CC BY
19JURISPRUDENCE
DOMESTIC AND FOREIGN EXPERIENCE OF JUDICIAL PROTECTION OF HONOR, DIGNITY
AND BUSINESS REPUTATION IN THE CONDITIONS OF INTENSIVE DEVELOPMENT OF
MEDIA SPACE
Kravchuk I.,
PhD,Department of Law, Polissia National University, Zhitomir, Ukraine
Bondar S.
lyceum student of Zhitomir regional lyceum, Zhitomir Regional Council, Ukraine DOI: 10.24412/2701-8377-2021-4-2-41-45
В1ТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАКОРДОННИЙ ДОСВ1Д СУДОВОГО ЗАХИСТУ ЧЕСТ1, Г1ДНОСТ1 ТА Д1ЛОВО1 РЕПУТАЦП В УМОВАХ 1НТЕНСИВНОГО РОЗВИТКУ МЕД1АПРОСТОРУ
Кравчук I.I.,
к.ю.н., доцент кафедри правознавства Полкького нацюнального унгверситет, Житомир, Украна
Бондар С.О.
лщегстка Житомирського обласного лщею Житомирсько'1 обласно'1 ради, Житомир, Украна
Abstract
This scientific article analyzes the domestic and foreign experience of judicial protection of honor, dignity and business reputation in the context of intensive development of the media space. This method of protection is considered the most effective, and the need for it is due to the dissemination of inaccurate information about a particular individual or legal entity, in the media or the Internet. Despite the fact that the terms "honor", "dignity" and "business reputation" are widely used in current legislation of Ukraine and in international acts, the latter do not contain clear definitions, which may lead to different legal interpretations of the latter.
Аннотация
У данш науковш статп аналiзуeться впчизняний та зарубiжний досввд судового захисту чесп, пдносп та дшово! репутацп в умовах штенсивного розвитку медiапростору. Даний споаб захисту визнаеться найбiльш ефективним, а необхщшсть у ньому обумовлюеться поширенням недостовiрноi iнформацii щодо конкретно! фiзичноi чи юридичноi особи, у засобах масово)! шформацп, чи мереж! 1нтернет. Не дивлячись на те, що поняття «честь», «пднють» i «дшова репутащя» широко використовуються у чинному законо-давствi Украши та в актах мiжнародного характеру, останнi не мютять чiтких !х визначень, що може при-звести до неоднакового юридичного трактування останнiх.
Keywords: judicial protection, honor, dignity, business reputation, media space, mass media, defamation, evidence.
Ключовi слова: судовий захист, честь, пднють, дiлова репутацiя, медiапростiр, засоби масово! шфо-рмацii, дифамацiя, докази.
В умовах штенсивного розвитку медiапрос-тору проблема захисту чесп, гiдностi, а також дшо-во! репутацii в мережi 1нтернет все бiльше загост-рюеться. Це все пов'язано з наданою як пересiчним громадянам, так i журналiстам, можливiстю активно реалiзовувати в соцiальних мережах свое право на свободу думки i слова, на в№не вираження сво!х поглядiв i переконань, що у наслщку суттево зачь пае права та штереси iнших. Адже до мережi пот-рапляе велика кшьшсть недостовiрноi iнформацii, неправдивiсть яко! встановити шляхом доказу-вання досить проблематично. Загалом процедура щодо вiдновлення прав, порушених поширенням тако! iнформацii, можлива в досудовому порядку, проте, у бшьшосп випадках единою можливiстю вщновлення прав е, все ж таки, звернення за захис-том до суду.
На сьогодшшнш день в Сдиному державному реес^ судових рiшень Укра!ни розмiщено б№ше 36 тисяч рiшень по справах щодо захисту чесп, ri-дносп та дiловоi репутацй' та вщшкодування морально! шкоди, що у свою чергу сввдчить про наяв-нiсть проблеми i реальну потребу у ii вирiшеннi, та власне i обгрунтовуе актуальнiсть обраноi тематики проведеного дослiдження.
Метою представлено!' до уваги роботи е порь вняльний аналiз вiтчизняного та заруб!жного дос-вiду судового захисту честi, пдносп та дiлово!' репутацй в умовах штенсивного розвитку медiапрос-тору.
Так, чинне укра!нське законодавство не мю-тить чiтких визначень понять чесп, пдносп i дшо-во! репутацп [1], оск!льки вважаеться, що останш е
морально-етичними категориями й одночасно осо-бистими немайновими правами, яким закон надае значения самостшних об'екпв судового захисту. Не дивлячись на це, вони широко використову-ються як у вичизняному законодавств!, так 1 у актах м1жнародного характеру. Цившьне ж законодав-ство ввдносить честь, пдшсть та дшову репутацш до «особистих немайнових благ, яш охороняються цившьним законодавством» [2].
На нашу думку, досить вдалими е наступне ви-значення вказаних вище категорш: зокрема шд г1д-тстю слад розумгти «визнання цшносп кожно! фь зично! особи як ушкально! бюпсихосощально! цшносп», !з честю пов'язана «позитивна сощальна оцшка особи в очах оточуючих, яка грунтуеться на вадповадносп И д1янь (поведшки) загальноприйня-тим уявленням про добро 1 зло», а шд дшовою репу-тацгею ф1зично! особи розум1еться «набута особою суспшьна оцшка И дшових 1 професшних якостей при виконанш нею трудових, службових, громадсь-ких чи шших обов'язк1в» [1]. Однак слад зауважити, що для кожного окремо щ категори несуть р1зне змютовне навантаження, тому ми схильш ствер-джувати, що нараз1 юнуе обгрунтована потреба у визначенш вказаних понять на законодавчому рь вш, аби не створювати передумови хибного !х тра-ктування.
Серед м1жнародних акпв, в яких закршлю-ються категори «честь», «пдшсть» та «дшова репу-тащя» можна назвати Загальну декларацш прав людини 1948 року, стаття 12 яко! захищае особу ввд безщдставного посягання на Г! честь 1 репутацш 1 передбачае право на захист законом ввд такого втручання або таких посягань [3]. В статп 17 Мгж-народного пакту про громадянськ1 1 полтгичш права 1966 року зазначаеться, що «шхто не повинен за-знавати ... незаконних посягань на його честь 1 репутацш» [4]. До того ж, в окремих статтях цих акпв згадуеться про заборону катування, нелюдсь-кого та такого, що принижуе пдшсть особи, поводження 1 покарання [3; 4].
В статп 3 Конвенци про захист прав людини та основоположних свобод окремо видшяеться забо-рона посягання на пдшсть особи та «репутацш ш-ших оаб» як шдстава обмеження права на свободу вираження погляд1в (ст.ст. 10, 12) [5]. До того ж, Свропейською сощальною харпею передбачено лише право на «пдне ставлення до особи на робот!» (ст. 26), а пдшсть людини визнаеться одшею з ос-новних цшностей (Преамбула), проголошуеться ГГ недоторкашсть 1 передбачаеться ГГ захист 1 повага до не! (ст. 1), забороняеться катування, нелюдське та таке, що принижуе пдшсть, поводження та пока-рання (ст. 4) та екстрадицш особи до кра!н, де !й може загрожувати приниження 11 гвдносп (ст. 19) [6].
Найчастше права на честь, гвдшсть та дшову репутацш можуть порушуватись шляхом поширення недостов!рно! шформаци щодо конкретно! ф1зично! особи, наприклад, у засобах масово! шформаци, чи мереж1 1нтернет, куди потрапляе велика шльшсть недостов1рних ведомостей, неправдивють яких встановити достатньо важко. На нашу думку,
варто зазначити, що поширення будь-яким способом про особу недостов!рно! iнформацii, яка принижуе И честь, пдшсть та може завдавати шкоди дшо-вш репутаци, на сьогодшшнш день в юридичнш практищ отримало назву дифамац!я. Останнш походить ввд латинських diffamatio, diffamare, як1 означали «знеславлення», «напад», «безчестя» [7] та в основному характерний для використання у США та деяких кра!нах Захадно! Свропи. Власне змют дифамаци кардинально в1др1зняеться в р1зних правових системах: ввд поширення неправдиво! ш-формаци до поширення шформаци, яка вадповшае дшсносп, але зображуе особу в невипдному свил 1 шкодить !! репутаци.
Щкаво, що пом!ж юридичних оаб к1льк1сть позов1в на предмет дифамаци менша 1 досить часто вони пов'язаш !з захистом прав штелектуально! власносп або ввдшкодуванням шкоди, завдано! не-добросовюною рекламою.
Загалом, будь-як1 неправдив! вщомосп про особу можуть бути поширеш як усно, наприклад, п!д час публ!чно! сварки, в обговоренн! постражда-лого з трет!ми особами тд час особисто! чи теле-фонно! розмови тощо, так ! в письмовш форм!, наприклад, у вигляд! статей у ЗМ1, допиав у сощаль-них мережах, шляхом поширення вщкритих лист!в, тощо. Останнш вид дифамаци е найб!льш пошире-ним в умовах сьогодення, як характеризуються стр!мким розвитком цифрових технологш. Нараз! створено чимало 1нтернет-майданчик!в, яш можуть слугувати !нструментом для аношмного розповсю-дження неправдивих ведомостей про особу, або з використанням несправжнього !м'я.
У раз! порушення права особи на честь, пдшсть та дшову репутацш, останш можуть бути за-хищеш: у судовому порядку (ст. 55 Конституци, ст.
16 ЦК Украши); в адмшютративному порядку (ст.
17 ЦК Укра!ни); нотар!усом (ст. 18 ЦК Украши); са-мост!йно (ст. 55 Конституци, ст. 19 ЦК Украши); за допомогою шших громадських, державних та м!ж-народних !нституц!й (оргашв прокуратури, Упов-новаженого Верховно! Ради Укра!ни з прав людини, а шсля використання вс!х нац!ональних засо-б!в правового захисту - Свропейським Судом з прав людини) [8, с. 11]. Слш зауважити, що наведений перелж не е вичерпним ! може додатково вста-новлюватися !ншими законами або договором.
Найбшьш ефективним та поширеним способом захисту видаеться звернення до суду. Ва справи зазначено! категори п^длягають розгляду в порядку цив!льного судочинства, за винятком справ про захист дшово! репутац!! м!ж юридич-ними особами та !ншими суб'ектами п^дприемни-цько! д!яльност! у сфер! господарювання та !ншо! п!дприемницько! д!яльносп, що розглядаються в порядку господарського судочинства [9].
Так, правом на судовий захист чесп та пдност! надшеш д!ездатн! громадяни, юридичн! ж особи мають право т!льки на захист дшово! репутац!!. Суд у свою чергу повинен забезпечити справедливий, неупереджений та своечасний розгляд ! вир!шення поданого позову з метою захисту порушених, неви-знаних або оспорюваних прав, свобод чи !нтерес!в
фiзичних оаб, прав та штереав юридичних оаб, ш-тересiв держави.
Зазвичай ва позови до суду про захист чесп, гiдностi та дшово! репутацп об'еднують в собi принайми двi позовнi вимоги (предмет спору) - безпо-середньо спростування поширених вiдомостей та вiдшкодування морально! шкоди, завдано! поши-ренням таких вщомостей.
Особливостями предмета позову про захист чесп, гiдностi та дiлово! репутацп можна вважати: 1) право постраждало! сторони на пред'явлення ма-терiально-правових вимог встановлено нормами матерiального права та не потребуе додаткового за-крiплення; 2) наявнiсть дек1лькох способiв захисту на вибiр постраждало! сторони (реалiзацiя права на вiдповiдь, спростування недостовiрних ведомостей у судовому порядку); 3) вимога може бути пред'яв-лена лише до особи, яка розмютила недостовiрнi вь домостi, так i до особи, яка виступила первюним поширювачем iнформацi!; 4) законом передбачено право особи пред'явити вимогу про в1дшкодування завдано! морально! шкоди; 5) на постраждалу особу покладаеться обов'язок доведення лише факту по-ширення недостовiрних вiдомостей особо, до яко! пред'явлено вимогу. В свою чергу обов'язок дока-зування щодо правдивостi поширено! iнформацi! повнiстю лягае на ввдповщача [10, с. 66-67].
Шд час розгляду справ зазначено! категорi! суди повиннi мати на уваз^ що юридичним складом правопорушення, наявнiсть якого може бути тдс-тавою для задоволення позову, е сукупнють таких обставин: а) поширення iнформацi!, тобто доведення и до вiдома хоча б однiй особi у будь-який спосiб; б) поширена iнформацiя стосуеться певно! фiзично! чи юридично! особи, тобто позивача; в) поширення недостовiрно! iнформацi!, тобто тако!, яка не ввдповвдае дшсностц г) поширення шформа-цi!, що порушуе особистi немайновi права, тобто за-вдае шкоди вiдповiдним особистим немайновим благам, або перешкоджае особi повно i своечасно здiйснювати свое особисте немайнове право [1].
Предметом доказування у справах про захист чесп, гiдностi та дiлово! репутацi! е: доведення не-достовiрно! iнформацi! трепм особам у будь-який спосiб; ввдповщач не доклав достатнiх зусиль для забезпечення конфiденцiйностi розповсюджено! ш-формаци щодо позивача; причинно наслвдковий зв'язок.
Сторони повинш оперувати зiбраними на за-конних пiдставах доказами, що у подальшому не повинно породжувати запитань з приводу !хньо! не-достовiрностi. Останнi можуть мiститися в перюди-чних друкованих виданнях, якими е газети, жур-нали, бюлетенi, альманахи тощо, або переданi словесно по радю, телебаченню чи розмiщеннi у мереж! 1нтернет; в характеристиках, заявах, листах, адресованих шшим особам; висловлене усно у бе-сщ, розмов^ спор! тощо хоча б однш особ! Докази мають бути письмовими, наприклад, медичш ви-сновки про спричинену недостов!рною шформа-щею шкоду для здоров'я позивача; психолопчна експертиза по визначенню розм!ру морально!
шкоди; покази свщшв тощо. Не буде зайвим ! на-дання доказ!в про р!вень дшово! репутацп ф!зично! чи юридично! особи.
Видшяють два найпоширешших способи фор-мування доказово! бази. По-перше, витребування шформацп (носив шформацп) чи докуменпв за ад-вокатським запитом. По-друге, витребування необ-хщних доказ!в шляхом подання заяви (клопотання) до суду в порядку ст.ст. 131, 133, 134 ЦПК Укра!ни [11].
Серед найпоширешших проблем, пов'язаних !з доказуванням у справах дано! категорп вид!ля-ються: неправильне визначення вщповвдача та вщ-сутнють ведомостей про нього; помилкове визначення шформацп як тако!, що була поширена; в!д-сутнють недостов!рно! шформацп; захист порушеного права неналежним позивачем; непра-вильне обрання способу захисту порушеного не-майнового права; сприймання позивачами оцшоч-них суджень за факти тощо. Останш загострюються у зв'язку з розвитком шформацшних технологш та розширенням ! безконтрольнютю шформацшного простору, де розмщуеться та поширюеться шфор-мащя, зокрема й пов'язана !з приниженням чесп й пдносл особи.
Недостов!рна шформащя в мереж1 може бути зафжсована шляхом роздрук1вки веб-сторшки, скршшоту або безпосередньо в електроннш коп!!, зав!ренш електронним цифровим тдписом; висно-вком експерта у сфер! телекомушкацшних систем за замовленням учасника справи (найбшьш надш-ний споаб доказування); здшснення перегляду до-каз!в судом за мюцем !х знаходження [12, с. 2].
Перешкодою щодо встановлення особи, до яко! мае бути пред'явлений позов, е те, що бшь-шють ресурав не мютить шформацп про власника або дописувача. I! долають за допомогою вдентифь каци власника сайту через сервю WHOIS шляхом звернення до реестратора доменного !меш з адво-катським запитом. Якщо ж !м'я автора встановити неможливо, то единим вщповщачем стае власник сайту, осшльки, зпдно !з Постановою Верховного Суду в!д 25.03.2020 р. у справ! 3760/19488/19, вш створив технолопчну можливють ! умови для роз-повсюдження шформацп [12, с. 3].
Щодо визначення розм!р!в збитшв - !х тдтве-рдження сл!д робити документально, надаючи фь нансов! звгги, квитанцп й документа щодо витрат на вщновлення стану, висновки експерпв про зби-тки тощо. Слад звернути увагу й на доказування причинно-наслщкового зв'язку м1ж фактом розпов-сюдження шформацп й фактом нанесених збитшв. Кр!м матер!альних збитшв, можна вимагати вщш-кодування морально! шкоди, особливо, якщо ввдпо-ввдач зробив це у грубш, принизливш або непри-стойнш форм!.
У подальшому ввдповвдно до ч. 1 ст. 212 ЦПК Укра!ни суд оцшюе докази за сво!м внутр!шшм пе-реконанням, що грунтуеться на всеб!чному, пов-ному, об'ективному, безпосередньому дослщженш наявних доказ!в, та виносить ввдповщне ршення [5].
Проаналiзувавши вичизняний досв!д правового регулювання захисту чесп, гiдностi та дшово! репутаци, вважаемо за необх!дне охарактеризувати i закордонний досвщ. Варто наголосити, що значения «астини» у виявленнi наклепницьких вислов-лювань варiюеться в залежносп вiд законiв конкретно! кра!ни в певних юрисдикцiях. Так, наприклад, в Швецi! «правда» знаходиться тд абсолютним за-хистом. В Латвп все ж навпаки: остання не знаходиться тд захистом держави зпдно iз законом, але дифамац!я може бути здiйснена лише шляхом роз-повсюдження певних вигадок, так званих «fictions». У Хорвати «правда» не знаходиться шд захистом держави, якщо вiдповiдач д!яв з фактичним намь ром запод!яти шкоду потерпшй сторон!. У Польщ! обвинуваченi повинш довести, кр!м правди, що !х д!! були заради громадського штересу [13].
До 2013 року у Великобритат! тягар доказу-вання правдивосп iнформацi! покладався на в!дпо-вщача. Пiзнiше, в!дпов!дно до Закону про дифама-ц!ю Великобританi!, його було перекладено на по-зивача, а строк позовно! давностi становить один р!к з моменту першо! публ!каци [14; 15]. Загалом, у свил! зростаючо! к!лькост! Iнтернет-користувачiв деяк! положення вказаного Закону стосуються i ди-фамац!! в всесв!тн!й мереж!. Вш передбачае новий захист для оператор!в вебсайт!в: вони не будуть нести вщповвдалътсть за наклепницьк! коментар!, зроблен! на !х веб-сайт!, якщо вони зможуть довести, що ця !нформац!я ними не була опубл!кована, i п!сля отримання пов!домлення про дифамац!ю вони сл!дували визначенш процедур!. Однак адмь н!страц!я веб-сайпв не буде знаходитися п!д охоро-ною ц!е! норми, якщо позивач зможе довести, що йому не вдалося знайти особу, що в!дпов!дальна за видалення дифамац!йних пов!домлень, або вона подала скаргу щодо порушення Г! прав в!дпов!дачем та адмшютращя сайту не д!яли в!дпов!дно до регламенту [15].
У США правда тдлягае абсолютному захисту у юрисдикц!ях окремих штат!в. Власне заява про дифамацш не обов'язково повинна бути буквально в!рною для того, щоб цей захист був ефективним, достатньо лише того щоб ця шформащя була в!р-ною по суп. Це означае, що нав!ть якщо обвинува-чений викладае деяк! факти, як! е помилковими, якщо зм!ст пов!домлення по сут! е в!рним, то в!дпо-в!дач може розраховувати на ршення суду на його користь. 1нтернет надае право на вираження думок i ставлення до особи шшим особам, як!, ймов!рно, н!коли не зустр!чалися один з одним, не говорять на однш мов!, i як! потенц!йно можуть завдати незл!-ченний репутац!йний збиток за допомогою сво!х онлайн-коментар!в [16].
Що стосуеться покарання за наклеп в низщ кра!н, то воно може бути як символ!чним, так i достатньо суворим. Наприклад, у Франц!! до скасу-вання в 2013 рощ Закон про пресу 1881 року перед-бачалося покарання за образу президента, держав-них службовщв i високопоставлених !ноземних посадових ос!б у вигляд! тюремного ув'язнення. На раз! «образа президента Франц!! може призвести до
того, що вам випишуть штраф у po3Mipi 45 000 евро [17; 18].
У зарубiжнiй судовш практицi показовими е справи «Аксель Шпршгер проти Нiмеччини», яка стосувалась iнформацii, поширено! про колиш-нього федерального канцлера Шмеччини Герхарда Шредера та його iмовiрнi зв'язки з Роаею [19], а та-кож справа «Лшгенс проти Австрп», в якш Свро-пейський Суд виправдав полiтичного журналiста Петера Лiнгенса, звинуваченого у наклепi на авст-ршського федерального канцлера Б. Крайського за його ствпрацю з нацистами [20].
Отже, аналiзуючи викладене вище, можна за-значити, що на сьогодтшнш день питания судового захисту чесп, пдносп та дшово! репутаци як фiзичних, так i юридичних осiб у зв'язку поши-рення щодо них недостовiрноi' тформацп в засобах масово! iнформацi!, мереж! 1нтернет, е актуальними i породжують проблеми у сферi доказування, як! потребують нагального вирiшения.
References
1. On judicial practice in cases of protection of dignity and honor of a natural person, as well as business reputation of a natural and legal person: Resolution of the Plenum of the Supreme Court of Ukraine of February 27, 2009 № 1. URL: https://za-kon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text [Published in Ukrainian]
2. Civil Code of Ukraine: Law of Ukraine of January 16, 2003 № 435-IV // Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine. 2003. № № 40-44. St. 356. [Published in Ukrainian]
3. Universal Declaration of Human Rights: adopted and proclaimed Resolution 217 A (III) of the UN General Assembly of December 10, 1948 // Database "Legislation of Ukraine". URL: http://za-kon.rada.gov.ua/laws/show/995_015
4. International Covenant on Civil and Political Rights adopted and proclaimed by the UN General Assembly on December 16, 1966. URL: https://za-kon.rada.gov.ua/laws/show/995_043
5. Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. № 475/97-ВР dated 17.07.97. Database "Legislation of Ukraine". URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004
6. European Social Charter. Strasbourg, 3 May 1996. URL: https://za-kon.rada.gov.ua/laws/show/994_062#Text.
7. Shatiryan Edgar. The Issue of Improvement of Some Structures of Legal Protection of Individual's Honor, Dignity fnd Business Reputation in The Republic of Armenia / Yerevan State University. URL: http://www.ysu.am/files/Edga_%20Shatiryan.pdf
8. Saprykina I. Protection of honor, dignity, business reputation of an individual under the laws of Ukraine: author's ref. dis. ... cand. jurid. Sciences: 12.00.03 / IV Saprykina; ker. works of NS Kuznetsova; Kyiv National University Univ. Taras Shevchenko. Kyiv, 2006. 19 p. [Published in Ukrainian]
9. Review of the case law of the Civil Court of Cassation of the Supreme Court in cases of protection of dignity, honor and business reputation.
https ://ips.ligazakon. net/document/VSS00337 [Published in Ukrainian]
10. Lezhukh T. Features of evidence in cases arising in the defense of honor, dignity and business reputation. Scientific Bulletin of Uzhhorod National University. Ser .: Law. 2014. Vip. 25. p. 65-68. [Published in Ukrainian]
11. Civil Procedure Code of Ukraine Information of the Verkhovna Rada of Ukraine (VVR), 2004, № 4041, 42, p.492: Law of Ukraine of 18.03.2004 № 1618-IV. [Published in Ukrainian]
12. Asadchev Y. Evidence base for the protection of honor, dignity and business reputation. Law and Business. 2016. URL: https://zib.com.ua/ua/123396 dokazova_baza_u_spravah_zahistu_chesti_gid-nosti_ta_dilovoi_r.html [Published in Ukrainian]
13. Scott Griffen, Key Findings. Defences in Defamation Cases, in Barbara Trionfi, et al. eds, Out Of Balance: Defamation Law In The EU, Report For The International Press Institute (10 Mar.2015). URL: http://www.freemedia.at/ecpm/defamation-law-report.html.
14. UK Defamation Act of 2013. URL: http://www.legislation.gov.uk/ukpga/2013/26/enacted
15. Elizabeth Samson. The Burden to Prove Libel: A Comparative Analysis of Traditional English and U.S. Defamation Laws and the Dawn of England's Modern Day, 20 CARDOZO J. INT. & COMP. L. (JICL). 2012. URL: http://ssrn.com/abstract=2170040
16. Rodney W. Ott, Fact and Opinion in Defamation: Recognizing the Formative Power of Context, 58 FORD. L. REV. (1990) 761 URL: https://ir. lawnet.fordham. edu/flr/vol5 8/iss4/8/
17. Nickolaus Bauer, „Insult law", Mail & Guardian. 15 Nov.2012. URL: http://mg.co.za/article/2012-11- 15-insult-law-nothing-to-do-with-free-speech
18. Rassokhina A. Protection of honor, dignity and business reputation of users of social networks. Qualification work for a master's degree in specialty 081 - Law. Sumy state university, Sumy, 2020. 95 p.
19. Case of Axel Springer AG v. Germany. Application no. 39954/08. URL: https://prece-dent.in.ua/2015/12/16/axel-springer-ag-protyv-germa-nyy-reshenye-o-publyka/
20. Lingens v. Austria. 9815/82. Council of Europe: European Court of Human Rights. 8 July 1986 URL: https://hu-doc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001 -57523%22]}
SOME ISSUES OF LEGAL REGULATION OF THE FORMS GOVERNMENT SUPPORT FOR
INNOVATIVE ACTIVITIES
Li Adik
Candidate of Law, Associate Professor, Department of administrative and financial law, Tashkent State University of law, Uzbekistan, Tashkent DOI: 10.24412/2701-8377-2021-4-2-45-49
К ВОПРОСУ О ПРАВОВОМ РЕГУЛИРОВАНИИ ФОРМ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ПОДДЕРЖКИ
ИННОВАЦИОННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
Ли Адик
канд. юрид. наук, доцент, и.о. профессора кафедры «Административное и финансовое право» Ташкентского государственного юридического университета,
Республика Узбекистан, г. Ташкент
Abstract
The article provides a comparative analysis of the legislation of the Republic of Uzbekistan and a number of CIS countries concerning the forms of government support for innovation. The author suggests that there should be a clear distinction between the concepts of "types" and "forms" of government support for innovation. In this article specific forms of government support for innovative activities and methods of their legal support for each type of such support are indicated. The article contains proposals for improving the legal regulation of forms of government support for innovative activities on the basis of making certain amendments to the current legislation of the Republic of Uzbekistan on innovation activities.
Аннотация
В статье приводится сравнительный анализ законодательства Республики Узбекистан и ряда стран СНГ, регулирующего формы государственной поддержки инновационной деятельности. Обосновывается вывод о необходимости четкого разграничения понятий «виды» и «формы» государственной поддержки инновационной деятельности. Обозначены конкретные формы государственной поддержки инновационной деятельности и способы их правового обеспечения по каждому виду такой поддержки. Содержатся предложения по совершенствованию правового регулирования форм государственной поддержки инновационной деятельности на основе внесения отдельных дополнений в действующее законодательство Республики Узбекистан об инновационной деятельности.
