CC BY
90
систематично! шформаци цей шдручник мае перевагу над сучасним, оскшьки цiлiсно вiдображаe систему рослинного св^у, його рiзноманiтнiсть. Розвиток знань про систему рослинного свггу у шдручнику 1.Г. Верхратського здiйснюеться за дедуктивним принципом i носить динамiчний характер.
Оцшюючи через призму часу науково-педагопчну дiяльнiсть 1.Г. Верхратського, його внесок до скарбниц укра1нсько1 педагопчно! науки, слщ зазначити, що науково-методичний доробок цього вченого повинен зайняти чшьне мiсце в ютори укра1нсько1 науки.
Л1ТЕРАТУРА
1. Аксюми для нащадшв: Укра1нськ1 1мена у свгговш наущ. Зб. нарис1в. — Льв1в: Мемор1ал, 1992. — С. 500.
2. Бучко Д. 1ван Верхратський — фшолог 1 природознавець // Нацюнальна наукова конференщя, присвячена 150-р1ччю ввд дня народження видатного укра!нського вченого-природодослвдника 1вана Верхратського: матер1али конф., (Тернотль, 22-23 квггня 1996 р.) / Наук. т-во 1м. Тараса Шевченка, Комю1я ВР Укра!ни з питань екополггики, Терноп. держ. пед. ьт та ш. — Тернотль: Терноп. держ. пед. ьт, 1996. — С. 5-6.
3. 1ван Верхратський. Боташка на низш1 кляси середшх шк1л / по другому виданню основно опрацював 1 впорядкував 1в. Сметанський. — Льв1в, 1922. — 199 с.
4. Полюга Л. 1ван Верхратський в ешстолярш 1вана Франка // Нацюнальна наукова конференщя, присвячена 150-р1ччю в1д дня народження видатного укра!нського вченого-природодослвдника 1вана Верхратського: матер1али конф., (Тернотль, 22-23 квггня 1996 р.) / Наук. т-во 1м. Тараса Шевченка, Комю1я ВР Укра!ни з питань екополггики, Терноп. держ. пед. ьт та ш. — Тернотль: Терноп. держ. пед. ьт, 1996. — С. 9-10.
5. ЦД1А Укра!ни, м. Льв1в. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 2181. Арк. 27.
6. Там же. Арк. 9, 15.
7. ЦД1А Украши, м. Льв1в. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 39. Арк. 2-3.
8. Ц,ЩА Украши, м. Льв1в. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 2181. Арк. 6, 8.
Юрш ЩЕРБЯК
НАУКОВО-ВИДАВНИЧА ДШЛЬШСТЬ УКРА1НСЬКО1 ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКО1 ЦЕРКВИ (СЕРЕДИНА Х1Х-ПЕРША ТРЕТИНА ХХ СТ.)
У статтi аналiзуeться науково-видавнича дiяльнiсть Укратсько! Греко-Католицько'1 Церкви (середина Х1Х - перша третина ХХ ст.). Розглянуто просвтительськ фактори, як брали дieву участь у становленнi високоморально'1 особистостi. Зроблений висновок про високий розвиток укратськоХ богословсько'1 науки, спрямовано'1 на дотримання засад християнсько'1 моралi i нацiональних вартостей у повсякденному життi.
В сучасних умовах глобатзаци, ринкових вщносин, розвитку нов^шх технологш значно зростае роль осв^и, яка б не тшьки забезпечувала високий рiвень професшних знань, а й сприяла духовному утвердженню людини в динамiчному i швидко змшюваному свт. Укра!нська держава увiйшла в нове тисячолотя, взявши на озброення нову гумашстичну парадигму освiти, спрямовану на розкриття творчого потенцiалу особистостi, И самореалiзацiю. Важлива роль у цьому процес належить релш! як скарбницi духовно! культури людства й оберегу нацюнально! самобутностi укра!нського народу. Релiгiйний чинник розглядаеться сьогодш як один iз провiдних у нацiонально-духовному вiдродженню наци. Тому для всебiчного i гармоншного розвитку учнiвсько! молодi важливо, щоб осв^нш процес базувався не тшьки на основi наукового осмислення дшсносп, але й на скарбах духовного, морального i культурного надбання укра!нського народу i людства в цшому.
Витоки означено! проблеми розглядалися у працях сучасних педагопв-науковщв, присвячених розгляду теоретичних i практичних аспектiв оргашзаци виховного процесу на засадах християнського св^огляду (Р. Волянюк, Л. Геник, В. Жуковський, I. Климишин, I. Ковальчук, В. Кузь, М. Кухта, I. Мищишин, В. Москалець, Н. Сабат, Р. Яковишин, С. Ярмусь, Я. Ящв). Дiяльнiсть греко-католицько! церкви та !! впливу на виршення завдань морально-релiгiйного виховання молодi (I. Бойко, О. Гринiв, М. Ваврик, А. Васьюв, А. Великий, Ю. Волошин, В. Мокрий, С. Мудрий, I. Нагаевський, А. Сапеляк, М. Стахiв, Ю. Федорiв,
С. Цьорох); феномен украшського греко-католицизму (Б.Гудзяк, I. Гарасим, Н. Мадей, I. Мончак, С. Кияк, О. Недавня, О. Турiй); суспшьно-пол^ична та культурно-просвiтницька дiяльнiсть УГКЦ (А. Васьюв, С. Гелей, С. Гнот, О. Сгрешш, В. 1ванишин, О. Киричук, О. Краавський, М. Кугутюк, М. Лозинський, М. Москалюк, I. Паславський, В. Перевезш, О. Сурмач, Б. Трофим'як, М. Швагулюк).
Мета статт — висвiтлити науково-видавничу дiяльнiсть Украшсько1 Греко-Католицько1 Церкви (середина XIX - перша третина ХХ ст.).
Розглядаючи значний педагопчний доробок греко-католицького духовенства у розробцi теоретико-методичних основ християнського виховання украшщв, зауважимо, що УГКЦ особливу увагу звертала на т чинники, якi були спрямоваш на поширення та популяризацiю католицьких iдей. Одними з таких просв^ительських факторiв були книги морально-релтйного змiсту, християнська лiтература, католицькi часописи, парафiяльнi бiблiотеки та читальнi, яю брали дieву участь у процес становлення високоморально! особистостi. Звертаемо увагу на винятково важливому значеннi для захщних украшщв богослужбово! лiтератури, молитовниюв, популярних i наукових богословських творiв, шкiльних пiдручникiв, що, поза чисто релтйними, виконували й нацiонально-культурнi завдання. Церковнослов'янсью видання iнiцiйованi УГКЦ були духовною протидiею полошзаци, румушзаци та мадяризаци населення захвдноукрашських земель спершу у складi Австро-Угорщини, а згодом Польщ^ Румуни, Чехословаччини, Угорщини. Тож не дивно, що шоземна влада прагнула не допустити перетворення друковано1 книги в знаряддя юторично1 пам'ят та самоусвiдомлення укра1нського народу.
Авторами перших граматик украшсько1 мови були, здебшьшого, греко-католицькi священики: I. Могильницький, Й. Лозинський, М. Осадца, Й. Левицький та ш. Вони першими почали складати буквар^ читанки, катехизми та шшу св1тську та релтйну л1тературу рщною мовою для потреб руських шкш та парафiян [25, 89]. У 1838 р. до використання в школ1 був вщбраний буквар крилошанина 1.Лавр1вського, укладений народною мовою. Вш також написав граматику украшсько1 мови та тдручник методики, який був поданий до цензури в 1837 р. та схвалений до друку 1 лютого 1838 р., але виданий не був. Щцручник був адресований вчителям i помiчникам вчителiв тривiальних i парафiяльних шкiл, i пiдготовлений з врахуванням передових iдей европейсько1 педагогiки [19, 47].
Беззаперечним е вклад в галузi освгги отця I. Могильницького. Педагог { автор п'яти шкшьних шдручниюв, I. Могильницький вперше засобами друкованого слова виступив на захист прав украшсько1 мови. У свош пращ «Вщомють о русьюм язищ» автор визнав укра1нську мову за одну ¡з слов'янських мов, а украшщв — за окремий народ [19, 38]. Одним iз перших шдручниюв стала «Граматика руского язика» Я. Головацького, яка вийшла в 1849 р. накладом 10 тис. екземплярiв [4]. У свош пращ автор намагався узагальнити досвщ украшських i росiйських мовознавцiв Й. Лозинського, О. Павловського, М. Максимовича i О. Востокова, а також орiентувався на граматики ХУИ-ХУШ ст. У Львовi в 1862 р. була надрукована «Граматика руского язика» греко-католицького священика М. Осадцi, що стала значним здобутком втизняного мовознавства [17]. Граматика М. Осадщ була основним тдручником з укра1нсько1 мови в гiмназiях Галичини аж до появи «Граматики руского языка для школъ середныхъ» О. Огоновського в 1889 р. [16]. Як стверджував з цього приводу I. Франко «професор поклав головну вагу на граматику — сим разом уже не на граматику старослов'янсько1, але справдi живо1 южнорусько1 мови» [24, 365], i це стало свщченням значних здобуткiв укра1нського вченого в галузi вiтчизняного мовознавства. В контексп iсторико-педагогiчноl проблематики нашого дослщження особливо1 уваги вимагае iлюстрований матерiал роздiлу «Складня», оскiльки приклади (в даному випадку — речення) були важливим чинником формування цшсно1 особистость Аналiз змiсту книги дае шдстави твердити, що данi приклади (речення):
- формували в учшв стшкий iнтерес, потребу до знань («До смерти учиця чолов^къ», «Знати самого себе есть найбшьша мудрость» [15; 170, 168];
- навчали розрiзняти моральнi i неморальнi дil та вчинки («Добро найкращее на св^т^ — то братолюбiе» [15, 275], «Вдов^ убогой поможете» [15], «Гр^хъ смертельный накликать на себе не только смерть, и саму болесть» [15; 275, 200, 229];
- сприяли формуванню нащонального iдеалу укра1нця — члена суспшьства. Працьовитого: «чолов^кови треба трудитись до самои смерти»; побожного «Богъ есть всемогучш»; патрiота «Тамъ воювать за правду стоить прац^» [15; 170, 228, 195].
Пщручник отця О. Огоновського став справжшм здобутком нащонального шкшьництва i засвiдчив вагомий внесок представниюв греко-католицького духовенства у розвиток в^чизняно1 науки.
Першим гiмназiйним шдручником з лiтератури стала «Руска читанка» отця В. Ковальського. Аналiз змюту творiв, запропонованих автором дае шдстави видiлити 4 цикли (морально-дидактичнi, шзнавальш, твори, якi формували естетичнi смаки, твори розважального характеру). Окремi зразки присвячеш людським вадам та доброчесностям, зокрема, «Самохвальство» [8, 27], «Лакомство» [8, 319], «Челов^колюбiе» [8, 95], «Благодарность» [8, 317] та шш. Читанка В. Ковальського використовувалася майже до кшця 60-х рр. XIX ст., що свщчить про високу щейно-художню вартiсть творiв, якi пропонувалися для вивчення в пмназп, так i про позитив самого тдручника. Великою популярнiстю користувалася «Читанка для дточок в народних училах руских» М. Шашкевича, яку вiн завершив наприкшщ 1836 р. проте надрукована була лише в 1850 р. (друге видання 1853 р.). Хоч i призначався пiдручник для народних шкш, але так суттево вiдрiзнявся вiд давнiх церковнослов'янських, що його почали використовувати в гiмназiях. На думку М. Возняка «Беручи за тдставу свое1 «Читанки» релiгiйнiсть i побудовану на нiй моральнiсть, М.Шашкевич iшов слiдом за кiлькасот л^ньою традицiею укра1нських шкiльних пiдручникiв, що дуже гармошювало з його характером i професiею» [3, 65]. Важливим здобутком для втизняно1 середньо1 школи була «Хрестомаия церковно-словенская и древно-руская» Я. Головацького, що вийшла друком у 1854 р. i складалася з двох частин [5]. У першш частинi подано тексти церковнослов'янською мовою, здебшьшого з Бiблil, хоч також сюди увшшли «виписи iз iнших древнiх рукописiв». Друга частина ширша i рiзноманiтнiша, сюди увшшли древньорусью тексти вiд початку писемносп до середини XIV ст., яю упорядник згрупував у 9 роздшв за тематичним принципом. З 1868 р. пмназисти мали змогу придбати «Руску читанку для высшой гимназш» отця О. Торонського [21].
Важливють i необхiднiсть книги як джерела знань для громадян Австршсько1 iмперil добре усвiдомлювалася офiцiйним Вiднем. Так, зпдно з уставами, пiдручник мав бути перш за все зрозумшим i стислим, а також повинен вщповщати навчальному плановi, подати якнайкраще те, що учень «з цшою докладнiстю знати i опрацювати мае за обов'язок» [21, 39]. Тому з'явилися, насамперед, шдручники з науки богослов'я шмецького походження, за якими проводилося навчання релш1 в гiмназiях. Найвiдомiшим автором був Конрад Мартш, серед пiдручникiв релш1 для учшв нижчих гiмназiй найкращою вважалася «Л^урпка» О. Попеля. Окрiм не1, популярнютю користувався катехизис Шустера, професiйно перекладений отцем О. Гушалевичем. Серед рекомендовано1 лiтератури успiхом користувалася бiблiйна iсторiя О.Цибука, зокрема, друга частина [22, 641-645].
Теоретико-методичш пiдходи до процесу морально-релтйного виховання учнiв шкiл рiзного типу розглянув О. Бачинський у тдручнику «Богословiе пастырске. Дидактика» (Львiв, 1902 р.) [2]. Важливою подiею в педагогiчному середовищi став вихвд пiдручника з педагогiки, пiдготовленого професором Львiвського унiверситету отцем I. Бартошевським шд назвою «Xристiянсько-католицька педагогiя або наука о вихованю» [1]. Першим i найголовнiшим вихователем дитини галицький вчений вважав сiм'ю. Другим вихователем е церква. Важливий вплив на виховання i розвиток дитини мае держава, особливо через систему шкшьництва. Нарешп, сама природа спричинюеться до устшного виховання i гармонiйного розвитку людини [20, 73]. Таким чином, шкшьш пiдручники духовенства пропагували не тшьки засади християнсько1 релiгil, але й сприяли утвердженню рщно1 мови, виховували патрiотичнi почуття й у такий спошб пiдносили нацiональну свщомють, стали важливим чинником розвитку культури та нащонального шкшьництва.
Суттевим шформацшним джерелом, передумовою розвитку освiти, науки i культури, впливовим етнополiтичним чинником у житп укра!нського народу була й католицька перюдика. Церква зумша створити релiгiйно-церковну пресу та спорщнеш суспiльно-полiтичнi i лiтературно-науковi видання, яю друкували матерiали соцiального та морально-етичного змюту i вiдiгравали значну роль у християнському вихованнi украшського суспшьства. Вщомий украхнський журналiст
першо! половини ХХ ст. i редактор «Ново! ЗорЬ» О.Назарук з цього приводу говорив: «Преса — це найбiльша провiдниця народу .., найбшьший прокуратор i найбшьший дiяч .., се найбiльша учителька народно! маси. Преса мае великий вплив на усе життя — на Церкву, на полiтику, на штуку, на лторатуру, на промисел, на всякi бiзнеси, а що найважливше — на виховання майбуттх поколiнь — i тим самим на будучнють народу» [11, 400].
Розглянемо роль лише деяких греко-католицьких видань у популяризацi! просвiтительських щей церкви. Поява греко-католицьких часопишв була пов'язана з виданням 1853 р. додатка до газети «Зоря Галицька» тд назвою «Поученiя церковне». З 1897 р. у Львовi починае виходити щоденник «Руслан», який згодом стае друкованим органом християнсько-суспшьно! партi!, очолювано! О. Барвiнським. У суспшьно-пол^ичному i економiчному мiсячнику греко-католицького духовенства «Прапоръ» 1889 р. друкувалися статтi, якi мiстили аналiз пол^ичних подiй з метою надати священику шформащю для агiтацiйно-освiтньо! роботи серед парафiян [9, 63]. Зазначимо, що в умовах бездержавносп нацi!, укра!нська громадськiсть була позбавлена багатьох можливостей для розвитку та становлення свое! видавничо! справи, яка б врахувала та задовольняла читацькi потреби галичан. Зпдно статистичних даних, на початку ХХ ст. в Австршськш iмперi!, до складу яко! входила територiя Схщно! Галичини, було в 1906 р. — 3825 перюдичних видавництв, з них 1054 газет, 2771 часопишв. На Львiв припадало — 100, на Вщень коло 1250 перюдичних видань. Польських газет було 95, руських 22, польських часописiв 202, руських 26. Загалом на 130000 русишв-укра!нщв випадало 1 часопис, а на 153000 — 1 газета [6, 78]. Вже пом^но краща ситуащя спостер^алася в укра!нських галичан у складi Польсько! держави. У середиш 1930-х рр. полiтичних часопишв було 22, господарських 7, культурно-осв^шх 11, лiтературних 4, наукових i фахових 11, релiгiйних i церковних 4, професiйних 3, для молодi 8, спортивних 3, гумористичних 3. Вшх укра!нських часописiв, що виходили в Польщi в 1934 р. було 125, о^м цього ще 3 утраквютичних, отже разом 128 [18, 242]. До 1904 р. на територн воеводств було також 395 русько-польських бiблiотек у 1288 гмшах [26, 245].
Документальнi матерiали свiдчать, що значно розвинулася мережа релшйно-церковно! журналiстики напередоднi Першо! св^ово! вiйни. Передусiм — церковна преса суто адмшютративного характеру. Цi видання друкували накази й розпорядження церковно! влади, iнформацiю про церковт справи — призначення, перемiщення кадрiв та шше. Таку мiсiю виконували часописи «Вщомост Львiвськi архiепархiальнi», «Вiсник Перемисько! епархi!», «Вiсник Станiславсько! епархi!». З'являються становi органи дякiв — «Голос галицьких дякiв» (Львiв), «Дякiвський голос» (Станiславiв); мiсiйнi часописи «Вiстi Мюшного товариства», «Мiсiйний листок», часопис для дтей — «Малий мiсiонарчик». З оргашв наукового характеру заслуговують на увагу дослщниюв «Богословський вiсник» (Львiв) та квартальник богословсько! молодi «Католицький всхiд», на сторiнках яких публшувалися працi з iсторi! церковних вщносин на укра!нських землях [11, 401]. Вщзначимо рiзноплановий характер католицько! перюдики першо! половини ХХ ст. Поряд з високоякюними у теоретичному i культурному планi журналами «Нива», «Записки ЧСВВ», «Богословiя», «Правда» та «Дзвони» i часописами «Нова зоря», «Мета» та «Бескид» виходили невеликi за обсягом i слабкi за теоретичним змютом видання «Промiнчик Сонця ЛюбовЬ», «Сiвач», «Божi слiди» та шш. Усi цi видання вiдображали життя галицького суспшьства й мiсце католицького духовенства i мирян у ньому.
Дослiдники просвiтницько! дiяльностi УГКЦ (М. Ваврик, С. Мудрий, I. Лебедович, У. Кошетар, Р. Лукань та ш.) зазначають, що особливого розкв^у укра!нська католицька преса досягла мiж двома свiтовими вшнами. Вона була дуже розгалуженою i охоплювала практично усi верстви населення, що сприяло консолiдацi! надi!, об'еднанню нацюнально-демократичних сил. Серед католицьких видань були газети та журнали адмшютративного характеру, видання наукового змюту, часописи для дггей, молодi, селянства, штел^енцп. Наприклад, у 1920 р. О. Мох заснував видавництво «Добра книжка», яке з перших дшв розпочало велику письменницько-католицьку мiсiю. За перюд свого iснування воно видало близько швтори сотнi книг художньо! та науково-популярно! лiтератури. Упродовж усього юнування видавництва його фiнансово шдтримували отцi-василiани та владики А. Шептицький i Г. Хомишин [23, 158].
Особливий штерес у громадськост викликала поява у 1921 р. часопису «Студентський Вiсник Поступ». Характерно, що «Поступ» гуртував навколо себе католицьку лтературну молодь, представлену групою поетiв «Логос». З кожним роком «Поступ» ставав виховним органом католицько1 молодi й еволюцiонував у напрямi до лiтературного журналу. Двотижневик «Нова Зоря» почав виходити з шчня 1926 р. 1шщатором видання та його першим редактором був Й. Назарук, якого украшський юторик I. Лисяк-Рудницький вважав «мабуть, найблискучiшим журналютом» того часу [12, 73]. «Нова Зоря» стала одним з кращих католицьких видань Галичини, у ньому регулярно вмщувалися доступнi для широкого загалу науковi та фiлософськi розвщки, всебiчна iнформацiя iз церковно-полiтичного життя. У квiтнi 1931 р. з'являеться лiтературно-науковий журнал католицько1 орieнтацiï «Дзвони», якi виходили впродовж дев'яти мiжвоeнних рокiв. Журнал об'еднав навколо себе видатних тогочасних поетiв i письменниюв, публiцистiв i лiтературознавцiв, науковцiв-iсторикiв та фiлософiв. Серед активних авторiв журналу були Б. Лепкий, У. Самчук, Ю. Липа, В. Пачовський, У.Кравченко та багато ш. Акцентуемо увагу на тому, що головою редакцiйноï колеги, до якоï входили отщ М. Конрад, Г. Костельник, професор М. Чубатий, був отець-ректор Й. Слший. Видання користувалося духовною i матерiальною пiдтримкою митрополита А.Шептицького [10, 220-222].
Вивчення матерiалiв дослiдження показуе, що широкомасштабною була науково-видавнича та просвiтницька дiяльнiсть Василiянського Чину Греко-Католицько1' Церкви у Галичинi наприкшщ XIX - серединi XX ст. П1ввшова iсторiя видавництва у Жов^ та Львовi (1898-1944 рр.) свщчить про багатогранну культурно-просвiтницьку працю василiянських богословiв, письменникiв, видавцiв i друкарiв. За цей перiод було видано 350 книг, часопишв релiгiйного змюту загальним накладом 13,17 млн. i 820 замовних видань накладом 27 млн. примiрникiв [9, 64]. Василiянськi видання пропагували не тшьки засади християнсько1' релiгiï, але й сприяли утвердженню рiдноï мови, становленню нащонального шкшьництва, виховували патрiотичнi почуття й у такий спошб сприяли шднесенню нацiональноï свiдомостi, державно-соборницького руху. 1шщатором заснування Василiянськоï друкарнi 1895 р. у Жовкв^ а згодом видавництва стали прото^умен Чину К. Сарницький та iгумен Жовкiвського монастиря К. Козловський. Це мюто не випадково вибрали осередком релiгiйного друкарства Греко-католицько1' церкви, оскiльки воно мало давш книговидавничi традицiï й вщповщало вимогам австрiйського закону, за яким друкарш могли iснувати лише в мютах дiяльностi державно1' адмшютраци. У травнi 1897 р. за участю iгумена Свiтоонуфрiïвського монастиря (Львiв) А.Шептицького у новiй друкарнi побачив св^ часопис «Мiсiонар», який шформував читачiв про релiгiйне та свггське життя регiону, став фаховим помiчником для душпастирiв, був популярним серед педагопв i молодi. Його першими редакторами стали талановит богослови П. Фшяс i Л. Березовський [13].
Аналiз релiгiйно-церковноï преси показуе, що найбшьшою популярнiстю серед галичан мiж двома свiтовими вiйнами користувався релтйно-нащональний часопис «Мiсiонер». Його тираж доходив до 50 тис. екземплярiв. Редакторами «Мююнара» були, окрiм названих, отщ-василiани G. Теодорович, Я. Фещак, I. Пришляк, М. Пелех, М. Марисюк. На сторiнках журналу поряд з повчаннями церкви, постановами, роздумами про значення мюшно1' та душпастирсько1' пращ друкувалися матерiали про церковш свята, коментарi до Бiблiï, маловiдомi молитви, поетичнi вiршi, прозовi твори. Не обходив стороною часопис питань лггурги, аскетичного життя, шформував читачiв про життя католицького св^у тощо [7, 131].
Крiм «Мiсiонара», отцi-василiани видавали додаток до журналу «Малий мiсiонарчик. Письмо для дiтей», який виходив з 1903 до 1914 рр. i в 1939 р. Вш з 1901 р. i до 1944 р. щороку за винятком окремих роюв Першо1' i Друго1' свiтових воен, з'являлися друком «Календарi Мiсiонара». Засновником цього християнського видання був отець Л. Березовський, шщатор введення фонетичного правопису в релтйно-церковних виданнях Галичини. Редакторами-упорядниками були також отщ К.Полшко, М.Марисюк, С.Тимчук. Два останнi «Календарi Мююнара» на 1942 р. (тираж 30000) та 1944 р. (тираж 10000 примiрникiв) завершили плщну видавничу дiяльнiсть ЧСВВ у Галичинi [10, 218].
Тематична спрямованiсть серiй «Бiблiотека релшйно1' освiти», «Бiблiотека ЧСВВ», «Бiблiотека Нашого приятеля», плекала у громадян християнську мораль, прищеплювала
любов до украшського слова та mcrn, критикувала полонiзацiю нацюнально-культурного життя украïнцiв в СРСР i полiтику полонiзацiï на захiдноукраïнcьких землях, голодомор 1932-1933 рр. i нищення церкви в радянськш Украïнi.
Таким чином, зважуючи на залежнicть церковно-релшйного життя вiд полiтики iноземних держав, украшська книга, духовне слово стояли на cторожi етноконфеciйного розвитку греко-католиюв. Науково-видавнича та проcвiтительcька дiяльнicть церкви утверджувала християнську мораль та патрютизм, а в умовах бездержавносп частково компенсувала захщним украïнцям державнi нацюнально-культурш структури. Особливо наголосимо на багатограннш культурно-проcвiтницькiй працi ваcилiянcьких богоcловiв, письменниюв, видавцiв i друкарiв. Нацiонально-культурне спрямування, оргашзацшна структура, передова технологiя друкарського виробництва, наявнicть виcокооcвiчених фахiвцiв, вщданих cправi церкви i своему народов^ забезпечили ваcилiянcькому видавництву не тшьки вщповщшсть вимогам часу, настановам Апостольського престолу i потребам украшського нацюнально-визвольного руху, але й висунули його на чшьне мicце релiгiйного книговидання в християнському cвiтi. Аналiз нацюнально1' перiодики окресленого перiоду заcвiдчив високий розвиток украшсько1' богословсько1' науки, спрямовано1' на дотримання засад християнсько1' моралi i нацiональних вартостей у повсякденному життi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бартошевський I. Хриспянсько-католицька педагог1я або наука о вихованю. — Львiв, 1909. — 425 с.
2. Бачинський О. Богослов1е пастырске. Дидактика. — Льв1в, 1902. — 1065 с.
3. Возняк М. Стол1ття «Читанки» Маршяна Шашкевича // Шлях виховання i навчання. — Льв1в, 1936. — Кн. 2. — С. 65-76.
4. Головацкш Я. Граматика руского язика. — Львовъ, 1849. — 219 с.
5. Головацкш Я. Хрестомапя церковно-словенская и древно-руская в пользу оучениковь вышшои гимназш въ ц^с. кор. Австршской держав^. — Въ В^дни, 1854. — 358 с.
6. З католицько1 i русько1 журналютики // Нива. — 1909. — Ч. 2. — С. 77-78.
7. Календар Мююнера на 1936 рш — Жовква, 1936. — 131 с.
8. Ковальський В. Руска читанка для низшои пмназш. Часть 1. — В В^дни, 1852. — 368 с.
9. Кошетар У. Украшська греко-католицька церква в суспшьно-полпичному житп Галичини (19001939 рр.): Навч. поабник. — К.: МАУП, 2005. — 128 с.
10. Крив'як Б. Роль УГКЦ та ïï преси в консолвдаци Украшського галицького суспшьства // Icторiя релшй в Украш. Пращ X м1жнародно1 науково1 конференций Кн. I. — Льв1в: Логос, 2000. — С. 211-223.
11. Крупський I. Украшська релшйно-церковна журнал1стика в нащонально-патрютичному вихованш народу (юторичний аспект) // Церква i сощальш проблеми. Енцикл1ка «Сотий р1к». — Льв1в, 1993. — С. 399-408.
12. Лисяк-Рудницький I. Напрями украшсько1 пол1тично1 думки // Лисяк-Рудницький I. 1сторичн1 есе. В 2-х томах. — К.: Основи, 1994. — Т. 2. — С. 63-93.
13. Лозинський М. В. Науково-видавнича та просвггницька даяльтсть Васитаянського Чину у Галичит (к1нець XIX - перша половина ХХ ст.) // Автореф. дис. ... канд. icr наук. — Льв1в, 2004. — 20 с.
14. Мсюнар1 кусового серця в числах // Календар Мсюнара на 1938 р1к. — Жовква, 1938. — С. 67-68.
15. Огоновський О. Граматики руского языка для школъ середныхъ. — Львовъ, 1889. — 288 с.
16. Огоновський О. Граматики руского языка для школъ середныхъ. — Львовъ, 1889. — 288 с.
17. Осадца М. Граматика руского язика. — Во Львов^, 1864. — 256 с.
18. Престашевський В. Католицька преса // Нива. — 1935. — Ч. 7-8. — С. 238 - 243.
19. Ступарик Б. М. Шшльництво Галичини (1772-1939). — !вано-Франшвськ, 1994. — 144 с.
20. Ступарик Б. М., Мацюк В. Д. !дея нацюнально1 школи та нацюнального виховання в педагопчнш думщ Галичини (1772-1939 рр.). — Коломия, 1995. — 173 с.
21. Торонський О. Руская читанка для высшой гимназш. Том III. Часть первая. — Львовъ, 1868. — 483 с.
22. Тороньскш А. О наукахъ богочеспя въ гiмназiяхъ // Русшй Сюнъ. — Львовъ, 1871. — С. 641-645.
23. Тхоржевська Т. Д., Мищишин I. Я., Щербяк Ю. А. Теоретико-методичт основи християнсько1 педагогики. Icторико-педагогiчний аспект. Монографiя. — Тернопiль: Плдручники i поабники, 2002. — 479 с.
24. Франко I. Профессор Омелян Огоновський // Зiбрання творiв в 50-ти томах. — К.: Наукова думка, 1986. — Т. 43. — С. 358-381.
25. Химка I. Греко-Католицька Церква i нацюнальне ввдродження у Галичиш 1772-1918 // Ковчег: Збiрник статей з церковно1 icторiï. Число 1. — Львiв, 1993. — С. 73-107.
26. Wroczynski R. Dzieje oswiaty polskiej 1795-1945 rr. — Warszawa, 1987. — 375 s.
