CC BY
18
Д1АГНОСТИКА, Л1КУВАННЯ ТА ПРОФ1ЛАКТИКА
ХВОРОБ ТВАРИН
DIAGNOSTICS, TREATMENT AND PROPHYLACTICS
OF ANIMAL DISEASES
КравЦв Р.Й., доктор бюлопчних наук, академк УААН Мелех Р.Б., голова юторико-краезнавчого товариства ".Штопис" Бшкевич В.Я., доктор фiлософiï Стадник А.М., доктор фшософи, професор Гутий Б.В., доктор фшософи ® Лье1еський нацюнальний ушеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
iмет С.З.Гжицького
1СТОР1Я СТВОРЕННЯ ШКОЛИ КОНОВАЛЬСТВА I П1ДКОВУВАННЯ КОНЕЙ (частина 1)
Завдяки чисельним археологiчним знахщкам викопних останкiв пращурiв сучасних коней вчеш-палеонтологи змогли майже безпомилково встановити цiлiсну iсторiю ïx походження. Давнш пращур коня - еогiпус - був малим на зрiст, мав чотири пальцi на переднix i по три на задшх юнщвках i був скорiше схожий на хижака-ссавця, нiж на скакуна. Жив еогшус на початку третинного перюду, близько 50 млн. рокiв тому. Однокопитш тварини, зростом близьким до сучасного домашнього коня, з'явились на початку льодовикового перюду. Коли розпочався процес одомашнення, цей виxiдний вид дикого коня був широко розповсюджений вздовж швшчного, сxiдного та твденного Причорномор'я. Знайденi наскальнi малюнки первкних людей показали, що дикi кош насправдi були рiзноманiтними. Вщомий зоолог Гептнер В.Г. видщив три основш пiдвиди диких коней: твденно-руський тарпан, лiсовий тарпан i схщний тарпан. Нечисельний табун диких коней, який сьогоднi проживав в заповеднику мАсканiя-Новам належить до сxiдного типу тарпашв (кiнь Пржевальського). Всього в свт у заповiдникаx i зоопарках нараховуеться близько 350 голiв диких коней сходного типу. Дикi схщш конi вiдрiзняються вiд своïx одомашнених родичiв зовнiшнiм виглядом та висотою в xолцi, яка складае 124-145 см.
Вчеш багатьох краïн св^у вважають, що тарпан був одомашнений в Свро-Азшськш Причорноморськiй зонi, в якш були розповсюдженi три його види. Спочатку був приручений людиною твденно-руський тарпан на територiï степовоï частини пiвнiчного Причорномор'я (Украïна) на рубежi V-IV тисячолiття до нашо1' ери. 1з територiï вщ Середньо1' Азiï до Днiстра в xодi заxiдноï мiграцiï народiв у рiзнi частини Свропи поширились i одомашнеш конi.
® Кравцiв Р.Й., Мелех Р.Б., Бшкевич В.Я., Стадник А.М., Гутий Б.В., 2008
3
Вище наведено, що вперше у свт кшь був одомашнений на теренах Укра!ни ще 6 тис. роюв тому у часи Трипщьсько! культури. Крiм цього, вщомим iсторичним фактом також е те, що перша металева пщкова для коня була придумана в Украгш у УШ-Х столiттях нашо! ери. Ц металевi артефакти сьогодш знаходяться в Тернопщьському краезнавчому музе!. Отже, переконливо можемо стверджувати, що батъювщиною ветеринарно! медицини у свт е саме Украша.
Про вищезгадане також стверджуе у свош монографи мIсторiя всесвгтньо! ветеринарно! освiтим вщомий вчений Станiслав Рудик. Вш ствердно доводить, що медична ветеринарiя зародилася саме в Украiнi i в подальшому поширилася на iншi кра!ни свiту. В час середньовiччя фахову освгту у Gвропi можна було здобути тальки у цехових школах або ушверситетах.
Упродовж XV - першо! половини XVII столiття Львiв був торгово-ремiсничим, освiтньо-просвiтницъким та культурно-релктйним центром Укра!ни, осюльки стояв на перетиш великих европейських торгових шляив i був вщомим ринковим центром збуту, обмiну та товарного виробництва у Центральнш та Пшденнм Сврот. Пщтвердженням цього е заснування у 1439 рощ национального рели^йно-просвгтницького товариства "Львшське братство" та реоргашзащя у 1444 роцi кафедрально! школи у мiську латинську школу, у якш студенти, магiстри i ректор утримувалися за кошти мюта Доктор медицини i фщософи, ректор Болонського ушверситету у 1481-1482 рр., уродженець мiста Дрогобича, Юрiй Котермак звання бакалавра у 1468 роцi отримав у цiй латинськiй школi. В нш освiту студенти здобували за европейською середньовiчною програмою "Тривiуму". У 1460 рощ у Львовi вже юнувала друкарня Степана Дропана, яка друкувала латинською мовою бiблii i пщручники, а в 1572 рощ 1ван Феодорович (Иван Фёдоров) вщновив у мiстi книгодрукування, але вже староукршнською мовою для забезпечення бiблiями та пщручниками Львшську братську школу. До реч^ в Гтали книгодрукування виникло тльки у 1481 рощ Середньовiчний Львш стояв на Балто-Середземноморському торговому шляху (Гданськ-Торунь-Володимир-Львiв-Печ-Трiест-Венецiя), i з метою гарантування устшно! торгiвлi у 1600 рощ Венещанська республiка у Львовi на площi Ринок, 14 вщкрила першу дипломатичну установу Укра!ни - Венецiанське консульство, а в 1627 рощ за зразком ломбардшських банюв почав дшти перший у мют банк "Гора милосердя".
З част руського князя Володислава Опольського у Львовi дiе, починаючи з 1377 року, мюька лiкарня (шпиталь) св. Слизавети, а перша мюька аптека Клемента функцiонувала протягом 1392-1400 рр. У 1445 рощ аптекар Василь Русин прийняв мiське громадянство на засадах Магдебурзького права та офщшно в ютори мiста став першим аптекарем Львова. У другм половит XVI столiття у мют вже нараховувалося 11 аптек, а на початку XVII столгття число аптек досягнуло 15. В аптеках, ^м лшв, аптекарi виготовляли лкери, косметику та солодощi. В 1512 рощ у Львовi був також вщкритий цех ирурпв зi своею школою.
В 1452 рощ у Львовi повнютю було завершено роботи з брукування мюько! територи (ринково! площi, головних та бiчних вулиць) i почала дшти система водогошв та водовщведення (мiська каналiзацiя).
4
Рис. 1. Середньовгппп! Львш - столиця ГалицькоТРуа (1618 р.).
1. Вежа Цеху ковал ¡в. Вперше статут Цеху ковал1в був затверджений Льв1вським мапстратом у1425 рощ; ¡2. Шкала коновальства 1 пщковування коней вщкрита у 1457 рощ. Майбутш середньов1чш коновалн-арурги та
коваш-ортопедн навчалнся в цьому освпньому ветеринарному закпад1 латннською мовою впродовж шести рокш; 3. Астрономчна обсерваторш; 4. Мська Ратуша; 5. Латинський собор; б. Костел Петра 1 Павла; 7. Колепум. |8. Костел Святого Духа; 9. Шпиталь Святого Духа.
Рис. 2. Герб школи ветеринары (школа коновальства 1 шдковування
коней), що знаходнться на будннку №6 по вул. Театральнш у м. Львовь
Школа коновальства i пiдковування коней, вiдкрита у 1457 рощ. Майбутш середньовiчнi коновали^рурги та ковалi-ортопеди навчалися в цьому осв^ньому ветеринарному закладi латинською мовою впродовж
шести роюв.
6
Рис. 4. Пам'ятник 1вану Пiдковi у Львовi - герою внзвольно1 боротьбн укра'шського народу 1578 року протн татарсько-турецькнх поневолювачiв.
1. Герб школи коновальства i пщковування коней, встановлений у 1802 рощ на будинку № 6 по вул. Францисканцш, а сьогодш вул. Театральна
Вперше документально зафксовано iснування цехiв у Львовi у грамот 1386 року, в якй Перемишльський староста Андрш вщ iменi руського князя Володислава Опольського даруе мюцевим шевцям так ж права, як i льв1вському цеху шевц^в.
Середньовiчнi архiвнi документи XIV - першо! половини XVII столiття (цеховi статути Львова, книги запису поточних справ, актовi книги мюько! влади: ТЦЩАУ, Льв1в - Ф. 52, О. 2, С. 644-645, 890-891, 989-990, 982-986, 991-995, 996, 998-999, 1153) досить повно вщображають цехову структуру Львова не тльки кшькюно, але й фахово. У Львовi в XIV столiттi було чотири (шевц1в, пекарiв, ковалiв, рiзникiв), а в 1425 рощ вже дшло 10 цехш: ковалш, сщляр1в, рiзникiв, шевцiв, крамарш, пекарш, кушнiрiв, лимарш, гарбар1в та пивоварш. У 1579 рощ було вже 20 цехш, а в першш половит XVII столпгя кiлькiстъ цех1в у Львовi досягла 30, в якi обедналися понад 500 майстрiв 133 спещальностей.
Цехи у тогочасному Львовi були своерщними вмськовими органiзацiями, котрi брали участь в охорош й оборот мюга i виступали окремою бойовою одиницею мiського ополчення. У 1445 рощ було завершено добудову та реконструкцгю захисних мурш i 17 оборонних веж мiста. Цеху ковалш спiльно з сумжними ремiсниками
7
(зброярами, слюсарями, голкарями, коновалами) було доручено утримувати та откуватися вежею №15. Пiсля того, як у юнщ ХУШ- на початку Х1Х столiття було розiбрано обороннi мури та веж Львiвсько! фортецi, у серединi Х1Х столгття напроти веж ковалiв у Львовi була збудована красива чотириповерхова камяниця цеху ковалш, яка сьогоднi знаходиться на вулицi Театральнiй, 6 (колишня вулиця Францисканцш). Кожен цех був i своерщною релiгiйною органiзацieю, який мав у Львовi свою церкву або каплицю чи iкону в церкви У 1453 роцi у Львовi вже дiяло 8 руських православних церков: св. Юрш, св. Онуфрш, св. Миколая, св. Феодора, Богоявленська, Воскресенська, Благовщенська, мюька, а також Латинський i Вiрменський собори. Вс цеховi обеднання мали свою атрибутику й символку: емблеми зi зображеннями знарядь працi, прапори, цехову печатку та скриньку, в якш збер1галися цеховий статут, документи i грошi. Ц цеховi шсигни вщгравали важливу роль не тальки у вщстоюванш сво!х прав, але й служили доброю рекламою як на внутршньому, так i на зовшшньому ринках. Впродовж Х1У-ХУ столiть на щс Львшського ковальського цеху було зображено пщкову, наковальню та клщт У 1425 роцi львiвськi ковалi змiнили цiху i розмiстили на нш тщьки подкову та клщ^ а цiха цехово! школи коновальства i пщковування коней у 1457 рощ мала вже зображення щита у формi панцира, на якому були розмiщенi подкова, хрест та стрща Сучасний великий та малий герби унiверситету ветеринарно! медицини увiбрали у себе всi основнi елементи середньовiчного герба ветеринарно! школи ^м стрщи. Цей факт засвщчуе, що правонаступником школи коновальства та пщковування коней е Львшський нацiональний ушверситет ветеринарно! медицини та бiотехнологiй iменi С.З.Гжицького. 1сторична тяглiсть нашого навчального закладу ветеринарно! медицини пщтверджуеться хронолопчною схемою з iсторичною перiодизацiею.
Цехи у Львовi у Х1У-ХУ1 столгттях не подщялися за етноконфесiйною приналежнютю, а в силу свого розвитку дщилися тльки за професмною ознакою. Крiм укра!нцiв (русинiв) в цехи входили сшезью нiмцi, iталiйцi, поляки та представники шших етносiв, що проживали тсд у Львовi. Нооями i поширювачами культурних надбань епохи Вщродження в Захiднiй i Центральнш Gвропi стали iталiйськi поселенцi, яю селилися уздовж торгових шлях1в, i яю з часом досягли меж Морави включно. Саме вони привнесли у Л^в щею функцiонування ятри -лкарсько! школи. Цеховики (разом iз сшями, учнями, бакалаврами (пщмайстрами), майстрами, старшими магiстрами та ректором) в добу Ренесансу складали у Львовi вiд 25 до 36 вщсотюв вщ усього населення мюта
Л1тература
1. Реестр львiвських ремюниюв (1662 р.) // ЦДТАУ, Львш, ф. 52, оп. 2, справа
182.
2. Книга запису протоколш визвольного цеху ковалш (1784-1867 рр.) // ЦДТАУ, Львш, ф. 52, оп. 2, справа 890-891.
3. Книга запису протоколiв визволення цеху ковалiв // ЦДТАУ, Львш, ф. 52, оп. 2, справа 989-990.
4. Книга запису виборчих протоколш цеху ковалiв (1617-1875 рр.) // ЦДТАУ, Львш, ф. 52, оп. 2, справа 982-986.
8
5. Книга запису протоколш обрання цеху ковал1в // ЦДТАУ, Львiв, ф. 52, оп. 2, справа 991-995.
6. Касова книга цеху ковал1в // ЦДАУ, Львiв, ф. 52, оп. 2, справа 996, 998-999.
7. Книга запису постанов р1чних касових зв^ш та визволення цеху р1зник1в (1687-1817 рр.) ЦДАУ, Львш, ф. 52, оп. 2, справа 1015.
8. Витяги з льв1вських гродських, земських i мюцевих акпв у справах мюта за 1411-1668 рр.) // ЦДАУ, Львiв, ф. 52, оп. 2, справа 644-645.
9. Книга протоюв магггсрату про проведення ревiзiй цехових веж // ЦДТАУ, Львш, ф. 52, оп. 2, справа 656.
10. Рукописш записи Аламбека до ютори Львова (1368-1679 рр.) // ЦДТАУ, Львш, ф. 52, оп. 2, справа 1153.
11. 1нвентар ковальського цеху // ЦДАУ, Львш, ф. 181, on. 2, справа 803.
12. Книга запису виборчих протоколш цеху ковалш (1617—1875 pp.). — ЦДТА, Львш, ф. 52, on. 2, справа 982-986.
13. Книга запису протоколiв визвольного цеху ковалiв (1784—1867 pp.). — // ЦДА, Львш, ф. 52, оп. 2, справа 890-891.
14. ЦДАУ, Львш - Ф. 52, О. 2, С. 644-645, 989-990, 991-995, 996, 998-999, 1153
15. Реестр Львшських ремюниюв 1662 рк // ЦДТАУ, Львш, ф. 52, оп. 2, справа
182.
16. С. Рудик, К. Рудик. 1сторш всесвiтньоl ветеринарно! освпи. - К., "Нора принт". - 2002. - с.200.
17. С. Рудик. Становлення лкування людини i тварин (iсторичнi нариси). - К., "АртЕк". - 1996. - 80 с.
18. Dinser F. Olb veterinary Manuskripts in Turkey and a Study on the 15-th Century Manuskript // Hit. Med. Vet. - 1981, 6. - P. 33-40.
19. Dincer F. A Survey of veterinary Education and Administration in Turkey // Dtsch. Tierarzte. Wschr. - 1991, 98. - P. 179-180.
20. С.К. Рудик Iсторiя становлення ветеринарно! служби в Укра!ш. - К.: "Бронт", 1995 - 32 с.
Стаття надшшла до редакцИ 20.09.2008
9
