CC BY
134
УДК 37.014.522(525(477)
Р. I. ПАХОЛОК
РЕФОРМА БОГОСЛОВСЬКО1 ОСВ1ТИ В ГАЛИЧИН1 (1929-1944 РР.)
Висвтлюеться проблема реформування богословськог oceimu в Галичиш в 1929—1944 рр., яку здшснювали визначт церковш дiячi, митрополит Андрш Шептицький та отець-ректор Йосиф Слтий. Проаналiзовано процес освтньоi реформи та ii значення для Украшськоi Греко-КатолицькоЧ Церкви i на^онально! iсторii.
Ключовi слова: богословська освта, богослов 'я, богословська академiя, освтня реформа.
Р. И. ПАХОЛОК
РЕФОРМА БОГОСЛОВСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ В ГАЛИЧИНЕ (1929-1944 ГГ.)
Рассмотрена проблема реформирования богословского образования в Галичине в 1929—1944 гг., организаторами которого были выдающиеся церковные деятели, митрополит Андрей Шептицкий и отец-ректор Иосиф Слипый. Проанализирован процесс образовательной реформы и ее значение для Украинской Греко-Католической Церкви и национальной истории.
Ключевые слова: богословское образование, богословие, богословская академия, образовательная реформа.
THE REFORM OF THE THEOLOGICAL EDUCATION IN GALICIA (1929-1944)
This article highlights the problem of the reform of the theological education in Galicia (1929—1944), which was made due to such promient church leaders as Metropolitan Andrey Sheptytsky and Rector Yosyf Slipyi. The process of educational reform and its meaning for Ukrainian Church in particular and national history in general is analyzed.
Keywords: theological education, theology, theological academy, educational reform.
Упродовж Bciei' свое! icTOpii' Украшська церква придшяла особливу увагу навчанню i вихованню кандидалв у священицький сан. Освиа духовенства в Галичиш шднялася на новий рiвень тсля того, як у 1783 р. у Львовi було ввдкрито Генеральну духовну греко-католицьку семшарш. До розбудови цього навчального закладу, що примножував традици високо! украшсько! духовности спричинилися визначш дiячi Украшсько! Греко-Католицько! Церкви (УГКЦ). Ректорами семшарп, зокрема, були майбутш митрополити А. Ангелович i Г. Якимович, епископи М. Скородинський та I. Бохенський, професорами - майбутнш митрополит, кардинал М. Левицький i церковний iсторик М. Гарасевич [15, с. 120]. Разом i3 Львiвською духовною семiнарiею вiд к1нця XIX ст. майбутшх греко-католицьких священнослужителiв готували семшарп в Перемишлi, Станiславi (ниш 1вано-Франшвськ), Пряшевi (Словаччина), а також Мала семiнарiя i Папська семiнарiя в Римi [8, с. 80-87].
Митрополит А. Шептицький, який був авторитетним вченим (доктор богослов'я та доктор фшософи i права), дшсним членом НТШ i створив значний доробок в галузi богослов'я, юторп, фшософп, мистецтвознавства, взявся за реалiзацiю реформи богословсько! освiти в Галичиш як тшьки очолив в 1901 р. УГКЦ
У радянський перюд в ютори украшсько1 культури i педагогiки ця проблема була повшстю замовчувана з огляду на вороже ставлення офщшно1 комушстично1 влади до УГКЦ та li iнституцiй. Украшська дiаспора, в середовищi яко! перебували окремi викладачi i чимало вихованщв Греко-католицько1 богословсько1 академп у Львов^ спiльними зусиллями уклала монументальний трьохтомний збiрник «Свиильник ютини» (1971, 1976, 1983) за загальною редакщею П. Синищ, до якого увiйшли джерела i матерiали, що дають змогу прослвдкувати головнi етапи реформи богословсько1 освiти в Галичинi.
Повнокровне вивчення ще1 важливо1 сторiнки в юторп вичизпяно1 освiти, педагогiки i науки розпочалося тсля ввдновлення державностi Украши в 1991 р. Загальна оцшка становления i розвитку богословсько1 освии в Галичинi подана в наукових працях М. Гайковського, Л. Геник, М. Марусина, Ф. Стеблiя. В роботах окремих авторiв (I. Гриньох,
В. Ленцик, А. Пекар й ш.) проаналiзовано роль натхненника освиньо! реформи в УГКЦ -митрополита А. Шептицького. 1сторик1в особливо щкавила постать ключово! фiгури ще! реформи - отця-ректора богословсько! академи, доктора богослов'я, професора догматики Йосифа Слiпого, тож його органiзаторський, науковий i педагогiчний внесок в реатзащю богословсько! освiти в Укра!ш осмислено в монографiчних дослiдженнях О. Гришва та Я. Пелiкана, статтях Е. Бистрицько!, В. Гаюка, В. Лаби, О. Соловiя, О. Сурмач, I. Хоми, А. Федуника. Дiяльностi Наукового богословського товариства у Львовi присвятили сво! працi Н. Матлашенко i М. Чубатий.
Загалом можемо констатувати, що завдяки iсторiографiчнiй традици укра!нсько! дiаспори за роки незалежностi нашо! держави грунтовно вивчено iсторiю становления i функцiонування Греко-католицько! богословсько! академи у Львова Правда, всi публшаци названих авторiв тяжiють до богословського аспекту проблеми або ж прочитують !! в контекстi церковно! ютори Укра!ни.
Мета статтi - показати реформу богословсько! освии в Галичинi у 1929-1944 рр. як науково-педагопчний феномен, коли, долаючи несприятливi суспiльно-полiтичнi обставини, и органiзатори явили свiтовi нову вищу богословську школу iз плеядою блискучих викладачiв-учених та учшв, що зберегли вiдданiсть Богу, церкш та укра!нському народу.
Задекларувавши осв^ню реформу, провiдники УГКЦ вбачали !! головним завданням створення богословсько! академи. Першим кроком до втшення задуму стало заснування богословського факультету Львiвського таемного унiверситету, який почав функцюнувати в 1920 р. У структурi унiверситету були 3 факультети, 15 кафедр, 54 професори, 1500 студенлв. Але в 1925 р. польська влада закрила цей навчальний заклад [2, с. 45].
Тимчасова невдача не розчарувала А. Шептицького у проведенш осв^ньо! реформи. Тим бшьше, що в здшсненш сво!х плашв вiн мiг опертися на здiбного органiзатора богословсько! освiти Й. Слшого, який зарекомендував себе енергiйним i вмiлим ректором Львiвсько! духовно! семшари (вiд 1925 р.), iнiцiативним керiвником Богословського наукового товариства (засноване в 1923 р.), ерудованим редактором часопису «Богословiя» та шших релiгiйно-церковних видань.
За дорученням митрополита Й. Слiпий, колишнш вихованець фшософсько-богословських факультетiв в 1нсбруку та Римi, вирушив у подорож Захвдною Свропою, щоб ознайомитися з оргашзащею навчально-виховного процесу на вищих богословських студiях в 1тали, Нiмеччинi, Францi!, Великий Британi!. Задля закладення мiцного фундаменту пiд побудову богословського вузу европейського значення вш особисто пiдготував статути для богословсько! академи у Львова Освiтньою реформою защкавилося Богословське наукове товариство, члени якого на засвданш 11 листопада 1927 р. провели жваву i конструктивну дискусiю. Товариство одностайно погодилося, що створення Академi! необхiдне насамперед через ввдсутшсть тако! iнституцi! в усьому католицькому Сходi, включаючи Укра!ну.
Пiсля затвердження статутiв Академi! митрополит А. Шептицький призначив Й. Слшого 28 лютого 1928 р. !! ректором. Урочисте ввдкриття Греко-католицько! богословсько! академи у Львовi 6 жовтня 1929 р. можна вважати епохальною подiею в духовному життi Укра!ни. У сво!й промовi А. Шептицький сказав: «Те завдання випадае на нас передуем положення нашого краю й нашо! Церкви на пограничу захвдного i схiдного свiту. Се положення накладае на нас ролю якогось посередника помiж Сходом й Заходом. Сходови треба нам дати можливють тзнати богословiю Захiдно! Церкви, Заходови - Схвдно!» [26, с. 2]. З основною доповвддю «Значшня й устрiй Греко-Католицько! Богословсько! Академи» виступив Й. Слiпий, який констатував: «Найвищi школи е об'явом глибини ума, вогнищем науки i двигуном народного життя. Вони е найсильшшим джерелом, з якого пливе розумове життя нацi! i майстернею штелектуальних здобуткiв. Провiдиики народу дiстануть там вишколення i лелiють iдеали, що стануть сонцем у !х майбутнш працi, - там твориться духовна аристокрапя народу» [14, с. 51].
Привгальна телеграма Папи Римського Шя XI, зачитана на урочистому ввдкритп Академi!, засвiдчила, що освiтия богословська реформа, започаткована в Галичиш, мала значення для всього християнського св^. Привiтання надiслали також гетьман Укра!ни П. Скоропадський, iсторик Д. Дорошенко та багато шших ввдомих особистостей [15, с. 90-102].
За задумом iнiцiаторiв освиньо! реформи богословська наука в навчальному закладi повинна мати прикладний характер. Й. Слший щодо цього зазначав: «Чеснота вiри повинна так присвiчувати кожному в науцi богословi!, щоби та наука не була для нього мертвою теорiею, а повною життя практикою» [16, с. 52].
Впровадження програмних засад освiтньо! реформи розпочалося за найбшьш несприятливих сусшльно-полиичних умов для укра!нщв Галичини. Державна полиика польсько! влади щодо укра!нщв була шовiнiстичною i спрямовувалася на л^вдащю укра!нсько1 освiти та школи, обмеження розвитку науки i культури. Тому провiд УГКЦ виробив модерну лшгю освiтнього поступу, суть яко!, за влучним висловлюванням А. Федуника полягае в тому, що «Богословська Академiя нав'язала до свило! традици Киево-Могилянсько! Академi!, зiрвала iз епархальною загумiнковiстю та повела все навчання i виховання нових левиш шляхом всеукра!нства» [20, с. 107].
Економiчнi катаклiзми 1930-х рок1в, передуам iнфляцiя та безробiття, вiдбилися на темпах зростання Академи, адже бшьштсть !! вихованцiв вiдчували матерiальнi нестатки сво!х батьк1в. I нарештi, коли розпочалися формування адмiнiстративного апарату i професорсько-викладацького складу, набiр студенпв, пiдготовка навчальних програм i поибнишв, то проблема з комплектацiею висококвалiфiкованими педагогiчними кадрами та належним освггшм потенцiалом абiтурiентiв постала на переднш план.
Статут Богословсько! академi! передбачав функцюнування двох факультелв: богословського (почав даяти в 1928 р.) i фiлософського (1930 р.). Згiдно зi статутом, на фiлософському факультетi планувалося викладання таких дисциплiн: фiлософiя (лопка, онтологiя, критика, психологiя, iсторiя, фiлософiя), церковнослов'янська мова, еврейська, грецька i латинська мови, теодiцея, космологiя, етика, природне право, соцiологiя, педагогiка, християнська археологiя, експериментальна психологiя, граничнi питання хiмi! й фiлософi!, бiологiя, фiзика й вища математика, астрономiя, естетика, антропологiя, iсторiя мистецтва, читання й пояснення текств Аристотеля, Платона, святого Томи, новггт фiлософськi напрямки, фiлософiя релiгi!, iсторiя слов'янсько! та укра!нсько! фiлософi!, семiнар з соцiологi!, мистецтва, вибрат питання з космологi!, теодще!, етики, логiки, критики, онтологi! [14, с. 71-74].
Традицшний галицький консерватизм щодо оперативного виршення назрiлих сощальних i культурних проблем позначився на якосп викладацького складу, адже бшьштсть вчених-богословiв спочатку зайняли оч^вальну позицiю. В перший рiк дiяльностi Академi! в нiй працювали лише 3 професори i доктори богослов'я, отщ Т. Галущинський, Й. Слший i Т. Мишковський. Невдовзi на богословському факультетi лекцiйнi курси читали отщ-доктори С. Кархут (церковнослов'янська мова), Г. Костельник (лопка, iсторiя грецько! фiлософi!), М. Конрад (основи соцюлоги), Я. Левицький (пастирське богослов'я), В. Максимець (лопка, онтолот, критика, естетика), I. Гриньох (космолопя). Особистий приклад i на цьому факультетi показував Й. Слший, який викладав юторш схоластично! фiлософi! [4, с. 60].
Науковий рiвень викладачiв Академi! став невпинно зростати. Звання надзвичайних професорiв невдовзi отримали отцi-доктори I. Бучко (християнська фiлософiя), Ю. Дзерович (катехитика i педагогiка), Д. Дорожинський (каношчне право), А. Iщак (догматика, каношчне право), С. Сампара (частна догматика) та Г Цегельський (моральне богослов'я), доктори I. Свенцщький (iсторiя церковного мистецтва), М. Чубатий (iсторiя церкви) i К. Чехович (церковнослов'янська мова) [11, с. 292].
Для вдосконалення навчально! програми професорсько-викладацький склад Академи прилучився до створення нових шдручнишв, як1 видавалися в серi! «Пращ Греко-Католицько! Богословсько! Академi! у ЛьвовЬ» М. Конрад пiдготував i видав «Нарис iсторi! стародавньо! фiлософi!» у двох томах (1934), Г. Костельник - «кторш новиньо! фiлософi!», а Й. Слший -«кторш середньовiчно! фiлософi!». Маючи за плечима досввд науково! роботи, професори Академi! створили тдручники високого методичного рiвия: <^блшна герменевтика», «Патрологiя», «Катехитика», «Догматика нез'еднаного Сходу», «Церковнослов'янська граматика» [18, с. 258].
Розбудова фшософського факультету Академи дала iмпульс для припливу нових наукових сил. На вищий стутнь пiдняли рiвень викладання основних дисциплш отцi-доктори Л. Глинка, В. Лаба, Я. Левицький, I. Ф^оль, I. Сампара, Б. Липський, I. Черняк. Шсля канiкул
1939 р. в навчальному закладi планувалося вiдкрити правничий факультет, до якого був запрошений ввдомий науковець-юрист В. Старосольський [7, с. 161].
За активного сприяння професорсько-викладацького складу Академп виходять у Львовi калька наукових перiодичних видань: журнали «Богословiя» i «Нива», часописи «Пращ Греко-Католицько! Богословсько! Академп» та «Пращ Богословського Наукового Товариства», часопис-серiя «Видання Богословп». У цих та шших виданнях публiкуeться значна кшьшсть наукових праць, статей, розвiдок з юторп Церкви в Укра!ш, юторп християнства, юторп фшософп, фшософп, сощологп, педагогiки, догматики, морального богослов'я, юторп укра!нського сакрального мистецтва тощо.
Величезний внесок у становления богословсько! освии в Галичинi зробили свiтськi вчеш. Митрополит А. Шептицький надавав особливого значення вивченню студентами-богословами сакрального мистецтва, шонологп та шонографи. В однш iз сво!х мистецтвознавчих праць вш писав: «Досвiд доперва показав, що в шонах е багато щнного матерiалу - iсторичного i етнографiчного» [25, с. 3].
Основнi методолопчш принципи викладання мистецтвознавчих дисциплiн у вищш школi апробував в лекцшному курсi i на семiнарах I. Свенцщький. Вiн написав для студенпв-богословiв два пiдручники: «1конопись Галицько! Укра1ни ХУ-ХУ1 вв.» (1928), та «1кони Галицько! Укра1ни ХУ-ХУ1 вв.» (1929). Справу свого попередника продовжив знавець вiзантiйського й укра1нського середньовiчного мистецтва В. Залозецький, який з 1930 р. незмшно викладав юторш мистецтв. У журналi «Богословiя» вчений опублшував сво! науковi розвiдки «Жзантшський Ренесанс у свiтлi новiтнiх дослвдв» (1932) i «Доба Палеологiв та И мистецтво» (1933). Надзвичайною популяршстю у студентiв користувався його тдручник, присвячений ютори старохристиянського мистецтва, що вийшов з друку в 1934 р. [5].
Для поглибленого вивчення сакрального мистецтва в Академп був утворений Художпш музей, який очолив М. Драган - один з найввдомших теоретиков мистецтвознавчо! науки в Галичиш, автор книги «Украшська декоративна рiзьба ХУ1-ХУШ ст.» i двотомника «Укра1нськ1 дерев'янi церкви». За вс роки в музей придбано 1321 експонат, серед яких були давш рукописи i стародруки, рiдкiснi шони i фрагменти давнiх iконостасiв, щнш речi церковного вжитку i археолопчна збiрка.
На взiрцевому рiвнi в Богословськш академи було поставлено викладання бiблiйно!, християнсько! i церковно! археологи. На особисте запрошення митрополита А. Шептицького у 1929 р. до Львова прибув визначний археолог Я. Пастернак, який працював в рiзних чеських наукових установах, а сво!ми вiдкриттями в середньовiчних кварталах Праги здобув европейське визнання. Дослiдник багатьох тдземних архiвiв Схiдноl i Центрально! Свропи стисло i образно сформулював завдання перед студентами-богословами у контексп опанування ними основ археологiчно! науки, вважаючи галицьких священнослужителiв «новим, дуже сильним чинником на полi укра!нсько! археологi!». «Молоде поколiния духовенства, яке, попри високу богословську освiту, винесе з мурiв Богословсько! Академi!, ще й нове для нього знання рiдно! старовини, вже необхiдне ниш при культурно-осв^нш працi мiж народом, - писав вш у статп, - та конечне до ввдповвдного, наукового добування нових матерiалiв для археологи, як вихвдно! точки не лише матерiально! культури, а й юторп релiгiйних вiрувань та взагалi духовного життя людини на наших землях» [13]. З метою бшьш ефективного вивчення курсу археологi! досвiдчений науковець написав пiдручник, який призначався для студент1в Академi! i священиюв Галичини [12].
Належно вивчалась й церковна архиектура, у чому немало сприяли дослiджения мистецтвознавця В. ^чинського «Вежа i дiм Корнякта у ЛьвовЬ>, «Замкова гора св. Миколая», «Дослiди над архiтектурою собору св. Юра у ЛьвовЬ», опублiкованi в тогочаснш богословськ1й перiодицi [9, с. 145].
Окрема сторшка у спалаху «Свиильника iстини», як в Галичиш шанобливо називали Академiю, належить педагопчнш дiяльностi Б. Кудрика, який викладав юторш церковно! музики i був автором навчального пошбника для студенпв [6]. Серед свiтських вчених заслужене поцiнувания мала наукова i педагопчна праця антрополога Ю. Полянського, доктора полиичних наук О. Надраги, антрополога I. Раковського.
В Академi! постiйно працювали семiнари: правничий (кер1вник - Л. Глинка), ютори уни (М. Чубатий), ютори Укра1ни (I. Крип'якевич), мистецтвознавчий (В. Залозецький), церковнослов'янсько! мови (К. Чехович), а також гомiлетичний, бiблiйний, догматичний, катехитичний, соцiологiчний. Найкращi студентсьш роботи виходили друком у часописах «Мета», «Дшо», «Христос - наша сила» та мюячниках «Нива» i «Богословiя» [1, с. 111-112].
За десять роив юнувания Греко-католицька богословська академiя досягла рiвня найкращих теолопчних факультетiв Свропи. За цей перюд вона мала 2751 студента, серед яких були вихiдцi не тшьки з Галичини, а й з Болгари, Румунi!, Чехословаччини, Югослави, вiрнi Православно! Церкви з Волинi i Холмщини [3, с. 33]. Науковий персонал в нш нараховував 14 професорiв, 6 доцентiв i 18 !х заступников.
Викладачi Академi! брали активну участь у мiжиародних з'!здах, конференцiях, виступали органiзаторами i ствзасновниками рiзних товариств. За короткий перюд !хш науковi здобутки стали ввдомими в Галичинi та далеко за !! межами. Ректор Й. Слший мрiяв про перетворения iснуючого навчального закладу в Укра!нський релiгiйний ушверситет, але на перешкодi стала Друга свиова вiйна i бiльшовицька окупащя захiдноукра!нських земель.
У час панування бiльшовизму в Галичинi у 1939-1941 рр. Академiя не дiяла. Ввдновилася вона восени 1941 р. за умов нацистсько! окупацi!. Наукова-педагогiчна конференщя викладацького складу вiдбулася 21 серпня 1941 р. Професорська колегiя затвердила вс предмети, що викладалися перед вшною [22]. У 1941/42 н. р. звичайних професорiв було 3, надзвичайних професорiв - 2, доцеипв - 2 i !м ще допомагали 10 науковщв. У 1943/44 н. р. професорська колепя збшьшилася до 27 осiб [15, с. 51].
У 1941/42 н. р. загальна шльшсть студеипв становила 147 оиб [23]. У наступному навчальному роцi вона зросла, незважаючи на военш дi!. Всього в Академи навчалися 204 слухачiв [24]. У военний перюд налагодило свою дiяльнiсть Богословське наукове товариство, закрите восени 1939 р. Ректор Й. Слший звернувся з листом до шмецьких властей про ввдновления наукових видань i публiкацiй [21]. Такий дозвiл ректорат отримав лише наприкшщ 1943 р. У першому номерi квартальника «Богословiя», що почав виходити, було надруковано нарис Й. Слшого про розвиток релшйного укра!нського обряду.
Роль Академи в житп укра!нського народу влучно охарактеризував митрополит А. Шептицький у своему посланш 26 вересня 1938 р. з нагоди 10^ччя навчального закладу: «Наука-знания - це, по християнськш вiрi i християнськiй обичайностi, найбiльша сила народiв, це наймогутнiша пiдпора культури, поступу та нацiонально! самостiйности. Цим заслужила собi Богословська Академiя на велике признання не тшьки Церкви, але й цшого укра!нського громадянства» [14, с. 320].
Шсля вiдновления бшьшовицько! влади в Галичинi у 1944 р. Греко-католицьку богословську академiю було закрито.
Таким чином, реформа богословсько! освии, започаткована митрополитом А. Шептицьким i розгорнута отцем-ректором Й. Слшим, мала як суто позитивнi релшйно-теологiчнi результати, так само, i в суспiльно-полiтичному та нацiональному житп укра!нського народу, !! широкий ввдгомш докочуеться до нашо! сучасност! Богословська академiя у Львовi пiдияла науковий рiвень греко-католицького духовенства, стала справжшм потужним iнтелектуальним центром, базою духовного й нацюнального вихования укра!нства. I! учш, внаслiдок насильства комунiстичного режиму, створили в пiдпiллi катакомбну Церкву, яка до к1нця зберегла вiрнiсть Боговi та Укра!нi.
Л1ТЕРАТУРА:
1. Бистрицька Е. Йосип Слiпий - оргашзатор богословсько! науки в Украш / Е. Бистрицька // Патрiарх Йосип Слiпий як визначний укра!нський iерарх, науковець та патрiот. Матерiали Млжнародно! науково! конференци (20 вересня 2002 р., м. Ки!в). - К., 2003. - С. 106-115.
2. Гайковський М. Укра!нська Греко-Католицька Церква в часи митрополитування Андрея Шептицького / М. Гайковський // Ки!вська Церква. - 2001. - № 2-3. - С. 32-38.
3. Гаюк В. Патрiарх Йосиф - подвижник богословсько! науки в Украш / В. Гаюк // Кардинал Йосиф Слший i сучасшсть: Збiрник матерiалiв Всеукра!нсько! науково! конференцп на пошанування 110-! рiчницi вщ дня народження Глави УГКЦ, кардинала Йосифа Слшого (11-12 жовтня 2002 р.). -!вано-Франювськ: Плай, 2002. - С. 27-36.
4. Геник Л. Фшософська освгта у Львiвськiй Богословськiй Академп (1928-1944 рр.) / Л. Геник // Iсторiя релшй в Украш: Матерiали VIII Мiжнародного круглого столу 11-13 травня 1998 року.
- Львiв: Логос, 1998. - С. 59-61.
5. Залозецький В. Огляд ктори старохристиянського мистецтва / В. Залозецький. - Львiв, 1934. - 112 с.
6. Кудрик Б. Огляд ктори музики / Б. Кудрик // Пращ Греко-Католиць^ Богословсь^ Академи у Львова - Львiв, 1937. - Т. XIX. - 144 с.
7. Ленцик В. Слуга Божий кир Андрей Шептицький добродш украшсь^ культури / В. Ленцик // Богословiя. - Рим, 1983. - Т. XLVII. - Кн. 1-4. - С. 151-162.
8. Марусин М. Погляд на виховання кандидапв духовного сану на Украш / М. Марусин // Богословiя. - Рим, 1963. - Т. XXI-XXIV. - Кн. 1-4. - С. 40-90.
9. Микитюк Д. Шд попелем стол^ь / Д. Микитюк // Мета. - 1936. - Ч. 6. - 10 листопада.
10. Матлашенко Н. Наукова та видавнича дiяльнiсть Богословського наукового товариства (Львш, 1923-1942 рр.) / Н. Матлашенко // Iсторiя релшй в Украш: Матерiали М1жнародного круглого столу 11-13 травня 1998 року. - Львiв: Логос, 1998. - С. 144-145.
11. О. ректор д-р Йосиф Слший. Десять ли пращ Богословсь^ Академп // Й. Слший // Нива. - 1938.
- Т. XXXIII. - С. 387-390.
12. о. Соловш М. ЧСВВ. Митрополит Й. Слший як науковець-богослов / М. Соловш // Науковi записки Украшського Вшьного Ушверситету. - Мюнхен, 1969. - Т. 9-10. - С. 185-198.
13. Пастернак Я. Коротка археологи захвдноукрашських земель // Богословiя. - 1932. - Т. X. - Кн. 1. -С. 38-79; Кн. 2. - С. 147-164; Кн. 3. - С. 229-258.
14. Пастернак Я. Новий чинник в украшськш археологи / Я. Пастернак // Дшо. - 1934. - 30 вересня.
15. Свггильник ктини: Джерела до ктори Украшсь^ Католиць^ Богословсь^ Академи у Львовi 1928-1944 (Матерiали зiбрав i опрацював д-р Петро Синиця). - Торонто-Чжаго, 1971. - Ч. I. - 718 с.
16. Свггильник ктини: джерела до ктори Украшсь^ Католицькоï Богословськоï Академи у Львовi 19281944 (МатерГали зГбрав i опрацював д-р Петро Синиця). - Торонто-Чкаго, 1976. - Ч. II. - 663 с.
17. Слший, Йосиф архиеп. Правила для питомцГв Греко-Католицьт[ Духовна Семiнарiï у ЛьвовГ / Й. Слший // Твори Кир Йосифа Верховного архиепископа i кардинала. - Рим, 1970. - Т. III-VI. - С. 47-70.
18. Стеблш Ф. ЛьвГвсьи духовна семiнарiя - вогнище украшства часiв «Русь^ тршщ»/ Ф. Стеблш // Киïвська Церква. - 2001. - № 2-3. - С. 120-123.
19. Сурмач О. Йосиф Слший на чолГ Греко-Католиць^ Богословсь^ Академп / О. Сурмач // ктс^я релшй в Украш: Матерiали VIII Мйжнародного круглого столу 11-13 травня 1998 року. - ЛьвГв: Логос, 1998. - С. 257-259.
20. Гришв О. Йосиф Слший як кторик, фшософ, педагог / О. Гринш. - ЛьвГв: Мкюнер, 1994. - 160 с.
21. Федуник А. Митрополит Йосиф - ректор Греко-Католиць^ Богословськоï Академiï / А. Федуник // БогословГя. - Рим, 1963. - Т. XXI-XXIV. - Кн. 1-4. - С. 106-122.
22. Центральний державний кторичний архш Украïни у ЛьвовГ (дат - ЦЩАУЛ). - Ф. 451, спр. 26, арк. 15.
23. ЦДТАУЛ. - Ф. 451, оп. 2, спр. 68, арк. 22.
24. ЦДТАУЛ. - Ф. 451, оп. 2, спр. 577, арк. 25.
25. ЦДТАУЛ. - Ф. 451, оп. 2, спр. 578, арк. 35.
26. Шептицький А. Моï спомини про предмет музейних з6Грок / А. Шептицький // Двайцятьп'ять-лптя Нащонального музею у Львова - ЛьвГв, 1930. - С. 1-3.
27. Шептицький А. Промова на святочшм ввдкриттю Греко-Католицькоï Богословсь^ Академiï / А. Шептицький // БогословГя. - 1930. - Т. VIII. - Кн. 1. - С. 1-4.
