CC BY
49
УДК 631.524+712.41. Проф. В.П. Кучерявий1, д-р с.-г. наук - УкрДЛТУ
ВИТОКИ I ШЛЯХИ РОЗВИТКУ УРБОЕКОЛОГГ1 ТА ФГГОМЕЛЮРАЦП ЯК НОВИХ ЕКОЛОГ1ЧНИХ ДИСЦИПЛ1Н
Розкриваються шляхи ставлення i 3MiCT нових наукових дисциплш - урбоекологи та ф^омелюраци.
Prof. V.P. Kucheryaviy, doctor of agricultural Sciences - USUFWT
Sources and prospects of development of urban ecology and phytoamelioration as new ecological disciplines
The ways of original development and the nature of new scientific disciplines: urban ecology and phytoamelioration have been presented in the paper.
Дослщжуючи витоки нових наукових дисциплш - урбоекологи та фгго-мелюраци, не можна не погодитися з думкою, що 1'х започаткувало саме народ-ження м1ста. Перша практика буд1вництва м1ст, а 1'хня 1стор1я розпочи-наеться у 4-3 тисячол^т до новоi ери, свщчить про те, що буд1внич1 тих час1в на перше мюце ставили правильний виб1р територп не лише з еконо-м1чних чи оборонних, але, (i це, напевно, було головним), еколопчних пози-цш. Мюто мало забезпечити умови юнування людей: мати родючу землю, сприятливий кимат, достатньо води, розвинутий рослинний покрив, прос-т1р для розвитку. Все це ми сьогодш називаемо еколопчними чинниками.
Як вщомо, на першш стадii урбанiзацii мюто мало чим в1др1знялося вш села. Як для одше1", так i для другоi форми розселення були характерними тривалий обробiток землi, використання у виглядi добрив людських i тва-ринних екскрементiв. Цей перюд характеризуеться низькою концентра-цiею неоргашчних вiдходiв - скляних i металевих, а також вiдсутнiстю заб-руднення повггря. Розмiр мiста i кшьюсть населення залежали вiд площi i продуктивностi сiльськогосподарських земель.
Друга стадiя урбанiзацii, не дивлячись на збшьшення концентрацii населення, пов'язано!" з ростом промислового виробництва, все ж вщзначалася домшуванням сiльськогосподарського виробництва. Природа мюта i примюь-ко1' зони знаходилася ще у стiйкiй рiвновазi. Водночас розпочинаеться по-мiтне забруднешм вод i повiтря.
Третя стадiя урбанiзацii, яка збiглася з перюдами технiчноi i науково-технiчноi революцш, характеризуеться повною перевагою мiського способу життя над сiльським, стiйкою перевагою урбашзованого середовища над природним, трансформащею невеликих урбанiзованих територiй у велик -такi, як агломерацii та конурбацп. Високий рiвень урбанiзованостi територп призводить до концентрацп питомого енергоспоживання на невеликш територii та штенсивного забруднення середовища в обмежених ареалах.
Достатньо сказати, що енергоспоживання сучасних мют лише на чотири по-
21
рядки нижче вщ того, яке Земля одержуе вщ Сонця (5,4-10 Дж). Атмосфер-не забруднення досягло також астрономiчних чисел.
1 зав. кафедрою екологи та ландшафтно! архггектури УкрДЛТУ (Head of Department of Ecology and Landscape Architecture)
Отож сьогодш, коли бiльшiсть крупних мют планети опинилися в умовах гостро! еколопчно! кризи, стае зрозумiлим: якась i3 наук мае досль дити виникш проблеми i показати шляхи !х розв'язання. Нею на нашу думку, i е штегральна наука урбоекологiя. У 1993 р. у ФРН вийшла книга " Stadtokologie " ("Мюька еколопя"). Пщготував li колектив авторiв на чолi з проф. Гербертом Зукоппом - директором 1нституту екологii Берлiнського техшчного унiверситету. У вступнiй частинi на питання, чи е рiзниця мiж дисциплiнами "мюька еколопя" i "урбоеколопя", автори вiдповiдають: ш-яко!. I продовжують: термiн "мiська екологiя" (Stadtokologie) використову-ють нiмецькомовнi автори, "урбоеколопя" - англшськомовш та слов' яно-мовнi. До речi, у 1991 рощ за нашим авторством у московському ви-давнищш НВО 'Чнформащя" вийшла монографiя "Урбоекологiя", яка ляг-ла в основу майбутнього шдручника для вищо!' школи "Урбоекологiя" (видання 1999 та 2001 рр.). У 1999 р. конспект лекцш з урбоекологп видав вiдомий у Росп спецiалiст у галузi мютобудування i мiськоi еколо-гii В.В. Владимиров.
Можна без упереджень стверджувати, що урбоеколопя, як наукова дисциплша, сформувала сво!' предмет, методи i завдання дослiджень у 80-90-х роках минулого столптя, даючи вщповщь суспiльному запиту: що робити в умовах нестримного урбогенезу. Об'ектом вивчення урбоекологп стали мюь-к бюгеоценози як елементарнi частинки бiогеоценотичного покриву мюта i його примiськоi зони.
Значна увага в цих дослщженнях вщводилася вивченню стану мiського кшмату. Необхiдно нагадати, що вагомий внесок у розвиток мюь-ко!' кшматологп внесли працi нiмецьких вчених Гейгера i П. А. Кратцера та аме-риканця Е.Е. Ландсберга. Капiтальнi пращ цих науковщв стали настiльними книгами багатьох дослдаиюв мiських клiматопiв. В УкраНш у пiслявоенний перiод з'являеться монографiя Шелейховського, присвячена мшрокима-тичним особливостям м^та, а також пращ 1здебського та Лахно iз саш-тарно-гiгiенiчноi ролi зелених насаджень. За останш роки науковцi Во-линського державного ушверситету пiдготували i видали двi солiднi працi "Клiмат Луцька" i "Клiмат Львова".
У 60-80-х роках увага украшських вчених була привернута до проблем забруднення атмосферного басейну i впливу цих забруднень на живi оргашзми, в основному на зелеш насадження мют. Це пращ Г.М. 1лькуна, В.П. Тарабрша, G.M. Кондратюка, Ф.М. Левона. По-сут^ це продовження ще довоенних дослщжень видатного радянського вченого Красинського, який першим у свт запропонував шкалу газостшкост деревних рослин.
Дослщженням мiських грунлв стали займатися у 60-70-х роках з огля-ду на iхнi змiни пiд впливом рекреацшних навантажень. До речi, першу кла-сифiкацiю залежностi рiвнiв ущшьнення грунлв вiд рiвня рекреацiйного пресу в УкраНш запропонував доцент Львiвського лiсотехнiчного шсти-туту Ковтунов. Згодом дослщженнями рекреацiйних навантажень на грунти паркiв i лiсопаркiв займалися львiв'яни В.С. Пешко, Жижiн, Т.Р. Прикла-довська, Шудря, 1.В. Шукель, О.О. Горелов.
У 80-90-х роках з'явилося чимало робп, направлених на дослщ-ження мiських грунлв як об'екив накопичення i переносу важких мет^в та рiзних хiмiчних забруднювачiв. Появляеться навiть наукова дисциплша i шд-ручник - " Промислова ботанiкам (пiд редакцiею Кондратюка), яка вив-чае вплив грунтового забруднення на бiохiмiю та фiзiологiю рослин. Про увагу до мюьких грунтiв свiдчить той факт, що лише впродовж останнього року з ще! проблеми захищено три кандидатськ дисертацп. Показовою е географiя цих робгг. Це крупнi мiста Укра'ни: Днiпропетровськ, Харкiв та Львiв. Сьогодш можна без застережень говорити про формування мюького грунтознавства, яке мютить багатий науковий матерiал.
Узагальнюючи результати дослщжень мiських клiматопiв i едафото-пiв, можна дiйти висновку: сьогодш урбоекологи мають певне уявлення про стан мюьких екотошв. Але це лише початок: попереду комплексш дослщ-ження бiохiмiчних кругообiгiв, порушених урбогенними чинниками, а також енергетичних потомв, яю проходять через мiськi екотопи та бюценози.
Дякуючи досягненням украшсько! бюгеоценотично! школи, яка сфор-мувалася у колишньому Львiвському вiддiленнi 1нституту ботанiки iм. М.Г. Холодного АН Укра'ни (нинi 1нститут екологи Карпат НАН Укра'ни) пiд керiвництвом академжа М.А. Голубця, у Львовi устшно ведуться дослщжен-ня природних i культурних фiтоценозiв. В УкрДЛТУ захищено декшька дисер-тацiй з парково! флоценологи (H.A. 1мшенецька, Н.Г. Лук'янчук, С.Б. Мару-тяк). А започаткував цей напрям у колишньому Радянському Союзi хар-кiв,янин, вчений, який майже все життя пропрацював у Харювському НД1 ль сового господарства i лiсомелiорацiй Ю.П. Бяллович. Ще у 1936 р. у журналi "Советская ботаника" була опублжована стаття Ю.П. Бялловича "Введение у культурфитоценологию". Це, до речi, був перюд, коли штучнi рослиннi угру-пування взагалi не визнавалися фiтоценозами, оскшьки не мали свое! ютори.
Бюлопею грунтових органiзмiв мiст досить усшшно займаються на-уковцi Природничого музею та 1нституту екологй Карпат НАН Укра'ни i, що вiдрадно, зов^м молодого, вищого навчального закладу Житомирсь-кого агроекологiчного унiверситету.
У 80-х роках розпочалися роботи з дослщження мюьких зооцено-зiв. Недавно на тему екологй' мюьких хребетних захистила дисертащю недавня випускниця УкрЛЛТУ, еколог Е. Рiзун. Перед цим у Варшавi захис-тив дисертащю з проблем мюько!' орнiтофауни випускник Львiвського НУ iм. 1вана Франка I. Бокотей. Цiкавi роботи з вивчення орштофауни ведуться Ю.1. Вергелесом у Харкiвськiй академй' комунального господарства.
Поки що це розрiзненi дослiдження мiських бiогеоценозiв. Вони лише тодi набудуть екологiчного змюту, коли урбоекологи розпочнуть дос-лщжувати бiоценотичну структуру угруповань i, передуем, трофiчну. Це дасть можливiсть замкнути цикл дослщжень на рiвнi окремих мюьких бь огеоценозiв, розкриваючи складш процеси руху в них речовин i енергп.
Класифiкацiя гемеробп мюьких екосистем, яку на початку 80-х ро-юв запропонували нiмецькi вчеш, дае можливiсть дослiдити весь спектр мюьких бiогеоценозiв - вiд повночленних (природних i природно-культур-
них) до неповночленних (кар,ерiв, звалищ, вiдвалiв та мертвих шдстила-ючих поверхонь), яю стоять на початку сукцесшного ряду !х рослинностi.
Урбоекологiя, як наукова дисциплша, розвиваеться у сшвдружност iз ландшафтознавством i мiстобудуванням. Про необхщшсть зближення екологiчних i хоролопчних наук ще у 60-х роках писав академж П. С. По-гребняк. Об'еднуючою ланкою урбоекологи i ландшафтознавства е фь тоценологiя, яка, у свою чергу, е основою для розвитку фггомелюрацп.
Фггомелтращя - один iз напрямiв прикладно! екологп, який по-лягае у дослiдженнi, прогнозуванш та використаннi фiтоценозiв (природних i створених людиною рослинних систем) для полiпшення геофiзичних, геохь мiчних, бютичних, просторових i естетичних характеристик оточуючого людину середовища, проектуванш i створенш штучних рослинних угрупу-вань з високими перетворюючими фiзичне середовище властивостями.
У минулому рощ ВАК Украши ввела у номенклатуру наукових дисциплш спещальшсть "Лiсовi культури та фггомелюращя". Таким чином, заявлено про появу ф^омелюрацп як науково! дисциплiни.
Витоки фггомелюрацп знаходимо поряд з витоками мюько! екологп, а точшше - з появою i розвитком мiст.
Сьогоднi мiстом називають крупний населений пункт, бшьшють меш-канцiв якого зайнятi у промисловост i торгiвлi, а також у сферi обслугову-вання, управлiння, науки i культури. Вiднесення населеного пункту до кате-горп мiста звичайно оформляеться у визначеному законом порядку i супро-воджуеться встановленням його мюько1 межi (межi мiста як адмшютративно-територiальноl одиницi) i мюьких земель. Головним критерiем у бшьшосл кра1н свiту е кiлькiсть населення: 3-5- 10 тис. населення, але може бути i мен-ше. З еколопчно1 точки зору, дискомфортним мюто стае тодi, коли кшьюсть його населення перевищуе швмшьйона. Адже, урбоеколопчш проблеми (аж до кризових) виникають переважно, у великих мютах i урбоекологiя, як нова еколопчна наука, мае дати вiдповiдь, в який споЫб можна !х розв'язати.
До речi, пiвмiльйонний Вавiлон, який розвивався в арщних умовах i ще не знав слова "урбашзацп", сво! дизурбанiзацiйнi проблеми вирiшував за рахунок iригацiйних споруд i знаменитих "Садiв Семирамiди" - праобразу нитштх "садiв на дахах". Стародавньому Риму, населення якого на перюд розквггу iмперil досягло 1,5-2,0 млн., довелося будувати величезнi водоводи, каналiзацiйнi системи, розвивати озеленення i навiть приймати закони, яю б регламентували про1зд колiсниць, з метою обмежання шумового забруднення довюлля.
Занепад Риму привiв до занепаду мiст. Та вже у часи Вщродження проблеми здорового мюта турбують Леонардо да-Вiнчi i особливо теоретика архiтектури Альбертi, який у сво1х "10 книгах про архггектуру" викладае точку зору щодо гармоншного поеднання забудови i оточуючо1 природи. 1деаль-не мюто Леонардо да-Вiнчi (на планi зображена Флоренщя) перетинаеться рiчкою Арно, що у примюьюй зонi мальовничо звиваеться в ландшафт^ а в мют перетворюеться у прямий канал. Ця схема нагадуе водно-зеленi дiамет-ри сучасних мют.
Еколопзащею мютобудування ми завдячуемо, значною мiрою, сощ-алiстам-утопiстам. Мореллi, наприклад, описав мюто, основане на принципах "Кодексу природи" (1755). У його пропозицiях ясно виражена щея функщ-онального зв'язку мiста iз зовнiшнiм оточенням, намагання поеднати поясний i структурний прийоми планування мюта i його околиць. Сшввггчизник Мо-реллi Шарль Фур'е висувае у 1820 р. концепщю концентричного мiста. Вiн пише: "Необхщно у погодженостi з природою комбшувати доцiльнiсть i красу i досягти того i iншого або ж нiчого".
У 1830 р. А.Ф. Гарднер у книзi "Друг Австралй" висувае iдею юльцево-го зеленого поясу довкола нового мюта: "... вс ви!зди до кожного мюта мають проходити через парки. Пояс парюв дiаметром 1-2 милi мае оточити мiсто з ушх бокiв, за винятком тих, яю примикають до рiки або озера. Це буде спри-яти оздоровленню мешканщв, а також !х розвагам, це прикрасить примюью види i надасть величностi мiсту, з якого б боку на нього не дивитися".
У кiнцi Х1Х i на початку ХХ ст iдея мiст-садiв реалiзуеться декiлькома проектами в урбашзованш Англп. Е. Говард - один iз iнiцiаторiв ще! справи пропагуе систему мюького озеленення. Згодом Амберкромбi розширюе уяв-лення про систему природних територш у сво!х працях про районне планування (на прикладi Великого Лондона).
У 20-30 рр. ХХ ст. з'являються роботи, яю пiдсумовують результати озеленення дюн (Голландiя), створення лiсозахисних смуг (Радянський Союз, США), у 50-60-т роки - озеленення терикошв, кар,ерiв, звалищ (СРСР, Ш-меччина, Бельпя, Англiя).
Необхiдно вiдзначити величезний фронт фггомелюративних робiт в Укра!ш, яю були проведенi у 50-60 роках минулого столггтя. По-перше, це створення у степовш i лiсостеповiй зонах системи полезахисних смуг. Подруге, створення водорегулюючих та берегоукршлюючих насаджень у ба-сейш Днiпра, пов'язаних iз створенням Днiпровського каскаду водосховищ. По-трете, залiснення Олешкiвських пiскiв та пююв Полiсся. По-четверте, ма-сове озеленення мют i робiтничих селищ. I наюнець п'яте бiологiчна рекуль-тивацiя вiдвалiв, териконiв, кар,ерiв, звалищ. Шосте, створення протиеро-зiйних посадок. I, врештьрешт, створення промислових саштарно-захисних зон. Площа цих фiтомелiоративних посадок сягае деюлькох мiльйонiв гекта-рiв. Такого досвiду фiтомелiоративних робiт не знала i не знае жодна кра!на свiту. Тому не дивно, що фггомелюращя, як наука, i народилася в Укра!ш. II юторичну основу творили нашi генiальнi вчеш В.В. Докучаев, Г.Ф. Морозов, В.1. Вернадський, Г.М. Висоцький, О. Л. Бельгардт.
Г.М. Висоцький ще! фггомелюраци взяв безпосередньо вщ свого вчи-теля В.В. Докучаева. Вш першим зробив спробу створення едино! теорй фь томелюраци, спробу перетворити гору розрiзнених емпiричних даних у на-укову дисциплшу.
Свою мiсiю Г.М. Висоцький розумiв так: "У цьому охопленш чинни-кiв середовища, в !х широкому географiчному i топографiчному аналiзi i син-тезi полягае те велике завдання, яке було дане Докучаевим в якост основного принципу оргашзовано! ним експедицй - вивчати середовище (умови мюцез-
poстaння) в йoгo пoвнoмy пpиpoднoмy i культуршму кoмплексi i пpoвoдити дoслiди ïï мелюраци на кopисть людства, виpoбляючи paцioнaл пpoгpесивнy культуру". Ось цieю пpoгpесивнoю кyльтypoю i стали мшьшни пoвoeнних фiтoмелiopoвaних земель.
1де1' Г.М. Висoцькoгo були yспiшнo poзвинyтi Ю.П. Бяллoвичем. У 1945 po^ y нayкoвoмy звiтi УкрНД1 aгpoлiсoмелiopaцiï i лiсoвoгo гос^дар-ства Ю.П. Бялгович пyблiкye велику статтю "Метод фгшмелюраци". Tеopе-тичне oбгpyнтyвaння фiтoмелiopaцiï як науки вчений poбить y pядi праць б0-80-х poкiв, в яких poзкpивae кiнетикy бioхiмiчних пpoцесiв i геoфiзичних пoтoкiв y бioгеoценoзaх. Ось таке визначення фiтoмелiopaцiï вш дae в 1945 р. "Фггомелюращя e кopiнне тривале пoлiпшення пpиpoдних yмoв з дoпoмoгoю спецiaльних poслинних угрупувань - мелiopaтивних фiтoценoзiв з метою шд-вищення ефективнoï poдючoстi теpитopiï (тoбтo з метoю oдеpжaння висoких сталих вpoжaïв сiльськoгoспoдapських культур) i захисту вoдних i сyхoпyтних шляхiв тpaнспopтy та iнженеpних сшруд (гoлoвним чинoм гiдpoтехнiчних) вiд руйшвних фopм фiзикo-геoгpaфiчних пpoцесiв, а тагаж декoли з метoю шлш-шення життeвoгo сеpедoвищa для дoмaшнiх тварин i людини". Вiн oкpеслюe i oснoвнi напрями фiтoмелiopaцiï як гос^дар^^го зaхoдy. На жаль, дo кшця 90-х poкiв цi iдеï i теopетичнi та пpaктичнi надбання вчешго не були належ-ним чишм poзвинyтi. З кiнця SO-х po^ курс "Фiтoмелiopaцiя" читaeться на кaфедpi екoлoгiï та лaндшaфтнoï apхiтектypи УкрДЛТУ. У 2003 р. Пoявився навчальний пoсiбник "Фiтoмелiopaцiя" (aвтop В.П. Кучерявий).
Фiтoмелiopaцiя мiськoгo та технoгеннoгo сеpедoвищa, згiднo юну-ючих уявлень ^o цю нayкoвy дисциплiнy, мae poзвивaтися в таких напря-мах: сiльськoгoспoдapськa, лiсoгoспoдapськa, сaнiтapнo-гiгieнiчнa, шженерш-захисна, рекреацшна, етикo-естетичнa та планувальна.
Вaжливoгo значення набувають дoслiдження пpиpoдних фггомелюра-тивних пpoцесiв, зoкpемa сингенетичних та ендoекoгенетичних сyкцесiй на гipничих вiдвaлaх, тери^нах, кap,epaх, звалищах, насипах. Справа в тому, :rn,o чaстo пpиpoдне зapoщyвaння poслиннiстю девaстoвaних ландшаф-™ e екoнoмiчнo вигiднoю спpaвoю, ^o щo свiдчить дoсвiд зapoщyвaння rip-ничo-pyдних вiдвaлiв Дoнбaсy, Львiвськo-Вoлинськoгo вyгiльнoгoбaсейнy, сipчaних вiдвaлiв на Явopiвщинi ^близу Львoвa.
Фiтoмелiopaтивнy систему мiст твopять кoмплекснi зеленi зoни - eди-нi системи oзеленених i oбвoднених теpитopiй мiст i пpимiських зoн, якi y 50-S0 pp. poзpoблялися як деpжaвнi пpoгpaми. Пoчинaючи з 90-х po^, не-дивлячись на те, шр чимaлo великих мют Украши знaхoдяться в yмoвaх ега-лoгiчнoï кризи, poзвиткoм кoмплексних зелених зoн мiст в Укpaïнi на держав-нoмy piвнi нiхтo не займався. Дo цieï вaжливoï справи першими вернулися кияни, якi з участю вчених Нaцioнaльнoгo aгpapнoгo ушверситету ствopюють пpoгpaмy poзвиткy КЗЗ м. Ктева дo 2010 р.
Уpбoекoлoгiя i фiтoмелiopaцiя - це сьoгoднi нaвчaльнi дисциплiни, якi викладаються на екoлoгiчних спецiaльнoстях. Вaжливo, щoб теopетичнi надбання, нaбyтi укра1'нськими вченими, знайшли шиpoке викopистaння y прак-
тичнiй дiяльностi, направленiй на оптимiзацiю урбогенних i техногенних еко-систем, створення умов для сталого розвитку мiст.
Лггература
1. Бяллович Ю.П. Ведение у культурфитоценологию// Сов. ботаника. - 1936, № 2. С. 21-36.
2. Голубець М.А. Мюто як еколопчна i сощальна проблема// Вюник АН УРСР. -1989, № 12. - С. 47-58.
3. Кучерявий В.П. Урбоеколопя. - Льв1в: Свгг, 2001. - 400 с.
4. Кучерявий В.П. Фггомелюращя. - Льв1в: Свгг, 2003. - 540 с.
УДК 631.524+712.41 Проф. Т.М. Черевченко1, д-р бюл. наук, чл.-кор. НАНУ;
проф. С.1. Кузнецов2, д-р бюл. наук
БГОРГЗНОМАНГГТЯ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН В УМОВАХ МЕГАПОЛГСГВ ТА ЙОГО ОПТИМГЗАЦГЯ (НА ПРИКЛАДГ М. КИСВА)
На основ1 сучасних дослщжень було розглянуто бюр1зногмашття рослин. Це стосуеться кшьюсного, таксонгом1чного та ф1тоценотичного бюр1зномашття шпиль-кових i листяних дерев та кущ1в у Киевг Загальна кшьюсть становить 185 вид1в i пб-рид1в, 30 культивар1в i форм, включаючи 20 вид1в i 10 форм шпилькових.
Prof. N.M. Cherevschenco, d-r of biol. sciens, director;
Prof. S.I. Kuznetsov, d-r of biol. sciens, chief of dep. of dendrology
The biodiversity of trees and shrubs in great sites and its provident
(on the example of Kiev)
The biodiversity of plants was considered on the phone of modem investigations. It is the aggregative quantitative, taxonomical and phytocenotical diversity of gymnosperms and of angiosperms trees and shrubs in Kiev. The total sum is 185 species and hybrids, 30 cultivars and forms, including 20 species and 10 forms of gymnosperms.
У даний час людство почало усвщомлювати, що стан довкшля кожно" краши, кожного мюта чи селища значно попршуеться i вже немае сумшву в тому, що при деградацп довкшля не може бути здорового суспшьства. Еконо-мГчний розвиток краш, зокрема "х мегаполiсiв не може зупинитися, але вш мае проходити так, щоб не завдавати непоправно" шкоди довкшлю. Для того, щоб було гармоншне юнування цившзацй з природою, людство у першу чергу мае подбати про збереження та збагачення бюлопчного рiзноманiття, яке е основою життя на Земл^ ii найбшьшою цшшстю, адже якраз воно за-безпечуе юнування бюсфери [1].
Важливу роль у покращенш довкГлля мегаполiсiв, зокрема мiста Киева, мае рослинне рiзноманiття. Однак, асортимент рослин, яю використо-вуються в озелененш м1ста сьогоднГ вимагае активного втручання науковцiв з метою його рацюнального збагачення та збереження. Особливо це стосуеться шпилькових видГв рослин. В останш два десятилптя завдяки Гнтро-
1 директор, Нацюнальний 6отан1чний сад 1м. М.М. Гришка НАН Укра!ни
2 зав. в1ддшом дендрологП, Нац1ональний ботан1чний сад 1м. М.М. Гришка НАН Укра1ни
