CC BY
11
Вюник Дншропетровського унiверситету. Бюлопя, медицина Visnik Dnipropetrovs'kogo universitetu. Seria Biología, medicina Visnyk of Dnipropetrovsk University. Biology, medicine
Visn. Dnipropetr. Univ. Ser. Biol. Med. 2016. 7(2), 90-95.
doi: 10.15421/021616
ISSN 2310-4155 print ISSN 2312-7295 online
www.medicine.dp.ua
УДК 616.37:612.018+616.12-008.331.1
Реакщя п1дшлунково1 залози спонтанно-гшертензивних щурiв на д^ екзогенного мелатошну у весняний та осiннiй перюди року
Р.В. Янко, В.Я. Березовський, М.1. Левашов, Л.М. Плотнiкова, О.Г. Чака
1нститут фШологп шет О. О. Богомольця НАН Украти, Кшв, Украта
Досщджували вплив мелатонiну на морфофункцюнальний стан п1дшлунково1 залози молодих щурiв лiнii SHR у весняний та осшнш перiоди року. Мелатошн тварини отримували щодня протягом 28 даб у дозi 5 мг/кг. Морфофункцюнальну активнiсть екзо-та ендокринжа частин щцшлунковш залози оцшювали за допомогою морфологiчних i морфометричних методв дослщження. 1з тканини залози виготовляли гiстологiчнi препарати за стандартною методикою. Морфометрта здiйснювали за допомогою комп'ютернм програми Image J. Екзокринна частина п|лтттпунково1 залози контрольних спонтанно-гiпертензивних щурiв у весняний перiод мае морфолопчт ознаки бiльшоi активности пор1вняно з тваринами восени. Активнiсть ендокриннм частини залози, навпаки, вища в осшнш перюд, нiж навеснi. Екзокринна частина пiдшлунковоi залози дослiдних щурiв незалежно вщ пори року мае ознаки активацп функционального стану. Про це свщчить зростання розмiрiв, висоти епiтелiю ацинусiв, кiлькостi розмщених у них екзокриноципв тощо. Ширина прошарюв мiжчасточковоi та мiжацинусноi сполучнм тканини в залозi дослiдних щурiв як у весняний (бшьшою мiрою), так i в осiннiй перiод знижуеться вiдносно контролю. Уведення мелатонiну у весняний перюд стиму-люе активтсть ендокриннм частини пiдшлунковоi залози. Про це свщчить зростання кiлькостi, розмiрiв острiвцiв та чисельностi в них ендокриноцитв. Псля впливу мелатонiну восени, навпаки, актившсть евдо^иним частини залози знижуеться.
Ключов1 слова: тдшлункова залоза; морфометрiя; ацинус; острiвцi Лангерганса; арт^альна гiпертензiя; сполучна тканина
Pancreatic response of spontaneously hypertensive rats to the exogenous administration of melatonin in the spring and autumn
R. Yanko, V. Berezovsky, M. Levashov, L. Plotnikova, O. Chaka A.A. Bogomolets Institute of Physiology of NAS of Ukraine, Kiev, Ukraine
The aim of the study was to investigate and compare the effect of exogenous melatonin administration on the morphofunctional state of the exocrine and endocrine parts of the pancreases of spontaneously-hypertensive rats (SHR line) in spring and autumn. The research was conducted on 48 male SHR line rats, age 4 months. The rats of the experimental group received melatonin (Unipharm Inc., USA) every day (at 10 am) orally at a dose of 5 mg/kg of body weight. The duration of the experiment was 28 days. Morphofunctional activity of the exocrine and endocrine parts of the pancreas was assessed using morphological and morphometric methods. The histological preparations were made by the standard methods. The slides were photographed using a digital camera on a Nikon microscope. The morphometric analysis was performed on digital images using the computer program Image J. The morphological signs of the exocrine pancreas activity were greater in the control rats in spring compared to autumn. Conversely, the activity of the endocrine part of the pancreas in control animals was higher in autumn, than in spring. Exocrine pancreas activity increases after administration of melatonin regardless of time of the year. This was evidenced by the increase in size and height of the epithelial acini, and the number of exocrinocytes placed in them. The width of the interlobular and interacinus connective tissue layers in the pancreas decreased in spring (mostly) and in autumn. The activity of the endocrine part of the pancreas increased after administration of melatonin in spring. Proof of this was an increase in the number and size of islets of Langerhans and the number of endocrinocytes they contained, compared with control values. The number and size of islets of Langerhans, the number and density of the endocrinocytes they contained decreased in the rats which received melatonin in autumn. This indicates a
iHcmumym ^iзiоnогiï îmchî O.O. Eогомоnbцм HAHY, eyn. Eогомоnbцм, 4, Kme, 01024, YxpaiHa A.A. Bogomolets Institute of Physiology of NAS of Ukraine, Bogomolets Str., 4, Kiyv, 01024, Ukraine Tel.: +38-044-256-24-77. E-mail: biolag@ukr.net
reduction of the endocrine pancreas activity. These results may have implications for therapeutic dosing of melatonin in patients with hypertension in different seasons of the year.
Keywords: pancreas; morphometry; acinus; islets of Langerhans; hypertension; connective tissue
Вступ
В OKpeMi перюди онтогенезу пвдшлункова залоза (ПЗ) зазнае впливу рiзних несприятливих факторш сере-довища, як1 можуть зумовлювати зниження ii функ-цюнально1 активности Одним iз засобiв пвдвищення фу-нкцiональних можливостей залози може бути гормональний препарат мелатонiн (Anisimov, 2007; Har-deland, 2012). Переважна бшьшють дослвджень присвя-чена до мелатотну на ендокринну частину ПЗ (Lima et al., 2001; Mehmet et al., 2006; El-Desouk et al., 2007; Ra-mraeheya et al., 2008; Yildirim et al., 2009; Mühlbauer et al., 2011; Nagorny et al., 2011; Cuesta et al., 2013). Проте вплив мелатоншу на екзокринну частину залози вивче-ний недостатньо (Yanko and Plotnikova, 2016). Iснуючi лiтературнi данi неоднозначн та суперечливi. Це може бути пов'язано з рiзним дозуванням мелатотну, сезонтстю проведення експерименпв, гендерними та вшовими вiдмiнностями, вихвдним функцiональним станом оргатзму (Borjigin et al., 2012).
Бшьшкть експериментальних дослвджень, присвяче-них впливу мелатоншу на стан ПЗ, проведена на нормо-тензивних тваринах (Lima et al., 2001; Yanko and Plotnikova, 2016). Пращ, в яких дослвджено вплив екзо-генного мелатонiну на стан залози у тварин або людей з артерiальною гiпертензiею, поодинокi (Shatilo et al., 2012; Mozdzan et al., 2014). Дослвдження морфофунк-цiонального стану ПЗ при ппертошчнш хворобi стано-вить особливий iнгерес, оскiльки ця залоза бере активну участь у регуляци ршня кров'яного тиску. ПЗ виробляе каткреш, який мае судинорозширювальну дш та сприяе зниженню кров'яного тиску (Barren et al., 2012). Рiзнi патолопчт процеси у залозi можуть викликати змен-шення продукци кiнiногеназ, пригнiчення функцй' каткреш-кшшово1 системи, розвиток стшкш артерь ально! гшертензп. З iншого боку, при важкш i тривалiй гiпертонiчнiй хворобi у ПЗ можуть виникати вториннi морфолопчш змiни, зумовленi судинними порушення-ми. Це викликае розвиток дистрофiчних, некробю-тичних i склеротичних змiн у паренхiмi залози (Dendor-fer et al., 1999; Duchene, 2011).
Мета ще! стагтi - оцiнити змши морфофункщо-нальних показникiв активностi екзо- та ендокринно! частини ПЗ спонтанно-гшертензивних щурiв пiсля уве-дення мелатоншу у весняний та осiннiй перюди року.
Матерiал i методи дослвджень
Дослiдження проведено на 48 спонтанно-гшертензивних (лшя SHR) щурах-самцях у весняний (квггень) i осiннiй (листопад) перюди року. На кшець експеримен-ту вiк тварин становив 4 мкящ. Тваринам дослiдних груп щодня перорально уводили екзогенний мелатонiн (Unipharm Inc., США) о 10-й годит в дозi 5 мг/кг маси твда. Щури всiх груп перебували в унiфiкованих умовах зi стандартним рацiоном живлення та природним циклом свпло/темрява. Тривалiсть експерименту становила
28 дiб. Щурiв розподiлили на чотири групи: I i Ш групи -iнтактнi тварини у весняний i осiннiй перiоди ввдпо-вiдно, II - щури, яю отримували екзогенний мелатонiн у весняний перюд i IV - тварини, яким уводили мелатонiн в осшнш перiод. Роботи зi щурами проводили з дотри-манням мiжнародних принцип^ Свропейсько! конвенцй' про захист хребетних тварин.
Морфофункцiональну активнiсть тканини ПЗ оцшю-вали за допомогою морфологiчних i морфометричних методiв дослвдження. Ь тканини ПЗ виготовляли псто-логiчнi препарати за стандартною методикою: фшсували у рiдинi Буена, зневоднювали у спиртах зростаючо! концентрацй' (ввд 70% до 96%) та дюксаш. ОIриманi зразки заливали у парафш. Парафiновi зрiзи, завтовшки 5-6 мкм, виготовляли на санному мiкротомi, забарвлю-вали гематоксилiном Бемера та еозином. Для вiзуалiзацil елементiв сполучно1 тканини застосовували методи дво-та трикольорового забарвлення за Ван-Гiзоном та Мас-соном (Korzhevsky and Gilarov, 2010). b використанням цифрово1 камери мшропрепарати фотографували на мiкроскопi «Nicon^> (Япошя). Морфометр1ю зд^йсню-вали за допомогою комп'ютерно1 програми Image J.
На пстолопчних зрiзах тканини ПЗ проводили псто-морфометричний аналiз екзо- та ендокринно1 частин органа. В екзокриннш частинi ПЗ вимiрювали дiаметр i площу поперечного перерiзу ацинусiв, визначали площу екзокриноцитiв, !х ядер i цитоплазми, пгдраховували кiлькiсть ядерець у ядрах екзокриноципв, вимiрювали висоту екзокриноципв та рахували середню кiлькiсть клтин в ацинусi. В ендокриннiй частиш ПЗ рахували середню к1льк1сть панкреатичних острiвцiв на одиницю площi (500 мкм2), вимрювали площу та дiаметр поперечного перерiзу острiвцiв, пвдраховували кiлькiсть та визначали щiльнiсть розташування ендокриноцит1в в остр1вцях:
p = n/S (од./мкм2), де n - квдькють ендокриноцитiв в острiвцi, S - площа поперечного перерiзу остршця. Для визначення стану сполучнотканинних елеменпв у залозi вимiрювали ширину прошарюв м1жчасточково1 та м1жацинусно1 спо-лучно1 тканини (Verigo, 2005).
Статистичну обробку здiйснювали методами варiацiйноl статистики за допомогою комп'ютерно1 програми Statistica 6.0. Нормальнiсть розпод1лу цифрових масивiв перевiряли, використовуючи критер1й Шрсона. За умов нормального розпод1лу для ощнки коефiцiента вiдмiнностей достовiрностi рiзницi м1ж контрольними та дослiдними групами використовували t-критерiй Стью-дента. Розбшносп вважали вiрогiдними за Р < 0,05.
Результати та ix обговорення
Пвдшлункова залоза щурiв дослiдних груп мае фiзiологiчну структуру. Екзокринна частина складае основну масу ПЗ i представлена ацинусами, вставними, м1жацинусними, внутрiшньочасточковими, м1жчасточ-ковими та головними протоками. Форма ацинусш як у
контрольних, так i у досл1дних шурiв доволi рiзнома-нiтна: округла, овальна, продовгувато-видовжена. Аци-нуси вистеленi iзсередини екзокриноцитами, шо мають трикутну, чотирикутну, округлу чи овальну форму. Одним полюсом (бшьш звуженим - верхшкою) вони направленi до центру ацинуса, протилежним (розшире-ним - основою) - назовт. Цитоплазма клттин мае зер-ниспсть, спрямовану до ашкального полюсу. Ядро розмшуеться поблизу основи, де зерниспсть виражена меншою мiрою та мiстяться ядерця. Ацинуси об'ед-нуються в часточки, зовш вкрип сполучнотканинною оболонкою, яка представлена пухким переплетшням тонких пучюв еластинових i колагенових волокон (рис. 1).
У морфометричних показниках функцiонального стану екзокринно! частини ПЗ контрольних спонтанно-гшер-тензивних шур1в у рiзнi пори року виявлено певнi вщмш-ност! Залоза в осшнш перiод мала вiрогiдно меншi розм1ри ацинуав: середнш дiаметр i плошу поперечного перерiзу на 13% i 25% вщповщно, пор1вняно з тваринами весняно-го перюду. Висота епiтелiю ацинуав у них мала тенден-цю до зниження. У ПЗ контрольних шурш восени плоша
екзокриноципв, ïx ядер i цитоплазми була в1рогщно меншою (на 18%, 25% i 16% вщповщно), пор1вняно з контролем у весняний перюд (табл. 1). Отримат дат дозволя-ють зробити висновок, що щури в осшню пору року мають меншу функц1ональну активтсть екзокринно! частини ПЗ, пор1вняно 1з тваринами у весняний перюд.
У ПЗ шур1в лшл SHR, яким уводили мелатонш, виявлено збшьшення розм1р1в ацинус1в. У дослщних тва-рин у весняний i осшнш перюди року спостерпали стшку тенденцию до зростання середнього д1аметра ацинус1в на 7% та 8% вщповщно, пор1вняно з контроль-ними показниками. Площа ацинуав зросла на 13% (Р < 0,05, весняний перюд) та 5% (осшнш перюд) пор1вняно з контрольними щурами. Кшькють екзокриноципв в аци-нусах ПЗ в1рогщно зб1льшилась (на 13%) тшьки шсля уведення мелатоншу весною. В1рогщних вщмшностей (пор1вняно з контролем) за висотою, площею екзокриноципв, ïx ядер i цитоплазми, кшькютю ядерець, показниками ядерно-цитоплазматичного та ядерцево-ядерного сшввщношень шсля впливу мелатоншу як у весняний, так i в осшнш перюди не виявлено (табл. 1).
Рис. 1. Мжрофотограф1я шдшлунковоТ залози щура контрольноТ групи (а) та п1сля впливу мелатоншу (б) у весняний перюд: забарвлення методом Ван-Пзона; бар - 50 мкм
Таблиця 1
Морфометричш показники функцюнального стану екзокринно! частини пщшлунково! залози щурiв п1сля уведення мелатоншу у весняний та осшнш перюди року (М ± т; п = 12)
а
Показники Весна Осшь
контроль достд контроль дослщ
Середнш даметр ацинуса, мкм 36,7 ± 0,67 39,4 ± 1,16 31,8 ± 0,87 34,2 ± 0,91
Площа ацинуса, мкм2 1212 ± 23,1 1372 ± 20,1* 911 ± 34,4 959 ± 35,1
Кшькють екзокриноцитгв в ацинуа, од. 8,0 ± 0,02 9,0 ± 0,12* 8,2 ± 0,39 8,4 ± 0,22
Площа, мкм2: екзокриноцита ядра цитоплазми 154,2 ± 9,02 28,1 ± 1,01 126,1 ± 8,78 150,3 ± 8,91 26,3 ± 0,94 124,0 ± 8,29 126,7 ± 4,61 21,2 ± 0,49 105,5 ± 4,57 126,1 ± 5,39 22,6 ± 1,12 103,5 ± 4,41
Ядерно-цитоплазматичне сшввщношення 0,22 ± 0,02 0,21 ± 0,02 0,20 ± 0,01 0,22 ± 0,01
Висота еттелто ацинуса, мкм 3,6 ± 0,47 14,2 ± 0,59 12,4 ± 0,37 12,6 ± 0,43
Кшькють ядерець (на 100 ядер) в екзокриноцитах 1,65 ± 0,05 1,70 ± 0,07 1,64 ± 0,07 1,72 ± 0,05
Ядерцево-ядерне сшввщношення 0,059 ± 0,003 0,065 ± 0,004 0,078 ± 0,003 0,076 ± 0,005
Примтка: * - Р < 0,05 в1ропдна р1зниця пор1вняно з показниками контрольноï групи.
До складу сполучнотканинних утворень ПЗ входить капсула та строма органа. В останнш роздшяють аци-нозну, остр1вцеву, м1жацинозну, мшчасточкову, м1жчас-ткову та паравазальну сполучну тканину (Verigo, 2005).
У наших дослщженнях вимрено ширину ирошарк1в м1жчасточково! та м1жацинусно! сполучно! тканини. Контрольш щури восени мали бшьшу ширину прошарюв м1жчасточково! (на 8%) та м1жацинусно!
сполучно! тканини (на 18%, Р < 0,05), шж тварини у весняний перюд (рис. 2).
Пюля уведення мелатотну весною спостерпали в1рогщне зниження ширини мгжчасточково! (на 27%) та мгжацинусно! сполучно! тканини в ПЗ (на 13% поршняно з контролем). Пюля впливу гормону восени вщшчали зниження ширини прошаркш мгжчасточково! та мгжацинусно! сполучно! тканини на 5% 1 18% (Р < 0,05) вщповщно (рис. 2). Тобто уведення мелатотну (незалежно вщ пори року) щурам лшп SHR знижуе кщьюсть елементш сполучно! тканини в ПЗ.
Ендокринна частина займае значно меншу площу тканини ПЗ. Вона утворена острвцями Лангерганса, як1 ди-фузно розмщет у затеет. Остршщ вщмежоват вщ ацинусш тонким сполучнотканинним прошарком 1 явля-
ють собою пронизан густою сiткою капiлярiв клтгинт скупчення (ендокриноциги) округло! форми. Форма остршщв ПЗ як у контрольних, так i у дослщних шурш переважно округла та овальна.
Контрольн шури в рiзнi перiоди року мали вщмш-носп за морфофункцюнальними показниками стану ендо-кринно! частини залози. У контрольних тварин восени виявлено б!рогщно бiльшу плошу ос^вщв (на 12%), кшькють та щшьтсть розмщених у них ендокриноципБ (на 53% i 33% вщповщно), поршняно зi шурами у весняний перюд. Оскiльки мiж морфолопчними та функцю-нальними показниками стану ПЗ кнуе пряма залежн1сть, отриман1 результата дають можливiсть зробити висновок про те, що гормон-синтезувальна активн1сть ПЗ у шурш лши SHR значно виша восени, нж навесн1 (табл. 2).
о. 2,5
I
К ■л
¡¡i ??
F Œ
Й 5
II
III
Г р у п и т в а р и н
IV
II
III
IV
Г р у п и т в а р и н
а б
Рис. 2. Ширина прошаркш мшчасточково! (а) та мшацинусно! (б) сполучно! тканини тдшлунково! залози щурш
Таблиця2
Морфометричт показники функцюнального стану ендокринно! частини тдшлунково! залози щурiв тсля уведення мелатоншу у весняний i осшнш перiоди року (М ± т; п = 12)
4,5
4,0
3,5
3,0
2,0
1,5
1,0
Показники Весна Осшь
контроль достд контроль дослщ
Кшьюстъ остр!бц1б (на 500 мкм2) 1,2 ± 0,17 1,3 ± 0,19 1,2 ± 0,11 0,9 ± 0,07*
Плоша остр!бц1б, мкм2 11388±1926 13279±1427* 12762±1059 12979±1064
Диаметр остр1вц1в, мкм 110,0 ± 11,7 113,7 ± 18,3 114,8 ± 17,4 117,9 ± 14,6
Кiлъкiстъ ендокриноцитiБ в осщввдх 103,8 ± 15,5 124,1 ± 18,7* 158,7 ± 12,5 141,4 ± 19,9
Щiлънiстъ розмщення ендокриноципБ в остр1вцях, од./мкм2 0,009 ± 0,0004 0,009 ± 0,0007 0,012 ± 0,0004 0,011 ± 0,0007
Примтка: див. табл. 1.
За морфометричними показниками функционального стану ендокринно! частини ПЗ тсля впливу мелатотну в рiзнi перюди року виявлено чти вщмшносп. Пюля уведення мелатотну навесн1 спостершали тенденцiю до збшь-шення (на 8%) середньо! кщькосп острiвцiв (на 500 мкм2 плош! залози), а у дослщних шур1в восени, навпаки, кiлькiсть остр1БщБ б!рогщно знизилась (на 25% пор!бняно з контролем). Тварини, як! отримували мелатон1н, у весняний перюд мали б!рогщно бшьшу плошу остр1БщБ (на 17%) та кшьюсть у них ендокриноципБ (на 20% пор1в-няно з контрольними показниками). Водночас у шур1в, яким уводили мелатон1н восени, виявлено зниження кщькосп та шщьносп розмщення ендокриноципв в остр!б-цях (на 11% i 8% вщповщно, пор1вняно з контролем). Розмри остр1БЩБ ПЗ у дослщних шур1в восени залиша-
лися на р1вн1 контрольних значень (табл. 2). Тобто, 28-добове уведення екзогенного мелатон1ну (у фармаколо-йчнш доз! 5 мг/кг) шурам лши SHR у весняний перюд стимулюе, а восени, навпаки, знижуе ознаки функцюналь-но! активносп ендокринно! частини ПЗ.
Ранше ми дослщили реакцiю ПЗ шур!б (такого самого вшу) лши Вiстар (нормотензнвн1 тварини) на вплив екзогенного мелатотну у р!зш сезони року (Yanko and Plotnikova, 2016). Виявлено вщмшносп морфолопчно! структури залози як мтж контрольними тваринами лши Вiстар, так i пиля впливу мелатотну у весняний i осшнш перюди року пор1вняно з! шурами лши SHR. 1нтактн1 шури лши Вiстар восени мали бщьшу функцiональну активн1сть екзокринно! частини ПЗ пор1вняно !з тваринами у весняний перюд. Функцюнальна активн1сть ендо-
кринно! частини залози була бiльшою у весняний перюд, нiж восени. Екзокринна частина ПЗ шур1в лши Вютар по-р1зному реагувала на вплив мелатонiну у р1зну пору року. Мелатонш у весняний перюд тдвишував морфолопчт показники синтетично! активносп екзокринно! частини ПЗ, тодi як восени, навпаки, - знижував. Уведення мелатоншу як у весняний (бiльшою мрою), так i в осшнш перюди супроводжувалось зростанням функцюнально! активносп ендокринно! частини ПЗ шурiв лши Вютар (Yanko and Plotnikova, 2016).
Переважна бiльшiсть публшацш присвячена дослвд-женню да мелатонiну на ендокринну частину ПЗ. Вста-новлено, шо мелатонш сприяе гадвишенню прол1ферацц ß-клiтин i рiвня iнсулiну у кровi шурiв iз модельованим цукровим дiабетом. Крiм стимуляцц пролiферацi! ß-клiтин, мелатонiн пригтчуе !х апоптоз, а також збшьшуе утворення нових острiвцiв iз протокового епiтелiю ПЗ (Kanter et al., 2006). Вплив мелатонiну (у дозi 10 мл/кг упродовж 7 даб) на шурiв iз модельованою формою цукрового дiабету вiдновлюe морфолопчну структуру острiвцiв ПЗ. У дослвдних шурiв вiдмiчене збiльшення розмiрiв острiвцiв Лангерганса та кiлькостi розмщених у них ендокриноцитiв (Kushnir and Davydenko, 2009). Iншi дослвдники вщводять мелатонiну роль iнriбiтора синтезу та вившьнення iнсулiну. На ß-клiтинах панкреатичних острiвцiв виявлено наявнiсть мелатоншових рецептор1в, через якi ввдбуваеться пригнiчення продукцп iнсулiну (Peschke et al., 2006). Група автор1в на чолi з V. Lyssenko у дослвдах in vitro спостершала шпбувальний ефект мелатоншу на секрещю iнсулiну ß-клiтинами (Lyssenko et al., 2009). Дослщники на чолi з R. Ramraeheya вважають, шо ефекти мелатоншу видоспецифiчнi: вш пригнiчуe функщю ß-клiтин гризушв, проте стимулюе !х активнiсть у людей (Ramraeheya et al., 2008). В.Б. Шатило зi спiвавторами встановили, шо у людей, хворих на артерiальну гiпертонiю, зниження нiчно!' секрецц мелатоншу асоцшоване з п!двишенням р1вня шсулшу натшесерце та з шдексом шсулшорезистентаосп НОМА (Shatilo et al., 2012). Уведення мелатоншу в дозi 3 i 5 мг/кг знижуе артерiальний тиск в осiб iз цукровим дабетом, хворих на гiпертонiчну хворобу (Mozdzan et al., 2014).
Вишенаведеш лiтературнi вiдомостi, отриманi пiд
час дослвдженя впливу мелатонiну на оргатзми рiзних вид1в iз застосуванням рiзних дозувань i схем уведення гормона, не дозволяють дати однозначно! ощнки характеру функц1ональних вщносин еmфiза та ПЗ. Рiзно-манiтгя ефекпв дй' мелатонiну можна пояснити широким спектром сигнальних шляхiв, через яю опосеред-ковуються його впливи (Konenkov et al., 2013).
Висновки
Екзокринна частина пiдшлунково!' залози контроль-них спонтанно-гшертензивних шур1в (лiнiя SHR) у весняний перiод мае морфолопчт ознаки б1льшо! актив-носп, порiвняно iз тваринами восени. Актившсть ендокринно! частини залози, навпаки, виша в осiннiй перiод, н1ж навест.
Пiсля уведення мелатонiну, незалежно ввд пори року, активнiсть екзокринно! частини гадшлунково! залози шур1в зростае. Про це свщчить збiльшення розмiрiв,
висоти ештелш ацинуйв, к1лькост1 розмiщених у них екзокринонипв. Ширина прошаркав м1жчасгочково! та м1жацинусно! сполучно! тканини в залозi як у весняний (бшьшою мiрою), так i в осшнш перiод знижуегься.
Весною активн1сть ендокринно! частини шдшлун-ково! залози щур1в пiсля уведення мелатонiну зростае. Про це свщчить збшьшення к1лькост1, розмiрiв осгрiвцiв та чисельност1 в них ендокриноципв. Пiсля впливу мелатон1ну восени, навпаки, актившсть ендокринно! частини залози знижуеться.
Отримаш результати можуть мати значення для до-зування терапевтичного уведення мелатон1ну хворим на артерiальну r'iпертензiю в рiзнi сезони року.
Бiблiографiчнi посилання
Anisimov, V.N., 2007. Melatonin - rol' v organizme, primene-nie v klinike [Melatonin: Role in an organism, application in a clinic]. Sistema, Sankt-Peterburg (in Russian). Barren, A.J., Rawlings, N.D., Woessner, J.F., 2012. Handbook of
proteolytic enzymes. 3rd edition. Academic Press, London. Borjigin, J., Zhang, L.S., Calinescu, A.A., 2012. Circadian regulation of pineal gland rhythmicity. Mol. Cell Endocrinol. 349(1), 13-19.
Cuesta, S., Kireev, R., Garcia, C., Rancan, L., Vara, E., Tres-guerres, J., 2013. Melatonin can improve insulin resistance and aging-induced pancreas alterations in senescence-accelerated prone male mice (SAMP8). Age (Dordr). 35(3), 659-671.
Dendorfer, A., Wolfram, S., Dominiak, P., 1999. Pharmacology and cardiovascular implications of the kinin-kallikrein system. Jpn. J. Pharmacol. 79, 403-426. Duchene, J., 2011. Kallikrein-kinin kystem in inflammatory
diseases. Kinins, De Gruyter. P. 261-272. El-Desouk, N., Basyony, M., El-Nenaey, M., Abdel-Magied, R., 2007. Histological and cytological studies on the effect of melatonin on experimentally induced pancreatic diabetes in rats. Egypt. J. Exp. Biol. (Zool.) 3, 69-82. Hardeland, R., 2012. Neurobiology, pathophysiology, and treatment of melatonin deficiency and dysfunction. Scientific World Journal 640389. Kanter, M., Uysal, H., Karaca, T., Sagmanligil, H., 2006. Depression of glucose levels and partial restoration of pancreatic beta-cell damage by melatonin in streptozotocin-induced diabetic rats. Arch. Toxicol. 80(6), 362-369. Konenkov, V.I., Klimontov, V.V., Michurina, S.V., Prudnikova, M.A., Ishhenko, I.J., 2013. Melatonin pri saharnom diabete: Ot patofiziologii k perspektivam lechenija [Melatonin for patients with diabetes: From pathophysiology to treatment prospects]. Saharnyj Diabet 2, 11-16 (in Russian). Korzhevsky, D., Gilarov, A., 2010. Osnovy gistologicheskoj tehniki [Principles of histological techniques]. SpetsLit, Sankt-Peterburg (in Russian). Kushnir, Y., Davydenko, I., 2009. Vplyv melatoninu na stan ostrivciv Langergansa pidshlunkovoi' zalozy v aloksandia-betychnyh shhuriv [Influence of melatonin on condition pancreatic islets in aloksа-diabetic rats]. Svit Medycyny ta Biologii 4, 31-35 (in Ukrainian). Lima, L., Reis, L., Lima, M., 2001. Influence of the pineal gland on the physiology, morphometry and morphology of pancreatic islets in rats. Rev. Brasil. Biol. 61(2), 333-340. Lyssenko, V., Nagorny, C.L., Erdos, M.R., Wierup, N., Jonsson, A., Spegel, P., Bugliani, M., Saxena, R., Fex, M., Pulizzi, N., Isomaa, B., Tuomi, T., Nilsson, P., Kuusisto, J., Tuomilehto, J., Boehnke, M., Altshuler, D., Sundler, F., Eriksson, J.G., Jackson, A.U., Laakso, M., Marchetti, P., Watanabe, R.M.,
Mulder, H., Groop, L., 2009. Common variant in MTNR1B associated with increased risk of type II diabetes and impaired early insulin secretion. Nat. Genet. 41(1), 82-88.
Mehmet, K., Hamdi, U., Turan, K., Ozdemir, S., 2006. Depression of glucose levels and partial restoration of pancreatic b-cell damage by melatonin in streptozotocin-induced diabetic rats. Arch. Toxicol. 80(6), 362-369.
Mozdzan, M., Mozdzan, M., Chalubinski, M., Wojdan, K., Broncel, M., 2014. The effect of melatonin on circadian blood pressure in patients with type II diabetes and essential hypertension. Arch. Med. Sci. 10(4), 669-675.
Muhlbauer, E., Albrecht, E., Hofmann, K., Bazwinsky-Wutschke, I., Peschke, E., 2011. Melatonin inhibits insulin secretion in rat insulinoma P-cells (INS-1) heterologously expressing the human melatonin receptor isoform MT2. J. Pineal Res. 51(3), 361-372.
Nagorny, C., Sathanoori, R., Voss, U., Mulder, H., Wierup, N., 2011. Distribution of melatonin receptors in murine pancreatic islets. J. Pineal Res. 50(4), 412-417.
Peschke, E., Bach, A., Villbaurer, E., 2006. Parallel signaling pathways of melatonin in the pancreatic beta-cell. J. Pineal Res. 40(2), 184-191.
Ramraeheya, R., Muller, D., Squires, P., 2008. Function and expression of melatonin receptors on human pancreatic islets. J. Pineal Res. 44(3), 273-279.
Shatilo, V.B., Bondarenko, E.V., Antonjuk-Shheglova, I.A., 2012. Metabolicheskie narushenija u pozhilyh bol'nyh s gi-pertonicheskoj bolezn'ju i ih korrekcija melatoninom [Metabolic disorders in elderly patients with hypertension and correction of melatonin]. Uspehi Gerontologii 25(1), 84-89 (in Russian).
Verigo, L., 2005. Izmenchivost' soedinitel'no-tkannogo ostova podzheludochnoj zhelezy (Morfo-jeksperimental'noe issle-dovanie) [Variability of connective tissue of the pancreas (Morpho-experimental research)]. Fiziologija, Moscow (in Russian).
Yanko, R.V., Plotnikova, L.M., 2016. Doslidzhennja morfolo-gichnoi' struktury pidshlunkovoi' zalozy pislja vplyvu ek-zogennogo melatoninu [The study of morphological structure of the pancreas after exposure to exogenous melatonin]. Biologichni doslidzhennja - 2016. Zhytomyr. P. 295-297 (in Ukrainian).
Yildirim, A., Tuncer, M., Pamukcu, O., Aktas, A., Akkus, M., 2009. Effects of ischemia / reperfusion on p cells of pancreas and protective effects of Melatonin treatment. Int. J. Morphol. 27(2), 519-525.
Hadiùmna do редкonегiï 22.09.2016
