МАРКЕРИ АКТУАЛІЗАЦІЇ ІНТЕНЦІЙ ЗАПИТУ: УКРАЇНСЬКОМОВНИЙ ПИТАЛЬНИЙ ДИСКУРС Текст научной статьи по специальности «Языкознание и литературоведение»

ОЗНАЧЕННЯ ЗОВН1ШНЬО1 ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛЮДИНИ В СУЧАСН1Й

УКРАШСЬКШ МОВ1

У cmammi проанал1зовано структурно-семантичн та фунщюнально-стшьов1 властивост1 складнонульсуфтсальних ад 'ективних композитiв з матерiально не вираженим суфтсом на означення людини за зовншшми характеристиками, мотивованих атрибутивним словосполученням на базi синтагми «прикметник + iменник». Серед складнонульсуфтсальних ад 'ективних дериватiв i3 першим прикметниковим компонентом неколiрноi семантики на означення зовншньог характеристики людини активно функцюнують групи мотивованих, натвмотивованих i немотивованих дериватiв, що означують форму та параметричш характеристики соматичного поняття у людини; людину за особливостями будови тыа або його частин; недостаттсть/надлишок маси частин тыа порiвняно з прийнятою нормою; вiдсутнiсть одягу чи взуття; людину за зовтштми анормативними анатомiчними показниками; за фiзичними вадами; частини тыа людини за сприйняттям на дотик (тактильш характеристики) та зоровим сприйняттям; людину за вiдсутнiстю волосяного покриву на головi та обличчi (у чоловтв) та т. Нульсуфтсальн ад'ективт композити до^джуваног лексико-словотвiрно'i групи семантично рiзноплановi, мають широку сполучуватсть i однаково активно реалiзують свог прямi та переносн значення. Значна кыьк1сть iндивiдуально-авторських новотворiв, уступаючи в дистрибущю з iменниками-абстрактними назвами, а також такими, що номтують явища природи, транспортн засоби, астрономiчнi об 'екти, територю та елементи ландшафту, рослину та ii плоди, сукуптсть дерев, топотмн назви тощо, реалiзують нове переносне образне значення - «оживлення» неживого, набуваючи в кожному разi рiзних значенневих вiдтiнкiв, поповнюючи тим самим корпус епiтетiв.

Ключовi слова: нульовий суфтс, формант, узуальний дериват, 1АН (iндивiдуально-авторський новотвiр), ад'ективний складнонульсуфтсальний композит, мотивований, натвмотивований, немотивований дериват.

УДК 811.161.2'367

С. Т. Шабат-Савка

МАРКЕРИ АКТУАЛВАЦП 1НТЕНЦ1Й ЗАПИТУ: УКРАШСЬКОМОВНИЙ ПИТАЛЬНИЙ ДИСКУРС

У статтi визначено зм^товий обшир ттенцт запиту, спрямованих на вербалiзацiю намiру мовця з'ясувати чи уточнити тформащю, на репрезентащю багатоаспектного когнтивного процесу-пошуку; схарактеризовано низку питальних компонентiв (займеннишв, при^внишв, часток), що вiдображають яшсну характеристику тформацтног лакуни в знаннях мовця, виражають людськ емоци та волевиявлення, характеризують украгнськомовний питальний дискурс.

Ключовi слова: комунтативна ттенщя, ттенщя запиту, мовець, питальне висловлення, питальн компоненти, дискурс.

Комушкативно-дискурсивний вектор сучасно'1 лшгвютики детермiнуe появу мовознавчих студш, що мають стосунок до особливостей мовно'1 оргашзацп процесу

спшкування в текстовiй комушкаци, в уснорозмовному дискурс^ до лiнгвальних та екстралшгвальних складникiв перебiгу штеракцп загалом. У контекст таких антропозорieнтованих тенденцiй особливох актуальностi набувають питання вербалiзащi психоментального простору мовно'1 особистостi, вибору адекватних мовних засобiв для експлшацп тих чи шших iнтенцiй мовця. Власне, з цих причин постала необхщнють розглянути питальнi висловлення не лише як ч^ко структурованi синтаксичнi конструкцп, окремий модальний клас речень, а передуам iз позицiй 1'хнього функщонування як комунiкативних засобiв, як конструкцш iз розлогим функцiйним потенцiалом, найрелевантшших висловлень, що 1'х мовцi використовують для реалiзацii iнтенцiй запиту.

Питальшсть вивчають здавна й аналiзують п на формально-граматичному, семантичному i комушкативному рiвнях (I. Вихованець, К. Городенська, П. Дудик, А. Загштко, Л. Кадомцева, М. Каранська, О. Мельничук, М. М!рченко, П. Рестан, Л. Пюарек та ш.), однак ще й досi в лiнгвiстицi юнуе чимало проблем, пов'язаних iз з'ясуванням синтаксично'1 природи питальних речень, з 1'хшм комушкативно-iнтенцiйним змiстом та прагматичним спрямуванням.

У мовознавчих дослщженнях питальнiсть розглядають у системi семи модальних значень поряд iз розповщшстю, спонукальнiстю, бажальнiстю, умовнiстю, ймовiрнiстю i переповiднiстю, виокремлюють як одну з комунiкативних настанов речення [3: 6; 7]. На думку О. Мельничука, питальна модальшсть означае долучення до формування речення i до його основного змюту такого вiдтiнку волевиявлення суб'екта мовлення, який вимагае вщ стврозмовника (iнодi й вiд самого мовця) тдтвердження чи заперечення вщповщносп основного змiсту новим необхiдним компонентом [6, с. 49]. Ця категорiя позначена ще й тiею особливютю, що обов'язково передбачае адресата мовлення, на якого спрямовано вольовий iмпульс вщ мовця [3, с. 123]. Про здатшсть питальних речень передавати адресоване волевиявлення веде мову й I. Вихованець: «Питальш речення мютять запитання, що спонукають спiврозмовника до вщповщь 1х комунiкативне завдання полягае не в передаванш шформаци, як у розповщних реченнях, а у спонуканш до отримання потрiбноi шформацп» [1, с. 145].

Внутрiшня структура запитання мютить особливi питальнi елементи, що передають дейктичну неозначену шформащю, що мае бути зреалiзована, розкрита у вщповвд. Такi питальнi комоненти «позначають прохання вказати той чи той елемент» [5, с. 109], а вщтак «питаемо ся так, аби тота особа тзнала, що саме вщ не'1 ми хочемо довщати ся» [11, с. 105]. Однак вщповвд може й не бути (адресат не компетентний у певнш сферi запиту або не мае бажання вщповщати (перепити, зус^чш питання, атолерантна комунiкацiя).

Як вщомо, питальнi конструкцii об'еднують на основi «первинних i вторинних функцiй» [10, с. 394], що представлено в '1'хньому подш на власне-питальнi та невласне-питальнi речення [12, с. 57]. Упм, питальнi речення функщонують насамперед для того, аби заповнити шформацшш лакуни новими знаннями. Питальшсть актуалiзуе багатоаспектний процес-пошук мовно'1 особистосп, вербалiзуе iнтенцiю запиту, суть яко'1 полягае в прагненнi мовця отримати чи уточнити певну шформащю.

Питальне речення здатне вщображати широку гаму об'ективних та суб'ективних значень, пов'язаних iз реалiзацiею iнтенцiй запиту. Це дае змогу розглядати 1'х як адекватш комунiкативно зорiентованi конструкцii, що виражають у дискурсивнш практицi мовленневi намiри. Змiст питальних висловлень вказуе на недостатшсть, неповноту певно! вихщно! iнформацii та гносеологiчну потребу автора запиту в п розширеннi. Маркерами iнформацiйноi неповноти слугують питальнi компоненти, яю

виформовують змютовий центр питальностi й уповш вiдображають iнтенцiйнi горизонти автора запиту в текстовш комушкаци, у дiалогiчному мовленнi.

Мета статт1 - з'ясувати комушкативно-функцшний обшир iнтенцiй запиту, схарактеризувати систему питальних компонент, що маркують шзнавальний процес-пошук й увиразнюють украшськомовний дискурс.

Питальне висловлення як окремий модально-штенцшний клас синтаксичних одиниць мае особливу структурно-семантичну та комушкативну оргашзащю, що виокремлюе його серед розповщних, спонукальних та оптативних конструкцш насамперед: а) юнуванням змiстового центру - запит шформацп; б) наявшстю питальних компонентiв (займенникiв, прислiвникiв, часток); в) особливим штонуванням; г) адресованим волевиявленням. Мовна форма вираження категорп питальносп репрезентуе якiсну характеристику iнформацiйноi лакуни в знаннях суб'екта комушкацп - його прагнення з'ясувати чи уточнити шформащю, пщтвердити чи заперечити якийсь факт дшсносп, що й дае змогу нам визначити два типовi вияви iнтенцiй запиту:

• з'ясувальна штенщя-запит;

• уточнювальна штенщя-запит.

1нтенцп першого типу вiддзеркалюють прагнення мовця отримати новi вiдомостi, з'ясувати часткову шформащю щодо конкретного вияву сутносп предметiв, осiб, 1'хшх ознак, просторовi та часовi межi, мюце дп. Цей змiстовий обшир у висловленш актуалiзують питальнi маркери - займенники та присшвники, що слугують лексико-граматичними показниками власне-питальних речень. За нашими спостереженнями, у конструкщях iз питальними займенниками передано запит про особу, предмет, яюсть предмета, його належшсть; у реченнях iз питальними прислiвниками репрезентовано запит про мюце, час, мету, причину. Зважаючи на роль питальних компонент у формуванш власне-питальнох модальностi i враховуючи при цьому '1хнш комунiкативно-iнтенцiйний змют, виокремлюемо: а) питальнi висловлення з предметним компонентом; б) питальш висловлення з атрибутивним компонентом; в) питальш висловлення з обставинним компонентом.

Питальш речення з предметним компонентом репрезентують двi основш семантичш групи: з питальним компонентом хто (кого, кому, ким) для назв ютот; з питальним компонентом що (чого, чому, чим) для назв неютот. Зокрема, маркер питальносп хто передае запит про особу, напр.: - Хто се стоть он тамечки? (Марко Вовчок); - Хто ж його повгз? (Б. Гршченко). Таю побудови реалiзують запит щодо того, ким здшснюеться та чи та дiя: - Хто там вештаеться? (В. Пщмогильний); кому належить якась ознака, вчинок: - А хто ж винен? Хто, питаю, винен? (Марко Кропивницький); ким е названа особа: - Хто се в вас, Марусе? (Марко Вовчок).

З'ясувальну штенщю запиту вербалiзують конструкцп, у складi яких наявш питальш слова, виражеш непрямими вщмшками займенника хто i яю в реченш виконують переважно функщю об'ектного поширювача (додатка). Наприклад, родовий вщмшок цього питального компонента (кого) репрезентуе запит про об'ект дп: - Кого вона любила ще? (Марко Вовчок); - Кого вам? (В. Пщмогильний); предметний компонент кому виражае запит про адресата дп: - Кому ж се вона таку писанку хорошу та гарну придбала? (Г. Кв^ка-Основ'яненко); компонент ким указуе на щентифшувальш ознаки особи за профеаею, родом дiяльностi: - А ким вгн буде, коли скгнчить школу? (1рина Вшьде).

Маркером актуалiзацii штенцп запиту слугуе компонент що, який передае запит про фiзичний i психiчний стан особи. Пор.: - Подивись, Науме, що зМарусею д1еться? (Г. Кв^ка-Основ'яненко); - Що з тобою, Вадиме? (М. Хвильовий); конкретизуе

загальне значення предметности [Анна:] Що се в тебе тута, в с1м медальйонг? (Леся Украшка); виражае запит про особу: - Що це за дитинка приблукала до нас? (М. 1васюк); - Що се за оден? (С. Ярошинська). Водночас на синтаксичному рiвнi у виборi питальних ошв спостерiгаемо явище синошмп. Так, питальне слово що функцюнуе зi значенням причини: - Що це Андр1я так довго нема? (Марко Кропивницький); - Що ж мовчите? (О. Кониський); для реалiзацii кшькосп: - А що мае коштувати он той зелений капелюшок за вгкном? (Марко Черемшина); - А що треба за се дати? (Марко Вовчок). У поеднанш з рiзними прийменниками (за, про, через, в, по, що) компонент що увиразнюе ту чи ту семантику, напр.: - За що ж ти мене караеш, чим я перед тобою завинила? (С. Гуцало); - Про що ви зараз думаете? (М. Стельмах); - На що вони зважають? (А. Свидницький).

Питальний маркер чого виражае як предметне значення: - Чого ти шукаеш? (Марко Вовчок), так i семантику причини: - Чого ти, дочко, так змарнша? (А. Свидницький). Прийменниковi форми з компонентом чого виявляють у структурi питального речення здатшсть до створення низки стилютичних вщтшюв. Пор.: - А вашг бесаги вiд чого так попухнули? (Марко Черемшина); - До чого ж це гг прив'язати, га? Для чого? (С. Гуцало); [Олеся:] Та й задля чого ви цим турбуете тата та маму? (Марко Кропивницький).

Питальний компонент чому майже не використовують для з'ясування предметности - А в чому ж Тетяна житиме, коли ти твхати повалиш? (С. Гуцало); -На ч1м спите? (Марко Черемшина), здебшьшого вш виражае причину: - Чому не гси, Насте? (Б. Гршченко); - Чому додому не гздиш? (А. Свидницький). Семантику причини посилюють препозитивш частки (та, а, так) i постпозитивна ж. Пор.: - Та чому оце Маруся нам не скаже тчого? (Марко Вовчок); - Чому ж мене до списку не вн1с? (О. Гончар).

Питальний компонент чим виражае запит про той чи той предмет, пор.: [1ван:] Чим би тут закусити? (Марко Кропивницький); - А чим то в1н кинув? (А. Свидницький), передае значення способу дп чи засобу (у значенш «як», «яким способом»), напр.: - Чим же ти одбудеш свадьбу I чим житимеш? (Г. Кв^ка-Основ'яненко); [Юрко:] Чим я вам за вашу ласку в1ддячу? (Марко Кропивницький); мiри та ступеня: - Чим же ж Грицько ггрший вгд мене? (Розм.).

Питальш висловлення з атрибутивним компонентом (який, котрий, чий, скшьки) реалiзують запит про ознаку, яюсть чи властивють предмета. Вони передають рiзноманiтнi означальш властивосп, кшьюсш характеристики, увиразнюють семантику посесивносп. Так, питальний компонент який (яка, яке, ям) актуалiзуе запит, спрямований на з' ясування ознаки предмета. Питальна структура виражае повну необiзнанiсть мовця щодо якихось атрибутивних властивостей предмета. Напр.: - Який фасон хочеш? (С. Гуцало); - А якого б ви соб1 зятя бажали? (Марко Вовчок). Водночас питальний компонент який увиразнюе предметно-особове значення: - А з яких ви будете? (I. Нечуй-Левицький); причину: - Якого це д1дька вони л1зуть тд в1з? (I. Нечуй-Левицький); - Та яког холери ти причепився до мене? (1рина Вшьде); час (- Дарко, з якого часу ти стваеш у хор1? (1рина Вшьде); значення напряму руху (- А з якого ж мет юнця заходити? З чого починати? (О. Кониський).

Питальний компонент чий виражае запит про належшсть кого-, чого-небудь якшсь особi чи груш оаб. Напр.: - Чий се голос? (Марко Вовчок);. — Мамо! Чия то д1вчина приходила до нас вчора позичати вогню? (I. Нечуй-Левицький).

Запит про квантитативш ознаки позначають у питальних висловленнях компоненти котрий, скшьки. Маркер котрий актуалiзуе запит мовця про впорядковашсть часу. Напр.: - Котра зараз година? (В. Пщмогильний); [Волосний

писар:] А котрий вже м1сяць у вас пашпорт прострочений? (Марко Кропивницький). Змют штенцш запиту з компонентом скшьки зумовлений значенням iменника, поеднаного з питальним займенником. Проте, звичайно ж, для уах цих питальних структур характерне вираження кшькосп. Це може бути запит: 1) про кшьюсть оаб (назви ютот), напр.: - Кглько дтей у тебе? (Марко Черемшина); 2) про кшькють предметв: - Скшьки-то т1ег землг йому дають? (О. Кониський); 3) про вш особи: - Та скгльки ж тобг рокгв? (В. Пщмогильний); 4) про кшьюсть часу: — Сктьки роюв ти вчивсь, Колосовський? (О. Гончар); 5) про вщстань: [Юрко:] А скшько буде зв1дси до Павлиша?... (Марко Кропивницький); 6) про розмiр заробггку, щну: - Скгльки ж ти жаловання получаеш тепер? (Г. Кв^ка-Основ'яненко). Кшьюсне значення передають й iншi питальш компоненти, напр.: - Це ж почому тепер воли на ярмарку, дядьку Софроне? (В. Козаченко); - А по чому хочеш в1д копи? (Д. Макогон); - Пат дохтор, що то може коштувати, як когось малим бучком по голов1 вдариться? (Марко Черемшина).

Питальш висловлення з обставинним компонентом виражають рiзноманiтнi обставинш значення, що 1'х реалiзують питальш слова де, куди, звщки, коли, доки, навщо, як та ш. У таких висловленнях репрезентовано запит про мету, причину, час, мюце дп. Обставинш компоненти присшвникового типу, як i питальш займенники, спонукають сшврозмовника до вщповщь Наприклад, питальний компонент де актуалiзуе штенщю-запит про мюце: - Де це ти скалгчився? (В. Пщмогильний); - А де ваш чоловт? (Марко Вовчок); про напрямок руху (- Де ж вона тшла? Де ж вона подшася? (Марко Вовчок).

Питальш висловлення з компонентом куди репрезентують просторову семантику i передають запит про напрям руху, напр.: - Куди се вона тшла? (Марко Вовчок); -Куди ти так задивилась, мое серденько, що-сь не чула, як я надтшов? (С. Ярошинська), а висловлення з компонентом звщки становлять декшька семантичних груп: 1) запит про джерело руху: - Звгдки вас господь несе? (Марко Вовчок); 2) джерело знань: - Йзв1дки ви знаете? (С. Гуцало); 3) вказiвку на мюцевють: - А зв1дки ви? З яког м1сцевост1? (I. Багряний); - А в1дк1ля ви, панове, з яког земл1? (Г. Кв^ка-Основ'яненко); 4) узагальнену вказiвку на походження: - Звгдки таю прогнози? (О. Гончар).

В украшськомовному дискурс для вербалiзацii запиту про час мовщ використовують питальний компонент коли, напр.: - Коли се вгн занедужав? (Марко Вовчок); - А коли вгн прибуде? (О. Кониський). Темпоральнють зi значенням меж1 можуть виражати обставинш компоненти вщколи i доки. Пор.: - В1дколи це у вас заведено, щоб служба втручалася у розмови? (1рина Вшьде); - Доки ти, д1вко, будеш витанцьовувати перед дзеркалом? (1рина Вшьде). Питальш конструкцп з обставинним компонентом доки увиразнюють спонукальш значення, яю полягають у вiдмовi щось робити, у припиненш та завершенш якоюь дп, пор.: [Лицар:] Та доки вже ховатись по кутках? I доки ти мене гнтити будеш? (Леся Украшка); - Горпино! Доки ми будемо так мучитися? (Б. Гршченко).

Запит про мету дн актуалiзують маркери навщо / нащо, пор.: - Навщо тобг цг лекцИ? (В. Пщмогильний); - Нащо це, Андргю, малому голову туманити? (М. Стельмах). Питальш речення з цими компонентами можуть ускладнюватися семантикою докору: - Навщо ви це говорите, Нелюсько? Навщо говорите меш те, що я напам'ять знаю, як оц псалми ДавидовI? (1рина Вшьде); авторизованою оцшкою: [Лукерiя Степашвна:] Навщо ще й тебе в горниц взяли, мало й так дармогд1в? (Марко Кропивницький); причини: [Полшсена:] А нащо ж ти приймала подарунки? (Леся

Украшка). Обставинне значення мети виражае i питальний компонент пощо. Пор.: -Пощо ви прийшли до мене, коли не вгрите могм словам? (О. Кобилянська).

Речення з питальним компонентом як мютять запит, що вимагае пояснення способу реалiзацii якоюь дп, напр.: - А як же ми возитимемо снопи? (I. Нечуй-Левицький); - Як же вас тут у громадг ус1х меш подшити? (Г. Квггка-Основ'яненко); з'ясування причини: [Горнов:] I як ви не встерегли гг тод1, як увели з подв1р'я в хату? (Марко Кропивницький); умови: - Ото горда! А як куплю хустку, ще й стдницю справлю? (I. Нечуй-Левицький).

Уточнювальна штенщя-запит спрямована на те, аби перевiрити чи пщтвердити вiрогiднiсть того, що вже певною мiрою вщомо мовцев^ а тому автор запиту очшуе на ствердну / заперечну вщповщь. Якщо з'ясувальну штенщю-запит реалiзують питальнi компоненти (займенники та присшвники), то уточнювальну - питальш частки i специфiчна штонащя. Зокрема, питальнi частки (чи, хiба, невже, що, як, га, ну та ш.) вербалiзують свiт людських емоцш та оцiнок (здивування, захоплення, докiр, обурення, нерозумiння), передають спонукально-волюнтативну модальшсть. Так, частка чи посилюе питальний характер висловлення. Вона функцюнуе в реченнях, що вимагають ствердно'1' / заперечно'1' вiдповiдi або слугують засобом риторичностi. Напр.: - Чи ти вже мене не любиш, Прокопе? (Марко Вовчок); - Чи ж мен1 в1к коровам хвости крутити? (В. Пщмогильний). Сполучення часток чи й, чи то, чи не увиразнюе питальне речення у плаш реалiзацii значень сумшву, припущення, здогаду. Пор.: - Чи й цей тп заправить за похрестини по стшьки карбованщв, скшьки узяв той? (I. Нечуй-Левицький); - Чи то ти, Мироне? (Т. Бордуляк); - Чи не пора пироги виймати з печг? (О. Кониський).

Частка хiба - маркер гшотетичносп та емоцшносп. Е використовують у тому раз^ коли позитивна вщповщь мовця видаеться малоймовiрною. Загалом питальне висловлення передае почуття здивування, припущення, обурення. Напр.: - Хгба тобг не все одно з ким? Х1ба тоб1 важко? (В. Пщмогильний); - А х1ба ж я один возитиму тудою снопи? (I. Нечуй-Левицький).

Питальш речення з часткою невже завжди емоцшно забарвлеш, передуам вщтшками здивування, сумшву: - Невже оце моя жгнка вже встала й пораеться в пекарт? (I. Нечуй-Левицький); - Невже в1н втече з могх рук? (О. Кониський), а подекуди i недовiрою: [Руфш:] Ох, Пргсцглло, невже в громадг вашт вс1 свят1? (Леся Украшка).

Маркерами актуалiзацii штенцш запиту слугують частки займенникового походження що i як, експшковаш переважно в уснорозмовному дискурса Частка що в реченш пщсилюе значення питальносп й актуалiзуе увагу сшврозмовника: - Що, братику, чи ти здоров? (Г. Кв^ка-Основ'яненко); - Що, Василино, маеш гарну одежу? (I. Нечуй-Левицький), репрезентуе емоцшно-оцшну семантику здивування, напр.: -Вона що - посмгла втекти? (С. Гуцало); припущення: [Кассандра:] А що, коли Кассандра переможе? (Леся Украшка); спонукання: - Що ж, панове товариство, пора нам спочити? (Б. Лепкий). Частка як виражае запит iз семантикою здивування та обурення, пор.: - Як, не вийде до мене? (!рина Вшьде). [Писар:] Як? В1д мене чарки горшки не вип 'еш? (Марко Кропивницький).

Структура питального речення яскраво демонструе взаемоперетин рiзних штенцш, 1'хню взаемозалежшсть i дифузний характер. Наприклад, маркери-частки (га, ге, еге, ну, ану) експлшуються в питальному висловленш, проте, незважаючи на знак питання, передають спонукальну семантику. Напр.: - Може, тобг в грудях болить, га? (С. Гуцало); - Чого, панна, так стидаеться мене, ге? (!рина Вшьде); - Замерзаете, еге? (С. Гуцало); - Ну, що ж ви не се скажете, панг? (С. Ярошинська). Ну може

ускладнювати питальне висловлення вiдтiнками здивування: - Ну, чому воно так? (О. Кониський); вагання: - Ну, що нам з тобою робить? (О. Кониський), слугувати реошкою-стимулом для продовження комушкацп: - Вже незабаром сьома... - Ну? (В. Пщмогильний).

У текстовш комушкацп, в уснорозмовному дискурс питальне висловлення здатне вщображати широку гаму об'ективних та суб'ективних значень, пов'язаних Ï3 реалiзащею iнтенцiй запиту - iз прагненням мовця повщомити про iнформацiйнi прогалини у сво'1'х знаннях, iз намiром з'ясувати чи уточнити ту чи ту шформащю. Питальний дискурс увиразнюють два типи штенцш (з'ясувальна штенщя-запит та уточнювальна штенщя-запит), експлщитними маркерами актуалiзацп яких в украшськомовному дискурсi слугують питальш компоненти: займенники, присшвники i частки. У висловленнях iз питальними займенниками передано запит про особу, предмет, яюсть предмета, його належшсть; у висловленнях iз питальними прислiвниками - запит про мюце, час, мету, причину; у питальних конструкщях iз частками - запит iз виразними емоцшно-ощнними конотацiями та спонукальною модальшстю.

Питальне висловлення - це найрелевантшший мовний знак для репрезентаций з одного боку, мотивацiйно-потребовоï сфери мовця, його психоментального простору, а з шшого - яскравий приклад реалiзацiï комушкативно-прагматичних функцiй (спонукання, емоцiйностi, ощнки), актуалiзованих у мовленнi залежно вщ конкретних iнтенцiй автора запиту. А отже, у межах категорп питальносп спостерiгаeмо взаeмодiю розповщно'].', спонукальноï та оптативноï модальностей, експлiкуeмо взаемоперетин i синкретичний, дифузний характер рiзних типолопчних виявiв iнтенцiй, систематизацiя й iнтент-аналiз яких слугуватиме предметом наших наступних наукових студiй.

Список використаноУ лггератури

1. Вихованець I. Р. Граматика украшсь^' мови : Синтаксис / I. Р. Вихованець. -Кшв : Либщь, 1993. - 368 с. ; Vykhovanets I. R. Hramatyka ukrainskoi movy : Syntaksys / I. R. Vykhovanets. - Kyiv : Lybid, 1993. - 368 s.

2. Городенська К. Г. Дериващя синтаксичних одиниць / К. Г. Городенська. - Кшв : Наукова думка, 1991. - 192 с. ; Horodenska K. H. Deryvatsiia syntaksychnykh odynyts / K. H. Horodenska. - Kyiv : Naukova dumka, 1991. - 192 s. ;

3. Кадомцева Л. О. Синтаксична модальшсть речення / Л. О. Кадомцева // Сучасна украшська л^ературна мова : Синтаксис / за заг. ред. I. К. Бшодща. - Кшв : Наукова думка, 1972. - С. 119- 137 ; Kadomtseva L. O. Syntaksychna modalnist rechennia / L. O. Kadomtseva // Suchasna ukrainska literaturna mova : Syntaksys / za zah. red. I. K. Bilodida. - Kyiv : Naukova dumka, 1972. - S. 119 - 137

4. Каранська М. У. Синтаксис сучасноï украшсь^' лiтературноï мови : навч. поаб. / М. У. Каранська. - Кшв : НМК ВО, 1992. - 400 с. ; Karanska M. U. Syntaksys suchasnoi ukrainskoi literaturnoi movy : navch. posib. / M. U. Karanska. - Kyiv : NMK VO, 1992. - 400 s.

5. Левин Ю. И. О семантике местоимений / Ю. И. Левин // Проблемы грамматического моделирования. - Москва : Наука, 1973. - С. 108-121 ; Levin Yu. I. O semantike mestoimeniy / Yu. I. Levin // Problemy grammaticheskogo modelirovaniya. -Moskva : Nauka, 1973. - S. 108-121

6. Мельничук О. С. Розвиток структури слов'янського речення / О. С. Мельничук.

- Кшв : Наукова думка, 1966. - 324 с. ; Melnychuk O. S. Rozvytok struktury slovianskoho rechennia / O. S. Melnychuk. - Kyiv : Naukova dumka, 1966. - 324 s.

7. Мiрченко М. В. Структура синтаксичних категорш : моногр. / М. В. Мiрченко.

- Луцьк : Вежа, 2001. - 340 с. ; Mirchenko M. V. Struktura syntaksychnykh katehorii :

monohr. / M. V. Mirchenko. - Lutsk : Vezha, 2001. - 340 s.

8. Писарек Л. Местоименные вопросительные предложения в русском и польском языках / Л. Писарек. - Wroclaw : Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego, 1981. -200 с. ; Pisarek L. Mestoimennye voprositelnye predlozheniya v russkom i polskom yazykakh / L. Pisarek. - Wroclaw : Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego, 1981. - 200 s.

9. Рестан П. Синтаксис вопросительного предложения. Общий вопрос. (Главным образом на материале современного русского языка) / П. Рестан. - Oslo-Bergen-Tromso, Universitetsforlaget, 1969. - 880 с. ; Restan P. Sintaksis voprositelnogo predlozheniya. Obshchiy vopros. (Glavnym obrazom na materiale sovremennogo russkogo yazyka) / P. Restan. - Oslo-Bergen-Tromso, Universitetsforlaget, 1969. - 880 s.

10. Русская грамматика : в 2-х т. / редкол. : Н. Ю. Шведова (гл. ред.) и др. -Москва : Наука, 1980. - Т. II : Синтаксис. - 710 с. ; Russkaya grammatika : v 2-kh t. / redkol. : N. Yu. Shvedova (gl. red.) i dr. - Moskva : Nauka, 1980. - T. II : Sintaksis. - 710 s.

11. Смаль-Стоцький С. Граматика русько'1 мови / С. Смаль-Стоцький, Ф Гартнер. -Вщень, 1914. - 202 с. ; Smal-Stotskyi S. Hramatyka ruskoi movy / S. Smal-Stotskyi, F. Gartner. - Viden, 1914. - 202 s.

12. Шабат С. Т. Речення питально'1 модальносп в сучаснш украшськш мовi / С. Т. Шабат // Мовознавство. - 2001. - № 1. - С. 53-58 ; Shabat S. T. Rechennia pytalnoi modalnosti v suchasnii ukrainskii movi / S. T. Shabat // Movoznavstvo. - 2001. - № 1. -S. 53-58

Стаття надшшла до редакцп 1.04.2016

S. T. Shabat-Savka

INTENTION OF ASKING ACTUALIZATION MARKERS: THE UKRAINIAN ASKING DISCOURSE

Interrogative utterance as a separate modal-intentional class of syntactic units has a special structural-semantic and communicative organization that distinguishes it from the narrative, incentive and optative structures primarily by a) the semantic center containing a request for information - the speaker's cognitive process-search; b) the interrogative components (pronouns, adverbs, particles); c) a peculiar intonement; d) an addressed volition.

In text communication and in everyday conversational discourse an interrogative utterance is able to display a wide range of objective and subjective meanings associated with the realization of intentions of request. The language form of expression of intention of asking explicates qualitative characteristics of the information gaps in the speaker's knowledge - his / her determination to clarify or specify information, to confirm or deny a fact of reality, that allows us to identify two typical expressions of intention of asking: elucidative and specifying. The first type reflects the speaker's intention to get new information, find out partial information about specific expressions of the essence of objects, persons, their attributes, spatial and temporal limits and place of action. The makers of actualization of this intention include interrogative components (pronouns and adverbs) that can denote objects, features or circumstances for which the speaker formulates the intention-request.

The Ukrainian asking discourse is represented by the utterances with 1) a substantive component for accentuating the names of animate objects / inanimate objects (хто, кого, кому, ким, що, чим); 2) an attributive component (який, котрий, чий, скшьки) that conveys identification properties possessiveness, quality and quantity; 3) a circumstantial component (де, куди, 3eidrn, коли, доки, навщо, як) expressing adverbial meanings of purpose, cause, time, place of action. The specifying intention of the request is verbalized, besides intonement, by interrogative particle (чи, xi6a, невже, що, як, га, ну), which bring modal-expressive, emotional-evaluative and volyuntative semantics into the interrogative structures.

The interrogative components serve as explicit markers of intentions of asking verbalization in the Ukrainian discourse. They actualize a diverse cognitive process-search of a linguistic personality, his/her desire to clarify or specify certain information. An interrogative utterance is the most relevant language sign for depicting the speaker's motivation and need sphere, his/her psychomental space, on the one hand, and on the other hand - a graphic example of how the communicative- pragmatic functions (motivation, optativity, emotional, expressiveness), are actualized in the speech depending on the speaker's specific intentions of the speaker.

Key words: communicative intention, intention of asking, speaker, interrogative utterance, interrogative components discourse.