CC BY
13
Ф1З1ОЛОГО-БЮХШ1ЧШ, Б1ОТЕХНОЛОГ1ЧН1 ТА МОРФОЛОГ1ЧН1 СПОСОБИ П1ДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТ1 ТВАРИН
PHYSIOLOGICAL-BIOCHEMICAL AND BIOTECHNOLOGICAL WAYS OF ANIMAL PRODUCTIVITY INCREASING
Кравщв Р.Й., доктор бюлопчних наук, академк УААН Мелех Р.Б., голова кторико-краезнавчого товариства "Лттопис" Бшкевич В.Я., доктор фшософи Стадник А.М., доктор фшософи, професор Гутий Б.В., доктор фшософи ® Льв1вський нащональний утверситет ветеринарног медицины та бютехнологт
iмет С.З.Гжицького
1СТОР1Я СТВОРЕННЯ ШКОЛИ КОНОВАЛЬСТВА I П1ДКОВУВАННЯ КОНЕЙ (частина 2)
У середиш XV столiття поряд з генуезьцями з Кафи у Львовi проживали також венещансью та флорентшсью iталiйцi. Серед них найбшьш вiдомими були венещанц Петро Мессоперо i Немрод Велюта та флоренпйщ Октавiан де Кальвашс Гуцц i Айнольф Тедальдi, який був прямим родичем ам'! Медiчi та найбагатшим купцем тогочасно! Галицько! Русi. Тедальдi прибув до Львова у 1456 рощ як торговий представник дому Медач^ але залишився у Львовi назавжди. Петро Мессоперо спочатку був венещанським консулом в одному з дунайських мiст, а поим тривалий час консулом Венещансько! республiки у Львова В подальшому його торговi зв'язки успадкувала родина, яка утвердила ЛьвДв транзитним мктом мДж Сходом та Свропою, одразу тсля падшня Константинополя (1453 р.), Синопу i Трапезунду (1461 р.). Iталiйцi, крДм торпвт у Галицькш Руа, займалися солеварiнням, проводили з6Др митних оплат, здшснювали лихварськi операци i, звкно, поширювали фаховi освДтш школи.
Торпвля на той час була важкою i небезпечною справою, тому купц у ЛьвовД об'еднували сво! зусилля та кошти. Прикладом можуть служити генуезью iталiйцi Львова брати Павло, Стефан i Августин де Премонторiо. У бшьшосп випадкiв об'еднання iталiйцiв складалися з декiлькох члешв родини. Часто це були близью родичД - батько i старший син, брати та племiнники. Обов'язки мДж членами торгово!
® Кравцiв Р.Й., Мелех Р.Б., Бшкевич В.Я., Стадник А.М., Гутий Б.В., 2008
3
спшки були розподтет вздовж торгового шляху. Наприклад, флорентшський купець Антоню перебував у Львов^ його брат Бернард залишався у Флоренци, а 1хнш брат Михайло перебував у Венеци. Бшьш заможнi купщ Львова користувалися послугами факторiв. Так, тривалий час товари купця Криштофа де Санкто Ромуло перевозив зi Львова до Гену! Акурсю Карiньяно. Для бiльш безпечно! торгiвлi кшька купщв наймали не тшьки спiльного фактора, а ще й вiйськовий супровiд 1хшх торгових обозiв. Так, група генуейських купщв у 1474 рощ у Львовi використовувала послуги фактора Гiането Ломеллшо з вiйськовим супроводом.
Рис. 3. Герб школи ветеринары на кованш брамь
1. Герб школи коновальства i пiдковування коней, встановлений у 1802 рощ на будинку № 6 по вул. Францисканщв, а сьогодш вул. Театральна Свропа здавна не лише духовно i професшно збагачувала Львiв, але й запозичувала вiд нього те нове i передове, що тут було винайдено i впроваджено завдяки давшм профеайним традициям. Оскшьки Львiв з часу створення був
4
вщкритий i на захщ, i на схщ, тому тут у середньовiччi природно виник потужний християнський осередок, у якому мирно уживалися русини i поляки, iталiйцi i греки, BipMe™ i нiмцi. Для вихщщв з твдня та пiвночi, 3i заходу та сходу Львiв рiвно був привабливим як з торговий центр, так i з позищ! професшно! самореатзаци. Недаремно багато хто з них знайшов тут свою нову батыавщину та став його будiвничим. Такими будiвничими стали венещансыю лiкаpi (ятрос), яю спшыно з мкцевими мешканцями започаткували у Лывовi школу коновалыства й пiдковування коней.
У мюто, розташоване на пеpетинi важливих торгових шляхiв "вщ нiмцiв до турюв" та з Балтики в Середземномор'я, у мюто, яке вщбулося у Центpi Свропи, у мiсто, яке стопы на межi тогочасного християнсыкого свiту з Венещ! i Флоренци, з Голланди та Кмеччини, iз Францй' та Швейцари, оселялися збpояpi та ювелipи, скулыптори та будiвелыники, аптекаpi та лiкаpi, правники та лихвар^ не кажучи вже про всюдисущих купцов, яю дорогу в Галицыку Русы знали здавна. У Прикарпатп вщдавна радо приймали чужинщв з умiлими руками i свплими головами та давали 1'м можливюты показати себе з найкращого боку, щоб спочатку могла прижитися, а поим i вкоренитися започаткована ними справа (цех).
Починаючи iз середини п'ятнадцятого столiття, у цехових i мiсыких книгах Лывова ми зустpiчаeмо записи закордонних прибулыщв з Гтали: Jacopo de Rogazzolis, Paolo Italus, Paolo Dominici, Adam de Larto de Burmio, Zaccaria Castello та багато iнших. Вiдповiдно до звичаю, який дiяв у Лывовi вщдавна - ще з часiв Руа, пpiзвища закордонних прибулыщв дослiвно перекладали або творили !х вiд назви мюцевосп чи професи, звiдки виводив свiй pодовiд магiстp (майстер). Так, майстер Якопо де Рагаццолiс став у Лывовi Яковом Рогачкаловичем, Паоло 1талюс - Павлом Щасливим, Паоло Доменiчi - Павлом Римлянином, Адам де Лярто де Буpмiо - Адамом Покорою, Заккаpiя Кастелло - Захаром Справним. За аналогiчною формулою в сеpедныовiччя у Лывовi виникли ще такi пpiзвища: Барбон, Капияос, Коновал, Кушнip, Кротохвиля, Прихилыний, Непослушний та багато iнших. Всi вони вщдавали Лывову те, що знали й умши, та активно ствпрацювали з мiсцевими майстрами, навчаючисы у них того, чого не було у них на Батыювщиш.
З Гтали та iнших европейсыких кран куппд везли через Лывiв на Схщ хутра, шовковi та суконш вироби, чорний атлас, тканий золотом, бш i чоpнi адамашки, флорентшсыке, лукксыке, фландрсыке та англiйсыке сукно. Так, великий транспортний обоз сукна у 1473 рощ зi Лывова на Схщ вщправив лывiвсыкий генуезецы Фаттiнанте Готфpiд, завдяки наявностi вшсыкового супроводу. Це сталося тому, що у Лывовi успiшно дiяла школа коновалыства та пщковування коней, яка забезпечувала ветеринарними фахiвцями тpанспоpтнi обози та супровщну вiйсыкову кiнноту.
Захоплення турками у 1475 ропд Кафи (Феодоси) та падiння Бiлгоpоду (Бшгород-Днiстpовсыкий) у 1482 ропд зупинило активну тоpгiвлю iталiйцiв на Чорному моpi, що вплинуло на зменшення торгових потокiв через Лывiв - транзитний центр Свропи. Це привело до значного зменшення кшыкосп причорноморсыких iталiйцiв у Лывовi, а зате на !хне мiсце поселилися палшщ з Бергамо, Паду!, Павй', Пеpуджi та Гену!. Найбiлыш знатними та багатими з них були Руссето з Бергамо, Франпдск з Пави, де Валетаpiс з Гену! та Якоб Салываторе з Пеpуджi завдяки тому, що торгували вином. Тоpговi обози
5
з Гтали в Свропу попадали найкоротшим сухопутним шляхом, але вимагали велико1 кшькосп тяглових коней та фaхiвцiв з ветеринарно1 справи. Ветеринaрнi школи, яю на той час дiяли в транзитних центрах у Венецiï та Львов^ стали гарантами дieздaтностi Балто-Середземноморського торгового шляху.
Розвиток цехiв у Львову як i у всш Gвропi, йшов перш за все шляхом поглиблення спецiaлiзaцiй, тобто майстер-ушверсал з часом поступався мiсцем вузькому спеuiaлiсту. До провiдних ремiсникiв Львова належав ковальський цех, який згщно зi статутом, написаним нiмецькою мовою, у 1425 рощ мав у своему склад двох лiчцiв-коновaлiв, яю лiкувaли та кастрували коней з метою пщвищення працездатносп, врiвновaженостi, витривалосп та тяглово1 сили. 1з усх цехiв Львова нaйбiльше спещальностей вийшло iз цеху ковaлiв. В 1445 рощ у Львовi зaфiксовaно юнування зброярiв, слюсaрiв, голкaрiв, коновaлiв, а на середину XVII столптя додалося ще 42 спецiaлiзaцiï, якi у свош дiяльностi користувалися внутрiшнiми статутами (положеннями) i не мали печаток. Сдиним лептимним статутом обеднання ремкнимв ковальських спорiднених професiй у Львовi був статут цеху ковaлiв 1425 року, написаний на основi Магдебурзького права. До речi, встановлено, що мiсцевi ковaлi-метaлурги добували зaлiзо за мурами Львова з болотяноï ропи, якими були багат заплави р^ Полтви за технологiею, яку започаткували в Укрaïнi ще середньовiчнi металурги Верхнього Поднiпров'я у VIII-IX ститттях.
У середньовiччя в добу Вщродження на територiï Украни безперервно велись военш ди та постiйно вторгались татарсько-турецью орди. Вiйни вимагали зброх', захисно1' aмунiцiï та пщготовлених до военних дiй коней. Завдяки великим военним замовленням цех ковaлiв був найбагатшим цехом у Львовi i вщповщно змушений був залучати до виготовлення зброï щораз бiльше i бшьше ремiсникiв, яких готували цеховi школи. Iз здобуттям турками Константинополя в 1453 рощ у Львов^ який мав численш торгiвельнi стосунки з Грещею та iншими схщними крaïнaми, було прийнято рiшення посилити вiйськовий супровiд торгових шляхiв. Шсля того, як турки почали систематично нападати на Русь i вщповщно почали спустошувати та палити львiвськi передмiстя, цех ковaлiв поряд iз шпиталем св. Духа 21 листопада 1457 року вщкрив Школу коновальства i пiдковувaння коней, яка давала профшактичш, хiрургiчнi, ортопедичнi та терапевтичш знання мaйбутнiм лiкaрям ветеринaрноï справи. У щй фaховiй школi навчання проводилось латинською мовою - мовою науки i тривало 6 роюв. На той час мaйбутнi коновали-ирурги та ковaлi-ортопеди у школi вивчали тaкi науки: aнaтомiю коней, рани та 1х загоювання, хвороби та 1х лiкувaння, догляд та годiвлю коней i, звiсно, опановували таемнищ пiдковувaння коней.
Сл1д вiдмiтити, що у ветеринарнш школi, поряд з працями Аристотеля мIсторiя тварин", "Про частини тварин", "Про виникнення тварин" школярi також вивчали "Трактат з ветеринарп" флорент1йського лiкaря Dino di Pietro Dini (1359 р) та "Трактат з пптатри", написаний G. Villiersom в 1456 роц1. В окрему дисциплiну в школi був видшений "Трактат з медичноï астроном^" iспaнського монаха F. Portugués, у якому вивчали вплив планет на застосування лiкaрських зaсобiв тваринам та сприятливi фази мiсяця i календарш днi для проведення вдалих оперативних втручань. Пiзнiше в школi перейшли на вивчення aнaтомiï за пщручником 1598 року Carlo Ruini "Dell' anatomía e dell' infirmita dell' Cavallo", a лiкувaння коней опановували за трактатом Томаса
6
Гарцош "Лкувальна справа" (1619 р.). Задокументовано, що кастрування жеребщв, яю досягли 4^чного вiку проводили у коновальськш ктшщ Львiвсько! ветеринарно! школи 17 числа кожного календарного мюяця i вщбувалося це обов'язково вранщ i тщьки тсля сходу сонця.
З метою запобкання хвороб коней, зокрема колк, у юнщ XV столiття мапстрами клiнiки коновальства ветеринарно! школи у Львовi було придумано коновку (конивка, конiвка) для напування коней. Вона вiдрiзнялася вщ звичайного вiдра звуженою частиною верхiвки (форма зрiзаного конуса) та бщьшою висотою. Це врегульовувало прийом нормовано! кiлькостi води, що запобкало виникненню спазму травного тракту коня та попереджувало виникненню колжових хвороб (iлеусiв -непрохiдностi кишечнику).
Починаючи з IX столiття нашо! ери, арабськi конi стали поширюватися з прикордонних арабських держав в 1спашю, а звiдтiля в кра!ни Захщно! Свропи. На Русь i у Галичину чистокровна арабська порода коней попала тщьки в X столпи. У всш Gвропi, в час середньовiччя, при розведеннi коней надавали перевагу арабськш породi над захщноевропейською через !хню бiльш стшку фiзiологiчну конституцiю. Вони, маючи невисокий рют (висота в холцi сягае 148-150 см), були витривалими, невибагливими, добре засвоювали корм, швидко вщновлювали сили пiсля перенесених великих навантажень. Ще однieю суттевою перевагою у них була висока роботоздатшсть, плодючють та довговiчнiсть. До недолiкiв 1м вiднесли пiзню фiзiологiчну зрiлiсть (4 роки). Свш родовiд чистокровна арабська порода коней бере вщ степового тарпана, який у XX столпи до нашо! ери попав у Середню Азш (Перая, Месопотамiя) з швшчного та схiдного Причорномор'я i з часом поширився вздовж схщного i пiвнiчного Середземномор'я (Аравiйський пiвострiв, Пiвнiчна Африка). З V стол^тя нашо! ери арабський скакун завдяки бедушам стае найпоширенiшим конем у Швшчнш Африцi, а з VII столбя на величезнiй територil арабського володарювання став основним видом розведення у конярствь
Вшни завжди стимулювали не тiльки розведення коней, але й виведення порiд для вшськових цiлей. В кiнцi XI i на початку ХП столiть в Сврот виникла потреба у розведенш велико1 кiлькостi коней для лицарських ордешв i на базi захщноевропейсько! породи була виведена важка лицарська порода коня, яка в захщнш i центральнiй частинi материкового континенту домiнувала аж до епохи Ренесансу. Ця ваговозна порода коня також використовувалася i в торговельнiй справi для перевезення великих вантажiв. До створення у Львовi школи коновальства i пiдковування коней в його околицях розводили гуцульську породу коней, яка вщносилася до мiсцевих порщ i була виведена пiд сильною дiею навколишнього середовища та при невисокому рiвнi тогочасних бiотехнологiй. З початком роботи ветеринарно! школи у Львовi почали працювати над виведенням ушверсальних порщ коней для перевезення торгових вантажiв середньо! важкостi та вшськового верхового супроводу. Час i епоха Вiдродження поставила перед торговими обозами нову вимогу - швидко i надiйно доставляти товар до мшця призначення. Це можна було здшснити шляхом замiни важких обозiв на середнi та виведенням
7
ушверсально! породи верхово-запряжного коня. Мапстри ЛьвДвсько! школи коновальства у XVI столiттi шляхом схрещування арабсько! чистокровно! з мюцевою гуцульською породою отримали гуцульсько-арабського коня. Дане схрещення привело до утворення ново! натвкровно! верхово-запряжно! породи коня, отримано! шляхом покращення мюцево! чистокровно! прсько! породи. Внаслiдок цього нова виведена порода коня стала менш вибагливою до годiвлi, бiльш роботоздатною, здоровiшою, спокiйнiшою, а головне -змщнши кiнцiвки Так, як торговий шлях iз Львова у Венецш, i зi Львова до Кракова пролягае гiрською мiсцевiстю, то завдяки виведенш новiй гiрськiй породi коней торговий обоз змДг вже долати вдень 60 замють 40 км.
Вщкрита 21 листопада 1457 року у ковальському цеху Школа коновальства i пщковування коней у середньовiчному Львовi в час Вiдродження була наслщком освiтнього i культурного тдйому, який охопив всю Свропу впродовж XV-XVII столтть в цшому i у Львовi, зокрема
Створення ветеринарно! школи у середньовiчному Львовi дало iмпульс для зародження ветеринарно! справи в Укра!ш, а шлях, пройдений Львiвським нащональним ушверситетом ветеринарно! медицини та бiотехнологiй iменi С.З. Гжицького вщ школи коновальства Д пiдковування коней до национального ушверситету, вщповщае основним засадам еволющйного лДточислення, запровадженого Болонським процесом в Укра!ш.
На основД вивчених численних архДвних матерДалДв у фондах Центрального державного Дсторичного архДву Укра!ни у мДстД ЛьвовД та Державного архДву ЛьвДвсько! обласп, нами в черговий раз тдтверджено кторичну дату 1457 року, яка е часом зародження ЛьвДвського национального ушверситету ветеринарно! медицини та бютехнологш iменi С.З. Гжицького. Вивчення ще! юторично! дати започатковане польськими iсториками та вщомим впчизняним вченим у галузi ютори ветеринарно! медицини Станиславом Рудиком, який е професором Национального аграрного ушверситету Укра!ни у мют Киевi.
Лiтература
1. Реестр львДвських ремiсникiв (1662 р.) // ЦД1АУ, ЛьвДв, ф. 52, оп. 2, справа
182.
2. Книга запису протокол1в визвольного цеху ковал1в (1784-1867 рр.) // ЦД1АУ, ЛьвДв, ф. 52, оп. 2, справа 890-891.
3. Книга запису прототтв визволення цеху ковалiв // ЦД1АУ, ЛьвДв, ф. 52, оп. 2, справа 989-990.
4. Книга запису виборчих протоколДв цеху коватв (1617-1875 рр.) // ЦД1АУ, ЛьвДв, ф. 52, оп. 2, справа 982-986.
5. Книга запису протокол1в обрання цеху ковалiв // ЦД1АУ, ЛьвДв, ф. 52, оп. 2, справа 991-995.
6. Касова книга цеху ковалiв // ЦД1АУ, ЛьвДв, ф. 52, оп. 2, справа 996, 998-999.
7. Книга запису постанов рДчних касових звтв та визволення цеху рДзникДв (1687-1817 рр.) ЦД1АУ, ЛьвДв, ф. 52, оп. 2, справа 1015.
8. Витяги з львДвських гродських, земських Д мюцевих актiв у справах мiста за 1411-1668 рр.) // ЦД1АУ, ЛьвДв, ф. 52, оп. 2, справа 644-645.
8
9. Книга протоюв маптсрату про проведення pевiзiй цехових веж // ЦДГАУ, Лывiв, ф. 52, оп. 2, справа 656.
10. Рукописш записи Аламбека до ктори Лывова (1368-1679 pp.) // ЦДГАУ, Лывiв, ф. 52, оп. 2, справа 1153.
11. Гнвентар ковалысыкого цеху // ЦДГАУ, Лывiв, ф. 181, on. 2, справа 803.
12. Книга запису виборчих пpотоколiв цеху ковал1в (1617—1875 pp.). — ЦДГА, Лывiв, ф. 52, on. 2, справа 982-986.
13. Книга запису пpотоколiв визволыного цеху ковалiв (1784—1867 pp.). — // ЦДГА, Лывiв, ф. 52, оп. 2, справа 890-891.
14. ЦДГАУ, Лывiв - Ф. 52, О. 2, С. 644-645, 989-990, 991-995, 996, 998-999, 1153
15. Реестр Лывiвсыких ремюниюв 1662 рк // ЦДГАУ, Лывiв, ф. 52, оп. 2, справа
182.
16. С. Рудик, К. Рудик. Гсторш всесвiтныоl ветеринарно! освiти. - К., "Нора принт". - 2002. - с.200.
17. С. Рудик. Становлення л^вання людини i тварин (iстоpичнi нариси). - К., "АртЕк". - 1996. - 80 с.
18. Dinser F. Olb veterinary Manuskripts in Turkey and a Study on the 15-th Century Manuskript // Hit. Med. Vet. - 1981, 6. - P. 33-40.
19. Dincer F. A Survey of veterinary Education and Administration in Turkey // Dtsch. Tierarzte. Wschr. - 1991, 98. - P. 179-180.
20. С.К. Рудик Iстоpiя становлення ветеринарно! служби в Укршш. - К.: "Бронт", 1995 - 32 с.
Стаття надшшла до редакцИ 20.09.2008
9
