CC BY
24
1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ
Наталiя ВИХРУЩ
ОСОБЛИВОСТ1 ЗМ1СТУ УКРАШСЬКИХ ШК1ЛЬНИХ П1ДРУЧНИК1В У ГАЛИЧИН1 (НА МАТЕР1АЛ1 ЛЬВ1ВСЬКОГО ЧАСОПИСУ "УЧИТЕЛЬ" 1889-1913 РР.)
У статтi проаналгзовано публiкацiй про шюльт тдручники у Галичин в часопиа "Учитель" (1889-1913 рр.) та з'ясуваннi основних напрямюв тогочасного змiсту освти. У цей час спостершався значний поступ на нивi творення та вдосконалення шюльних тдручниюв. На сторiнках часопису "Учитель" пожвавилась критика шюльних пiдручникiв, що мала позитивний вплив, осюльки вказувала на хиби, яких ^д було уникати при написанш нових тдручниюв. Також автори статей намагались ознайомити читачiв з особливостями змкту шюльних пiдручникiв зарубiжних крат i заохочували включати у пiдручники теми, що були би цкавими для учтв. О^м критичних зауважень, читачi часопису мали змогу обмiркувати позитивнi характеристики пiдручникiв, яю видавалися вiд 1893 р.
Проблема забезпечення школярiв яюсними тдручниками ниш е актуальною, якою вона була й на зламi Х1Х-ХХ ст. Процес творення шюльних тдручниюв безперервний i грушуегься на врахуванш позитивного досвщу минулих перiодiв i сучасних тенденцш суспшьного розвитку.
Дослщники В. Бейлшсон, В. Безпалько, Д. Зуев займалися питаннями структури тдручника. Роль i мюце тдручника в навчальному процесi вiдображенi у працях I. Пщласого та А. Поляково!. Я. Кодлюк дослiджувала пiдручникотворення у початковш освiтi. В iсторичному аспектi шюльний пiдручник вивчали Л. Ба!к, Т. Завгородня, I. Курляк, Б. Ступарик.
Мета статт1 полягае в аналiзi публшацш про шкiльнi пiдручники в часопис "Учитель" та з'ясуваннi основних напрямюв тогочасного змiсту освiти.
Вщповщно до закону 1889 р., який передбачав перегляд наукового плану для народних шкш, виникла потреба подшу шкiльних пiдручникiв для сiльських i мiських народних шкiл, що зумовлювалося рiзним психiчним рiвнем у сшьських i мiських дiтей. У 1-му клас достатньо було одного тдручника для мюьких i сiльських шкш, оскшьки процес навчання на цьому етат був однаковим. У 2-му клас був бажаним подiл: у другш частинi букваря для сшьських шкш — розповщ про школу, хату, город, поле, долину, лю i т. д.; для мюьких шкш — про школу, кам'яницю, вулицю, ринок тощо. У старших класах потреба подшу була ч^ко виражена. Сiльськi дiти краще сприймали моральнi оповiдання про село, а мюью — про мiсто [20, 118].
У книжках для друго! краево! мови мiстились уривки з "реалш" i природних наук, а розповщей, за допомогою яких найлегше можна вивчити мову, не було. В початкових класах уривки повинш бути коротю, цiкаво написанi з щоденно вживаними словами, щоб учитель не витрачав часу на пояснення ^в. У перших уривках тако! книжки по^бно добирати слова найбшьш подiбнi до слiв викладово! мови [20, 119].
Видавщ часопису "Учитель" вважали за доцшьне в першш частинi пiдручника з викладово! мови помютити розповiдi морального змiсту, яю б чергувалися з вiршами, а в другш — подати найдокладн^ шюстраци до натурально! ютори. До уривюв з географi!' варто додати карти Австри, Свропи i швкуль Землi, до уривкiв з фiзики — iлюстрацi! приладiв [20, 119].
Аналiзуючи шкiльнi читанки для 2-го i 3-го класiв, Ю. Ловицький зазначав, що мова в читанщ для 2-го класу була занадто складною i при !! укладанш мало зверталося уваги на поступовють. Так, доцiльнiше було би спочатку описати домашшх тварин, а по^м диких, спочатку — домашнiх птахiв, а потiм кiлька вiдлiтаючих, а також додати описи лас^вки i травневого хруща [11, 149]. Основними зауваженнями педагога були: заскладне пояснення, багато невщомих понять, невiдповiднiсть рiвню розвитку дитини (матерiал, включений до читанки для 2-го класу, повинен бути в читанщ для 3-го класу), сухе представлення, уривки
потребували перерозмiщення, обидвi читанки не враховували вимог наукового плану щодо географи.
З читанки для 2-го класу д^и могли дiзнатися багато "премудрих" вiдомостей, але не мали нагоди ознайомитися з найважлившими географiчними поняттями: рiдним краем, Австро-Угорською монархiею, продукцiею краю та звичаями i традицiями його мешканцiв. Ця читанка мiстила лише 2 юторичш уривки — про життя австршських володарiв (66 "Похорон жебрака", 123 "Йосиф II") — i не мала жодного уривка з ютори нашого народу. Друга частина уривка 123 "Йосиф II" не сприймалася дтми, оскiльки зображена подiя була 1м чужою. Замiсть зосередження уваги на моральному значеннi ще1 поди необидно було у процес навчання з'ясовувати такi поняття, як поштова станцiя, поштмейстер, портрет, з якими подiя була пов'язана, i незрозумш для дiтей ситуаци. Головна думка цього оповщання не була дгам зрозумiлою [11, 165].
Серед переваг шкшьних читанок для 3-го класу Ю. Ловицький зазначив, що у них краще згрупованi уривки. Спочатку були розмщеш уривки, що стосувалися Галичини, потiм — про Австро-Угорську iмперiю, Свропу й iншi частини св^у, а далi — про таю поняття, як моря, озера, рiчки, земля, небесш тiла. Однак д^и в 3-му класi не могли знайти в сво1й читанщ фiзичних i етнографiчних вiдомостей про Свропу, землю, небеснi тiла [11, 165].
В читанщ для 3-го класу мютилося 15 юторичних уривюв (8 стосувалися ютори Австро-Угорщини i 7 — ютори Руш). Дивним Ю. Ловицькому здавалось те, що з ютори Рус в 5 уривках обговорювався княжий перюд, i невже за часiв, коли Русь була шд владою Польщ^ не було жодного русина, життя i вчинки якого можна було би дгам представити як зразок побожносп, хоробростi, патрiотизму й шших чеснот [11, 165].
Перший вще -президент Крайово! шкшьно1 ради М. Бобжинський висловив думку, що шкшьш книжки не повинш мiстити шяких полiтичних прикрас, щоб у польських читанках розглядалися руськi речi, а в руських читанках — польсью [1, 341].
Щоб зарадити недостатнш кiлькостi пiдручникiв з ботанiки для 5-го класу, професор I. Верхратський погодився перекласти украшською мовою боташку О. Ростафiньського. Вiн визнав, що тдручники з ботанiки для 2-го класу, перекладеш ним бiльше 18 роюв тому, потребували замiни, бо в деяких частинах не було новших дослiдiв. I. Верхратський також зазначив, що кшьканадцять рокiв до того часу була тенденщя писати шкшьш книжки якнайширше, згодом провщною стала тенденцiя писати 1'х якнайкоротше, в результатi чого певнi назви повинш зникнути зi шкшьно1 термшологи [6, 11-12].
Д. Чеховський рекомендував, що при вивченш шмецько1 мови в 1-му клас за шдручником Германа-Петеленца-Калитовського доцiльним було б упорядкувати слова по-iншому, усунути маловживаш конструкци та друкарськi похибки, а також звертав увагу на те, що в словнику бракувало багато ств, при деяких словах треба було б подати з огляду на текст ще одне вщповщне заюнчення, словник школи не узгоджувався з текстом [23, 273].
У латинських вправах Самолевича-Солтисша-Цеглинського Д. Чеховський радив байки, розповщ та описи помютити не в кiнцi, а мiж уривками, як у вправах Гавлера i Шандлера, та переглянути словничок, який подавав кшька разiв одне i те ж слово [23, 274].
Д. Чеховский зазначив, що "Вправи латинсью для класи II гiмназiяльноl", перекладенi В. Коцовським, мали багато хиб. Останш полягали в тому, що автор i перекладач часто наближували польський та украшський тексти до латинського, щоб учш мали вже готовий латинський порядок ^в i конструкцiю [22, 257].
В. Балей вважав, що певш уривки в шкшьних читанках не мали жодно1 вартосп з морального i педагогiчного погляду [2, 319-321].
В. Ратальський зазначав, що в читанщ на 3-й i 4-й навчальш роки не було найменшого натяку на юторда та вважав за доцшьне помiстити на початку короткий опис життя русишв (украшщв) пiд Австрiею як вступ до загального змiсту в читанщ на 5-1 i 6-1 навчальш роки. i на закiнчення подати оповщання про найважливiшi винаходи, що призвело би до змiн у суспшьному життi [21, 386].
Вщповщно до плану наук у 3-му клаш (5-й i 6-й навчальш роки), що зобов'язував вивчати оповщання з краевое', австршсько1 та св^ово1 iсторil, а також обов'язки i права громадян держави, В. Ратальський рекомендував розширити змiст iсторичних уривюв, подати яскравi
поди епох, ширший опис Pyci за князiвського панування, вщомосп про Русь пiд владою Литви i Польщ^ бiльше шформаци про Украшу та И геро!в [21, 387].
Змша руського (украшського) етимолопчного правопису на фонетичний спонукала Крайову шкшьну раду до змiни книжок, що використовувались у школах. Буквар, укладений одним вчителем, не вщповщав педагопчним вимогам, тому Крайова шкшьна влада доручила укладення нового практичшшого букваря окремiй комюп з 6 yчителiв пiд керiвництвом крайового шкшьного iнспектора, доктора права С. Днютрянського. Комiсiя запросила yчителiв надсилати сво! побажання i вказiвки. Новий буквар був виданий у липш 1893 р. [8, 309].
А. Домбровський визначив переваги нового букваря над старим:
- малюнки для вправ систематично впорядковаш, збшьшеш;
- у графiчнiй частиш витриманий один спошб писання при всiх буквах, який був найпростшим;
- yсi писаш букви в новому бyкварi були бшьш^ гарнiшi, виразнiшi i написаш за правилами калшрафи;
- подавалася вщповщна iлюстрацiя до кожно! ново! букви, а для шюстращй вибрано предмети, що могли защкавити дггей i долучитися до практично! науки (сани, риба, лиси, ножищ, перо, гуси, цапи, яблуко) тощо;
- речення з "вщрваним" змютом, яю розпорошували уяву школярiв, було замшено цшюними повчальними уривками;
- додано народний пмн;
- майже на половину зменшено другу частину букваря (з 25 до 13 карток), щоб учитель мш за один навчальний рш цей буквар закшчити [8, 309-311].
У 1893-1894 р. розпочався новий етап в розвитку украшського шкшьництва в Галичинi внаслщок змiни шкiльних наукових планiв i шдручниюв вiдповiдно до нових плашв. Змiст нових книжок був набагато кращим, бо вiдповiдав обставинам життя, освiти i поняттям нашого народу.
Коли старий план передбачав емтричну елементарну освiтy i базувався в усьому на шдручниках, новий план вимагав релшшного, морального, естетичного виховання i патрiотичних почyттiв, почуття обов'язку та любовi до працi, шанування свого стану. Новий план мав на мет "боротьбу з вшма блудами i похибками, релiгiйним i моральним занепадом, який мав мюце серед тодшньо! сyспiльностi" [18, 65].
Новi пiдрyчники були подiленi на двi частини. Перша мiстила розповщ морального змiстy, а друга — вщомосп про поди та природу. У другш частинi уривки були розмщеш вiдповiдно до пори року, отже, цi пiдрyчники можна було вводити в школi лише з початком навчального року. Хто на початку року нових тдручниюв не ввiв, той до кшця року вчився за старими [18, 65-67].
Матерiал у старих пiдрyчниках був так розпорошений, що часто навт здiбний учитель губився i вибирав те, що вважав за дощльне. До чого б учень не брався, все потребувало пояснення та розширення, i це також робив кожний учитель на свш погляд i смак.
П. Банах зазначав, що книжка "Школа народна Ч. II", призначена для шкш II степеня з украшською мовою викладання, мiстила 165 уривюв, якi були розмщеш зпдно з трьома головними принципами: вiд речей ближних до дальших, вiд знаних до незнаних, в1д окремих до складних. Стиль книги був легким. У тш книжщ були поданi початки ютори та географй, чого ранiше в подiбних книжках не було, та б№ше уривк1в патрiотичного змiстy: 2 "Рщна хата", 17 "Яка твоя матерна мова?", 18 "Р1дна мова", 55 "Ки1'в, найстарше руське мюто", 162 "Люби землю рiднy" [3, 91].
Розпорядженням Крайово! шкiльноl ради вщ 20 травня 1893р. для шкш з украшською мовою призначено на ступень III польську книжку "Szkólka día mlodziezy. Cz^sc III", а на стушнь IV — "Szkólka día mlodziezy. Cz^sc IV" [13, 174]. Перша з них мютила в першш частинi 80 уривюв морального змiстy, однак вони були складними для дiтей.
План не дозволяв yчителевi змiнювати ш порядок yривкiв, нi !х змют, а також додавати подробицi, яких не було у вщповщних уривках книжки.
Друга частина ще! читанки мютила 44 уривки з географй, 33 — з ютори, 45 — з природних наук, 56 поезш i 9 уривюв-розповщей. кторичш уривки представляли поди переважно з польсько! ютори епохи Середньовiччя, було 3 уривки з украшсько! ютори, 7 — з австршсько! i 1 — iз свiтовоl. На те, щоб пройти вш уривки, необхщно було 240 годин, а план давав 160 [13, 175].
У першiй частинi читанки "Szkôlka dla mlodziezy. Czçsc IV" помщено 60 уривкiв морального змюту, з них 31 прозовий i 29 вiршiв. У цiй частит було всього 144 уривки: 34 географiчного змюту, 32 — юторичного, 45 — природничого, 3 розповщ i 30 вiршiв [13, 199-200]. Природничi уривки охоплювали вiдомостi з зоологи, боташки, мiнералогiï, фiзики, господарства i технологiï, гiгieни.
Читанка "Школа народна. Ч. IV" складалася з двох частин: I — прозаïчнi та поетичш уривки змюту морального; II — '^чевГ' уривки, що трактували географда, юторда, господарство, природш науки, гiгieну. В першiй частит було 29 прозаïчних i 29 поетичних уривкiв. Друга частина мала 135 уривюв — 110 прозаïчних i 25 поетичних. Серед прозаïчних уривкiв було 29 географiчного змюту, 11 — з ютори рщного краю, 14 — з австршсько1' ютори, 6 — про устрш краю i держави, 16 — iз сшьського господарства, 22 — з природних наук, 9 — з ппени, 2 — про винаходи [10, 10-11].
"Школа народна. Ч. III" була складена повтстю за зразком польсько1' читанки "Szkôlka. Cz. III" i дiлилася на двi частини; в першiй були помщеш моральнi уривки, а в другш — 'рчевГ' [16, 34].
На зразок "Szkôlki. Cz. IV" укладено "Школу народну. Ч. IV". В нш добiр вiршiв був кращим [16, 49]. Я. Миколаевич звертав увагу на невдалий переклад окремих вiршiв. Iз проза1'чних уривюв у першiй частинi два видрукуваш церковнослов'янською азбукою, щоб дiти руського обряду вчилися читати церковш книжки.
Друга частина була перекладом уривюв польсько1' читанки i мiстила лише кшька самостiйно написаних уривкiв. У 25 юторичних уривках описувалися поди з ютори Галичини та Австри. Перюд XVI-XVIII ст. представлений за польською книжкою. В уривку 55 "Утя Люблшська" описане завоювання Рус як "великодушне добродiйство безкорисне" та зазначено, що Литва i Польща допомогли Рус у визволеннi вщ татарського ярма. Цiкавим було те, що в украшськш читанцi про громадянську вiйну за часiв Б. Хмельницького не згадувалося, а в польськш читанцi ця iнформацiя подавалася [16, 53-54].
Я. Миколаевич вважав деяю географiчнi уривки зайвими i рекомендував подати бшьше iнформацiï про частини св^у, а саме: Азда, Африку, Америку та Австралiю, плоди ix i мешканцiв, а також про Палестину як мiсце проживання Спасителя [16, 54].
46 уривюв з природних наук i господарства давали дгам достатньо знань про сшьське господарство. Однак перекладач замють того, щоб запитати людей, як називали на Рус рiзнi частини водяного млина, вписав до украшсько].' книжки польську термшолопю [16, 54].
Хоча "Боташка на вищi класи шкш середшх", яку на основi пiдручника О. Ростафiньського склав I. Верхратський, була переважно перекладом польського тдручника, все ж вона не втратила для галицьких украïнцiв свое].' вартосп. Пiдручник був науково трактований i подавав вщомосп з анатоми, фiзiологiï i систематики рослин, мав ясний, доступний кожному виклад [4, 47].
Шкшьш тдручники, що використовувались для вивчення натуральноï iсторiï в середшх школах, писав або перекладав I. Верхратський. Мова в цих тдручниках була класичною. А. Глодзиньський рекомендував помютити в цих тдручниках шюстраци до тексту [7, 106].
I. Петришин, переглядаючи вiршi, помщеш в украшськш "Шкшщ. Ч. IV", вважав 17 вiршiв або зовем непридатними, або для дтей на цьому рiвнi навчання невiдповiдними (деяю були не логiчними, деякi тдходили лише для малих дiтей, змют деяких було важко зрозумiти, деяю були невдало перекладенi з польськоï мови).
Iз 36 бiльш менш вiдповiдниx вiршiв вiн вiдзначав:
- 6 пюень, якi доречно було доповнити церковними i свтеькими июнями;
- 20 уривкiв релiгiйно-морального та обрядового змюту, кшькють яких вважав достатньою;
- 10 природописних, звичаевих та iсторичниx уривкiв, (до звичаевих рекомендував додати хоча б одну щедрiвку, одну гагiлку, а замють тексту "У жнива" або "Обжинки" вважав за краще помютити одну народну пюню женщв. З юторичних уривюв була лише одна дума "На Чорному морГ'. I. Петришин пропонував додати поезiю з княжого перюду, хоча б частину iз "Слова о полку Iгоревiм", одну — з татарського лихолотя i одну — з чашв козаччини, наприклад "Думу", взяту з "Невольника" Т. Шевченка) [19, 161-164].
Автор рекомендував не забувати, що дгги бшьше, шж старшi люди, люблять також попри поважнi речi почути дещо веселе. Для цього варто помютити 2-3 ствомовки С. Руданського та ще
якусь гумористичну казку I. Франка, наприклад "Медведеву пригоду" з шюстращями або "Лисову пригоду", навггь без iлюстрацiй, що були помщеш в журналi "Дзвшок" за 1894 р. [19, 164].
Аналiзуючи "Методику в школi народнiй. Ч. II. Наука наглядна", написану М. Гаврищуком, Я. Миколаевич зробив висновок, що вартють ще! книжки полягае у доборi i логiчному впорядкуваннi заголовюв обговорюваних предметiв. На початку вш не радив послуговуватися малюнками тих предмеив, яких дiти не мали нагоди бачити. Не вважав за доцшьне говорити на цьому ступеш про легенi, гiтару, фортепiано, трамвай, корабль
При навчанш наочному, як i при пiзнiшiй "реалiй" наущ, рекомендував iндукцiйний метод (вiд конкретних предметв до загальних правил i понять). Дiючи iндукцiйно, треба описати когута, курку, iндика, качку, а по^м подати загальну назву, а в книжщ було навпаки [14, 285].
Я. Миколаевич, порiвнюючи "Школу народну. Ч. I. (Буквар)" з "Читанкою i граматикою для шкш народних, Ч. I" (такий заголовок мав буковинський "Буквар"), зазначав, що галицький "Буквар" включав матерiал, який треба було пройти протягом одного року, а буковинська "Читанка" призначена на два роки науки, тому в юнщ подавався методично оброблений граматичний матерiал, при графщ проведеш лши [15, 156].
Найважлившим нововведенням буковинського "Букваря" було подавання бшя мало! графши малих друкованих букв. Автор вважав, що, взявши до уваги загальш дидактичш засади й особливi крайовi вiдносини, було доцшьним вивчати спочатку всi малi писаш букви, а потiм малi друковаш [15, 157].
На початку буковинсько! "Читанки" подавалися такi слова для писання i читання, котрi досвщчений педагог вважав занадто складними, юнувала неузгодженiсть при доборi пiдставних ^в.
Серед переваг буковинсько! "Читанки" Я. Миколаевич вщзначав:
- дiти окремо тзнавали м'якi самозвуки та !х написання, окремо трактувалося пом'якшення попереднього ствзвука через самозвук;
- при наущ великих букв кожна становила окрему лекцiю i мала свою сторiнку [15, 185].
Буквар подавав у кожнш групi вправ з читання лопчно пов'язанi оповiдання або описи, а
читанка мютила окремi речення, переважно приств'я.
Г. Маланчук вважав за доцшьне у другому виданш "Школи народно!. Ч. II" помютити кiлька уривкiв з ютори Рус^ наприклад про Олега ("Вщий Олег"), боротьбу з печенiгами. В польсьюй читанцi було 199 уривюв, а в русьюй лише 164. Бшьша кiлькiсть уривкiв давала змогу вибору. Вiршi були кращими вщ оповiдань. Оскiльки пам'ять найкраще виробляеться на прозових уривках, педагог рекомендував кшька прозових уривкiв помiстити на зразок "Найпршого сироти", тобто написаних "красною i звучною мовою", короткими реченнями i щоб описували природу, схщ i захiд сонця, пожежу, повшь тощо, або iсторично-етичних уривюв, яю б, крiм пам'ятi, розвивали фантазiю й етичнi та моральш почуття [12, 220-221].
I. Верхратський, порiвнюючи книгу "Руска правопись зi словарцем" 1904 р. з попередшм виданням, визнав незаперечний поступ не лише в обсяз^ а й у змють Нове видання складалося з двох частин: I — "Правописш правила" i II — "Словарець". Перша частина мiстила правила орфографи, а друга включала найпотрiбнiшi вирази розмовно! мови i найважливiшi науковi термiни з граматики, географй, ютори, алгебри, геометри, астрономи, хiмi!, соматологи, зоологи, ботанiки, мiнералогi!, лопки, психологи, педагогiки, гiмнастики, музики, рисунюв, калiграфi!, господарства, гiгiени, медицини з наведенням вiдповiдних польських слiв [5, 310].
Т. Морозенко дотримувався думки, що "в шюльних шдручниках було видно лише застш", i вважав, що нове видання в^^знялося вщ попереднього лише новими вiршами [17, 118].
На думку I. Ющишина, М. Якимовський — автор "Кмецко-руского словарця до "Початкiв нiмецького язика" для третьо! кляси народних шкш (Станiславiв, 1914) — дуже скромно сказав про свою невеличку працю: це не словник, а "знамените ядерне i методичне переведення та пояснення усього наукового матерiалу з особливим наголосом на шмецькому словотворi i флекс^" [24, 127]. Серед недолшв зазначив вiдсутнiсть наголосiв у шмецьюй та укра!нськiй мовах, висловив побажання "укра!шзувати" деякi слова i звороти.
О. Iваничук вважав причиною невдоволення учителiв шкiльними пiдручниками те, що останш ускладнювали роботу вчителя сво!м обсягом, численними невiдповiдними уривками,
"сухим i тенденцiйним змютом, замотаним, непристосованим до iнтелектуального розвитку дтей стилем", термiнами та довгими реченнями. Головною !х хибою вш вважав те, що науковий матерiал представляли сухо, а моральний — тенденцшно, чим не спричинялися до розбудження цiкавостi до книжок i самостiйного читання поза школою [9, 10].
О. 1ваничук визначав тдручник не лише як пiдвалину й осередок шюльно! науки, а i як основу для формування св^огляду i знань народу [9, 80].
На його думку, бшьшють укра!нських шкiльних читанок мала альманаховий, майже безсистемний характер. Система, яку в них подекуди вбачали, — це "загальноперепроваджений подш мiж моральним i науковим матерiалом", а також пристосування порядку уривюв до пори року i календаря. Аналогiчнi пiдручники в шших народiв, наприклад, у шмщв, вiдзначалися своею систематичнiстю. В шмецьких пiдручниках уривки гарно згрупованi вщповщно до свое! провiдно! думки. Кожна група уривюв становила певну цшють, що мала спiльну мету, а кожний окремий уступ був взiрцем гарного стилю, простого вислову i зрозумшо! кожному думки. Моралiзуюча тенденщя бiльшостi наших уривкiв у шмецьких тдручниках була замшена життевою правдою або казкою з тваринного св^у.
О. 1ваничук зауважив, що характерною особливютю майже всiх пiдручникiв шших народiв було те, що уривки шдписаш авторами [9, 82].
На його думку, вс укра!нськi тдручники укладалися за одним шаблоном i мали за мету ввести дитину в те життя, що мало якнайменше спшьного з дитинством. О. 1ваничук рекомендував, щоб упорядники майбутшх пiдручникiв старалися дати дiтям книжку, яка !х передусiм зацiкавить, буде для них повнютю зрозумiлою i пристосованою до !хнього розумового розвитку [9, 84].
У 1889-1913 рр. спостертався значний поступ на нивi творення та вдосконалення шкiльних тдручниюв. На сторшках часопису "Учитель" пожвавилась критика шюльних тдручниюв, що мала позитивний вплив, оскшьки вказувала на хиби, яких слщ було уникати при написанш нових пiдручникiв. Також автори статей намагались ознайомити читачiв з особливостями змюту шюльних тдручниюв зарубiжних кра!н i заохочували включати у пiдручники теми, що були би щкавими для учнiв. О^м критичних зауважень, читачi часопису мали змогу обмiркувати позитивнi характеристики тдручниюв, яю видавалися вiд 1893 р.
Л1ТЕРАТУРА
1. Анкета в справе руских книжок шильных// Учитель. — 1891. — № 22. — С. 341-345.
2. Балей В. Уваги над деякими уступами в читанках шюльних // Учитель. — 1892. — № 20. — С. 319-321.
3. Банах П. Короткий перегляд книжки "Школа народна. Ч. II" // Учитель. — 1895. — №6. — С. 91-93.
4. В. Ш. Ботатка на висш1 кляси шкш середних тсля учебника д-ра О. Ростафиньского. Зладив !ван Верхратский. Льв1в, 1896. (Б1блюграф1я) // Учитель. — 1897. — № 3. — С. 47.
5. Верхратский I. Рецензия книжечки "Руска правопись з1 словарцем" приписано!' Вис. ц. к. Радою Шкшьною краевою для ужитку шкш // Учитель. — 1905. — № 20. — С. 310-314.
6. Верхратский I. Спростоване проф. Ив. Верхратского до справозданя анкети въ справе рускихъ книжокъ школьныхъ пом. въ 22 «Учителя» // Учитель. — 1892. — №1. — С. 11-12.
7. Глодзиньский А. Руси тдручники шшльш до науки ютори натурально! в школах середних // Учитель. — 1897. — №7. — С. 105-107.
8. Домбровский А. Руский буквар в нов1м виданю // Учитель. — 1893. — №20. — С. 309-311.
9. !ваничук О. Дещо про шшльш тдручники // Учитель. — №1. — С. 8-10; № 6. — С. 80-84.
10. Кокуревич О. Про змют 1 спос1б ужитя тдручника шильного п. з. Школа народна Ч IV Льв1в 1895. Накладом ц. к. видавництва руских книжок шюльних // Учитель. — 1896. — №1. — С. 10-14.
11. Ловицшй Ю. Деяки заметки дотыкаючи укладу школьныхъ читанокъ для II 1 III кл., зъ особливымъ узглядненем школъ 1- и 2-класовых школьныхъ // Учитель. — 1891. — № 9. — С. 133-137; № 10. — С. 147-151; № 11. — С. 163-166.
12. Маланчук Г. Кшька замиок до "Школи народно!" Ч. II // Учитель. — 1905. — № 14. — С. 220-221.
13. Миколаевич Як. Дещо про читанки шшльш // Учитель. — 1894. — № 12. — С. 173-178; № 13. — С. 199-203.
14. Миколаевич Я. Оцшка. Методика в школ1 народнш. Ч. II. Наука наглядна. Написав Мик. Гаврищук. Видане тов "Руська Школа", книжка 6. Чершвцг 1901 стор. 116+6 стор. образшв // Учитель. — 1901. — № 18. — С. 283-286.
15. Миколаевич Я. Про Буквар // Учитель. — 1905. — № 11. — С. 155-158; № 12. — С. 184-187.
16. Миколаевич Я. Школа народна Ч. III 1 IV // Учитель. — 1896. — № 3. — С. 33-37; № 4. — С. 49-54.
17. Морозенко Т. Критичний розгляд шкшьних читанок // Учитель. — 1913. — №4. — С. 118-120.
18. Новий плян шшльний 1 шдручники (Ввдчит Д. Дмитерка на загальних зборах товариства педагогичного у Львов1 дня 1 (новий стиль) лютого 1894 р.) // Учитель. — 1894. — № 5. — С. 65-67.
19. Петришин I. Критичний перегляд стишшв помщених в рускш "Шшлщ Ч. IV' // Учитель. — 1899. — № 11. — С. 161-164.
20. Про шшльш шдручники для народних шшл // Учитель. — 1891. — №8. — С. 118-120.
21. Ратальский В. О сколько ютория оживляе, образуе, загр1вае, тдносить 1 взмщняе прикмети душ1, та чи вщповщають тш цш читанки шшльт? // Учитель. — 1892. — №24. — С. 385-387.
22. Чеховский Д. Кшька уваг про "Вправи латинськ для класи II пмназ1яльно!" // Учитель. — 1895. — № 16-17. — С. 257-263.
23. Чеховский Д. Уваги над щдручниками 1) Вправи Германа-Петеленца-Калиговского, 2) Лат. вправи Самолевича-Солтиака-Цеглиньского, 3) Лат. граматика Самолевича-Цеглиньского // Учитель. — 1892. — № 16-17. — С. 273-276.
24. Ющишин I. Критика 1 б1блюграф1я. Мариян Якимовський. Шмецко-руский словарець до "Початшв шмецкого язика" для трето! кляси народних шшл. Ст. 45. — Сташслав1в, 1914 // Учитель. — 1913. — № 4. — С. 127-128.
Геннадш КОВАЛЬЧУК
ДОСВ1Д ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯР1В У 1920-1930-1 РОКИ В КОНТЕКСТ ВИХОВНО1 РОБОТИ СУЧАСНО1 ШКОЛИ УКРА1НИ
У статтi здшснена спроба наукового анализу досвiду роботи освiтнiх закладiв 20-30 —х роюв XX ст. у справi оргатзацИ трудового виховання учнiв. Уроки до^джуваног проблеми автор розглядае у контекстi виховног роботи сучасно'1 школи.
Вивчаючи процес становлення в Укра!ш системи трудового виховання, великий науковий штерес становить перюд 1920-1930-х рр. Аналiз вказано! проблеми в минулi роки не лише дозволяе охарактеризувати шляхи розв' язання цього питання, що е достатньо важливим здобутком, а й дати йому науково обгрунтовану прогностичну ощнку, сприяти формуванню ново!, виважено! освiтньо! пол^ики щодо розбудови нацiонально! школи.
Аналiзуючи лiтературу того часу, можна погодитися з думкою П. Атутова i В. Полякова, що реформування школи, в якш трудовий принцип був головним у навчанш та професшнш шдготовщ школярiв, частково пiдмiнювався щеолопчними аксiомами та гаслами: "Добре оргашзована праця пiдлiткiв, дух колективiзму повинш практично навчати дiтей науцi та життю", "Кожен учень повинен отримати трудову загартовашсть", "Рiшення грандiозних завдань яюсного вдосконалення всiх сторiн життя нашого суспiльства на основi прискорення соцiально-економiчного розвитку кра!ни прямо пов'язано з рiвнем трудово! та професшно! пiдготовки пiдростаючого поколiння" тощо [1, 3].
Основш тенденц^ розвитку юторико-педагопчного процесу першо! третини XX ст., зокрема педагопчний досвiд трудового виховання у 20-30-х роки, вщображеш у наукових пошуках сучасних дослiдникiв (А. Вихрущ, С. Дем'янчук, В. Ддух, В. Кухарський, М. Левкiвський, I. Лшарчук, В. Мадзiгон, С. Мазуренко, Д. Тхоржевський та iн.). Вони розглядають рiзнi аспекти iсторi! становлення i розвитку системи трудово! тдготовки школярiв, певнi закономiрностi у трудовому навчанш i вихованнi учнiв на рiзних етапах розвитку укра!нського шкшьництва кiнця XIX — середини ХХ ст. Однак ниш трудове виховання учшв у структурi всього навчального-виховного процесу потребуе окремого розгляду зпдно з сучасними пiдходами до розвитку педагопчно! науки та нацiонального шкшьництва.
Мета статт1 — дослщити основш тенденци становлення i розвитку системи трудового виховання учшв крiзь призму сьогодення, адже на початку XXI ст. нацюнальна система освiти знову сто!ть перед вибором шляху !! подальшого розвитку. Враховуючи, що названий перюд характеризувався активним пошуком ефективних форм i методiв трудового навчання та виховання, наповненням його тим змютом, який необхвдний для виховання майбутшх громадян
