CC BY
27
УДК 79.1
Щербатий З.С., професор, декан бюлого-технолопчного факультету ® Слобода О.М., доцент, заступник декана БТФ, директор Народного музею ктори ЛНУВМ та БТ iм.С.З.Гжицького, [email protected]
Лье1еський нацюнальний ушеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
¡мет С.З. Гжицького
РОЛЬ МУЗЕЮ УН1ВЕРСИТЕТУ В СИСТЕМ1 НАВЧАННЯ I ПАТР1ОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТ1В
Лиш храм збудуй, а люди е нього прийдуть.
Лша Костенко
На сьогодшшнт день е Укратг функщонуе понад чотири тисяч1 громадських музейних закладге.
Питання збереження I примноження нащонально-культурного надбання, еиечення ¡сторп ргдного краю, праця над збиранням ¡сторичного матер1алу дають людинг еищий стутнь духоеностг, еихоеують е шй моральш та естетичн ¡деали, пошану до минулого, турботу за наше майбутне.
Ключовi слова: Музей, роль музею е систем1 наечання, патрютичне еихоеання молодг.
Знати свою кторш - це знати легенди свого краю, мамину тсню, що Ыяла в душу колисано! нею дитини зернятка, яю, зшшовши, виростали в добро, любов i ласку людини, це знати батьювську хату, стежина вщ яко! веде у великий шлях Батьювщини, це знати бабусину вишиванку, забуту i розтоптану жорстоким часом, це знати дщусеву казку про правду i кривду. Це знати звича! i традици свого народу, його споконвiчнi тотемнi знаки, яким тисячi рокiв i якi прийшли iз глибин Трипшьсько! культури й дониш iснують в традицiях писанкарства. Це й феноменальш й ушкальш написи Кам'яно! Могили, яким бшьш як десять тисяч рокiв. Все це наша родовщна пам'ять, нашi символи, наша iсторiя, можливо, деколи сумна, а в основi сво!й велична, всестверджуюча. Не забути, не вив^рити з пам'ятi цi символи, щ живi свiдки народного буття, врятувати вщ забуття й байдужоси, зробити набутком для наших д^ей i нащадкiв - ось основна роль музе!в у навчаннi та вихованш студентсько! молодi.
На сьогодшшнш день в Укрш'ш функцiонуe понад чотири тисячi громадських музейних закладiв, зокрема, на Львiвщинi працюе понад вiсiмдесят державних i приватних музе!в, iз них у Львовi бшьше сорока [2].
Через пам'ятки ктори та культури, якi е в музеях ми маемо можливкть тзнати iсторiю та культуру свое! держави, рщного народу, визначити свое ставлення до кторичних фактiв, дiячiв, певних явищ i закономiрностей минулого.
® Щербатий З.е., Слобода О.М., 2011
В експозищя державних, приватних та громадських музе!в Львiвщини красномовно вщображаються багата iсторiя i духовнi традици украшського народу, нашого краю.
Поряд з освоенням фахових знань, не менш важливим моментом навчання студенев е виховання !х в дус патрiотизму та любовi до обрано! спецiальностi. В цьому особлива роль выводиться музеям, якi створенi у навчальних закладах.
Навчальною програмою передбачено вщвщування музе!в студентами всiх груп, де вони ознайомлюються з важливими вiхами ктори свого народу, здобутками спещалкив-випускниюв i доробками колективу, в якому доведеться навчатися 5 роюв.
Питання збереження i примноження нащонально-культурного надбання, вивчення ктори рiдного краю, праця над збиранням кторичного матерiалу дають людинi вищий ступiнь духовности виховують в нiй моральнi та естетичш iдеали, пошану до минулого, турботу за наше майбутне.
Значний вклад в музейну справу вносять також громадсью музе! та музейш юмнати, яких на Львiвщинi е бшьше 120. В фондах цих музе!в зберiгаеться бiльше як 300 тис. одиниць збереження. За минулий рж громадсью музе! Львiвщини вщвщало понад 230 тис. осiб.
1з них сiмнадцять удостоенi почесного звання «Народний музей», зокрема у м. Львовi таких е вiсiм. [2]
Звання Народний удостоюють громадськi музе!, яю досягнули значних успiхiв в формуванш, збереженнi та популяризаци пам'яток ктори, культури, природи на основi збиральницько!, науково-дослщно!, краезнавчо! i туристично! дiяльностi; колекцiя музею облiкована згщно з чинними iнструкцiями, експозицiя i примiщення музею вiдповiдають сучасним науковим i естетичним вимогам, гарантують охорону i збереження музейних експонатiв.
Завщувачу музею, якому надано звання «Народний», встановлюеться посадовий оклад на рiвнi мiнiмального окладу завiдувача вiддiлу музею, зарахованого до IV групи щодо оплати пращ [3].
Щороку на Львiвщинi вiдкриваеться один-два музе!, яю працюють на громадських засадах.
Громадськi музе! Львiвщини - це справжнi осередки нащонального i патрiотичного виховання молодi, хранителi народно! спадщини, обереги рщно! ктори, мови, культури, традицiй, легенд рщного краю.
Всi музейнi експозици оформлен iз теплом i любов'ю. Людина, яка переступае порк музею, опиняеться в шшому часовому вимiрi.
Не е винятком i наш навчальний заклад, в якому на сьогодш функцiонуе сiм музе!в. Зокрема один iз них носить звання «Народного». Це музей 1стори унiверситету, який був створений у 1967 рощ.
Музей розмщений у двох юмнатах на другому поверс навчального корпусу по вул. Пекарськш, 50. Загальна площа музею становить 90 квадратних метрiв.
Основним завданням Народного музею ктори ушверситету е показ ктори становлення нашого навчального закладу та розвитку його основних спещальностей, зокрема ветеринари i технологи виробництва та переробки продукци тваринництва , а також нащонально-патрютичне виховання студенев на ктори навчального закладу, житт та дiяльностi його видатних дiячiв науки, в тому чи^ на здобутках всесв^ньо вiдомих вчених унiверситету.
Першим i незмiнним завiдувачем Музею ктори ушверситету i постiйним екскурсоводом вiд його заснування i до червня 2010 року працював академiк АН ВШ Укра!ни, заслужений дiяч науки i технiки Укра!ни, завiдувач кафедри годiвлi тварин i технологи кормiв iз 1976 по 2010 рiк, ниш почесний професор ушверситету, Панас Зиновшович Столярчук. Його стараннями було зiбрано i створено основну частина експонаив. За 43 роки музей вщвщало понад 32 тис. осiб. У 1996 рощ Музеевi ктори ушверситету надано звання Народного.
В експонатах музею подано етапи розвитку ветеринарно! осв^и у Львовi з 1457 р. (цех ковалiв-коновалiв i вiдповiдна школа), 1784 р. (кафедра) та вщкрита у 1881 рощ самостшна Ветеринарна школа iз школою кування коней, а вщ 1897 року - Ветеринарна академiя. Подано схему - генеалопчне дерево розвитку вищих навчальних закладiв iз викладання ветеринари в Сврош вiд француза Клода Буржела, який заснував першу навчальну установу iз цього фаху в 1761р. в м. Люш(Франщя).
Останнi даш свiдчать, що цех львiвських ковалiв-коновалiв ще у 1457 роцi вщкрив школу коновальства i кування коней, яка давала профшактичш, хiрургiчнi та терапевтичш знання. У цiй фаховш школi навчання проводилось мовою науки -латинською мовою i тривало 6 роюв. На той час майбутш коновали у школi вивчали таю науки, як: анатомш коней, рани та !х загоювання, хвороби та !х лiкування, догляд та годiвлю коней i, звiсно, ковальство.
У експонатах музею представлено матерiали прадавньо! ктори нашо! землi iз часiв Трипшля та iсторiя Кам'яно! могили.
У першш залi музею знаходяться також старовинш меблi першого ректора академи професора Йосифа Шпiльмана: його робочий стш, шафа, крiсло, ректорський жезл, а також тдручники та поЫбники, котрими користувалися студенти академи, терези, мжроскоп, ветеринарний посуд та препарати, шструменти, прилади, печатка ветлiкаря, набiр пiдкiв, якi виготовляли учнi школи кування коней та студенти.
Окремо демонструються експонати-муляжi поширених у той час сшьськогосподарських тварин: робочого коня-натвважковоза та довгорого! Ыро! степово! породи велико! рогатое' худоби, виведено! у древш часи iз дикого тура, який масово водився у степах Укра!ни.
На стендах е портрети засновниюв ветеринарно! школи: Петра Зейфмана, Антошя Баранського, Генриха Кадия та перших ректорiв академи, демонструються також !хш книги та навчальнi поЫбники, оригiнальнi дипломи, надрукованi на пергамм латинською мовою.
На окремому стендi подано суму плати за навчання в академи в австршсью часи i нацюнальний склад студенев. У роки польського панування (1919-1939) юлькють студенив-украшщв не перевищувала 18 вiдсоткiв. Соцiальнi та нацюнальш обмеження, якi застосовувалися владою щодо корiнного населення, прискорили об'еднання студенив-украшщв ветеринарних лiкарiв у товариство „Ватра". Стенди музею вiдтворюють дiяльнiсть „Ватри", життя li керiвникiв. 1з активних дiячiв „Ватри" вийшли старшини УГА Микола Кос та Микола Дереш. Довголiтнiм куратором „Ватри" був вщомий вчений-бiохiмiк Вацлав Морачевський, член декшькох европейських академiй i товариств.
Дружба Вацлава Морачевського, його сина Юрiя та дружини Софи МорачевськоьОкуневсько! i3 сiм'ею письменника Василя Стефаника засвщчена на кiлькох фотографiях. На шших свiтлинах зображено першу дипломовану жiнку-лiкаря в Галичинi Софiю Морачевську-Окуневську разом iз письменницею Ольгою Кобилянською.
Поруч - грамота вщ Всеросiйського iмператорського товариства лiкарiв про обрання професора Вацлава Морачевського членом цього товариства, пщписана лауреатом Нобелiвськоl преми 1.П.Павловим.
Вiдомими вченими Львiвськоl академи ветеринарно! медицини стали учш Вацлава Морачевського - бiохiмiк Гжицький С.З. i фармаколог Сковронський В.А. У музе! представлеш науковi школи цих та iнших вчених, показано !х вклад у розвиток ветеринарно! та зоотехшчно! науки.
На стендах музею експонуються портрети директорiв i ректорiв академи. У повоенний перюд директорами iнституту працювали професори Чеботарьов Р.С., Сьомушкш М.Р., Морошкш Б.Ф., Калiнiн А.С.; ректорами академи - професори Василенко Д.Я., Стояновський С.В., Кравщв Р.Й.
Нинi ушверситет очолюе доктор ветеринарних наук,член-кор.НААНУ, професор Гунчак В.М.
У музе! зберкаються три книги машинописних текстiв з ютори академи Олександра Рузанова, рщккш видання - „Альманах Об'еднання укра!нських ветеринарних лiкарiв США i Канади" та „Iсторiя лiкування тварин у ПольщГ' Александра Перенца, в яких багато сторшок присвячено ктори та дiяльностi академи.
Стiни музею прикрашають портрети Тараса Шевченка, 1вана Франка, Лес Укра!нки, митрополита Андрея Шептицького, Степана Гжицького, Вацлава Морачевського, Йосифа Шпшьмана, iнкрустованi вироби з дерева, картини - подарунки вiдвiдувачiв музею.
У музе! знаходиться дерев'яний хрест iз терновим вшком, виготовлений до Вечора пам'яи, який був проведений у грудш 1989 року кафедрою шоземних мов (автори сценарiю - професор Падура М.Ф., старший викладач Тимочко М.М.) i приурочений до рiчницi голодомору в Укра!ш 1932-1933 роюв.
Стенди та експонати музею розповщають про розвиток Львiвського ветеринарного шституту вiд жовтня 1939 року, першим радянським директором якого став 1ван Микитович Чинченко, вiдомий вчений-боташк. Професор 1ван
Чинченко насамперед спрямував свою роботу на збшьшення в шституп кшькосп украшських студенев.
Однак перюд штенсивного украшського розвою виявився короткочасним. Вже в 1940 рощ розпочалися першi арешти викладачiв-украïнцiв i студенев. Директор iнституту I. Чинченко заступався i покривав студенев, проте сам зазнав переслщувань i був звшьнений з роботи, переховувався вiд арешту, був заарештований i в час вшни ледве не розстрiляний шмцями.
Пiд час нiмецькоï окупацiï шститут був понижений до фахових курЫв, хоч директор Юрген Вiтте намагався зберегти високий рiвень навчального процесу. Частину щнного обладнання нiмцi при вщстуш вивезли до м. Вроцлава.
На старовинних столах музею експонуються пiдручники, монографiï та довiдники, видаш вченими унiверситету за останнi роки, фотографа вiдомих випускникiв, якi працюють за межами Украïни - в США, Канада Нiмеччинi, Угорщинi, Польщу Австрали, Чехи, Франци, Англи, Роси i Бiлорусi.
Тут бачимо також прикраси, що виготовленi з продукци тваринництва -рогу, шюри, кктки, пiр'я, яець, сиру.
У музеï знаходяться також живописнi полотна вщомих художникiв М. Пйонтровського, М. Водзiцькоï, С. Яновського.
В центрi залу - макет пам'ятника Iвановi Франку, який стопъ навпроти Львiвського ушверситету. Фотографи на стендах показують спортивш досягнення iнституту в пiслявоeннi роки, зокрема прославленоï збiрноï з футболу - неодноразового чемтона серед вищих навчальних закладiв Львова, вiце-чемпiона серед викладачiв Мiнiстерства сiльського господарства, сучасних рекордсмешв i чемпiонiв свiту та Свропи.
Окремi стенди музею присвячеш професору С.З.Гжицькому, iм'я якого носить наш ушверситет. У фондах зберкаються його дипломи, посвiдчення, урядовi нагороди, фотографи та альбоми iз часу навчання в пмнази та з рiзних перiодiв життя. Серед експонаив музею зберiгаються альбоми всiх тслявоенних випускiв студентiв, фотографiï випускникiв рiзних навчальних курсiв, котрi дiяли при ушверситету Гордiстю музею е оригшальний альбом випускникiв навчального закладу iз 1881 по 1908роки.
Щотижня протягом навчального року Музей гостинно вщкривае своï дверi для студентiв перших курЫв та гостей унiверситету.
Недаремно в народi кажуть: "Хто не знае свого минулого, той не вартий майбутнього".
Л1тература
1.Копитько О. Музейна стратепя//Украшський музей: 1нформацшний бюлетень.-2005.-№3
2.Вайдахер Ф. Загальна музеологiя.-Львiв; Лiтопис.2005.-630с.
3.Типове положення про музей, який працюе на громадських засадах. К.,1990.-С.-3
Hayxoeuu eicnuK flHYBMET iMeni C.3. f^uцbкого
TOM 13 № 3(49), 2011
4.Kpae^e P.M., nagypa M.0. .HbBiBCbKa aKageMia BeTepHHapHOi Meg^HHH. ^£ABM, 2000.-901c.
Summary
Today in Ukraine there are more than four thousand museums, particularly more than eighty public and private museums in the Lviv region and in Lviv more than forty. In the expositions of private and public museums a rich history and spiritual traditions of the Ukrainian people are displayed. Every year one or two museums, which work on a voluntary basis are opened in Lviv.
Lviv public museum is the real center of the national and patriotic upbringing of youth.
