CC BY
14
Лггература
1. Вольчинская 3. С., Ковалев В. А. Теория и методика физического воспитания. - М.: Физкультура и спорт, 1984.
2. Державш вимоги до системи ф1зичного виховання учшвсько! i студентсько! молодь - К.: Ф1зичне виховання, 1999.
3. Матвеев Л. П. Теория и методика физического воспитания. - М.: Физкультура испорт, 1991.
4. Чехов О. Д. Основы волейбола. - М.: Физкультура и спорт, 1989.
5. Шиян Б. М. Теор1я i методика ф1зичного виховання : навч. книга. - К.: Богдан, 2001.
Стаття надшшла до редакци 3.04.2015
УДК 619. 477
Присяжнюк В. Я., к.вет.н., доцент © E-mail: Vasyl Prysyazhnyuk @ ukr.net
Льегеський нацгональнийушеерситет ветеринарног медицины та 6iomexHonoziu ¡мет С. 3. Гжицъкого, Льв1в, Украгна
3 ICTOPII Л1КУВАЛЬН01 СПРАВИ ТВАРИН В ГАЛИЧИН1
Представлено передумоеи еиникнення та розеитку л1кувальног спраеи теарин у 14-17 столттях в Галичим, показано роль Львова у тднесент економ1чно-торг1вельних та кулътурно-освттх зв'язюв, визначено сощалъно-економ1чн1 чинники, що сприяли зародженню i розеитку цеховог структури у Львов1 у 14-17 столттях, представлено роль цех1в ковал1в, pi3HUKie, а тзтше -коновалъства та кування коней у зароджент л1кувальног справи, а в подалъшому -ветеринарног oceimu в Галичим
Наведено eidoMOcmi про профтактичт та л1кувалъм заходи при захворюваннях тварин, оргашзащю роботи фах1вц1в на виконання законодавчих aKmie з метою попередження заразних захеорюеанъ теарин i людей.
Ключовг слова: захеорюеання, л1карсъю заходи, накази, теарини, етзоотп.
УДК 619. 477
Присяжнюк В.Я., к.вет.н., доцент Vasyl Prysyazhnyuk @ ukr. net
Льегеский национальный университет ветеринарной медицины и биотехнологий имени С.З.Гжицкого, Львов, Украина
3 1СТОРИИ ЛЕЧЕБНОГО ДЕЛА ЖИВОТНЫХ В ГАЛИЧИНЕ
Представлены предпосылки возникновения и развития лечебного дела животных в 14-17 столетиях в Галичине, определены социально-экономические факторы, способствовавшие зарождению и развитию цеховой структуры во Львове в те времена, определена роль цехов кузнецов и резников, а позже - школы коновалъства и ковки лошадей в зарождении лечебного дела, а в последующем -ветеринарного образования в Галичине.
Педставлены ведомости о профилактических и лечебных мероприятиях при заболеваниях животных,организацию работы специалистов на исполнение законодательных актов с целью предупреждения заразных заболеваний животных и людей.
© Присяжнюк В.Я., 2015
331
Ключевые слова: заболевания, лечебне мероприятия, приказы, животные , епизоотии.
UDC 619. 477
Prysyazhnyuk V.Ya., candidate of veterinary science, university reader Vasyl Prysyazhnyuk @ ukr. net
Lviv national university of veterinary medicine and biotechnologies named after S.Z. Gzhytskyj, Lviv, Ukraine
FROM THE HISTORY OF ANIMALS TREATMENT IN GALITSIA
The article tells about the origin and the development of Animals' treatment in the 14-17 centuries in Galitsia. The main idea of it is to show the structure of the workshops at that time. It contains the information about the smiths and cutlers workshops and later the school of horse doctors and shoeing the horses at the beginning of animals' treatment and veterinary education in Galitsia.
This article covers certain issues regarding: animals' disease prevention service veterinary doctors' activity to fulfils legal grounds with the purpose of warning animals and people's infections diseases.
Key words: diseases, doctor grounds, orders, animals, epizootics Вступ. Цша низка наукових публшацш впчизняних автор1в (2, 3, 6, 8), присвячених icTopii' медицини розкривае питания зароджеиия, становления та розвитку лшувально! справи, в тому числ1 у р1зних регюнах Украши в залежносп вщ пол1тичних i сощально-економ1чних умов. У значнш кшькосп наукових праць показано оргашзащю i становления державно! ветеринарно! служби певного краю, обласп (1, 4, 5, 7, 9, 10) чи Украши в цшому (6). Лише в поодиноких дослщженнях висв1тлюються питания д1яльносп фах1вщв лшувально! справи з метою недопущения захворювань та лшування тварин в певних юторичних умовах. Завдання дослщження полягали в тому, щоб отримати даш щодо оргашзацп роботи фах1вщв на виконання законодавчих акпв з метою зменшення захворюваносп тварин i людей, профщактики заразних хвороб тварин на територп захщноукрашських земель у 15-17 стол1ттях.
Матер1ал i методи. Матер1алом для внвчення лшувально! справи тварин на захщноукрашських землях послужили окрем1 apxiBHi документа, а також деяю впчизняш та шоземш л1тературш джерела, видання перюдично! преси нацюнально! науково! б1блютеки ¿меш В. Стефаника НАН Украши у м. Львовг
Результати дослщження. Ветеринарна медицина в найдавшш1 часи в Украш була чисто емшричною або народною практикою. Кожний власник, спостер1гаючи Ti чи iHini захворювання тварин сам же i лшував ix (перев'язував рани, прикладав р1зне лшувальне зщля, втирав маз1, напував тварин р1зними настоями, ¿золював вщ здорових). Спещально для конярства дуже важливою галуззю роботи було кування коней i догляд за копитами. Постала потреба подготовки вщповщних фах1вщв для кування коней, виготовлення пщюв, догляду за хворими копитами. 3 розвитком тваринницького господарства виокремилися спещальш фах1вщ, обов'язком яких було лшування тварин, кастращя тварин, тому вони були бщьш вщом1 як «кастратори» або коновали. Своерщна ветеринарна служба юнувала при кшних заводах, кшнотних вшськових одиницях - кастратори, ковал1, кровопускальники. Пщготовка лшувальниюв тварин у Сврош, а вщповщно i в Украш довгий час знаходилась при цехах ковал1в.
332
Протягом ХУ-першо! половини XVII столптя Льв1в був ремюничим, освггшм та культурным центром Украши завдяки тому, що стояв на перетиш великих европейських шлях1в та був вщомим ринковим центром збуту, обмшу та товарного виробництва у Центральнш та Ивденнш Сврош. Пщтвердженням цього е вщкриття у 1439 рощ рел1гшно-просв1тницкого товариства «Льв1вське братство».
У 1460 рощ у Львов1 вже юнувала друкарня Степана Дропана, яка друкувала латинською мовою б1блп \ шдручники, а в 1572 рощ 1ван Федорович (Иван Фёдоров) вщновив у мют1 книгодрукування, але вже руською мовою для забезпечення б1бл1ями та шдручниками школи Льв1вського братства.
Вперше документально зафшсовано юнування цех1в у Львов1 в грамот1 1386 року, в якш Перемишський староста Андрш вщ ¿меш Руського князя Володислава Опольського даруе мюцевим шевцям таю ж права, як 1 льв1вському цеху шевщв.
Середньов1чш арх1вш документа XIV - першо! половини XVII стол1ття (цехов1 статути, книги запису поточних справ, актов1 книги мюько! влади) досить повно вщображають цехову структуру Львова не тщьки кшькюно, але й фахово. У Львов1 в XIV стол1тп було чотири, а в 1425 рощ вже д1яло 10 цех1в: коватв, сщляр1в, р1зниюв, шевщв, крамар1в, пекар1в, кушшр1в, лимар1в, гарбар1в та пивовар1в. У 1579 рощ було вже 20 цех1в, а в першш половиш XVII столптя кщьюсть цех1в у Львов1 досягла 30, в яю об'еднались понад 500 майстр1в 133 спещальностей.
Цехи Львова у XIV-XVI столггтях не подщялися за етноконфесшною приналежшстю, а в силу свого розвитку дщилися тщьки за професшною ознакою. Кр1м украшщв (русишв) до цех1в входили сшезью шмщ, ¿талшщ, поляки та представники шших етнос1в, що проживали тод1 у Львовг
В Украш у 15 столгт юнували цехи двох титв: ковал1в та р1зниюв. Якщо перш1 готували фах1вщв лшувально! справи, то друп - фах1вщв ¿з забою тварин та переробки продукпв тваринного походження. Фахов1 емблеми украшських ковальських цех1в вщр1знялися вщ европейських. Збереглося зображення печатки Льв1вського цеху 1425 року, якою ремюники мюта стверджували свою присягу королев! Владиславу II. Центральне мюце в композици печатки займають символи ковальського ремесла: клщ1 1 пщкова. Кожний ковальський цех мав цехову скриньку, в якш збер1галися прившейш грамоти, статути, цехов1 книжки чи грошов1 внески. Навчання проводилося латинською мовою 1 тривало три роки, теля чого ще три роки продовжувалося челядництво - практична робота пщ кер1вництвом майстра. Таю ковал1 вмщи не лише пщковувати коней, але 1 проводите 1х лшування. Изшше цех ковал1в вщкрив школу коновальства 1 кування коней (1457 рис), навчання у нш проводилось латинською мовою 1 тривало шють роюв. На той час майбутш коновали у школ1 вивчали: анатомда коней, хвороби та 1х лшування, рани та !х заживления, год1влю, догляд коней 1 ковальську справу. У Льв1вському державному юторичному арх1в1 збер1гаються два найдавшш1 статути ковальського цеху 1529 1 1558 рр.
У зв'язку з розвитком конярства 1 використанням коней як основно! верхово!, тяглово! 1 робочо! сили на сел1, а також в армп пщ час вшськових дш з'явилася потреба у юнських майстрах, ковалях. Ковал1 займались не лише пщковуванням коней, а з часом 1 лшуванням та кастращею.
У середньов1чнш Польщ1 пщковування 1 лшування коней входило в обов'язковому порядку в обсяг ковальських робп", що також передбачав 1 приготування лтв для коней ковалем. 3 плином часу ковал1в, яю особливо вщзначилися у лшуванш коней, почали називати коновалами (кастраторами), про
333
що свщчить Кодекс Реч1 Посполито! 1505 року, що знаходиться в Ягелонськш б1блютещ, де в цеховш книз1 вщзначеш кращ1 коновали. Також тут знаходиться шюстрований опис ветеринарних шструмент1в та лшарських форм препарата чаав середньов1ччя. Оригшал шюстрацп мав напис «Ковальконовали».
У подальшому ковальконовали займалися лшуванням не тшьки коней але й шших тварин. Особливо в боротьб1 з пошесними захворюваннями тварин вони збагачували досвщ лшувально! практики, який передавали наступним поколшням.
У зв'язку з масовими захворюваннями коней 1 велико! рогато! худ оби вже в 15 ст. описаш так зваш «коневые лекари» 1 «кровопускш». Таким чином уже в цей перюд лшувальш фах1вщ тварин складали особливу професда, яка мае давне юторичне коршня 1 витоки шд назвою «ветеринарш л1карЬ>.
Поряд з питаниями, що стосувалися лшування людей, в лшувальниках була низка порад 1 настанов щодо лшування тварин. Окремо були створеш лшувальш конюшш, де ¿золювали 1 лшували хворих коней. 3 1626 року ветеринарних спещалют1в при великих конюшнях називали «коновалами».
У 17 ст. набули значного поширення захворювання тварин, вщ яких часто хвороби пере давал ися людям. Описаш випадки, коли при знятп шюри з тварин проходило заражения людей, часто ¿з смертельними наслщками. Тварини гинули як у селянських, так 1 в господарствах багатих людей, княз1в.
Таю факти заражения людей вщ тварин свщчать про поширення захворювання сиб1рсько! виразки, про що описано в джерелах кшнозаводських справ. При цьому констатували ознаки сильного здуття, виразки на окремих дшянках, крововиливи у тварин. Набуло поширення захворювання коней сапом та шшими шфекцшними захворюваннями.
За цей тривалий перюд найбшьш спустошливими пошесними захворюваннями були чума, повальне запалення легень, зараза селезшкова, карбункул (сиб1рка), ящур, вюпа овець.
Пошесш захворювання розповсюджувалися у Сврош, доходячи 1 до захщноукрашських земель, наносячи значш економ1чш витрати власникам тварин. Сиб1рка була зареестрована в Польщ1 у 1628, 1776 роках, чума велико! рогато! худоби розповсюджувалась з 1талп в 1709 рощ по всш Сврош 1 тривала до 1717 року, шзшше повторювалась у 1726-1730 рр., 1740 р. 1 тривала майже до початку XIX ст. Втрати вщ чуми склали з 1735 до 1770 рр понад 3 млн. худоби. Вюпа овець була зареестрована в Сврош у 1714 рощ.
Важливим було недопущения захворювання. 3 щею метою проводилися заходи щодо ¿золяцп хворих тварин. В стайш в1кна 1 двер1 зрошувались оцтом та ял1вцем дв1ч1 на день, стайш провпрювались. Заборонялось ¿з заражених мюць добувати шкури, жир, м'ясо. Проводили дезинфекщю примщень сумшшю ¿з селпри 1 с1рчано! кислоти, з яко! згодом утворювався дим, що очищав повггря. Перед год1влею мили дерев'яш корита, жолоби, драбини, обору I дороги посипали вапном.
Якщо захворювання виникало, то хворих тварин розмщали вщдалено вщ будинюв. Мюце для захоронения трушв тварин (падалища) обгороджували, закопували !х на значну глибину 1 посипали вапном. Засоби догляду за хворою твариною спалювали, стши 1 стелю стайш вимивали лугом, вибшювали, одяг пастух1в прали в сильному лужному розчиш.
Таким чином, в т1 далею часи, кр1м господар1в нолями народно! медицини були цшител1, знахар^ пастухи, в1вчар1, яю надавали першу ветеринарну допомогу при захворюваннях тварин. Вщповщно до урядов их наказ1в з 17 ст. проводилися
334
карантинно-полщейсью, профшактичш заходи, як закопування трушв тварин, яю загинули, та цша низка шших.
Ешзоотп, що поширювалися серед держав Свропи були наслщком низького р1вня саштарно-ешдемюлопчного стану кра!ни, широкого розвитку торпвл! \ перемщення тварин без надежного лшарського огляду, вщсутносп карантинних заход1в, митного контролю та недостатньо! кшькосп фах1вщв з лшування тварин. Ешзоотп наносили великих економ1чних втрат господарствам, а також державам.
У зв'язку з1 значним поширенням ешзоотш у 1640 рощ був виданий наказ, яким заборонялося зшмати шкури з трушв коней, а цих тварин необхщно закопувати глибоко в землю, хворих тварин не продавати \ не купувати. За порушення цих вимог карали ф1зично \ без будь-якого помилування. За порушення наказ1в винних били батогом проводилося публ1чно у торгов! дш при великш кшькосп людей \ в присутносп члешв с1м'! винуватця. Кшьюсть удар1в батогом законом не регламентувалося, тому при цьому були смертш випадки.
При виникненш ешзоотш були оргашзоваш спещальш загони. На про!зд-них дорогах споруджували мщш укршлення, у селах викопували глибою рови, яю завалювали деревами.
3 1665 року згщно з наказом заборонялося доторкатися до тварин, що загинули, а при закопуванш трушв тварин користувалися шнурами \ дерев'яними полицями. Закопували трупи у спещально вщведених мюцях, вщдалених вщ населених пункпв.
Заходи боротьби з ешзоонями здшснювалися через адмшютративно-медичш, полщейсью органи, бо спещальних ветеринарних оргашв у 16-18 ст. ще не було. У 17 ст. були видаш важлив1 законодавч1 акти, яю передбачали ¿золящю \ карантинування хворих тварин, закопування трушв далеко вщ житлових примщень, спалювання шфекцшних предменв, проведения певних саштарних заход1в при забо! тварин. Вже на той час було зрозумшо, що заразний збудник може перебувати як в тваринному оргашзм! так \ в зовшшньому середовищ1, може передаватися вщ одше! тварини до шшо!, а також вщ тварин людям та за допомогою р1зномаштних предменв.
Розумшня цих фактор1в послужило основою для встановлення рацюнальних 1 ефективних метод1в у боротьб1 з ешзоонями.
Починаючи з кшця 18 ст. на територ1ях захщноукрашських земель у склад! воеводств створюються лшарсью управи, що мали в штаи шспектора, акушера 1 оператора. Лшарська управа повинна була займатися I ветеринарною роботою, зокрема попередженням 1 припиненням загибел! тварин, виявленням заразних особливостей хвороби, обнародуванням профшактичних заход1в 1 лшування. Але у зв'язку з недостатшм штатом л1кар1в здшснення ветеринарних заход1в покладалося на повпових кер1вник1в. У селах щ обов'язки повинш були виконуватися сшьськими старостами 1 десятниками.
3 1841 року було дозволено утримувати ветеринарних л1кар1в при управ! воеводства, яю повинш були навчати деяких заход1в 1 початково! ветеринарно! майстерносн селян 1 власниюв господарств великих поселень.
В арх1вних документах про введения в штат ветеринарних л1кар1в 1 у окремих великих повпах на посади старшого 1 молодшого ветеринарних л1кар1в. Але на посадах цих фах1вщв було дуже мало.
Висновки
1. Виникнення 1 поширення заразних хвороб коней 1 рогато! худоби у 1517 ст. було наслщком низького р1вня саштарного стану, вщсутнютю належного лшарського огляду, карантинних заход1в та недостатньо! кшькосп фах!вщв з лшування тварин на захщноукрашських землях.
2. Заходи боротьби з ешзоонями здшснювалися через адмшютративно-медичш 1 полщейсью органи, бо ветеринарних оргашв тод1 ще не було.
335
3. У кшщ 18 ст. на територ1ях захщноукрашських земель створюються управи, що займалися профшактикою i лшуванням заразних хвороб тварин та людей.
Перспективи подальших дослщжень. Плануеться дослщити д!яльтсть лшувальних установ, оргатзащю ветеринарно-саттарного контролю в Галичиш у 17-18 стол1ттях,створення науково-практичних ветеринарних товариств та ix внесок у розвиток тваринництва i лшувально! справи.
Лггература
1. Аранчш С. В. 1стор1я ветеринарно! медицины Полтавщини / Аранчш С. В. -Полтава: Полтавський лп-ератор. 1998. - 232 с.
2. Богоявленский Н. А. Древнерусское врачевание в Х1-ХУ11 ст. / Богоявленский H.A. - М.,1980. - 340 с.
3. Верхратський С. А. 1стор1я медицини / Верхратський С. А., Заблудовський П. Ю. - Ки!в., 1991. - 431с.
4. Ветеринарна медицина Закариаття на меж1 тисячолпъ // Садвар! Ю. Ю., Бахтин В. Ф., Дудаш А. В. та ш. - Ужгород: Патент, 2000. - 228с.
5. Коломацький В. П. 1стор1я ветеринарно! служби Клровоградщини/ Коломацький В.П. - Юровоград, 1993. - 196 с.
6. Вербицький П.1. 1стор1я ветеринарно! медицини Укра!ни/ Вербицький П. I., Достоевський П. П., Рудик С. К. - К. Ветшформ, 2002. - 382 с.
7. Куртяк Б. М., Нарис icTopi! ветеринарно! медицини Льв!вщини/ Куртяк Б.М., Ткачук П. С. - Льв1в: Тр1ада плюс, 2001. - 324 с.
8. Рудик С. К. Украшсью витоки ветеринарно! осв1ти / Рудик С. К. Вет. медицина Украши, -2007. №9. - С.31-33.
9. Рудик С. К. 1стор1я ветеринарно! медицини Ки!вщини / Рудик С. К., Бююк I. Ю. - К. ArpocBiT, 2000. - 191 с.
10. Ситарчук В. 1стор1я ветеринарно! медицини Р1вненщини / Ситарчук В. -PiBHe, 2002. - 234 с.
11. Центральний державний ¿сторичний apxiß Укра!ни у м. Львов! (ЦД1А), Фонд 52,Опис 2, Справа 823; Ф.52, Оп.2, С.182.
Стаття надшшла до редакци 7.05.2015
УДК 378:636.611
Присяжнюк В. Я., к.вет.н., доцент© E-mail: Vasyl.Prysyazhnyuk@ukr.net
Лъегесъкий нацгоналънийушеерситет ветеринарно!медицины та 6iomexHonoziü iмет С. 3. Гжицъкого, Льв1в, Украгна
ОРГАН13АЦ1Я САМ0СТ1ЙН01 П1ДГОТОВКИ СТУДЕНТ1В 3 AHATOMII
СВ1ЙСЬКИХ ТВАРИН
Представлено науково-методичм розробки з оргамзацИ самосттног тдготовки cmydenmie з анатомИ' свтсъких тварини, зокрема використання колъорових програмованих таблицъ, пофарбованих i електриф1кованих натуралъних юсткових npenapamie, стенд1в-тренажер1в KicmoK, суглоб!в, м'яз1в, натуралъних сухих пофарбованих npenapamie внутрШтх оргатв для наечання, самосттног тдготовки i контролю знанъ cmydenmie.
Ключовг слова: oceima, модуль, самосттна робота, aнamoмiя, методи наечання, таблищ, перфокарти, тести, стенди, тренажери, препарати.
©Присяжнюк В. Я., 2015
336
