CC BY
36
8. Умляфт Ф. Учебник географп для низших кляс австршських гимназий /переклад М. Кордуба /
Ф. Умляфт - Чершвщ, 1904. - 58 с.
9. Федорiв I. О. Мирон Кордуба в ктори Укра1ни (юнець Х1Х - перша половина ХХ ст.) /
I. О. Федорiв. - Тернопшь: Тернопiль Онлайн, 2001. - 127 с.
УДК 261.5: 27 (477) «19»
О. М. ЯЧМЕНЬ ОВА ПЕДАГОГ1ЧНА ДШЛЬШСТЬ ОТЦЯ ЙОСАФАТА ВОРОТНЯКА
Висвтлено теоретичну i практичну nedaaoai4Hy di^bmcmb iepoMOHaxa УкратськоЧ Греко-Католицько1 Церкви Йосафата Воротняка. Показано, що aHani3 просвтительсько! i освтньо-nedaaoai4Hoi дiяльностi цього релтйного дiячa сприятиме з'ясуванню сутi процеЫв гуматзаци i демократизаци освти в контекстi входження Украши в европейський культурний та освтнш простiр.
Ключовi слова: освiтньо-педaгогiчнa дiяльнiсть, церква, европейський освтнш простiр, виховна система, християнська педагогша.
О. М. ЯЧМЕНЬ ОВА
ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ СВЯЩЕННИКА ЙОСАФАТА
ВОРОТНЯКА
Отражена теоретическая и практическая педагогическая деятельность иеромонаха Украинской Греко-Католической Церкви Йосафата Воротняка. Показано, что анализ просветительской и педагогической деятельности этого религиозного деятеля будет способствовать выяснению сути процессов гуманизации и демократизации образования в контексте вхождения Украины в европейское и образовательное пространство.
Ключевые слова: образовательно-педагогическая деятельность, церковь, европейское образовательное пространство, воспитательная система, христианская педагогика.
O. M. YACHMENIOVA THE PEDAGOGICAL ACTIVITIES OF FATHER JOSEPHAT VOROTNYAK
The pedagogical activities of the Ukrainian Greek-Catholic Church Father Josephat Vorotnyak, that was fulfilled and realized both theoretically and practically, have been covered and unfolded. It is shown that the analysis of the teaching and educational work of the famous clergyman will help to explain and elucidate the essence of the processes of humanization and democratization of the education in the context of the entry of Ukraine into the European cultural and educational space.
Keywords: teaching and educational work, Church, European educational space, upbringing instructive system, Christian Pedagogy.
Проголошення Украши незалежною державою створило можливосп для вiдродження украшсько! духовносп, яке ввдбуваеться на rai сучасних кардинальних економiчних та сощальних змш у суспшьствг На сучасному етат становления Украшсько! держави постала необхвдшсть формування ново! парадигми, основним важелем яко! була б гуманшсть.
Звернення до релш! як скарбнищ духовно! культури людства й оберегу нацюнально! самобутносп укра!нського народу в сучасних умовах переоцшки вартостей i трансформаци iерархi! цшностей е лопчним i закономiрним явищем. Особливого такту, виваженосп, компетентностi i толерантностi вимагае виршення питання про визначення рол^ мiсця, механiзмiв дИ релш! в осв^ньо-виховнш сферi як середовищi формування нового поколшня укра!нсько! наци. Отже, актуальшсть вирiшения теоретико-методичних проблем християнсько! педагогiки, нагальна потреба у змш традицшних пiдходiв до оргашзацп навчально-виховного процесу, а також гостра необхвдшсть у наданнi йому системного, особиспсно орiентованого гуманiстичного спрямування зумовили вибiр теми статтi.
OKpeMi аспекти ще! широко! проблеми вивчали так1 вiдомi сучасш дослiдники icTopii' розвитку школи, осв1ти i педагопчно! думки в Укра!ш, як М. Барна, Г. Бшавич, Д. Герцюк, Т. Завгородня, С. Коляденко, I. Курляк, С. Лаба, Д. Пешшкевич, В. Моцюк, I. Руснак, М. Чепiль. Серед сучасних учених, яш у сво!х наукових працях розглядали iсторико-педагогiчнi аспекти дiяльностi Укра'нсько! Греко-Католицько! Церкви (УГКЦ) варто назвати I. Андрухiва, Л. Геник, I. Мищишин, Б. Трофимяка, Ж. Ковбу, Ю. Щербяка, Р. Яковишина та iн. Проте поза увагою дослiдникiв ютори розвитку та становления системи нащонально! освiти та виховання опинилися окремi персоналп, чий доробок вважаемо вагомим i вартим окремого юторико-педагогiчного дослiджения.
Мета статп - висвiтлити педагогiчну дiяльнiсть iеромонаха УГКЦ Йосафата Воротняка в контекст! розвитку християнського виховання в Укра!ш.
Дiяльнiсть укра!нсько! ем^ацп в кшщ XIX ст. - на початку ХХ ст. е вагомою сторшкою в юторп захвдноукрашських земель. Процес ем^аци зумовив чисельне зростання укра'нських осередк1в у багатьох кра1нах свггу. Як стверджують iсторичнi джерела, найбшьшу к1льк1сть укра1нських емiгрантiв у зазначений перюд було в США - понад 200 тис., Канадi - майже 150 тис., Бразилп - 40 тис. ос16. До цього варто додати, що 10 тис. украшщв з Галичини переселились також в Аргентину, а ще 10 тис. украшщв ем^ували в Босшю та Герцеговину [7, с.16-17]. Сощальна адаптацiя емiгрантiв iз Захвдно! Укра'ни в кра1нах нового поселення майже скрiзь була дуже складною. Разом iз першими укра1нськими переселениями, за вiросповiданням переважно греко-католиками, освоювати новi землi були покликанi й священики. Вони органiзовували школи, започатковували першi парафи та епархи [2, с. 842]. Ввдзначаючи вагому роль украшських священишв для зарубiжиого укра1нства, можна констатувати, що 1х освiтньо-виховна дiяльнiсть була спрямована на збереження нащонально! самобутносп й духовно! культури украшських переселенщв.
Так, iз початком переселення галицьких укра!нщв до Боснi! за чаив Австро-Угорсько! iмперi! священики завжди були ноаями просвiтницьких iдей серед громади. За словами отця доктора С. Кияка, УГКЦ «завжди йшла за сво!ми дiтьми на чужину в особах священик1в i епискотв, под1ляючи долю i недолю сво!х духовних дiтей, пов'язуючи !х з Батьювщиною, даючи !м духовне шдкршлення, вiдiграючи роль духовно! берегинi укра!нських душ» [8, с. 288289]. Громада завжди високо щнувала украшських священиюв, як1 несли вщжшдальтсть за розвиток та збереження национально-духовно! самобутносл даспори. Спектр д1яльност1 душпастирсько! роботи парох^в в умовах емiграцi! був довол1 широким i багатогранним, а саме: культурно-просвiтиицький, пропов^дницький, суспшьно-громадський та 1нш1.
Заслуговуе на увагу життевий та духовний шлях !еромонаха УГКЦ Йосафата Воротняка, зокрема його педагопчна д1яльн1сть. Його життевий шлях е неввддшьним в1д церкви та служшня своему народовi.
Народився Павло Воротняк 6 липня 1948 р. у Боснп (тепер Республiка Босшя та Герцеговина) в по6ожн1й i працьовитiй багатодiтнiй с1м'! Андр1я Воротняка й Софи Главацько!, вих1дц1в 1з Тернопiльщини. Закончивши навчання у семшарп п1д проводом отц1в селезiян у Босни, в 1965 р. П. Воротняк став кандидатом Чину святого Васил!я Великого (ЧСВВ автономний край Воеводина, Серб!я) у м. Кула. У 1966 р. Павло прийняв чернече 1м'я Йосафат i розпочав новщанське випробування у новiцiатi отщв езу!тiв у м. Загреб (Хорвапя ). У 1969 р. вш пере!хав до василiянського монастиря в Рим. У Папському унiверситетi св. Ансельма закончив повний курс фшософп i богослов'я i здобув стутнь бакалавра. П1д час навчання склав дов!чну професш у ЧСВВ i в 1975 р. отримав священич! свячення з рук папи Павла VI. У 1978 р. продовжив студи у Папському Схвдному шституп [1, 10-11].
П1сля навчання у 1979 р. о. Йосафат Воротняк повернувся до парафи у Кул1, де став пом1чником о. Методiя Бiляка (ЧСВВ). Молодий отець поставив перед собою практичне завдання: побудувати комплекс монастиря i церкву. За його задумами цей комплекс мав стати тим духовним центром, де дiяла б недiльна школа, в якш в1н м1г би реалiзовувати освиньо-педагогiчнi проекти та защкавлення .
Як отець-катехит о. Йосафат завжди вщзначав важливiсть релiгiйно-морального виховання дней та учшвсько! молод1. Надзвичайно важливою справою душпастирсько! д1яльност1 священика була опiка над тiею школьною молоддю, яка заюнчувала навчання в навчально-освггтх закладах, а,
отже, розпочинала самостшний шлях. Йосафат Воротняк був переконаний, що завданням священика-катехита е не лише навчати парафiян Божих правд вiри, а й допомогти забезпечити реалiзацiю християнських засад для 1х застосування у повсякденному жит.
Наводимо функцiональну модель дiяльностi греко-католицьких священик1в [11, с. 152]:
методи морально-релiгiйного виховання
Функци дiяльностi греко-католицьких священик1в
засоби морально релтйного виховання
методи формування свiдомостi
в о п
з
о р
форми морально-релiгiйного виховання
и
.3
о
е б
3 «
о п о
да
и
ирп
I
молитва
богослужения
I
реколекдil
I
духовна лиература i музика
уроки релiгil
I
хоровий церковний спiв
прощ до святих мюць -
I
народно-релшйш свята й традици
методи формування досв!ду громадсько1 поведiнки
г
нн
х а
« в
я ев со увм я япр
а с
г а о о г о
в н
ь «
т с |н
а ч
ч е
у р
Натомiсть легковажне ставлення священнослужителя до процесу катехизаци могло позначитись не тшьки в моральному мiкроклiматi укра!нських родин в iншомовному оточенш та полiкультурному середовищi, а й безпосередньо ввдбитися на власнiй долi пароха, який нiс особисту ввдповвдальшсть перед Богом та церквою за свш духовний стан. На це вказував митрополит Андрей Шептицький у посланш До Духовенства про катехизащю: В совiстi тяжко перед Богом ввдповвдатимуть священики за душi тих дией, що до школи не ходять, i не вчаться катехизму в церквi. Гiрко й страшно вшб'еться на долi священика i його родини присутнiсть в парохи тих людей, що не знають добре свято! вiри... [10, с. 28 ].
До^джуючи цей аспект, пов'язаний з педагогiчною доктриною УГКЦ в другш половинi ХХ ст., зазначимо, що !! навчально-освiтнiй напрямок роботи вiдiграв суттеву роль у становленш та розвитку релiгiйних цеш^в i органiзацiй укра!нсько! дiаспори в кра!нах поселення. Була створена цша мережа навчально-освiтнiх закладiв церкви, основне завдання яких - розвиток укра!нсько! науки, пiдготовка молодi до науково! роботи та водночас формування моральних основ, опертих на християнських щнностях европейсько! культури. Вивчення статей релшйно! перiодики дае змогу стверджувати, що заклади церкви стали культурно-освiтнiми осередками для виховання не тшьки мiсiонерiв, здатних вести апостольську працю над ввдбудовою християнського життя, а й центрами нащонально! науки та культури з метою тдготовки штел^енци серед укра!нщв дiаспори. Як переконливо доводять iсторичнi джерела, греко-католицьке духовенство широко тдтримувало iдею свiтових з'!зд1в укра!нсько! католицько! молодi, завдяки чому молодi укра!нцi з рiзних кра!н св^ краще ознайомлювались iз духовною спадщиною свого народу, мали можливiсть окреслити план стльно! дiяльностi для добра, церкви i народу. Аналiзуючи роботу гуртив з'!зду Укра!нсько! христово! молод^ вивчаючи тематику дискусiй та склад !! учасник1в, отець доктор I. Дацко робить висновок, що укра!нська молодь хоче тзнати Христа.., релшя е прилягаючою варлстю для молодо! людини, якщо вона !! усввдомлюе в особистий i життевий споиб [5, с. 31].
Вiдбуваючи пастирськ подороже у майже всiх укра!нських поселеннях Свропи з метою створення осередк1в укра!нсько! культури, освiти та науки, iеромонах Й. Воротняк долучився до презентацi! УГКЦ на мiжнароднiй аренi: на науково-освiтнiх конференцiях, культурних заходах, духовних з'!здах, соцiально-полiтичних форумах рiзного рiвня.
Акцентуючи увагу на питаннях, пов'язаних iз просвiтницькою дiяльнiстю о. Й. Воротняка, зазначимо, що вш брав даяльну участь у суспшьно-громадському, культурно-освiтньому житп парафiян, постiйно цiкавився розвитком культурно-освiтнього життя укра!нсько! громади, сприяв здiйсненню просв^ницьких заходiв з вiдзначення визначних дат з укра!нсько! iсторi!, нацiонально! школи i культури. Оск1льки на той час у Воеводиш не було укра!номовних телерадiопередач i газет, то отець виконував своерiдну роль шформацшного джерела для сво!х парафiян. Про важливi духовнi та культурологiчнi новини Кули та шших укра!нських осередшв у Воеводинi, Сербi!, Боснi! та Герцеговиш, Хорватi! ( до 1990 р. це були республiки в складi СФРЮ) вiн частково шформував на церковних проповедях та катехитичних заняттях з молоддю.
Важливим етапом у культурно-освiтнiй та душпастирськш дiяльностi о. Й. Воротняка став його пере!зд в Укра!ну в 1992 р. Тодi в Укра!ш розпочався принципово новий перюд в дiяльностi УГКЦ. В умовах становлення демократично! Укра!нсько! держави формуеться система релiгiезнавчо! освiти, яка мае свиську та богословську зорiентованiсть. Вона здшснюеться на принципах гуманiзму, толерантносп i дотримання принципу свободи совюп, а також спрямовуеться в русло нормалiзацi! мiжконфесiйних вiдносин i забезпечення стабiльностi суспiльства. У 1992-1994 рр., маючи значний досвiд душпастирсько! роботи, о. Й. Воротняк працював мапстром у Крехiвському новiцiятi, де прюритетним напрямком в його освiтньо-виховнiй даяльносп було виховання кандидалв у духовний сан. Попм, у 19941997 рр., вш був настоятелем василiянського монастиря св. Юрiя у Червоноградг Як директор василiянського лiцею при монастир^ о. Й. Воротняк звертав увагу на виховання i тдготовку духiвництва. Для успiшного досягнення поставлено! мети вш застосовував арсенал педагопчних засобiв, зокрема був органiзатором духовних вечорiв, на яких вiдбувались культуролопчш дискусi!. Розумiючи важливiсть питания духовносп та морально! культури
сустльства, о. Йосафат активно ствпрацював !з педагогами краю в справi християнського виховання дiтей та учшвсько! молод!.
У 1992 р. за шщативою Льв!вського обласного педагогiчного товариства !м. Г. Ващенка у школах Льв!вщини, Тернопiльщини та 1вано-Франк1вщини було введено експериментальний предмет Основи християнсько! моралi [3, с. 112]. У зв'язку з масовим впровадженням християнсько! етики в школах захiдних областей Укра!ни проведено велику роботу щодо спецiальноl' тдготовки педагогiв вщповвдно! квал!ф!кацп. Результатом стльно! працi осв!тян i духовенства була розроблена програма тдготовки вчителiв з цього навчального предмета. Вона розрахована на трир!чне навчання, тривалiстю по два тсяц в рш, з яких один мюяць припадае на лгтнш перiод. На Льв!вщиш, зокрема, пiдготовка вчителiв християнсько! етики здшснюеться в Льв!вському обласному науково-методичному шституп осв!ти (ЛОНМ1О). Тут вивчаються особливосл методики викладання предмета, а також основш богословськ1 дисциплши: моральне i догматичне богослов'я, Святе Письмо Старого i Нового завгту, !стор!я церкви та християнська етика, фшософ!я, мистецтво [3, с. 112].
Важливе мiсце в процесi релшйно-морального виховання учшв займала позашк1льна д!яльшсть. У 1998-2000 рр. о. Й. Воротняк спiвпрацював з Марiйським молод!жним товариством Мiстична троянда при василiянськiй церквi св. Андр!я та Маршською дружиною молод! при церквi св. Онуфр!я у львов!. Аналiз роботи гуртив молод!жного спрямування св!дчить, що вони ставили за мету популяризувати християнсько iдеl' серед учшвсько! молод!, тдносити р!вень рел!г!йно-нац!онально! св!домост!, пропагувати культ Пречисто! Д!ви Мар!!, виробляти типовий образ укра!нсько! д!вчини, яка мала бути прикладом для насл!дування укра!нською молоддю. Кр!м цього, д!яльшсть дружин сприяла розвитку !де! сшвпращ св!тських ос!б ¡з духовенством щодо устшного виршення проблем християнського виховання [4, с. 17].
На думку галицьких вчених-теолопв початку ХХ ст. О. Лещука, Й. Маркевича, I. Назарка, В. Лиска, П. Теодоровича, як займались розробкою теоретико-методичних основ християнського виховання молод!, устшна д!яльшсть Мар!йсько! орган!зац!! великою м!рою залежить в!д особи пропов!дника-священика. Така позищя пояснювалася тим, що учн!вська молодь, оргашзовуючись в гурткове життя, одночасно в!дчувала потребу наставництва духовно! особи, яка б за допомогою вс!х можливих психолого-педагог!чних метод!в ! засоб!в могла сприяти у вир!шенн! складних життевих проблем. Природно, що педагопчний метод !ндив!дуального впливу на особиспсть вихованця з боку вихователя спонукав духовного пропов!дника стати живим методом дружинного життя.
Серед вимог, яш ставились до священика-пропов!дника, треба назвати:
• внутр!шня досконал!сть через реал!защю принципу: Н!хто не може дати того, чого сам не мае;
• невпинна працьовипсть;
• християнський !деал!зм ! рад!сний оптим!зм ввдповвдно до правила: Нехай людина росте з! сво!ми високими ц!лями;
• сила, натхнення, людян!сть ! вв!члив!сть;
• осв!чен!сть, волод!ння елементами психолого-педагопчних знань;
• усввдомлення мети, завдань дружинного життя [9, с.59].
О. Й. Воротняк був шщатором створення Сестринства св. Терен! (1998), Б!блшного товариства молод! Благов!ст (2000), Товариства юриспв-католиюв св. Томи Мора (2001). У 1997 р. вш очолював Катехитичну ком!с!ю Льв!всько! архиепарх!! УГКЦ, змютом д!яльност! яко! було: откуватися вишколом та формац!ею катехит!в, створювати катехитичш програми, видавати катехитичну л!тературу, орган!зовувати загальноцерковн! катехитичн! конференц!! та вишк1льно-просв!тницьк1 сем!нари, ствпрацювати на вс!х р!внях з осв!тньо-виховними ! сощально-культурними закладами, рел!г!йними та громадськими оргашзащями й органами державно! влади для покращення загального стану катехизац!! [6, с.85].
В!д 1997 р. о. Й. Воротняк був викладачем Васил!янського !нституту фшософсько-богословських студ!й у Золочев!, Льв!вськ1й богословськ1й академ!!, Колегп Патр!арха Мстислава Харк1всько-Полтавсько! Спархп у Харков!. За час свого перебування в Укра!н! в!н неодноразово виступав на конференц!ях, присвячених проблемам християнсько! етики ! духовного здоров'я людини.
Своер!дною формою педагог!чного стлкування були програми для д!тей та юнацтва Льв!вського телебачення за участю о. Йосафата (сер!я програм Соняшник про багатод!тн! родини област!, цикл Духовне слово - д!тям, який отримав в!дзнаку на Всеукра!нському фестивал! к1но-, теле- ! рад!опрограм Золоте курча). В!домо, що у фондах Льв!вського телебачення збер!гаються передач! для д!тей про притч! 1суса Христа, про десять Заповвдей Божих, яш були створен! з !н!ц!ативи о. Йосафата Воротняка. Варто додати, що програма для д!тей Хатка Левенятка за його участю перемогла у М!жнародному телев!з!йному конкурс!.
Окремо! уваги заслуговуе редакторсько-видавнича д!яльн!сть о. Йосафата. Ще будучи !гуменом в Червоноград!, в!н писав статт! до журнал!в М!с!онар, Св!тло (Торонто), присвячен! важливим моральним темам щодо практикування християнських засад серед читач!в. У вересш 1997 р. о. Йосафат Воротняк був призначений редактором часопису Мююнар. На ц!й посад! в!н суттево актив!зував роботу з питань популяризаци духовно-моральних !деал!в.
На жаль, важка недуга забрала з життя о. Йосафата Воротняка, 28 жовтня 2008 р. Його поховали у с. Малех!в, що неподалш Львова.
Таким чином, вивчення питань, пов'язаних !з педагогичною дяльшстю о. Йосафата Воротняка дае тдставу до висновку, що просвгтницька даяльшсть священик!в УГКЦ спрямована на збереження нацюнально! самобутносп та духовно! культури укра!нства в емграцд ! на рвдшй земл!. Зважаючи на особливе значення особи укра!нського священика для укра!нських переселенщв, стверджуемо, що парохам доводилось не тшьки виконувати роль духовних отщв параф!ян, а й сприяти виршенню проблем освгтньо-культурного характеру (створювати укра!нськ1 школи при церквах, здшснювати просвiтиидькi заходи для параф!ян, поповнювати !х християнсью знання, розширювати св!тогляд та ш.). Яскравим сввдченням цеого була даяльшсть о. Йосафата Воротняка - представника нац!онально! богословсько! науки на р!зних науково-освiтиiх конференщях, культурних заходах, духовних з'!здах, соц!ально-пол!тичних форумах.
Його педагопчний доробок не втратив свое! актуальност ! в наш час. Грунтовне вивчення, широке висвилення й творче використання спадщини о. Й. Воротняка та його сучасниюв-священик!в УГКЦ забезпечить дотримання приидипiв едносп, спадкоемносл ! тяглост! традищй покол!нь у розвитку педагог!чно! науки. Звернення до просв!тительсько! та осв!тньо-педагог!чно! д!яльност! священик!в допоможе у з'ясуванн! сут! процеав гуман!зац!! ! демократизац!! осв!ти в контекст! входження Укра!ни у европейський культурний та осв!тн!й прост!р.
Перспективними напрямками нашого подальшого досл!дження вважаемо теоретико-методолог!чн! та методичн! основи тдготовки у педагопчних вузах фах!вщв для викладання у школах курсу Християнська етика, з'ясування рол! полшонфесшного фактору в релшйно-моральному вихованш учн!всько! молод! тощо.
Л1ТЕРАТУРА
1. Ар!в В. В!ра Божа - мш рай! / В. Ар!в // Ясний пром!нь в!чного сонця. - Кула, 2009. - С. 9-16.
2. Витанович I. Ввд панщини до державно! св!домост! / I. Витанович // Бучач ! Бучаччина (юторико-мемуарний зб!рник). - Нью-Йорк - Париж - Свдней -Торонто, 1972. - С. 829-847.
3. Гаврилова Н. До питання про правов! засади викладання християнсько! етики в середнш школ! / Н.Гаврилова // Науков! Записки Тернопшьського державного педагог!чного ун!верситету !меш Володимира Гнатюка. Сер!я: 1стор!я. - 2002. -№ 4. - С. 112-115.
4. Голинський П. Маршсью Оргашзацп молод! серед нових труднощ!в ! перед новими завданнями / П. Голинський // Методика пращ в Маршських орган!зац!ях. - Льв!в, 1935. - С. 15-25.
5. Дацько I. Уваги ! висновки дискус!йних гуртк1в з'1зду УХМ в Рим! / I. Дацько // Патр!архат. - 1983. - Ч. 12. - С. 30-31.
6. Каспрук О. УГКЦ в умовах сьогодення / О. Каспрук // УГКЦ ! нащональна вдея: трагед!я. Науковий зб!рник. - Тернопшь, 2006. - С. 78-99.
7. Качараба С. Основт риси укра!нсько! трудово! ем!грац!1 кшця ХIХ- першо! третини ХХ ст. / С. Кчараба // Укра!нська трудова емщэацш у контекст! зм!н сучасного свгту. - Льв1в, 2005. - С. 14-19.
8. Кияк С. Укра!нська д!аспора як символ церкви - паломниц!: проблеми ! перспективи / С. Кияк // !стор!я рел!г!й в Укра1н!. Науковий щор!чник 2004. Кн. I. - Льв!в: Логос, 2004. - С. 288-293.
9. Лещук О. Методика пращ в Маршських Дружинах середньошкшьно! мужицько! молод! / О. Лещук // Методика пращ в Маршських оргашзащях. - Льв1в, 1935. - С. 58-73.
10. Митрополит Андрей. До Духовенства про катихизащю / Митрополит Андрей // льв1всью
Архiепархiяльнi в1домост1. - льв1в, 1937. - Ч. III. - С. 27-29.
11. Щербяк Ю. Концептуальш засади освгтньо! доктрини Укра'нсько! Греко-Католицько! Церкви в XX
столгтп. / Ю. Щербяк - Тернотль: п1дручники i пос16ники, 2006. - 588 с.
УДК 37.036.018.1 (477.87 ) «192/193»
Т. М. МОЧАН
ОСОБЛИВОСТ1 ВПЛИВУ CIM'I НА ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ Д1ТЕЙ НА ЗАКАРПАТТ1 У 20-30-Т1 РОКИ ХХ СТОЛ1ТТЯ
Висвтлено роль та особливостi впливу ciM 'i як со^ального тституту на естетичне виховання дтей на Закарпаттi у 20-30-mi роки ХХ ст. та участь батьюв у мистецькш дiяльноcтi школярiв. Акцентовано увагу на форми та змicт естетичного виховання дтей в родит, що стали виршальним фактором впливу на формування ix естетичних смаюв. Розкрито взаемодт школи i родини у формувант еcтетичноi культури школярiв. Узагальнено icторичний доcвiд педагогiчноi просвти батьюв, Ымейних традицш i звичаiв щодо виховання оcобиcтоcтi та забезпечення ii естетичного розвитку.
Ключовi слова: естетичне виховання, естетична дiяльнicть, ciм 'я, батьки.
Т. М. МОЧАН
ОСОБЕННОСТИ ВЛИЯНИЯ СЕМЬИ НА ПРОЦЕСС ЭСТЕТИЧЕСКОГО
ВОСПИТАНИЯ ДЕТЕЙ НА ЗАКАРПАТЬЕ В 20-30-Е ГОДЫ ХХ ВЕКА
Освещены роль и особенности влияния семьи на эстетическое воспитание детей на Закарпатье в 20-30-е годы ХХ века и участие родителей в творческой деятельности школьников. Акцентируется внимание на формы и содержание эстетического воспитания детей в семье, которые влияют на формирование их эстетических вкусив. Раскрыто взаимодействие школы и семьи в формировании эстетической культуры школьников. Обобщен исторический опит педагогического просвещения родителей, семейных традиций и обрядов относительно воспитания личности и обеспечение ее эстетического воспитания.
Ключевые слова: эстетическое воспитание, эстетическая деятельность, семья, родители.
T. M. MOCHAN
FEATURES OF THE FAMILY INFLUENCE ON THE PROCESS OF AESTHETIC
EDUCATION OF CHILDREN IN TRANSCARPATHIA IN THE 20-30 YEARS OF
THE TWENTIETH CENTURY
The article deals with the role and impact of family characteristics as a social institution on the aesthetic education of children in Transcarpathia in 20-30-years of the twentieth century and parental involvement in artistic activities of students. The attention is drawn to the form and content of the aesthetic education of children in the family that have crucial influence on the formation of their taste. The interaction of school and family in the formation of aesthetic culture of students is revealed. The historical experience of pedagogical education of parents, family traditions and customs of individual education and provision of aesthetic development are generalized.
Keywords: aesthetic education, aesthetic work, family, parents.
Швидкий темп розвитку сучасного суспшьства е рушшною силою для активного пошуку вмотивованих шлях1в впровадження юторичних педагопчних надбань щодо естетичного виховання школярш в осв1тню практику не тшьки закладiв осв1ти, а й родини, оскшьки с1м'я е найпершою природною формою виховного впливу на дитину та забезпечуе !! естетичний розвиток.
