CC BY
30
1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ
Юрiй ЩЕРБЯК
МЕТОДИКА ТА ПРАКТИКА НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ УЧН1ВСЬКО1 МОЛОД1 В МАР1ЙСЬКИХ ДРУЖИНАХ У ПЕРШ1Й ТРЕТИН1 ХХ СТ.
У статтi до^джуеться змкт, форми i методи морально-релтйного виховання учнiвськоi молодi в оргашзаци релiгiйного спрямування Галичини (перша третина ХХ ст.). Аналiзуеться внесок представниюв укратського греко-католицького духовенства у розробку i втшення в навчально-виховний процес iдей морально-релтйного виховання. Основт результати, положення й висновки статтi можуть бути використаннi науковцями, педагогами в реал1зацИ сучасних завдань реформування освiти в Укра'ж, сприятимуть збереженню i розповсюдженню iсторико-педагогiчного досвiду.
В умовах евроштеграци Украши прюритетного значення набувае розбудова освгги на гумашстичних i демократичних засадах. У Державнш нацюнальнш програмi «Освга» («Украша ХХ1 столотя»), проектi Нацюнально1 доктрини розвитку осв^и Украши у ХХ1 столiттi зазначено, що система освiти мае забезпечувати виховання людини демократичного св^огляду i культури, яка поважае права i свободи особистостi, традици народiв i культур свiту, нацiональний, релшйний вибiр особистостi, та повинна дотримуватися принципiв культури миру i мiжособистiсних вiдносин. Першочерговим завданням при цьому стае шдготовка педагогiв, здатних реалiзувати названу мету.
Водночас сучаснi соцюкультурш процеси засвiдчують негативнi тенденци й асощальш прояви в молодiжному середовищь У теперiшнiх умовах розвитку осв^и украшсью педагоги дедалi бiльше схиляються до думки, що моральна прiрва у вихованнi дiтей i молодi зумовлена руйнацiею духовних основ життя людини в радянському суспiльствi та певними кризовими явищами у сустльному та економiчному життi сучасно! Украши, яю вносять у молодiжне середовище такi негативнi соцiальнi явища, як аморальшсть, злочиннiсть, розбещенiсть, агресивнiсть, жорстоюсть. Вiдтак для усшшно1 реалiзацil визначених цiлей необхiдно звернутися до ютори укра1нсько1 школи, особливостей нацiонального виховання в минулому, щоб переосмислити та творчо використати багатий досвщ украшсько1 системи виховання. Такий пiдхiд розглядаеться на виявлення концептуальних пiдходiв i характеристицi основних положень теори i практики морально-релiгiйного виховання, розроблених представниками церкви, а також у виявленш И загальних особливостей на захщноукрашських землях у дослiджуваний перiод.
Мета статт — висвiтлити методику та практику навчально-виховного процесу учшвсько1 молодi в Марiйських дружинах у Галичиш першо1 третини ХХ ст. Серед сучасних учених, якi у сво1х наукових працях розглядали iсторико-педагогiчнi аспекти дiяльностi греко-католицько1 церкви слщ назвати I. Андрухiва, Л. Геник, I. Мищишин, Б. Трофим'яка, Ж. Ковбу, Р. Яковишина та ш. Засадничi ще1 християнства в контекст кризи сучасно1 педагопчно1 науки були розглянут А. Вихрущем. Дослiдженням ролi i мiсця християнства в украшському вихованнi займаеться О. Вишневський. Педагопчна спадщина представникiв укра1нського духовенства, в якш аналiзувалися концептуальнi засади морально-релтйного виховання (I. Бартошевський, Ю. Дзерович, М. Конрад, Г. Костельник, О. Лещук, I. Назарко, Й. Осташевський, I. Ортинський).
Вищеназванi вченi одностайш в тому, що важливим фактором, який суттево вплинув на розкриття проблеми морально-релiгiйного виховання галицько1 молодi в першiй половинi ХХ ст. була осв^ньо-виховна дiяльнiсть Марiйських товариств (далi — МД). Аналiз роботи гуртюв молодiжного об'еднання релiгiйного спрямування дае шдставу стверджувати, що вони ставили
за мету популяризувати християнсью ще! серед учшвсько! молодi, тдносити рiвень релтйно-нацюнально! свiдомостi, пропагувати культ Пречисто! Дiви Мари, виробляти типовий образ укра!нсько! дiвчини, яка мала бути прикладом для наслщування укра!нською молоддю галицьких шкiл. О^м цього, дiяльнiсть дружин сприяло розвитку ще! спiвпрацi свiтських осiб iз духовенством щодо успiшного вирiшення проблем християнського виховання [4, 17]. Користуючись великою пiдтримкою церкви, кiлькiсть члешв Марiйських дружин постiйно зростала. За даними галицького педагога отця 1.Назарка, перед Другою свiтовою вiйною в 1938 р. в цшому католицькому свт було 55000 дружин, яю об'еднували 8 мiльйонiв членiв [19, 230].
Як стверджують iсторичнi джерела, на територп укра!нських земель Маршсью дружини з'явились у другiй половит ХУ1-го ст. Початок !х виникнення в Укра!ш пов'язують з iм'ям митрополита Й. Рутського, про якого в книжщ «Iсторiя християнсько-католицько! церкви» (Львiв, 1903 р.) було сказано, що вiн: «Муж глибоко! науки i незвичайно! сили духа» [8, 153]. Великим устхом дiяльностi Й. Рутського можна вважати те, що йому вдалось посприяти прийняттю ршення, згiдно якого оо. Василiанам дозволялось засновувати Маршсью дружини на Сходi так, як мали на це право оо. €зу!ти на Заходi Свропи. Вiдповiдно, майже у вшх василiанських навчально-освiтнiх закладах було розгорнуто мережу новостворених Маршських дружин, серед яких надзвичайно корисну культурно-освiтню роботу проводили товариства у Львов^ Стрию, Перемишлi, Жовквi, Тернополi.
На початку ХХ ст., розпочату митрополитом Й. Рутським справу заснування Маршських товариств у Галичиш, устшно продовжив отець Й.Маркевич ЧСВВ. Пщ його керiвництвом молодiжне об'еднання шанувальникiв культу Пречисто! Дiви Марi! настiльки активно розгорнуло свою дiяльнiсть, що вже у 1925 р. нараховувало 110 дружин iз 10 000 членами, а в 1936 р. товариство об'еднувало 238 Маршських дружин iз загальною юльюстю 20 000 членiв [18, 87]. Отцю Й.Маркевичу лише протягом 1920-1922 рр. вдалося створити таю сприятливi органiзацiйно-методичнi умови працi, яю згодом дозволили керiвництву товариства говорити про вагомi успiхи свое! роботи:
1) Оргашзащя юнацько! бiблiотеки для учшв середнiх шкiл Львова, яка нараховувала понад 1 500 томiв;
2) Розповсюдження бiльш як 100 000 примiрникiв добро! лiтератури, великий вщсоток яко! становили книги морально-релшйного змiсту;
3) Заснування видавництва «Добра книга», що розпочало активну аптацшно-пропагандистську дiяльнiсть серед галицько! молодi з метою формування високого рiвня релiгiйно -нацiонально! свiдомостi;
4) Видання часописiв «Поступ» i «Наш приятель», яю сприяли позитивному виршенню виховних проблем шкiльно! та студентсько! молодi;
5) Заснування «Союзу приятелiв молодi», який ставив за мету надавати посильну матерiальну допомогу членам молодiжних об'еднань [12, 131].
Керуючись iнформацiею галицьких релiгiйно-освiтнiх дiячiв i педагогiв першо! половини ХХ ст. (Й.Маркевича, 1.Назарка, В.Лиска, П.Теодоровича та ш.), робимо висновок про те, що прюритетним напрямком дiяльностi Маршських дружин у 1920-х рр. була видавнича справа, яку тодi називали «пресовою акцiею». Лише протягом 1920-1926 рр. товариством було засновано чотири видання: «Поступ» (1921 р.), «Наш Приятель» (1922 р.), «Цiкавi оповщання» (1923 р.), «Правда» (1924 р.). Вищеназваш часописи розповсюдили серед учшвсько! молодi близько 650 000 примiрникiв духовно-релiгiйного спрямування, загальна ж юльюсть !х сягнула в межах 1 500 000 екземплярiв [14, 227].
Для устшно! реалiзацi! вищезазначено! мети, Маршсью дружини передбачали проводити таю напрямки дiяльностi: пропагування шанування Найсвятшо! Gвхаристi! i частого приймання св. Причастя; прикраса i допомога церквам; виконання мiсiй; заснування католицьких товариств; справи християнського милосердя; розповсюдження католицько! преси i лiтератури; католицьке виховання молодi [28, 16].
На вiдмiну вiд шших товариств релiгiйного спрямування (братств, «Католицько! Акцi!», «Апостольство Молитви»), Марiйськi дружини дотримувались так званого «принципу елгги», що передбачав жорсткий вiдбiр учасниюв. Критерiями такого вiдбору були висою вимоги щодо особистiсних якостей характеру, а також високого рiвня духовносп та нацiонально! свiдомостi
учнiв. На думку отця П.Теодоровича: «Як не всi можуть i хочуть увiйти на вузьку i гористу дорогу глибшого i совершенiшого християнського життя, так i не всiм можуть i повинш бути вiдкритi брами до Маршських Дружин. Отже засада ел^и обосновуе розвиток i саме життя Дружин» [26, 27]. Кожен iз кандидат у члени товариства мав вщбути пiврiчний випробувальний термiн, пiсля якого його зараховували у гурток для проведення дружинного життя. Формуючи в дружинника почуття так званого «духовного аристократизму», яке було спрямоване на формування високих моральних iдеалiв, керiвництво товариства ставило до кандидата таю вимоги:
• кандидат повинен мати хорошу репутащю, користуватися повагою та авторитетом серед товаришiв;
• член оргашзаци мав вiдзначатися щирими та глибокими релшйними переконаннями, мати свщому вiру, яку, окрiм Божо! благодат^ дае ще й морально-релiгiйне виховання, починаючи вщ наймолодшого вiку;
• майбутнш дружинник повинен постiйно, наполегливо i грунтовно працювати над духовним самовдосконаленням, що е одним iз засобiв морально-релiгiйного вишколу;
• кандидат повинен розвивати власну творчу актившсть та шщативу, особливо у суспшьно-громадському життi громади;
• кандидат мав сформувати у собi почуття глибоко! поваги та любовi до товариства, виробити «дружинного духа» [26, 33].
На думку галицького педагога О. Лещука, який займався розробкою теоретико-методичних засад християнського виховання молод^ усшшна дiяльнiсть Марiйсько! органiзацi! великою мiрою залежала вiд особи священика-провщника [11, 59]. Педагогiчний метод шдивщуального впливу на особистiсть вихованця зi сторони вихователя спонукав духовного провщника стати «живим методом дружинного життя». На основi аналiзу теоретичних праць захщних науковцiв та використовуючи власний педагопчний досвiд роботи з учшвською молоддю, отець Й.Маркевич пропонував провщникам практичнi поради, якi сприяли усшшному виконанню освiтньо-виховних завдань:
1. Провщник повинен пам'ятати про головне завдання товариства — орiентуватися на виховання не стшьки «середньо добрих», як досконалих християн, дотримуватися так званого «принципу ел^и»;
2. Високi вимоги, шляхетна мета, складнi завдання товариства вимагали вщ провiдника окрiм вщповщних особистiсних якостей, ще й психолого-педагопчно! пiдготовки, iдеологiчно! спрямованостi;
3. Якщо вибiр у кандидати в члени дружини був досить обмежений, священику не рекомендувалося засновувати (МД), а лише релшйне товариство (наприклад: братство);
4. Обов'язковою оргашзацшною формою дiяльностi провiдника мало бути проведення частих сходин гуртюв, що позитивно впливало на рiзнобiчну позаурочну та позашюльну виховну роботу;
5. Великого значення придшяти так званим «торжественним обходинам», що передбачало: спiльне св. Причастя, урочисте прийняття нових членiв (2-3 рази у рш), а також прогулянки, академi!, вистави, концерти та ш.;
6. Суттевим фактором у робой з молоддю мала служити зовшшня атрибутившсть (медалi, вiдзнаки, грамоти, хоругви, прапори, однострi!), яка спрямовувалася на формування у членiв почуття колективiзму, товариськостi, поваги та любовi до товариства;
7. Провiдник зобов'язаний брати активну участь у науково-практичних конференцiях, з'!здах провiдникiв Марiйських дружин [16, 266-269].
Вдаючись до об'ективно! оцшки просвiтницько! дiяльностi Марiйських дружин, зазначимо, що на вщмшу вщ iнших товариств релiгiйного спрямування, дружини вщзначалися чiткiшою органiзацiйною структурою та бшьш глибоким змiстом роботи, який створював вщповщш передумови для ефективно! творчо! працi. Даючи порiвняльну характеристику дiяльностi церковних братств та Маршських дружин, отець Й.Маркевич вiдмiчав, що головною метою Маршських дружин було прагнення до християнсько! досконалост задля перспективи вiчного життя, виховання свтеьких апостолiв пiд патронатом Пречисто! Дiви Марi!, культ яко! був тюно пов'язаний iз давнiми традицiями укра!нського народу. Як стверджував з цього
приводу автор статтi «Пречистая Дiва Мати руського краю» (Мююнер, 1908 р.): «В цiлiм русьюм краю вiд Сяну до Дшпра, вiд Буга до Карпат, де лиш чути рiдну мову i рiдне слово не знайде шхто нi одно1 хати, де б не було образа Пречисто1, не знайде нiхто нi одно1 людини, яка не вважала б Пречисту за свою найбшьшу покровительку» [23, 130-131]. Окрiм цього, на вiдмiну вiд церковного братства, яке об'еднувало рiзноманiтнi верстви населення як у сощальному так i вiковому аспекп, Марiйськi дружини дотримувались так званого «принципу ел^и», що передбачав жорсткий вiдбiр учасникiв. Члени церковного братства не зус^чалися мiж собою так часто, як це вимагав статут Маршських дружин, що зобов'язував учшв вщбувати щотижневi сходини: релiгiйнi i звичайнi. На вiдмiну вiд церковного братства, яке пропонувало сво1м членам лише загальнообов'язковi правила для досягнення мети та виконання завдань оргашзаци, Маршське товариство використовувало оригiнальнi форми i методи роботи гурткiв, що забезпечували всебiчний гармонiйний розвиток учасниюв. Наприклад, в органiзацiйнiй структурi дружини передбачалося створення так званого гуртка «ревнительок». Ревнителькою могла стати кожна дружинниця, яка змогла приеднати до товариства 12 нових члешв [20, 441]. Цей гурток користувався особливою шдтримкою з боку провiдника, про якого президент Маршського Товариства Молодi у Львовi отець I.Назарко ЧСВВ говорив, що: «Духовний Провiдник е в Дружит заступником Христа, е другим Христом» [17, 131].
Дослщження показало, що Маршсью оргашзаци мали трьохступеневу структуру оргашзаци навчально-виховного процесу. Найвищим ступенем оргашзаци були Маршсью дружини, членами яко! могли бути учш вщ 14 рокiв. Другим ступенем вважались Марiйськi гуртки, яю об'еднували у сво1х лавах учшв вшом вiд 10-14 рр. Третм ступенем були Марiйськi Союзи, до яких могло належати широке коло бажаючих з числа духовно1 та свгтсько! штел^енци. Всi структурнi шдроздши Маршсько! оргашзаци були тiсно пов'язаш мiж собою, органiчно доповнювали працю укра1нського духовенства щодо вшанування культу Пречисто1 Дiви Мари, спонукали члешв до процесу самовдосконалення та самоосвгги.
Аналiзуючи змiст освггаьо-виховно! дiяльностi Маршських оргашзацш, зазначимо, що кожен з гуртюв товариства мав сво! специфiчнi функци. Так, в органiзацiйну структуру Маршсько! оргашзаци у Тернополi в 1926 р. входили таю гуртки: 1) Свято! Ольги; 2) Святого Миха!ла; 3) Свято! Анни; 4) Святого Йосифа. Вщповщно гуртки були роздшеш на секци: 1. Свхаристшну. 2. Гумашгарну. 3. Реферативну. 4. Окраси церкви. 5. Шпитальну. Вивчення звтв роботи секцiй дозволило розкрити змют !хньо! дiяльностi:
1. Члени евхаристшно! секцi! популяризували релiгiйнi практики, а також займалися духовною ошкою дтей, брали участь у церковних богослужiннях; кожно! першо! недiлi мюяця в адорацi! Найсвятiших Тайн;
2. Члени гумаштарно! секцi! органiзовували матерiальну допомогу малозабезпеченiй гiмназiйнiй молодi. Шукали можливосп для працевлаштування безробiтних, займалися розмщенням сирiт у притулках, влаштовували курси для неграмотних та ш.;
3. Члени реферативно-пресово! секцi! поширювали релiгiйну лiтературу, пiдтримували нацiональнi перюдичш видання. Виголошували реферати на релтйно-моральну тематику, зокрема: Святий Йосафат; християнська любов ближнього; католицька преса; шанування Божо! Матерi; чим завдячуе жшка Католицькiй Церквi?;
4. Члени шпитально! секцi! вiдвiдували хворих у лшарнях [7, 23-24].
Як стверджують архiвнi матерiали, члени Марiйських дружин у робот в секцiях, окрiм широко! просв^ницько! та благодiйно! дiяльностi, активно займалися ще й фiзичною культурою, пропагуючи здоровий спошб життя. Так, Маршське Товариство Молодi в селi Бишках Бережанського повiту Тернопiльського воеводства, одним iз прiоритетних напрямiв свое! роботи обрало саме спортивну дiяльнiсть. Для досягнення цiе! мети секщя передбачала проведення таких заходiв: оргашзащя спортивних змагань, прогулянок, викладiв; влаштування спортивних курсiв, вистав, академiй; утримування спортивних майданчиюв та iн. [5, 1].
В ушх структурних тдроздшах Марiйських органiзацiй, кожен iз нових члешв гуртка шкшьно! молодi повинен був проходити випробувальний термiн, який називався пiдготовчим перiодом. Для кандидапв iз числа старших учнiв (У-1У кл.) вiн тривав 6 мюящв, для молодших школярiв (Ш-ТУ кл.) протягом одного року. Керуючись шформащею отця I.Цегельського
дiзнаeмось, що для ре^зацп гуртками завдань морально-релiгiйного виховання учшвсько! молодi пропонувалось використовувати наступн релшйт практики та навчально-виховнi засоби: 1) часте св. Причастя, 2) участь в Лгтургп, 3) церковнi сходини, 4) позацерковнi сходини, 5) католицька преса, 6) iмпрези, 7) паломництво, 8) адорацл, 9) реколекцп, 10) прапор [31, 50].
Вивчення джерельно! бази переконуе, що членами Маршських дружин здебшьшого були представники учшвсько! та студентсько! молодi, якi об'еднувалися в гуртках, створених у навчально-виховних закладах (iнститутах, гiмназiях, вчительських семiнарiях, фахових i вищих школах). Митрополичий ординарiат доручав отцям-катехитам засновувати у вшх школах рiзного типу Маршське Товариство Молодi, оскiльки «... се товариство е конечне до вироблення невинно! чистоти, вiруючоï, дiяльноï, совюно! i характерно! молодi, з котро! мають вийти в будучинi, пращвники, провiдники i оборонцi всiх сташв» [2, 61]. Необхiднiсть органiзацiï та розвитку Маршських дружин була зумовлена ще й забороною польською владою в 1930-х рр. будь-яко! дiяльностi позашкiльних культурно-освiтнiх та молодiжно-спортивних товариств в систем нацiонального шкiльництва, за винятком Марiйських органiзацiй. Тому Маршсью дружини протягом тривалого часу залишались единою виховною молодiжною iнституцiею, в яюй укра!нським школярам могли формувати нащонально-патрютичш почуття [32, 190].
Аналiз звiтiв дiяльностi Марiйських органiзацiй учшвсько! молодi дае можливiсть розглянути особливосп навчально-виховного процесу (МД) у загальноосв^шх школах Галичини. Зокрема, Марiйська дружина Непорочного Зачаття Пречисто! Дiви Мари пмназп СС. Василiанок у Станiславi була заснована в 1920 р. У 1936/1937 навчальному роцi дружина нараховувала: 47 дiйсних членiв та 28 кандидаток. У поточному рощ шюльна оргашзащя провела 12 сходин, вюм з яких було загальних. Провiдною настановою протягом шкiльного року була реалiзацiя учнями девiзу «Гартуймо характери». Вiдповiдно до цього, на сходинах опрацьовувалися реферати фiлософського змюту: I. Борiвка «Що це таке цшьний чоловiк?»; Н.Остап'як «Релiгiя й характер»; О.Кулик «Стиль життя» [13, 23-24].
Практично втшювати ще! морально-релшйного виховання учнiв у позашкiльнiй дiяльностi доводилося Марiйськiй дружинi й у Тернопшьсьюй гiмназiï. 3i слiв учня Б.Жулкiвського дiзнаемося, що хоча й система нацюнального шкiльництва надавала можливють укра!нським школярам здобувати фаховi знання з багатьох дисциплш, вона ставила перед собою ще й додаткову мету: «Зробити з учшв послушних i солiдарних громадян, призвича!ти до збiрного життя i познайомити з мистецтвом керувати цим життям» [6, 6]. У свою чергу, О.Слша — учениця Тернопiльськоï гiмназiï середини 1930-х рр. свщчила, що високий рiвень духовностi та культури, який панував у гiмназiï, великою мiрою залежав вiд наполегливо! працi катехита С.Ратича i зусиль всього педагопчного колективу. Зокрема, вчителька О.Гаврило, ошкуючись дiвчатами, проводила виховну роботу таким чином, що: «Ми ^вчата — авт.) майже не захоплювалися модою, шовковими панчохами, високими каблуками, нафарбованими губами тощо ... Ми любили правду, Украшу, рщну природу, душею сприймали Бож заповiдi любовi Бога та ближшх ...» [21, 269]. Кожен член Маршсько! дружини зобов'язувався не вживати алкогольних напо!в i не палити та писав заяву такого змюту: «Вступаючи в члени протиалкогольно! i протинiкотиновоï секцiï при Маршсьюй Дружинi приватно! коедукацiйноï пмназп Р.Ш. в Тернополi зобов'язуюся словом чести не вживати алкогольних напитюв, аш не курити, вiд часу тдписання заяви, аж до вщкликання е!» [27].
Аналiз методично! роботи гуртюв Марiйських дружин середньошкiльноï учшвсько! молодi дозволяе стверджувати, що в основу навчально-виховного процесу дружинниюв було покладено три основнi принципи: планування, активнiсть, життевiсть, якi визначали напрямки та змют дiяльностi гурткiв. Зважаючи на те, що Марiйська дружина мала за мету виховати не тшьки всебiчно розвинену гармонiйну особистють, але й свiтського апостола для пропагування Христових iдеалiв, вiдсутнiсть узгодженого плану дш у роботi дружин стала б небезпечним експериментом. План рiчноï роботи гуртюв Маршських дружин мав бути готовим до початку навчального року. Щц час л^шх кашкул вс дружинники зобов'язаш були пiдготувати сво! пропозицiï до рiчного плану. Спiльним знаменником цього заходу виступав девiз, який здебшьшого мав релтйно-моральний характер, а саме: «Спасай свою душу, й будь Апостолом» [11, 73].
На думку вихователiв шкшьно! молодi, практичне втiлення принципу активносп в освiтньо-виховну дiяльнiсть гурткiв надавало дружинному руховi творчого характеру, спонукало членiв органiзацi! до активно! участ у культурно-просвiтнiй дiяльностi. Реалiзацiя цього принципу в гурткову роботу також зобов'язувала духовного провщника шукати новi методи i форми катехитично! пращ, яю спонукали учнiв сумлiнно виконувати сво! обов'язки. Формами педагогiчного впливу були: розмови, лекци, дискусi!, молитва, св. Тайни, опрацювання рефератiв, участь в iмпрезах, концертах, богослужiннях тощо [30, 20].
Опрацювавши працi вщомих теоретикiв марiйського руху захiдноевропейських кра!н першо! половини ХХ ст., галицький гiмназiйний катехит О.Лещук пропонував провщникам, щоб вони використовували у гуртковш роботi, окрiм читання рефератiв, ще й так зваш анкетнi гупрки. Змiст гутiрково! роботи полягав у тому, щоб протягом мiсяця дружинники аналiзували наперед визначену проблемну ситуащю й знаходили вiдповiдi на наступи положення анкети: 1) факти; 2) причини; 3) наслщки; 4) чинники; 5) постанова. Так, наприклад, заданою проблемою анкети була «Брехня у школЬ>. Аналiз анкетних даних виявив, що причинами цього ганебного явища в школi були: лiнивство, слабюсть характеру, злi намiри, вiдсутнiсть почуття власно! гiдностi тощо; наслiдками: низький рiвень знань, не бажання самостшно мислити, поганi думки; чинниками: праця над характером, формування вiдповiдних якостей характеру, приклади великих людей, юпит совiстi — дадуть змогу лшвщувати брехливiсть у школярiв; постановою: усунути це зло як в особистому, так i в дружинному житп шкiльно! молодi [11, 69].
Третш принцип — житгевiсть, був спрямований на формування у дружинникiв реалютичного погляду на об'ективну дiйснiсть, надавав руховi практичного життевого значення. Виходячи iз цiе! позицi!, виникала потреба ознайомити учшвську молодь iз суспшьними небезпеками, вказати !м напрямки доброго виховання, шдготувати дружинникiв до практичного життя, в якому вони могли б досягнути надприродно! мети свое! вiри. Як слушно зауважив з цього приводу галицький священик ГНазарко: «Маршсью Дружини присвiчуе не тшьки iдеал тихо! молитви, але й щеал працi i боротьби за Христове царство» [18, 90].
Документальш матерiали свiдчать, що дiевою формою оргашзацшно! дiяльностi Марiйських дружин були Конгреси середньошкiльно! укра!нсько! молодi. Перший Конгрес вщбувся 9-10 червня 1937 р. в Львовi з приводу 300-лптя смертi Ки!вського й Галицького митрополита Й. Рутського. Зi вше! Галичини при!хало близько 510 Маршських лицарiв, у тому числi було 1200 представниюв галицько! молодi з двох державних укра!нських гiмназiй, Мало! Духовно! Семшари й Торговельно! Школи товариства «Рiдна Школа» [24, 12]. Вщкриття Марiйського Конгресу вiдбулося в Кафедральнш церквi св. Юра. Пюля цього учасники Конгресу урочисто пройшли вулицями мiста, проголошуючи Марiйськi гасла i закликаючи укра!нську гiмназiйну молодь вступати в члени Маршських товариств [3, 161]. Узагальнюючи результати проведеного Першого Конгресу Маршських Дружинниюв зауважимо, що з'!зд:
- переконливо довiв укра!нськiй громадськостi, що Марiйська молодь мае високий рiвень релiгiйно-нацiонально! свщомосп;
- галицька молодь сто!ть тд безпосереднiм впливом i опiкою церкви;
- члени дружин добре усвщомлюють небезпеку комушстичного режиму для укра!нського народу;
- дружинники вщграють важливу роль як в оргашзаци укра!нсько! католицько! молод^ так i в нацiонально-культурному вщродженш Укра!ни [21, 23-24].
Як свщчить огляд статей педагогiчного змiсту, особливо! уваги вимагала вщ провiдника дружини робота в гуртках пмназшно! жшочо! молодi. Великого значення в навчально-виховному процесi дружинниць надавалось формуванню тако! морально! чесноти, як «чистота серця». Специфiка процесу морально-релiгiйного виховання обумовлювала оригiнальнiсть технологi! виховання та психолого-педагопчного iнструментарiю, необхiдного для !! реалiзацi!, зокрема: часта св. Сповщь i св. Причастя, вiдвiдування Богослужшь, побожнiсть до Найсвятiшого Серця Христового та вшанування культу Пречисто! Дiви Марi! [10, 10]. Крiм цього, на думку пмназшного катехита I. Плавлюка, високу результатившсть виховного процесу забезпечувало виконання наступних вимог: уникання зус^чей iз аморальними людьми, заборона читання «бульварно!» лiтератури, утримування вщ розмов, жартiв, якi суперечать етичним правилам культурно! людини. Суттевою допомогою у цьому процес було виконання
правил: Не роби шшому матерiально! шкоди! Без нагально! потреби не позичай нiчого! Сама навчися i навчи молодших шанувати чужу власнють! Зробила товаришцi кривду - визнай !! та виправся! Ншого легкодушно не осуджуй! За зневагу май вщвагу вибачитися, публiчно перепросити [22,92].
Поруч з морально -релшйним вихованням учениць, прiоритетним було й суспшьно-громадське виховання. Вiзитною карткою патрiотичного виховання було Маршське гасло: «Один такт серця для Христа, один — для Батьювщини». Змют тако! позицi! членам Маршських дружин вбачався у щоденнш наполегливш працi в школi, в штелектуальному та духовному зростаннi, у широюй благодiйницькiй дiяльностi, а також у формуванш громадянсько! зрiлостi [1, 6].
Подiбно до органiзованого Марiйським Товариством Молодi Конгресу середньошкiльно! чоловiчо! молод^ 4-5 червня 1938 р. був проведений перший Конгрес Маршських Дружин середньошюльно! жшочо! молодi. На з'!здi було прийнято ряд резолюцiй, звернень до укра!нсько! шкiльно! молодi iз закликами об'еднуватись у дружини товариства, осюльки вони зобов'язували сво!х члешв любити Батькiвщину, турбуватися про власне духовне й фiзичне здоров'я, шанувати свтеьких i духовних наставникiв [15, 2].
1сторичш джерела свiдчать, що дiяльнiсть Марiйських дружин у Галичиш постiйно зростала, велика кiлькiсть члешв, широкомасштабна рiзнопланова робота товариств була свщченням !х значно! популярностi серед учшвсько! молодо Згiдно статистичних даних, у 1934 р. до складу Маршських дружин входило 236 оргашзацш iз загальною кiлькiстю близько 20000 ошб [24, 7]. Такий цшеспрямований пiдхiд до справи органiзацi! дiяльностi Марiйських Товариств не лише у Галичиш, а й межах вше! Свропи спонукав Центральний Секретарiат Маршських Дружин у Римi проголосити другу недшю травня 1939 р. «Всесв^шм Марiйським Днем» [9, 14]. Цей день став родинним святом у всьому католицькому свт, вш передбачав стльну молитву християнсько! молодi за свое усшшне навчання та морально-релтйне виховання.
Таким чином, вивчення питань, пов'язаних iз методикою та практикою морально-релiгiйного виховання галицько! молодi у Марiйських дружинах дае шдставу до висновку, що !хня просв^ницька дiяльнiсть була вагомим чинником осв^ньо! доктрини Укра!нсько! Греко-Католицько! Церкви окресленого перюду. Надзвичайно вагома роль выводилась Марiйським дружинам у процес реалiзацi! основних завдань християнсько-апостольського руху Католицька Акцiя на територi! зах1дноукра!нських земель. Охоплюючи широкi верстви населення краю як у сощальному, так i у вiковому аспектi, Маршсью дружини ставили за мету формувати у сво!х члешв правдиву побожнють, щиру i вiддану любов до Пречисто! Дiви Марi!. На вщмшу вiд iнших товариств релiгiйного спрямування (братств, апостольств, Католицько! Акцi!), Маршсью дружини дотримувались так званого «принципу ел^и», що передбачав жорсткий вiдбiр учасниюв. Критерiями такого вiдбору були активнють, працьовитiсть, високий рiвень духовност та нацiонально! свiдомостi. Успiшна дiяльнiсть гуртково! роботи дружин великою мiрою залежала вiд особи отця-провiдника, який повинен був стати «живим методом дружинного життя». Специфша виховання дружинниюв була обумовлена застосуванням оригшальних форм та методiв педагогiчного впливу, зокрема були передбачеш такi форми виховання, як богослужшня, реколекцi!, екзорти; специфiчнi методи, як розповiдi, бесiди, проповщц а також своерiднi засоби як молитва, релтйш свята, духовна л^ература i музика, хоровий церковний сшв та iн. В основу навчально-виховного процесу дружин було покладено три основш принципи: планування, активнiсть i життевiсть, якi визначали напрямки та змют дiяльностi гурткiв. Особливо! уваги вщ провiдникiв дружин вимагала робота в гуртках пмназшно! жiночо! молодь Суттевого значення у навчально-виховному процес дружинниць надавалось формуванню характера, зокрема тако! морально! чесноти як «чистоти серця.» Результати дослщження переконують, що змют, форми i методи морально-релшйного виховання Маршських дружин е складовою частиною укра!нсько! системи виховання. Вони вщповщають ментальносп та духовностi укра!нщв. Теоретичний i практичний доробок громадських органiзацiй релiгiйного спрямування, прогресивнi ще! релiгiйно-освiтнiх дiячiв та педагогiв першо! половини ХХ столiття не втратили свое! актуальносп i в наш час. Грунтовне вивчення, широке висв^лення й творче використання !хньо! спадщини на практищ забезпечить
дотримання принципiв eдностi, спадкоемносп та тяглостi традицiй поколiнь у розвитку педагопчно! науки.
Проведене дослщження не претендуе на повне i всебiчне розкриття порушено! багатоаспектно! проблеми. Перспективними напрямами подальшого дослiдження вважаемо: теоретичне опрацювання змiсту, форм, методiв навчання у християнськiй педагогiцi на монографiчному рiвнi; теоретико-методологiчнi та методичш основи пiдготовки у вищих навчальних закладах спецiалiстiв вiдповiдного рiвня для читання у школах курсу «Християнська етика».
Л1ТЕРАТУРА
1. Богатюк Я. За поширення й зактив1зування маршських оргашзацш серед альсько! молод1 / В1сник Маршських Товариств. — Льв1в, 1937. — Ч. 6. — С. 2-6.
2. В спраш основування Маршського Товариства Молод по школам i в справ зб1рки серед парох1ян на цши того ж Товариства / Вкник Станислав1всько! епархи. — Сташслав1в, 1933. — Ч. VII-IX. — С. 6162.
3. Величавий Конгрес Маршських студентських Дружин у Львов1 / М1сюнер. — Жовква, 1937. — Ч. 7. — С. 161.
4. Голинський П. Маршсьш Оргашзаци молод1 серед нових труднощiв i перед новими завданнями / Методика пращ в Маршських оргашзащях. — Льв1в, 1935. — С. 15-25.
5. ДАТО Ф. 231, оп. 2, спр. 5978, арк. 17.
6. Жулшвський Б. Головш напрями нашо! пращ / В1сник Маршських Товариств. — Льв1в, 1937. — Ч. 6. — С. 6-8.
7. Звгги з даяльносп украшських Маршських оргашзацш / Вюник Маршських Товариств. — Льв1в, 1937. — Ч. 6. — С. 23-24.
8. 1стор1я християнсько-католицько! церкви (для середшх шшл). — Льв1в, 1903. — 248 с.
9. Комушкат Управи Маршського Товариства Молод1 / Новий Час. — Льв1в, 1939. — 23 березня. — С. 14.
10. Лещук О. Дружинниця непереачна / Вюник Маршських Товариств. — Льв1в, 1938. — Ч. 1-2. — С. 7-12.
11. Лещук О. Методика пращ в Маршських Дружинах середньошшльно! мужицько! молод1 / Методика пращ в Маршських оргашзащях. — Льв1в, 1935. — С. 58-73.
12. Лиско В. Маршське Товариство Молод1 / Нива. — Льв1в, 1922. — Ч. 3-4. — С. 129-133.
13. Маршська Дружина учениць у пмназп С.С. Васил1янок у Сташславов1 (1936/37 рр.) / В1сник Мар1йських Товариств. — Льв1в, 1938. — Ч. 1-2. — С. 23-24.
14. Маршське Товариство Молод1 / Нива. — Льв1в, 1926. — Ч. 6. — С. 227-228.
15. Маршсьш дружиннищ, вггайте / В1сник Мар1йських Товариств. — Льв1в, 1938. — Ч. 1-2. — С. 12.
16. Маркевич Й. ЧСВВ Вказ1вки для провщнишв Мар1йських Дружин / Нива. — Льв1в, 1925. — Ч. 78. — С. 266-270.
17. Назарко I. Роля духовного проводника Проводника в Маршських оргашзащях молод1 / Методика пращ в Маршських оргашзащях. — Льв1в, 1935. — № 5. — С. 130-131.
18. Назарко I. ЧСВВ За душу молод1 / Календар М1сюнера на р1к 1936. — Жовква, 1936. — С. 86-90.
19. Назарко I. ЧСВВ Маршсьш Дружини в Бучач1 / Бучач i Буччачина (юторико-мемуарний i лиературний зб1рник). — Нью-Йорк-Лондон-Париж-Свдней-Торонто, 1972. — С. 229-235.
20. Нов1 книжки / Нива. — Льв1в, 1913. — Ч. 14-15. — С. 438-444.
21. Перший Конгрес украшських Маршських Дружинников. — Льв1в, 1937. — 26 с.
22. Плавюк I. Методика пращ в Маршських Дружинах середньошшльно! жшочо! молод1 / Методика прац1 в Маршських оргашзащях. — Льв1в, 1935. — С. 82-94.
23. Пречистая Ддво Мати руського краю / Мсюнер. — Жовква, 1908. — Ч. 5. — С. 130-131.
24. Промова о. I. Назарка ЧСВВ презеса МТМ на отворенш зЧзду / Методика пращ в Маршських оргашзащях. — Льв1в, 1935. — С. 6-8.
25. Слша О. Не забудь юних дшв / Ювшейна книга Украшсько! пмназп в Тернопол1 (1898-1998). — Терношль-Льв1в, 1998. — С. 267-271.
26. Теодорович П. ЧСВВ. Практичне ведения кандидатури Мар1йських Дружин / Методика пращ в Маршських оргашзащях. — Льв1в, 1935. — С. 26-35.
27. Тернопшьський Краезнавчий Музей: Рщшсний Документ. — № 9655.
28. ЦДАГО Украши Ф. 1, оп. 23, спр. 2840, арк. 77.
29. ЦЩАУ у Львов1 Ф. 451, оп. 1, спр. 24, арк. 15.
30. ЦЩАУ у Львов1 Ф. 508, оп. 1, спр. 35, арк. 53.
31. Цегельський I. Методика пращ в Маршських Кружках молод1 народних шк1л / Методика пращ в
Маршських оргашзащях. — Льв1в, 1935. — С. 44-57.
32. Щербяк Ю. А. Система морального виховання учшв у школах захщних областей Укра!ни (19001939 рр.). — Тернотль: Парада, 1999. — 205 с.
1нна ШОРОБУРА
ПРОБЛЕМИ I ПОШУКИ У В1ТЧИЗНЯН1Й ШК1ЛЬН1Й ГЕОГРАФ1ЧН1Й ОСВ1Т1 У 80-Х РОКАХ ХХ СТОЛ1ТТЯ
У cmammi розглядаються проблеми географiчноï oceimu в школах СРСР у 1980-i роки. Аналгзуеться побудова шкшьних курав з географИ'. Висвiтлюються питання шюльно' географiчноï освiти, актуальш нитшнього часу, та можливi шляхи ïx виршення.
Шкшьна географiчна освгта як одна iз складових духовного становлення особистосп потребуе сьогодш нових пiдходiв i шлях1в розвитку, вдосконалення змiсту i технологiй побудови навчально-виховного процесу, методолопчно! переорiентацiï на особистють. Останнiм часом зростае штерес науково! та педагогiчноï громацськостi до юторико-педагогiчних аспектiв розвитку в^чизняно! освiти, !! окремих галузей.
В статтях Н. Бiрюковоï, С. Кобершка, В. Корнеева, Л. Круглик, С. Пальчевського, А. Сиротенка, Б. Чернова, О. Шаблiя розгядаються проблеми шюльно! географiчноï освiти у 80-i роки ХХ ст.
Мета статт — розглянути шкiльну географiчну освiту у 1980-i роки, проаналiзувати проблеми та пошуки, якi були характерш для цього перiоду.
На початку вказаного десятилотя вiдбуваеться остаточна трансформащя радянсько! системи в авторитарно-бюрократичну, припиняються процеси демократизацiï. У проекцп на педагогiку це зумовило ситуащю, коли змiна освiтнiх парадигм не вщбувалася. Офiцiйна педагогiка «школи навчання» набувала все бiльш консервативного характеру, що ствпадало з iдеологiчними та сощально-пол^ичними установками тодiшньоï комунiстичноï влади.
На початку 1980-х роюв шкшьна географiчна освiта iснувала як повшстю сформована система. Ï! цiлi були сформульоваш наприкiнцi 60-х - початку 70-х роюв i передбачали:
• розвиток здатносп мислити географiчно, що означало не тшьки вивчення кожного з компоненпв географiчних знань окремо, а й обов'язково з'ясування взаемозв'язюв i взаемодiï мiж ними. Вивчаючи природу загалом i по районах, треба розкривати щ зв'язки на конкретних фактах i привчати до цього учшв;
• розширення наукових основ фiзичноï географiï у свщомост учнiв через формування нових загальних понять, яю збагатили теорiю географп. Це, зокрема, поняття про манию у внутрiшнiй будовi земно! кул^ материкову та океанiчну кору в лгтосфер^ струминнi течiï в атмосферi й ультрафiолетовий екран у !! високих шарах, новi поняття у геохiмiï, вченнi про бiосферу тощо;
• конкретне вивчення природних фiзико-географiчних умов життя людства, окремих кра!н, природних ресурсiв, господарського освоення територш через формування у свiдомостi учшв уявлень, яскравих образiв природи та територи, що вивчаеться;
• формування знань про окремi природн1 компоненти, !'хш взаемозв'язки i взаемодiю, рiзноманiтнi природо-територiальнi комплекси та !х розвиток, природш ресурси географiчноï оболонки в межах кра!ни;
• розвиток в учшв умшь i навичок розв'язувати посильш для них вправи з географп та картографи з метою поглиблення штересу до предмета, активiзацiï учнiв, пiдготовки до !хньо! майбутньо! практично! дiяльностi. Розвиток в учшв штересу до пе! чи шшо! галузi географiчноï науки мiг привести в майбутньому до вибору професп.
Отже, у процеш вивчення i фiзичноï, i економiчноï географiï в старших класах були значш можливосп сприяти учням у професiйнiй орiентацiï, вихованнi в них патрiотизму, дбайливого ставлення до природи. «Вщповщальне завдання в цьому покладаеться на курс географп СРСР, яка розкривае рiзноманiтнiсть природи й природних багатств, стан економши та можливосп господарського i культурного розвитку в майбутньому. Радянський патрютизм
