CC BY
16ВИКОРИСТАННЯ МАНIПУЛЯТИВНОÏ СТРАТЕГИ В КОМУН1КАТИВН1Й СИТУАЦП
ОБУРЕННЯ
Мусшчук Т.1.
Нацюнальний унгверситет «Острозька академ1я», викладач
THE USE OF MANIPULATIVE STRATEGY IN THE COMMUNICATIVE SITUATION OF
INDIGNATION
Musiichuk T.
The National University of Ostroh Academy, Lecturer
АНОТАЦ1Я
У статп розглянуто машпулятивну стратегш в комушкативнш ситуацп обурення. Для ре^заци цieï CTpaTeriï використовують тактику вдавання емоцiйного стану обурення. Послуговуючись манiпулятивною стратегieю, мовець виражае обурення нещиро, оскiльки вiн його не переживае насправдi, а лише симулюе.
ABSTRACT
The article deals with a manipulative strategy functioning in a communicative situation of indignation. To implement this strategy, the tactic of pretending to experience the emotional state of indignation is used. Using a manipulative strategy, the speaker expresses indignation insincerely, because he/she does not really experience it, he/she only simulates it.
Ключовi слова: комушкативна ситуащя, обурення, машпулятивна стратегiя, тактика, мовець.
Keywords: communicative situation, indignation, manipulative strategy, tactic, speaker.
Сучасний стан розвитку лiнгвiстики характеризуется значним iнтересом до взаемоди емоци й оцiнки. Вивчення мовного вираження емоцiй та емоцiйних сташв привертае увагу багатьох лшгвю-пв, тому що мова е частиною мовця, це той «свп, який лежить м1ж свiтом зовнiшнiх явищ i внутрш-нiм свiтом людини» [6, с. 304-305]. Дослiджено рь зноманiтнi засоби, за допомогою яких мова репре-зентуе базовi негативш емоцп гнiв, страх, сум, вщ-разу [9], дистрес [4], осуд [16], презирство [2]. Однак дотепер не було здшснено системного опису структурно-семантичних та комушкативно-прагма-тичних характеристик висловлень обурення.
Мета статп - розглянути реалiзацiю машпуля-тивно! стратеги в комушкативнш ситуацп обу-рення.
Обурення притаманне людям iз загостреним почуттям справедливостi. Моральне почуття спра-ведливосп заявляе про себе насамперед як обурення несправедливою. Оцiнка ситуацп як несправедливо! носить вщносний характер i багато в чому залежить як вiд власних оч^вань суб'екта, так i вiд результата порiвняння дотримання або по-рушення тих чи iнших норм вщносно нього самого й iнших людей. Несправедливими подiями е так1, як: приниження когось (порушення угоди, неповага почуттiв, потреб i бажань шших, використання пе-реваг партнера для власного збагачення); неввiчли-вiсть (нещирють, кепкування над людиною, зне-вага); егоютична поведiнка; необгрунтоване засто-сування влади (порушення або обмеження автономп людини i И незалежностi, покарання); крадiжка; недружня або агресивна поведшка; сва-вiлля владних фiгур (невизнання помилок, зани-ження оцiнки чшхось зусиль); неправильний розпо-дiл благ або покарань [17].
Висловлення обурення, як i будь-яке оцiнне су-дження, включае наявнiсть суб'екта оцшки - пе! особи (або сощуму), вiд яко! йде оцiнка, i його об'екта - людини (або групи людей), предмета чи явища, якого стосуеться оцiнка. Суб'ектом оцшки у висловленнях обурення виступае особа, яка негативно ощнюе об'ект оцшки. Автор висловлення обурення вважае себе надшеним морально-осо-бистiсними повноваженнями оцiнювати об'ект обурення i висловлювати свою точку зору. Висловлю-ючи обурення, мовець мае на меп виразити свое негативне, засуджуюче ставлення до дiйсностi в рiзноманiтних 11 проявах (явище, подiя, факт тощо (рiдше - власний вчинок, поведшка)), в яких вш вбачае несправедливють.
Висловлення iснуе i до^джуеться лише у кон-кретнiй комушкативнш ситуацп. Висловлення обурення е семантичним центром комушкативно! си-туаци обурення. Комунiкативну ситуацш розумь емо як онтолопчну форму оргашзацп комушкативного процесу, яка характеризуеться за-мкнешстю, цiлiснiстю, системнiстю, дiяльнiсною динамiчнiстю [13, а 39]. Комунiкaтивнa ситуацiя мае певну структуру. I. О. Голубовська та I. Р. Ко-рольов виокремлюють так1 компоненти комушкативно! ситуаци: 1) комунiкaнти; 2) висловлення (поввдомлення, текст); 3) процеси вербaлiзaцu i ро-зумiння; 4) обставини даного комунiкaтивного акту; 5) комушкативш й прaктичнi цiлi комушкан-пв. 1ншими словами, комунiкaнт (адресант) зi сво!ми комунiкaтивними й практичними щлями вступае в контакт з шшим комунiкaнтом (адресатом), який також мае сво! комунiкaтивнi й прак-тичнi цiлi; за певних обставин реaлiзуеться певний текст через використання певного мовного коду [5, с. 143].
Процес комушкацп може бути ефективним у разi чгткого планування дiяльностi, тобто тiльки за умов адекватного вибору комушкантами стратегiй i тактик спiлкування, тобто тодi, коли вони чггко планують сво! мовленнeвi ди. У нашому досль дженш комунiкативну стратегiю розумieмо як сплановану комунiкативну поведiнку мовця, яка, на його думку, найкраще слугуе досягненню певно! мети. Комунiкативна тактика - споаб реалiзацi! певно! стратеги, структура нижчого рiвня, одна з к> лькох (багатьох), як1 мовець може вибрати в рамках певно!стратеги.
Проведений нами аналiз iлюстративного мате-рiалу виявив, що обурення - це не лише праведний гнiв, воно може мати багато рiзних граней. Зокрема воно може слугувати iнструментом для досягнення его!стичних цiлей мовця. Нiчого шляхетного та шд-несеного в такому обуренш немае, воно грун-туеться не на цшшсних установках, а на прагматич-нiй оцiнцi ситуацi! та намаганш здобути найб№-ший зиск або мiнiмiзувати втрати iмiджевого чи статусного характеру. З щею метою мовець засто-совуе манiпулятивну стратегш.
Термiн «машпулящя» позначае вплив на лю-дину з метою спонукати !! зробити щось, наприклад повщомити iнформацiю, зробити вчинок, змiнити поведшку несввдомо чи всупереч !! власному ба-жанню, думцi, намiру [15, с. 72]. Машпулятор ви-користовуе п тактики й комунiкативнi ходи, яш де-монструють вищiсть його власно! точки зору. Вiн цшком контролюе ситуацш та мае приховану мету, при цьому комунiкативний партнер не здогадуеться про справжню штенцш манiпулятора, оск1льки останнiй «завуальовуе» и iнодi, «шдмшяючи» ш-шою [11, с. 153]. Манiпулятор використовуе «хит-рування-машпулящю», як прийом, за допомогою якого вш хоче полегшити спшкування для себе й утруднити його для комушкативного партнера [12].
Шд час манiпулятивного спiлкування до комушкативного партнера ставляться як до засобу досягнення зовшштх стосовно нього цшей. 1накше ка-жучи, комунiкативний партнер розглядаеться не як цшсна людина, а скорiше як сукупшсть функцюна-льних якостей, що можуть стати при нагодi для досягнення мети машпулятора [3, с. 128-130]. Одним iз прийомiв манiпулятора е вплив на почуття адресата через емоцiйний шантаж. Емоцшний шантажист добре знае, насшльки адресат цiнуе ввдносини з ним i використовуе це для того, щоб домогтися щдпорядкування адресата. Здшснюючи машпуля-тивний вплив, комушкантам доводиться маскувати свiй емоцiйний стан, осшльки зовнiшнiй вияв емо-цш може поставити мовця у невипдне становище [7, с. 66].
Використовуючи машпулятивну стратегiю, мовець виражае обурення нещиро, оск1льки вiн його не переживае насправдi, а лише симулюе. Не-щирiсть мовця може випливати з його небажання з певних причин (школи навiть безкорисливих, наприклад, щоб не обтяжувати шших сво!ми проблемами) виявляти сво! почуття [8, с. 24]. Основа нещиросл криеться найчастше в самих людях, у !х-нiй недовiрi до iнших, якi можуть використовувати
!хню довiру не в !хшх iHTepecax, а iнколи навГть i !м на шкоду. 1ншою причиною нещиросп е завищена сaмооцiнкa, прагнення не видiлятися з-помiж ш-ших, бути незалежним i нiкому не зобов'язаним, що робить таку людину вкрай замкнутою i неохочою до вадкритосл [10, с. 134-135].
Для реaлiзaцii мaнiпулятивно! стрaтегi! вико-ристовують тактику вдавання емоцiйного стану обурення. Мовець використовуе цю тактику в тих ситуащях, коли йому висувають звинувачення, пiдозрюють у вчиненнi правопорушення чи негодно! дii, коли його заскочили зненацька за чи-мось забороненим, непристойним чи неприйнят-ним. Виокремлення мaнiпулятивно! стрaтегi! стало можливим завдяки контексту й авторському нара-тиву, де емоцiйний стан обурення чггко характеризуют як фальшивий за допомогою прикметник1в rational, sheepish, admiring, eloquent [indignation], прислiвникa usefully [indignant], iменникa show [of indignation], дiеслiв try [to sound indignant, to appear indignant], pretend, intend [(to convey]. Наприклад:
Lucy put on a show of indignation. 'This is what I call harassment,' she complained sharply. 'I've no wish to discuss it, so may we change the subject?' 'Not until you've replayed that tape. I want to hear that voice again.' He left the desk and strode to the machine, manipulating it himself, almost as if he suspected she would refuse to do so. Lucy listened to the repeated message with her heart in her mouth, /.../(BNC).
Геро!ня вдае обурення, щоб змшити небез-печну для не! тему розмови, побоюючись викриття сво!х неприглядних вчинив. Негативна семантика лексеми harassment виражае звинувачення, що шдкршлено фонацшною характеристикою sharply. Реакщя стврозмовника сввдчить про комушка-тивну невдачу мовця.
Ми встановили, що машпулятивна стратепя е устшною лише в 32% ситуацш. Як правило, невдачу мовця можна пояснити не спльки його по-ганими артистичними здГбностями та неперекон-ливютю, скшьки знаннями та обiзнaнiстю стврозмовника. Людина, яка знае правду, не шдпадае тд вплив обурення шшого учасника комунiкaцi!. Те, що адресат обурення дае змогу мовцю висловитися, не переривае його та не спростовуе сказане, пояс-нюемо особливостями людсько! психологи. Тaкi моменти дають можливГсть вгдчути певну зверх-шсть, насолоджуватися контролем над ситуaцiею та поспостертати за марними спробами мовця, до якого ввдчуваеш неприязнь.
Устшною вважаемо машпуляцш не лише в тому разГ, коли сшврозмовник цшковито повГрив у «щире» обурення, але й тодГ, коли стврозмовнику доводиться вГдступити вГд початкового плану розмови та пояснювати сво! ди чи навиъ виправдо-вуватися. Таким чином «обурений» мовець виграе час, домагаеться змши теми i певний час контролюе хгд розмови. До прикладу:
He was indignant. 'You are accusing me of selling fakes?' 'Not that. Not exactly. But I think Sabine Jourdain did most of the work on the paintings and I think you knew it.' Maurin made an elaborate gesture,
flinging a hand to his brow. Rain was reminded of amateur opera companies, of Madeleine Corley. She said: 'If there's another explanation I'd love to hear it' (BNC).
Обурення у виглядi запитання, що супровод-жуеться занадто театральним жестом мовця, дося-гае певно! мети - сшврозмовнищ доводиться пояс-нювати, що саме вона мала на увазi. I хоча очевидно, що вона зчитала всю награшсть i театральшсть обурення, !й доводиться надати мовцю комунiкативний простiр для його версп подiй, що може потягнути подальшi машпуляцп.
Вдаваний характер обурення часто виказують невербальш вияви з боку мовця, зокрема п, що сиг-налiзують про нещирiсть та надмiрну схвильо-ванiсть - уникання зорового контакту, тремтшня, шдвищена пiтливiсть, рука б™ рота чи губ, часта змша положення тiла, тощо. Наприклад:
'Listen, Hans,' he said. 'You've not done anything wrong, have you?' 'Wrong? Me?' Herr Nordern's voice quivered with indignation. 'What wrong could I have done?' 'Dunno,' Bodo said. He suddenly stood up. 'Back in a minute' (BNC).
У цьому приклащ обурення виражене питан-нями-перепитами 'Wrong? Me?'. Вербальний компонент тдсилено невербальним, фонацшним -voice quivered with indignation, на що вказують слова автора. За уйма характеристиками - семан-тичними, структурними та невербальними таке обурення не викликае жодних сумнiвiв. Проте по-дальша невербальна поведiнка мовця сввдчить про фальшивiсть обурення. Принапдно зауважимо, що росiйська дослiдниця Р. П. Аведова розглядае маш-пулятивну складову питань-перепитiв як один iз елеменпв засобiв впливу [1]. Вживаючи питання-перепити, мовець не запитуе про нову шформацш, а намагаеться примусити адресата здiйснити певнi до, випдш лише мовцю, або повернути розмову у потрiбне йому русло.
Розглянемо ще один приклад:
/.../Herr Nordern gulped his beer and drummed his fingers on the table. He was sweating, and not just because of the stuffiness of the room. He fished out a cigar and lighted it with fingers which were trembling (BNC).
Так1 фiзiологiчнi вияви, як сштншня та тремтшня пальщв характерш не для обурення, а для зовам шших емоцш, зокрема страху. Саме його ввдчувае Нордерн, побоюючись викриття. Вдавати обурення виявилося надто виснажливо i через короткий промiжок часу вш уже не мiг впоратись iз виявом свого справжнього емоцшного стану.
Як правило, на невдачу маншулятивно! стратеги вказуе однозначна реакщя спiврозмовника -спростування аргуменпв «обуреного» комушка-тивного партнера за допомогою факпв, наведення доказiв, вияв власно! iнформованостi та обiзна-носп. Таким чином, обурення мовця втрачае шдгрунтя, вдаванi емоци поступаються логдо й фактам. Часто тактику вдаваного обурення мовець використовуе як останнш спосiб порятунку, почув-аючи себе загнаним у глухий кут. Навггь у випадку
невдaчi вона допомагае мовцю виграти час, прихо-вати свш подив чи розпач, спланувати подальшу комунiкaтивну поведiнку.
Мaнiпулятивнa стратепя у щоденному сшлку-вaннi вiдрiзняеться вiд аналопчно! стратеги в полггачному дискурсi, де, на думку К. В. Соловйо-во!, !! формуе такий параметр полтгачно! ко-мушкаци, як теaтрaльнiсть. Зввдси й наявш вер-бaльнi маркери теaтрaльностi в мовленневому aктi обурення - лексика зниженого регiстру, лексичнi й синтаксичш повтори, iнтертекстуaльнi вставки, полiтичнi метафори, iронiя та сатира [14]. Натомють, проaнaлiзовaнi нами фрагменти таких мaркерiв не мiстили. Мaнiпуляцiю можна було встановити лише завдяки контексту та вкaзiвкaм на невербaльнi вияви поведшки мовця. Дослiдниця К. В. Соловйова наголошуе на вaжливостi дискур-сивних характеристик, стверджуючи, що план змюту мовленневого акту обурення пiдлягaе мо-дифiкaцil в рiзних типах дискурсу [14].
Таким чином, нaмiр i мета детермiнують стра-тег1ю поведшки мовця i е визначальними щодо ви-бору тих зaсобiв, яш дозволяють йому досягти успiху в спшкуванш. Функцiонaльно-прaгмaтич-ний модус осмислення мовленнево! стрaтегil перед-бачае встановлення певно! схеми дiй у рамках ко-мунiкaтивного процесу, що визначае вибiр мовних зaсобiв вираження змюту, безпосередньо пов'яза-ного з досягненням комунiкaтивно! мети.
Лiтература
1. Аведова Р. П. Вопрос-переспрос как реактивная реплика в англоязычном диалогическом единстве: функционально-семантический и прагматический аспекты). Диссертация на соискание уч. степени канд. филол. наук. Ростов-на-Дону, 2012. 236 с.
2. Ботвшко-Ботюк О. М. Структурно-семан-тичш та комушкативно-прагматичш особливосп висловлень презирства (на мaтерiaлi англомовного художнього дискурсу). Дисертац1я на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук. Чернiвцi, 2014. 200с.
3. Бутенко Н. Ю. Комунiкaтивнi процеси у нaвчaннi: пiдручник. Ки!в: КНЕУ, 2004. 383 с.
4. Вербицька А. Е. Концепт Б18ТКБ88/ДИСТРЕС в англомовному медia-дис-курсi: когнiтивно-комунiкaтивний аспект. Дисерта-цiя на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук. Луцьк, 2018. 277 с.
5. Голубовська I. О., Корольов I. Р. Актуальш проблеми сучасно! лiнгвiстики: курс лекцш. Ки!в: ВПЦ "Ки!вський ушверситет", 2011. 223 с.
6. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию: Пер. с нем.; общ. ред. Г. В. Рамишвили. Москва: ОАО ИГ «Прогресс», 2000. 400 с.
7. Коляда Е. К., Мельник О. М. Маскування емоцш у процеа мiжособистiсно! комушкацп. Актуальш питання шоземно! фiлологi!. Луцьк, 2019. С. 66-71.
8. Кондрук А. Ю. Вербaльнi та невербaльнi засоби aктуaлiзaцi! лицемiрствa в англомовному
художньому дискура. Дисертащя на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук. Луцьк-Запор1жжя, 2021. 229 с.
9. Крисанова Т. А. Aктуалiзацiя негативних емоцш в англомовному шнодискурсг когштивно-комунiкативний i семiотичний аспекти. Дисертащя на здобуття наук. ступеня доктора фшол. наук. Ха-ршв, 2020. 514 с.
10. Кузнецов В. В. Психология взаимопонимания. Неправда, ложь, обман. Москва [и др.]: Питер, 2008. 282 с.
11. Мельник О. М. Вербальш та невербальш засоби експлжаци его!стично! поведшки комушканта (на матерiалi англомовно! художньо! прози ХХ-ХХ1 столиъ). Дисертацiя на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук. Луцьк, 2017. 227 с.
12. Панкратов В. Н. Манипуляции в общении и их нейтрализация: практическое руководство. Москва: Институт психотерапии, 2001. 208 с.
13. Селiванова О. О. Основи теорп мовно! комушкацп: тдручник. Черкаси: Вид-во Чабаненко
Ю. А., 2011. 350 с.
14. Соловьева Е. В. Функционально-прагматический потенциал речевого акта возмущения в современном немецком политическом дискурсе. Диссертация на соискание уч. степени канд. филол. наук. Нижний Новгород, 2013. 199 с.
15. Стернин И. А. Введение в речевое воздействие. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 2001. 252с.
16. Черняк О. П. Структурно-семантичш та комушкативно-прагматичш особливостГ вислов-лень осуду (на матерГалГ англомовного художнього дискурсу). Дисертащя на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук. Чершвщ, 2005. 252 с.
17. Mikula G. On the Experience of Injustice. European Review of Social Psychology; ed. by W. Stroebe & M. Hewstone. Chichester: Wiley, 1993. Vol. 4. P. 223-244.
18. British National Corpus (BNC). URL: https://www.english-corpora.org/bnc/
19. Corpus of Contemporary American English (COCA). URL: https://www.english-corpora.org/coca/
