CC BY
14УДК 821.111-21 Марло.09
В. В. Георпевська,
викладач кафедри зарубiжно'l' лiтератури та класично' фтологп Харкiвського нацiонального уыверситету iменi В. Н. Каразiна
Витоки жанру драматично! хрошки у п'eсi Крiстофера Марло "Паризька рiзанина"
У кожнш кра'ы iсторико-лiтературний процес розвиваеться у безпосередньому зв'язку iз iсторiею соцiальних протирiч всерединi наци. Повною мiрою це вiдноситься i до англшськоТ лiтератури, яка пройшла великий i складний шлях, увiбрала в себе юторш кражи та ТТ народу, стала засобом вираження особливостей англшського нацiонального характеру. Самобутнiсть англшсько''' лiтератури проявилась у становленнi л^ературних жанрiв, особливо жанру трагеди.
Саме у цьому жанрi писав англшський письменник Крiстофер Марло (1564 - 1593 рр.). Значення творiв письменника для iсторií| ренесансно' драми величезне. Вiн став засновником та трансформатором жанру трагеди в англшськш лiтературi, ввiв у не'' бiлий вiрш, який сприяв вщображенню скпадностi переживань геро'в. К. Марло створив поетичну фтософсько-психолопчну трагедiю та вбачав и значення у викриттi проблем суспiльства.
Дослiдники, якi займалися вивченням творчост письменника, такi як М. Ма^р [11], Г. Бейкер [9], А. Парфьонов [8], М.П. Алексеев [1], вважаючи "Паризьку рiзанину" останнiм драматичним твором письменника, за жанром одностайно вщносять и до трагеди.
У статтi дослiджуються тенденци англшсько'' лiтератури доби Ренесансу, визначаються суспiльнi i лiтературнi контексти у п'ес Крiстофера Марло "Паризька рiзанина", з'ясовуеться проблемно-тематичне коло творчост письменника, аналiзуеться п'еса письменника, виявляються и жанровi особливостi.
У творчосп саме К. Марло вiдбиваються мистецьк тенденци доби Ренесансу, тому що трагеди письменника розкривають повну картину формування та становлення англшсько! л^ератури XVI ст. Нерозв'язаним залишаеться питання щодо мюця лiтературних творiв К. Марло в англшськш л^ературк Таким чином, потребують
л^ературознавчого осмислення специфка художнього мислення К. Марло, особливост вiршового розмiру, жанру та стилю його творiв.
П'еса Крiстофера Марло "Паризька рiзанина" ("The Massacre at Paris"), написана 1593 р., е останшм драматичним твором письменника. Фабула, на перший погляд, здаеться простою та обертаеться навколо поди, яка вщбулася 24 серпня 1572 р. -Варфоломивсько'Г ноч^ жахливо'Г розправи католиш над гугенотами. Але насправдi центральне мiсце у творi займае смерть останнього короля iз роду Валуа - Генрiха Ill.
За О. Галичем: "Трагедiя - це драматичний твiр, що фунтуеться на гострому, непримиренному конфл^ особистостi, яка прагне максимально вттити сво1 творчi потенцiï, i об'ективною неможливiстю ïx реалiзацiï" [2, 304].
П'есу К. Марло "Паризька рiзанина" за жанровою проблематикою слiд вщнести не до трагедп, а до драматично!' хронки. На думку Ю. I. Ковалiва, драматична xронiка (грец. drama: дiя, сценiчний твiр i chronica: лтопис) - жанр ешчно!' поеми, у якому надаеться перевага довтьному художньому тлумаченню часопросторових феномешв... Органiчне поеднання специфiчниx ознак драми та епосу зумовлювало вiдповiднi змши у композицiï: безлiч дiйовиx оаб, умовних форм, свщомо1 деформацп юторичних подiй [3, с. 303].
Сюжет першого у творчому доробку письменника твору розгортаеться у XVI ст. i сам письменник е сучасником зображуваних у п'еа подш. К. Марло свщомо прискорюе перебiг юторичних подш у цiй п'есi, яка е прикладом надзвичайно1 майстерностi письменника та доказом його таланту. Використовуючи ттьки реплiки персонажiв К. Марло дае ч^ке уявлення читачу про кожну дшову особу у п'еа, ïï характер, зовнiшнiсть, ставлення до подш у краМ. Драматична хрошка К. Марло "Паризька рiзанина" пояснюе англiйському суспiльству того часу причини та наслщки 24 серпня 1572 р.
Письменник руйнуе образ матерi у п'еа. Королева-мати постае не лапдною, дбайливою, люблячою жшкою, а холоднокровною вбивцею власних дггей: "...Фран^ею лиш я керую, / Життям своГм я присягаюсь: Карл помре / I Генрix трон здобуде. / Якщо ж мш другий син насмтиться / Йти проти мое волi, / Залишу я без спадщини його. / Нехай корону носять сини мо1 - / У мене влада. Якщо знадобиться вб'ю норовливця я..." [6, с. 14]. "...Якщо надумае перечити мен (Генрix Ill), / Його вщправлю я навздопн брату, / I стане королем мш син молодший. / Ва л, хто проти мене
йдуть, помруть; / Поки живу, не поступлюся владою..." [6, с. 17] (переклад тут i дал'1 В. В. Гзораювсько).
До сюжетноТ канви письменник вводить образ Рамуса-науковця - уособлення всього наукового сусптьство XVI ст. Його насильницька смерть ще бтьше пщкреслила ставлення до вчених у т часи: "...Корол1вський професор логiки фiлософ Рамус... / Завжди вважав я, що не знаючи, / його (Арютотеля) фiлософом не бути..." [6, с. 11].
Одшею i3 центральних постатей у п'еа е герцог Пз. Йому вiдведена роль пiдступного злодiя, який, згiдно тексту, е ^^атором рiзанини. Пiд час вбивства вченого Рамуса Пз поводить себе як Бог: "Овва! Мужику ви дозволяете так втьно говорити, / Замють того, щоби направити у пекло." [6, с. 11].
Перед початком рiзанини герцог Пз збирае своТх сптьниш та наказуе Тм присягни йому та католицизму у вiрностi: "Анжу, Дюмен, Гонзаго Рец, присягшть / Срiбним хрестом на шоломах ваших / До ерисi причетних вах вбивати" [6, с. 7]. Вш iз спiльниками вирiшують вбити першого адмiрала, але простого вбивства Тм замало i вони знущаються над тiлом померлого: ".Як починати рiзанину цю, / Не вбивши в лiжку адмiрала, / Голову та прапороносця лютеран?... / Так викини його через вкно... / О пщлий виродок Шаттьоыв, / Голова та прапороносець протестан^в, /. не врятував тебе твiй бог, i топчу / Я, герцог Пз, твое холодне тто!" [6, с. 8].
Саме Пз керуе рiзаниною, пильнуючи за спiльниками. Вт легко i не вимушено цитуе Бiблiю, пiд час вбивств використовуе ТТ як аргумент для своТх дiй: ".Вбивайте! Вбивайте! Вбивайте! / Хапайте вах, щоб жоден врятуватися не змИ Смерть гугенотам!... Святе Письмо нас вчить: «Любити ближнього свого!» (заколюючи Лорана)" [6, с. 9].
Пз отримуе задоволення вщ вбивств гугено^в, над Тх ттами йому дихаеться легше: "...Дихаеться мен тут легко. / Киньте його (труп) до канави..." [6, с. 14].
Пщ час рiзанини у Пза кожна хвилина на вагу золота, вш контролюе спiльникiв та негайно змшюе плани вiдповiдно до обставин: "Досить. До свiтанку / Стримайте вашу лють, панове. / Але ми рiзанину не припинимо на цьому. / Нехай Монсоро вщправиться до Руану, / Рець Тде у Д'епп, Гонзаго до Орлеану / I вах, хто там як еритик вщомий / Нещадно винищувати..." [6, с. 12-13].
Герцог Анжуйський, друга за значимютю дшова особа п'еси (майбутнш Генрiх III король Франци), всю вщповщальнють за рiзанину
звалюе на простих людей та на Тх некерованють: "...Так що породиш i3 черню? / Не Mir я бунт вгамувати, як не намагався..." [6, с. 12].
Майбутнш король Францп (герцог Анжуйський), швидко зрозумiвши, що йому нiчого не дютанеться пiд час подiлу влади пюля рiзанини, не витрачае часу даремно i забезпечуе собi пщтримку полякiв, та отримуе титул польського короля: 'Узнаюсь вам поважнi поляки: / На те, що пропонуе меш ваш сейм, / ... Вшець i3 вдячнiстю прийму / I буду рук не покладаючи шклуватися / Про безпеку та благополуччя ПольщГ [6, с. 13].
Пюля смерт його брата Карла, герцога Анжуйського, посшхом повертають i3 Польщi до ФранцiТ та коронують Генрiхом III. Будучи лялькою у руках своеТ матерi та герцога Пза Генрiх не розумiе ваеТ вiдповiдальностi, яка лежить вiдтепер на його плечах. Вш жартiвливо та зверхньо сшлкуеться i3 всiма оточуючими, та дозволяе все своТм фаворитам.
Генрiх III клеТть дурня, та, дiзнавшись про те, що дружина Пза зрадила його кепкуе над ним: "Кузен мш Пзе, як ви i герцогиня / До моТх мiньйону милим прихильш! / Ви пам'ятаете, яким листом вшанувала / Дружина ваша мого мшьйону / I свого коханого дружка? (Показуе Пзу рiжки)" [6, с. 20].
Генрiх III викривае справжш намiри герцога Гiза: "Я бачу, Пзе, ти заршся на трон / Або бажаеш стати диктатором. / ... Якщо вшсько не розпустиш, / Зрадником тебе оголошу!" [6, с. 22].
Гiз вважае, що йому все можна через його аристократичне походження: "Я - принц iз дому Валуа i, значить, / ... Заклятий ворог Бурбонов; / Я - лки католицькоТ голова / ...Ненависний протестантам." [6, с. 22].
Пихатий, гордий Пз збираеться помститися королю за публiчне приниження: "Потрiбно знати, государ, i в жартах мiру, / .Я ж не спущу i королю, / .Заплатить кров'ю за усшх у повй'." [6, с. 20].
Схаменувшись, що своТми витiвками вiн пщписав смертний вирок Можирону, Генрiх III посшшае iз вибаченнями до Пза: "Меш це не подобаеться, Епернон, / Пщем хутчш миритись з герцогом" [6, с. 20].
Але попри ва вибачення, «трагеди» не вдаеться уникнути. Генрiх наказуе вбити Пза, i тим самим стае повноправних королем Францп. Пюля вбивства Пза королева-мати щиро оплакуе його смерть: "Вщ скорботи ымш я. Краще б я / Тебе, мш сине, у пелюшках придушила б. / Мш син? Hi, ти не син меш, ти знайда! / Будь проклятий, нечестивце! Спов^аю, / Що ти зрадник Францп i вiри!"
[6, c. 27]. Пз при житт дорiвнюe себе до Цезаря i за iронieю долi смерть отримуе вiд руки мужлана: "...Ви - мужлани, я ж - герцог Пз i поглядом / Звик вселяти переляк... / ... I померти вщ рук мужлана." [6, с. 26].
Генрiх III усвщомлюе себе королем тiльки пiсля смерт герцога Гiза: "... Став монахом лише з Tiei хвилини. / Зрадником був Пз. Вш витрачав / Мою казну у мiжусобних вшнах / I сварив мiж собою всiх в державк.. / .А я присягаюсь, що був до цього часу / Швидше рабом, жж королем французьким" [6, с. 26-27].
Та його царювання тривае недовго. За наказом брата Пза Генрiха III вбивають отруйним мечем. Король Наварський присягаеться помститися за смерть короля: "Тто короля бер^ь, панове, / I вщдамо його тто землi iз шаною. / А пiсля цього я помщуся, / Що папи та прелати проклянуть / Той день, коли зведений на трон французький / Неочкуваною смертю Генрiха я був" [6, с. 32].
У л часи книгодрукарство ттьки почало розвиватися i единою можливiстю для сптьноти отримати iнформацiю була площа
- осередок мюького життя та джерело пл^ок. П'еса К. Марло "Паризька рiзанина" дае змогу читачу зануритися в атмосферу ренесансноТ Францп: кривава боротьба за владу, повна байдужють до долi простих людей та до долi краТни призводять до фшансового та культурного колапсу.
У цш п'есi багато сцен поединмв, але письменник все ж не поступаеться правилам i не вводить детального опису. Складаеться таке враження, що просв^ницька функ^я твору е першочерговою, К. Марло байдуже чи стане його твiр популярним, чи захочуть його ставити у театрах.
Як вщомо, влада переслщувала письменника останнi роки життя, але, незважаючи на склады обставини, К. Марло створюе штелектуальний i водночас зрозумiлий твiр, який дае уявлення як англшцям доби Ренесансу так i сучасному читачу, що саме вщбувалось у Францп 24 серпня 1572р.
Отже, назва п'еси К. Марло "Паризька рiзанина" красномовно свщчить про пол^ичш процеси, як вiдбулись у Францп того часу. Кривавi рiки текли по всш краТ'ж, вбивство сина ма^р'ю, брата братом були насттьки звичними, що нiхто не замислювався над шшими варiантами вирiшення проблем. «Немае людини - немае проблеми»
- пiд таким гаслом керували Фран^ею тогочаснi королi, не усвщомлюючи, що у такий спосiб вони не виршують своТ проблеми, а збтьшують Тх.
У n'eci "Паризька pi3aHMHa" К. Марло створив енциклопедш французького ренесансу.
Подальше дослщження може вiдбуватися у подальшому аналiзi проблематики творiв письменника.
Л^ература
1. Алексеев М. П. Английская литература : очерки и исслед. / М. П. Алексеев. - Ленинград : Наука, 1991. - 460 с.
2. Галич О. Теорiя л^ератури : Пщручник / Галич О., Назарець В., Васильев G. - К. : Либщь, 2008. - 488с.
3. Л^ературознача енциклопедiя / [авт.-уклад. Ковалiв Ю.1.]. -К. : ВЦ «Академiя», 2007. - 608, [1] с.
4. Л^ературознача енциклопедiя / [авт.-уклад. Ковалiв Ю.1.]. -К. : ВЦ «Академiя», 2007. - 624 [2] с.
5. Марло К. Парижская резня [Электронный ресурс]. - Режим доступа к сайту : http://adelanta.info/library/poetry/541.html
6. Marlowe C. The Massacre at Paris [Электронный ресурс] / Christopher Marlowe. - Режим доступа : http : //adelanta.info/library/ poetry/544.html?lan=for
7. Парфенов А. Т. Кристофер Марло / Парфенов Александр Тихонович. - М. : Художественная литература, 1964. - 221 с.
8. Парфенов А. Т. К проблеме маньеризма в английской драматургии эпохи Возрождения. Т. 41, № 5 / А. Т. Парфенов. - М. : Изд-во АН СССР. Сер. лит. и яз. 1982. - С. 442-453.
9. Baker G. P. Dramatic Technique in Marlowe / G. P. Baker. -Boston : Houghton Mifflin Company, 1913. - 540 p.
10. Gordon W. British Theatre / W. Gordon. - London : Continuum, 2003. - 305p.
11. Maclure M. Christopher Marlowe : The Critical Heritage / M. Maclure. - London : Routledge, 1995. - 221 p.
12. Winston J. Seneca in Early Elizabethan England : [Article] /
Jessica Winston. - Renaissance Quarterly, 2006. - P. 20-26.
