Начало лечебного дела животных во Львове Текст научной статьи по специальности «История и археология»

HayKOBHH BicHHK .HbBiBCbKoro Ha^OHaibHoro ymBepcurery BeTepHHapHoi' MegnuUHH Ta 6i0TexH0iroriH iMeHi C.3. f^H^Koro Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies

doi: 10.15421/nvlvet8224

ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online

http://nvlvet.com.ua/

УДК 619. 477

Початки лжувальноУ справи тварин у Львовi

В.Я. Присяжнюк Vasyl.prysyaznyuk@gmail.com

Львiвський нацiональний унгверситет ветеринарно'г' медицини та бютехнологш iMeHi С.З. Гжицького,

вул Пекарська, 50, м. Львiв, 79010, Украгна

Уже в 13 ст. Львiв був не лише полтичним, стратeгiчним, а й eкономiчним центром з розвиненими ремеслом i mopaie-лею. Вiдoмo, що сepeдньoвiчнe мкто не могло кнувати без наявнoсmi в ньому ремкниюв таких основних профест, як крав-щв, шевщв, neкаpiв, кoвалiв, piзникiв та гoнчаpiв. У найстаршт мкькш mmi, яка дтшла до нас, написант тсля пoжeжi 1381 р., згадуеться чимало профест i пpiзвищ львiвських ремкниюв, серед них 8 piзникiв, 2 кoвалi. За неповними даними, в 1405-1426 pp. у Львoвi були peмiсники 36 профест, в тому чи(mi 14 piзникiв, 11 кoвалiв. Протягом XV - першог половини XVII столття Львiв був peмiсничим, освтнм та культурним центром Украгни завдяки тому, що стояв на перетит великих европейських шляхiв та був вiдoмим ринковим центром збуту, обмту та товарного виробництва у Центральнт та Пiвдeннiй Сврот. Пiдmвepджeнням цього е вiдкpиmmя у 1439 рощ релтйно-просвтницького товариства «Львiвськe братство». Першими школами з тдготовки фахiвцiв л^вальног справи були родинш, тобто амейш школи. Пiзнiшe школи стали називатися цехами. У14 ст. цехи були самостшними вищими навчальними закладами i не входили до складу утвер-сиmemiв навть у Сврот, оскыьки це регламентувалося статутами yнiвepсиmemiв. Цехи Украгни тзтше започаткували академи та утверситети i мали атрибутику вищих навчальних закладiв: статут, прапор, печатку, щхи, жони, що засвiд-чували мiсцe i значення школи (цеху) у жиmmi крагни. Грамоту на вiдкpиmmя школи давав князь (король). Статут цеху поширювався на члешв об'еднання: учень, тдмайстер i майстер. Цeхoвi статути були документами правового значення i часто майже не змтювалися упродовж столть. Сepeдньoвiчнi аpхiвнi документи XIV - першог половини XVII столття (цeхoвi статути, книги запису поточних справ, акmoвi книги мiськoi влади) досить повно вiдoбpажаюmь цехову структуру Львова не тыьки кыьюсно, а й фахово. У Львiвськoмy державному кторичному аpхiвi збер^аються два найдавнш статути ковальського цеху 1529 i 1558 pp. У Львoвi в XIV сmoлimmi було чотири, а в 1425 роц вже дiялo 10 цeхiв: кoвалiв, сiдляpiв, piзникiв, шевщв, кpамаpiв, пeкаpiв, кyшнipiв, лимаpiв, гаpбаpiв та пивoваpiв, в 1462-1483 p.p. ремкники понад 50 профест були об'еднан в 14 цeхiв. У1579 роц було вже 20 цeхiв, а в першш половин XVII столття кыьтсть цeхiв у Львoвi досягла 30, в яю об'еднались понад 500 майсmpiв 133 спещальностей. Пiдгomoвка сneцiалiсmiв л^вальног справи тварин в Укра1т, та вiдnoвiднo у Львoвi довгий час велася при цехах кoвалiв. У подальшому ковал^коновали займалися л^ванням не тыьки коней, а й тших тварин. Особливо в бopomьбi з пошесними захворюваннями тварин вони збагачували дoсвiд л^вальног практики, який передавали наступним поколтням.

Проте все це були навчальн заклади, в яких готували невелику кыьюсть фахiвцiв л^вальног справи, а быьшу частину населення i тварин обслуговували знахаpi, кpoвonyскачi, кoвалi, коновали. Зародження i розвиток цеховог структури було на^дком тднесення eкoнoмiчнo-mopгiвeльних та культурно-освттх зв 'язюв у сepeдньoвiчнoмy Львoвi, що дало початок л^вальнт сnpавi тварин, а в подальшому - вiдкpиmmю шкы i зародженню ветеринарног освти в Галичит.

Ключовi слова: Львiв, цехи, статути, кoвалi, piзники, школи, навчання, майстри, л^вальна справа, тварини.

Начало лечебного дела животных во Львове

В.Я. Присяжнюк Vasyl. prysyaznyuk @ gmail com

Львовский национальный университет ветеринарной медицины и биотехнологий имени С.З. Гжицкого,

ул. Пекарская, 50, г. Львов, 79010, Украина

Citation:

Prusyazhnyuk, V. (2017). The beginnings of the treatment of animals in Lviv. Scientific Messenger LNUVMB, 19(82), 114—119.

Уже в 13 столетии Львов был не только политическим, стратегическим, но и экономическим центром с развитым ремеслом и торговлей. Известно, что средневековый город не мог существовать без наличия в нем ремесленников таких основных профессий, как портных, сапожников, пекарей, кузнецов, резников, гончаров. В старейшей городской книге, которая сохранилась до наших дней, написанной после пожара 1381 года, вспоминается достаточно профессий и фамилий львовскихремесленников, среди них 8 резников и 2 кузнеца. За неполными данными в 1405-1426 гг. во Львове были ремесленники 36 профессий, в том числе 14 резников и 11 кузнецов. На протяжении 15 - первой половины 17 столетия Львов был ремесленным, образовательным и культурным центром Украины вследствии того, что стоял на пересечении больших европейских дорог и был известным рыночным центром сбыта, обмена и товарного производства в центральной и южной Европе. Подтверждением этого есть открытие в 1439 году религиозно - просветительского общества « Львовское братство». Первыми школами по подготовке специалистов лечебного дела были семейные школы. Позже они стали называться цехами. В 14 столетии цеха были самостоятельными и не входили в состав университетов даже в Европе, поскольку это регламентировалось уставами университетов. Цеха Украины позднее дали начало высшим учебным заведениям и имели атрибутику университетов: устав, знамя, печать, цихи, иконы, что свидетельствовало о месте и значении школы в жизни страны. Грамоту на открытие школы давал князь (король). Устав цеха распространялся на членов объединения: ученик, подмастер, мастер. Цеховые уставы были документами правового значения и часто почти не изменялись на протяжении столетий. Средневековые архивные документы 15 - первой половины 17 столетия (цеховые уставы, книги записей текущих дел, актовые книги городской власти) достаточно полно отражают цеховую структуру Львова не только количественно, но и качественно. В Львовском государственном историческом архиве хранятся два наиболее древних устава цеха кузнецов 1529 и 1558 гг. Во Львове в 14 столетии было 4, а в 1425 году уже действовало 10 цехов, в 1462-1483 гг. ремесленники свыше 50 профессий были объединены в 14 цехов. В 1579 году было уже 20 цехов, а в первой половине 17 ст. количество цехов во Львове достигло 30, в которые объединились свыше 500 мастеров 133 специальностей. Подготовка специалистов лечебного дела животных в Украине и соответственно во Львове долгое время осуществлялась при цехах кузнецов. В дальнейшем кузнецы - коновалы занимались лечением не только лошадей но и других животных. Особенно в борьбе с заразными заболеваниями животных они обогащали опыт лечебной практики, который передавали следующим поколениям. Но это были учебные заведения, в которых готовили небольшое количество специалистов лечебного дела, а большую часть населения и животных обслуживали знахари, кровопуски, кузнецы, коновалы.

Зарождение и развитие цеховой структуры было следствием подъема экономическо-торговых и культурно-образовательных связей в средневековом Львове, которое дало начало лечебному делу животных, а в дальнейшем открытию школ и развитию ветеринарного образования в Галичине.

Ключевые слова: Львов, цеха, уставы, кузнецы, резники, школы, обучение, мастера, лечебное дело, животные.

The beginnings of the treatment of animals in Lviv

V. Prusyazhnyuk Vasyl. prysyaznyuk @ gmail com

Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Pekarska Str., 50, Lviv, 79010, Ukraine

Already in the 13th century. Lviv was not only a political, strategic, but also an economic center with developed craft and trade. It is known that a medieval city could not exist without the presence of craftsmen of such basic professions as tailors, shoemakers, bakeries, blacksmiths, cutters and potters. In the oldest city book that came to us, written after the fire of 1381, it is mentioned a lot of occupations and names of Lviv artisans, among them 8 cutters, 2 blacksmiths. According to incomplete data from 1405-1426, in Lviv there were artisans of 36 occupations, including 14 cutters, 11 blacksmiths. During the XV - first half of the XVII century, Lviv was the artisan, educational and cultural center of Ukraine due to the fact that it stood at the intersection of major European roads and was a well-known market center for sales, exchange and commodity production in Central and Southern Europe. Confirmation of this is the discovery in 1439 of the religious-educational society «Lviv Brotherhood». The first schools for the training of medical specialists were family, that is, family schools. Later, the schools became known as workshops. In the 14th century the workshops were independent higher educational institutions and were not part of the universities, even in Europe, as it was regulated by the statutes of universities. Ukrainian workshops later started out academies and universities and had the attributes of higher educational institutions: statute, flag, seal, ciches, icons, which testified the place and importance of the school (shop) in the life of the country. The prince (king) gave the certificate of the opening of the school. The statute of the work shop was extended to members of the association: a student, an apprentice and a master. Workshops statutes were legal documents and often were not changed much for centuries. Medieval archival documents of the XIV-first half of the XVII century (workshops statutes, books on current affairs, books of the city authorities) quite fully reflect the Lviv workshop structure not only quantitatively but also professionally. The two oldest statutes of the blacksmith shop in 1529 and 1558 are stored in the Lviv State Historical Archives. In Lviv in the fourteenth century there were four, and in the year 1425 there were already 10 work shops: blacksmiths, saddles, cutters, shoemakers, shopkeepers, bakeries, furriers, limars, gardens and brewers. In 1579 there were already 20 work shops, and in the first half of the XVII century the number of work shops in Lviv reached 30, which united over 500 masters of 133 specialties. In the future, the blacksmiths-conquerors were engaged in the treatment of not only horses but other animals. Particularly in the fight against poisonous animal diseases, they enriched the experience of medical practice, which was passed on to subsequent generations. However, all of these were educational institutions, in which a small number of qualified medical specialists trained, and the majority of the population and animals were served by healers, bloodshed, blacksmiths, and veterinary doctors. Opening in 1457 in the blacksmith work shop of veterinary school and horses forging was the result of the rise of trade and economic, cultural and educational ties in the medieval city, which was contributed to the birth and development of the work shop structure that gave the beginning of a medical case, and later - the birth of veterinary education in Galicia.

Key words: Lviv, workshops, statutes, blacksmiths, cutters, schools, training, masters, medical treatment, animals.

Вступ

Актуальтсть теми. Впродовж останшх рошв опублжовано шлу низку наукових дослщжень вичиз-няних автор1в (3, 4, 6), присвячених штори медицини, що розкривають питання зародження, становления та розвитку лшувально! справи, в тому числ у р1зних регюнах Укра!ни залежно в1д полггачних i сошально-економ1чних умов. У значнш кiлькостi наукових праць показано оргашзацш i становлення державно! ветеринарно! служби певного краю, областi (Verkhratskyi and Zabludovskyi, 1991; Aranchii, 1998; Rudyk and Bisiuk, 2000; Kurtiak and Tkachuk, 2001; Sytarchuk, 2002) i Укра!ни в цiлому (Verbytskyi et al., 2002).

Мета дослгдження: висвiтлити питання шдготов-ки фахiвцiв лшувально! справи з метою недопущення захворювань та л^вання тварин в певних юторичних умовах в Галичинi. Завдання дослгдження полягали в тому, щоб отримати данi щодо оргашзацп форм шд-готовки фахiвцiв лшувально! справи тварин в давш часи у Львов^ розкрити сутнiсть цехово! системи навчання у певних полiтичних та сощально-економiчних умовах Львова, висвiтлити дiяльнiсть цехiв ковалiв, рiзникiв з метою зменшення захворю-ваностi тварин i людей, кiлькiсний i якiсний склад цехiв у 15-17 столiттях у Львова

Матерiал i методи дослщжень

Матерiалом для вивчення лшувально! справи тварин на захвдноукрашських землях були окремi архiвнi документи центрального державного юторичного архiву м. Львова, перюдичш видання, статтi, а також деяк1 вiтчизнянi та iноземнi бiблiографiчнi джерела Нацюнально! науково! бiблiотеки iменi В. Стефаника НАН Укра!ни у м. Львова При проведеннi дослвджень використано методи: хронологiчний, системний, порь вняльно-iсторичний, аналiтичний.

Результати та ix обговорення

Корiння ветеринарно! освiти необхщно шукати у далекий давнинi. Першими школами з подготовки фахiвцiв л^вально! справи були родиннi, тобто а-мейнi школи. Пiзнiше школи стали називатися цехами. У 14 ст. цехи були самостшними вищими навча-льними закладами i не входили до складу ушверсите-пв навiть у Gвропi, оск1льки це регламентувалося статутами унiверситетiв.

Цехи Укра!ни пiзнiше започаткували академи та ушверситети i мали атрибутику вищих навчальних закладiв: статут, прапор, печатку, щхи, iкони, що засввдчували мiсце i значення школи (цеху) у житп кра!ни. Грамоту на вiдкриття школи давав князь (король). Статут цеху поширювався на члешв об'еднання: учень, пiдмайстер i майстер. Цеховi ста-тути були документами правового значення i часто майже не змiнювалися упродовж столiть.

Уже в 13 ст. Львiв був не лише полтгичним, стра-тегiчним а й економiчним центром з розвиненим ремеслом i торговлею. Ведомо, що середньовiчне мiсто

не могло iснувати без наявносп в ньому ремiсникiв таких основних професш, як кравцiв, шевщв, пекарiв, ковалiв, рiзникiв та гоичарiв. У найстарiшiй мiсы(iй киизi, яка дшшла до нас, написаиiй шсля пожеж1 1381 р., згадуеться чимало професiй i прiзвищ львiв-ських ремюнишв, серед них чинбар, 8 рiзникiв, 2 ко-валi. За неповними даними, в 1405-1426 рр. у Львовi були ремюники 36 професш, в тому чи^ 14 рiзникiв, 11 ковалiв, 8 чинбарiв (Vytiahy z Lvivskykh zemskykh i miskykh aktiv u spravakh mista za 1411-1786 rr).

Про юнування 10 львiвських ремiсничих цехiв свь дчить документ 1425 р., у якому згадуються цехи рiзникiв, ковалiв, чинбарiв, кушнiрiв, шевцiв, кравцiв, римарiв, сiдлярiв, пивоварiв (Kis, 1968). У 1447 р. за львiвськими цехами було закршлено для оборони окремi мiськi башти i дiлянки стш. Рiзники, ковалi разом з голкарями i слюсарями стояли бiля Галицько! брами.

У 1462-1483 рр. ремiсники понад 50 професiй були об'еднаш в 14 цехiв (братств), однак у той час ще зустрiчаемо багато випадшв, коли до окремих цехiв належать ремiсники спорiднених професш. Напри-клад, до цеху ковалiв i слюсарiв належали ремiсники, котрi виготовляли вироби iз залiза - ковал^ слюсарi, мечники, ливарники, голкар^ а також поясники.

У 15 - на початку 16 ст. у Львовi найкраще розви-валися кравецьке, шевське, кушшрське, ковальське, слюсарське, рiзницьке, пивоварне i медоварне ремесла, що було пов'язано з економiчним розвитком мюта i краю, розширенням внутршнього та зовнiшнього ринку, посиленням попиту на товари.

Статути цехiв складалися здебiльшого самими цехами, мюькою радою, а iнодi запозичувалися зi стату-тiв шших мiст. Статути цехiв затверджувалися мюь-кою радою або королями. На навчання до цехiв брали учшв вiком в1д 14 до 24 рошв, що засвiдчують записи у цехових книгах. Щоб вступити на навчання, кожен учень повинен був подати документ про народження, а школи - ще додатково рекомендацш шляхтича чи знатного мщанина. Цеховi статути регламентували також кiлькiсть учшв, яких м^ прийняти на навчання майстер.

Тривалють навчання теж визначалася цеховими статутами залежно в1д складностi професи та тради-цi!. Якщо тр^ал^ть навчання учня не регламентува-лася цеховими статутами, то його визначали самi цехи. Навчання тривало вщ 3 до 7 рок1в. Шсля оволо-дiння вибраною професiею наставав день переведення учня в шдмайстри, або, як тодi говорили, «визволен-ня» (Knyha zapysiv protokoliv vyzvolennia tsekhu kovaliv). Ця подiя супроводжувалася вiдповiдними церемонiями i вiдбувалася на зборах цеху. Шдмайстри окремих цехiв мали свое примщення, куди сходи-лися на збори чи розваги. Кравцi та рiзники збирали-ся разом з учнями. Характерш рiчнi збори вiдбувалися у братсга рiзницьких пiдмайстрiв, вони починалися в середу перед великим постом i тривали до недiлi.

Стати майстром у Львовi було непросто i нелегко. Численнi перешкоди були закладеш у цехових статутах, а також у процеа практично! дiяльностi ремiсни-ка. Сувора регламентацiя чисельносп цехових майст-рiв iснувала тшьки у двох львiвських цехах: рiзниць-

кому 1 пекарському. До 16 ст. у них було лише по 20 майстр1в. Цех регламентував уа етапи виробничо! д1яльност1 ремюника - кутвлю сировини, процес виробництва 1 збут готових товар1в. Наприклад, р1з-никам визначали к1льк1сть тварин, яких вони могли забивати на тиждень - на одну ятку 2 воли, 2 свиней, 6 барашв 1 6 телят.

Ковальське ремесло теж належить до найстарших. Про це сввдчить книга запиав цього цеху (Kasova knyha tsekhu kovaliv). В той час у цеху ковал1в 1 слю-сар1в було 14 ковал1в, 14 слюсар1в, 10 мечник1в, 5 голкар1в, 3 нож1вники та 1 латнер. Кшьшсть ковал1в 1 слюсар1в залишалася приблизно однаковою до 19 ст.

Важливу роль у забезпечет м1ста м'ясними продуктами вщгравав льв1вський цех р1знишв, який ю-нував з 1425 року. 15-16 ст. у цеху було 20 ремюни-шв, вони мали 40 яток, у яких продавали сво! вироби. Р1зницьке ремесло регламентувалося цеховими статутами та численними прившеями корол1в. З розвитком мюта, зростанням населення 20 цехових майстр1в не могли задовольнити його потреби. Тому мюька рада скасувала цехов1 регламентацп 1 у 1620 р. дозволила збшьшити число р1знишв на 20 оаб. Для продажу м'яса визначалося 40 яток, також видшялися нов1 мюця б1ля Крашвсько! 1 Галицько! брам.

Отже, цехи до початку 19 ст. були вищими нача-льними закладами. Для ушверситепв ветеринарного

гттгьД

Середньов1чт арх1вт документи XIV- першо! по-ловини XVII столггтя (цехов1 статути, книги запису поточних справ, актов1 книги м1сько! влади) досить повно ввдображають цехову структуру Львова не тшьки кшьшсно, а й фахово. У Львов1 в XIV столтт

профшю вчених ковал1в, р1знишв готували лише цехи, що давали добр1 вмшня 1 практичт навички. Шд-готовка лшувальнишв тварин у £врош, а в1дпов1дно 1 в Укра!т довгий час проводилися при цехах ковал1в.

Протягом XV - першо! половини XVII столггтя Льв1в був рем1сничим, освггшм та культурним центром Укра!ни завдяки тому, що стояв на перетиш великих европейських шлях1в та був ввдомим ринко-вим центром збуту, обмшу та товарного виробництва у Центральнш та Швденнш £врош. Пвдтвердженням цього е ввдкриття у 1439 рощ релшйно-просвггницького товариства «Льв1вське братство». В 1460 рощ у Львов1 вже юнувала друкарня Степана Дропана, яка друкувала латинською мовою б1бли 1 тдручники, а в 1572 рощ 1ван Федорович (Иван Фёдоров) ввдновив у мюп книгодрукування, але вже руською мовою для забезпечення б1бл1ями та тдруч-никами школи Льв1вського братства.

Вперше документально зафжсовано юнування це-х1в у Львов1 в грамот 1386 року, в якш Перемишсь-кий староста Андрш в1д 1мет Руського князя Володи-слава Опольського даруе м1сцевим шевцям так1 ж права, як 1 льв1вському цеху шевщв.

було чотири, а в 1425 рощ вже д1яло 10 цех1в: ковал1в, адляр1в, р1знишв, шевщв, крамар1в, пекар1в, кушшр1в, лимар1в, гарбар1в та пивовар1в. У 1579 рощ було вже 20 цех1в, а в першш половит XVII столггтя кшьшсть

цехiв у Львовi досягла 30, в яш об'еднались понад 500 майстрiв 133 спецiальностей.

Збереглося зображення печатки Львiвського цеху 1425 року, якою ремюники мiста стверджували свою присягу королевi Владиславу II. Центральне мiсце в композицi! печатки займають символи ковальського ремесла: клiщi i пiдкова.

У зв'язку з розвитком конярства i використанням коней як основно! верхово!, тяглово! та робочо! сили на сел^ а також в арми тд час вiйськових дiй з'явилася потреба у шнських майстрах, ковалях. Ко-валi займались не лише пвдковуванням коней, а з часом i лiкуваииям та кастрацiею. У подальшому кова-лi-коновали займалися л^ванням не тiльки коней, а й шших тварин. Особливо в боротьбi з пошесними захворюваннями тварин вони збагачували досввд ль кувально! практики, який передавали наступним по-колшням.

Проте все це були навчальш заклади, в яких готу-вали невелику к1льк1сть фахiвцiв лiкувально! справи, а бiльшу частину населення i тварин обслуговували знахарi, кровопускачi, ковал^ коновали. Таким чином, ветеринарна освгта у Львовi мае глибоке коршня, яке необхiдно в1дроджувати та пам'ятати i водночас збе-рiгати нацюнальш традицп пiдготовки лiкарiв вете-ринарно! медицини при входженнi до европейсько! спiльноти.

Висновки

1. Першими фахiвцями лтувально! справи тварин у давш часи в Галичинi були пастухи, скотар^ вiвча-рi, коновали, коваль

Кожний ковальський цех мав цехову скриньку, в як1й зберiгалися привiлейнi грамоти, статути, цеховi книжки чи грошовi внески. У Львiвському державному ¡сторичному архiвi зберiгаються два найдавнiшi статути ковальського цеху 1529 i 1558 рр.

2. 3apog®eHHH i po3bhtok ^xoboi CTpyKTypu 6yio

HaciigKOM nigHeceHHH eK0H0MiHH0-T0priBeibHHx Ta KyibTypHO-ocBiTHix 3B'a3KiB y cepegHbOBiHHOMy .HbBOBi, ^o gajio nonaTOK liKyBajibHm cnpaBi TBapHH, a b noga-ibmoMy - BigKpHTTM mKii i 3apog®eHHM BeTepHHapHOi ocBiTH b raiHHHHi.

nepcnexmueu nodanbwux docmdwenb. njiaHyerbca gociigHTH opraHi3a^ro BeTepHHapHO-caHiTapHoro i MHTHOrO KOHTpOIM Ta IX pOIb B pO3BHTKy liKyBaibHOl

cnpaBH i TBapHHHHnrBa b raiHHHHi.

EiS^iorpa^inm iIOCII. lanim

Aranchii, S.V. (1998). Istoriia veterynarnoi medytsyny Poltavshchyny. Poltava: Poltavskyi literator (in Ukrainian).

Bogojavlenskij, N.A. (1980). Drevnerusskoe vrachevanie

v H1-HUIIst. M. (in Russian). Verbytskyi, P.I., Dostoievskyi, P.P., Rudyk, S.K. (2002). Istoriia veterynarnoi medytsyny Ukrainy. K. Vetinform (in Ukrainian). Verkhratskyi, S.A., Zabludovskyi, P.Iu. (1991). Istoriia

medytsyny. Kyiv (in Ukrainian). Sadvari, Yu.Iu., Bakhtyn, V.F., Dudash, A.V. (2000). Veterynarna medytsyna Zakarpattia na mezhi tysiacholit. Uzhhorod: Patent (in Ukrainian).

Ш|мя 'оспода амшь. Для в1чно! пам'яп справи. Ми, Сип эму нд Август, Божою ласкою король (титулатура). Повщомлясмо лапою нашою фамотою, кому потребно, вам \ кожному, сучасникам 1 гтрийдешжм, хто ие читаггнме. Представлено нам пергаменту грамоту, скр]плену печаткою райшв мкча Львова, шлу, непошкоджену та непорушну, позбэмену будь-якоГ тдозри, що мктить у соб] ординацпо та встановлення решений деяких аеш того м!ста. I просили нас, щоб ми вважали за пдне ГЦграмспу) нашою королтською владею схвалкти та пштвердита. Змгст ию (грамоти) наводиться та с такий.

ДшV наводиться грамота льтвських райцш тд I лютого 1529р., яка мктить статут лшве,ького цеху кошт, слюсарш та шит тиних ремесел (див. док. № 18).

Гаким чином, ми, Сигамувд Август, згаданий король, ¡хае клопотвяня милостиво прийнявшн як справедливо, маючи внесену грамоту як мщну та внзнану, вважали (за пдне) п нашою коратшською аладою схвалити. зMiцнити та шдтвердити, як I схвалюемо, змщнюемо та

ГТ™0 ЛаН0Ю (фаМОТОЮ) У К1Х " Пунтх- сталях та умовах, вир.шуючи, що

наша печатка г лщвшена. Дано у Любит I вересня. року Божон, 1558, нашего панування 28 року. За присутност! (список свЫв). Дано через руки велебнога у ХрисГпТна оТ Йоан,

Св1д'

Иоан Пшерембський. .ще-.анцлер Польского «орол.вс™, тдгшеа.

HayKOBHH BicHHK ^HyBME iMeHi C.3. IW^KOTO, 2017, T 19, № 82

Kis, Ya.P. (1968). Promyslovist Lvova u period feodalizmu. Lviv (in Ukrainian).

Kurtiak, B.M., Tkachuk, P.S. (2001). Narys istorii veterynarnoi medytsyny Lvivshchyny. Lviv: Triada plius (in Ukrainian).

Rudyk, S.K., Bisiuk, I.Iu. (2000). Istoriia veterynarnoi medytsyny Kyivshchyny. K. Ahrosvit (in Ukrainian).

Sytarchuk, V. (2002). Istoriia veterynarnoi medytsyny Rivnenshchyny. Rivne (in Ukrainian).

Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u m. Lvovi (TsDIA), Fond 52,Opys 2, Sprava 8 (in Ukrainian).

Vytiahy z Lvivskykh zemskykh i miskykh aktiv u spravakh mista za 1411-1786 rr. TsDIA m. Lvova. F. 52, O. 2, 644 (in Ukrainian).

Knyha zapysiv protokoliv vyzvolennia tsekhu kovaliv. TsDIA m. Lvova. F. 52, O. 2, S. 989-995 (in Ukrainian).

Kodeks pryvileiv i prav m. Lvova za 1356-1685 rr. Ukladach Antonii Alembek. TsDIA m. Lvova. F. 52, O. 2, 1153 (in Ukrainian). Kasova knyha tsekhu kovaliv. TsDIA m. Lvova. F. 52, O. 2, 996-999 (in Ukrainian).

Received 2.10.2017 Received in revised form 31.10.2017 Accepted 6.11.2017