CC BY
55Культура життя евангельських вiруючих мiжвоенноï ПольшД
Лiна БОРОДИНСЬКА © Л.1. Бородинська, 2016
«Богословские размышления» №17, 2016 / Спецвыпуск «Реформация: восточноевропейские измерения», с. 346-356
Аннотация
Сптьноти евангельських BipyrcwMX у ммж-воeннiй Польщi намагалася прищепити сво'1'м послiдовникам найкращi риси, при-таманнi християнину: грамотнють, пра-цьовитiсть, прогресивнiсть, вихованiсть, доброчеснють, гiднiсть та вщповщаль-нiсть. Особливу увагу звертали на якiсть господарювання i пiдвищення грамот-ностi. Свангельсью християни виступа-ли за невтручання держави у внутршн питання церкви i водночас визнавали, що в питаннях сусптьного життя церква повинна пщпорядковуватися державним законам.
Ключовi слова: евангельсью вiрyючi, культура, мiжвоенна Польща.
Abstract
Evangelical believers during war period in Poland were presented by Slavic Unions of Evangelical Christian communities, by mutual aid Evangelical Christians, Baptists, free evangelical Christians Union of Churches of Christ. At the time of its establishment, these communities tried to instill for their followers the best positive features inherent by Christianity: literacy, hard work, progressiveness, activity, punctuality, good manners, integrity, dignity and above all responsibility. Particular attention is paid to evangelical Christians and improving economic literacy. All this contributed to strengthening the spiritual and social aspect of Evangelical Christians, attracted a community of other faiths and led to the growing number of communities. Evangelical Christians advocated non-interference in the internal affairs of the church. At the same time, they recognized that in matters of social life church must obey state laws. Evangelical Christian leaders were in positions of Polish patriots and sought to educate community members a sense of virtuous citizens of the state in the spirit of respectful attitude to perform civic duties.
Keywords: Evangelical believers, culture, Poland during war.
Сучасш протестантсьы спшьноти здшснюють вагомий вплив на розвиток суспшьства у сощальному, морально-етичному, культурному та духовному напрямках. Питання становлення та утвердження принцишв 1'хньо1' куль-тури, 1'хшх громадянських та морально-етичних позицш сьогодш е актуаль-ними. Малодослщженою лишаеться життед1яльнють евангельських спшьнот, що у час свого становлення знаходилися на тих украшських та бшоруських територ1ях, котр1 у м1жвоенний перюд входили до складу Польщ1. Саме там
розвивалося бiльшiсть евангельських громад Польщь Наприклад, близько 90% громад, що входили до Союзу слов'янських громад евангельських хри-стиян у Польщi (ССГвХ), знаходилося на територи Волинського, Полюько-го, Новогрудського та Вшенського воеводств, а 63 % вщ загально! кiлькостi громад союзу припадало на Волинь. Бшьша частина евангельських вiруючих, зокрема ССГвХ i Товариство взаемно! допомоги евангельських християн (ТВДвХ) мали духовну спорiдненiсть iз евангельськими християнами ко-лишньо! Росшсько1 iмперil. Баптисти, вiльнi евангельськ1 християн, Союз церков Христових у культурних позищях мало чим вiдрiзнялися вiд евангель-ських християн.
Вщ початку евангельського руху ще в умовах Росшсько1 iмперil, у тому чи^ i на украшських теренах, його провiдники наголошували на практичних аспектах християнського життя, яы мали свщчити про духовнi змши вiрую-чого. Послiдовниками евангельського руху були переважно селяни, суспшь-но-полгтична свiдомiсть яких була низькою, а духовний, моральний, та еко-номiчний рiвень обмеженим.
Все це спонукало видатного протестантського дiяча 1вана Степановича Проханова звернути особливу увагу на змши морально-практичного життя евангельських вiруючих. 1918 р. вш написав працю «ввангельсью християни i соцiальне питання». Пiзнiше основнi думки ще1 пращ неодноразово звучали в його проповщях та промовах його учшв, публ^валися у протестантських часописах, у тому числ i в Польщi. Основш позицп працi I. Проханова звучали так:
1. Кожен евангельський християнин повинен бути прикладом у вах сферах особистого життя.
2. Поведшка повинна Грунтуватися на вченш 1суса Христа, на любовi до Господа i до Його слова, i до друзiв, i до недрупв... 1стинний християнин повинен триматися принципу Христового повелшня «людина е братом шшш людинi».
3. Gвангелiе повинно впливати на науку, евангельсьы християни повинш вивчати всi науковi досягнення за можливютю, як самi, так i 1хш дiти, а та-кож брати участь у поширенш наукових знань. Серед нас не повинно бути жодного безграмотного чоловжа чи жшки. Всi члени повиннi намагати-ся досягнути вищо! освiти i збагачуватися знаннями в будь-який спосiб.
4. Gвангелiя повинна виявлятися i в розвитку мистецтв, таких як лтрату-ра, музика, архiтектура, живопис i скульптура.
5. Gвангелiя повинна впливати на практичне життя людини. Двi риси особливо важливi у щй справi. По-перше, покращити ва сфери промис-ловостi шляхом винаходiв i використання нових методiв у роботь По-друге, ввашет повинна впливати i на сiльське господарство. Тобто зусилля християнина-селянина мають бути спрямоваш на те, щоб вирощу-вати кращi сiльськогосподарськi продукти, покращувати породу худоби...
6. Будинки вiруючих у селах повиннi бути оточенi прекрасними садами, тераси повинш виходити вiкнами у квiтники, як1 милують око. Квгти потрiбно вирощувати як всередиш будинку, так i у дворь Бiля будинку повинно бути мюце також i для птах1в. Всюди лад i краса — ось христи-янський стиль життя.
7. Будинки повинш бути пофарбоваш в приемш кольори, щоб на стшах були орнаменти з вiршами iз Святого Письма.
8. Шлюби мiж християнами потрiбно здiйснювати так, як було у перших християн.
9. Необхщно постшно утримуватися вiд всiляких дш, якi шкодять здо-ров'ю, не вживати алкоголь у будь-якiй формь
10. Великою турботою повинно бути вправляння у нашш благодiйностi, щоб шхто серед нас не жив у злиднях[1].
З 82 громад, що входили до ССГвХ у Польщi лише 9 знаходилося в мь стах чи мiстечках[2]. Навгть у цих дев'яти громадах значна частина члешв за-ймалася сшьським господарством. Наприклад, у найбiльшiй мюькш громадi евангельських християн, що була в Рiвному, у другiй половиш 20-х рок1в налiчувалося понад 290 члешв, з них лише 42 проживали в мюп, решта — у навколишшх селах[3]. Отже, за сощальною належнiстю евангельськi христи-яни були переважно селянами, часто дуже бiдними, основним заняттям яких було ршьництво. Культура господарювання стала одним iз ключових аспектiв у формуванш загально! культури евангельських християн та створенш образу зразкового християнина.
У пресi евангельських християн писали про те, яким мае бути зразкове го-сподарство евангельських вiруючих, про способи ефективного ршьництва, приклади iз життя доброчесних громадян-християн тощо. 1935 р. в журналi «ЕшапдеИегпу СЬггевсцашп» («ввангельський християнин») започатковано рубрику гоЫсгу (Вщщл сiльського господарства), де публжувалися статтi про те, як потрiбно доглядати за будинком, подвiр'ям, висаджувати дерева, якi овочi i фрукти найдоцшьшше вирощувати у селянських господарствах, яким чином краще обробляти поле. Усе це мотивували не лише культурною, еколопчною та гiгiенiчною доцшьнютю, а й мiсiонерськими прiоритетами. «Наш вiруючий брат, — писав ведучий ще! рубрики Анатоль Осипов, — повинен пам'ятати, що разом iз духовним вiдродженням, мають вщбутися й зов-нiшнi змiни у господарств^ щоб його невiруючий сусщ, зацiкавлений добрим прикладом, навернувся до Бога i мав зразок не лише вiри, але й вчиныв»[4].
[1] И. С. Проханов, В Котле России (Чикаго: Изд-во Всемирного Союза Евангельских Христиан, 1992), 231-232.
[2] Людвиг Шендеровский, Евангельские христиане. Возрожденное евангельское движение в исторической христианской церкви: исторический очерк (Х1Х-ХХ вв.), (Торонто: Издание Канадского Союза евангельских христиан, 1980), 261.
[3] Державний архiв Рiвненсько'i обласи (Держархiв Рiвненсько'i обл.), ф.30, оп. 18, спр. 1599.
[4] А. 081рош, «Gospodarstwo ЕшапдеИсгпе», ЕшапдеЦсгпу СЬгевсуашп, № 1-2 (1935): 21.
«Господарство занедбане — це нехристиянське господарство, оскшьки ми, евангельськi християни, повинш бути з кожного погляду зразком для iнших», — переконував один iз дописувачiв рубрики Яыв Козачук[5]. Однак мало хто iз евангельських християн, що займалися ршьництвом, мiг скористатися вка-заними порадам iз просто1 причини: журнал «ЕшапдеНсгпу СЬгаеясуашп» ви-ходив польською мовою, якою селяни здебiльшого не володши або володiли погано. Редакцiя журналу рекомендувала вiруючим або вивчати державну мову, або збиратися гуртками i спiльно читати й перекладати прочитане. Тому донесення надрукованого матерiалу до загалу покладалося здебiльшого на пресвп^в чи iнших освiчених членiв церкви.
1дея зразковостi евангельських християн мала вагоме мюце у дiях та вис-ловлюваннях провiдних евангельських лiдерiв мiжвоенноl Польщi. Це шд-тверджуе i вiднайдена нами книга протоколiв членських зiбрань громади евангельських християн у м. Костополi Волинського воеводства, яка дозво-ляе побачити особливост внутрiшньоцерковного життя вiруючих. Згiдно з цим документом, 28 ачня 1934 р. пресвгтер громади К1ндрат Шкурський, один iз найактивнiших служителiв мiжвоенного перiоду на Волинi, спираю-чись на статтю I. Проханова «Заклик до воскресiння» (журнал «Евангельськая вера», 1928) навчав вiруючих засад евангельського життя. Зокрема вш переконував члешв церкви, що евангельськi християни повинш дбати не лише про духовну досконалють, а й про зовшшню чистоту, «християнський порядок» у будинках та на подвiр'ях, висаджувати квiти, плодовi дерева, пiклуватися про городину тощо[6].
Заклик I. Проханова прикрашати стiни будинкiв текстами зi Святого Письма реалiзовувався у тому, що у домiвках евангельських християн, як i в 1хшх будинках молитви, часто знаходилися картини з написаними чи виши-тими вiршами з Бiблil. 1з фотографiй мiжвоенного перiоду дiзнаемося, що цi тексти були переважно украшською, iнодi польською чи росшською мовами. Також поширеним серед евангельських вiруючих було вишите зображення Бiблil i чашi на фош квiтiв. До того ж на стшах 1хшх будинкiв часто можна було знайти, о^м амейних фото, свiтлини громади або вщомих проповщ-ник1в, лiдерiв протестантiв, зокрема I. Проханова, В. Марцинковського та ш.
Вщвщуючи евангельську громаду в Кейзиках Вшенського воеводства, К. Шкурський помгтив ткаш вироби, виконанi у складшшш технiцi, нiж на його батьывщиш. Наприклад, селяни на Волиш та Полiссi у домашнiх умовах виготовляли ткаш вироби з найпростшим полотняним переплетенням, вико-нуючи !х на двох пiднiжках верстата. Це було однотонне або смугасте ткання. Побачеш ж К. Шкурським вироби виготовляли за допомогою 4-16 пщшжюв, що давало змогу зробити рiзнокольоровi вiзерунки. К. Шкурський запросив
[5] J. Kozaczuk. «Dzial rolniczy. Sposob sadzenia drzew owocowych», Ewangeliczny Chrescijanin, № 3 (1935): 24-26.
[6] Ksi^ga protokolowa Zboru Ewangelicznych Chrzescian w Kostopolu, 33, ApxiB церкви 6ХБ у м. Костополi.
майстринь iз Кейзикiв, навчити ж1нок евангельсько1 громади у Костополi такому виду ткання. Вщтак одна iз найкращих ткаль серед вiруючих у Кейзиках Лiдiя Медюхо впродовж кшькох мiсяцiв 1936 р. навчала костопiльських жiнок ткати покривала, килими, скатертини з вiзерунками[7]. Нашi сучасники, якi пам'ятають К. Шкурського, згадували, що впродовж всього свого життя вш дбав про вищий культурний рiвень вiруючих, особливо молодих, навчаючи !х елементарних правил етики й етикету, взаемин мiж людьми, культурi мови та працi, всшяко сприяв тому, щоб молодi люди отримували свiтську освiту. Усе це вш супроводжував повторенням своерiдного гасла як «прохашвсько1» щек «Ви у всьому повинш бути вищими на щабель вщ шших»[8].
Часто мiсiонерам та проповiдникам евангельських християн доводилося працювали не лише в духовному напрямку, а й навчати селян грамоти, правил поведшки, будiвництву хлiвiв, створенню собi вiдповiдних санiтарних умов, пошиттю одягу, вчити носити спщню бiлизну, пiклуватися про власне здо-ров'я тощо. Саме пiклування про здоров'я, а також, звичайно, про високий моральний стан, спонукало евангельських вiруючих вiдмовитися вiд вживан-ня алкоголю та тютюну. А Г. Домашовець у журнал «Шсланець правди» додавав: «Хоч вiруюча молодь вшьна вiд алкоголю та тютюну, проте мае часто iншi тягар^ а саме: ненормальне харчування, невщповщний одяг та нечистоту»[9], якi стоять на перешкодi доброму здоров'ю людини.
Не останньою проблемою загально1 культури евангельських вiруючих на Волинi та Полюс була малограмотнiсть, особливо, старшого поколшня, народженого в умовах Росшсько1 iмперil. Один iз тогочасних мiсiонерiв на Волинi, а згодом письменник, !ван Барчук згадував, що у 1923 р., мандрую-чи селами Волиш та Полюся, вiн вщвщав евангельську громаду у с. Велиы Цепцевичi. Проповiдь на богослужiннi в цш громадi проголошував п'ятнад-цятилгтшй юнак, тодi як дванадцять сивочолих вiруючих чоловiкiв просто сидiли на лавк Виявилося, що всi вони були неписьменними i не могли тлу-мачити Бiблiю[10].
Так, за твердженнями Л. Жабка-Потаповича, на 30 млн. населення Польщi було 10 тис. католицьких i 2 тис. православних священиыв i лише близько 300 евангельських проповщниыв усiх конфесш. З них тiльки 5% мали вищу освгту, 15% — середню, 40% — початкову, а решта були малограмотш. Л. Жаб-ко-Потапович вважав, що серед слов'янських проповщниыв ледве можна було нарахувати десять оаб iз вищою i середньою освгтою[11]. Безперечно,
[7] 1нтерв'ю з Гай (Примак) Надieю Якiвною (1939 р.н., с.Головин, Рiвненська обл., проживав в м. Рiвному), записане Бородинською Л.1. 15.10.2015, Архiв 1сторичного товариства «Сувш».
[8] 1нтерв'ю з Гай (Примак)... записане Бородинською Л.1. 4.02.2016, Архш 1сторичного товариства «Сувiй»; 1нтерв'ю з Корнiйчук Марieю Максимовною (1942 р.н., с.Топча, Рiвненська обл., проживав в м. Равному), записане Бородинською Л.1. 30.09.2015, Архтв 1сторичного товариства «Сувш».
[9] Гр. Домашовець, «1з циклю «Молодечi чесноти», Пiсланець правди, № 4 (1937): 78-80.
[10] Мих. Подворняк, Життя з плодами. Життя i праця проповедника 1вана Барчука (Торонто, Кшвленд: Дорога правди, 1986), 27.
[11] «Наблюдательная вышка», Верность, № 12 (1931): 15.
мaлогрaмотнiсть вiруючих позначалася й на низькому рiвнi проповiдей, що знаходило вщображення нaвiть у характеристиках евангельських громад дер-жавними чиновниками рiзних рiвнiв. Зокрема, характеризуючи керiвникa релшйно! громади, чиновники вказували й на рiвень його освiти та володшня державною мовою. Наприклад, у полщейськш розвiдцi про громаду евангельських християн у с. Городищi Волинського воеводства про пресвгтера церкви А. Павлюка (1896 р. н.) сказано, що вш «вщзначаеться пропагандистськими здiбностями, хоч i мае низький освгтнш рiвень, виявляе оргaнiзaторськi шь щативи, завдяки чому впливае на оточення». А про проповiдникa ще! ж громади П. Дудюка (1887 р.н.) вщзначено, що вiн мав домашню освiтa, а «стиль його мови у тлумаченш уривкiв i цитат з ввангелп — простакуватий, оскiльки вiн послуговуеться примiтивними прикладами з життя i природи, яы слабко в'яжуться зi змiстом вчення»[12].
Отже, перед евангельськими християнами стояло двi нaгaльнi освiтнi про-блеми: не лише запровадження духовного навчання, але й подолання мало-грамотност у середовищi громад. На жаль, в умовах мiжвоенноl Польщi не вс дiти евангельських вiруючих мали можливiсть навчатися у школi, оскшьки не мали документiв, як1 засвщчували !хне народження. (Мiсцевa влада вщмо-влялася робити записи до книг громадянських стaнiв для вiруючих iз неза-реестрованих у воеводськiй упрaвi релiгiйних громад). У цих умовах осв^ш функцп брали на себе недшьш школи, якщо тaкi були при громадах, де по-ряд iз вивченням Бiблil учнi оволодiвaли основами елементарно! грaмотностi. Окрiм того, уах членiв громад, незалежно вщ вiку, навчали грaмотi та основам християнсько! етики при молодiжних гуртках[13]. Наприклад, у серединi 20-х роыв ХХ ст. 1ван Барчук та Глaфiрa Мельник проводили двомiсячнi курси гра-моти для евангельсько! молодi у с. Рiдковi[14].
Водночас спшьнота евангельських християн сприяла здiбним молодим служителям здобути як духовну освгту, так i пiдняти рiвень загальних знань, на бiблiйних чи регентських курсах, а найбшьш обдaровaнi молодi люди мали можливiсть навчатися у Бiблiйнiй школi у с. Радост поблизу Варшави. По-казовими з погляду здобуття освiти е долi двох вiдомих у протестантському середовищi дiячiв: композитора i диригента Артема Казимирського (1900 — 1974 рр.) i поета, письменника й редактора Михайла Подворняка (1908 — 1994 рр.). Обидва не змогли отримати шкшьну освгту в дитинствi, оскшьки батьки були дуже бiдними i не могли забезпечити навчання. Обдарований А. Кази-мирський 1928 р. отримав запрошення вiд Бiблiйного шституту Мудi в Чикаго навчатися на музичному вщдш. Готуючись до навчання в шституп, вiн мав вивчити англшську мову, заради чого вступив на бiблiйнi курси у Варшавь Однак там пiд впливом виклaдaчiв та iнших студентiв вiдмовився вщ думки
[12] Держархiв PiBHeHCbKo'i обл., ф. 30, оп. 18, спр. 1975, арк. 115, 115 зв, 120, 120 зв.
[13] «Наблюдательная вышка», Верность, № 12 (1928): 15; «Statut chrzescijanskiej mlodziezy przy ewangelicznych zborach», Ewangeliczny Chrzescijanin, № 1 (1936): 12-14.
[14] Подворняк, Життя з плодами, 32.
навчатися на iншому континентi й залишився у столицi Польщк Вiдтак bïh навчався на курсах початково!' польсько!" школи, а згодом у музичному учили-щi, яке не завершив шсля двох роив навчання через брак кошт!в. У 30-х роках ХХ ст. А. Казимирський оргашзував низку регентських курав у евангельських громадах Волиш та Полюся[15].
М. Подворняк навчався самотужки, аж поки не став членом громади евангельських християн, де талановитому юнаку запропонували вчитися цшеспрямовано. 1929—1930 рр. вiн навчався у бiблiйнiй школi у с. Радоси, 1937—1939 рр. — у Бiблiйнiй семiнарiï у Варшавi. Вже тодi його художнi й по-етичш твори почали друкувати в евангельськш перiодицi. А у пiслявоенний перюд вiн став найвiдомiшим украшським евангельським письменником в емпраци[16].
ввангельсьи лщери всiляко заохочували рiзнобiчне навчання вiруючих, але водночас не рекомендували вщвщувати театр i кiно, очевидно, розщню-ючи ix не як один iз способiв пiзнання дiйсностi i культурного розвитку, а як розвагу, що не личить евангельським християнам. А вщвщування танщв, мо-лодiжниx вечiрок, а також весiлля представнийв iншиx конфесiй взагалi вва-жалося аморальним, за що могли навгть виключити з числа членiв громади[17].
Ще однiею характерною рисою культури життя евангельських християн мiжвоенноï Польщi була низька громадянська свiдомiсть i водночас настшли-ве прагнення утвердити il з боку релiгiйниx лiдерiв. Ставлення евангельських християн мiжвоенноï Польщi до суспiльства та держави Грунтувалося на базi положень вiровчення, укладеного I. Прохановим. Офiцiйно це вiровчення було прийнято Союзом слов'янських громад евангельських християн на з'1зд 1937 р., але оскшьки генеалогiчно евангельсьи християни Польщi були взае-мопов'язаш з росiйським евангельським християнством, то основш позици" 1'хнього внутрiшнього життя зб^алися. ввангельсьи християни виступали за вщокремлення церкви вiд держави. Проте вони визнавали, що в питаннях суспшьного життя церква повинна шдпорядковуватися державним законам, якщо вони не суперечать свгтоглядним засадам евангельських християн[18].
Оск1льки до громад евангельських християн входили представники рiзниx соцiальниx верств i нащональностей (переважно украïнськi та бшорусьи селяни), то духовним керiвникам союзу доводилося докладати чимало зусиль у виxованнi доброчесних громадян польсько!" держави. Прикладом опiки цими питаннями було висв^лення на з'1'здах позицiй евангельських християн щодо ставлення вiруючиx до сво'1'х громадянських обов'язйв.
[15] Автобiографiя Артема Казимирського. 11 березня 1967 р. Котя, ApxiB 1сторичного товариства «Сувiй».
[16] «Письменник Михайло Подворняк», Пiсланець правди, № 9-10 (1994): 3-11; 1нтерв'ю з Дудар (Подворняк) Любов'ю 1ван1вною (1948 р.н., с.Хотовиця, Терноп1льська обл., проживав в м.Ршному), записане Бородинською Л., Матвшчук Н. 9.10.2015, Архш 1сторичного товариства «Сувiй».
[17] «Предписания для юношей», Христиансткий союз. № 8 (1930): 254; Ksiçga protokolowa Zboru Ewangelicznych Chrzescian w Kostopolu, Архiв церкви 6ХБ у м. Костопол^
[18] Шендеровский, Евангельские христиане, 485.
Так, наприклад, на з'ïздi, що вщбувся 1925 р. у м. Брест! лщер евангельських християн Польщi Л. Шендеровський виступив i3 рефератом «Ставлення евангельських християн до суспшьства та держави», де посилаючись на слова i3 Бiблiï, розкрив особливостi життя евангельських християн у суспшьствь Змiст основного питання, висвгтленого у рефератi, зводився до наступного: «Як послужити суспiльству i державi?» «Ми повиннi нести народовi свiтло, — зауважував Л. Шендеровський, — повинш показати зразок евангельського життя у вах напрямках, а саме: обов'язково, щоб нашi родини, будинки i го-сподарства були утримуваш у чистоста i порядку; щоб нашi поля були зораш i засiянi, як приклад працьовитосп i зразкового порядку, щоб наша участь у всшяких суспiльних зiбраннях була прикладом розумних, корисних порад»[19]. Доповiдач зазначав, що у випадку надiлення громадськ1стю чи державою ко-гось iз евангельських християн керiвними обов'язками, вони мають викону-вати 1'х винятково добросовiсно. Л. Шендеровський закликав евангельських християн впливати як на внутршш переконання, моральнють, так i на зов-нiшнi аспекти життя сшвгромадян з метою покращення духовно!', культурно!', матерiальноï сфер 1'х життедiяльностi. Це можна зробити шляхом поширення поглядiв евангельських християн про любов та справедливiсть до вах, уни-кання сварок i суперечок, а також шляхом боротьби з наркомашею та алко-голiзмом. «Якщо люди матимуть тверезий i свгтлий розум, — йшлося у рефе-ратi, — то продуктивнiсть рiзних галузей працi набере великого розвитку»[20].
Одним iз способiв виховання зразкових громадян було вiдвiдування ду-ховними лщерами евангельських християн мiсцевих громад i проголошення повчальних виступiв. Наприклад, у лютому 1925 р. Л. Шендеровський з щею метою оргашзував спещальне повчальне зiбрання у с. Поромiв Володимирсь-кого повiту Волинського воеводства, де були присутшми бшя 100 осiб посль довникiв, а також представник пов^ово!" влади[21].
Якщо моральне життя вiруючих удосконалювалося, а матерiальне — на-бувало вищого рiвня, то у громадському житп евангельськi християни були досить пасивними. Про це часто зазначалося у звгах повiтових i воеводських керiвникiв, якi характеризували окремi евангельськ1 групи, поширеш на тiй чи шшш територй". Це можна пояснити тим, що евангельсьи вiруючi, досте-менно не знаючи ставлення держави до 1'хньо'1' течи", боялися виявляти себе, а також тим, що переважна 1'х кшьисть була малоосвiченими селянами, яй просто турбувалися про благополуччя родини[22].
У полiтичному життi держави переачш евангельськ1 вiруючi брали мшь мальну участь. Проте керiвництво Союзу слов'янських громад евангельських
[19] Protokol 3-go Zjazdu Zjednoczenia Ewangelicznych Chrzescijan i Baptystow w Polsce, odbytej w Bresciu n/B 17-19 wresnia 1925 r., Ksiçga protokolow z posiedzen Zarz^du - Komitetu Zwi^zku Ewangelicznych Chrzescijan i Baptystow, 45-65.
[20] Там само.
[21] Archiwum Akt Nowych w Warszawie (AAN), Zespol «Ministerstwo Wyznan Religijnych i Oswiecenia Publicznego» (MWRiOP), sygn. 1444, str. 228.
[22] AAN, MWRiOP, sygn. 1412. str. 1-3.
християн нaцiлювaло !х виконувати сво! громадянськ1 обов'язки. Одним iз таких громадянських обов'язкiв була участь у виборах. Президент союзу у 1932 р. ви-давав вщозви, в яких закликав евангельських християн активно брати участь у виборах. Бшьше того, знаходимо шформацш про передвиборчi аптацшш моменти серед евангельських християн. Так, Л. Шендеровський повщомляв Мшютерство релiгiйних визнань i народно! освгти, що пiд час виборiв до парламенту у 1932 р. Союз слов'янських громад евангельських християн i вс його громади були на боцi урядового списку i згiдно з вiдозвою виданою президентом союзу голосували за той список сaмi й шших закликали до цього[23].
У друкованому оргаш союзу «Ewaпgeliczпy СЬггевсцашп» за 1935 р. мюти-лася замгтка про вибори до сейму 8 вересня i сенату 15 вересня 1935 р. У ма-терiaлi було викладено новi положення про вибори, згщно яких голосування мало вщбуватися не за полiтичнi парти, а за кaндидaтiв на посшв вiд окруж-них зборiв. Тут були вмщеш також позицп члешв Союзу слов'янських громад евангельських християн в Польщi стосовно виборiв: «Вс пiдемо на вибори i будемо голосувати за людей, яы користуються довiрою, щодо яких маемо впевнешсть, що у спiвпрaцi з урядом вони сприятимуть у майбутньому змщ-ненню могутносп i полiпшенню добробуту громадян Речi Посполито!. Вико-нуймо свш громадянський обов'язок»[24].
Особливо позитивне ставлення евангельсью християни виявляли до влади, зокрема до Президента Речi Посполито!, що загалом характерне для по-лякiв, а у евангельських християн воно пщсилювалося вiровченням, у якому говорилося: «ввангельсьы християни визнають за святий обов'язок здшс-нювати молитви, прохання та подяки за вах людей i за владу»[25]. Оскiльки вся влада з волi Божо!, вважали вони, то необидно пщпорядковуватися !"! постановам. Так, наприклад, шсля смертi президента Друго! Речi Посполито! Юзефа Пшсудського у кiлькох номерах журналу «Ewangeliczny СЬггевсцашп» вмiщувaлися стaттi присвяченi дiяльностi й остaннiм хвилинам життя президента, евангельсьы християни висловлювали свш смуток i водночас подяку Боговi за лiдерa держави[26].
У цьому ж номерi журналу вмiщенa розповщь пресвiтерa ковельсько! громади Ф. Венцкевича про його подорож разом iз родиною та шшими керiвни-ками Союзу до м. Кракова на Вавель, де знаходився надгробок з останками Юзефа Пiлсудського, а також про !хню участь у нaсипaннi пагорбу в Совинш на честь незалежносп Польщi[27]. Таким чином духовнi керiвники евангельських християн власним прикладом демонстрували одновiрцям не просто ло-яльне ставлення до держави, а патрютизм, характерний для полякiв.
[23] AAN, MWRiOP, sygn. 1445. str. 261-262.
[24] «Wybory do Sejmu i Senatu», Ewangeliczny Chrzescijanin, № 6 (1935): 15.
[25] Шендеровский, Евангельские христиане, 486.
[26] L. Szenderowski «W XVII-t^ rocznic^», Ewangeliczny Chrzescijanin, №7 (1935): 10.
[27] Fr. Wi^ckiewicz, «Kilka slow o pielgrzymce na Wawel i Sowiniec», Ewangeliczny Chrzescijanin, №7 (1935): 10-12.
Загальнонародним святом для Польщi вважався День народження Президента. Для евангельських християн це була ще одна можливють виявити свою лояльшсть до держави. Перший День народження ^натая Мосцщького на посту Президента вони вщзначили урочистим зiбранням, яке вщбулося пiд керiвництвом Л. Шендеровського, який у свош промовi порiвняв iснування евангельських християн в умовах Росшсько! Гмперп та Польщi, вщзначивши, що остання виявила цiлковиту релшйну толерантнiсть. Пiд час богослуж1ння було здшснено молитву за президента ПольщГ, його керiвництво державою та за всю Рiч Посполиту[28]. Вiд iменi союзу президентовi держави надiслали вгтальну телеграма, текст яко! надрукували також у часопис евангельських християн, очевидно з метою прилучення членiв союзу до патрютичних на-стро1в духовних керiвникiв.
Варто зауважити, що кшьысть полякiв серед представникiв цього вГро-визнання була незначною i саме вони вщгравали роль польських патрютав у союзi. Бiльшiсть членiв Союзу слов'янських громад евангельських християн складали жителi Волинi та Полiсся, яы належали до незаможно! i навгть бщно! верстви населення, а !х нацiональна свщомють була на низькому рГвш. Тому вони не могли вщстоювати сво! нацiональнi iнтереси у релшйному середови-щГ, як це робили, наприклад, укра!нщ-баптисти Галичини[29]. Пщвищенню укра!нсько! нацюнально! свщомосп не сприяв Г той факт, що бшьшють духовно! лгтератури була видрукувана росшською та польською мовами. ВГдтак, це впливало Г на вживання мови у богослужшш. Часто переважна частина бого-служ1ння вщбувалася чужою для украшщв мовою, винятком були тлумачення проповщей, яы мюцевГ проповщники здшснювали рГдною мовою.
До Союзу слов'янських громад евангельських християн входили украшщ, поляки, росГяни, чехи та ш., вщповщно мала бути мГжнацюнальна толерант-нють. Таи позицГ! евангельських християн зумовлювало й !хне вГровчення: «Люблячи свш народ Г будучи готовим вщдати для його добра свое життя, ми не можемо в ¡м'я ще! любовГ ненавидгти якийсь шший народ. особливост народГв не повинш слугувати сваркам Г вшнам»[30].
Отже, у час свого становлення спшьноти евангельських вГруючих намага-лися прищепити сво!м послщовникам найкращГ позитивш риси, притаманш християнину: грамотшсть, працьовитють, прогресивнють, актившсть, аку-ратнють, вихованють, доброчеснють, гщнють Г понад усе вщповщальшсть. Особливу увагу евангельсью християни звертали на покращення господарю-вання Г пщвищення грамотность Все це сприяло як духовному Г сощально-му утвердженню евангельських християн, так Г приваблювало до спшьноти представниыв шших конфесш Г зумовлювало кшьысне зростання громад. ввангельсьы християни виступали за невтручання держави у внутршш пи-тання церкви. У той же час вони визнавали, що в питаннях суспшьного життя
[28] Лпа1о1 081ро^', «^"го^о По81о]педо 8о1ешгап1а», ЕшапдеИсгпу СЬггевс^ашп, № 1 (1936): 5.
[29] Центральний державний кторичний арх1в Украши, м. Львш, ф. 427, оп. 1, спр. 1498, арк. 1-2.
[30] Шендеровский, Евангельские христиане, 486.
церква повинна пщпорядковуватися державним законам. ЛГдери евангельських християн стояли на позищях польських патрютав та прагнули виховати у члешв громад почуття доброчесних громадян держави у дус поважного ставлення !х до виконання громадянських обов'языв.
КЕРЕКЕЫСЕБ
ЛгсЫшиш Лк ЫошусЬ ш Шаг82аш1е (ЛЛЫ), 2еэр61 «М1п181ег81шо Шугпап Яе11д1;пусЬ 1 Оятесеша РиЬЦсгпедо» (МШШОР), 8удп. 1444, 81г. 228.
ЛЛЫ, МШЯЮР, 8удп. 1412. 81г. 1-3.
ЛЛЫ, МШЯЮР, 8удп. 1445. ¡¿г. 261-262.
Т8еп1га1пу1 deгzЬavпyi 1э1огусЬпу1 агкЫу
икга1пу, ш. ьу1у, £ 427, ор. 1, эрг. 1498, агк. 1-2.
ЭеггЬаупу^ агкЫу Шупеш^ оЬЫИ (ЭеггЬагкЫу ШупешЫ оЬ1.), £30, ор. 18, эрг. 1599.
ЭеггЬагкЫу Шупешко! оЬ1., £. 30, ор. 18, эрг. 1975, агк. 115, 115 гу, 120, 120 гу.
1п1егу1и г На1 (Ргушак) Nadiieiu Уакупош (1939 г.п., э.Но1оууп, Riупeпska оЬ1., pгoгЬyуaie у ш. Riупoшu), гаруэапе Boгodyпskoiu Ь.1. 15.10.2015, ЛгкЫу ЫогусЬпоЬо 1оуагуэ1уа «8иуп».
Iпteгуiu г КогписЬик Maгiieiu Maksyшiупoiu (1942 г.п., э.ТорсЬа, Riупeпska оЬ1., pгoгЬyуaie у ш. Rivnomu), гаруэапе Boгodyпskoiu Ь.1. 30.09.2015, ЛгкЫу ЫогусЬпоЬо 1оуагуэ1уа «8иуЦ».
Avtobiohrafiia ЛЛеша КагушугэкоЬо. 11
Ьeгeгпia 1967 г. Кориа, ЛгкЫу ЫогусЬпоЬо 1оуагуэ1уа «8иуи».
Кэ^а рго1око1ош г ро8!ес12еп 2агг^и -КошйеШ Zwi^zku Ewange1icznych СЬггевсцап i Вар1уэ1ош.
Кэ^а рго1око1оша 2Ьоги Ewaпge1icгпycЬ СЬггеваап ш Коэ1оро1и, 33, ЛгкЫу 1эегкуу УеКЬВ и ш. Коэ1ороИ.
МукЬаИо Podуoгпiak, 2ЬуШа г p1odaшy. 2ЬуШа i рга!8!а pгopoуidпyka 1уапа ВагсЬика (Тогоп1о, K1iv1end: ЭогоЬа pгaуdy, 1986).
I. 8. РгокЬапоу, V Койе Rossii (СЫк^о: Iгd-уo Vseшiгпogo 8оуига Yeуaпge1skikЬ КЬпэНап, 1992).
Lyudуig 8Ьeпdeгoуskiy, Yeуaпge1skie кЬпэНапе. VoггoгЬdeппoe eуaпge1skoe dуiгЬeпie у !81опсЬе8коу kЬгistiaпskoy tseгkуi: istoгicЬeskiy осЬегк (Х1Х-ХХ уу.), (Тогоп1о: Iгdaпie Kaпadskogo 8оуига eуaпge1skikЬ kЬгistiaп, 1980).
Л. ОЭ1РОШ, «Gospodaгstwo Ewaпge1icгпe», Ewaпge1icгпy СЬгевсуапт, № 1-2 (1935): 21.
Когасгик. «Dгial гo1пicгy. 8роэ6Ь sadzeпia drzew owocowycЬ», Ewaпge1icгпy СЬгевсцашп, № 3 (1935): 24-26.
Нг. Domashovets, <Лг tsyk1iu «Mo1odecЬi cЬesпoty», Pis1aпets pravdy, № 4 (1937): 78-80.
«NaЬ1yudate1пaya ууэЬка», Veгпost, № 12 (1931): 15.
«NaЬ1yudate1пaya ууэЬка», Veгпost, № 12 (1928): 15.
«8tatut сЫгеэсЦапэНе; ш^сЫегу рггу ewaпge1icгпycЬ гЬогасЬ», Ewange1iczny CЬггescijaпiп, № 1 (1936): 12-14.
«Руэшеппук МукЬаИо Podуoгпiak», Pis1aпets pravdy, № 9-10 (1994): 3-11.
«Pгedpisaпiya d1ya уипоэЬеу», KЬгistiaпstkiy эоуиг. № 8 (1930): 254.
«ШуЬогу do 8е;ши i 8eпatu», Ewaпge1icгпy СЬггевсЦашп, № 6 (1935): 15.
Ь. 8гeпdeгowski «Ш XVII-Ц госгшс^»,
Ewange1iczny СЬггевсцашп, №7 (1935): 10.
Бг. Wifckiewicг, «КИка sl6w о р!е^ггушсе па Wawe1 i 8owiпiec», Ewange1iczny СЬггевсуашп, №7 (1935): 10-12.
ЛпаМ 0sipow, «8wifto Dostojпego
8o1eпiгaпta», Ewange1iczny СЬггевсуашп, № 1 (1936): 5.
