CC BY
17
УДК 636. 09 (075.8)
Присяжнюк В.Я., кандидат ветеринарних наук, доцент @ Лье1еський нащональний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
¡мет С.З.Гжицького
ВИТОКИ Л1КУВАЛЬНО1 СПРАВИ ТВАРИН I ВЕТЕРИНАРНО1 ОСВ1ТИ
У ЛЬВОВ1
Подано стисл1 егдомостг про передумоеи еиникнення I розеитку цехоеог структури ремесел у Льеоег XV - XVIII ст., представлено роль цех1е коеалге, ргзните, цирульните, у зародженш лгкуеальног спраеи теарин I осети е Галичит.
Ключо^^ слова: Лье1е, ремкники, цехи, статути, коеалг, ргзники, цирульники.
Вступ. У вивченш юторп л^вально! справи тварин та ветеринарно! осв^и важливi вщомост можна отримати з археолопчних розкопок, палеонтолопчних даних, писемних творiв стародавшх i шзшших чаав (архiви, л^описи, твори мистецтва, мемуарна л^ература). За останнi роки опублiковано пращ, присвячеш становленню ветеринарно! медицини в Укра!ш [1,2,4] та ветеринарно! осв^и [6]. Проте iсторiя лiкувально!' справи тварин i освiти у Львовi ще потребуе дослiджень, якi б вщображали процес зародження i розвитку ветеринарi! у XV-XVШ ст.
Матер1ал 1 методи. Матерiалом дослiдження були видання перiодично! преси вiддiлу стародруюв науково! бiблiотеки iм. В. Стефаника НАН Укра!ни у м. Львов^ матерiали державного iсторичного архiву у м. Львовi та Львiвськiй область У процес роботи використано хронолопчний, системний, порiвняльно-iсторичний методи дослщження.
Результати дослщження. Про iснування десяти львiвських ремiсничих цехiв свiдчить документ вщ 1425 р. У ньому згадуються цехи купцiв, пекарiв, рiзникiв, ковалiв, шевцiв, кравцiв, римарiв, i сiдлярiв, пивоварiв, гарбарiв, i кушнiрiв [3]. В 1579 р. у Львовi було вже 20 цехiв, серед них: купцiв, рiзникiв, кушнiрiв, ковалiв разом з слюсарями i мечниками, чинбарiв, бiлошкiрникiв i цирульниюв та iнших.
У XV i на початку XVI ст. у Львовi найкраще розвивалися ковальське та слюсарське, золотарське та рiзницьке ремесла. У XVI ст. значно зростають чинбарське i рiзницьке ремесла, що було пов'язано з економiчним розвитком кра!ни та мiста, розширенням внутршнього та зовнiшнього ринку, посиленням попиту на товари [3]. Про число цехових майстрiв основних професiй у Львовi в XVI-XIX ст. можна судити з таких даних:
® Присяжнюк В.Я., 2008
381
Роки
Профеая 1572-1604 1612 1675-1700 1700-1727 1784 1812 1850 1600 р. позацехо в1 ремюн.
Кушшр1 28 18 43 18 3 43 58 12
Р1зники 27 18 40 21 25 32 51 19
Ковал1 11 11 11 7 18 19 25 10
С1дляр1 7 21 1 4 8 14 10 2
Ковальське та слюсарське ремесла теж належать до найстарших. Уже в книгах XIV ст. згадуеться чимало ремшниюв цих професш. Збереглося зображення печатки Львiвського цеху 1425 року, якою ремюники мiста стверджували свою присягу королевi Владиславу II. Центральне мюце в композицп печатки займають символи ковальського ремесла: клiщi i тдкова. Кожний ковальський цех мав цехову скриньку, в якiй зберiгалися прившейш грамоти, статути, цеховi книжки чи грошовi внески. Навчання у цеху проводилося латинською мовою i тривало три роки, пiсля чого ще три роки продовжувалося челядництво - практична робота тд керiвництвом майстра. Таю ковалi вмiли не лише тдковувати коней , але i проводити !х лiкування. Пiзнiше цех ковалiв вiдкрив школу коновальства i пiдковування коней (1457 рiк), навчання у нш проводилось латинською мовою i тривало шiсть рокiв. На той час майбутш коновали у школi вивчали: анатомiю коней, хвороби та !х лiкування, рани та !х заживлення, годiвлю, догляд коней i ковальську справу. У Львiвському державному iсторичному архiвi зберiгаються два найдавнiшi статути ковальського цеху 1529 i 1558 рр.
У зв'язку з розвитком конярства i використанням коней як основно! верхово!, тяглово! i робочо! сили на сел^ а також в армп тд час вiйськових дiй з'явилася потреба у юнських майстрах, ковалях. Ковалi займались не лише пiдковуванням коней, а з часом i л^ванням та кастрацiею.
У середньовiчнiй Польщi пiдковування i лiкування коней входило в обов'язковому порядку в обсяг ковальських роб^, що також передбачав i приготування лiкiв для коней ковалем [4]. З плином часу ковалiв, як особливо вiдзначилися у л^ванш коней, почали називати коновалами (кастраторами), про що свщчить Кодекс Речi Посполито! 1505 року, що знаходиться в Ягелонськш бiблiотецi, де в цеховш книзi вiдзначенi кращi коновали. Також тут знаходиться шюстрований опис ветеринарних iнструментiв та лжарських форм препаратiв часiв середньовiччя. Оригшал шюстраци мав напис «Ковал> коновали».
У подальшому ковалi-коновали займалися лжуванням не тiльки коней, але й шших тварин, збагачуючи досвiд л^вально! практики, особливо в боротьбi з пошесними захворюваннями тварин, який передавали наступним поколiнням.
У XVI ст. цех ковалiв i слюсарiв об'еднуе ремiсникiв рiзних спорiднених професiй - ковалiв, слюсарiв, голкарiв, мечникiв, ножiвникiв, платнерiв (майстрiв рицарських лат) та годинникарiв. Про це свiдчить найстарша книга
382
запиав цього цеху (кшець XVI ст.). В той час у цеху було 14 ков^в, 14 слюсарiв, 10 мечниюв, 5 голкарiв, 3 ножiвники, 1 платнер. Кшькють слюсарiв i ковалiв залишаеться приблизно однаковою аж до XIX ст [3].
Найстарiшi статути цього цеху ( 1529 i 1558 рр. ) свщчать, що уже у той час вщбулося об'еднання ремiсникiв металевих виробiв. Щоб вступити до цеху, необхщно було виготовити шедевр, неоднаковий для рiзних ремесел, внести до цехово! скриньки 5 злотих, влаштувати банкет або замiсть нього виплатити цеху 4 злотих. Майстром м^ стати той пiдмайстер, який вщбув мандрiвку i проробив у Львовi не менше двох рокiв. Ковальський шедевр був нескладним. Вступник повинен був зробити з одного куска сокиру i пiдкову при дворазовому нагрiваннi i пiд контролем двох майстрiв.
Велику роль у забезпеченш мiста м'ясними продуктами вiдiгравав львiвський цех рiзникiв, який iснував з 1425 р. У XV-XVI ст. в цеху було 20 ремюниюв. Вони мали 40 будок-яток, в яких продавали сво! вироби. Рiзницьке ремесло теж регламентувалося цеховими статутами та численними прившеями королiв. У XVII ст. щ статути визначали, скiльки тварин можна було забивати на м'ясо. Так, на одну ятку у мют i на передмштях можна було забити на тиждень 2 волiв, 2 свиней, 6 телят, 6 барашв,
Якщо забивалося бiльше визначено! норми, то винш платили штраф: за вола - 4 злотих, теля - 1, свиню -1, 5 злотих i барана 24 грошь Постанова цеху вщ 1773 р. дещо збшьшила кiлькiсть тварин, що !х можна було забивати на м'ясо, а саме: на одну ятку 10 телят, 10 барашв, 2 волiв, 2 свиней. Цеховим рiзникам суворо заборонялось перешкоджати один одному купувати тварин. Ще суворiше карали тих, хто продавав тварин позацеховим рiзникам.
Вже в XVII ст. рiзницькi тдмайстри мали свое братство, статут i примiщення. Збори !х вiдбувались чотири рази на рж - у третю середу великого посту, травш-червш (на святу Тро!цю), вереснi та груднi.
Велику роль в житт i побутi львiвського мiщанства вiдiгравали хiрурги-цирульники. Вони займались лiкуванням, виготовляли лiки, пластир^ пускали кров, а також стригли i голили.
Цирульники зустрiчалися у Львовi вже в XV ст. У 1578 р. тут було засновано цех цирульниюв[7]. М^ж 1572-1606 рр. мшьке право одержало 9 хiрургiв. Протягом XVI-XVШ ст. у Львовi постiйно працювало 8-10 хiрургiв. Кiлькiсть !х зменшилась лише на початку XVIII ст. В 1702-1727 рр. мюьке право одержало лише 5 цирульниюв. Вже в юнщ XVIII ст. профеЫя цирульникiв-хiрургiв розпадаеться на двi професi!: цирульникiв-фельдшерiв i цирульникiв-перукарiв. Цирульникiв-фельдшерiв у 1829 р. було 13, перукарiв 6.
Навчання в цеху цирульникiв тривало 3 роки. Учень, який став тдмайстром, платив 10 злотих до цеху i 5 тдмайстрам. Крiм того, вш влаштовував майстрам вечерю. Працював вш у майстра до того часу, доки той не брав на навчання нового учня. Пщмайстер, який хоив стати майстром, повинен був внести до цеху 1 гривну, одержати мюьке право, внести на озброення 10 золотих i 13 грошiв, виготовити шедевр ( виготовити рiзнi пластирi та маз^.
383
Згщно з статутом 1612 р., майстер, який вступив до цеху, повинен був мати теоретичш i практичш знання. Вступник вже не робив шедевру, а складав юпити з теорп i виконував практичнi завдання: пускав кров, ставив банки, голив. Кандидата в майстри повинш були прийняти до цеху бшьшютю голоав. Шсля цього вiн давав майстрам вечерю i вносив до касово! скриньки 30 злотих.
Майстер^рург не м^ жодному вiдмовити в допомозi. Якщо вiн при лiкуваннi допускав помилки, то викликав одного з старших майс^в. Якщо хворого л^вав один хiрург, то другий до грошового розрахунку з першим не м^ втручатись в лiкування.
Висновки. 1. У XV ст. у Львовi було створено цехи ковалiв, рiзникiв, сiдлярiв, а XVI ст. - цирульниюв.
2. Школа коновальства i пiдковування коней при цеховi ковалiв започаткувала лiкувальну справу тварин i зародження ветеринарно! освiти у Львова
Л1тература
1. П.1.Вербицький, П.П.Достоевський, С.К.Рудик. Iсторiя ветеринарно! медицини Укра!ни. Ки!в, «Ветшформ», 2003. - С. 66-74.
2. Верхратський С.А., Заблудовський П.Ю. Iсторiя медицини. - Ки!в, 1991. - 431 с.
3. Юсь Я.П. Промисловкть Львова у перюд феодалiзму. - Львiв- 1968. -222 с.
4. Куртяк Б.М., Ткачук П.С. Нарис юторп ветеринарно! медицини Львiвщини. - Львiв, 2001. - 324 с.
5. Лукашевич И. История школ от древнего времени до 1794 г. - Познань, 1851. - С. 128-159.
6. Львiвська державна академiя ветеринарно! медицини iм.С.З.Гжицького (1784-2000). - Львiв: Модерн-2, 2000. - С.26.
7. Центральний державний юторичний архiв Укра!ни у м. Львовi (ТТДТА), ф. 129, оп. 1; спр. 83, арк. 1-3; спр. 146, арк. 1; спр. 201, арк. 1-2, спр. 422, арк.1.
Summary Prysyazhnyuk Vasyl Yakovych THE ROORS OF ANIMALS' TREATMENT AND VETERINARY EDUCATION IN LVIV.
The article tells about the origin and the development of Animals' treatment in the 15-18 centuries in Lviv. The main idea of it is to show the structure of the workshops at that time. It contains the information about the smiths and cutlers workshops and later the school of horse doctors and shoeing the horses at the beginning of animals' treatment and veterinary education in Lviv.
Стаття надшшла до редакцИ 14.08.2008
384
