CC BY
75
HayKOBMM BiCHMK ^tBiBCtKoro Ha^OHa^tHoro yHiBepcMTeTy
BeTepMHapHoi Megw^HM Ta öioTexHO^oriw iMem C.3. I^M^Koro
Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies
ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online
doi: 10.32718/nvlvet9211 http://nvlvet.com.ua
UDC 619. 477
The history of the treatment of animals in Lviv
V. Prysyazhnyuk
Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Ukraine
Article info
Received 16.10.2018 Received in revised form
15.11.2018 Accepted 16.11.2018
Stepan Gzhytskyi National
University of Veterinary Medicine
and Biotechnologies Lviv,
Pekarska Str., 50, Lviv,
79010, Ukraine.
Tel.: +38-097-624-42-08
E-mail: Vasyl.prysyaznyuk@gmail.com
Prysyazhnyuk, V. (2018). The history of the treatment of animals in Lviv. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies, 20(92), 55-58. doi: 10.32718/nvlvet9211
During the XV - first half of the XVII century, Lviv was the artisan, educational and cultural center of Ukraine due to the fact that it stood at the intersection of major European roads and was a well-known market center for sales, exchange and commodity production in Central and Southern Europe. The first schools for the training of medical specialists were family, that is, family schools. Later, the schools became known as workshops. In the 14th century the workshops were independent higher educational institutions and were not part of the universities, even in Europe, as it was regulated by the statutes of universities. Ukrainian workshops later started out academies and universities and had the attributes of higher educational institutions: statute, flag, seal, ciches, icons, which testified the place and importance of the school (shop) in the life of the country. The prince (king) gave the certificate of the opening of the school. The statute of the work shop was extended to members of the association: a student, an apprentice and a master. Workshops statutes were legal documents and often were not changed much for centuries. Medieval archival documents of the XIV - first half of the XVII century (workshops statutes, books on current affairs, books of the city authorities) quite fully reflect the Lviv workshop structure not only quantitatively but also professionally. The two oldest statutes of the blacksmith shop in 1529 and 1558 are stored in the Lviv State Historical Archives. In the future, the blacksmiths-conquerors were engaged in the treatment of not only horses but other animals. Particularly in the fight against poisonous animal diseases, they enriched the experience of medical practice, which was passed on to subsequent generations. However, all of these were educational institutions, in which a small number of qualified medical specialists trained, and the majority of the population and animals were served by healers, bloodshed, blacksmiths, and veterinary doctors. Diagnosis of diseases at that time was based mainly on using only their senses: it was investigated the movement of animals, body temperature, eye color, condition of the tongue, nasal mirror, mouth and nasal cavity, removing sweat, urine, breath, nostrils and so on. In countries that were under the care of Austria, Hungary, Poland and other countries of Western Europe, has acted veterinary service structure of relevant states. Already in the XII - XIII centuries laws have been enacted and the measures were developed, aimed at preventing the emergence and spread of diseases (quarantine disposal of dead animals, compliance with sanitary regulations, etc.). Great attention was paid to protecting people from infectious diseases. Opening of veterinary school and horses forging was the result of the rise of trade and economic, cultural and educational ties in the medieval city, which was contributed to the birth and development of the work shop structure that gave the beginning of a medical case, and later - the birth of veterinary education in Galicia.
Key words: Lviv, workshops, statutes, blacksmiths, cutters, schools, training, masters, medical treatment, animals. folk medicine, illness, farrier, shepherds, medical measures, surgeons, barbers, diagnostics, veterinary service, epizootic.
Iсторiя лшувально*1 справи тварин у Львовi
В.Я. Присяжнюк
Львiвський нацюнальний утверситет ветеринарно'1' медицини та бютехнологт iMem С.З. Гжицького, м. Львiв, Укра'та
Протягом XV - першоï половини XVII столття Льв!в був ремгсничим, освтнм та культурним центром Украти завдяки тому, що стояв на перетин великих европейських шляхiв i був вiдoмим ринковим центром збуту, обмту та товарного виробництва у
Центральны та Пiвденнiй Свроп. Першими школами з тдготовки фахiвцiв лквальног справи були родинт, тобто с1мейт школи. Шзтше школи стали називатися цехами. У 14 ст. цехи були самостшними вищими навчальними закладами i не входили до складу унiверситетiв навть у Сврот, осктьки це регламентувалося статутами унiверситетiв. Середньовiчнi архiвнi документи XIV-першог половини XVII столття (цеховi статути, книги запису поточних справ, актовi книги мкько'г влади) досить повно вiдо-бражають цехову структуру Львова не ттьки ктьтсно, а й фахово. У Львiвському державному кторичному архiвi зберкаються два найдавшшi статути ковальського цеху 1529 i 1558 рр. Шдготовка спецiалiстiв л^вальног справи тварин в Украгш й вiдповiд-но у Львовi довгий час велася при цехах ковалiв. У подальшому ковал^коновали займалися л^ванням не ттьки коней, а й тших тварин. Особливо, в боротьбi з пошесними захворюваннями тварин вони збагачували досвiд л^вальног практики, який передавали наступним поколтням. Шроте все це були навчальн заклади, в яких готували невелику ктьюсть фахiвцiв л^вальног справи, а бтьшу частину населення i тварин обслуговували знахаре кровопускачi, ковалI коновали. Дiагностика захворювань у той же час базувалася, в основному, лише на використанж власних органв чуттiв: до^джували рух тварин, температуру тта, колiр очей, стан язика, носового дзеркальця, ротовог та носовог порожнини, видалення поту, сечi, запах iз рота, нiздрiв тощо. У кранах, що були шд ошкою Австрп, Угорщини, Шольщi та тших держав Захiдноi Свропи, дiяла структура ветеринарног служби вiдповiдних держав. Уже у XVI - XVII ст. були прийнятi закони i розроблен заходи, спрямован на запоб^ання захворюванням та Чх поширен-ню (карантин, знешкодження трупiв тварин, дотримання сантарних правил тощо). Велика увага придтялася охорон людей вiд заразних захворювань. Це були вже першi паростки ветеринарного законодавства. Зародження i розвиток цеховог структури було на^дком пднесення економiчно-торгiвельних та культурно-освШмх зв 'язкв у середньовiчному Львову що дало початок лщвальнш справi тварин, а в подальшому - вiдкриттю шкт i зародженню ветеринарног освти в Галичин.
Ключовi слова: Львiв, цехи, статути, ковалI рiзники, школи, навчання, майстри, л^вальна справа, тварини, народна медицина, захворювання, коновали, пастухи, лтарсьт заходи, хiрурги-цирульники, дiагностика, ветеринарна служба, ежзоотп.
Вступ
Впродовж останшх рошв опублжовано цшу низку наукових дослгджень впчизняних авторГв (Kis, 1968; Verkhratskyi and Zabludovskyi, 1991; Verbytskyi et al., 2002; Rudyk and Bisiuk, 2002), присвячених icTOpii медицини, що розкривае питання зародження, становления та розвитку лГкувально! справи, в тому числГ у рiзних репонах Укра!ни залежно вгд полггачних i cоцiально-економiчних умов. У значнш кшькосп наукових праць доведено про оргашзацш i станов-лення державно! ветеринарно! служби певного краю, обласп (Aranchii, 1998; Sadvari et al., 2000; Kurtiak and Tkachuk, 2001; Rudyk and Bisiuk, 2002; Sytarchuk, 2002) i Укра!ни загалом (Kodeks pryvileiv i prav m. Lvova za 1356-1685 rr; Verbytskyi et 2002).
Мета до^дження: висвгтлити питання дiяльноcтi фахiвцiв лГкувально! справи з метою недопущення захворювань та лшування тварин у певних юторичних умовах у Галичинг
Завдання до^дження полягали в тому, щоб отри-мати даш щодо оргашзаци форм роботи фахiвцiв лГкувально! справи тварин у давш часи у Львов!, роз-крити сутшсть народно! ветеринару, дiяльнicть цехiв ковалiв, рiзникiв з метою зменшення захворюваносп тварин i людей у певних полггачних та сощально-економiчних умовах Львова.
MaTepia™ i методи дослщжень
Матерiалом для вивчення лшувально! справи тварин на захвдноукрашських землях були окремi архiвнi документи державного юторичного архiву м. Львова, перюдичш видання, статп, а також деяш вичизняш та шоземш бiблiографiчнi джерела Нацюнально! науко-во! бiблiотеки Гмеш В. Стефаника НАН Укра!ни у м. Львов! При проведеннi дослгджень використано методи: хронолопчний, системний, порГвняльно-Гсторичний, аналiтичний.
Результата та Тх обговорення
В XIII ст. етзооти призводили до масово! загибелi тварин у Росп, Литш, ПольщГ та шших сусгдшх кра!-нах, хоч точних даних про них майже немае. Найпо-ширенiшими на той час були так захворювання: сибь рка (телей, тальок), чума ВРХ (морова хвороба), сап коней (носатизна) та цша низка шших хвороб, як1 уражали не пльки тварин, а й людей. Люди були без-помГчними у боротьбГ з ними. Вони не вмГли !х дГаг-ностувати, а методи лшування були примгтивними. Про ветеринарш в той час знали мало, вона носила емтричний характер уявлень про хвороби тварин, хоч iff коренi тягнуться в далек! минул! часи.
У т часи вс заходи проти пошестей i лiкування тварин тримались на народнш ветеринарнш медицин!. Надання допомоги твариш пгд час захворювання вже вказувало про зародження ветеринар!!. Усували щ хвороби домашшми, цшком простими засобами, такими як рум'янок, цвгт чорного бузку, льняне насшня, олГя, полин, ягоди ялГвцю, дубова кора, прчиця, сшь, мщний купорос тощо. Серед шструменлв, як1 засто-совували при хворобах, на цей час були пущадла i троакар. Рекомендувалися лГки у форм! порошив, заливань, вдихання пари, натирання. У XI-XV ст. лтуванням тварин усе частше почали займатися конюхи, пастухи, народш цшителГ, знахарГ, волхви. З розвитком тваринництва власники тварин та члени !хшх имей стають одночасно i пастухами, i ветеринарами, яш вмши допомагати тваринам за незначних ушкоджень i хвороб, доглядати !х тд час родГв. Вони вмши стежити за здоров'ям тварин, визначати хворобу i надавати тваринам посильну лГкувальну допомо-гу. ГосподарГ та пастухи добре усвщомлювали, що з метою запобГгання захворюванням тварин необхщно утримувати в чистоп, добре годувати, випасати тшь-ки на сухих пасовищах. Дагностика захворювань у той же час базувалася, в основному, лише на викорис-танш власних органГв чуттГв: дослгджували рух тварин, температуру тша, колГр очей, стан язика, носового дзеркальця, ротово! та носово! порожнини, вида-лення поту, сечГ, запах з рота, шздрГв тощо.
Пастухам було ввдомо 1 про заразт хвороби, яким вони намагалися запобнти 1 л1кувати !х, а також хвороби вимеш, оргашв травления 1 дихання. Пастухи намагалися найр1зноманггшшими способами л1кувати 1 паразитарт захворювання. Наприклад, фасщольоз (мотилицю) вони лшували галузками смереки, коноп-ляним насшням, тдсмаженим в1всом. Пастухи, ско-тар1, знахар1 збирали, сушили, збертали 1 застосову-вали лшарсьш трави при родах 1 травмах, вони займа-лися також кровопусканням. Для лшувальних цшей використовували кров, жир, жовч, шстковий мозок, молоко 1 молочт продукти, рослинт олл, тобто саме вони були першими ветеринарними фах1вцями-лжарями.
Лжуванням тварин займалися також мандр1вн1 хь рурги-цирульники. У XII ст. х1рурги-цирульники перейшли до освдлого способу життя 1 стали об'еднуватися у цехи, в яких займалися лжуваннам хворих тварин 1 навчанням молодих фах1вц1в. Велику роль в житп 1 побуп льв1вського мщанства вщграва-ли х1рурги-цирульники. Вони займались лшуваннам, виготовляли л1ки, пластир^ пускали кров, а також стригли 1 голили. Цирульники були у Львов1 вже в XV ст. У 1578 р. тут було засновано цех цирульников. М1ж 1572-1606 рр. мкьке право одержало 9 х1рурпв. Протягом ХУ1-ХУШ ст. у Львов1 постшно працювало 8-10 х1рурпв. Кшьшсть !х зменшилась лише на початку XVIII ст. В 1702-1727 рр. мкьке право одержало лише 5 цирульнишв. Уже напришнщ XVIII ст. профе-с1я цирульнишв-х1рурпв розпадаеться на дв1 професп: цирульник1в-фельдшер1в 1 цирульник1в-перукар1в. Цирульник1в-фельдшер1в у 1829 р. було 13, перукар1в 6. У Луцьку зпдно з поборовим реестром у 1583 рощ було 9 р1знишв, 3 цирульники; у Кременщ реестр 1583 року дае таку статистику: 4 р1зники, 1 цирульник; у Володимир1 - 5 р1знишв, у Белз1 в 1578 рощ було 6 р1знишв. Поборов1 реестри 1564 року земл1 Холмсько! вказують, що в Холм1 було 13 р1зничих яток, в Красностав - 16, у Буську - 6 р1зник1в. Що стосуеться Волинських м1ст, то в Торчит було в 1591 рощ 5 р1знишв, у Клеван - 6 р1знишв.
Щд контролем урядового лжаря, якого тод1 нази-вали "ф1зиком" (phisicus), полщейсьш ветеринарно-саштарт доручення виконували х1рурги-цирульники, яш одночасно були його заступниками. Для саштар-ного нагляду в кожному населеному пункп признача-ли саштарних наглядач1в - ком1сар1в, першочерговим обов'язком яких було поввдомлення вищих шстанцш про появу ешдемш чи ешзоотш. Урядовим розпоря-дженням у 1774 рощ в уах округах також вводилась посада рядового х1рурга.
У кра!нах, що були тд опжою Австри, Угорщини, Польщ1 та шших держав Захвдно! Свропи, дгяла структура ветеринарно! служби вщповвдних держав. Вже у XVI - XVIII ст. були прийняп закони 1 розроблеш заходи, спрямоваш на запобтанна захворюванням та !х поширенню (карантин, знешкодження трутв тварин, дотримання саттарних правил тощо). Велика увага прид1лялася охорош людей ввд заразних захво-рювань. Це були вже перш1 паростки ветеринарного законодавства.
Age Haft6igbmoi mcogu TBapuHHu^roy HaHocugu nomecHi 3axBoproBaHHa (mop). 3a ^h nepiog Haft6igbm cnycTom^HBHMH nomecHHMH 3axBoproBaHHaMH 6ygu: MopoBa 3apa3a xygo6u (HyMa), 3apa3a gereHb BPX (no-BagbHe 3anageHHa gereHb), Kap6yHKyg (cu6ipca), Bicna oвeцb, 3apa3a nucca i parn^ xygo6u (a^yp).
y Pocii npo nomupeHHa CKa3y 3ragyeTbca b 1608 po-цi, nyMH BPX - b 1625 p., noBagbHoro 3anageHHa gereHb BPX - b 1677 p. Cu6ipca 6yga mupoco nomupeHa b Pocii', nepe3 ^o b 1640 рoцi 6yB npuHHaTHH yKa3 "O npegocropo^HocrH ot CKoTCKoro nage®a h npegoxpa-HeHua grogeft ot 6oge3Hu". y 1709 po^ nomecTb Mopo-Boi' 3apa3H po3noBcrogugacb 3 iTagii, oxonuga Bcro £b-pony i TpuBaga go 1717 poKy. noBTopeHHa xBopo6u cnocTepiragocb y 1726-1730 poKax, 1740 рoцi h TpuBa-go 3 nepepBaMH go nonarcy XIX ct. BTpaTH Big nyMH 1735-1770 pp. CK^anu noHag 3 m^h TBapuH. Cu6ipKa 6yna 3apeecTpoBaHa y no^b^i b 1628, 1776 poKax, npu-noMy 3 BenuKHM nomupeHHaM. ^^yp y GBponi 3apeecT-poBaHHH y 1763 p. Ta HacTynHux poKax, Bicna oBe^ - y 1714 рoцi. Bci ^ cnycTomnuBi xBopo6u goxogunu i go TaiH^Koro Kparo, 3aBgaronH 3HaHHoi' mKogu BnacHHKaM TBapuH. ToioBHHM 3aBgaHHaM 6yio Hegony^eHHa 3a-xBopMBaHb. npu6iH3Ho b цeн nac 3anpoBag®yeTbca ge3iH$eKqia npuMi^eHb, HaKiagaHHa 40-geHHoro Kapa-HTHHy Ta iHmi 3axogu.
3 icTopii' po3BHTKy ciibcbKoro rocnogapcTBa, 3oKpe-Ma твaрннннцтвa, Ha TepHTopii' 3axigHoi' yKpaiHu y 1819 ct. BigoMo, ^o eKoHoMinHuft cTaH ceiaH y ^h nepiog noripmuBca. Твaрннннцтвo po3BHBaioca noBiibHo i BigcTaBaio Big ^HipaibHHx o6iacTeft ABcTpii' Ta yro-p^hhh. Ao Toro ® nomupeHHa 3apa3Hux i He3apa3Hux 3axBopMBaHb TaKo® raibMyBaio po3bhtok твapннннцт-Ba, no3HanuBmucb Ha nuceibHocTi noroiiB'a Ta npogyc-THBHocTi TBapuH.
Вмсмовк'м
nepmuMH ^axiBuaMH mKyBaibHoi cnpaBH TBapuH y gaBHi nacu b TaiHHHHi 6yiu nacTyxu, ccoTapi, BiBnapi, KoHoBaiu, coBaii, a ni3Hime - цнpyIbннкн-xipypгн.
y XVI-XVIII ct. 6yiu npuHHaTi 3acoHH i po3po6ieHi 3axogu, cnpaMoBaHi Ha 3ano6iraHHa 3apa3HHM 3axBopM-BaHHaM TBapuH i irogeft Ta ix nomupeHHa.
Aga licyBaHHa TBapuH BHKopucToByBaiu 3aco6u po-ciHHHoro i TBapuHHoro noxog®eHHa.
3apog®eHHa i po3bhtok цexoвoi cTpyKTypu 6ygo Ha-cgigcoM nigHeceHHa ecoHoMinHo-TopriBegbHux Ta cygb-TypHo-ocBiTHix 3B'a3ciB y cepegHboBinHoMy HbBoBi, ^o gago nonaToc gicyBagbHift cnpaBi TBapuH, a b nogagb-moMy - BigcpuTTro mcig i 3apog®eHHro BeTepuHapHoi ocBiTH b TagHHHHi.
nepcnexmueu nodanbwux docmdwenb. ngaHyeTbca gocgiguTH cTBopeHHa BeTepuHapHux HaycoBo-npaKTHHHux ToBapucTB Ta ixHro pogb y po3BHTKy gicy-BagbHoi cnpaBH i твapннннцтвa b TagunuHi.
References
Aranchii, S.V. (1998). Istoriia veterynarnoi medytsyny Poltavshchyny. Poltava: Poltavskyi literator (in Ukrainian).
HayKOBHH BicHHK ^HyBME iMeHi C.3. IW^KOTO, 2018, T 20, № 92
Bohoiavlenskyi, N.A. (1980). Drevnerusskoe vrachevanye v Kh1-KhUIIst. M. (in Ukrainian).
Verbytskyi, P.I., Dostoievskyi, P.P., & Rudyk, S.K. (2002). Istoriia veterynarnoi medytsyny Ukrainy. K. Vetinform (in Ukrainian).
Verkhratskyi, S.A., & Zabludovskyi, P.Iu. (1991). Istoriia medytsyny. Kyiv (in Ukrainian).
Sadvari, Yu.Iu., Bakhtyn, V.F., & Dudash, A.V. (2000). Veterynarna medytsyna Zakarpattia na mezhi tysiacholit. Uzhhorod: Patent (in Ukrainian).
Kis, Ya.P. (1968). Promyslovist Lvova u period feodalizmu. Lviv (in Ukrainian).
Kurtiak, B.M., & Tkachuk, P.S. (2001). Narys istorii veterynarnoi medytsyny Lvivshchyny. Lviv: Triada plius (in Ukrainian).
Rudyk, S.K., & Bisiuk, I.Iu. (2002). Istoriia veterynarnoi medytsyny Kyyivshchyny. K. Ahrosvit (in Ukrainian).
Sytarchuk, V. (2002). Istoriia veterynarnoi medytsyny
Rivnenshchyny. Rivne (in Ukrainian). Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u m. Lvovi (TsDIA), Fond 52, Opys 2, Sprava 8 (in Ukrainian).
Vytiahy z Lvivskykh zemskykh i miskykh aktiv u spravakh mista za 1411-1786 rr. TsDIA m. Lvova. F. 52, O. 2 (in Ukrainian). Knyha zapysiv protokoliv vyzvolennia tsekhu kovaliv.
TsDIA m. Lvova. F. 52, O. 2, 989-995 (in Ukrainian). Kodeks pryvileiv i prav m. Lvova za 1356-1685 rr. Ukladach Antonii Alembek. TsDIA m. Lvova. F. 52, O. 2, 1153 (in Ukrainian). Kasova knyha tsekhu kovaliv. TsDIA m. Lvova. F. 52, O. 2, 996-999 (in Ukrainian).
