CC BY
28
1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ
Ольга КОБЕЛЬСЬКА
ПЕДАГОГ1ЧНО-ПРОСВ1ТНИЦЫСА ПРАЦЯ МОНАХИНЬ ВАСИЛ1ЯНОК ТА МАРШСЬКИХ ДРУЖИН (КШЕЦЬ XIX - ПЕРША ПОЛОВИНА XX СТОЛ1ТТЯ)
1сторичний досвщ збереження украшства як нацп знаходиться у педагопчнш шгощиш. Позаяк духовые нацюнальне обличчя формують штелект та культура нацюнально свщомих одиниць, яких n0Tpi0H0 виховати. Система шклльництва. стан осв1ти виступають чинником i водночас джерелом нацютворення та буття наци.
Глибина та глобальнють взаемозв'язку освггньо! сфери п практичными засадами розвитку Hauii ставить на порядок денний проблему фундаментального дослщження цього взаемозв'язку i обумовлюе його перманентну актуальшсть.
Очевидно, що означений взаемозв'язок "осв1та-нащя" у свош внутршнш сутносп е багатоаспектним i р1зном1рним.
Його дослщжують таю сучасш педагоги як Б.Ступарик ("Нацюнальна школа: витоки становления") [1], 1.Курляк ("Народне шкшьництво у Галичиш (друга пол. XIX - поч. XX ст.)" [2], Л. Вовк ("Генезис прюритетних тенденцш осв1ти дорослих в Укра1ш (друга пол. XIX -20 pp. XX ст.)" [3], М. Чепшь ("Tcopiii i практика формування нацюнально! свщомост1 дп-ей i молод1 Галичини (друга пол. XIX - перша третина XX ст.)" [4], Ю.Щербяк ("Система морального виховання у школах Захщних областей Украши (1900-1939)" [5].
У контексп вщповщно! проблематики згадаш автори репрезентують OKpcvii питания учасп жлноцтва в освппьому жита украшства.
Метою cmammi е комплексне дослщження напрямюв просв1тницько1 д1яльносп, зм1сту, форм, метод1в, засоб1в педагопчно! npaui украшського жлноцтва.
Для розумшня актуальност1 та сенсу виховницько! npaui украшок звернемо увагу на юторичш причини, передумови та обставин, в яких вона здшснювалась.
В останшх десятир1ччях XIX стол1ття, коли зародився украшський жлночий рух, украшщ не мали в л ас но!' держави. Украшсью терени були роздшеш i перебували шд владою Австро-Угорсько! (Сх1дна Галичина, Ившчна Буковина, Закарпаття) та Росшсько! (Наддн1прянська Украша) ivincpiH. 95 вщсотюв украшщв проживали у слльсько!' мюцевосп. Р1вень i'x осв1ченост1 був низьким. Щодо самих жлнок. то, як описуе Натал1я Кобринська, "просв1та селянки дуже низька. В р. 1872 (в Австро-Угорськлй iMnepii'. - O.K.) заведено примус шкшьний для д1вчат, то перед страхом кари ходять вони до школи i учаться там читати, писати i рахунюв, але то уважають за pin ц1лком не потр1бну: найчаст1ше, в1дбувши свою шклльну науку, Hi кол и вже не заглядають до книжки i швидко забувають i Ti початки, яких в школ1 навчилися" [6, 304].
Украшсью селяни потребували просв1тництва у ceHci усвщомлення необх1дност1 здобуття осв1ти, фаху. 3 ¡ншого боку 1хне важке со ui ал ь но -с ко но м i ч не становище, матер1ально-n00VT0Bi умови, одна велика дилема - як вижити - унеможливлювали доступ до осв1ти. Не сприяла осв1тньому поступу ¡снуюча система шкшьництва. На захщноукрашських землях було близько 4% украшських шил i взагал1 жодного украшського ушверситету. У Наддншрянськш УKpai'Hi становище мало чим вщр1знялось. Исля прийняття Валуевського (1863) та Емського (1876) указ ¡в про украшсью школи загалом не могло бути мови. Навчальна програма у школах на теренах ooaoin Збруча не передбачала украшознавчих дисципл1н.
Таким чином, вщеутшеть украшських ушверситет1в, шклл. украшознавчих дисциплш в ¡снуючих навчальних закладах, неможливють украшського народу здобути оевт. фах, сощальне становище i економ1чну незалежшеть унеможливлювали зд1йснення нац1онального
виховання. Був вщсутнш потужний мехашзм формування нацюнально! елгги зокрема i нацюнально I свщомосп украшщв загалом. Вт1м, це не було парадоксом. Такий стан речей повшстю вщповщав тодппнш геопол1тичнш кон'юнктур1 - бездержавносп украшства.
Над ¡я на зм1ну ситуацп виникла в час украшсько! нацюнально-визвольно! революцн 1917-1921 p.p., яка розпочалась внаслщок буржуазних револющй в Росшськш (1917) та Австро-Угорськш (1918) ivmcpiiix i розпаду цих ivincpiii. Однак низка внутршшх та зовшшшх чинниюв перешкодила утворенню Украшсько! самостшно! соборно! держави. Проголошеш Украшська Народна Республка (3 листопада 1917 року) та Захщноукрашська Народна Республка (1 листопада 1918 року) змогли об'еднатися лише де-юре (22 ачня 1918 року). Вщтак вони не змогли побороти ¿ноземних сусщ1в-агресор1в, яю в оновленому i мпсрiалiстичному обличч1 друго! Pcni Посполито! та Радянсько! Pocii' збройним методом загарбали Укра1ну. До початку Друго! CBiTOBOi (1939) украшсью земл1 були подшеш м1ж Польщею (Схщна Галичина по р. Збруч), Румушею (ГЕвшчна Буковина), Чехословаччиною (Карпатська Украша), Радянською Роаею (Центральна i Схщна Украша по р. Збруч).
Розвиток осв1ти на украшських теренах вщбувався в рамках пануючих держав. Зрозумшо, останш не були защкавлеш у шднесенш р1вня осв1ченост1 украшського народу, вихованш украшсько! молод! у рщнонацюнальному дусл. що мало призвести до зростання нацюнально! самосвщомост1 i поширення визвольного руху укра!нства.
Однак, феноменом життя укра!нсько! Hauii "кр1зь чула держави" була здатшсть укра!нц1в до громадсько! самоорган1защ!. В умовах вщсутност1 власно! держави, саме украшсью громадсью об'еднання, товариства заповнили ту шшу, яку б мали виконувати державш ¿нститущ!. Так, на украшських теренах д1яли товариства "Просв1та" (1868), "Рщна школа", "Жшоча Громада" (1908), "Союз Украшок" (1919) та ¡Hmi. програмш цш яких передбачали нац1ональну просвт укра!нства.
Серед орган1зованого укра!нського лчлноцтва. яке працювало у цариш просв1ти, вир1знялись лчлноч! об'еднання рел1пйного спрямування. 1хня специф1ка за суб'ектною сутшстю (Монахиш Васил1янки) та ¡дсйним характером (Маршсью дружини) обумовлюе дощльн1сть виокремлено! репрезентац1! цих об'еднань.
На початку зауважимо загальш в1домост1 з !х ¡сторичного досье.
Отож, у дослщжуваний нами ncpioj вагомий вклад в осв1тньо-культурний поступ укра!нського народу здшснили Монахиш Чину св. Васил1я Великого, який зародився у Римськш ivincpii.
Засновницею лчлночих васил1янських монастир1в була сестра св. Васил1я Великого - св. Макрина (328-379).
На украшських теренах перший жшочий монастир св. 1рини заложили у 1037 р. за правлшня князя Ярослава Мудрого [7, 31]. Як описуе дослщниця д-р Сало Mi я Цьорох, вщ початку XIX ст. i до 80-х роклв того ж стол1ття у Галичин1 було два ж1ноч1 васил1анськл монастир! - у Словт та Яворов1 [7, 45-46]. Згодом таю монастирi постали у Львов1, Перемишл1, Сташславов1 (1906), Ужгород! (1921), Пряшев! (1922), а також на теренах шоземних держав, де проживали украшщ - амсриканськлн Ф!ладельф1! (1912), Юпвленд! (1921), чеськш Криж!в щ (1917) таШад (1920) [7, 75-76].
Виконуючи настанову Христа "1д1ть i навчпъ Bci народи" (Мат. 28, 19), монахиш ЧСВВ засновували захоронки, вселюдш, вид!лов!, фахов! школи, учитсльськл семшарп, riMHa3ii, ¡нститути. ¡нтсрнати. в яких виховували укра!нських д1тей.
Сестри Васшпянки отримали педагог!чно-!дейну спадщину засновника Чину - Васшпя Великого. BiH, зокрема, стверджував, що у вихованш мае бути присутшй "дух лапдностк терпеливост! й любов!" [7, 82]. Важливого значения Василш Великий надавав шдивщуальному шдходу у навчанн! д1тей, зпдно з яким варто зважати "на вроджеш зд1бност! при вибор1 ремесла" [7, 83].
Основний акцент у педагопчнш д1яльносп Сестер Васил1янок було поставлено на рел!г1йне i нацюнальне виховання. Монахиш дбали, щоб вихованщ шзнавали усе, що "свое, що рщне, що народне, що святе кожному народолюбцев!" [4, 307].
Сприяли формуванню penirifiHoi та нащонально! самосвщомосп укра!нських д1тей i членкиш Маршських дружин. Перша Мар1йська дружина була створена з шщативи отця езугга
Й. Лейшса у 1563 р. в Ггалп. 1573 р. щ оргашзацн постали у Париж, згодом у Имеччиш. 3 грудия 1615 р. митрополит УГКЦ В. Рутський отримав дозвш Папи Римського Павла V на створення в Укра!ш Маршських товариств [8, 34].
В юторичних джерелах е згадки про Маршсью дружини у васил1ансысих навчальних закладах у Любар1 (Житомирщина), Володимир-Волинському, Кам'янець-Подшьському, Остроз1, Овруч1, Bapi (Вшничина), Умаш (Черкащина), Бучач1 (Тернопшыцина) та ¡нших мютах [9, 19-24]. Наприюнщ XIX ст. Маршсью дружини залишились лише в Бучач1 (продовжували д1яльшсть до Друго! св1тово! вшни [10, 212]). 3 1896 р. вони вщновлюються у д1вочих шститутах Сестер Чину Святого Васшпя Великого у Псрсмишлк Яворов1 та Львов1 i ддать там до 1939 року [11]. 3 1929 р. до Друго! св1тово! вшни свою д1яльнють активно здшснювали Маршсью дружини в Украшсьюй ГiмназiV у Тернопол1 [12, 90-94], а також при церквах в ¿нших мютечках та селах краю [13, арк. 77, 80]. Загалом, у Галичиш було 229 маршських осередюв, яи об'еднували 17 144 особи [14].
Маршсью дружини д1яли як суспшьно-релшйш оргашзацн. Сповщуючи культ Божо! MaTepi, вони прагнули до "вироблення визначних християн, яю б д1яли для облагородження дшсносп" [14].
1дейно спорщнеш ¡з Маршськими дружинами були оргашзацн шд такими назвами, як: "Товариство Марннських пань" (Льв1в), "Дружиннищ св. Mapii" (Терношль), "Товариство Мироносиць" (Чершвщ) тощо.
Отож, вщповщно до актуальних потреб свого народу i вимог ¡сторичного часу украшсью >KiH04i pcairiiiHi оргашзацй' засновували та шдтримували украшсью навчальн1 заклади i зд1йснювали виховну роботу з д1тьми, молоддю, дорослими. Монахин1 Васшпянки Слов1тського монастиря (Льв1вщина) оргашзували приватш шдготовч1 курси (1907-1917), випускники яких мали змогу складати вступш ¡спити до пмназ1й, вчительських ccviiHapiii або фахових шил. Тут вивчали icTopiio oio.iiÜHy. катехизм, польську, украшську, шмецьку мови, числення "з пам ят1 i на письм1", географ1ю, icTopira св1тську й натуральну (природописш науки), ручьи роботи. Мова навчання спочатку була шмецька, частково польська, а згодом, власне, украшська [7, 96].
Активну виховну д1яльшсть проводили сестри ЧСВВ у Явор1вському монастир1. Вони заснували д1вочу школу (1847), де викладались таю предмета, як у мюьких т.зв. вид1лових школах; учительську семшар1ю (1906), яка була задумана як школа украшська, для украшських д1тей [7, 109]; та штернат, у якому жили вихованки [7, 111].
У Львов1 при MOHacrapi св. Васил1я Великого монахиш виховували д1вчат у народшй (вселюдшй) LiiKO.ii (1881), де поряд ¡з традищйними дисципл1нами вивчали icTopira Руси, французьку мову, гру на фортешано i нав1ть танщ [7, 117-118]. ГПсля закриття школи (1890) виховна д1яльшсть сестер обмежуеться ¡нститутом (¡нтсрнатом). 1нститутки ходять до м1сысих шил, а монахиш дають 1м змогу доповнити сво! знания з тих предмет!в. яких у шюш не вчать. Це були т.зв. домашш предмета. Серед них: украшська мова, музика, сшв, ручш роботи, рел1пя, декламащя, л1тература, icTopin i географ1я Руси, гра на фортешано, на цитр1 i промова ученищ (ораторське мистецтво - O.K.) [7, 120]. 1нститут з перервою Mi ж 1911-1917 p.p. д1яв до 1933 р.
Можемо cnocTepiram певну еволющю виховних завдань, яю ставили перед собою монахиш на початках ¡снування примонастирських навчальних заклад ¡в (юн. XIX ст.) та в перюд i'x найширшо! д1яльносп (перша третина XX ст.). Отож, якщо спочатку сестри займались релтйним вихованням сир1т - готували i'x до чернечого життя, то згодом у васил1анських школах уже i св1тсью знания могли отримати д1ти, в яких були батьки.
Вчител1 riMHajii при льв1вському монастир1 св. Васил1я Великого (1906) працювали над там, щоб збудити в них (учениць - O.K.) ¿шщативу й защкавлення до конечно! у шзшшому життю науково! й суспшьно! пращ. [7, 126]. Для досягнення ще! виховно! мети у пмназп провадилась позашюльна самост1йна робота. Типовою формою !! оргашзацй' були кружки (гуртки). Виховним завданням наукових кружюв (математичного, ¿сторичного, фшолопчного, природничого) було поглибити знания, яю д1ти отримують на уроках. На сходинах осв1тнього кружка ¿м. Лссл Украшки використовувались методи дискусн та читання реферат1в з д1лянки л1тератури i культури. Для найменших учениць пмназп працював кружок прихильниюв пташок й рослин - "щоб збудити в них (д1тей - O.K.) замилування та плекання цих речей" [7, 128].
Таким чином тут реатзовувались основш завдання еколопчного виховання. Значна увага надавалась форму ванню ф1зично1 культури учениць. ni ел я заборони в пмназп (як i в уеш Укрш'ш) патрютично-спортивно1 оргашзацп "Пласт" було створено спортивний кружок - задля вироблення "спортивно! справности" вихованок.
Вагомим засобом формування нацюнальноУ самосвщомосп учениць був етнограф1чний музей пмназп. Такого музею не мала жодна шша школа; i з 1929р. тут влаштовують виставки для прсдставниклв шших шил та громадськосп краю. У музе! були представлеш peni народного вжитку й жлночого господарства (жорна, вила, ксра\пка. народний одяг, шлюбш вшщ тощо) [7, 128]. Таким чином, пмназистки могли шзнавати культуру, етшчну самобутшсть рщного народу, виробляти власний естетичний смак.
1сторичш джерела евщчать, що подioним чином (за допомогою профшьних гуртклв) здшснювалась позакласна робота в ycix навчальних закладах сестер Васил1янок. Окр1м згаданих, це була фахова школа та шетитут при монастир1 св. Васил1я Великого, вселюдна школа, учительська семшар1я, пмназ1я, шетитут при монастир1 св. Макрини (Льв1в), семшар1я та шетитут для д1вчат СС Вас ил ¡я но к (Сташслав1в), вселюдна школа та учительська ее мшар ¡я Сестер ЧСВВ (Дрогобич) [7].
Таким чином, джерела заевщчують, що Монахиш Васшпянки дбали про рел1гшне, нащональне, громадянське виховання дпей та здобуття ними загальшл середньо1 та фахово! ocbîth.
На вщм1ну вщ Сестер ЧСВВ, яю здшенювали педагопчну д1яльшсть у навчальних закладах, д1яльшсть Маршських дружин була суто проевтшцького характеру i поширювалась не лише на д1тей, але й на молодь та дорослих. Дат детальшше про характерш риси проевтшцьюл д1яльносп Маршських дружин.
Дбаючи про розвиток нацюнального шюльництва, Маршсью дружини надавали фшансову й оргашзацшну допомогу установам товариства "Рщна школа". ApxiBHi матер1али заевщчують нспоодинокл випадки, коли члени Мар11нських оссрсдклв ходили з колядою i з1браш кошти передавали на пщтримку "Рщнсн школи" [13]. Маршська дружина у Тернопол1 сприяла буд1вництву "Рщношюльного будинку", визначивши представником до вщповщшл секцп Анну Остапюклвну [15, арк. 12].
Виховна робота Маршських дружин вир1знялась змютовою специфшою та багатомаггтям форм, метод ¡в. засоб1в. Поширеною формою виховницьюл пращ були сходини. У рамках сходин використовувались методи дискусн, драматизацн, читання книг, виголошування реферапв. Членкиш Маршсьюл дружини у Тернопол1 (заснована в 1929 р.) в недш i свята виголошували реферати на таку тематику: вшанування Пречисто! Д1ви Mapiï, християнка в суспшьност1, роль християнсько! жшки в жита народу [12, 86].
PÎ3HÎ святков1 поди MapiiicbKi дружини вщзначали у форм1 академш. Маршський союз при Украшсьюй коедукацшнш пмназп "Рщшл школи" (Тернопшь) оргашзовував Академ1ю в честь Царя-Христа, Святочну академ1ю з приводу 15-лггтя пмназп. У nporpaMi остаиньо! поруч Î3 пмном "Рщно1 школи", "Школярським маршем" (Д. Котко) оркестра пмназшно!' молод1 виконувала твори Д.Бортнянського "Услиши Господи" та Баха-Гунода "Ave Maria" [16].
Для популяризаци культу Божо1 Marepi серед учшвеьюл молод1 Маршськл дружини використовували таку форму, як Маршське свято. На цих заходах молодь мала можливють д1знатись про життя Пречисто! Д1ви Mapiï, послухати присвячеш ш nicm та noe3iï. Проведения Маршських свят було типовим для Bcix оссрсдклв i вщр1знялось лише шдбором засоб1в формування penirimroï свщомосп д1тей та юнацтва. У фондах Тернопшьського краезнавчого музею збер1гаеться рукопис програми MapiiicbKoro свята (19.05.1934.), де зазначено пмн "Допомагай нам Д1во". реферати "Старий Завп- про Пречисту Д1ву Mapira". "Новий Завп- про Пречисту Д1ву Mapira". декламаци "На хреенш дорозГ', "Дар для Mapiï", "Молитва", "Марш Маршсьюл дружини" [17].
Варто шдкреслити гармоншну присутшсть релшйного чинника у заходах неспещальшл paiiriiÎHoi тематики, яю також оргашзовували MapiiicbKi осередки. Окр1м змютово-засобового навантаження релтйного виховання, ui заходи передбачали аналопчш компонента, спрямоваш на реатзащю завдань нацюнального виховання. Така ¡дейна. а також змютово-засобова еклектика, спостер1гаеться у nporpaMi "Святочного заюнчення шюльного року", оргашзованого Маршською дружиною "Рщно! школи" в Тернопол1 14 червня 1934 року. Так, у
програму входили: "Марш Маршсько! дружиии", "Молитва", вщчит "Як найкраще провести вакащ!", "В'язка украшських шсень", сцешчна картина "Пан професор", декламацн "От I сюнчився рЬс шюльний", "3 добрим свщоцтвом", прощальне слово вщ учшв, викладач1в та отця-проповщника [18].
Товариство "Мироносиць", створене у Чершвцях (1886) "для прикрашення Церкви", практикувало оргашзащю виставок народного мистецтва [19]. Як свщчать джерела, влаштування таких виставок було одшею з найпоширешших форм реатзацн украшськими жшками нацюнального виховання. Поруч ¡з популяризацию народно! культури у и матер1альному компонент! (нацюнальний одяг, народш митецью вироби), жшки дбали про передання з поколшня в поколшня духовно! культури украшства. Для цього вони використовували таю форми просв!тницько! роботи, як оргашзащя вечорниць, вертешв, га!вок, що становили основу традицшно-обрядового циклу в украшсьюй культур!.
Маршська дружина Благовщення Непорочно! Д1ви Мари у Ромашвщ (Галичина) влаштувала у 1934 рощ Велию Осшш Вечорнищ [13, арк. 77]. Педагопчна щншсть заходу обумовлювалась його шзнавально-виховним характером (д1евою метою). Учасники отримували щкаву шформащю про сшьськогосподарсью культури (пшеницю, жито, овес, капусту ! т.д.) - у цьому випадку був спрактикований принцип наочност!! вщповщний метод демонстрування (с/г-культур, вироб!в з них), а також методи розповщ ! драматизацп. Вшанування земл^годувальнищ, хшба, землеробсько! пращ виражалось засобами теш, декламащ!, коротких ¿нсцешвок. Варто вщзначити чинник зв'язку покол1нь, присутшй у даному заход! за участю дней, молод! й дорослого населения. Водночас, щ Велик! Осшш Вечорнищ продовжували традищю оргашзац!! дозв1лля украшсько! молод! у форм! власне вечорниць.
Вт1м, це було характерно для сшьського населения. Мюька д1твора, наприклад, потребу вала вщповщно! допомоги в орган!защ! дозвшля, зокрема, шд час кан1кул. I така оргробота стала окремим напрямком педагопчно-просв!тницько! д1яльност1 укра!нських жлнок. яю дбали не лише про релшйш, нащональн!, а також сощальш потреби свого народу.
У 1905 рощ Маршське товариство пань (Льв!в) спещально заснувало Товариство Вакащйних Осель, метою якого було допомогти найбщшш!й льв!всьюй д1твор1 в орган!защ! кан1кул на сслк "А кр1м того, - зазначала д1ячка ж!ночого руху, педагог Константина Малицька, - треба було й нацюнального осв!домлення тт д1творк що в тих часах вживала дома переважно польсько! мови, а украшську молитву говорила т1льки в свош школ!. А була у Львов! лише украшська школа \м. Шашкевича, д1воча й хлоп'яча школа вправ ! видшова школа ¿м. Шевченка" [20, 4]. Отож, шд кер!вництвом Ольги Бачинсько! Товариство влаштовувало осел! у селах, де мюька д1твора, якою ошкувались вчительки та Сестри Служебнищ, проводила кашкули. Чисте пов1тря, природа, заняття ф1зкультурою сприяли ф1зичному розвитку д1тей. Реферати, ватри, на переконання оргашзаторок, мали заповнити "не одну прогалину з украшсько! ¡сторп ! культури" [21, 4]. Обов'язковим атрибутом вакацшного укладу була молитва, зв!сно, рщною укра!нською мовою.
Таке, поеднання релшйного, патр1отичного, ф1зичного виховання спрямовувалось на формування морально!, нащонально свщомо!, фпично ! духовно здорово! особистост! укра!нсько! дитини. В1дтак, визначальною рисою виховного щеалу, впроваджуваного у життя украшськими жлночими рсл1г1йними об'еднаннями, була дом¡нанта духовност!, моральност!, нац!ональних та християнських щнностей. Випускниця Украшсько! г1мназ1! у Тернопол! писала: "Хочу пщкреслити високий р1вень духовност!, який панував у пмназн. Уел були членами "Маршсько! дружини" - "школ! майже не було яких-небудь особливих явищ. Одягнеш ми вел були в обов'язков! форми. Д1вчатками оп!кувалась спец1ально вчителька рисунюв, худ. Оле на Гаврилко. Дякуючи !! розумним настановам ми майже не захоплювалися модою, шовковими панчохами, нафарбованими губами тощо. Ми любили правду, Украшу, рщну природу, душею сприймали Божл заповщ! любов! Бога та ближшх" [22, 269].
Отже, на основ! вищевикладеного можемо стверджувати, що педагопчно-просв!тницька д1яльшсть украшських жшочих рсл1г1йних об'еднань розгорталась у таких напрямках: заснування та фшансова й оргашзац!йна шдтримка укра!нських навчальних заклад ¡в. сощально-педагог!чних ¿нститущй; виховницька, викладацька праця у цих закладах; культурно-проевггницька робота серед громадськост! (д1тей, молод!, дорослих).
Характерною рисою пращ жлнок на зазначених в ¡дтинках була реал!защя нащонального, релшйного та громадянського виховання украшських дней. На практищ ця педагопчно-щейна еклектика здшснювалась за допомогою вщповщного змютово-засобового навантаження уроклв та виховних заход1в. Використовувався блок т. зв. домашшх (за своею сутнютю украшознавчих) дисциплш, яю не викладалися в ¡снуючих школах. Виховш заходи здшснювались як у традицшних (академп, концерта, вечорнищ), так 1 в спещальних (Маршське свято, День Весни) формах. Вщповщно до в ¡ко в их та ¿ндивщуальних особливостей вихованщв д1яли позакласш гуртки.
Широко використовувалися як заело рсалпацп завдань нащонального виховання етнограф1чний матер1ал, народна культура украшетва.
Варто шдкреслити, що дослщжуваш нами жлноч1 об'еднання, будучи релтйними (за своею суб'ектною та ¡дейною сутшстю), дбали про громадянське виховання д1тей, готували 1х до суспшьно! пращ.
Простежуемо 1 таку особливу рису, як наголос на формування фгзично! культури учшв у поеднанш ¡з виробленням 1х моральносп, сили духу (принцип калокагатп). Власне всеб1чний 1 гармоншний розвиток особистосп щлком вщповщав виховному ¡дсалу. який прагнули реал1зувати украшсью просвиительки. А передбачав цей ¡деал виховання морально! людини, яка спов!дуе щнносп р!дно! рел!г!!, национально! культури, е ф!зично ! духовно сильною, осв!ченою, ¡з ¿ндивщувальними розвинутими зд!бностями. Адже ильки така особист!сть справд! здатна до вироблення адекватних мотивацш життед!яльност! зг!дно запит1в ! потреб сво!х, свого оточення, колективу, земляклв. народу тощо. Таким чином, реал!зовувався один ¡з важливих принцип!в навчання - принцип його зв'язку ¡з життям. Для ¡сторичного розвитку украшсько! нащ! це мало винятково позитив не значения.
Л1ТЕРАТУРА
1. Ступарик Б.Нацюнальна школа: витоки, становления. - К., 1998. - 336 с.
2. Курляк I. Народне шюльництво у Галичиш (друга пол. XIX - поч. XX ст.) // Педагопка I психолопя. - 1995. -№1. - С. 144-151.
3. Вовк Л. Генезис прюритетних тенденцш оевгги дорослих в Укра!ш (друга пол. XIX - 20 рр. XX ст.): Автореф. дне... д-ра пед. наук: 13.00.01. / Укр. держ. пед. ун-т. - К, 1996. - 49 с.
4. Чепшь М. Теор1я I практика формування национально! свадомосп диет та молод! Галичини (друга половина XIX ст.). - Дрогобич: В1дродження, 2001. - 503 с.
5. Щербяк Ю. Система морального виховання у школах Захадних областей Украши (1900-1939 рр.) -Терношль, 1999. -204 с.
6. Кобринська Н. Руське ж1ноцтво в Галичиш в наших часах // Вибраш твори. - К.: Дшпро, 1980. - 446 с.
7. Др. М. Сало\пя Цьорох, ЧСВВ. Погляд на ¡стор1ю та виховну д1яльшсть монахинь Васил1янок. -Рим, 1964.-256 с.
8. Геник Л. Маршсыа дружини в Укра!ш //Радна школа. - 2002. - №11. - С.34-37.
9. Лукань Р. Маршсыа дружини на украшських землях XVII - XIX ст.// Вюник Маршських товариств. - Льв1в, 1936. - 4.2. - С. 19-24.
10. Мельник П. Бучацька пмназ1я в 20-х I 30-х роках XX ст. // Бучач I Бучаччина. 1сторико-мемуарний зб1рник. - Нью-Йорк - Лондон -Париж - Садней - Торонто, 1972. - 943 с.
11. Петр1в I. Богородиця: ¡стор1я культу. - К.: Полггвидав, 1990. - 123 с.
12. Ювшейна книга Укра!нсько! пмназп в Тернопол1. До стор1ччя заснування 1898-1998. - Терношль -Льв1в, 1998.-736 с.
13. Державний арх1в Тернопшьсько! обласп (даха: ДАТО). - Ф. 3 - Оп. 2. - Спр. 360.
14. В1сник Маршських товариств. - Льв1в, 1926.
15. ДАТО. - Ф. 294,- Оп. 1. - Спр. 106.
16. Запрошення на святочну академпо з приводу 15-литя пмназп // Тернопшьський краезнавчий музей (дал1: ТКМ). - РД. - 9669.
17. Програма Маршського свята // ТКМ. - РД. - 9668.
18. Програма святочного закшчення шкшьного року // ТКМ. - РД. - 9667.
19. Хортик С. Жшоча Громада в Чершвцях // Нова хата. - 1935. - Ч. 15-16. - С. 3-4.
20. Малицька К. Заслужена ювиятка // Нова хата. - 1935. - Ч. 24. С. 4-5.
21. Зал1зняк О. Новийтабор //Нова хата. - 1935. - Ч. 11-12 - С. 4.
22. Слша О. Не забудь юних дшв // Ювшейна книга Укра!нсько! пмназп в Тернополг До стор1ччя заснування 1898-1998. - Терношль-Льв1в, 1998. - 736 с.
