CC BY
31
Наталiя М1ЩУК
НАУКОВО-МЕТОДИЧНА ДШЛЬШСТЬ 1ВАНА ВЕРХРАТСЬКОГО
У статтi висвтлена науково-методична дiяльнiсть видатного укра'тського вченого-природодо^дника 1вана Григоровича Верхратського, здшснена спроба анал1зу змюту першого шюльного тдручника з ботатки укра'тською мовою, написаного ученим, за яким навчалась укра'тська молодь Галичини з 1922 по 1939 роки.
Створення конкурентоспроможно1 та гнучко1 системи в^чизняно1 осв^и е можливою за умови, з одного боку, евроштеграцп Украши в единий осв^нш проспр, а з шшого — збереження украшських осв^шх традицiй, надбань педагопчно1 спадщини видатних втизняних дiячiв. До плеяди таких дiячiв кiнця Х1Х - початку ХХ ст. належить 1ван Григорович Верхратський.
В юторда украшсько1 науки 1ван Григорович Верхратський (1846-1919), уроженець с. Бiльче Золоте Борщiвського повггу (предки ж походять з с. Кривенького Гусятинського пов^у), увiйшов як природодослщник, мовознавець, культурно-освiтнiй дiяч, етнограф, журнашст i письменник [1]. Як зазначае Д. Бучко, у свгговш науцi i культурi знайдеться небагато таких учених, якi володiли б подiбною ерудицiею, умiнням поеднувати сво! науковi iнтереси в галузях наук дуже вщдалених одна вiд одно! — природознавство i гуманiтарнi науки [2].
Рiзнi аспекти дiяльностi I. Г. Верхратського дослщжувались Н. Бабич, Д. Бучко, Г. Бучко, О. Вадзюк, I. Головацьким, Г. Горюк, Н. Парасш, Л. Полюгою, Й. Свинком, М. Скабом та ш. Проте поза увагою залишаеться науково-методична дiяльнiсть 1вана Верхратського.
Мета статт — висвiтлити науково-методичну дiяльнiсть 1вана Григоровича Верхратського, проаналiзувати змiст першого шкшьного пiдручника з ботанiки украшською мовою, написаного цим ученим.
Багатогранна дiяльнiсть I. Г. Верхратського розгорталася у другiй половинi XIX ст., коли у Галичиш поступово в умовах формування рiзних соцiально-полiтичних i культурницьких течiй утвердились прогресивнi тенденци украшського нацiонального вiдродження. За видатш педагогiчно-науковi заслуги вчений був обраний членом Фшолопчно! комюи Краювсько1 Академи Наук (1878 р.) [5] та членом Орштолопчного товариства у Вщш (1895 р.) [6]; дiйсним членом Наукового Товариства iм. Т. Шевченка (1899 р.) [7], першим i довголiтнiм головою (директором) математично-природничо-лшарсько1 секци i редактором «Збiрника» секци НТШ [8], почесним членом НТШ (1905 р.); заслуженим професором украшсько1 академiчноl пмнази у Львовi. I.Г. Верхратський був першим учителем украшсько1 мови та л^ератури Iвана Франка. Великий Каменяр виявляв шанобливе ставлення до свого учителя та вдячшсть за те, що саме вiн розвивав його лтературний нахил, виховував любов до рiдного краю i мови, допитливють
[4].
Верхратського I.Г. по праву вважають засновником укра1нського природознавства, творцем украшсько1 природничо-науковою термшологи, знавцем ентомологи, особливо метеликiв тощо.
Не менш важливим е педагогiчний доробок видатного вченого, який набувае особливо1 актуальносп в умовах сучасно1 украшсько1 нацюнально1 школи. Педагогiчна сторона дiяльностi I.Г. Верхратського пов'язана iз написанням укра1нських пiдручникiв. Як активний член товариства «Просвгга», вiн доклав чимало зусиль для розвитку украшського шкшьництва. Першими навчальними пiдручниками стали перекладеш Iваном Верхратським з шмецько1 мови «Боташка» для гiмназiй, з польсько1 — пiдручники з ботанiки та мшералоги для середнiх шкiл. У 1895 р. виходить перший тдручник !вана Верхратського «Зоологiя на низшi кляси шкiл середнiх», який за життя автора перевидавався чотири рази, i протягом усього дорадянського перюду укра1нська молодь Галичини навчалась за цим шдручником.
Згодом ним було створено шкшьний пiдручник з мшералогп, два посiбника з соматологи та перший украшський пiдручник iз зоологи для ушверсите^в, який через брак кош^в, на жаль, не був опублшованим. У 1896 р. ГГ. Верхратський тдготував пiдручник «Ботанiка на висшi кляси шкiл середнiх», а у 1905р. шкшьний тдручник «Боташка на низшi кляси шкш середшх» [3], який пiсля смертi автора опрацював i впорядкував Iван Сметанський (1922).
Нами зроблена спроба з позицш сьогодення проаналiзувати цей тдручник. Його перший роздiл носить назву «Загальш вiдомостi. Цвiтняна рослина i И життевi чинности». Розпочинаеться роздш казкою: «В державi одше! царiвни засипають всi: цар, цариця, дворяни, служба, кош, корови, а сон тривае так довго, аж являсться один королевич, що будить царiвну. Тодi разом з нею будиться цше царство. Так i в природа В зимi спить глибоким сном вся рютня; щойно з весною шд впливом соняшного промшня будиться до нового життя...» Далi автор описуе основнi функцiональнi особливост рослинного органiзму — живлення, рют, розмноження; розглядае будову всiх оргашв квнково! рослини, використовуючи ботанiчну народну термшолопю: кiнчик кореня або кореневий чохлик називае шапинкою, пагони — лноростами, зародок насiнини — кшьчем, вiночок — короною, пелюстки — платками, суцвотя — цвiтостаном, маточку — стовпиком, крону — здiбом тощо. У цьому роздiлi автор вдало поеднуе iнформативний виклад матерiалу з пiзнавальною та дослiдницькою дiяльнiстю учнiв. 1.Г. Верхратський пропонуе учням провести рiзноманiтнi дослiди, зокрема: «Ростина побирае воду з землi. Щоб ти про се переконався, зроби такий досвщ: заповни фляшку водою та зроби отвiр та всади через ткай 11 корком. Через корок просунь якунебудь ростину, примiром галузку верби. Побачиш, що вода буде убувати, отже ростина ссе воду», «Намочи насшня квасолi i пiзнiше вкажи всi його складовi частини», «Вийми з землi яку-небудь рослину i приглянься 11 складовим частям, нарисуй в зошитi цшу рослину i окремо 11 складовi частини»,. Значна увага придiляетья феноменолопчним спостережнням: «При сильнiм вiтрi шд осiнь приглянься, як вiтер поривае деяю насiння та 1х розносить по околищ», «Запримiтити, чи скоро випускае листя акащя навеснi» або «Як стоять листки у фасолi вдень, а як вечером, так само акаци — шд час дощу i в соняшний день».
Наступний роздш тдручника носить назву «Подрiбна часть». Особливо! уваги заслуговуе запропонована 1ваном Верхратським структура побудови даного розд^. П1сля загального ознайомлення з будовою квiткових (цвiтяних рослин), як займають домiнуюче положення в рослинному свт, автор переходить до вщображення 1х рiзноманiтностi. Далi пропонуеться вивчення груп безцвiтних рослин (голонасшш, папоротеподiбнi, хвощi, плауни, мохи, бактери), якi знаходяться на нищому щаблi свого еволюцiйного розвитку i у меншш мiрi знайомi учням.
Цей роздш тдручника грунтуеться на природнш системi рослинного свiту та запропонованш 1.Г. Верхратським номенклатурi i термшологп рослин: громади окритонасiнних (за сучасною класифшащею покритонасiнних) i нагонасiнних (голонасшних). Обидвi згаданi громади утворюють коло (тдцартство) зародочникiв, або насiнних рослин. Групу безцвiтних рослин утворюють два кодла семянчатки (папоротi, хвощi, мохи) i стланники (гриби, лишайники, бактери). Громада окритонасшних подiлена на два класи: однопрозябцевi (однодольнi) та двопрозябцевi (дводольнi). Всi рослини, що належать до згаданих класiв за особливостями будови оцвнини 1ван Верхратський групуе у дши (пiдкласи): вiльноплаточних (вшьнопелюсткових), зрослоплаточних (зрослопелюсткових) i безплаточних (безпелюсткових). Дiл вiльноплаточних об'еднюе родини хрестоцвггш, яблуватi, кiстянковцi, малинуватi, липуватi, мотилькуват та iн. Дiл зрослоплаточних — вересувап, широколистi, оливнi та ш.
При вивченнi родин висвiтлюються особливосп будови квiтки, коренiв, листкiв, тобто поглиблюються знання учшв про вегетативш та генеративнi органи рослини, засвоеш пiд час вивчення першого роздiлу. У кожнiй темi цього роздшу пiдручника реалiзуеться iдея зв'язку з практикою. З щею метою автором передбачено «Уступи загального змюту», як органiчно пов'язанi з основною шформащею. Так, тсля характеристики родини резедоватих пропонуеться уступ «Про плекання рослин в мешканнях та огородах», де висвплюеться значення юмнатних та декоративних рослин, особливосп вирощування та догляду за ними.
Пщручник 1вана Верхратського мютить вiдомостi про особливостi збирання, висушування рослин, оформлення зiльника (гербарда). Завершуеться пiдручник роздiлом «Перегляд ростинного царства», метою якого е узагальнення i систематизацiя номенклатури рослин, приведення рашше вивченого матерiалу у певну систему.
Пщсумовуючи сказане, слiд зазначити, що проаналiзований пiдручник з боташки е оригiнальним i своерiдним. Незважаючи на значний обсяг науково! шформацп, змiст пiдручника е доступним для учшв, шформативний виклад матерiалу супроводжуеться завданнями, якi сприяють активiзацil шзнавально! дiяльностi школярiв. За обсягом
систематично! iнформацiï цей тдручник мае перевагу над сучасним, оскшьки цшсно вiдображаe систему рослинного свну, його рiзноманiтнiсть. Розвиток знань про систему рослинного свггу у шдручнику 1.Г. Верхратського здiйснюеться за дедуктивним принципом i носить динамiчний характер.
Оцшюючи через призму часу науково-педагопчну дiяльнiсть 1.Г. Верхратського, його внесок до скарбниц украïнськоï педагогiчноï науки, слщ зазначити, що науково-методичний доробок цього вченого повинен зайняти чшьне мiсце в iсторiï украïнськоï науки.
Л1ТЕРАТУРА
1. Аксюми для нащадшв: Украшсьш 1мена у свгговш наущ. Зб. нариав. — Льв1в: Мемор1ал, 1992. — С. 500.
2. Бучко Д. 1ван Верхратський — фшолог i природознавець // Нацюнальна наукова конференщя, присвячена 150-р1ччю ввд дня народження видатного украшського вченого-природодослвдника 1вана Верхратського: матер1али конф., (Тернотль, 22-23 квггня 1996 р.) / Наук. т-во 1м. Тараса Шевченка, Ком1с1я ВР Украши з питань екополггики, Терноп. держ. пед. i-т та m — Тернотль: Терноп. держ. пед. i-т, 1996. — С. 5-6.
3. 1ван Верхратський. Боташка на низшi кляси середшх шк1л / по другому виданню основно опрацював i впорядкував 1в. Сметанський. — Львiв, 1922. — 199 с.
4. Полюга Л. 1ван Верхратський в епiстолярiю 1вана Франка // Нацiональна наукова конференщя, присвячена 150-рiччю вiд дня народження видатного украшського вченого-природодослвдника 1вана Верхратського: матерiали конф., (Тернопiль, 22-23 квггня 1996 р.) / Наук. т-во iм. Тараса Шевченка, Комiсiя ВР Украши з питань екополiтики, Терноп. держ. пед. i-т та ш. — Тернотль: Терноп. держ. пед. i-т, 1996. — С. 9-10.
5. ЦД1А Украши, м. Львiв. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 2181. Арк. 27.
6. Там же. Арк. 9, 15.
7. ЦД1А Украши, м. Львiв. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 39. Арк. 2-3.
8. Ц,ЩА Украши, м. Львiв. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 2181. Арк. 6, 8.
Юрш ЩЕРБЯК
НАУКОВО-ВИДАВНИЧА ДШЛЬШСТЬ yKPAÏHCbKOÏ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОÏ ЦЕРКВИ (СЕРЕДИНА Х1Х-ПЕРША ТРЕТИНА ХХ СТ.)
У cmammi аналiзуeться науково-видавнича diMMbmcmb yKpaïHCbKoï Греко-Католицько'1' Церкви (середина Х1Х - перша третина ХХ ст.). Розглянуто просвтительськ фактори, яю брали дieву участь у становленнi високоморально'1' особистостi. Зроблений висновок про високий розвиток укра'1'нсько'1' богословсько'1' науки, спрямовано'1' на дотримання засад християнсько'1' моралi i нацiональних вартостей у повсякденному життi.
В сучасних умовах глобалiзацiï, ринкових вщносин, розвитку новншх технологш значно зростае роль освни, яка б не тшьки забезпечувала високий рiвень професшних знань, а й сприяла духовному утвердженню людини в динамiчному i швидко змшюваному свт. Украшська держава увшшла в нове тисячолнтя, взявши на озброення нову гумашстичну парадигму освгги, спрямовану на розкриття творчого потенцiалу особистостi, ïï самореалiзацiю. Важлива роль у цьому процеш належить релiгiï як скарбницi духовно1' культури людства й оберегу нацюнально1' самобутностi укра1'нського народу. Релiгiйний чинник розглядаеться сьогодш як один iз провiдних у нацiонально-духовному вiдродженню наци. Тому для всебiчного i гармоншного розвитку учнiвськоï молодi важливо, щоб освннш процес базувався не тшьки на основi наукового осмислення дшсносп, але й на скарбах духовного, морального i культурного надбання украшського народу i людства в цшому.
Витоки означено1' проблеми розглядалися у працях сучасних педагопв-науковщв, присвячених розгляду теоретичних i практичних аспектiв оргашзаци виховного процесу на засадах християнського свногляду (Р. Волянюк, Л. Геник, В. Жуковський, I. Климишин, I. Ковальчук, В. Кузь, М. Кухта, I. Мищишин, В. Москалець, Н. Сабат, Р. Яковишин, С. Ярмусь, Я. Ящв). Дiяльнiсть греко-католицько1' церкви та ïï впливу на виршення завдань морально-релiгiйного виховання молодi (I. Бойко, О. Гринiв, М. Ваврик, А. Васьюв, А. Великий, Ю. Волошин, В. Мокрий, С. Мудрий, I. Нагаевський, А. Сапеляк, М. Стахiв, Ю. Федорiв,
