CC BY
263. Бородаев С. Гуманизм в культуре и культура в гуманизме [Элект-ронний ресурс] / С. Бородаев - Режим доступа до издания : Web ИРБИС64 - Библиотека БФУ им. И. Канта lib.kantiana.ru/.../cgiirbis_64.exe?...
4. Величко А. Постмодерна етична реконструкщя гуматзму : чи мож-ливий гуматзм без метафiзичних тдвалин? / А.Величко // Дiалог людей i культур як шлях нового гумашзму : Матерiали Х Всеукрашсьюл науково-практично1 конференцiï для студенпв i молодих вчених, 23-24 березня 2007 р., Львiв. - С. 87-94.
5. Гессе Г. Собрание сочинений : В 8 т. / Г.Гессе. - Т. 8. - М. : Издательство, 1995. - 384 с.
6. Глюксман А. Одинадцята заповщь / А.Глюксман; [ пер. з фран. О. Шевченко, £. Еременко]. - Кшв.: Смолоскип, 1994. - 354 с.
7. елшина Т. Художестенно-эстетические аспкты проблемы гуманизма в литературе Серебряного века : В.Розанов, А.Блок, Н. Гумилев : дис. ... канд. филол. наук : 10.01.01 / Елшина Татьяна Алексеевна. - Великий Новгород, 2002. - 23 с.
8. Карповець М. Криза особистосп в культурному дiалозi пост сучас-toï епохи / М. Карповець // Дiалог людей i культур як шлях нового гумашзму : Матерiали Х Всеукрашсьин науково-практично1 конференцл для студента i молодих вчених, 23-24 березня 2007 р., Л^в. - С. 45-52.
9. Козловски П. Принципы этической экономии [Електронний ресурс] / П. Козловски. - Режим доступу до видання : www : seinst.ru/page201.
10. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения/ А.Ф.Лосев. -М. : Мысль, 1978. -234 с.
11. Осташко Н. Гумашстична спрямовашсть лiтературного твору як джерело його художностi [Електронний ресурс] / Н.Ю. Осташко. - Режим доступу до видання : http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/31887.html.
12. Сверстюк £. Украïнська ллература i християнська традицiя [Електронний ресурс] / С.Сверстюк. - Режим доступу до видання: www.school58.org/.. ./p_abymlyiy_byy_e_l.
13. Jean-Paul Sartre. Egzystencjalizmjest humanizmem [Електронний ресурс] / Jean-Paul Sartre. - Режим доступу до видання : www.worldcat.org/.../ egzystencjalizm-jest-h.
УДК 82.091
Ю.О. Чура (1вано-Франювськ),
астрант кафедри свiтовоï лiтератури Прикарпатського нацiонального унiверситету iм. В. Стефаника
Н1мецькомовна мазеп1ана Х1Х стол1ття у контекстуально-типолопчному вим1р1
Актуальн1сть досл1дження. Шмецькомовна мазепiана Х1Х столiття представлена широким колом автс^в та порiвняно великою юльшстю рiзно
© Чура Ю. О.
жанровт твоpiв. До xyдожньоï iнтepпpeтaцiï образу гетьмана I. С. Мазепи вдавалися таш письменники, як А. фон Шашсо (A. von Chamisso), Г. Шрщ (G. Nieritz), А. Май (A. May), К. Штарк (K. Stark), Р. фон Готтшаль (R. von Gottschall), А. Мютцельбург (A. Mützelburg), К. Кьоспнг (K. Kösting) тощо. ïxнiй доробок став об'ектом низки дослвджень зapyбiжниx вчeниx, серед якж шведський слaвiст А. £нсен (A. Jensen), польський вчений М. Щсла (M. Ciesla), американська дослвдниця, професор Шчиганського yнiвepситeгy yкpaïнського шкодження Л. Тарнавська, а також славют Ввденського утвер-ситету А. Вольдан (A. Woldan) [11; 16; 17]. До знаковм нiмeцькомовниx твоpiв про Мазепу дослвдники вiдносять поему Адельберта фон Шaмiссо (Adelbert von Chamisso, 1781-1838) «Засланщ» («Die Verbannten», 1831), опо-ввдання Густава Нipiцa (Gustav Nieritz, 1795-1876) «Мазепа» («Mazeppa», 1842), драма Андреаса Майя (Andreas May, 1817-1899) «Король степу» («Der ^nig der Steppe», 1849), двотомний юторичний роман Адольфа Мютцель-бурга (Adolf Mützelburg, 1831-1882) «Мазепа» («Mazeppa», 1860), юторичну трагедю Рудольфа фон Готтшаля (Rudolf von Gottschall, 1823-1909) «Мазепа» («Mazeppa», юнуе двi редакцй' - 1860 i 1865 роюв) та драму Карла Кьост-iнгa (Karl Kösting, 1842-1907) «Суперники» («Die Nebenbuhlern», 1886). На жаль, через ввдсуттсть пepeклaдiв для украшського читача вони е маловщо-мими або нeвiдомими зовсiм, виняток становить тpareдiя Рудольфа фон Готтшаля «Мазепа», украшська вepсiя яки була здiйснeнa Юpieм Федьковичем та опублпювана у 1902 pоцi у збipцi його твоpiв «Писання Oсипa-Юpiя Федь-ковича» за peдaкцieю Irarn Франка. Можливо, саме з uieï причини у нас досi немае сте^альнй студи, пpисвячeноï нiмeцькомовним творам про легендарного гетьмана, незважаючи на багатий досвiд yкpaïнськоï дослiдницькоï мaзeпiaни. Знaxодимо лише окpeмi згадки у стaттяx М. Myxiнa, Д. Дорошен-ка, Д. Донцова, Д. Наливайка, В. Матвишина, В. Лавренчука [1, 3, 4, 5, 6].
Тож у представленш на розгляд стaттi ставимо мету пpоaнaлiзyвaти piзножaнpовi твори нiмeцькомовниx aвтоpiв про украшського гетьмана I. С. Мазепу, встановити типолопчт aнaлогiï i вiдмiнностi та визначити мiсцe нiмeцькомовноï мaзeпiaни у загальноевропейському контeкстi.
Легендарний гетьман був вiдомий нiмцям ще на початку XVIII столптя, що зумовлене юторичними подiями eпоxи, якi вiдбyвaлись на територп Украши: Kpимськi поxоди та Швтчна вiйнa (1700-1721), союз !вана Мазепи з шведським королем Карлом XII (1708) та поразка у бита тд Полтавою (1709). Проте лиературна peцeпцiя постaтi I. С. Мазепи за його життя не вщбулась.
Хвиля попyляpностi украшського державного дiячa у Gвpопi почи-наеться у XIX столiттi. Саме у цей час ввдбуваеться активна рецепщя образу гетьмана у европейськ^ лiтepaтypax, музичному та образотворчому мистeцтвi. Чи не нaйбiльшy роль у популяризацп видaтноï iстоpичноï осо-бистостi у Gвpопi взaгaлi та у тмецькомовному сepeдовищi зокрема ввдгра-ла слaвнозвiснa поема Дж. Байрона «Мазепа» (1819). Про непереачну роль цieï поеми для початку рецепцп образу I. С. Мазепи шмцями говорить той факт, що пepшi нiмeцькомовнi лiтepaтypнi твори, присвячеш ук-рашському гетьману, були не автентичними, а перекладами поеми Дж. Байрона. Насамперед - це вигар Фердинанда Фрейл^ата (Ferdinand
Freiligrath, 1810-1876), шмецького поета, що брав участь у революци 18481849 роюв, так званiй «BecHi народiв». Переклад виконаний автором у 19-рiчному вiцi i надрукований лише тсля його cмeртi. Твiр е cкорiшe пере-cпiвом, через вшьне трактування перекладачем оригiналу. Дослвдник шмецькомовно! мазeпiани А. Волыдан вважае його дуже вдалим, вщзнача-ючи передуам збереження перекладачем метричного розмiру - чотирис-топного ямбу з парними римами. [17, с. 145-146]. Уваги також заслуговуе icторiя створення перекладу, яка е доситы спонтанною. Одного разу шд час привалу на полюванш Ф. Фрeйлiграт дicтав з сдельно! сумки поему Дж. Байрона i почав творити [9, с. 4]. Слад зауважити, що тмецький поет, який активно перекладав з англшсько! мови, обрав з уае! литературно! спадщи-ни Дж. Байрона лише поему «Мазепа». Така iмпулыcивна поява пeрecпiву, а також його вибiрковicты говорить про влаcнi симпати автора i захоплення образом укра!нського нацiоналыного героя.
Також на оcновi англшсько! поеми написане оповвдання невщомого автора пвд пceвдонiмом G. & B. Ovm «Жахлива скачка прекрасного пажа через жахаючу глушину. Розказана народу за лордом Байроном...» («Der schauerliche Ritt des schönen Edelknaben durch die fürchterliche Wildniss. Nach Lord Byron dem Volke erzählt von.»). Оповвдання G. & B. Ovm е неввдомим навпъ фахiвцям i знайдене випадково австршським дослвдником А. Вольда-ном у процеа збирання першодрук1в творiв тмепькомовно! мазeпiани. Твiр недатований, вiдомо лише, що вийшов вiн у австршському мicтi Лiнцi. Сюжет спрощений, на передньому планi - любовна icторiя молодого пажа та польсько! дворянки i, як наслвдок, покарання. До поеми Дж. Байрона тут наявн поодином ремшсценцп. Авcтрiйcыкий слашст називае даний лтера-турний вигар «мiшаниною поезй' i правдив», оскшьки icторичнi факти тюно пeрeплiтаютыcя з фат^ею автора [17, с. 146-147]. Як бачимо, G. & B. Ovm сам вказуе вже у назвi твору його першоджерело. Таким чином, вищезгада-ний переклад та оповвдання свщчать, що домiнуючим чинником створення тмепькомовно! мазeпiани стала поема Дж. Байрона.
Австршський cлавicг А. Вольдан пропонуе розпод1лити нiмeцьюмовнi твори, присвячен I. С. Мазет, на двi групи за наступною ознакою: перша група твор1в, автори яких за рецепц1ею даного мотиву тшли за Дж. Байроном, тобто бачили гетьмана юнаком, прив'язаним до спини розгуканого коня, та друга, де образ славетного укра!нця трактуетъся за О. С. Пушк1ним i розглядаеться, як зрадник росшського царя Петра I. До першо! групи австршський вчений вщно-сить переклад поеми Дж. Байрона «Мазепа» Ф. Фрейлирата, оповщання неведомого автора тд пceвдонiмом G. & B. Ovm «Жахлива скачка прекрасного пажа через жахаючу глушину. Розказана народу за лордом Байроном.» («Der schauerliche Ritt des schönen Edelknaben durch die fürchterliche Wildniss. Nach Lord Byron dem Volke erzählt von.»), оповщання Г. Нрша «Мазепа» та драму К. Кьостшга «Суперники». До друго! групи вчений вщносить оповвдання автора тд псевдотмом S.H.T. у лейпщгсьюму журнал «Комета» за грудень 1831 року, який класифисуе скорше як плагiат поеми О. С. Пущина, переказану у прозовш форм, драму А. Мая «Король степу», юторичну трагeдiю Р. фон Готтшаля «Мазепам» . Безумовно, дана класифжащя е доречною та актуальною, оскшьки вщоб-ражае двi кардинально протилежн точки зору авторiв на образ I. С. Мазепи.
Украшсью лiтерагурознавцi, зокрема Д. Наливайко, видме у бiографiï I. С. Мазепи двi рiзномасштабнi поди, як1 проте виявились однаково при-вабливими для лгтератури: роман i3 зам1жньою женкою та покарання за це, що трансформувалось у так званий «мiф про Мазепу», другою подieю е спроба визволити Украïну вiд росшського панування за допомогою шведiв - «юторш Мазепи» [6, с. 618]. Спираючись на думку дослiдника, ми про-понуемо класифiкувати твори нiмецькомовноï мазепiани на тi, автори яких у рецепцiï образу пiшли за «мiфом про Мазепу» та другу групу, де акцент ставиться на «юторп Мазепи», а також видалити третю групу, у яких обидва аспекти знаходяться у синтезi на перехресп iсторiï та мiфотворчостi.
До творiв, у яких украïнський гетьман мiфологiзуегься, перш за все слад ввднести оповщання Г Йрща (1795-1876) «Мазепа» (1842). Дя у творi в1дбу-ваеться у середит XVII столитя. Сюжет розвиваеться навколо любовно1' штри-ги пажа Мазепи та прекрасно1' Гелени у королiвському замку у Варшавг Iсторичнi подiï в текст! не фпурують, так само як i украшське походження героя, натташсть докладно змальоване покарання та скачка на кот. Вмщена навгть iлюстрацiя, де зображений молодий оголений юнак, прикутий до спи-ни скакуна, за яким женуться вовки [15, с. 121].
Другим твором, де автор бачить I. С. Мазепу виключно романтичним героем, е роман А. Мютцельбурга (1831-1882) «Мазепа» (18б0). Твiр великий за обсягом i займае два томи - близько 400 сторшок кожен. Амери-канська дослвдниця Л. Тарнавська вважае роман одним з найбшьш зрших i визначальних творiнь шмецького автора [16, с. 162]. Гетьман не терпре-туеться тут, як борець за незалежнють чи державний дiяч, акцент ставиться на молодих роках, а сам I. С. Мазепа зображений авантюрним шляхтичем. Автору iмпонуе юний, благородний юнак, просякнутий лицарськими ще-алами, що потрапляе у рiзноманiтнi конфл1кти з польською шляхтою. Твiр насичений величезною кшьшстю дiйових осiб i, на думку Д. Донцова, до-сить добре вщображае загальний характер епохи та ввдношення шляхти до хлопiв i до рiвних собi [1, с. 48]. У ромаш I. С. Мазепа потрапляе тсля багаточисленних пригод до польського королiвського двору у Варшав^ де починае свою службу, заслуговуючи довiру короля та ставши улюбленцем ж1нок. Фiгуруе у творi i мотив покарання за зв'язок iз зам1жньою ж1нкою, що е до того ж i коханкою короля. ПШсля скачки на спит дикого коня, натвмерт-вого юнака рятують козаки, отаманом яких вш стае завдяки своему розумi та кмгтливосп. У романi герой переживае безл1ч романтичних пригод, одру-жуеться з донькою польського шляхтича - Ядв^ю, з якою мае багато дiтей i живе до глибонн старост1 [14]. Хоча сам автор визначае роман як еторич-ний, при аналiзi сюжету бачимо, що А. Мютцельбурга мало цшавить дос-товiрнiсть подiй чи факти з бюграфп гетьмана i роман е скорше пригод-ницьким, хоча тут i згадуються так1 персоналй', як I. С. Мазепа i Ян Казимир.
Наступним твором, де ключовим у рецепци образу легендарного гетьмана виступае мiф, е драма К. Кьостшга (Karl Kösting, 1842-1907) «Суперни-ки^> («Die Nebenbuhler», 1886). Автор написав трагедш у п'яти дiях «Мазепа або таемниця степу» («Mazeppa oder das Geheimnis der Steppe») ще у 1861 рощ, проте вона школи не була надрукована. Роками пiзнiше вiн переробив та надрукував трагед1ю. В цент^ сюжету - любовний трикутник. Суперни-
ками тут виступають ровесники Мазепа i граф Ларемба, що залицяються до бедно! дiвчини благородного походження. Образ укра!нського гетьмана заз-нае мiфологiзацi! - прив'язаний до спини коня, вш дiстаeться до Ci4i, де стае ватажком козак1в завдяки сво!й хоробростi. У творi яскраво виражений рел-iгiйний аспект. I. Мазепа потрапляе до козак1в завдяки Божш силi i повинен стати проводником християнства, що витiснить iслам з £вропи. А. Вольдан висловлюе припущення, що релiгiйнi мотиви можна пояснити часом вихо-ду драми, адже вона була надрукована всього через шлька рошв пiсля Рос-шсько-Турецько! вiйни 1877-1878 роюв [17, с. 149]. Ьлоричт постат1 та пода, до яких причетний Мазепа, зокрема Битва пiд Полтавою, шведський король Карл, росшський цар Петро I, у творi не згадуються взагалг
Доцiльним у нашому дослiдженнi е аналiз поеми А. фон Шашссо (17811838) «Засланщ» («Die Verbannten», 1831), осшльки даний твiр цiлковито «випадае» за характером рецепцп образу I. С. Мазепи з-помiж шмецько-мовно! мазепiани. Незважаючи на виражену байронiчну лiнiю, штерпре-тащя поеми е чи не единою, де гетьман взагалi не виступае любовним героем. Даний твiр ввдграв велику роль для трактування постат I. С. Мазепи шмецькомовними авторами. Д. Наливайко вважае, що саме вона запо-чаткувала традицш рилеевсько!, тобто «прихильно!» штерпретацп образу укра!нця в нiмецькомовнiй лiтературi» [6, с. 649]. Полпик зображуеться тут як борець з самодержавством росшського царя Петра I. Очевидно, на таке бачення автором свого героя вплинули i iсторичнi передумови, адже на момент виходу поеми в Шмеччиш 1830-1848 роки передували революцп i носять назву «передберезневого перюду» («Vormärz»).
Збереглась i iсторiя написання «Засланцiв». Наприкiнцi 20-их роюв XIX столитя нiмецький вчений А. Ерман тд час свое! експедицп до Сибiру зустрiвся з декабристом у засланш А. Бестужевим, який i надав йому вщо-мостi про повстання декабристiв, його поразку та про К. Рилеева. Д. Наливайко вважае, що текст поеми «Войнаровський» цшком мiг потрапити до рук А. фон Шашссо через вченого тсля його повернення на батьювщину [6, с. 649].
Поема А. фон Шашссо складаеться з двох частин, що носять назву «Войнаровський» та «Бестужев». У першш бачимо великий вплив поеми К. Рилеева. Про I. С. Мазепу, шведав, Полтавську битву та нищiвну поразку читач донаеться з розповiдi Войнаровського. Автор шдкреслюе крах великого за-думу украшського гетьмана, змальовуючи могилу у чужш турецькш землi:
Kein Kreuz steht auf dem Hügel aufgerichtet, Worunter du, Mazeppa, moderst nun, Dem Türken um die Spanne Grund verpflichtet.
(Хрест не споруджений на пагорбi,
nid яким ти, Мазепо, зараз тлieш,
Зобов Язаний турку за п'ядь тог земл^ переклад Miü)
[8, с. 405].
Друга частина поеми тв назвою «Бестужев» починаеться словами I. С. Мазепи, де вш говорить про руйнацш деспотп царiв. Проте тут !х вже
промовляе Бестужев. Цi ж рядки наявш i у «Войнаровському» та служать своeрiдною зв'язною ланкою для обох частин:
Ihn wird der Zorn des Himmels doch zertrümmern...
(II (деспотгю царгв) зруйнуе гтв небес...)
[8, с. 408].
Отже, у данш noeMi I. С. Мазепа зображений виключно як герой бо-ротьби украшського народу проти царизму, бшьш того, iдeйнo вiн е попе-редником рoсiйських декабриспв та ix протиборства з самодержавством.
Наступна група твoрiв представлена драмою А. Майя (1817-1899) «Король степу» (1849) та iсгoричнoю трагедаею Р. Готтшаля (1823-1909) «Мазепам» (юнуе двi редакцй' - 1860 i 1865 рок1в). Дебют «Короля степу» ввдбувся у тeатрi Мюнхена 17 квгтня 1849 року. Деяк1 лгтературознавщ називають i'i слабкою з художньо! точки зору [12, с. 614; 1, с. 48]. Д. Наливайко вважае цей твiр «промазепинським», оскшьки нiмeцький автор вiдoбражае образ гетьмана з украшсько! точки зору [5, с. 39-48]. I. С. Мазепа виступае у драмi борцем за незалежшсть рщно1 зeмлi, наголошуе на тому, що прий-шов час бути Укра1ш вiльнoю. Прагнення гетьмана висловлеш у його ви-черпному мoнoлoзi вже в першому акп:
Ein freier Staat soll die Ukraine werden
Ein freies Reich soll hier entsteh'n, selbstständig
Und unabhängig!
[13, с. 12].
(Украша повинна стати в1льною державою
Тут маеутворитись вшьне королгвство, самостшне
I незалежне!) (Переклад мш. - Ю. Ч).
Як бачимо, вже з самого початку автор чгтко ставить акцент на своему баченш головного героя.
Очевидним е i oбiзнанiсть А. Мая з юторичними фактами. Про це говорить у твoрi обгрунтування переходу I. С. Мазепи на сторону швeдiв, що розщнюеться не як зрада, а необхщнють для досягнення вищо! мети. Таке трактування автором iстoричниx подай сввдчить про його явну симпа-тiю до свого литературного героя.
О^м сюжетно! лшп I. С. Мазепи, як борця за незалежшсть, наявна також i любовна штрига - кохання гетьмана до доньки друга Василя Кочубея - Натали, що призводить до кoнфлiкту мiж побратимами. Кочубей видае плани гетьмана росшському царю, написавши донос. Наталiя не вагаеться у своему вибoрi мiж батьком та коханим i пiднoсить чашу з сон-ним зiллям гетьману, що дае можлив^ь ii батьку втекти.
Дуже схожий сюжет i в iстoричнiй трагедп Р. фон Готтшаля (1823-1909) «Мазепа» (юнуе двi редакцй' 1860 i 1865 рок1в). Це единий з твoрiв тмецько-мовно! мазетани XIX стoлiття, що був перекладений украшською мовою Ю. Федьковичем. Вищезгадану драму письменнику для перекладу запро-понував його друг Антiн Кобилянський (1837-1910), украшський культур-
но-освгтнш дiяч, лiтератор, лiкар та винахвдник, який познайомився з Р. Гот-тшалем тд час сво!х закордонних мандрiв [2, с. 272]. У ci4Hi 1873 року у лисп до А. Кобилянського Р. Готтшаль дякуе перекладачевi свое! трагеди за виз-нання його таланту: «Dem Dichter und Übersetzer meines «Mazepa» rufe ich aus der Ferne meinen herzlichen Dank zu, auch für die Anerkennung, die er meinem poetischen Wirken zutheil lässt» [7, с.12]. («Поету та перекладачу мого «Мазепи» висловлюю я здалеку сердечну подяку, також i за схвалення мое! поетично! даяльносп»). (Переклад мiй. - Ю. Ч). З наведеного заключного уривку листа можна здогадуватись, що Ю. Федькович i вiд себе писав лист до Р. Готтшаля, в якому iз захопленням говорив про його творчють.
Достовiрно вказати чинники, що спонукали Ю. Федьковича пере-класти трагедш Р. Готтшаля «Мазепа», досить важко, оскшьки нам не вдалося розшукати його листи до шмецького автора. Проте I. Франко у сво!й передмовi до «Писань Осипа-Юрiя Федковича» висловлюе думку, що «Кобилянський, а може й Федькович думали тим перекладом позискати для себе впливового шмецького письменника, критика та юто-рика лиератури, i через його посередництво трафити до шмецьких на-кладцiв, що згодились би видати чи то може шмецьш поези Федьковича, чи може й його русьш твори» [7, с. 11].
Трагедiя, як i пiзнiше ii переклад, викликала неоднозначш реакци критиков. I. Франко у згаданш передмовi називае ii «наскрiзь шальова-ною» i вважае, що вона могла защкавити Ю. Федьковича лише тим, що тема ii взята з ютори Укра!ни. За словами I. Франка, «i в Шмеччиш вона мабуть не мала школи успiху» [7, с. 11]. Хоча сам Р. Готтшаль пише у пiслямовi до твору, що «Мазепу» ставили театри Дрездена, Бремена, Бреслау (Вроцлава) та шших мют, що не може не сввдчити про усшх серед глядачiв [10, с. 191].
Iншi дослiдники дають переважно схвальнi вiдгуки на твiр шмецького письменника, зокрема Д. Донцов вважае його «справжньою трагедiею з сильно розвинутою драматичною дiею, що тримае читача в сташ сталого напруження» [1, с. 45]. Дослвдник знаходить у творi «значно б№ше (анiж в «Полтавi» Пушкина) розумшня iсторичних подiй як процесу, де немае m правих, нi винних, m «лиходпв», нi «ангелiв», а е тшьки люди, шахматнi фиури в руках невидимих гравщв» [1, с. 45]. В. Лавренчук називае «Мазепу» Р. Готтшаля «одним з кращих творiв нiмецькоi лгтератури про того-часнi подо в Укршт» [3, с. 12]. Д. Наливайко вважае трагедiю «досить сум-бурним твором», проте наголошуе на мотив^ що вирiзняе його з-помiж iнших нiмецькомовних творiв про I. С. Мазепу. Дослщник говорить про тенденцию терпретаци постатi гетьмана з громадсько-полгтичних позицiй у дусi лiберально-демократичноi щеологп 1848 року, маючи на увазi вве-дення у дю в драмi Кондрата Булавiна - отамана донських козаюв, що щдня-ли повстання проти царськоi тирани [6, с. 654].
Твiр Р. Готтшаля е своервдним синтезом двох напрямiв рецепци, оскшь-ки тут знаходимо i мiфологiзацiю образу I. С. Мазепи, зокрема згадку про любовну iнтригу його молодостi та акцент на прагненш гетьмана здобути незалежшсть Украiни, i зображення юторичних подiй: повстання донських козашв, перехщ полiтика на бiк шведського короля Карла XII, битву тд
Полтавою. В трагеди присутня i любовна лшя Мазепа-Матрена, що е тут донькою 1скри, а не Василя Кочубея. Р. Готтшаль тдносить любовний сюжет до провiдного трагеди, подекуди навiть манiпулюючи iсторичними фактами для зручносп розгортання любовно! iнгриги на !х тл1. Мотря (Матрена) в штерпретаци нiмецького автора е донькою полковника 1скри, а не генерального судд Василя Кочубея. Саме через конфлiкт навколо дiвчини вiдбуваеться розвиток драматично! ди у трагеди. 1скра звинувачуе гетьма-на у зваблент та викраденнi його доньки. Полковнику вiдомi плани гетьма-на щодо переходу на сторону шведав. З метою помсти вш доносить на I. С. Мазепу росшському царевi. Петро I, не повiривши Iскрi, видае зрадника гетьману для страти. Особистi непорозумiння геро!в призводять до конфл-iкту на полгтичнш аренi.
Романтичний сюжет у творi Р. Готтшаля е визначальним i щодо ходу iсторичних подш, i щодо вирiшення особистого життя геро!в. Насл1дки любовного конфлшту е рушiйною силою, що спонукае персонаж1в до ди, юто-ричт ж факти займають другорядне мюце та не е визначальними у компо-зицiйнiй структурi твору. Особливо показовим е епiзод з любовним трикут-ником: нiмецький автор створюе драматичну ситуащю, вибравши такого учасника романтично! афери, який би м^ поеднати особист та полiтичнi кол1зн, тобто безпосередньо впливати на розвиток полттичних подай. У трагеди такою особою е запорозький отаман Гордаенко - командуючий загонами, яю е вагомою частиною вшська гетьмана, тдтримка чи, навпаки, вщступ яких впливае на результат Полтавсько! битви. Таким чином, знаходячись под впливом чар Матрени, отаман спочатку шдтримуе гетьмана на вимогу ко-хано!. Проте, коли засл1плена помстою дiвчина п1дмовляе його ввдступити, Гордаенко виконуе О це прохання, що О призводить до поразки у бтта.
Натомiсть «мОф про Мазепу» з мотивом скачки на спиш коня введено у другорядний любовний сюжет трагеди: Лодо!ска (дочка Мазепи) - Казимир. Вш служить для нагнгтання драматично! ди, осюльки коханий доньки гетьмана - Казимир виявляеться сином польського шляхтича, що покарав I. Мазепу, прив'язавши того до спини розгуканого коня. Тут проявляе себе байротчна лшя штерпретаци образу I. С. Мазепи. Р. Готтшаль використо-вуе популярний мОф, щоб встановити причинно-наслщковО зв'язки подш, пояснюючи, чому Лодо!ска не може бути зО сво!м коханим, адже у душО гетьмана ще горить образа на його батька за принизливу кару.
Висновки. Проведене дослвдження доводить, що шмецькомовна мазе-тана займае чшьне мюце серед творОв на мотиви I. С. Мазепи шших евро-пейських литератур. Однак, серед низки рОзножанрових творОв немае жод-ного, який би перевершив уа шшО доробки та здобув широке визнання у £врош на зразок «Мазепи» Дж. Байрона.
Серед основних напрямОв рецепцл образу гетьмана тмецькомовними авторами видОляемо три тдвиди: байрошчна лшя, чи так званий «мОф Мазепи»; <асторОя Мазепи», де гетьман зображений як борець за неза-лежнють та синтез обох тенденцш. Переважаючими для шмщв е байротч-на л1шя та поеднання штерпретацш, що зумовлено колосальним впливом поеми британського поета, адже першО шмецькомовш твори на мотиви I. С. Мазепи були не автентичними, а перекладами Дж. Байрона.
Поема А. фон Шамюсо, де автор зобразив гетьмана виключно борцем проти самодержавства е скорше винятком, тж закономiрнiстю. Перепле-тення авторами А. Маем та Р. Готтшалем любовного та юторичного сюжет1в сввдчить про те, що укра1нський дiяч не був для нiмецькомовних лiтерагорiв виключно романтичним героем. На таке бачення, очевидно, справила вплив пол1тична ситуащя у Нiмеччинi 1830-1848 рок1в, так званий передберезне-вий перiод «VormArz» та «весна народа» - революци 1848-1849 рок1в.
Щодо генолопчно! специфiки, то бачимо явну перевагу драматичних жанрiв та невеликих за обсягом творiв, що, можливо, зумовлене спробами нiмецькомовних авторiв знайти ту особливо влучну, напружену за драматизмом дд форму, яка б змогла повторити успiх поеми Дж. Байрона.
Перспективи. Результати даного дослвдження допоможуть осмисли-ти мiсце i роль шмецькомовно! мазепiани у загальноевропейському кон-текстi та визначити феномен рецепцп лiтературного образу I. С. Мазепи шмецькомовними авторами. Матерiали статл можуть знайти практичне використання у подальшому вивченнi украшсько-шмецьких та украшсь-ко-австрiйських лiтературно-культурних контактiв, у процеа викладання свгтово! лiтератури, для розробки спецкурсiв з порiвняльного лiтерату-рознавства.
Список використаноТ лiтератури
1. Донцов Д. Гетьман Мазепа в европейськш лiтературi / Д. Донцов. // Лиературна есе!стка : [монографiя]. - Дрогобич : Вiдродження, 2009. - С. 40-52.
2. Ковалець Л. Юрш Федькович. Iсторiя розвитку творчо! шдиввду-альностi письменника : [монографiя] / Л. Ковалець. - К. : Академiя, 2011. - 437с.
3. Лавренчук В. Проблеми рецепцп постап 1вана Мазепи в световому письменствi / В. Лавренчук // Зарубiжна лiтература в школах Укра!-ни. - 2007. - № 12 - С. 10-15.
4. Матвпшин В. Гетьман 1ван Мазепа - романтичний герой у захщ-ноевропейському письменствi / В. Матвишин. // Украшський лиера-турний европе!зм : [монографiя] - К. : Академiя. - 2009. - С. 186-197.
5. Наливайко Д. Мазепа в европейськш лiтературi XIX ст. : iсторiя та мiф / Д. Наливайко. // Слово i час. - 2002. - № 8. - С. 39-48.
6. Наливайко Д. Укра!на очима Заходу / Д. Наливайко. - Видання друге, доповнене. - К. : Грамота, 2008. - 784 с.
7. Франко I. Писання Осипа Юрiя Федьковича. Перше повне i кри-тичне видане. Драматичш переклади Осипа Юрiя Федьковича. / 1ван Франко. // Писання Осипа Юрiя Федьковича. - Львiв. - 1902. - 532 с.
8. Chamisso A. Die Verbannten [Електронний ресурс] / A. Chamisso. Sдmtliche Werke. Band 1 - München, 1975. - S. 402-410. - Режим доступу : http://www.zeno.org/Literatur/M/Chamisso,+Adelbert+von/Gedichte/ Gedichte+(Ausgabe+letzter+Hand)/Sonette+und+Terzinen/Die+Verbannten
9. Freiligrath F. Mazeppa nach Lord Byron. [Електронний ресурс] / F. Freiligrath. Nachgelassenes von Ferdinand Freiligrath - Stuttgart, 1883. -
S. 3-50. - Режим доступу : http://archive.org/stream/ nachgelassenesv00freigoog#page/n4/mode/2up
10. Gottschall R. Mazeppa. Geschichtliches Trauerspiel in fbnf Aufzügen / Rudolf Gottschall. - Leipzig : Brockhaus, 1865. - S. 3-192.
11. Jensen A. Mazepa in der modernen europäischen Dichtung / A. Jensen // Ukrainische Rundschau. - Wien, 1909. - Nr. 7. - S. 299-305.
12. Lewickyj W. Der Hetman Mazepa in der deutschen Literatur / W. Lewickyj // Ruthenische Revue. - Wien, 1904. - Jahrgang II, Nr. 21. - S. 596644.
13. May A. Der König der Steppe. Drama in fünf Aufzügen / A. May. -München, 1849. - 99 s.
14. Mützelburg A. Mazeppa. Ein historischer Roman : [in 2 B.] / A. Mützelburg : Band 1 - Berlin, 1860. - 363 s. - Band 2. - Berlin, 1860. - 383 s.
15. Nieritz G. Mazeppa. [Електронний ресурс] / G. Nieritz // VolksKalender. - Berlin, 1842. - S. 120-136. - Режим доступу : http://digital.ub.uni-duesseldorf. de/dfg/periodical/pageview/1126133
16. Tarnavsky L. C. Historicity versus Literary Imagination : Hetman Ivan Mazepa as Protagonist in German Literature : Ph. D. / L. C. Tarnavsky - The University of Michigan, 1985. - P. 184.
17. Woldan A. Ivan Mazepa in der deutschsprachigen Literatur / A. Woldan // Wiener slavistisches Jahrbuch. - Wien, 2010. - Band 56. - S. 141160.
УДК 821.133.1-31 Сети. 09
Н.О. Шапарева (Харкав),
викладач кафедри романсько! фшологп 1 перекладу Харшвського нацюнального ушверситету 1м. В.Н. Каразша
Засоби ком1чного у роман Л. Ф. Селша «1з замка шший»
Письменник Лу! Фердшан Селш (1984-1961 рр.) поодае особливе мюце у французькш лгтератур1 ХХ столгття. Вш творчо переосмислив стал лгте-ратурш канони, додав лгтератур1 провокативносп, перетворивши И на шструмент викривлення несправедливосп та жорстокосп, видозмшив як внутршню проблематику литературного твору, так 1 хуцожш засоби досяг-нення власно! мети. Мета творчосп Л. Ф. Селша подвшна: дидактична та роз-важальна. Ц два аспекти дуже щ||льно перетинаються, адже дидактична мета досягаеться через розважальш елементи. Твори Л. Ф. Селша характеризу-ються ком1чним ефектом, що досягаеться насамперед лексичними дефор-мащями, лайкою, саркастичним складником, чорним гумором, гшербол-1защею. Ком1чний аспект твор1в щкавить численних французьких дослщ-ник1в, серед яких А. Годар та Ф. Соллерс. Головна щея, що об'еднуе 1'хш
© Шапарева Н.О.
