CC BY
22Вивчення протестантських
1 • * » т/* •• «о «о
конфесш в Ки1вськ1и духовн1и академп у Х1Х - на початку ХХ ст.
Володимир БУРЕГА ©В. Бурега,2016
«Богословскиеразмышления» №17,2016/Спецвыпуск«Реформация: восточноевропейские измерения», с. 47-56
Аннотация
В статт показано, що систематичне вивчення icTopii та в1ровчення протестантських конфесш починаеться у l^eBi лише пicля вiдкpиття у 1819 р. КиТвськоТ духовно! ака-демií. Автор аналiзуe навчальнi програми та конспекти лекцiй з викривального богосло-в'я, пopiвняльнoгo богослов'я та юторп зах-iдних cпoвiдань пpoфеcopiв КиТвськоТ духовно! академiТ: аpхiмандpитiв Антонина (Капустина) та Августина (Гуляницького), М. П. Ястребова, А. I. Булгакова та В. Д. Попова. На пiдcтавi цього аналiзу автор реконструюе евoлюцiю, яку пройшли вказанi диcциплiни протягом XIX - початку XX ст. Особливу ува-гу пpидiленo iдейнiй пoлемiцi про мету та завдання вказаних дисциплн Охарактеризовано особливост cтатутiв духовних ака-демiй 1808-1814, 1869, 1884 та 1910-11 pp. по вщношенню до вивчення протестантизму. Наведено вщомост про наукoвi досяг-нення пpoфеcopiв КиТвськоТ духовно! ака-деми в cфеpi вивчення icтopiТ та богослов'я протестантських конфессш.
Ключов1 слова: КиТвська духовна акаде-мiя, Православна Церква, протестантизм, духовна ocвiта, викривальне богослов'я, пopiвняльне богослов'я, icтopiя захщних кон-феciй.
Abstract
The article shows that the systematic study of history and dogma of Protestant denominations began in Kyiv only after the opening the Kiev Theological Academy in 1819. The author analyzes the educational programs and lectures on accusatory theology, comparative theology and history of Western confessions by Kiev Theological Academy professors: archimandrites Antonin (Kapustin) and Augustine (Hulyanytskiy), M. Yastrebov, A. Bulgakov and V. Popov. The author reconstructs the evolution of these disciplines during XIX - early XX centuries. Special attention is paid to the ideological debates about the goals and objectives of these disciplines. The author describes the features of Charters of Theological Academies from 1808-1814, 1869, 1884 and 1910-11 in relation to the study of Protestant denominations. Also provides information on the scientific achievements of the Kiev Theological Academy professors in the study of the history and theology of Protestant confessions.
Keywords: Kiev Theological Academy, Orthodox Church, Protestantism, theological education, accusatory theology, comparative theology, history of Western confessions.
Тема взаeмовпливiв протестантського та православного богослов'я в кона текстi кшвсько! богословсько! традици е вкрай широкою. Тут ми торкне-мося лише одного з аспекпв ще! теми, а саме питання про те, як в Кшвськш духовнш академи вивчали протестантське вiровчення у Х1Х — на початку ХХ ст. Аби вписати цю тему в бшьш широкий юторичний контекст, ми поч-немо з короткого огляду змiсту богословських курав, якi викладалися у Кие-во-Могилянськш академи з кiнця XVII ст.
Iсторiя православно! богословсько! освiти у Киевi бере свiй початок з 1615 р., коли тут було засновано Братську школу. У 1631 р. стараннями митрополита Петра Могили 11 було перетворено на Кшвську колегш. До 1689 р. в колеги не викладався курс богослов'я, оскшьки цього не дозволяла влада Речi Посполито!. Лише у 1689 р. ректор колеги ^умен 1оасаф Кроковський (згодом — Кишський митрополит) вперше прочитав тут повний курс богослов'я. З цього часу i до 1775 р. богословський курс був розрахований на 4 роки. Мо-вою викладання була латина. На межi XVИ—XVШ ст. цей курс являв собою набiр окремих тем (трактапв), кожна з яких викладалася протягом кiлькох мюящв[1]. Порядок послiдовного розкриття теми в кожному трактат був при-близно однаковим: спочатку визначалися ключовi поняття, до яких ставилися основнi питання та давалися вiдповiдi. Кожна вщповщь розпадалася на кiлька положень, кожне з яких доводилося текстами Святого Письма, отщв та вчи-телiв Церкви, а також захiдних схоласпв. Пот1м наводилися i спростовувалися можливi заперечення проти висунутих положень. Саме серед можливих запе-речень православного вчення зустрiчалися згадки про доктрини протестан-тських конфесiй, якi пщдавалися критицi. Цим у XVIII ст. i обмежувалося знайомство студент1в з протестантським богослов'ям. Можна сказати, що згадки про протестантiв у богословських курсах були по^бш лише для того, аби адресувати проти них критику. У систематичному виглядi вчення проте-стантських конфесiй у Киево-Могилянськш колеги (з 1701 р. — Академи) не вивчалося.
Загалом методика вивчення богослов'я у Киевi базувалася тодi на шзньос-холастичнiй традици, запозиченш через посередництво польсько! бого-словсько! лiтератури. Ця традицiя передбачала вщтворення i коментування авторитетних текст1в. При складанш богословських курсiв професори спира-лися, перш за все, на твори Фоми Аквшського, а також його шзшших комен-таторiв. Кшвсьы професори лише виключали з латино-польських тдруч-никiв роздiли, якi входили в очевидне протирiччя iз православним вченням (наприклад, однозначно видалялися роздши про владу Римського папи та про Filioque).
[1] Про викладання богослов'я в Киево-Могилянськш академи див.: Серебренников В. Киевская Академия с половины XVIII века до преобразования ее в 1819 году. — К., 1897. — С. 134-177; Вишневский Д. Киевская академия в первой половине XVIII столетия (Новые данные, относящиеся к истории этой Академии за указанное время). — К., 1903. — С. 208278; Бурега В. В. Богословские курсы в Киево-Могилянской академии // Православная энциклопедия. Том 32. — М.: ЦНЦ «Православная энциклопедия», 2013. — С. 709-712.
Тим не менше, OKpeMi суто лaтинськi доктрини збереглися i у кшвських курсах богослов'я. Це насамперед вчення про евхаристш та про непорочне зачаття Дiви Мари". Також, кшвсьй професори цiлком у латинському дус вик-ладали вчення про первородний ^ix та про виправдання. У богословських курсах були навггь присутш посилання на постанови Захщних Соборiв (насамперед, Тридентського). При цьому Римська Церква як така однозначно засуджувалася та кваифжувалася як еретична.
Спробу принципово1 реформи богословського курсу зробив на початку XVIII ст. ректор Киево-Могилянсько! академи ^умен (згодом — арxiепископ) Феофан Прокопович. Хоча вш навчався у католицьких навчальних закладах у Польщi та у Римi, однак був принциповим противником латинсько! схоластики. Натомють в його богословськiй спадщиш був присутнiй суттевий про-тестантський вплив.
Курс богослов'я Феофана Прокоповича розподшяеться на три частини:
1. Prolegomena (Вступ)
2. De credendis (Про те, у що треба вiрити)
3. De faciendis (Про те, як треба дiяти).
Друга частина за сучасною класифiкацiею вiдповiдала догматичному (систематичному) богослов'ю, а третя — моральному. Певш теми лекцiй були за-позиченi Феофаном безпосередньо у протестантських (лютеранських) тео-логiв. Не зважаючи на те, що загалом структура богословського курсу Феофана Прокоповича стала згодом нормативною в Кшвськш академи", його лютерансьи вподобання не знайшли продовження у Киевь Тому, наприклад, коли у 1763 р. у Киевi була видана академiчна iнструкцiя, яка мiстила нормативы програми з усix дисциплш, то тут, з одного боку, ми зустрiчаемо саме ту структуру богословського курсу, яку запровадив Феофан Прокопович, однак, з шшого боку, ми тут не зустрiчаемо тих тем, як мали лютеранське забарвлен-ня. При цьому в шструкци збереглися традицiйнi для Киева католицьй впли-ви (особливо у вченш про спасiння та про церковш та!нства)[2]. Саме за цiею схемою богослов'я викладалося у Кшвськш академи до початку Х1Х ст.
У 1817 р. стару Академш було закрито. Шсля двох рокiв пщготовчо! робо-ти у 1819 р. в 11 примiщенняx було вщкрито Ки'1вську духовну академiю[3], яка жила за статутом, розробленим у Петербурзi у 1808 р. та остаточно затвердже-ним iмператором Олександром I у 1814 р.[4]
Новий статут передбачав, що строк навчання в Академи становить чоти-ри роки, яй розподшялися на два курси по два роки. Перший (або нижчий) курс звався фшософським, а другий (вищий) — богословським. Богословсь-кий курс мiстив в собi наступнi пiдроздiли: «богословие толковательное» (гер-
[2] Текст iнструкцií та пов'язаш з 11 затвердженням документи див. в: Акты и документы, относящиеся к истории Киевской Духовной Академии. Отделение II (1721—1795) / Под ред. И. Н. Петрова. Т. 3 (1762-1770). - К., 1906. - С. 50-112.
[3] Про це, зокрема, див.: Бурега В. В. История Киевской духовной академии (XIX — нач. ХХ вв.) // Православная энциклопедия. Том 33. — М., 2013. — С. 96-110.
[4] Текст статуту див.: Проект устава духовных Академий. — СПб., 1823.
меневтика), «богословие созерцательное» (догматичне), «богословие деятельное» (моральне), «богословие обличительное», «богословие собеседователь-ное» (гомшетика) и канонiчне право.
Як бачимо, статут 1808—1814 рр. не видшяв вивчення ютори' та богослов'я протестантських конфесш у самостiйну дисциплiну. Бшьше того, автори статуту вважали недоцiльним придiляти занадто велику увагу «части полемической». Викладачу богословського класу пропонувалося надавати студентам лише загальш вiдомостi «о вопросах, в споре обращающихся, и о лучшем способе их разрешения» (§ 168 Статуту).
Типовий конспект викладання богословських наук, складений у Санкт-Петербурзькш духовнш академи' у 1814 р. i розюланий в ус iншi духовнi академи", передбачав, що догматичне богослов'я викладаеться протягом третьо-го року навчання разом з герменевтикою. Iншi роздiли богослов'я вивчалися на 4-му роцi навчання. У 1819 р. у нововщкритш Кшвськш духовнш академи" викладання догматичного богослов'я було доручено ректору, а ус iншi роздь ли богослов'я розподшялися мiж бакалаврами.
Вiдповiдно до типового конспекту 1814 р. викривальне богослов'я вивча-лося у другому пiврiччi четвертого року навчання разом з гомшетикою i ка-ношчним правом. До складу викривального богослов'я входив не тшьки роз-гляд вiровчительних систем iнших християнських конфесш, але й розгляд «ложных учений вне христианства»151. Таким чином, у першi роки iснування КДА у рамках богословського курсу студенти могли отримати лише загальнi вiдомостi про вiровчення протестантських конфесiй. Крiм того, бакалаври богословських наук до 1850-х рр. повинш були читати лекцй' не тiльки з богослов'я католицизму i протестантизму, але й викладати iншi дисциплiни, що не сприяло розвитку ще! дисциплiни.
Перший курс лекцш з викривального богослов'я був прочитаний у КДА у 1823 р. Скласти уявлення про змют цього курсу нам допомагае один зi студен-тських конспекпв лекцiй. Вiн належить студенту Афанасш Лотоцькому (зго-дом — арммандриту Амвросiю, 1796—1878)[6] та збертея в Iнститутi рукопису Нацюнально!' бiблiотеки Украши iм. В. Вернадського[7].
Як видно з вказаного конспекту, в кура викривального богослов'я шсля короткого вступу подано першу частину, яка присвячена полемщ з «натурализмом», язичництвом, юдейством та юламом. Ця частина разом зi вступом охоплюе чотири лекцй".
Друга частина присвячена полемщ з iншими християнськими конфеая-ми. Спочатку тут йде роздш «А. О Римско-Католической Церкви» (дв лекцй"),
[5] Титлинов Б. В. Духовная школа в России в XIX веке. Т. 1. — Вильно, 1908. — С. 124.
[6] Див. про нього: Кузьмта С. Л. Амвросш (Лотоцький), арх1м. // Ки!вська духовна ака-дем1я в 1менах: 1819—1924: енциклопед1я: в 2 т. Т. 1: А—К. — К.: Вид. д1м «Киево-Моги-лянська академ1я», 2015. — С. 101-103.
[7] Наставления по классу обличительного богословия и церковного красноречия, преподанные в Киевской духовной академии. Принадлежит к числу книг протоиерея Афанасия Лотоцкого. 1Р НБУВ. Ф. 160. № 26552.
до якого входять коротю вщомоста про юторго католицизму, символ!чш книги Католицько! Церкви, католицьке вчення про джерела в!ровчення, про спась ння, про походження Святого Духа, про та'нства, чистилище та шдульгенци.
Роздш «Б. О лютеранах» включае лише одну лекцш, в якш подано коротю вщомоста про символ!чш книги лютеран та огляд лютеранського вчення (в конспект! запис цього матер1алу обшмае усього чотири сторшки).
Роздш «В. О реформатах» також обшмае лише одну лекцш (чотири сторшки рукопису). Тут йдеться про «происхождение несогласий между лютеранами и реформатами», символ1чш книги реформа™, вчення Кальвша про пе-редвизначення та евхаристш.
Роздш «Г. О прежнем и новом социнианизме» також охоплюе одну лекцш та вмщуеться в конспект! на трьох сторшках. Тут йдеться про походження со-цишанства, символ!чш книги та вчення социшан.
Останнш роздш «Д. О меньших христианских обществах» мютить дв1 лекци, в яких розглянуто три теми: «О гернгутерах или моравской братии», «О менонитах или анабаптистах» та «О квакерах». В уах темах подано коротю вщомосп про вказаш рухи та короткий огляд !х вчення.
Слщ зауважити, що в ус1х вказаних роздшах п1сля розгляду того чи шшого вчення, яке в1др1зняеться в1д православно! доктрини, подаеться його критика (в конспект! щ критичн! зауваги як правило звуться «суждения о сем учении»). Усього в конспект! Афанаая Лотоцького занотовано одинадцять лекцш. Загальний обсяг конспекту — 22 листи (записан! з обох сторш). На-жаль, лекцИ в цьому конспект! не датоваш, а лише пронумерован!. Лише на-прикшщ конспекту сто'!ть дата: 4 червня 1823 р. Ймов!рно, це день останньо'! лекцП.
Як бачимо, викривальне богослов'я у перш! роки юнування КДА являло собою оглядовий курс, в якому лектор не мав мождивосп заглиблюватися до анал!зу протестантського вчення. Вш нав!ть не мав часу дати огляд ус!х голов-них теч!й в межах протестантизму. Наприклад, тут повн!стю в!дсутня шфор-мац!я про Реформац!ю в Англи та про Англ!канську церкву.
Найбшьш ранн!ми програмами з викривального богослов'я, як! були складен! самими викладачами КДА та дшшли до нас, е програми арх!мандрита Антонша (Капуст!на). Вони в!дносяться до 1847/48 та 1848/49 навчальних рок!в та свщчать про суттев! зм!ни у викладанш вказано'! дисципл!ни. Курс лекцш архiмандрита Антон!на складався ¡з вступу та трьох частин. У встуш кр!м опису ц!лей ! завдань предмету, автор наводить ! щкаву пер!одизац!ю розвитку викривального богослов'я як науково! дисципл!ни. В!н вид!ляе чотири перюди: 1) пер!од Старозавггний; 2) пер!од «церкви нераздельной» («обличение иудейства, язычества, ересей»); 3) перюд «церкви разделенной» («обличение римских злоупотреблений восточными и западными писателями»); 4) перюд «церкви преобразовываемой» («обличение протестантов и римо-католиков одних другими, обличение протестантских сект одних другими, обличение неверия»). Основна частина курсу роздшена на три частини:
1) викриття невiр'я (безбожництво, матерiалiзм, панте'1'зм i т.д.), 2) викриття «неправоверия» (ереа, якi iснували в Давнш Церквi, католицизм, протестантизм та «неологизм») i 3) викриття старообрядницьких течш i сект росшсько-го походження[8]. Таким чином, до складу викривального богослов'я архiман-дрит Антонш включав не тiльки полемiку з шшими християнськими конфе-сiями, але й полем^ з юда1'змом, язичництвом, старообрядництвом, росшсь-ким сектантством, а також з модерними течiями фшософсько!" думки. В основу свое!" програми архiмандрит Антонин поклав юторичний принцип, який у той час все бшьше набирав популярност у викладанш богословських пред-метiв у КДА.
З друго!" половини 1850-х рр. для викладання викривального богослов'я в КДА стали призначати окремих бакалаврiв. Разом з тим був збшьшений об-сяг годин, яй вщводилися для цього курсу. Однак, i в щ роки ми спостертаемо певну невизначенiсть з предметом вказано!" дисциплiни. Дехто з викладачiв викривального богослов'я придiляв особливу увагу вивченню новiтнiх на-прямкiв фшософсько!" думки. Iншi ж, навпаки, бшьше зосереджувалися на розглядi особливостей католицького та протестантського богослов'я. На-приклад, у програмах iеромонаха Сильвестра (Малеванского, згодом — епископа) е теми, присвячеш i язичництву, i юда'зму, i iсламу, i модерним напрям-кам фiлософськоï думки[9].
Особливо!" уваги заслуговуе навчальна програма з викривального богослов'я, створена у 1860-iï рр. iеромонахом Августином (Гуляницьким). Його курс був розрахований на чотири семестри (тобто на два навчальних роки — 3-й i 4-й рж навчання). Загальний обсяг курсу — 62 лекцй' (26 лекцш протягом пер-шого року, i 36 лекцш протягом другого). У першому семестрi розглядалася полемжа християн з юдеями, язичниками, гностиками та машхеями. Другий семестр був присвячений огляду тринитарних, христологiчних, жоноборчих та пелагiанських суперечок у першому тисячолгття християнсько!" ери. У тре-тьому семестрi вивчалася полемiка мiж православ'ям i католицизмом з IX до XVII ст. Четвертий семестр являв собою огляд ютори' Реформаци' з аналiзом протестантського вчення. При цьому досить детально у програмi представлена iсторiя Реформаци' в Шмеччиш та розгляд лютерансько!" доктрини (цiй темi присвячено 17 лекцш). На вивчення англжанства програма вщводить тiльки двi лекцй", а цвшгшанство та кальвiнiзм згаданi лише мимохгть[10].
Таким чином, у 1860-тi рр. у програмi викривального богослов'я остаточ-но закрiплюеться iсторичний метод. Фактично курс являв собою юторичний огляд рiзних християнських веровчительних систем без заглиблення до бого-словсько!" полемiки з ними. Крiм того, у програмi викривального богослов'я зустрiчаеться чимало тем, якi дублювали змiст лекцш з ютори' Церкви. Фак-
[8] Центральний державний iсторичний архiв Украши у м. Киевi (далi — ЦД1АУК). Ф. 711. Оп. 1. Од. зб. 2981. Л. 41-49. и ЦД1АУК. Ф. 711. Оп. 1. Од. зб. 584. Л. 71-77; Од. зб. 4861. Л. 62-65. i10] ЦД1АУК. Ф. 711. Оп. 3. Од. зб. 703.
тично лише у 3-му та 4-му семестрах студенти могли отримати ексклюзивну iнформацiю про захщш християнськi конфеси", яка не дублювала матерiал з iсторiï Церкви. Звертаючи увагу на цей суттевий недолж навчальних програм з викривального богослов'я, професор 1ван Малишевський у 1869 р. писав: «У преподавателей обличительного богословия историко-критическое изучение разных неправых религиозных учений и сект преобладает настолько, что, так сказать, не оставляет места особой полемике с ними с целью опровержения, которое должно само собою вытекать из познания их сущности и исто-рии»[11].
На недолжи у побудовi курсу викривального богослов'я звертали увагу й iншi професори КДА. Зокрема, професор В. Ф. Певницький пщ час дискуси' про шляхи подальшого розвитку духовно!" освгти у 1860-i рр. писав, що вик-ривальне богослов'я фактично являе собою юторш полемiчноï християнсь-ко! лiтератури i тому воно е не богослов'ям, а «iсторiею ересей i розколiв». Тому Певницький пропонував скасувати викривальне богослов'я як само-стiйну дисциплiну, включивши дослiджуваний у його рамках матерiал до курсу ютори' Церкви[12]. Аналогiчноï думки дотримувався i професор КДА О. Д. Воронов, який закликав включити до складу курсу ютори' Церкви не тшьки викривальне богослов'я, але й вчення про старообрядницький розкол, патро-логiю та церковну археологш[13].
Однак, вказанi iнiцiативи кшвських професорiв не найшли вiдображення у новому статут духовних академiй, який був затверджений iмператором Олександром II у 1869 р.[14] Цей статут перейменував викривальне богослов'я у порiвняльне, тобто надав цш дисциплiнi бiльш нейтральну назву, що означало i певну трансформащю у формулюваннi завдань цього предмету. Вщтепер викладач не був зобов'язаний «викривати» помилки iнших християнських конфесш. Вiн мав об'ективно представляти студентам вчення католиив та протестанпв, а також об'ективно спiвставляти (порiвнювати) вчення шших християнських конфесiй з православною доктриною.
За новим статутом порiвняльне богослов'я викладалося лише на бого-словському вiддiленнi Академи' (на 3-му кура, протягом двох семестрiв), на шших вщдшеннях (юторичному i практичному) цей предмет не вивчався. Таким чином, новий статут трактував цю дисциплшу як суто богословську, а не як юторичну. I це теж було важливою новащею. У 1870-i рр. в КДА на вивчення пор!вняльного богослов'я вщводилося спочатку по двГ, а попм — по три лекци' на тиждень (протягом одного року). З 1873 р. порГвняль^ богослов'я
[11] Малышевский И. Историческая записка о состоянии академии в минувшее пятидесятилетие // Пятидесятилетний юбилей Киевской Духовной Академии. 28-го сентября 1869 года. - К., 1869. - С. 121.
[12] Певницкий В. По вопросу о преобразовании духовных академий // ТКДА. 1867. — №5. — С. 253-291.
[13] В-нов А. Заметки по вопросу о преобразовании духовных академий // ТКДА. 1867. — №5. — С. 294.
[14] Див.: Устав православных духовных академий. — СПб., 1869.
викладав професор М. П. Ястребов. Вш ютотно переглянув програму сво!х попередниюв, намагаючись видалити з не! ус теми, якi дублювали програми з юторГ! Церкви, догматичного богослов'я та апологетики. Так, наприклад, у 1876/77 навчальному роцi при двох лекщях на тиждень професор Ястребов викладав спочатку вступ до свое! науки, а попм пропонував студентам «сравнительное изложение догматических разностей между вероисповеданиями католическим, лютеранским и реформатским в учении о невинном состоянии человека и начале зла в мире, о первородном грехе, об оправдании, о таинствах, о церкви и, наконец, о церкви небесной и ее отношении к церкви земной; обозрение малых протестантских сект как мистического, так и рационалистического направления, и сведения об англиканской церкви»[15]. А у 1879/80 навчальному рощ при трьох лекщях на тиждень вш додав до свого курсу ще й вщомосп «о восточных церковных сообществах — несторианских и евтихианских»[16]. Отже, як бачимо, професор Ястребов суттево концепту-алiзував свш курс. В його верси порiвняльне богослов'я набуло рис цшсно! богословсько! дисциплiни, з яко! було видалено усе зайве.
Однак, статут духовних академiй 1869 р. проюнував лише 15 роыв. Пiсля вбивства iмператора Олександра II в iмперif перемогли консервативнi тен-денщ!, що вiдбилося i на духовнш освт. В результатi у 1884 р. було запровад-жено новий статут духовних академш[17], який скасував бшьшють новацiй 1869 р., яю тепер вважалися занадто лiберальними.
Статут 1884 р. перетворив порiвняльне богослов'я на «Историю и разбор западных исповеданий». Цей курс був вщнесений до друго! (юторично!) грут спецiальних предметiв, якi вивчалися студентами за вибором. Таким чином, новий статут трактував цей предмет вже не як богословський, а як юторичний. Можливо, саме ця новащя спричинила вщмову професора М. Ястребова вщ викладання юторГ! захщних сповiдань. За власним бажанням вш пе-рейшов на кафедру догматичного богослов'я i до кшця життя викладав саме цей предмет.
З грудня 1888 р. кафедру юторГ! захщних сповiдань обiйняв у КДА професор Афанасш Iванович Булгаков — батько вщомого письменника Михайла Булгакова. Саме з iм'ям професора А. I. Булгакова пов'язане оформлення ще! навчально! дисциплiни в КДА. На вивчення нового предмету тепер видшяло-ся два роки — 3-й та 4-й курси. На 3-му кура пюля вступних тем професор Булгаков викладав юторт Католицько! Церкви з XI до XV ст. «с подробным разбором важнейших пунктов римско-католического учения». На 4-му кура викладалася iсторiя Реформащ! в Шмеччиш, ШвейцарП, АнглП та iнших кра!-нах з розглядом основних положень лютеранського та реформатського вчення.
[15] Отчет о состоянии Киевской Духовной Академии в учебном 1876/77 году. — К., 1878. — С. 23.
[16] Отчет о состоянии Киевской духовной академии в учебном 1879/80 году. — К., 1881. — С. 18.
[17] Див.: Устав православных духовных академий, высочайше утвержденный 20 апреля 1884 года. - М., 1884.
Пот1м у прогрaмi йшов огляд юторп' католицизму ¡з часу Реформацп' i до XIX ст. На закшчення курсу студентам пропонувався «краткий обзор западных миссий вне Западной Европы»[18]. Саме за щею схемою (з незначними вщхиленнями) професор Булгаков читав свш курс аж до само!" смерт1 (f 1907). Його спадкоемцем на кафедр1 став професор В. Д. Попов, який збер1г таку саму структуру курсу.
Певш корективи до навчальних програм КДА були внесет у зв'язку ¡з зап-ровадженням чергового академ1чного статуту у 1910—11 р.[19] Цей статут також мав в цглому консервативний характер та був певною реакщею на рево-люцшш потрясшня 1905—07 рр. По-перше, цей статут дещо скорегував назву предмету. З 1911 р. вш звався «История и обличение западных исповеданий». Отже, до програми знову був запроваджений обов'язковий «викривальний» елемент, вщмова в1д якого була задекларована ще у 1869 р. Ця дисциплша була вщнесена до одше!' з груп предмет1в, як1 вивчалися за вибором студент1в. До ще!" групи, окр1м юторп' захщних сповщань, також вщносилася ютор1я Зах1д-но!" Церкви в1д 1054 р. i до сучасносп. Отже, вивчення та «викриття» като-лицького та протестантського богослов'я було пов'язане з вивченням юторп' захщного християнства. Для викладання цих двох дисциплш призначався один викладач — професор В. Д. Попов. У 1914/15 навчальному рощ складе-на ним програма юторп' та викриття захГдних сповщань передбачала вивчення католицизму, лютеранства та кальвшзму. Згадки про англ1канство у про-грам1 вщсутш. У цьому кура детально розглядалися поди' церковно!" юторп' в Захщнш вврош до середини XVII в. (до Вестфальського миру). Стан зах1дних конфесш у XIX — на початку XX ст. у програм1 не розглядаеться[20]. Саме в такому вигляд1 програма з юторп' захгдних сповщань проюнувала до революц-шних потрясшь 1917 р., як1 перервали розвиток вичизняно!" богословсько!' науки на кшька десятилгть.
Окр1м викладання юторп' та в1ровчення протестантських конфесш профе-сори КДА займалися i науковим вивченням захщного християнства. Голов-ним показником наукового штересу до католицизму i протестантизму, звюно, е науков1 дисертацп' (докторськ1 та магютерсьи), захищеш у КДА. У дорево-люцшний пер1од единим професором КДА, який i магютерську, i докторсь-ку дисертацп' присвятив досл1дженню зах1дного християнства був Афанасш Булгаков. У 1887 р. вш отримав ступ1нь магютра богослов'я за тв1р «Очерки истории методизма» (К., 1887), а у 1906 р. — стутнь доктора богослов'я за твори «Старокатолическое и христиано-католическое богослужение и его отношение к римско-католическому богослужению и вероучению» (К., 1901) та «О законности и действительности англиканской иерархии с точки зрения Православной Церкви» (К., 1906). Ще два професори КДА отримали маг1-
[18] Годичный акт в Киевской духовной академии 26 сентября 1893 года. — К., 1893. — С. 30.
[191 устав православных духовных академий // Извлечения из журналов Совета Киевской духовной академии за 1909—10 уч. год. — К., 1910. Приложение. — С. 1-63.
[2°1 ЦД1АУК. Ф. 711. Оп. 3. Од. зб. 3666. Л. 23-26.
стерсьы ступеш за дослщження в сферi порiвняльного богослов'я: у 1877 р. Митрофан Ястребов за TBip «Учение Аусбургского исповедания и его апологии о первородном грехе» (К., 1877), а у 1911 р. Олександр Чекановський за твiр «К уяснению учения о самоуничижении Господа нашего Иисуса Христа: Изложение и критический разбор кенотических теорий о Лице Иисуса Христа» (К., 1910; дослщження присвячене аналiзу христолопчних поглядiв протестантських «кенотиыв»). Ще двiчi магютерсьы ступеш присуджувалися в КДА за дослщження, пов'язаш з протестантським богослов'ям, яы були ви-конанi викладачами шших духовних шкiл: у 1894 р. помiчник наглядача Ка-мiнець-Подiльського духовного училища 1ван Олесницький за твiр «Символическое учение лютеран о таинстве евхаристии и несостоятельность этого учения» (Каменец-Подольск, 1894) i у 1908 р. викладач Володимирсько! духовно! семшари Олександр Рождественський за твiр «Символические и богослужебные книги Английской церкви как выражение ее веросознания» (К., 1908). Ус щ монографи стали важливим внеском у росшськомовну бого-словську науку та сприяли формуванню в росшському церковному середо-вищi адекватних уявлень про вiровчення протестантських конфесiй.
Крiм того, у 1890-тi рр. професор Афанасш Булгаков регулярно друкував на сторшках часопису «Труды КДА» нариси «Из заграничной религиозной жизни», яы мютили огляди найважливiших подiй в житт Католицько! Церкви та протестантських конфесш в вврош та в Америщ.
Отже, як бачимо, вивчення протестантизму в Кшвськш духовнш академи у Х1Х — на початку ХХ ст. пройшло значну еволющю: вiд надання студентам елементарних вщомостей про окремi протестантськi конфеси на початку Х1Х ст. до системного викладу лютеранського, кальвiнiстського та англжансь-кого вчення на початку ХХ ст. При цьому, як ми бачимо, вивчення ютори та богослов'я протестантизму поступово еволющонувало вщ «викриття» до «по-рiвняння». Домшування у викладаннi неупереджено! компаративiстики чи заангажовано! критики було обумовлене не тшьки професiоналiзмом та внутрiшнiм налаштуванням викладачiв, але й загальними тенденщями в Росiйськiй iмперi!. Можемо тут фжсувати очевиднi iдейнi коливання, яы вiдбилися i в академiчних статутах 1808—14, 1869, 1884 та 1910—11 рр.
Наукова спадщина професорiв КДА в галузi iсторi! та богослов'я протестантизму увшшла до золотого фонду православно! богословсько! думки. Ц дослщження певною мiрою зберiгають актуальнють i до сьогоднi.
