CC BY
40
УДК 619 (091)
Падура М.Ф., кандидат фшолопчних наук, професор ушверситету ® Лье1еський нацюнальний утверситет ветеринарног медицины та бютехнологт ¡мет С.З.Гжицького
ЗАСНУВАННЯ ЩСАРСЬКО-КОРОЛ1ВСЬКО1 ВЕТЕРИНАРНО1 ШКОЛИ У ЛЬВОВ1
У статт1 розглядаються передумоеи заснуеання Ветеринарног школи у Льеоег е1д 1875 до 1881 роте, заслуги доктора Альфреда Бесядецького у пошуку професор1в для зайняття еетеринарних кафедр у майбутшй школг, зокрема професора Петра Зайфмана на посаду першого директора школи. Наводиться наечальний план трир1чного курсу наечання у школ\, даеться загальна характеристика структури самог ветеринарног школи та гг деох тших е1ддте -школи куеання коней та клШки-стацюнару, наеодяться зразки диплома ветеринарного лшаря та свгдоцтва коваля, якг еидаеалися Ветеринарною школою у Львов!.
Ключовi слова: ветеринарна школа, школа кування коней, клшта-стацюнар, навчальний план, директор, диплом, свгдоцтво.
Вступ. За чаав Австро-Угорщини Галичина була базою для розвитку тваринництва уЫе! iмпери, особливо сприятливi умови були тут для розведення коней, худоби й свиней. З шшого боку, оскшьки Галичина межувала на Сходi з Росшською iмперieю, де постшно мали мкце таю хвороби, як чума велико! рогато! худоби, сап, сибiрка, сказ, i таю хвороби людей, як тиф, холера тощо, небезпека занесення ешзоотш та епщемш з ще! територи була дуже великою. Ц два чинники вимагали квалiфiкованих ветеринарних лiкарiв, проте в Галичиш !х якраз дуже бракувало. На всю Схщну i Захщну Галичину не було жодного навчального закладу ветеринарного профшю, а до Ветеринарного шституту у Вщш могли по!хати навчатися лише одинищ. Тому з професорських трибун ушверситету та парламента Галичини й Австри говорили про потребу заснувати навчальний ветеринарний заклад у Львова
Про те, як справа дшшла до заснування тако! школи, мова буде нижче.
Матер1ал 1 методи. Матерiалом дослщження служили документи нiмецькою та польською мовами, наявнi у Державному архiвi Львiвсько! областi (ДАЛО: фонд 26 i 46) та Центрального державного кторичного архiву у Львовi (ЦДТД: фонд 146), словники та науковi працi дослiдникiв iсторi! ветеринарно! медицини.
Результати дослщження. Усвщомлюючи, що видатки на заснування та утримання Ветеринарно! школи у Львовi ляжуть надто важким тягарем на Крайовий вщдш, i пiсля того, як цiсар дав згоду надати Галичиш тд заставу позичку у розмiрi 30 000 гульдешв, Галицький сейм 20 травня 1875 року ухвалив
® Падура М.Ф., 2011
передати у власшсть державно! казни нерухомкть № 466 4/4, яка була власшстю Крайового вщдшу, й одночасно вщмшив свою попередню ухвалу про Львiвську ветеринарну школу як крайовий навчальний заклад, але зберiг за собою лише одну вимогу, щоб мовою викладання у школi була польська. Так почався третш етап старань за ветеринарну школу як цiсарсько-королiвський, тобто державний, навчальний заклад. У цих стараннях минуло ще 6 роюв. Мова, власне, йшла про два протилежш пiдходи: яким коштом мае бути заснована така школа - за рахунок Галичини чи зi скарбнищ центрального уряду у Вщш. Були мобiлiзованi авторитет i знайомства найвпливовших людей Галичини, насамперед Альфреда графа Потоцького, Леона графа Сап'еги i доктора Альфреда Бесядецького, щоб привернути до себе тодшшх можновладщв iмпери - мiнiстрiв внутрiшнiх справ, сшьського господарства, вiросповiдань i, зрештою, самого цiсаря.
Неприхильну позицiю до Львова зайняло Мшктерство вiровизнань та освгги, заявивши, що бракуе тдстав для пiдтримки такого проекту взагал^ Мотиви, якi подало мiнiстерство, були такк немае нади, що той заклад буде мати таку кшьккть слухачiв, щоб виправдалися значнi видатки на його потреби; дал^ не можна передбачити, чи буде достатньо викладачiв i чи буде достатньо науково-клiнiчного матерiалу для занять у школ1 Мiнiстерство натомiсть пропонувало ви-дiлити певну кiлькiсть стипендш для галицько! молодi на здобуття осв^и ветеринарного лiкаря у Вщенському ветеринарному iнститутi, але Крайовий вщдш вiд свого не вщступав. У серпнi 1876 року Крайовий вщдш звернувся з великим меморандумом до мЫстра сшьського господарства графа Мансфельда з прохан-ням тдтримати справу заснування Ветеринарно! школи у Львова У меморандумi на статистичних даних було доказано, що в Галичиш значного розвитку досягло тваринництво, але бракувало ветеринарних лiкарiв. Посилалися на довгi старання у цш справi ще вiд 1818 року, а також на значш збитки, яких мкцева влада зазнала вщ купiвлi велико! територi! та вщ реконструювання старих будинкiв вiдповiдно до потреб сподiваноl школи за планом спещалкта Йосифа Кубiцького.
21 червня 1879 року мшстр внутрiшнiх справ Австри у листi до намюника Галичини графа Потоцького подав надш на вiдкриття у Львовi Ветеринарно! школи. Вш називае три групи предмеив у майбутнiй школi, для яких треба було б знайти трьох професорiв з повною ушверситетською освiтою, причому один iз яких був би одночасно директором школи. Мшютр просить повщомити, чи в Галичиш взагалi знайдуться такi професори. Навчання природничих наук, на думку мшютра, повинно вiдбуватися в ушверситет разом зi слухачами-фармацевтами, якщо не можна буде прийняти на погодинну оплату доценив з ушверситету чи полiтехнiки. За вказiвкою цього ж мшктра до Львова вл^ку 1879 року при!жджав директор Вщенського ветеринарного iнституту д-р Морiц Релль для перевiрки стану будiвель i примiщень, наявностi каналiзацi!, вентиляцi! та водопостачання для майбутньо! школи. Не обминув мшютр i тако! проблеми: на-скiльки iнструменти та iншi навчальнi засоби колишнiх хiрургiчних студш Львiв-ського унiверситету можуть бути придатш для новостворювано! школи.
Висновки спостережливого Морiца Релля були, безсумшвно, дуже корисними, бо за його вказiвками були виготовленi кошториси на бажаш та
1k- Ä
JL,
W-».
¿Г ' '
Л,
проведенi переобладнання iснуючих будiвель i примiщень у Ветеринарнiй школi, проведене швелювання Bcieï територiï, прокладенi тдЧ'зш дороги, хiдники, вико-пано нову криницю. У двох примiщеннях на подвiр'ï унiверситетського корпусу (сьогоднi вулиця Грушевського) вiн виявив вiд колишшх хiрургiчних студiй три великi i два май кам'янi корита (чани), яю пiзнiше були перевезенi i встановлеш у секцiйному залi та в аптещ Ветеринарно'' школи. Колекци, шафи, рiзноманiтнi препарати, великий i малий мiкроскопи, а також xiMi4^ вага колишнiх хiрур-гiчних студш були за розпорядженням Мiнiстерства вiровизнань та освiти розданi рiзним кафедрам ушверситету. Хiрургiчнi iнструменти, якi збер^алися у запе-чатаних шафах, частина препарата i всяке лабораторне обладнання виявилися непридатними для майбутньо'' Ветеринарно'' школи у Львова
Подбором професорiв для Ветеринарно'' школи займався д-р Альфред Бесядецький, колишнш протомедик Галичини, професор Краювського унiверситету. Саме йому Львiвська ветеринарна школа завдячуе вибором перших професорiв. Вiд нього у серпш 1879 року проф. Петро Зайфман у Казан отримав приватного листа, чи не згодився б вш зайняти мюце директора i професора у новостворюванш школi у Львова А у вереснi 1879 року у лисп до мшютра внутршшх справ на посади перших професорiв Львiвськоï ветеринарно'' школи вш запропонував якраз тих, кого через два роки затвердить цiсар Австрп. Свiй вибiр д-р Альфред Бесядецький переконливо
обгрунтовував. На посаду директора i клтчного професора найкраще б годився, вважав д-р Альфред Бесядецький, тодшнш директор Казанського ветеринарного шституту д-р Петро Зайфман, який до того довп роки був директором Ветеринарно'' школи у Варшава У лисп до д-ра Альфреда Бесядецького Петро Зайфман виявив згоду прийняти посаду директора Ветеринарно'' школи у Львова Петро Зайфман мав високий авторитет серед шмецьких ветлiкарiв, був вщомий також як автор довщника польською мовою з ешзоото-логи та ветеринарно'' полщп. На професора описово'' та патолопчно'' анатомп був рекомен-
.....Jff 'ZLC O^VT—
С
/¿¿Z <
У A\
7
JLm^ у
4/ yy-
ей
Я\ Sit* -f // Л *
'r
c*
Витяг з листа д-ра Бесядецького до
Мшктерства освгги про шдб1р професор1в для Ветеринарно'1 школи
дований доцент Краювського унiверситету д-р Генрих Кадий. За влучною характеристикою д-ра Альфреда Бесядецького, Генрих Кадий - це
чудовий препаратор i гщний учень Тайхмана, вш цшком вщдаеться своему фаховi, не задовольняеться практикою, а й, безсумшвно, вщдасть усi сво'! сили створенню анатомiчного музею. На професора науки про продукцию тваринництва i фiзiологií пропонувався Антонiй Баранський iз Кракова.
Тодi ж, у червнi 1879 року, мшютр внутрiшнiх справ надiслав до Львова проект штатного розкладу майбутньо'! школи (професорсько-викладацький склад i допомiжний персонал).
Найголовнiша подiя, що визначила долю Львiвськоí ветеринарно'! школи, сталася наприкiнцi 1880 року.
27 грудня 1880 року щсар Франц-Йосиф I шдписав Найвищу постанову, якою Львiв отримав такий довгожданий навчальний
заклад пiд назвою „Щсарсько-королiвська Ветеринарна
школа i школа кування коней разом iз клшкою для тварин у ЛьвовГ. Одночасно для школи був затверджений штат викладачiв i визначено кошти зi скарбниц держави на 11 заснування та утримання. Постановою було передбачено такий професорсько-
викладацький склад: 3 професори (з них один мав бути директором школи), 1 ад'юнкт, 2 асистенти, 3 доценти для природничих предме^в, 1 учитель кування коней; як допомiжний персонал затверджено: 1 управителя-економа, 2 шкшьних слуг, 1 воротаря, 3 сторожiв i 3 челядниюв кузш Директор, ад'юнкт, асистенти, учитель кування коней, управитель, слуги, воротар, сторожi i челядники кузш забезпечувались теж безплатним помешканням у будiвлях школи; директор, ^м того, мав ще доплату за виконання функщональних обов'язкiв керiвника школи.
На заснування школи держава видшяла 38 876 гульдешв i на щорiчне утримання школи 16 138 гульдешв, з яких 1500 гульдешв призначалися на утримання бiблiотеки, на музе'!, iнструменти та ш. I коли 7 червня 1881 року до Львова надшшли ва кошти, видiленi на заснування школи, i половина коштiв на и утримання, то вже нiщо не стояло на завадi вiдкриття школи, яке планувалося на початок нового навчального року (1 жовтня 1881 року).
Витяг з розпорядження Мтстерства внутрiшнiх справ з посиланням на постанову щсаря в1д 27 грудня 1880 року
Розпорядженням Мшктерства внутршшх справ вщ 21 червня 1881 року до Львова HaAicnaHO навчальний план Ветеринарно! школи i дозволено створити у нш таю три кафедри: описово! та пaтологiчноï анатоми; фiзiологiï та продуктiв тваринництва; медичноï та хiрургiчноï пaтологiï i терапи з клiнiкaми.
За названим вище розпорядженням виходило:
а) що заняття у школi будуть вiдбувaтиcя польською мовою i дипломи та свщоцтва школи кування коней, якi видаватимуться Львiвcькою ветеринарною школою, щодо прав, яю вони давали, будуть рiвнi з дипломами i cвiдоцтвaми Вщенського ветеринарного iнcтитуту;
б) що новостворена школа, якою буде керувати професор, повинна пщлягати Мiнicтерcтву вiровизнaнь та освгги, яке на пропозицiю ради профеcорiв школи буде представляти цicaревi директора i профеcорiв школи для призначення ïx на вiдповiднi посади, а рада профеcорiв буде призначати ад'юнкпв та acиcтентiв; iншиx службовщв буде призначати Нaмicництво.
Вci наступш поди пiдтверджувaли, що школа буде нарешт вiдкритa.
Крайовий вiддiл, передавши нерухомють пiд № 466 4/4 у влacнicть центрального уряду, приступив до адаптацшних робiт на територи школи, якими керував iнженер Людвж Жижек.
10 липня 1881 року проф. Петро Зайфман листом повщомив Галицьке нaмicництво, що вiн прийме запропоновану посаду директора i професора новоcтворювaноï школи у Львову як тшьки буде звiльнений з посади директора i звичайного професора Ветеринарного шституту у Казаш, про що вш уже подав вiдповiдну заяву.
15 вересня 1881 року вийшла Найвища постанова, у якiй говорилося, що „директор цар^ко-росйсь^ Ветеринaрноï школи у Казаш д-р Петро Зайфман призначаеться професором медико-xiрургiчноï клiнiки й одночасно директором Львiвcькоï ветеринaрноï школи i школи кування коней разом з лiчницею для лжування тварин з рiчною платнею 1800 гульдешв, з активальною доплатою 240 гульдешв i доплатою 400 гульдешв за виконання функщональних обов'язюв ке-рiвникa школи; йому ж надаеться персональна доплата 1000 гульдешв, безплатне мешкання i зараховуеться 15 роюв службового стажу для вчасного призначення пенси; ^м того, приват-доценти медичного факультету Краювського унiверcитету д-р Генрих Кадий i д-р Антонш Баранський призначаються зви-чайними професорами школи, а саме: перший - професором опиcовоï та пато-логiчноï анатоми, а другий - професором фiзiологiï та продукпв тваринництва з 1 жовтня 1881 року". Сво1м розпорядженням вщ 22 вересня 1881 року Мшютерство вiровизнaнь та оcвiти нaдicлaло до Львова вщповщш призначення профеcорiв й одночасно прошформувало про порядок зайняття шших посад, а також покликання на посади доцентiв. Мiнicтерcтво уповноважувало Галицьке намк-ництво оголосити конкурс на посаду вчителя пщковування коней з умовою, щоб такий претендент мав диплом ветлжаря, а також забезпечити викладання природничих диcциплiн у школi професорами з унiверcитету та пол^ехшки за
погодинною платою. Намюництво повинно було зробити все, аби Л^вська вете-
ринарна школа розпочала свою працю з початком 1881/82 навчального року.
^.^к^Х * лее? ^ гг^у^г^^' т&ьГ ^
У^Г^Г^ ^ -¡мы**-***-
УЯх-^г^: УгУ ¿¿С ю
Оголошення про набiр та умови вступу до Ветеринарно'! школи восени 1881 року
Протягом останшх чотирьох мюящв (серпень-листопад) 1881 року тривала напружена праця на територи школи. Вщ 15 до 25 листопада було оголошено додатковий запис слухач1в до школи.
26 листопада 1881 року у святковш обстановщ у Львов1 було вщкрито нав-чання у Ветеринарнш школ1. На шавгураци були присутт представники Крайового вщдшу, Галицького намюництва, ректори ушверситету \ полггехшки. З великою промовою виступив директор школи проф. Петро Зайфман. Вш вггав перших 92 звичайних слухач1в з вщкриттям навчального закладу, якому судилося стати важливим науковим центром у Галичиш.
Вщ того часу Льв1вська ветеринарна школа перейшла у шдпорядкування Мшютерства в1росповщань та освгги.
27 листопада 1881 року вщбулося перше засщання ради професор1в п1д головуванням проф. Петра Зайфмана.
Доктор медицини Петро Зайфман, звичайний професор патологи внутршшх хвороб { клшжи внутршшх хвороб, а також етзоотологи та ветеринарно! пол1ц1!, одночасно перший директор Ветеринарно! школи у Львову народився 1 березня 1823 року у Варшав^ Вчився у Варшавськш ветеринарн1й школ1, яку закшчив 1848 року, а в 1852 рощ шсля курсу природничих наук дютав диплом ветеринарного л1каря. У 1853 рощ захистив мапстерську працю про в1спу овець, став магютром ветеринарних наук { ви!хав працювати в пров1нц1ю. В1д 1858 року вш знову у Варшав1: спочатку як пом1чник ветеринарного асесора Варшавсько! губернИ, пот1м викладач Варшавсько! ветеринарно! школи, де незабаром став заступником директора ще! школи, а згодом - !! директором. На деякий час ще раз покидав Варшаву, але повернувся знову сюди { працював аж до 1873 року директором Варшавсько! ветеринарно! школи, а вщ жовтня 1869 року одночасно займав посаду штатного доцента Варшавського ушверситету.
На початку 1874 року Петро Зайфман пере!хав до Казаш, де дютав посаду звичайного професора { був призначений тут директором новоствореного Ветеринарного шституту. В 1879 рощ у Варшавському ушверситет1 захистив дисертацш на тему „Трихины и трихинная болезнь" { здобув стушнь доктора медицини.
У науковому свт мав великий авторитет як автор численних публжацш про сиб1рку, ящур { туберкульоз, був нагороджений орденами св.Анни {
Перший директор школи проф. Петро Зайфман
св.Сташслава, був почесним членом ветеринарних шституив Дерпта i Харкова, ветеринарного колепуму в Лондош, член-кореспондентом Ветеринарного товариства у Парижi та шших наукових товариств.
Вщ жовтня 1881 року Петро Зайфман у Львовi як професор i директор Ветеринарно'' школи. Пропозищю вщ Львова прийняв охоче, хоч платня, яка тут становила 1800 гульдешв рiчно, була нижчою, нiж у Казаш. На цiй посадi пробув 13 роюв, плiдно працюючи як вчений i викладач, брав активну участь у дiяльностi наукових товариств, як-от: Товариства природничих наук, Галицького лжарського товариства та Галицького ветеринарного товариства (у 1892 рощ був обраний почесним членом останнього).
Вщ кшця вересня 1894 року проф. Петро Зайфман на пенси. В 1898 рощ переселився до Кракова i читав там лекци з ветеринара на аграрному факультет Ягеллонського ушверситету. Помер 23 Ычня 1903 року у Кракова
Ветеринарна школа. На основi цiсарськоï постанови вщ 27 грудня 1880 року й розпорядження Мшютерства внутршшх справ вщ 21 червня 1881 року було складено перший Статут Львiвськоï ветеринарно'' школи. Основш положення цього Статуту такк
Львiвська ветеринарна школа разом зi школою кування коней була публiчною самостiйною школою i складалася з трьох вiддiлiв:
а) власне ветеринарно'' школи;
б) школи кування коней;
в) клшжи-стащонару для тварин.
Як у Ветеринарнш школ^ так i в школi кування коней навчання було безкоштовне. Мовою викладання була польська з урахуванням шмецько'' ветеринарно'' термiнологiï.
Метою Ветеринарно'' школи була пщготовка ветеринарних лiкарiв шляхом навчання теоретичних i практичних дисциплш з уЫх галузей ветеринарiï.
Умови прийому слухачiв до Ветеринарно'' школи були такк приймалися особи вжом вiд 17 до 26 роюв, якi успiшно склали уснi та письмовi iспити. Вступнi iспити проводилися з таких дисциплш: польська мова й стилктика, шмецька мова, хiмiя, природознавство, географiя, iсторiя, математика. З уЫх цих семи предметiв вступник повинен був виявити знання, що вщповщали вимогам за середню школу. Претенденти, що мали добрий атестат за шостий клас гiмназiï, приймалися без вступних кпиив. Особи, що не виявили належних знань за програму середньо' школи, могли бути прийнят як вiльнi слухачi, тобто таю, що в майбутньому не мали права займатися ветеринарною практикою.
Заняття у школi могли вщвщувати також госи, наприклад, студенти шших вищих навчальних закладiв Львова.
Навчання у Ветеринарнш школi тривало три роки i розподшялося на 6 семестрiв по 5 мiсяцiв кожний. Дипломоваш лiкарi та хiрурги могли закшчити цю школу за два роки.
Навчальний рiк починався 1 жовтня i тривав до кшця липня.
У Ветеринарнш школi вщвщування занять було обов'язковим, тут викладалися теоретичш предмети i проводилися практичш заняття.
Перший курс
Перший семестр
Вступ до ветеринарно! медицини (протягом двох тижшв) - 3 години на тиждень.
Фiзика - 5 годин на тиждень.
Анатомiя уЫх свшських тварин - 5 годин на тиждень. Загальна неоргашчна хiмiя - 3 години на тиждень. Наука про продукти тваринництва - 3 години на тиждень. Теорiя з тдковування копит i ратиць - 2 години на тиждень. Препарування.
Практичш заняття з тдковування, а саме: приготування мертвих копит для тдковування (у позанавчальний час). Другий семестр
Анатомiя з урахуванням топографiчноl та хiрургiчно! анатомi! - 5 годин на тиждень.
Оргашчна хiмiя з особливою увагою на фiзiологiчну i патологiчну хiмiю - 3 години на тиждень.
Наука про продукти тваринництва - 5 годин на тиждень.
Ботанiка з вивченням рослин, що важливi для ветеринарно! медицини - 2
години на тиждень.
Практичш заняття у секцшному зал1
Практичнi заняття з тдковування (як i в першому семестр^.
Другий курс
Третш семестр
Загальна патологiя i патолопчна анатомiя - 3 години на тиждень. Фiзiологiя з використанням мжроскопа - 2 години на тиждень. Фармакогнозiя, фармакологiя, рецептологiя - 3 години на тиждень. Вщвщування кшшк - щоденно.
Практичнi заняття у секцшному зал^ виготовлення двох анатомiчних препаратiв на заняттях, передбачених програмою. Присутшсть пiд час патологiчних розтишв.
Практичнi заняття з пiдковування, а саме: ремонт i виготовлення пщюв та припасовування !х до мертвих копит.
Четвертий семестр Патологiчна анатомiя - 3 години на тиждень. Фiзiологiя з використанням мiкроскопа - 2 години на тиждень. Ветеринарне акушерство - 2 години на тиждень. 1нструменти i наука про перев'язки - 3 години на тиждень. Вщвщування кшшк - щоденно. Практичш заняття у кшшчнш лаборатори. Практичнi заняття з тдковування (як i в третьому семестрi).
Третш курс
П'ятий семестр
Лжувальна кшшка - щоденно.
Хiрургiчна кшшка - щоденно.
Спещальна патолопя i терапiя - 3 години на тиждень.
Ветеринарна хiрургiя - 2 години на тиждень.
Наука про операци - 3 години на тиждень, у тому чи^ 2 години
практичних занять.
Ешзооти - 3 години на тиждень.
Огляд худоби й експертиза м'яса - 1 година на тиждень.
Практичш заняття з тдковування, як i в попередтх семестрах, а також
тдковування живих коней.
Шостий семестр.
Лжувальна кшшка.
Хiрургiчна кшшка.
Спещальна патолопя.
Ветеринарна хiрургiя.
Наука про операци (5 годин, як i в попередньому семестр^.
Судово-ветеринарна експертиза - 2 години на тиждень.
Iсторiя i л^ература з ветеринара - 1 година на тиждень.
Практичш заняття з тдковування (як i в п'ятому семестр^.
Слухачi останнiх двох курЫв повиннi були чергувати в кшшщ пiсля занять i виконувати вс вказiвки викладача. Слухачам третього курсу треба було чергувати в полшшшщ; 'х брали на допомогу тд час лiкування етзоотш, а також вони були зобов'язаш приймати хворих тварин пiд час транспортування i лжувати 'х за вимогами ветеринара.
У кiнцi кожного навчального року, у липнi, слухачi складали iспити з усiх предмеив, якi викладалися у цьому навчальному роцi. Такi iспити називалися рiчними. Розклад iспитiв доводився до вщома слухачiв за вiсiм днiв до 'х початку. Рiчнi iспити мав приймати професор, який викладав цей предмет, у присутносп одного асистента i, наскшьки це було можливим, директора школи. Результати iспитiв заносилися до протоколу словами: ощнка "вщмшно", оцiнка "задовшьно" й оцiнка "незадовшьно". 6 червня 1888 року вперше були запроваджеш залiковi (фреквентацiйнi) книжки для слухачiв школи. На основi рiчних iспитiв слухачам видавалося свщоцтво, якщо всi iспити були складеш на позитивнi оцiнки. Повторно складати iспити дозволялося тiльки тодi, коли слухач мав одну неза-довшьну оцiнку (iспит треба було скласти до листопада наступного року). Неза-довiльнi оцiнки з двох i бшьше предметiв зобов'язували слухача ще раз повторити вщповщний курс навчання, вщвщуючи лекцiï тiльки з тих предмеив, з яких слухач мав незадовшьш оцiнки. Один курс дозволялося повторювати тшьки один раз.
Випускш iспити, на основi яких видавався диплом, складалися з теоретично'' i практично'' частин.
Слухачу як хотши складати випускш iспити, повiдомляли про це директора школи, подавали ощнки за вс складенi досi кпити, опис зроблено' патологiчноï секцiï та и оцiнку, реферат про виконаний анатомiчний препарат i письмовий опис якогось випадку з судово-ветеринарно' експертизи або заразних хвороб.
Теоретичний кпит охоплював таю предмети: анатомш свiйських тварин, фiзiологiю, загальну патологiю з патолопчною анатомieю, науку про етзооти та ветеринарну полiцiю.
До практично' частини кпиту належали:
а) обстеження, спостереження i лжування тварини на якусь внутршню хворобу не менше як протягом трьох дшв. Пiсля цього треба було представити детальну кторш перебiгу хвороби;
б) аналогiчне проведення випадку з хiрургiï;
в) виконання хiрургiчноï операци на живiй або мертвш тваринi разом з анатомiчним показом.
Теоретичний iспит вiдбувався перед практичним тд керiвництвом директора школи або його заступника.
Екзаменацiйна комiсiя складалася з директора школи, з екзаменатора -представника Мшктерства вiровизнань та освiти - професорiв-предметникiв Ветеринарно' школи. Кожний член комюи мав право ставити запитання до слухача школи.
Кожна ощнка ("вщмшно", "задовшьно" й "незадовшьно"), а також питання про диплом з вщзнакою виршувалися шляхом голосування уЫх членiв комки. У випадку рiвноï кiлькостi голосiв виршальним був голос директора.
Випускний кпит, з якого слухач отримав незадовшьну оцiнку, можна було ще скласти через три мiсяцi; якщо ж слухач отримав двi й бшьше незадовiльних оцiнок, то випускнi кпити дозволялося повторити не скорiше як через шкть мiсяцiв. Повторення випускного iспиту могло мати мiсце тшьки один раз.
Чужоземцi мали право навчатися у Львiвськiй ветеринарнiй школi i складати випускнi iспити, однак у 'х дипломах окремо зазначалося, що вони не можуть займатися ветеринарною практикою у межах Австро-Угорщини, поки не набудуть громадянства ще! держави i не матимуть дозволу Мшютерства внутрш-нiх справ.
Навчання для громадян чужих кра'н було платним. Плата за кожний семестр вносилася заздалегщь i становила 20 гульдешв. Ця сума дiлилася мiж викладачами школи.
Пiсля закiнчення всього курсу навчання й устшного складання випускних iспитiв слухач одержував диплом ветеринарного лжаря; причому випускник давав у присутноси директора школи присягу, що буде дотримуватися шструкци для ветеринарiв, видано' Мiнiстерством внутрiшнiх справ. Диплом пщписував директор i провщш професори. Диплом Львiвськоï ветеринарно' школи виписувався двома мовами: польською i латинською. Наводимо текст диплома у перекладi укра'нською мовою:
Текст диплома укра'нською мовою:
Ми, Директор i Професори щсарсько-корол1всько*1 ВетерннарноУ школи у Львову
засвщчуемо цим документом привселюдно, що
Пан ............., родом з .... у ...., заюнчивши приписан студи та
склавши установленi з Його цiсарсько-королiвськоï Милостi строгi юпити з ветеринарних наук, виявив вщмшш/задовшьш знання з цього фаху. Тому на основi прав, наданих найясшшим монархом, ц.-к. Ветеринарна школа визнае його
Ветеринарним Лiкарем
i уповноважуе тим самим виконувати ветеринарну практику у повному обсягу та на вЫх свшських тваринах, в уЫх королiвствах i краях Австри, що представленi у Державнiй Рад^ а також видавати
правочиннi ветеринарш посвiдки; при цьому Пан ......., вщповщно до
складено' присяги, зобов'язаний завжди найсумлiннiше дотримуватися припиав для ветеринарних лiкарiв.
На знак цього видаемо Пановi ................ цей диплом,
скршлений печаткою цiс.-корол. Ветеринарно' школи i нашими власноручними тдписами.
У Львову дня......
Директор
М.П.
Як зазначалося вище, навчання у школi було безкоштовне, але за випускш юпити треба було платити. Плата за юпити, разом iз сумою на виготовлення диплома, становила 57 злотих. З цього для ^потово' комки припадало 50 злотих 40 грошiв, яю рiвними частинами розподшялися мiж екзаменаторами, а решта йшла на виготовлення диплома на пергамм.
Кандидати, яким признали стутнь ветеринарного лжаря, складали клятву за таким зразком: „Клянусь, що тд час виконання обов'язюв свого покликання буду поступати сумлiнно i старанно, буду шанувати свш стан i в мiру сил впливати на поступ ветеринарних знань, i що ва обов'язки, яю покладаються на мене законом та розпорядженнями щодо державно' служби, буду сповняти точно i сумлшно".
Школа кування коней. Другим вщдшом Ветеринарно' школи була школа кування коней. Головною метою школи була тдготовка майстрiв-ковалiв. Крiм того, вона давала сшьським ковалям i господарям можливкть набути певних ветеринарних знань.
До 1885/86 навчального року заняття у школi кування коней тривали 6 мь сяцiв i проводилися двiчi на рiк: перший раз - вщ другого сiчня i до кшця червня,
другий раз - вщ першого липня i до кшця грудня. Незабаром вщмовилися вщ такого шестимкячного курсу навчання i продовжили час навчання у школi до одного року з двома семестрами по п'ять мкящв. Першi курси були вщкрит у Ычш 1883 року. До кшця 1886 року на них зголосилися ледве 8 оЫб, з яких один залишився як учень у кузш, а 7 отримали квалiфiкацiю пщковувача тварин.
Для вступу до школи кування коней потрiбнi були свщоцтво про устшне закiнчення народно' школи, посвщчення про належне опанування ковальського ремесла i довiдка про щонайменше дворiчний стаж пiдмайстра.
Слухачi школи повинш були вiдвiдувати лекци з теори пiдковування копит i ратиць, вправлятися у виготовленш пiдкiв для здорових i хворих копит, а також вщвщувати хiрургiчну клiнiку, де вони знайомилися з поширеними хворобами копит та способами 'х лкування.
Слухачi школи кування коней тсля складання iспиту з теори тдковування копит i ратиць та тсля того, як вони провели пробне тдковування i виявили здiбнiсть виготовляти досконалi пщкови, одержували свiдоцтво такого зразка:
З боку школи кування коней, яка кнуе при цiсарсько-королiвськiй
Ветеринарнш школi у Львовi, цим видаеться Панов1......, що народився у
.... в ...., офщшне свiдоцтво, що вiн у вищеназванш школi в .... рощ устшно завершив однорiчний курс навчання, приписаний для школи кування коней, з ощнкою "добре" ("дуже добре"), здобув "добрГ' ("дуже добрГ') навички у виготовленнi та накладанш пiдкiв, i тим самим визнаеться "придатним" ("особливо придатним") до виконання ремесла тдковування коней у будь-якш мкцевост з наданням права професшно' прина-лежностi".
Вiд Дирекци цiсарсько-королiвськоï
школи кування коней
Львiв, дня......................188... року.
Кшшка-стащонар. З Ветеринарною школою поеднувалася кшшка-стащонар (лiчниця) для свiйських тварин.
Першим вщдшенням клiнiки була лiчниця для собак, яка була вщкрита на бажання мапстрату мiста Львова вже у 1882 рощ, тобто ще до того, як клмчна наука ввшшла у життя. Першим керiвником лiчницi був ветеринарний лiкар Йосиф Лянггауз.
Клшжа, як i лiчниця для собак (та коив), мали насамперед своею метою одержання необхщного матерiалу хворих тварин для практичного навчання майбутшх ветеринарних лiкарiв. Тому у школi були переконанi, що цiеï мети можна досягти лише тод^ як жителi мiста будуть мати довiр'я до школи, вiддаючи 'й на лжування хворих тварин. Звiдси зрозумшо, що тiльки високий професiоналiзм ветеринарних лiкарiв, якi працювали у клшщ, а також висока культура обслуговування могли забезпечувати школi сталу клкнтуру. Загальнiй справi допомагало також те, що клЫка працювала цiлий рк, а не тiльки пiд час
навчання у школь В кишщ постшно дбали про те, щоб для хворих тварин були створеш найкрашд умови для лжування, а для власниюв тварин - найкрашд умови для !хнього перебування там.
У клiнiцi надавали безплатш консультацп та рiзну безкоштовну допомогу, наприклад, загальний огляд тварин. Тшьки за коней, собак i котiв, яких залишали у стащонар^ брали незначну плату, яка становила кошти за корм i лжи. Вшх iнших тварин, як-от: корiв, овець, кiз, свиней, птахiв, а навггь рiзних екзотичних тварин, -лжували, годували i доглядали безкоштовно. З цього приводу проф. Генрих Кадий висловив загальну думку, що панувала на той час вщносно ролi клiнiк при ветеринарному навчальному закладi: ,^чнищ Ветеринарно! школи не нацшеш на вигоду, але мають насамперед за мету одержання ключного матерiалу, який потрiбний для навчання ветеринарних лiкарiв, а також для наукових дослщжень".
Звернення директора Петра Зайфмана до Нашеництва про прийняття на посаду ад'юнкта ВетеринарноТ школи Иосифа Штльмана - майбутнього ректора академи
До керiвництва Львiвськоï ветеринарно! школи, разом 3i школою кування коней i клмкою-стащонаром, належали: а) дирекщя школи; б) викладацький склад; в) кураторiя; г) вщдш при Мiнiстерствi вiровизнань та освгги.
Навчальна й наукова дiяльнiсть школи здшснювалася безпосередньо кафедрами. Програми i навчальш плани затверджувалися Мiнiстерством вiровизнань та освiти у Вiднi. Безпосереднш нагляд за усieю дiяльнiстю Ветеринарно! школи покладався на кураторiю, яка складалася з трьох осiб: представниюв уряду, Крайового вiддiлу i Галицького господарського товариства.
Висновки. Ветеринарна школа у Львову що заснована у 1881 рощ як самостшний ветеринарний навчальний заклад, була продовженням кафедри ветеринара, вiдкритоï у 1784 рощ на медичному факультет Львiвського ушверситету. Ïï першим завiдувачем був професор Юрш Хмель, який прибув до Львова з Вщня, i очолював ïï вiд червня 1784 до грудня 1805 року. З наступних керiвникiв кафедри проф. Антон Бухмюллер першим висунув щею створити у Львовi окремий навчальний ветеринарний заклад (1818), його щея була реалiзована щойно у 1881 роцi.
Сьогодш минае 130 рокiв вiд часу заснування Ветеринарноï школи у Львову яка функцiонуе як Львiвський нащональний унiверситет ветеринарноï медицини та бютехнологш iменi С.З.Гжицького, котрий вiдомий в Украм та поза ïï межами.
Л1тература
1. Reform des thieräztlichen Unterrichts. - ДАЛО: ф. 26, оп. 22, спр. 1467.
2. Справа про вщкриття Ветшколи у Львовг - ЦД1А: ф. 146, оп. 4, спр. 4380-4381.
3. Лист П.Зайфмана про згоду зайняти посаду директора Львiвськоï ветеринарноï школи. - ЦД1А: ф. 146, оп. 4, спр. 4382.
4.Декрет Мшктерства внутрiшнiх справ про вщкриття Ветеринарноï школи у Львовi (21 червня 1881 року). - ЦД1А: ф. 146, оп. 4, спр. 4382.
5. Lehrplan für die Thierarzneischule. - ЦД1А: ф. 146, оп. 4, спр. 4382.
6. Переписка з Мшктерством вiровизнань та осв^и про призначення викладачiв Ветеринарноï школи у Львова 1883-1889. - ЦД1А: ф. 146, оп. 4, спр. 4383.
7. P. Seifman. Dzieje zalozenia we Lwowie szkofy weterynarii. - P.W., S. 102105, 122-125, 149-151.
8. P.Seifman. Zdanie spraw o szkole weterynarji we Lwowie za piçcioletni okres jej istnienia 1881/82 do 1885/86. - Lwow, 1886.
9. H.Kadyi. Rozwoj i dzialalnosc c.k. szkofy weterynaryi we Lwowie od r. 18811893/94. - Lwow, 1895.
Summary
In 1784 the Lviv University was renewed in which teaching of veterinary medicine commenced and that later contributed to the development of veterinary science and veterinary awareness in all of Galicia and particularly in Lviv.
After 70 years of Galicia's and especially Lviv residents, assiduous efforts were crowned with success. According to Kaiser Franz-Joseph I decree from December27,1880, from 1881/82 school year such veterinary school was established with the official name Kaiser-royal Veterinary School and school for horseshoeing together with clinic-hospital for animals in Lviv. As director of this school from October 1881 was Peter Seifmann (1823-1903).
