CC BY
62евро-азиатская а к к р е д и та ц и о н н а я ассоциация euro-asian accrediting association
Богословские размышления Theological Reflections
СПЕЦИАЛЬНЫЙ ВЫПУСК
2016
БОГОСЛОВСКИЕ
17/2016 ЕВРО-АЗИАТСКИЙ ЖУРНАЛ БОГОСЛОВИЯ. СПЕЦВЫПУСК
ISSN 2415—783X
РЕФОРМАЦИЯ:
восточноевропейские измерения
RgFORMATION
РЕДКОЛЛЕГИЯ Главный редактор:
Роман Соловий, Львов, Украина
Члены редколлегии:
Александр Гейченко, Одесса, Украина Денис Кондюк, Киев, Украина Питер Пеннер, Австрия Геннадий Пшеничный, Краснодар, Россия
EDITORIAL COMMITTEE Editor-in-Chief:
Roman Soloviy, L,viv, Ukraine
Editorial Committee Members:
Oleksandr Geychenko, Odessa, Ukraine Denis Kondyuk, Kiev, Ukraine Peter Penner, Austria Gennady Pshenichny, Krasnodar, Russia
Theological Reflections
EDITION PREPARED BY SLAVIC RESEARCH AND RESOURCE CENTRE
17/2016 EURO-ASIAN THEOLOGICAL JOURNAL. SPECIAL ISSUE
euro-asian accrediting association евро-азиатская аккредитационная ассоциация
«БОГОСЛОВСКИЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ: Евроазиатский журнал богословия» издается Евро-Азиатской аккредитационной ассоциацией евангельских учебных заведений и представляет собой межвузовское периодическое издание, имеющее цель ознакомить современный христианский мир с богословской мыслью в Евразии. В нем публикуются богословские статьи авторов евангельской традиции, связанных со странами Восточной Европы.
Тематически работы, помещенные в журнале, охватывают различные области богословия: библеистику, систематическое и практическое богословие, экклезиологию, историю христианства, богословское образование и др. Статьи публикуются в авторской редакции с их полным переводом на английский язык, с сохранением копирайта автора.
Кроме продолжающихся регулярных выпусков издаются специальные выпуски в виде тематических сборников научно-богословских статей и материалов конференций, подготовленных отдельными евангельскими учебными заведениями в качестве богословских трудов христианских школ. Журнал выходит два раза в год. Основан в 2002 году; издается с 2003 года.
Мнения авторов и их богословские позиции могут не совпадать с мнением редколлегии и руководства ЕААА.
* * *
"THEOLOGICAL REFLECTIONS: Euro-Asian Journal of Theology"
is published by the Euro-Asian Accrediting Association as an inter-theological school periodical, intended to acquaint the contemporary Christian world with theological thought in Eurasia. It publishes theological articles by authors in the evangelical tradition who are connected to the countries of the former Soviet Union.
The subjects of the articles appearing in the journal encompass various aspects of theology. The articles are edited by the authors, with an English translation that is also prepared by the author.
The journal is issued twice a year. The Journal was founded in 2002.
The opinions and theological position of a given author do not necessarily coincide with the opinions of the Editorial Committee and the leadership of the EAAA.
© Евро-Азиатская аккредитационная ассоциация, 2016.
© Euro-Asian Accrediting Association, 2016. При перепечатке материалов, обязательна ссылка на журнал «Богословские размышления»/«ТЪео^юа1 Reflections». Журнал заснований 6вро-Азiатською Акредитацшною Асощащею. Журнал зареестрований в Управлшш у справах преси та шформащ! Одесько! облдержадмшютрацй. Серiя та реестрацшний номер: ОД 797 вщ 11 вересня 2002 р.
Роман СОЛОВИЙ
Предисловие 11
I. ИСТОРИЧЕСКИЕ ПУТИ РЕФОРМАЦИИ В ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЕ
Вкторя ЛЮБАЩЕНКО
«Православна Реформацш» у Кшвськш митрополп: за 1 проти 20 Юрий БАЧИЩЕ
Реформационные интенции в деятельности канцлера
Великого княжества Литовского Остафея Воловича 36
Володимир БУРЕГА
Вивчення протестантських конфесш в Кшвськш духовнш академп у Х1Х — на початку ХХ ст. 47
Антоний БОКУН
Сила и слабость Реформации в Восточной Европе 57
В'ячеслав ГОРПИНЧУК
Украшське лютеранство як схщноевропейський вим1р
Реформацп 68
Владимир ПОПОВ
«Евангельский клич» И. С. Проханова как проект и попытка реализации идеи Реформации в движении православных обновленцев начала 20-х годов XX века 79
1ван ОСТАЩУК
Прикарпатська Атлантида: нгмецько-лютеранськ! сшльноти Коломш та Сташславова (Х1Х — 1-ша пол. ХХ ст.) 91
Роман СКАКУН
Нарцис Гумшський 1 Православна ввангельська
Апокал1псична Церква: забута украшська Реформац1я 99
Юлiя НОВАК-ГОЛУБ6ВА
Специфжа д1яльност1 рел1г1йних меншин в Украгш у 1920-х рр. на приклад1 Волино-Житомирського рег1ону 111
Наталия КРЮКОВА
Из истории адвентистских общин в первой трети XX века на территории современного Закарпатья 117
Татьяна НИКОЛЬСКАЯ
Особенности развития протестантского самиздата в СССР (1960-е - 1980-е гг.) 131
Василь НОВАКОВЕЦЬ
Вщгомш щей Реформацп у дмльноси Всесоюзно! Ради €ХБ 141
II. РЕФОРМАЦИЯ И РАЗВИТИЕ БОГОСЛОВИЯ
Александр САРАПИН
Учение о религии в текстах социниан Речи Посполитой 156
Михаил ЧЕРЕНКОВ
Евангельская Реформация и будущее христианства:
проект Владимира Марцинковского 168
Анатолий ДЕНИСЕНКО
Интеллектуальные корни секуляризации пост-реформационной Европы: исторические, философские и теологические аспекты проблемы 180
Иван МАКАРЕНКО
Богословское наследие И. В. Каргеля в контексте
евангельского движения в России и Восточной Европе 186
Mary RABER (Мэри Рэйбер)
"Sparks of Truth": I. S. Prokhanov and the Bohemian Reformation 194 Натал1я ХРОМ'ЯК
Неоортодок^ Карла Барта як спроба повернення до витоыв протестантського богослов'я 204
Андрш ДУДЧЕНКО
Принципи лиурийно! теологи Олександра Шмемана:
до питання реформ у Православнш Церкш 213
Роман СОЛОВШ
Християнське богослов'я перед викликом постмодертзму: методолоичний та радикальний п1дходи до взаемодп 222
Владимир ГОРБЕНКО
Понятие интертекстуальности как инструмент описания и категоризации современных методологических подходов в области изучения использования Писания апостолом Павлом в современном протестантизме 234
III. СОЦИОКУЛЬТУРНЫЕ ИЗМЕРЕНИЯ РЕФОРМАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ
Галина МЕДНИКОВА
Реформация и новые горизонты станковой живописи 250
Евгений ГОНЧАРЕНКО
Музыкальные реформы М. Лютера и их следы в
реформаторской деятельности И. С. Проханова 260
Елена СТЕПАНОВА
Лев Толстой и протестантизм 267
Володимир ВОЛКОВСЬКИЙ
1дея Реформацп в украшськш сощально-полггичнш думщ
Х1Х ст. на прикладi М.П. Драгоманова 283
Ольга СПИС
Шзнш протестантизм в Укра1т в процес пострадянських внутргшньо-шституцшних сусптьних трансформацш 302
Константин ТЕТЕРЯТНИКОВ
Протестантская этика в социально-политическом контексте Украины: от Макса Вебера к украинским реалиям 316
Иван ГУЦУЛ
Христианская символика в сакральной архитектуре протестантов Украины — визуальное выражение духовности верующих 327
Лна БОРОДИНСЬКА
Культура життя евангельських в1руючих мгжвоенно! Польщ1 346
Roman SOLOVIY
Introduction 11
I. HISTORIC PATHS OF THE REFORMATION IN EASTERN EUROPE
Victoria LYUBASHCHENKO
The «Orthodox Reformation» in the Kiev Metropolitanate:
For and Against 20
Yuri BACHYSHCHA
Reforming Tendencies in the Activity of Ostafei Vollovich,
Chancellor of the Great Principality of Lithuania 36
Volodymyr BUREHA
The Study of Protestant Denominations in the Kiev Theological Academy in the Nineteenth — Early Twentieth Century 47
Antoni BOKUN
The Strength and Weakness of the Reformation in Eastern Europe 57
Vyacheslav HORPYNCHUK
Ukrainian Lutheranism as an East-European Dimension
of the Reformation 68
Vladimir POPOV
The "Evangelical Challenge" of I. S. Prokhanov as a Project
and Attempt to Realize the Idea of Reformation in the Orthodox
Renewal Movement at the Beginning of the 1920s. 79
Ivan OSTASHCHUK
Trans-Carpathian Atlantis: German-Lutheran Communities
of Kolomyia and Stanislav (XIX — early XX century) 91
Roman SKAKUN
Narcissus Guminski and the Orthodox Evangelical Apocalyptic
Church: The Forgotten Ukrainian Reformation 99
Yuliia NOVAK-GOLUBIEVA
The specifics of religious minorities in Ukraine
on the example of Volyn and Zhytomyr region in the 1920s 111
Nataliya KRUKOVA
From the History of Adventist Congregations during the First Third of the Twentieth Century in the Territory of Contemporary Trans-Carpathia 117
Tatyana NIKOLSKAYA
The Singular Development of Protestant Samizdat in the USSR
(1960 -1980) 131
Vasyl NOVAKOVETS
The Echo of Reformation Ideas in the All-Union Council of the ECB 141
II. THE REFORMATION AND THE DEVELOPMENT OF THEOLOGY
Aleksandr SARAPIN
Teaching on Religion in the Texts of Socinians in Rzeczpospolita 156
Mykhailo CHERENKOV
Evangelical Reformation and the Future of Christianity:
Vladimir Martsinkovskiy's Project 168
Anatoliy DENYSENKO
The Intellectual Roots of Secularization in Post-Reformation Europe: Historical, Philosophical, and Theological Aspects of the Problem 180
Ivan MAKARENKO
The Theological Legacy of I. V. Kargel' in the Context of the
Evangelical Movement in Russia and Eastern Europe 186
Mary RABER
"Sparks of Truth": I. S. Prokhanov and the Bohemian Reformation 194 Nataliya KHROMTAK
The Neo-Orthodoxy of Karl Barth as an Attempt to Return to the Sources of Protestant Theology 204
Andriy DUDCHENKO
Aleksandr Shmeman's Principles of Liturgical Theology:
Toward the Issue of Reform in the Orthodox Church 213
Roman SOLOVIY
The Challenge of Postmodernism to Christian theology:
Methodological and Radical Strategies of Engagement 222
Vladimir GORBENKO
Intertextuality as a Tool to Describe and Categorize Modern
Methodological Approaches in the Study of the Use of Scripture
by the Apostle Paul in the Modern Protestantism 234
III. THE SOCIO-CULTURAL DIMENSIONS OF REFORMATION PROCESSES
Galina MEDNIKOVA
The Reformation and the New Horizons the Easel Painting 250
Evgeniy GONCHARENKO
The Musical Reforms of Martin Luther and their Traces in the Reformation Activity of I. S. Prokhanov 260
Elena STEPANOVA
Leo Tolstoy and Protestantism 267
Wolodymyr WOLKOWSKI
The Idea of Reformation in Ukrainian Social-Political
Thought During the XIX Century According to the Example
of M. Dragomanov 283
Olga SPYS
Late Protestantism in Ukraine in the Process of Post-Soviet Internal-Institutional Social Transformations 302
Konstantin TETERIATNIKOV
Protestant Ethics in the Socio-Political Context of Ukraine:
from Max Weber to Ukrainian Reality 316
Ivan HUTSUL
Christian Symbolism in Protestant Sacred Architecture -
The Visual Expression of the Spirituality of Believers 327
Lina BORODINSKA
The Cultural Life of Evalgelical Belivers During War Period in Poland 346
В октябре 2017 года христианский мир будет отмечать пятисотлетие начала движения Реформации, приведшей к глубоким изменениям всего христианства. Реформация и рожденный ею протестантизм оказали существенное влияние на формирование всех аспектов нашей цивилизации — формы частной и общественной жизни, социально-экономические структуры, политические институты, культурные модели, образование, научные идеи и художественные формы выражения. Являясь событием всеобъемлющего исторического значения, Реформация, тем не менее, в своей основе носила религиозный характер, в центре ее исканий была взаимосвязь человека с Богом, его отношение к себе, к своим собратьям и к миру. Таким образом, празднование юбилея Реформации предоставляет уникальную возможность переосмыслить исторический путь протестантизма и его влияния на развитие христианства и всей западной цивилизации, а также по-новому оценить значение реформационного наследия для современности, задаться вопросом о его творческой рецепции в поиске ответов на нынешние вызовы для христианского богословия и свидетельства. Грядущий юбилей приглашает разные течения христианства к диалогичной встрече и совме-
стной ответственной рефлексии о фундаментальных вопросах веры, философии, культуры в современном мире.
Предлагаемый вашему вниманию специальный выпуск журнала «Богословские размышления» является публикацией основных докладов Второй международной научно-практической конференции «Реформация: восточноевропейские измерения», проходившей 13-15 апреля 2016 г. в Национальном университете «Острожская академия» Конференция проходила в рамках программы мероприятий Ресурсно-исследовательского центра ЕААА «Реформация 500», посвященной грядущему юбилею зарождения протестантизма*. В конференции приняли участие почти девяносто ученых, представляющих научные и богословские центры Украины, Беларуси, России, Молдовы, Литвы и США. Местом проведения мероприятия был избран древний украинский город Острог. Благодаря открытой в 1576 г. Острожской академии, город на протяжении веков являлся выдающимся центром науки, культуры и просвещения, а также уникальным примером религиозной толерантности и веротерпимости. Примечательно, что именно стены возрожденного в 1994 г. университета гостеприимно приняли участни-
* Первая конференция РИЦ ЕААА в рамках программы мероприятий, посвященных празднованию 500-летия Реформации, состоялась в г. Вильнюс (Литва) 24-25 апреля 2015 г. под названием «Реформация: история и современность». Материалы конференции были опубликованы в специальном выпуске журнала «Богословские размышления» за 2015 г.
ков конференции, цель которой состояла в активизации исследований истории реформационных движений в восточноевропейском контексте, а также их роли в церковных преобразованиях и общественно-культурных процессах постреформационного периода. Особенностью данной конференции является то, что на ней предпринимается попытка объединить возможности научного, философского и богословского подходов для поиска ответов на сложные вопросы истории славянского протестантизма, его потенциала в решении актуальных проблем нашего времени.
Доклады, вошедшие в сборник, представляют спектр актуальных теоретико-методологических и исследовательских направлений формирующих предметное поле исследований истории, богословия и социокультурного наследия восточноевропейского протестантизма, его влияния на религиозные и общественные процессы региона.
Рассматривая отдельные направления представленных на конференции научных работ, прежде всего необходимо обратить внимание на блок исторических докладов. Профессор Украинского католического университета В. И. Любащенко, в контексте экуменического взгляда на церковную историю, основательно раскрыла значение понятий «протестантская Реформация» и «католическая Реформа», сосредоточив особенное внимание на реформаторских процессах в Киевской митрополии XVI— XVII вв., направленных на восстановление ее общественного статуса, аккумуляцию духовного достояния и
интенсификацию церковной жизни. Проблематика истории реформаци-онных движений в начале Нового времени преобладала в докладах белорусских ученых. В частности, А. И. Бокун поделился результатами собственных исследований, касающихся причин начального успеха и последующего угасания реформационных процессов в Восточной Европе, а Ю. А. Бачище рассказал о реформаторских интенциях в деятельности канцлера Великого княжества Литовского Остафея Воловича.
Отдельная группа работ посвящена особенностям развития протестантских церквей в западноукраинс-ком контексте в 1920 — 1930-х гг.. В частности, был проанализирован исторический путь немецко-лютеранских общин Коломыи и Станислава (профессор Национального педагогического университета им. М.П. Драгоманова И. Б. Остащук), специфика деятельности религиозных меньшинств Волынско-Житомирс-кого региона (преподаватель Национального университета «Острожская академия» Ю. Новак-Голубева), адвентистское движение в первой трети XX века на территории современного Закарпатья (Н. Р. Крюкова).
Несколько докладов очертили специфику религиозной деятельности протестантских конфессий в советскую эпоху. Так, санкт-петербургский историк Т. К. Никольская исследовала эволюцию протестантского самиздата (1960-е — 1980-е гг.), как важного аспекта протестантской субкультуры в СССР, а преподаватель Украинской баптисткой теологической семинарии В. П. Новаковец, на
материалах журнала ВСЕХБ «Братский вестник», продемонстрировал основные тенденции в рецепции идей Реформации в движении евангельских христиан-баптистов.
Особое внимание привлекла группа докладов, рассматривающих вопросы истории межконфессионального диалога и взаимодействия в протестантском контексте. Так, В. А. Попов, преподаватель истории и теологии Московского института духовной музыки, предложил интересный анализ влияния идей И.С. Проханова на движение православных обновленцев нач. 20-х годов XX века; епископ Украинской Лютеранской Церкви В. В. Горпинчук обратил внимание на творческое сочетание протестантского богословия и православных литургических традиций в богослужебной практике украинского лютеранства; научный сотрудник Института истории Церкви Украинского католического университета Р. Л. Скакун осветил исторический путь, вероучитель-ные и богослужебные особенности Православной евангельской апокалипсической церкви, возникшей как эсхатологическое движение за евангельскую реформу Католической церкви; проректор Киевской духовной академии УПЦ В.В. Бурега очертил основные вехи изучения протестантских конфессий в Киевской духовной академии в XIX — начале ХХ в.
Второй большой блок докладов посвящен богословскому наследию восточноевропейского протестантизма. Прежде всего, необходимо отметить основательный анализ учения о религии в текстах социниан Речи По-сполитой, а также влияние социни-
анского наследия на формирование тех идей и концепций, которые получили признание в тогдашнем европейском интеллектуальном сообществе, предложенный доцентом Киевского национального университета им. Тараса Шевченко А. В. Сарапи-ным. Одной из центральных проблем, дискутируемых на конференции, был вопрос о развитии христианства в пост-реформационном, а также постхристианском мире. В частности, богослов А. В. Денисенко обратился к интеллектуальным корням секуляризации пост-реформационной Европы, а Р. П. Соловий привлек внимание к тем стратегиям взаимодействия современного христианского мышления с философией постмодернизма, которые предлагает континентальная философия религии. Интересный доклад о понятии интертекстуальности как современном методологическом инструменте в протестантской герменевтике предложил запорожский богослов В. Горбенко.
Особый интерес вызвал доклад профессора Украинского католического университета М. Н. Черенкова, представившего результаты своего исследования проекта В. Марцин-ковского в ракурсе взаимосвязи евангельской Реформации и будущего христианства. Как убедительно показал докладчик, проект Реформации В. Марцинковского представляется пророческим и актуальным уже тем, что он открывает надконфессиональ-ную перспективу, отвечающую и традиционному межконфессиональному многообразию региона, и пострелигиозным настроениям нашего времени. О роли личности в развитии хри-
стианского богословия шла речь и в дальнейших докладах, посвященных богословскому наследию И. В. Кар-геля (проректор Санкт-Петербургского христианского университета И. И. Макаренко), И. С. Проханова (преподаватель Одесской богословской семинарии ЕХБ Мэри Рейбер), К. Барта (декан Львовской богословской семинарии ХВЕ Н. Л. Хромяк). Православный богослов о.А. Дудчен-ко раскрыл главные особенности концепции литургического богословия Александра Шмемана как возможного направления дальнейшей реформы литургической и церковной жизни православия.
В третьем блоке статей изучаются разнообразные аспекты социокультурного влияния Реформации и протестантизма. Профессор НПУ имени М. П. Драгоманова Г. С. Медникова обратила внимание на воздействие реформационного наследия на становление новых горизонтов европейской станковой живописи. В качестве примера была использована эти-ческо-художественная концепция осмысления мира в творчестве Иеро-нима Босха и Питера Брейгеля Старшего. Ряд докладов был посвящен проблемам рецепции и творческого осмысления идей Реформации известными представителями восточноевропейской культуры. В частности, главный научный сотрудник Института философии и права Уральского отделения РАН Е. А. Степанова через анализ художественных и религиозно-философских произведений Л. Н. Толстого раскрыла взаимосвязь творчества известного мыслителя и богословия протестантизма; научный со-
трудник Института философии им. Г. С. Сковороды НАН Украины В. П. Волковский исследовал влияние идей Реформации на творчество украинского политического мыслителя Х1Х столетия М. Драгоманова. История и опыт Реформации, протестантизма были для него примером и источником ответов на современные ему темы и дискуссии.
Ректор Института духовной музыки Е. С. Гончаренко изложил интересный доклад о влиянии музыкальных реформ М. Лютера на реформаторскую деятельность И. С. Проханова. Искусствоведческую проблематику продолжил преподаватель Каменец-Подольского национального университета И. А. Гуцул в своем докладе, посвященном анализу христианской символики в сакральной архитектуре протестантов Украины. Докладчик подчеркнул, что стремление реализовать реформаторские идеи богословия в повседневной жизни евангельских общин привело к новым подходам в понимании образа протестантского храма, его символов и значения самого храма в жизни верующего.
Два последних доклада повернули дискуссию в социально-этическое проблемное русло. В частности, К. Тетерятников рассмотрел возможные сферы применения достижений протестантской трудовой этики в украинских реалиях, а доцент Государственного экономико-технологического университета транспорта О. А. Спыс проанализировала роль традиционных и новых протестантских церквей в формировании гражданского общества в Украине.
Организаторы конференции выражают надежду, что данный сборник научных статей станет объектом дискуссий и импульсом для новых научных исследований истории реформа-ционных движений в восточноевропейском контексте.
Кроме участия в научных дискуссиях участникам конференции была предоставлена возможность ближе познакомиться с историческим наследием Острога, музеями и историческими достопримечательности города. Завершилась конференция праздничным вечером. Известные музыкальные произведения, воодушевлённые Реформацией, мастерски исполнял Киевский симфонический
оркестр и хор под управлением Веса Дженсена. С речами об историческом и непреходящем значении Реформации выступили президент ЕААА С. В. Санников и научный сотрудник РИЦ М. М. Мокиенко.
Конференция завершилась, но празднование будущего юбилея Реформации только начинается. Вскоре состоятся новые события в рамках программы ЕААА «Реформация 500» — круглые столы, просветительские поездки, научные семинары и конференции, культурно-художественные мероприятия. Все новости на сайте: reformation500.e-aaa.info.
Роман Соловий
Руководитель Ресурсно-исследовательского центра ЕААА
Юрий Бачище,
кандидат исторических наук, доцент Европейского гуманитарного университета (Минск, Беларусь).
Антоний Бокун,
пастор церкви ХВЕ «Иоанн Предтеча» (Минск, Беларусь). Лша Бородинська,
кандидат iсторичних наук, завщувач кафедри гумаштарно-сощальних дисципшн Р1вненського 1нституту Унiверситету «Украша» (Р1вне, Украгна).
Володимир Бурега,
кандидат богослов'я, кандидат iсторичних наук, проректор з науково-богословсько! роботи Кигвсько! духовно! академГ! та семiнарГi Украшсько! Православно! Церкви (Ки!в, Украгна)
Влодимир Волковський,
кандидат ф1лософських наук, молодший науковий спiвробiтник 1нституту ф1лософГ! 1меш Г. С. Сковороди НАН Укра!ни (Ки!в, Укра!на)
Евгений Гончаренко,
профессор Сэмфордского Университета, ректор Института Духовной Музыки (Москва, Россия).
Владимир Горбенко,
магистр богословия, заместитель ректора по учебной части Запорожского библейского колледжа и семинарии (Запорожье, Украина).
Вячеслав Горпинчук,
доктор богослов'я Н. С., епископ, Укра!нська Лютеранська Церква, (Ки!в, Укра!на).
Иван Гуцул,
кандидат искусствоведения, старший преподаватель кафедры декоративно-прикладного искусства и реставрации произведений искусства Каменец-Подольского национального университета им. Ивана Огиенка (Каменец-Подольский, Украина).
Анатолий Денисенко,
магистр богословия и магистр философии, аспирант Национального педагогического университета им. М. П. Драгоманова (Киев, Украина).
Андрш Дудченко,
астрант, Нащональний педагоичний утверситет 1м. М. П. Драгоманова (Ки!в, Укра!на).
Наталия Крюкова,
магистр истории, учитель христианской щколы, руководитель информационного отдела церкви АСД «Эммануил» (Мукачево, Украина).
Вiкторiя Любащенко,
доктор фтософських наук, професор УкраГнського католицького унгверситету (Льв1в, Украгна).
Иван Макаренко,
кандидат философских наук, проректор и преподаватель Санкт-Петербургского христианского университета (Санкт-Петербург, Российская Федерация).
Галина Медникова,
доктор философских наук, профессор кафедры культурологии Национального педагогического университета им. М.П. Драгоманова, (Киев, Украина).
Татьяна Никольская,
кандидат исторических наук, старший преподаватель Санкт-Петербургского христианского университета (Санкт-Петербург, Российская Федерация).
Юлш Новак-Голубева,
астрант та викладач кафедри релшезнавства i теологи Нащонального унгверситету «Острозька академш» (Острог, УкраГна).
Василь Новаковець,
мапстр б1бл1йно-богословських дослщжень, координатор маистерсько! програми, Украшська баптистська теолоична семшарш (Льв1в, Украша).
1ван Остащук,
доктор фтософських наук, професор кафедри культурологи Нащонального педагопчного ушверситету 1мен1 М.П. Драгоманова (Кигв, Украгна).
Владимир Попов,
магистр богословия, преподаватель истории и теологии Московского Института Духовной Музыки (Тамбов, Российская Федерация).
Мэри Рэйбер (Mary Raber),
Ph.D (докторская степень в области истории), миссионер ISW , преподаватель, Одесская богословская семинария (Одесса, Украина).
Александр Сарапин,
кандидат философских наук, доцент кафедры религиоведения философского факультета Киевского национального университета им. Тараса Шевченко (Киев, Украина).
Роман Скакун,
кандидат юторичних наук, наук. ствр. 1нституту iсторiï Церкви Украшського католицького ун1верситету (Льв1в, Украша).
Роман Соловий,
кандидат исторический наук, руководитель Ресурсно-исследовательского центра Евро-Азиатской аккредитационной ассоциации (Львов, Украина).
Ольга Спис,
кандидат фтософських наук, доцент кафедри фтософП та ютори! науки i транспорту Державного ун1верситету iнфраструктури i технолог1й (Кшв, Украгна).
Елена Степанова,
доктор философских наук, главный научный сотрудник Института философии и права Уральского отделения РАН (Екатеринбург, Российская Федерация).
Константин Тетерятников,
аспирант богословия в Национальном педагогическом университете им. П.Н. Драгоманова, сотрудник Ассоциации «Духовное возрождение» (Киев, Украина).
Натал1я Хром'як,
маистр релшезнавства, мапстр Бiблiï та богослов'я, декан стащонарного вщдтення ЛБС, маистрант Нащонального педагопчного ушверситету 1меш М.П. Драгоманова (Львiв, Украша).
Михаил Черенков,
доктор философских наук, профессор кафедры философии Украинского католического университета (Львов, Украина).
Шзнш протестантизм в Укршш в процесi пострадянських внутрiшньо-iнституцiйних
• "I • U
суспiльних трансформацiй
Ольга СПИС © о. Спис, 2016
«Богословские размышления» №17,2016 / Спецвыпуск «Реформация: восточноевропейские измерения», с. 302-315
Анотацт
Стаття присвячена дослщженню характеру, напрямю та динамки ¡нституалЬацмних зм1н п¡знього протестантизму в процес трансформац¡í украТнського сусп¡льства. Виснувано, що зм¡ст еволюц¡í тзнопротес-тантських сптьнот в Украíн¡ в перш¡ пвтора десятил¡ття функц¡онування в умовах рел^-¡йно!' свободи визначае ¿х послщовна ¡нсти-туал¡зац¡я та десектан¡зац¡я.
Виявлено ¡ досл¡джено зм¡ни в процес внутр¡шньо¡нституц¡йних трансформац¡й, а також з'ясовано специфку адаптивно' здат-ност¡ пЬнього протестантизму до нових соц-¡альних, пол¡тичних ¡ культурних реал¡й ук-ра'нського соц¡уму.
Проблеми, з якими з^кнулася протестан-тська сп¡льнота на шляху подолання свщо-мост¡ «гетто», а також у зв'язку з гострим «дефщитом» кадрш; несформован¡стю ¡нституту л¡дерства, необх¡дн¡стю самозбе-реження традицш, ф¡нансовою залежн¡стю в¡д заруб¡жних центрв та неконкурентносп-роможн¡стю св¡тським 3MI через п¡втора десятил¡ття рел¡г¡йноí свободи повол¡ почали знаходити позитивне виршення. Проте Церква стала перед новою, ¡ як з'ясувалося найсерйозшшою загрозою, секуляризацй ною хвилею, захист вщ яко' стало нагаль-ним завданням як традицмних, так ¡ нових протестантських громад.
Доба постмодерн¡зму ¡ релпйно''' свободи в краíн¡ змушуе укра'нських протестант¡в розставити правильн¡ акценти у визначенн «первинне-вторинне», без чого протестан-тська церква, що завжди керувалася прин-
Abstract
This article investigates character, tendency and dynamic of institutional changes of Late Protestantism in the process of Ukrainian society transformation during the 1990s XX -early XXI. It is concluded that presence of evolution in Late Protestant Ukrainian communities in the first fifteen years of functioning in religious liberty environment determines their sequential institutionalization and de-secta-nization.
Changes in the process of internal institutional transformation were disclosed and investigated so as the specifics of adaptive capacity of Late Protestantism to the new social, political and cultural realities of the Ukrainian society.
Problems faced by Protestant community in overcoming the consciousness of «ghetto», as well as with the severe «shortage «of staff, regosolic Leadership Institute, liability for preservation of traditions, financial dependence on foreign centers, uncompetitiveness against secular media slowly arrived to a positive solution in one and a half decades of religious freedom. However, the Church faced new more serious threat of secularization, the maintenance of which has become an urgent task of both Orthodox and new Protestant communities.
The era of postmodernism and religious freedom in the country makes the Ukrainian Protestants to highlight key points in the definition of "primary - secondary" otherwise the Protestant Church that has always been guided by the principles of "Sola Fide" and "Sola
ципами «Sola Fide» та «Sola Scriptura», може в осяжнш перспектив! втратити статус «сол1 земл1».
Ключов1 слова: п!зн!й протестантизм, традиц1йн1 протестанти, неопротестанти, рел!г!йна свобода, еволюц1я п!зньопроте-стантських сп!льнот, ¡нституц1йн1 трансформаций рел!г!йно-сусп!льн! зм!ни, десек-тан!зац!я.
Scriptura", may lose its status of "salt of the earth" in prospect.
Keywords: Late Protestantism, Orthodox Protestants, Neo-Protestants, religious liberty, evolution of Late Protestant communities, institutional transformation, religious social changes, de-sectanization.
Постановка проблеми. Шзнш протестантизм, особливо на останньому еташ свого розвитку, е найбшьш штенсивно зростаючим конфесшним вiдгалуженням християнства, що становить четверту частину вiд загально! кiлькостi християнських релшйних органiзацiй в Укра!ш та постае динамiч-ним чинником глобально! полгтики i транснацiональних вiдносин.
Розпад СРСР, одшею з iдеологiчних засад якого було викоршення релп-шносп, вiдкрило перед протестантизмом в Укра!ш можливостi, подiбних до яких вш не мав i не мк* мати у жодний з перiодiв свое! швторастолгтньо! iсторi!. Водночас новi соцiально-полiтичнi умови в 90-их роках ХХ столтя та на початку ХХ1 столiття принесли протестантизмовi в Укра!ш i виклики, до яких вш не мiг бути пщготовленим усiм ходом свое! попередньо! юторп.
Необхiднiсть поглибленого вивчення обрано! теми пов'язана з тим, що вона дозволяе побачити мюце й роль традицшних та нових протестантських церков у формуванш громадянського суспiльства в Укра!ш, масштаби, особ-ливостi та перспективи !х розвитку, зв'язок з сощокультурними процесами на пострадянському просторь
Актуальнiсть теми дослщження. Значне юльысне зростання евангельських церков в Укра!ш першого десятилiття релiгiйно! свободи, дедам активнiше впливало на життя суспшьства. Мiж тим науковi зацiкавлення динамжою, з якою протестантське середовище пройшло шлях вiд штровертно-сектантсько! форми життя до створення екстравертно-деномiнацiйно! конфiгурацi!, суттевють конфесiйних трансформацiй i переконфiгурацiя в напрямку посилення нео-протестантських сптьнот не стало адекватними !хньому масштабовь
Зiткнення старих та нових протирiч, традицiй та iнновацiйних процесiв в громадах, неоднорщнють неопротестантського руху з численною кшьыстю проблем, якi проявлялися в добу укра!нсько! незалежностi, а також вплив Заходу на традицшш протестантсьы конфесп роблять теоретичний анаиз змiн у протестантському середовищi гостроактуальним питанням.
Аналiз останнiх дослщжень i публiкацiй. 1стотний внесок у справу дослщ-ження витокiв i розвитку протестантизму на укра!нських землях здшснили П. Кралюк, В. Любащенко та Ю. Решетнiков.
Склад i структура протестантських громад, а також досягнення й проблеми, з якими зiткнулися пiзньопротестантськi церкви за роки незалежносп Укра!-нсько! держави всебiчно аналiзувалися у працях П. Яроцького та В. вленсь-
кого. У контексп анаизу внутрiшнiх протирiч розвитку тзньопротестантсь-ких спiльнот Укра!ни слiд виокремити пращ М. Черенкова.
Неопротестантсьы конфесп стали предметом дослщження Л. Филипович, Н. Дудар, В. Титаренко. Осмисленню юторп вiтчизняного протестантизму сприяють працi С. Саншкова, I. Франчука та М. Жукалюка.
Мета i завдання дослщження. Стаття мае на метi визначити тенденцп i спе-цифiку процеав змiн в iнституцiйнiй сферi життя протестантських церков Ук-ра!ни в першi пiвтора десятилiття функцiонування релшйно! свободи (к1нець ХХ — початок XXI столгть).
Виклад основного матер1алу
Пaдiння комунiзму, унезалежнення Укра1ни поставили протестант у кра!ш в принципово нову ситуащю. По сутi справи, украшський протестантизм чи не вперше переживае тривалий перiод релшйно! свободи. Пригадае-мо, що ш в другiй половинi XIX ст. (з часу утвердження протестантизму на укра!нських землях), нi протягом майже усього XX ст. (х1ба що за винятком 1917—1929 рр., названого самими евангелiчними християнами «золотим де-сятилгттям»), украшсьы протестанти не мали можливостi повноцiнно функ-цiонувати, вшьно розвивати свою мiсiонерську, освiтню, сощальну та видав-ничу дiяльнiсть.
Проте на шляху шституашзацшного становлення, в перюд переходу вiд подконтрольно!, «пщпшьно!» i нашвпщшльно! дiяльностi до вщкрито! в умо-вах демократичного розвитку, украшсью протестанти зiткнулися з цшою низкою проблем, якi можна подiлити на три групи.
До першо! належать тi проблеми, яы стали типовими для всiх протестантських конфесш. До друго! групи — протирiччя, якi характернi лише для пев-них деномiнацiй — традицшних протестантiв або неопротестантiв. Третю гру-пу становлять мiжконфесiйнi протирiччя, якi виникли мiж традицiйними i — умовно — новими протестантами.
Отже, чи не першою — принаймш у часовому вимiрi — серйозною проблемою, з якою зiткнулася протестантська спiльнота у нових умовах функщону-вання, стала так звана «свщомють гетто», властива «старим» шзньопротестан-тським церквам як результат довгих роыв протистояння режиму, а також — оточуючому суспiльству. I оскшьки людина е складовою сощуму i найповнь ше може «розкритися» тiльки перебуваючи у певнiй культур^ то зрозумiло, що за довп роки радянського вiдторгнення протестанти вимушеш були створи-ти свою субкультуру.
Суть вказано! субкультури полягала у формуванш способу життя, яке було потужною альтернативою культурi «свiту цього». Вона стала надiйним засо-бом проти шфшьтращ! протестантського середовища свжькими впливами. Проте так звана «сектантська субкультура» настiльки закрiпилася у свщомоста украшських протестантiв, що ще й дотепер юнуе чимало 11 виявiв. З цього приводу у газет! «Камень краегульный» було помiщено ексклюзивне iнтерв'ю
з вiдомим украшським iнтелектуалом i правозахисником G. Сверстюком, який висловлюе такi спостереження:
«Коли послухаеш виступ, скаж1мо, нiмецького протестанта, то вщразу ба-чиш, що це другий масштаб мислення — це виступае громадянин Шмеччи-ни, який працюе для Шмеччини, вш вiдчувае себе господарем свое! краь ни. А наш протестант, як не наш — життя його не стосуеться, загальш проблеми культури його не стосуються, проблеми мови не хвилюють. Вш намагаеться якось вузько пояснити сво'1' християнськi обов'язки. Нашi протестанти не виведенi на велик соцiальнi мапстралЫ11.
Ще одшею серйозною проблемою став гострий «дефщит» кадрiв, несфор-мований iнститут лщерства з належними знаннями i досвщом. Значна кiлькiсть лiдерiв емirрувала саме тод^ коли церкви масово приймали новона-вернених. Лiдерiв, що залишились, не вистачало для рiзного роду служшь i, особливо, для вщкриття нових церков. Молодi лiдери ще не встигли набути ■пе!" суми знань, молитовно!" практики та релшйного досвiду, якi були не-обхщш для успiшного служiння.
Третя проблема — це тенденщя до утримання тих механiзмiв збереження традицiй, яй формувалися у протистояннi тоталiтарнiй системь Цi мехашз-ми значною мiрою грунтувалися, серед iншого, на чгткому контролi шститу-том лiдерства особистого життя кожного вiруючого. Вiдтворення цих ме-ханiзмiв у процесi пострадянсько!" еволюци' пiзньопротестантських спiльнот вiдштовхнула певну йльйсть новонавернених. Групова па'мять про юнуван-ня в тоталiтарному простор^ де персональну автономiю особи було мiнiмiзо-вано, чинила спротив запровадженню будь-яких форм жорсткого контролю за позавиробничою сферою шдивщуально!" життедiяльностi особи. Чимало традицiйних протестантських церков натомють вбачали саме у суворому кон-тролi метод набуття святостi i чистоти перед Богом, а вщтак радше об'ектив-но фокусувалися на консерваци' наявно!" групово!" структури i ресурсу, шж на 1'хньому розширенш. У богословському сенсi в таких спшьнотах йшлося про збереження кола обраних, «солi землi», а не перетворення на громаду по-мюно!" церкви, яка була б здатна виявити тершння до будь-яко!" людини, дозволивши Боговi змiнити il.
Потрiбно зауважити, що новi протестантсьи громади, особливо харизма-тичнi, яй тшьки-но з'явилися в Украïнi на початку 90-их рокiв цiеï проблеми не мали, оскiльки по-перше, були спрямоваш перш за все на спасшня людини, а вже попм на питання освячення. Дал^ протестантськi християни, як1 «народилися» за нових юторичних умов, були вшьними в!д ланцюгiв страху, в яких ще певний час лишалися протестанти, що пережили тоталгтарний режим. Свобода вщ страху давала можливють впевнено проникати в рiзнi сфе-ри суспiльства. По-трете, неопротестанти були смшивими i в запровадженнi
[11 Кухарчук Р. Диссидент Евгений Сверстюк: «Некоторые протестанты сами работают на понятие «секта» своей замкнутостью, социальной безответственностью и культурной пассивностью» // Р. Кухарчук. Камень краеугольный. — 2004. — № 3. — C. 6.
нових методiв та форм служшня, що вщповщали духовi часу — прославленш, створеннi реабiлiтацiйних центрiв, що теж приваблювало багатьох «зi свiту».
Четвертою проблемою е та, що украшсьы громади були фшансово залеж-ними вщ зарубiжних церков, i не завжди проводили служ1ння у таый формi, яка е близькою для украшського менталiтету. «Зарубiжнi оргашзацп руйну-вали стосунки, ^норуючи мiсiонерськi принципи — враховувати особливостi нащонально! культури. Вони прагнули до створення сво!х органiзацiй, структур, деномiнацiй, а не сприяли розвитку нащонального руху, поводили себе iнколи не як партнери, а як господар^ за принципом: "хто платить, той i му-зику замовляе"»[2].
П'ята проблема, яку ще з початку XXI ст. несила виршити церквi — це питання застосування ЗМ! в розповсюдженш ввангелп. «Церква в постра-дянських державах, — пишеться в одному з номерiв "Камня краеугольного", — виявилася нездатною гщно поводити себе в умовах демократ. Певною мiрою це можна пояснити. Тому що не було рашше можливосп створювати впливовi християнськi ЗМI, була вщсутня систематична бiблiйна освiта в сучасному розумiннi цього слова. Тепер умови гри змшилися. А от в мозку деяких хрис-тиян таы змiни повиннi ще вщбутися»[3]
Отже, тi чинники, якi були принциповими в питанш виживання в 60-80-1! роки — замкнута, «своя» субкультура, тенденщя до самозбереження, що проявлялась в контролi вах сфер поведiнки вiруючих, за нового ладу стали «галь-мом» для укра1нського протестантизму.
Умовно, з огляду на сощальну поведшку, в сучасному укра!нському про-тестантизмi можна виокремити три течи. Для першо!, яку складають нерее-строванi громади в адвентизм^ баптизмi та п'ятидесятнищга, характерна низька соцiальна дiяльнiсть. Таы ознаки е наслщком сильних есхатолопчних настро!в, де вся увага сфокусована на цер^ перiоду «пiднесення», на очжу-ваннi кiнця свiту i приходу антихриста. Для цих громад властива висока кон-центрацiя на власнш святостi, яка, на думку лiдерiв, досягаеться окрiм дот-римання i виконання обов'язкових вимог християнина — читання Святого Письма, молитви та вщвщування церковних служшь, максимальним неприй-няттям «свiту» — техшчних засобiв, мистецьких надбань людства, яы не вхо-дять до християнсько! скарбницi, а також зах1дно! специфжи служ1нь. Вiдпо-вiдно, протестанти нереестрованих громад намагаються зберегти всi доктри-нальнi принципи, форми i методи служшня, що склалися за столгття вiтчиз-няного протестантизму.
Проте низки проблем, з якими зiткнулися традицiйнi реестрованi громади, у нереестрованих громад немае, осыльки поповнення громад через жорстке неприйняття «того, що в свт», здебшьшого вiдбуваеться не завдяки приходу неофшв, а завдяки високому дiтонародженню, штучне обмеження якого е
[2] Приступа Т. Простираясь вперед...// Т Приступа. Вера и жизнь. — 2000. — № 4. — С. 13.
[3] Кухарчук Р. Свобода слова по-христиански // Р. Кухарчук. Камень краеугольный. — 2003. - № 1. - С. 6.
неприпустимим. А, отже, «мiж автохтонами i неофiтами» фактично вщсутш протирiччя.
Другiй когортi украшських протестантiв, яку складають традицiйнi грома-ди з реестрованим статусом, притаманна активна мiсiонерська, соцiальна i суспшьна робота, вiра в друге духовне пробудження в Украïнi. Але така активна дiяльнiсть (активнi контакти iз захiдними церквами й навчальними закладами, поширення перекладно'1' богословсько'1' лiтератури, прихiд до церков неофтв) сприяла накопиченню в бiльшостi протестантських громад низки типових проблем — «прот^ччя мiж традицiоналiзмом i лiбералiзмом, мiж суто украшськими й американо-европейськими протестантськими моделями влаш-тування конфесшного життя, мiж старшим i молодшим поколшнями вiруючих, мiж «автохтонами» i «неофгтами», мiж залишками сектантсько'1' ментальносп й новими оцерковленими формами функцюнування громад, зрештою, мiж традицiйним i новацшним (зах1дним) богословським мисленням»[41.
Чи не найголовшшим предметом протирiч у традицшних протестантських громадах виявлено ставлення до суспшьства. У цьому зв'язку сучасний досл-iдник Ю.Решетнiков, вивчаючи сощально-полгтичш погляди евангельських християн-баптистiв, писав: «Прихщ за останнi 13-15 роив до баптистських церков значно'1' кшькосп людей з вищою освiтою спричинив певш зрушення в розумiннi мюця баптизму в громадському життi. Якщо ранiше панувала зак-рита модель, то сьогодш багато евангельських християн-баптистав усвщомлю-ють необхiднiсть побудови яисно нових вiдносин iз суспiльством, активно'1' присутностi у вiтчизняному культурному полi тощо. З iншого боку, юнуе й доволi потужне консервативне крило, яке складаеться не тiльки iз старших людей, а й вiруючих середнього та молодого вiку, як правило, з числа потом-ственних баптистав, вихованих у традицiйному дусь Вони виступають за збереження закрито'1' моделi, яка, на 1'хню думку, конститутивно притаманна вiтчизняному баптизму, що розглядае суспшьство лише як поле для евангел-iзацiйноï роботи у вузькому значенш слова. Вони побоюються певно'1' вiдкри-тостi церкви, гадаючи, що це може привести до втрати самобутносп укра'1'нсь-кого баптизму»[51.
По-друге, практика «пасторського служiння», що роздшяе вiруючих на клiр i рядову масу, строго ритуалiзуе богослужiння, що фактично суперечить протестантському принципу «всезагального священства»[61. Як наслiдок, ря-довi парафiяни дедалi вiдсторонюються вiд виршення важливих проблем церковного життя, осильки з'явилася «каста професiоналiв».
По-трете, йдеться про випрацювання органiзацiйноï форми, пропозици" щодо яко'1' зорiентованi на побудову епископально'1' моделi церковного життя.
[41 Яроцький П. Протестантизм в Укрш'ш: динамiка змiн // П. Яроцький. Людина i свiт. — 2004. - № 7. - С. 3.
[51 Решетшков Ю. Мiж традицiею i модернiзмом. Сощально-полгтичш погляди евангельських християн-баптистiв // Ю. Решетнiков. Людина i свгт. — 2004. — № 8. — С. 12.
[61 Яроцький П. Протестантизм в УкраМ: динамка змГн // П. Яроцький. Людина i сви. — 2004. — № 7. — С. 5.
Однак як в баптистських, так i в п'ятидисятницьких колах вони викликали серйозш дискусп здебiльшого мiж «автохтонами i неофiтами». Так, п'ятиде-сятницький пастор, вщомий дослiдник юторп п'ятидесятництва Володимир Франчук говорить про епископальну форму як «особливо небезпечну тенден-щю у п'ятидесятництвi». «Довiчнi епископи», — пiдкреслюе В.Франчук, — «початок тоталгтарного церковного клерикалiзму»[7]. Б'ючи на сполох з приводу ще! вкоршено! тенденцп, В.Франчук застерпае: якщо не покласти край «подальшому вiдступу вiд простоти у Xристi», не повернутися до Бiблii i не стати на Грунт Святого Письма, то «можна очжувати явлення п'ятидесят-ницького «Патрiарха Ки!вського, Львiвського, Всеукра!нського»[8]. Загострю-ючи увагу на цш «небезпечнiй тенденцп у п'ятидесятництвЬ», В. Франчук про-понуе задуматися над iсторiею розвитку християнсько! Церкви, осыльки, на його думку, «занепад християнства почався саме з цього — з установлення й наступного значення влади епископiв. I також добре вщомо, що вщроджен-ня християнства, розпочате Реформащею, почалося саме з вщкидання ще! влади»[9]. Тим часом щея подальшо! центраизацп набувала все потужнiшого розмаху. «Практично вс пропозицii' щодо подальшо! органiзацiйноi' форми Союзу GXБ, що надiсланi на адресу правлшня ВСО GXБ з мюць напередоднi з'!зду 2002 р., зорiентованi на побудову епископально! моделi церковного життя. Зрозумiло, що це й передбачае ютотну централiзацiю»[10].
По-четверте, проблемою став повшьний рiст громад. З т!е! причини, що на перше десятилгття XXI ст. ыльысне зростання всiх протестантських громад уповшьнилося, порiвняно з початком та серединою 90-их рокiв, то серйозною проблемою стало виникнення саме цього питання. Протестантсьы ЗМI, вда-ючись до розв'язання цього найголовшшого для церкви завдання — навернен-ня людей до Бога, висновують, що «на сьогодш бшьшють людей вже мали нагоду почути проповiдь ввангелП, тобто Слова». Час масових евангелiзацiй минув, настав час шдивщуально! евангелiзацli, в якш потрiбно показати «добрi дша», терпiння[11], що наразi не завжди вдаеться багатьом сучасним християнам.
По-п'яте, актуальним питанням для церков стало виршення дилеми: «Як, проникнувши в уа сфери суспiльства, будучи активними в ньому, зберегти статус "солi землГ'»? Що ж врештi-решт е первинним — тим, чим не можна поступитися, а що вторинним, — тим, що може пщдаватися певним змшам. У зв'язку з цим у протестантському свш ведуться гострi дискусп, яы позна-ченi рiзноманiтними позицiями, однi з яких е наслщком традицiйного свiтог-ляду, iншi — iнновацiйного. З аналiзу рiзних джерел зрозумiло, що лiдери все частше пiдходять до тако! меж1, де незмiнними повиннi бути змют та iдея, що
[7] Франчук В. Просила Россия дождя у Господа // Франчук В. — К., 2003. — Т 3. — С. 967.
[8] Там само.
[9] Яроцький П. Протестантизм в Укра!ш: динамжа змш // П. Яроцький. Людина 1 свгт. — 2004. — № 7. — С. 5.
[10] Там само.
[11] Андросов Г. Зона прюритетного розвитку // Г. Андросов. Благовюник, 2003. — № 4. — С. 20.
виклaденi у Святому Письм^ iншi ж моменти, а саме як ix втiлювати, повинш змiнюватися вiдповiдно до особливостей KOHKpeTHoi епохи. Так, пастор, Президент одного з п'ятидесятницьких об'еднань «Укра'нська мiсiонерська цер-ква» (ОРГХВ6 УМЦ) В. Решетинський говорить: «Для будь-яко'' церкви аб-солютними iстинами лишаються: Gвангелiе, суть, принцип, метод, змют, iдея, вiровчення, стратегiя. Для будь-яко'' церкви вiдносними iстинами е: форма, засоби i види служiнь, тактика, методика, бачення, структура, культурш вщмшностЫ12].
Протестантськi лiдери традицiйниx громад стурбоваш тим, що сучаснi слу-жшня зорiентованi здебiльшого на задоволення емоцшних потреб адептiв, нiж на те, щоб доносити Слово Боже: «Для християнського "вщеопоколшня" ...емоцшш потреби уже давно не задовольняються Словом Божим», — зазна-чалося в баптистському журнал «Вера и жизнь»[13].
Стурбоваш протестанти й змшою семантики слова «евангельський», що набувало на початку ХХ1 столiття дещо iншого вщтшку. Ранiше слово «евангельський» означало вiрнiсть Бiблii, наразi воно стало «розпливчатим», що е проявом «...вторгнення оманливих уявлень зi сфери гумашзму, фемiнiзму, еволющошзму..; безкарностi за ^хи i лжевчення...; пiднесення свого «я» над величчю i святiстю Бога; ...замша глибини бiблiйного вчення переказом бiблiйниx подiй, оспiвуванням людського досвщу..., зростаюча вiдкритiсть у вiдношеннi екумени (злиття) вiросповiдань...»[14].
Крiм вищезазначених проблем традицшним протестантам на початку ХХ1 столiття доводилося «захищатися» вiд так званих «захвдних» та «харизматич-них» нововведень у богослужiння i обрядову сферу.
«Захщш» нововведення проявлялися в тому, що «старим» укра'нським протестантам, зокрема баптистам, доводилося «вщстоювати свою нащональну самобутнiсть перед обличчям загрози вестернiзацii, пов'язано'' iз величезним обсягом контакпв вiтчизняниx баптистських церков iз сво'ми зах1дними од-новiрцями. Так, якщо ранiше нацiональна самобутшсть вiтчизняниx евангельських xристиян-баптистiв проявлялася, зокрема, й у тому, що вони свят-кували Хрещення, Стргтення, Переображення, то останнiм часом значна кшьысть церков, особливо нових, переходить до святкування практично лише Рiздва, Великодня та Тршщ, уподГ6нюючись у цьому закордонним бап-тистським церквам»[15].
Часто традицiйнi громади звинувачували у «вщступноста вщ евангельських принцишв» «харизматичне» прославлення, яке практикувалося новими церквами i мГсГями. До того ж, лщери традицiйниx громад вщстоювали позицш,
[12] Решетинський В. Нове i старе в царствi Божому // Решетинський В. Христианская надежда. - 2004.- № 2. - С. 2.
[13] Зайбель А. Дух времени и ветры учений: Критический анализ евангельского движения Запада на разломе тысячелетий // А. Зайбель. Вера и жизнь. — 2000. — № 6. — С. 1.
[14] Там само.
[15] Решетшков Ю. Украшсьш баптисти i нацюнальне питання. [Електронний ресурс] — Режим доступу : // http: www.realis.org/article_Resh_baptist.html //14.12.2005.
за якою брати участь у хлiбопереломленнi мае право лише той, хто «пройшов через водне хрещення, не перебувае на замгтщ та не вiдлучений вiд церкви»[16].
Крiм вищевказано! проблематики традицiйнi протестанти продовжують непогоджуватися з позицiю, теж здебшьшого iнспiровану харизматичним ру-хом — це служшня жiнки-пастора в церквь Як i ранiше, провщш лiдери цер-ков вважали, що жшка може репрезентувати себе лише в служшш недiльних шкiл, прославлення, диякона, але не може брати учасп в пасторському служiннi. Зокрема, якщо баптисти заперечують можливiсть проповщування ж1нки з кафедри i категорично не сприймали жшоче священство, то вже п'яти-десятники допускали, що, як виняток, жшка може бути пастором. Для опи-таних пасторiв громад, яы входять до Об'еднання незалежних харизматичних християнських церков Украши, жiнка-пастор, у принципi, не становить про-
блеми[17].
У неопротестантському рус^ що здебшьшого репрезентований харизмата-ми, проблематична сфера на початок ХХ1 столгття дещо вiдрiзнялася вiд тих виклиыв, з якими зiткнувся традицiйний протестантизм.
Харизматичний рух в Укра!ш досить неоднорщний. Нараховуючи вiсiм Об'еднань та Союзiв, вiн умовно подiляеться на два напрями. До першого належать так зваш «помiркованi» харизмати. Такий напрям складають об'еднання та союзи, якi вирiзняються практикою новизни, що стосуеться форм i ме-тодiв служiння, але в догматичних питаннях здебшьшого тяжшть до традиц-iйних поглядiв. Другий — це рух «Посольства Божого», для якого характерна епископальна модель, що передбачае строгу пiдзвiтнiсть i чгтку центраиза-цiю, незвичне для традицшних протестантiв ставлення до полiтики, за якою «церква i полiтика нерозривш», ставлення до служiння, де «кожний вiрний — пастор». Такi погляди викликають певнi протирiччя мiж самими харизмата-ми. Харизматичнi лiдери, з традицшними поглядами вважали, що церква i держава — це рiзнi суспiльнi iнститути. Крiм цього, рiзнi погляди i в питаннi надшення харизмою лiдерства, згiдно з якими далеко не кожен вiрний може бути пастором. Здебшьшого шституаизащя харизматичних громад вщбу-ваеться через епископальну модель, проте «старшi пастори» стверджували, що така модель потрiбна для спшьного вирiшення певних питань, але пастор помюно! церкви повинен керуватися принципом шдзвгтносп перед Богом у прийнятп рiшень для церкви, за яку вш вщповщальний як пастор. В Об'еднанш «Посольства Божого» епископальна модель передбачала чiтку пiдзвiтнiсть пасторiв старшим пасторам, якi в свою чергу звгтували перед Апостолом — Сандеем Аделаджа. У «Посольствi Божому» iснувала строга звiтнiсть за кожну людину перед Богом i перед пастором Сандеем Аделаджа. Щотижня 12 учшв
[16] 1нтерв'ю з пастором ц. «Благодать спасшня» А.Купрiенком, м. Бориспшь; 1нтрерв'ю з лiдером прославлення ЦАСД В.Чшчаром, м. Ки!в; Служшня хлiбопереломлення ц. «Над1я», м. Бориспшь (Архiв автора).
[17] Спис О. Релтйно-суспшьш та соцiокультурнi змiни в тзньопротестантських громадах (за результатами експертного опитування) // О. Спис. Укра!нське релiгiезнавство.— 2005. - № 2. - С. 88.
пастора Сандея Аделаджа подавали подiбний звiт за новонавернену людину до церкви» — зазначалося на сайтi «Посольство Боже»[18]. Крiм цього, всi дочiрнi церкви повинш дотримуватися того бачення, яке отримав !хнiй Апостол.
Вирiшуючи питання повшьного росту громад, харизматичнi лiдери прий-шли до висновку, що питання освячення вiрних, яке ще десять роыв тому було другорядним у порiвняннi з доктринами успiху та прославлення, !м не уникнути, бо ж воно дшсно вiдiграе серйозну роль у наверненш неофiтiв. Харизмати, так як i традицiйнi протестанти сходилися на думщ, що час ма-сових евангелiзацiй минув, а для шдивщуальних евангелiзацiй лише одних сив бракуе, потрiбно бiльше — «бути свалом», а значить питання освячення потребуе серйозного акценту в житп кожного вiруючого. З цього приводу один з харизматичних лiдерiв зазначав, що у вiсiмдесятi роки «була особлива Божа благодать, яка сьогодш не вiдчуваеться»[19]. Причиною втрати благодатi сьогоднi е вiдсутнiсть у вiруючих прiоритету святостi, яка породжувалась страхом Божим, «...наприклад, розлучення були рiдкими, поодинокими випадка-ми. Сьогодш, — продовжуе пастор, — сотш таких процесiв, особливо в харизматичних церквах.»[20].
У зв'язку з таким розумшням через швтора десятилiття функцiонування руху, харизматами переглядалося й питання ставлення до ^ха. Ранiше широко побутувала думка, «що якщо людина вже вiруюча, то !й уже не страшний грiх, i вона може дозволяти собi вiльностi, не боячись наслщыв»[21]. «Але таке розумiння, — як писав харизматичний пастор К. Шаповалов, — ересь, воно повшстю не вщповщало Божому Слову»[22].
Через 10—15 роыв функцюнування руху у харизматичних колах виникла потреба переглянути i змiст проповiдей, визначаючи, що не завжди у центрi сучасних проповщей «сто!ть iстина про Христа розш'ятого», тодi, як «Христос i при тому розiп'ятий, Вiн i тiльки Вiн мае бути в центрь..проповщ». Тому «жодна iдея, жодне вчення, яке претендуе на ушкальнють, але не вiдповiдае евангельському вченню, — не е iстина»[23].
Причиною повшьного росту громад деяы пастори вважали ще й неправиль-не розумшня пасторсько! ролi. «Бiльша частина сучасних пасторiв, — нарша-ли вони, — здшснюе лише керiвництво церквою i здебiльшого — не виходячи з церковних офiсiв», тобто мають «статус офiсних пасторiв» з «пасторськими атрибутами — шкiряним портфелем i мобiлкою». Хоча «Gвангелiе — головне
[18] Система 12. «Посольство Боже» входит в десятку самых быстрорастущих церков мира [Електронний ресурс] — Режим доступу : // http:www.godembassy.org/ru/diractions_/sistema 12рИр16.
[19] Кухарчук Р. Пасторский взгляд на современную церковь // Р. Кухарчук. Камень краеугольный. - 2004. - № 3. - С. 3-4.
[20] Там само.
[21] Служшня першого молодiжного харизматичного фестивалю, м. Ворзель, 11 червня 1993 р. (Архiв автора).
[22] Шаповалов К. Есть ли последствие греха // К. Шаповалов. Камень краеугольный. — 2005. - № 23. - С. 3.
[23] Ильчук В. Христоцентризм // В. Ильчук. Камень краеугольный. — 2003. — № 9. — С. 5.
завдання для кожного вiруючого, в тому числ1 i пастора», — писалося у статтi «Сумш роздуми веселого харизматичного пастора»[24]. Зазначимо, що «статус офюних пасторiв» школи не був характерний для вгтчизняного традицiйного протестантизму, оскiльки пастор завжди був швидше слугою, нiж «босом».
Порiвняно iз радянським перiодом дещо послабилася i церковна дисциплина. Члени громад на початок XXI столгття почувалися, за висловом одного з пресв1тер1в, «вiльнiше у сво!х вiдносинах iз зовнiшнiми i, взагал1, зi свiтом. Протестантськ1 лiдери по-р1зному розумiють, що таке «лiбералiзацiя церковного життя», але переважна бшьшють до «л1берал1зац1!» ставиться iз пщозрою. «Краще консерватизм, нiж лiбералiзм, — зазначав з цього приводу М. Паноч-ко, голова ВСКВС, — Бiблiя лiбералiзму не допускае»[25].
За словами ус1х без винятку протестантських лiдерiв сучасна протестантсь-ка громада не скеровувалася на контроль за ус1ма сферами життедiяльностi сво!х члешв. За словами харизматичного пастора Генрi Мадави «контролюва-ти особистiсть не можна, !! можна лише надихати»[26]. А ще один iз харизматичних пасторiв А. Купрiенко вважае, що «чим бiльший контроль один за одним, тим бшьше приховуеться гр1ха»[27]. Xоча трое лiдерiв пiд час проведення експертного опитування визнали, що в комунiстичну добу пресвгтери праг-нули такого контролю, «аби убезпечити вiруючих християн вщ ате!стично! iржi», а один з них зауважив, що «у нишшньому суспiльствi iржi не менше, а, можливо, й значно бiльше, шж тодi»[28].
Виключення з членiв церкви практикувалося нерiдко, i було крайньою мiрою, необхiднiстю на яку вказуе Святе Письмо. Слово Боже насамперед мае на мета убезпечення вщ «вирусу», котрий здатний вразити всю церкву. Причиною виключення найчастше були перелюб, пияцтво, тютюнокуршня або здшсненш злочину. У адвентистських громадах, де особлива увага придшяеть-ся дотриманню суботи та «сангтарно! реформи», вщлучення практикувалося як за порушення цих принципов, так 1 за поганий догляд за дгтьми. Зверталася увага й на те, як саме людина переживае одноразово скоений гр1х 1 наск1льки глибоким е !! розкаяння. Б1льш1сть баптистських, п'ятидесятницьких та адвентистських л1дер1в зауважували, що виключення з числа церковних громад е обов'язковими, але тод1, коли «гр1х вже став системним»[29].
Водночас, л1дери харизматичних громад демонстрували дещо л^беральш-ший п1дх1д. Як наслщок, виключення з церкви було дуже р1дк1сним випадком
[24] Рабый Ю. Печальные раздумья веселого харизматического пастора [Електронний ресурс] — Режим доступу : //http://www.pastor.ru/articles/article.asp?en=&cm=&cs=&id=560
[25] Спис О. Релтйно-сусптьш та соц1окультурн1 змши в п1зньопротестантських громадах (за результатами експертного опитування) // О. Спис. Укра!нське релтезнавство.— 2005. — № 2. — С. 88.
[26] Там само.
[27] Вщповщальшсть перед Богом // Проповщь пастора А. Купр1енка. ц. Благодать спас-1ння» м. Бориспшь Кшвсько! област1 23 липня 2006 р. (Арх1в автора).
[28] Спис О. Релтйно-сусптьш та соцюкультурш змши в тзньопротестантських громадах (за результатами експертного опитування) // О. Спис. Укра!нське релтезнавство.— 2005. — № 2. — С. 88.
[29] Там само.
i мало мюце тодi, коли людина «грiшить свщомо i наполегливо». Тут керува-лися принципом, згщно з яким «церква мае бути радше лiкарнею, шж караль-ною установою».
Втiм, i лiдери традицшних для Укра!ни пiзньопротестантських спiльнот, i харизматичнi пастори одностайнi у гранично негативному ставленш до роз-лучень, одностатевих шлюбiв, гомосексуалiзму та аборт1в. При цьому оцiнка шлюбiв iз iновiрцями протестантськими лiдерами залишаеться в цшому негативною. Причому адвентистсьы лiдери заявляли про категоричне неприй-няття таких шлюбiв. Хоча через це з адвентистських громад не виключали, проте такi шлюби не благословлялися. Лщери iнших конфесiй не схильш за-бороняти такi шлюби, щоправда з православними християнами вш дозво-ляеться за умови, якщо та виявляться «духовно вiдродженими». Деяы пасто-ри-п'ятидесятники шлюб iз православними взагалi не схвалюють[30].
Якщо брати проблему ширше, то укра!нсьы протестанти, демонструючи толерантнiсть стосовно «iнших християн», виявляли граничну обережнiсть щодо екумешчного руху. З тривогою за розвитком екумешзму спостерiгали адвентисти: заради того, щоб бути разом, необхщно чимось жертвувати, йти на компромiси, у тому числ вiроповчальнi, що означатиме руйнування пщва-лин вiри. Певна когорта ж п'ятидесятниыв вважала, що екумешзм, який Грун-туеться на непорушному каменi християнсько! вiри, е прийнятним i навiть необхiдним; важливо, щоб при цьому християнська едшсть не пiдмiнялася вiровизнаневим релятивiзмом, пщмшою християнства релiгiйними фшософ-iями i запозиченнями з iдейних конструкцiй течiй «Нового вiку». Таку пози-щю подiляли i харизмати. Принагiдно нагадаемо, що евангельсько-баптис-тське братство, будучи найчисленшшим у вврош, так i не повернулося до Всесвгтньо! Ради Церков, звщки у складi Всесоюзно! Ради евангельських хри-стиян-баптистiв вийшло наприынщ 1980-х рокiв.
У бшьшоста громад, чи! лiдери iнтерв'ювалися пщ час експертного опиту-вання в 2005—2006 рр., зазначили, що протирiччя мiж вiруючими рiзних по-колшь iснують, хоча практично всi респонденти вважали такi протирiччя при-родними. Неоднаковi погляди iснували головним чином там, де йшлося про форму богослужшь, !хнш музичний супровiд, а також про зовшшнш вигляд. Практично жоден з лiдерiв не вважав, однак, що щ протирiччя здатш призве-сти до серйозних ускладнень у вiдносинах мiж вiруючими.
Деяы, хоча i не радикальнi, змши порiвняно з минулими роками вщбулися у ставленнi до зовнiшнього вигляду членiв протестантських громад. Бiльшiсть опитаних роздшяли погляд, висловлений одним з баптистських пресвп^в: «Зовнiшнiсть не регламентуеться у Новому Заповiтi, але вiруючi повиннi одя-гатися так, як личить святим». Тобто помiрна косметика, бiжутерiя дозволя-лася i адвентистськими, i деякими п'ятидесятницькими лiдерами. Жорсты-шу позицiю в порiвняннi з початком 90-их рр. щодо регламентацп норм зов-нiшнього вбрання висловили деяы харизмати.
[3°1 Там само. — С. 89.
Шд час експертного опитування, протестантським лщерам ставилося пи-тання, що найбшьше !х непокогть на тому еташ розвитку сучасного суспшь-ства. Переважна бiльшiсть з них, вiдповiдаючи на це питання, говорила про знебоження свгту, про секуляризащю, пiд якою вони розумшть масову втра-ту вiри у Бога. Так, пастор одше'1 з п'ятидесятницьких церков В. Котовський пщкреслював, що «для церкви гоншня е не страшними, осильки час показав, що гонiння навпаки змiцнило церкву. Найстрашнiшим ворогом для церкви е секуляризащя». Iншi лщери називали найрiзноманiтнiшi причини цього яви-ща. Так, скажiмо, М. Паночко зазначав, що сучасш церкви, особливо хариз-матичнi, захопилися емоцiями i втратили благоговiйнiсть, Божий страх, що й призвело, на його думку, до проникнення «мирського» духу в церкву[31]. Подiбнi мiркування були зафжсоваш пiд час iнших опитувань протестантсь-ких пасторiв в Укрш'ш. Так, Мерi Рабер наводить слова пастора баптистсько! церкви з Черкас: «Ниш дуже багато захiдного впливу. Ми втратили благогов-iння. Це виявляеться i в одязi, i в поведшщ Люди починають звикати до без-турботностi». Пастор баптистсько! громади з мюта Коростеня Павло Грищен-ко визнавав, що вiн бачить деградащю у роботi церкви. З ним погоджуеться член церкви В. Чернова: «Рашше всi прагнули допомагати. Тепер вс хочуть грошей. Вс хочуть будувати кар'еру»[32].
Пастор одше! з харизматичних церков В.Сливка, називав три головних, на його переконання, причини секуляризацп. По-перше, це вщсутнють святост в церквi; по-друге, — багатство й вседозволешсть, якi дають людиш iлюзiю са-модостатностi й на цьому пошуки нею Бога припиняються; i, по-трете, це втрата служiння пророка, яке потрiбно для шдтримки чистоти у церквi. На-томiсть, Г. Комендант причиною секуляризацп вважав вiдсутнiсть високоду-ховного морального життя кожного конкретного вiруючого, а В. Решетинсь-кий вказував, що секуляризащя вщбуваеться тодi, коли: 1) церква у своему прагненш посилити вплив на цей свгт намагаеться шчим вiд нього не вiдрiзнятися; 2) коли доктрина процвiтання починае домшувати i витiсняти всi iншi доктринальнi положення; 3) коли компромю переходить той крихкий вододiл, за яким починаеться духовне ослаблення[33].
Висновок
Отже, доба постмодернiзму i релшйно! свободи в краlнi змушуе украшських протестант1в розставити правильнi акценти у визначенш «первинне-вторинне», без чого протестантська церква, що завжди керувалася принципами «Sola Fide» та «Sola Scriptura», може в осяжнш перспективi втратити статус «солi землi».
[31] Там само. — С. 93.
[32] Мэри Рабер. Радость или горе: размышляя о переменах, произошедших в среде украинских евангельских христиан за годы независимости страны // Мэри Рабер — Вестник служений и церквей «Восток-Запад» (East-West Church and Ministry Report. — Том 12. — Выпуск 1 (зима 2004 года).
[33] Спис О. Релтйно-сусптьш та соцюкультурш змши в тзньопротестантських громадах (за результатами експертного опитування) // О. Спис. Укра!нське релтезнавство.— 2005. — № 2. — С. 94.
Список використаних джерел
Андросов Г. Зона прюритетного розвитку // Г. Андросов. Благовiсник. — 2003. — № 4. — С. 20-22.
Вщповщальшсть перед Богом // Проповщь пастора А. Купрiенка. ц. Благодать спа-сшня» м. Бориспшь Ки'всько'' областi 23 липня 2006 р. (Арх1в автора).
Зайбель А. Дух времени и ветры учений: Критический анализ евангельского движения Запада на разломе тысячелетий // А. Зайбель. Вера и жизнь. — 2000. — № 6. - С. 1-4.
Ильчук В. Христоцентризм // В. Ильчук. Камень краеугольный. — 2003. — № 9. —
С. 5.
1нтерв'ю з пастором Озерчуком А.1. (Арх1в автора).
1нтерв'ю з пастором ц. «Благодать спасш-ня» АКу^енком, м. Бориспшь; 1нтрер-в'ю з ящером прославлення ЦАСД В.Чшчаром, м. Ки'в; Служшня хтбопе-реломлення ц. «Надiя», м. Бориспшь (Арх1в автора).
Кухарчук Р. Диссидент Евгений Сверстюк: «Некоторые протестанты сами работают на понятие «секта» своей замкнутостью, социальной безответственностью и культурной пассивностью» // Р. Кухар-чук. Камень краеугольный. — 2004. — № 3. — C. 6.
Кухарчук Р. Пасторский взгляд на современную церковь // Р. Кухарчук. Камень краеугольный. — 2004. — № 3. — С. 3-4.
Кухарчук Р. Свобода слова по-христиански // Р. Кухарчук. Камень краеугольный. — 2003. — № 1. — С. 6.
Мэри Рабер. Радость или горе: размышляя о переменах, произошедших в среде украинских евангельских христиан за годы независимости страны // Мэри Рабер — Вестник служений и церквей «Восток-Запад» (East-West Church and Ministry Report. — Том 12. Выпуск 1 (зима 2004 г.).
Приступа Т. Простираясь вперед...// Т. Приступа. Вера и жизнь. — 2000. — № 4. — С.10-13.
Рабый Ю. Печальные раздумья веселого харизматического пастора [Електрон-ний ресурс] — Режим доступу : //http:// www.pastor.ru/articles/article.asp?en= &cm=&cs=&id=560
Решетинський В. Нове i старе в царствi Бо-жому // Решетинський В. Христианская надежда. — 2004.— № 2. — С. 2.
Решетшков Ю. Мiж традищею i модершз-мом. Сощально-полггичш погляди евангельських християн-баптиспв // Ю. Решетшков. Людина i свгг. — 2004. — № 8. — С. 12-14.
Решетшков Ю. Украшсьы баптисти i нацю-нальне питання. [Електронний ресурс] — Режим доступу : // http: www.realis.org/ article_Resh_baptist.html //14.12.2005.
Система 12. «Посольство Боже» входит в десятку самых быстрорастущих церков мира [Електронний ресурс] — Режим доступу: // http:www.godembassy.org/ru/ diractions_/sistema 12php16.
Служшня першого молодiжного харизма-тичного фестивалю, м. Ворзель, 11 чер-вня 1993 р. (Архiв автора).
Спис О. Релтйно-суспшьш та соцюкуль-турш змши в шзньопротестантських громадах (за результатами експертного опитування) // О. Спис. Украшське ре-лiгiезнавство. — 2005. — № 2. — С. 86-94.
Франчук В. Просила Россия дождя у Господа // Франчук В. — К., 2003. — Т. 3. — С. 967.
Шаповалов К. Есть ли последствие греха // К. Шаповалов. Камень краеугольный. — 2005. — № 23. — С. 3.
Яроцький П. Протестантизм в Укрш'ш: динамка змш // П. Яроцький. Людина i свгг. — 2004. — № 7. — С. 2-10.
