декомпенсаций особи, якi приймали кортикостеро1ди в перюд 2 тижнiв до початку дослщження. Тяжкiсть клiнiчних симптомiв оцшювалася в балах за такими показниками: частота та тривалють загострень, кшьысть i площа висипань, iнтенсивнiсть свербежу, потреба в додатковому при-йомi медикаментiв.
Усiм хворим призначали Пстафен по 50 мг 2 рази на добу зi змiною шсушшв та з елiмiнацiйним режимом щодо можливих провокуючих харчових алерге-нiв. Тривалiсть терапГх' становила 21 день.
Кшшчну ефективнiсть оцiнювали за допомогою щоденниыв самоспостереження та повторних об-стежень, в яких оцшювалась iнтенсивнiсть свербежу, вираженiсть шкiрних висипань, порушення сну. Щ симптоми оцшювали за 3-бальною шкалою.
Аналiз результапв дослiдження дозволив зробити такi висновки:
1. Пстафен високоефективний антипстамшний препарат для лшування шкiрних проявiв алерпчно1 реакцГх' на iнсулiн у хворих на метаболiчний синдром.
2. Кшшчний ефект препарату Гiстафен значимо проявлявся з 3-го дня прийому.
3. Препарат Пстафен добре переноситься: бть-шють хворих (87 %) вщзначили хорошу переносимють препарату, в 2 пашенпв (57 %) були вiдмiченi незначнi небажанi явища (сухiсть слизових оболонок, нудота), що не потребували припинення прийому препарату та призначення додаткового лшування.
