CC BY
10
В. В. Чернышук
ФОРМАНТНТАЯ СТРУКТУРА ГЛАСНЫХ В УКРАИНСКОЙ ...
По-друге, в спектральних кривих професшних сшвочих голосiв спостерiгаeться висока ствоча форманта (група пiдсилених обертонiв на частот 2000 - 3500 Гц залежно ввд типу голосу), яка зумовлюе такi необхiднi властивостi сшвочого голосу як лункiсть та потужнють. Висока спiвоча форманта частiше спостерпалась у спектрах академiчних голосiв, менше - в естрадних. Особливiстю високо! ствочо! форманти е И стабшьне положения у спектрi спiвацького голосу незалежно ввд артикульо-ваного звука та висоти ноти. Значення середньо! ча-стоти високо! сшвочо! форманти зумовлюеться насам-перед тембральними особливостями голосу спiвака. У перспективi плануеться розширення експериментально! бази дослвдження та поглиблення вивчення феномену високо! сшвочо! форманти на матерiалi записiв сшву рiзних стил1в iз застосуванням експериментально-фоне-тичного методу.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Морозов В. П. Тайны вокальной речи. Ленинград: Наука, 1967. 203 с.
2. Дмитриев Л. Б. Основы вокальной методики. М.: Музыка, 2000. 368 с.
3. Алдошина И. Основы психоакустики. Часть 17. Слух и речь; Часть 5. Акустические характеристики вокальной речи. // Звукорежиссер, 2002. № 9. Режим доступу : http://www.625-net.ru/arch.htm .
4. Ржевкин С., Казанский В Исследования тембра звука голоса и смычковых музыкальных инструментов. // Журнал прикладной физики. 1928. Т. V. Вып. 7. С. 113-135.
5. Юссон Р. Певческий голос. Исследование основных физиологических и акустических явлений певческого голоса. М.: Музыка, 1974. 262 с.
6. Bradley E. Crosslonguistic perception of pitch in language and music. Delaware: University of Delaware, 2012. 141 p.
7. Sundberg J. The science of the singing voice. Northern Illinois University Press, 1987. 228 p.
8. Ильинов Ю М. Фонетические характеристики вокальной речи: дис. ... канд. филол. наук : 10.02.01. Волгоград, 2007. 211 с.
FORMANT STRUCTURE OF VOWELS IN UKRAINIAN SINGING SPEECH
© 2015
V. V. Chernyshuk, postgraduate student of the department of «Ukrainian modern language»
Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv (Ukraine)
Abstract. The article is devoted to the detection of vowels acoustic features in Ukrainian singing speech, particularly special features of their formant structure. The author also describes the high song formant as the singularity of song vowels spectrum.
Keywords: singing speech, acoustic features, intensity, formants, formant structure, high song formant.
УДК 811.161.2'367.332'367
ОСОБЕННОСТИ РЕАЛИЗАЦИИ МОДАЛЬНО-ВРЕМЕННЫХ ПРИЗНАКОВ В НЕЧЛЕНИМЫХ ПРЕДЛОЖЕНИЯХ СОВРЕМЕННОГО УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА
© 2015
А. А. Шиц, соискатель кафедры «Украинский язык» Восточноевропейский национальный университет имени Леси Украинки, Луцк (Украина)
Аннотация: В нечленимых предложениях современного украинского языка темпоральные признаки выражаются опосредованно и коррелируют с деривационно связанными расчлененными конструкциями, предикату которых присущ четкий формальный показатель конкретного времени. По принципу коммуникативно-прагматического назначения и модальной семантики нечленимые высказывания разделяются на следующие группы: с повествовательной, вопросительной, повелительно-побудительной модальностью, с модальным значением вероятности, с эмоционально-оценочным и апеллятивным модальными значениями.
Ключевые слова: нечленимые предложения, категория времени, темпоральность, категория модальности, повествовательная, вопросительная, повелительно-побудительная модальность, модальные значения вероятности, эмоциональной оценки и апеллятивности.
Постановка науковоХ проблеми та и значення. До проблемних i дискусшних питань сучасно! лшгвютич-но! науки належить дослвдження категоршно! спеща-лiзацi! реченневих побудов сучасно! укра!нсько! мови. Незаперечний той факт, що будь-яка синтаксична оди-ниця з'являеться в мовленш не випадково, а передовом iз метою позначення вщповщно! комушкативно! ситуацп. У такому разi доречно розглядати реченневi структури в контекст розмовного дискурсу. Особливо важливе застосування вказаних параметрiв за умови до-слщження категоршно! специфiки конструкцш нечлено-ваного рiзновиду, оскшьки сфера !хнього вияву - живе спонтанне дiалогiчне спшкування, де вони виступають як лакошчш, семантично пов'язаш з попередньою ре-плшою реплiки-вiдповiдi, що реалiзують штенщю мов-ця та характеризуются наявшстю специфiчного кому-нiкативно-прагматичного потенцiалу. Крiм особливих правил функцiонування, побудови нечленованого зразка вирiзняються з-помiж iнших речень особливютю вира-ження !хнiх синтаксичних категорш, зокрема часу й модальности
Анализ остантх досл1джень з ц1ег проблеми. У сучас-нш лiнгвiстицi категорi! темпоральностi та модальносп неодноразово були предметом наукового студшвання.
Послуговуючись термiнами морфологiчний i синтак-сичний час, темпоральтсть, аспектуальтсть, таксис, формальш та функцшно-семантичш параметри часу як визначально! категорiйноï одиницi, що стосуеться рiзних мовних рiвнiв, докладно описали О. Бондарко [1; 2], Г. Золотова [3], С. Полянський [4], Н. Семенова [5], К. Городенська [6], О. Бондар [7], В. Барчук [8], Т. Слободинська [9] та ш. До не менш дослщжуваних питань належить вивчення категорп модальносп, якш присвятили пращ В. Панфшов [10], В. Бондаренко [11], В. Гак [12, с. 113-119], Г. Немець [13], Н. Гуйванюк [14] Н. Костусяк [15, с. 291-356] та in У вказаних та низщ iнших лшгвютичних студiй темпоральнiсть i модаль-шсть розглянуто у зв'язку з членованими реченнями, натомють нечленованi побудови перебувають поза ува-гою вчених. Порушена проблема ускладнена й тим, що розгляданi структури позбавлеш чiтких формальних по-казнишв, яш беруть участь у маркуваннi зазначених ка-тегорiйних одиниць.
Формулювання мети та завдань статтi. Мета стат-т полягае у визначеннi особливостей репрезентацiï ча-сових i модальних значень у нечленованих речениях су-часноï украïнськоï мови. Вiдповiдно до задекларованоï мети визначено так! завдання: 1) з'ясувати специфiку
А. А. Шиц филологические
ОСОБЕННОСТИ РЕАЛИЗАЦИИ МОДАЛЬНО-ВРЕМЕННЫХ ... науки
вияву часових ознак у конструкщях нечленованого рiз-новиду, розглянувши 1х на тлi препозитивних членова-них побудов; 2) вирiзнити структури, у яких порушена корелящя темпорального зв'язку м1ж нечленованим речениям та попередньою реплжою; 3) вiдповiдно до ко-мушкативно-прагматично1 мети нечленованого вислов-лення вирiзнити типи модальних граматичних значень.
Виклад основного матергалу й обтрунтування отри-маних результат1в дослгдження. Зорieнтованiсть сучас-но! лiнгвiстики на комунiкативну компетенщю та праг-матичнi параметри мовних одиниць дала змогу глибше й докладшше дослвдити функцiйнi можливостi нечлено-ваних реченневих побудов. Важливим аспектом 1хнього опису виступае чiткий акцент на штенци адресанта як творця мовленневого акту. Саме комунiкативнi нашри мовця та засоби 1хньо1 вербалiзацil вiдiграють першо-рядну роль у конструюванш синтаксичних одиниць, спецiалiзацiя яких безпосередньо пов'язана з модаль-но-часовими характеристиками. Попри те що зазначеш параметри притаманнi рiзним за ступенем членування конструкцiям, за своерiднiстю вияву модально-тем-поральних ознак вирiзияються побудови, позбавлеш внутрiшнього формально-синтаксичного та семанти-ко-синтаксичного подiлу. Виконуючи «комушкативну функщю в нерозчленованiй формЬ> [16, с. 374], речення зазначеного зразка ввдбивають стосунок сказаного до дiйсностi, проте не безпосередньо, а опосередковано, осшльки на вiдмiну ввд конструкцiй членованого рiз-новиду позбавленi категорп предикативносл в 11 тра-дицiйному витлумаченш Хоч зазвичай вказану катего-ршну величину витлумачують як комплексну одиницю, структуровану категорiями часу й модальносп, проте водночас зауважують, що з формально-синтаксичного боку вона «вказуе на взаемозв'язок (взаемозалежшсть) пвдмета i присудка у двоскладному простому реченш» [17, с. 61]. За щею ознакою нечленоваш конструкци ввд-рiзняються ввд членованих насамперед абсолютною не-розкладшстю на члени речення.
Як ввдомо, формальний вияв категори часу пов'язують iз предикатом двоскладного чи односклад-ного речення. Оск1льки в нечленованих структурах цей компонент вщсутнш, то часовi значення в них виявлеш iншим способом. За нашими спостереженнями, темпо-ральнi ознаки в нечленованих конструкщях зазвичай корелюють iз часовими параметрами сшввщносних iз ними членованих побудов, у яких наявний чггкий формальний показник конкретного часу. Наприклад, зна-чення теперiшнього часу нечленованих речень Мабуть; Отож можна визначити, розглядаючи 1х у зв'язку з по-переднiми реченнями, структурованими предикатами у формi тепершнього часу: - Мало ж ти мене знаеш.
- Мабуть (О. Гончар); - Та ще й зараз палить, як на екватор1. - Отож (О. Гончар). Вщповвдш кореляци виявлеш за умови функцюнування шших часових форм:
- Ц1е1 ноч1 Кигв бомбили... - Невже? (Г. Тютюнник);
- Займалися спортом? - запитала вона, усм1хнувшись замилувано оглядаючи м'язисте, з широкими плечима I тоненькою тал1ею, смугле, як дуб, т1ло Тимка. - Ш... (Г. Тютюнник) (значення минулого часу); - Втомився, Мок1ю? - запитав тихо. - Лишимо тоб1 замту. Погдеш з нами. Од1спишся в споког. Поп'еш з братчиками ва-ренухи. <•••> - Ш, отамане (Ю. Мушкетик); - То ти й об1дати не прийдеш? - Ш, - якось сердито в1дпов1в Оксен... (Г. Тютюнник) (значення майбутнього часу). Доказом висловленого теоретичного положення вар-то вважати наявшсть поряд iз нечленованим реченням семантично сшвв1дносно1 з ним членовано1 структури, що мютить предикат iз чгтко вираженою часовою ознакою: - Кудись збираешся? <•••> - Ш, - вгдповша вона.
- Шкуди не збираюся, - вгдповша вона (В. Шевчук); - А будеш мене обзивати? - Ш1, не буду (Г. Тютюнник); -Гм, сам Бог посилае гх нам в руки, - тихо, сам до себе, промовив 1гор, а пот1м запитав: - Вони вас помтили?
- Ш1, не помтили (В. Малик)._
Певна нiвеляцiя темпорального зв'язку мiж нечленованим реченням та попередньою реплжою наявна тод^ коли до 11 складу входить позбавлений часових ознак предикат у формi спонукального чи наказового спосо-бiв. За тако1 умови нечленована побудова зазвичай опосередковано пов'язана з майбутшм часом, що часто уви-разнюють предикати, засввдчеш в наступних реплшах:
- Як бачимо, ти маеш досв1д писати в1рш1 про цар1в,
- помовчавши, лукаво мовив ректор. - Отож с1дай за оду. - Ш1, - кинув зло Григорш I повернувся, аби пти (В. Шевчук); - Але ж я не сказав про пох1д СвятославовI!
- Тод1 не йди! - Ш1, н1, я цього не зроблю! - вигукнув 1гор (В. Малик).
Спрямовашстю до граматичного значення теперш-нього часу позначеш нечленоваш речення, що експль кують миттеву реакщю мовця на певну позамовну си-туащю. Так структури позначенш яскраво вираженим емоцшно-експресивним забарвленням: - У морех1дц1, зв1сно, не мед, - стримано сказав Ягнич. - Бачити мо-рехгдку на парадI в безкозирках, у стр1чках - то одне... А коли воно, хлопченя, в бурю сидить ото на палуб1 та, ще не вмгючи, руками школярськими зачищае сталевий юнець - то морехгдка 1нша... Там у нього вс1 руки в кро-в1... - Ой лишечко! (О. Гончар); - Як1 ми люди, ми кр1па-ки... - Тьху! -роз1зливсяуже Тарас (В. Шевчук).
Крiм опосередковано виражено1 категорп часу, нечленоваш речення безпосередньо пов'язаш iз категорь ею синтаксично1 модальности Т. М. Колокольцева з цього приводу слушно наголошуе: «Перебуваючи в позицп реплж-реакцш, вони [комушкативи. - А. Ш. (за нашою термшолопею, нечленоваш речення)] здатш вмiщувати в собi пропозицшний змют репл1ки-стимулу, усклад-нюючи його модусними значеннями. Вщзначимо, що в бшьшосп випадшв семантизащя комунiкативiв ввдбува-еться внаслщок впливу близького препозитивного контексту» [18, с. 67]. Аналiзуючи синтаксичну модальшсть як складник надкатегори модальносп, Н. М. Костусяк вважае и складною суб'ективно спрямованою та ко-мунiкативно-прагматичною одиницею синтаксису, що актуалiзуе ситуацiю мовлення [15, с. 298]. На переко-нання дослiдницi, «комунiкативний акцент передбачае потрактування 11 як категорil, яку не можна розглядати поза межами комушкативного акту, оск1льки саме в без-посередньому стосунку i ситуацiею мовлення, у проце-сi мовленнево1 взаемодп вона реалiзуе свое значення. Прагматичш особливостi синтаксично1 модальностi зна-ходять вияв насамперед у конкретнiй мовленневш ситу-ад!1, на основi грунтовного аналiзу яко1 можна визначити семантику повщомлювано1 мовцем iнформацil й ввд-повiдно з'ясувати питання про роль указано1 категорil в певному мовленневому контекстi» [15, с. 298].
Зважаючи на вказаний спектр диференцшних ознак синтаксично1 модальностi, комунiкативно-прагматичне призначення та модальну семантику, нечленованi кон-струкцil об'еднуемо в такi групи:
1) iз розповiдною модальнiстю. Розглянуп вислов-лення вiдповiдно до 1хнього конкретного комунiкатив-ного спрямування, сукупносп прагматичних завдань i результатiв структурують двi дiаметрально протилежиi групи - iз модальними значеннями ствердження i запе-речення, яким притаманна низка семантичних рiзнови-дiв. З огляду на зазначенi параметри сл1д розмежовувати синтаксичш одиницi зi: а) стверджувально-розповвд-ною модальнiстю, яку, крiм конструкцш на зразок Так; Звичайно, експлшують побудови, що репрезентують звукове рiзноманiтнiсть навколишнього свiту, наприклад: - Шаш1 дти доглянуть нашу стар1сть. - Так... (С. Процюк); - Тод1 на добратч, - Тая посм1хнулася.
- Угу. - На нього наплинула одвгчна його похмур1сть (П. Загребельний); - А-а-а! - десь крикнув сич, й одразу стало тихо (В. А. Шевчук). До сфери цих синтаксичних одиниць варто зарахувати також нечленоваш побудови з додатковим модальним значенням впевненосп, до-стовiрностi: - От коли виросту, помагатиму всгм... а
А. А. Шиц
ОСОБЕННОСТИ РЕАЛИЗАЦИИ МОДАЛЬНО-ВРЕМЕННЫХ ...
найперше б1дним. Вони ж не винт, що бгднг. - Звичайно (М. Олшник); б) заперечно-розповвдною модальшстю, що репрезентують заперечення того, чим щкавиться сшврозмовник, категоричну незгоду мовця iз мiркуван-ням, висловленням iншо! особи, заперечення певних дш, вчинк1в, обставин, заборону, спротив дiям чи намiрам адресата: - Сьогодш у Влас1вц1 випав дощ... Вт зараз же йшов на заперечення: - Е, т, т, у Влас1вц1 дощу не було! Це ти брешеш (Г. Тютюнник); - Ви вже помирилися?
- НИ (В. Слапчук); - Ти вм1еш читати? - Ш, - мусив я з1знатися (В. Слапчук);
2) iз питальною модальшстю, яш моделюють запит про щось або кого-небудь iз метою розширення шфор-мацп адресанта. Апелюючи до адресата, мовець вико-ристовуе питальш конструкцп для реал1зацп низки праг-матичних завдань, що слугуе базою розмежування !хшх конкретних модальних значень: а) власне-питального, зокрема й iз додатковими чiтко вираженими вщпнка-ми ствердження та заперечення: - У ц1й к1мнат11накше пахне. - Невже? (В. Слапчук); - А я вас, колего, давно виглядаю, - Анатолт подав чи то мокру, чи то стттлу долоню. - Навть трохи змерз. - Справд1? (В. Слапчук);
- Гадаете, багата? - А то т? Не табунщицю ж бере Заверган - ханову доньку (Д. Мщенко); б) питально-спонукального: - Кралику! Ти добрий! Ти хороший! - Ну I?.. (С. Процюк);
3) iз наказово-спонукальною модальшстю, як мар-кують категоричне спонукання до ди, розпорядження, вимогу, бажання мовця привернути увагу осiб, що за-звичай перебувають недалеко, чи експл^ють рiзнi за-вдання мовця щодо руху людей, домашнiх тварин, пта-хiв: - Ану брись! - здалеку крикнула жтка (В. Слапчук);
- Тс-с-с! - Наф1са затулилаХюсамов1 рот (Р. 1ваничук);
- Хочеш, я зараз доведу тоб1 протилежне?! - Ану ж! (С. Процюк); - Т1льки ж в1д грязюки свое'1, злодюги, I в вант не в1дмиетесь, - казав дал1 Ягнич, даремно шука-ючи в темрявI переходу мгж купами глеюватого, розгас-лого Грунту. - Ану як ви там е?.. - Чш!.. - знов пошеп-ки застер1г Оксен. - Не встрявайте, ну Их!.. (О. Гончар);
- Гись! Гись! - кричить Тарас, помтивши у панськш гречц1 двох баратв (В. Шевчук); - Цабе! Цабе! - звер-нув з дороги. - ... Тпр-ру, сив1. Приехали! (В. Шевчук);
4) iз модальним значенням вiрогiдностi, яш виража-ють припущення, можливють iз погляду мовця, напри-клад: Чого вони ждали? На що спод1валися? Золота й шовтв, захоплених в КозловI та Бахчисарт? Можливо. <•••> Молитви в церквI за боже во'тство, що заступило р1дний край в1д супостата? Мабуть (Ю. Мушкетик);
5) з емоцшно-оцшним модальним значенням: А ще релШйний спос1б мислення, т1льки зам1сть 1суса Христа - Карл Маркс. Бр-бр! (С. Процюк); 1й см1шно! Й, виявляеться, наша розмова настрш покращила. Це ж тдяким кутом зору потргбнорозглядати проблему?! Жах! Жах! (В. Слапчук); - Клас! - вона заходиться реготом (В. Слапчук). Модальна модифшац1я нечле-нованих структур такого зразка найбшьш розгалужена, осшльки пов'язана з ввдображенням найрiзноманiтнi-ших позитивних чи негативних емоцш. Перебуваючи в конкретних текстових умовах, таш висловлення набу-вають чггко! модальносп, зокрема експл^ють задово-лення, здивування, ращсть, уболiвання, ствчуття, жаль, сумшв, обурення, рiшучiсть, байдужють, глузування тощо, наприклад: - Та оце хочу запитати - чи ус1 тут злодп? - Ти ба! - здивувався отаман. - Гострий маеш язик (Ю. Мушкетик); - Ох, ох, - простогнав Балабан.
- 3 чим ви проти них 1дете? З Свангел1ем? Католики теж його мають... (Р. 1ваничук); На смерть загнав коня, а козака врятував. Тьху! Врятував отаке ледащо! (Ю. Мушкетик);
6) з апелятивним модальним значенням, до складу яких входять формули мовного етикету, зокрема вгган-ня, прощання, подяка: - Доброго ранку! - привтались обидва (М. Олшник); - Слава Богу, - привтався тихо отець Григорш (В. Шевчук); - Тарасе, здрастуй! - за-
говорила Оксана першою (В. Шевчук).
Висновки I перспективи подальших дослгджень. Отже, у сучаснш украшськш мовi нечленоваш побудови позбавлеш низки ознак, притаманних конструкщям чле-нованого рiзновиду. Попри це вони мають стосунок до визначальних категоршних параметрiв речення як центрально! синтаксично! одинищ, зокрема в певних кон-текстуальних умовах виступають, хоч i опосередковано, нос1ями часових та модальних значень. Класифшацшну стку модальностi висловлень нечленованого рiзновиду формують розпов1дна, питальна, наказово-спонукальна модальнiсть, модальне значенням вiрогiдностi, емоцiй-но-оцiнне й апелятивне модальне значення. На перспективу вбачаемо докладний опис нечленованих побудов кожно! з указаних груп.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Бондарко А. В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. М.: Изд-во ЛКИ, 2007. 208 с.
2. Бондарко А. В. Общая характеристика семантики и структура поля таксиса // Теория функциональной грамматики: Введение, аспектуальность, временная локали-зованность, таксис / отв. ред. Бондарко А. В. М.: Книж. дом «Либроком», 2011. С. 234-242.
3. Золотова Г. А. Категория времени и вида с точки зрения текста // Вопросы языкознания. 2002. № 3. С. 8-29.
4. Полянский С. М. Одновременность / разновременность и другие типы таксисных отношений // Теория функциональной грамматики: Введение, аспектуальность, временная локализованность, таксис / отв. ред. Бондарко А. В. М.: Книж. дом «Либроком», 2011. С. 243-253.
5. Семенова Н. В. Семантика таксиса: концептуализация и категоризация. Великий Новгород: НовГУ, 2002. 265 с.
6. Городенська К. Г. Онтолопчш параметри грама-тичних категорш способу та часу // Мовознавство. 1997. № 1. С. 39-43.
7. Бондар О. I. Темпоральш ввдношення в сучаснш украшськш лггературнш мовг система засобiв виражен-ня. Одеса: Астропринт, 1996. 192 с.
8. Барчук В. М. Граматична темпоральшсть: 1нтервал. Час. Таксис: монографiя. 1вано-Франк1вськ: Сiмик, 2011. 416 с.
9. Слободинська Т. С. Таксис в украшськш мовг уш-версальш характеристики та специфiчнi риси. Вшниця: ПП Балюк I. Б., 2011. 404 с.
10. Панфилов В. З. Категория модальности и её роль в конструировании структуры предложения // Вопросы языкознания. 1977. № 4. С. 37-48.
11. Бондаренко В. Н. Виды модальных значений и их выражение в языке // Филологические науки. 1979. № 2. С. 54-61.
12. Гак В. Г. Теоретическая грамматика французского языка: синтаксис М.: Высшая школа, 1986. 221 с.
13. Немец Г. П. Актуальные проблемы модальности в современном русском языке. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1991. 187 с.
14. Гуйванюк Н. В. Комушкативна модальшсть в усно-розмовному дискура // Лшгвютика: зб. наук. праць. - Луганськ: Вид-во ЛНУ iм. Тараса Шевченка. 2010. № 3 (21). Ч. II. С. 86-94.
15. Костусяк Н. М. Структура мiжрiвневих категорш сучасно! укра!нсько! мови: монографiя. Луцьк: Волин. нац. ун-т iм. Леи Укра!нки, 2012. 452 с.
16. Вихованець I. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфолопя укра!нсько! мови: Академ. граматика укра!н-сько! мови / за ред. чл.-кор. НАН Укра!ни I. Р. Вихованця. К.: Ушв. вид-во «Пульсари», 2004. 400 с.
17. Вихованець I. Р. Граматика укра!нсько! мови. Синтаксис. К.: Либщь, 1993. 368 с.
18. Колокольцева Т. Н. Специфические коммуникативные единицы диалогической речи. Волгоград: Изд-во Волгоград. гос. ун-та, 2001. 260 с._
А. А. Шиц
ОСОБЕННОСТИ РЕАЛИЗАЦИИ МОДАЛЬНО-ВРЕМЕННЫХ ..
ОСОБЛИВОСТ1 РЕАЛ1ЗАЦП МОДАЛЬНО-ЧАСОВИХ ОЗНАК У НЕЧЛЕНОВАНИХ РЕЧЕННЯХ СУЧАСНОÏ УКРАÏНСЬКОÏ МОВИ
© 2015
А. А. Шиць, здобувач кафедри «Украшська мова» Сх1дноевропейський нацюнальний утверситет 1мен1 Лес Украгнки, Луцьк (Украгна)
Анотащя. У нечленованих реченнях сучасно1 украшсько1 мови темпоральнi ознаки виражеш опосередковано й корелюють i3 деривацшно пов'язаними членованими побудовами, предикатовi яких притаманний чiткий формаль-ний показник конкретного часу. З огляду на комушкативно-прагматичне призначення та модальну семантику нечленоваш висловлення структурують так групи: iз розповвдною, питальною, наказово-спонукальною модальнiстю, iз модальним значенням вiрогiдностi, з емоцiйно-оцiнним й апелятивним модальними значеннями.
Ключовi слова: нечленоваш речення, категорiя часу, темпоральнiсть, категорiя модальностi, розповвдна, питаль-на, наказово-спонукальна модальнiсть, модальнi значення вiрогiдностi, емоцшно1 оцiнки й апелятивностi.
PECULIARITIES OF MODAL-TIME TREATS REALIZATION IN NON SEGMENTED SENTENCES OF MODERN UKRAINIAN LANGUAGE
© 2015
А. А. Shyts, researcher at the chair of «Ukrainian philology»
Lesya Ukrainka Eastern European National University, Lutsk (Ukraine)
Abstract. Non-segmented sentences of modern Ukrainian language have temporality treats that are reflected indirectly and that correlate with derivation connected segmented structures. Its predicate is characterized by a clear formal parameter of a particular time. Taking into account communicative pragmatic purpose and modal semantics, non-segmented expressions structure the following groups: with a narrative, interrogative, imperative modality, with modal value of probability of emotional evaluation of appeal and modality values.
Keywords: non segmented sentences, time category, temporality, modality category, narrative, interrogative, imperative modality, modal value probability of emotional evaluation and appeality.
УДК 81'371
СЕМАНТИЧЕСКИЙ КОМПОНЕНТ «СТЕПЬ» КАК ОДИН ИЗ КЛЮЧЕВЫХ КОНЦЕПТА «ОРЕНБУРГ» (НА МАТЕРИАЛЕ ХУДОЖЕСТВЕННЫХ ПРОИЗВЕДЕНИЙ XIX-XX ВВ.)
© 2015
Т.А. Юдина, кандидат филологических наук, старший преподаватель кафедры русского языка
Оренбургская государственная медицинская академия, Оренбург (Россия)
Аннотация. В статье рассматривает понятие «концепт» как единица мыслительной деятельности и определяется через языковые значения единиц. Приводится описание одного из ключевых семантических компонентов концепта «Оренбург» - «степь». Концепт - термин, служащий объяснению единиц мыслительных или психических ресурсов нашего сознания и той информационной структуры, которая отражает знание и опыт человека. Концепт как единица мыслительной деятельности определяется через языковые значения единиц, составляющих концепт. Он может быть вербализован различными способами, целым комплексом языковых средств, систематизация и семантическое описание которых позволяют выделить когнитивные признаки и когнитивные классификаторы, которые могут быть использованы для моделирования концепта. Любой художественный текст представляет собой некое семантическое пространство, понимаемое как ментальное образование, в формировании которого участвует литературное произведение с определенным набором языковых единиц и читатель, интерпретирующий текст. Семантическое пространство художественного текста включает в себя эксплицитные и имплицитные смыслы. Определение всего объема семантических признаков, связываемых со словом в сознании носителя языка, позволяет представить «психологически реальное» значение. Исследование семантики языковых единиц позволяет репрезентировать в языке концепт и получить доступ к содержанию концепта. В современной науке концепт рассматривается как совокупность семантических компонентов и когнитивных характеристик. Концепт «Оренбург» представлен несколькими семантическими компонентами, одним из которых является семантический компонент «степь». Целью данной статьи является описание семантического компонента «степь» концепта «Оренбург» в художественных произведениях русских писателей Х1Х-ХХ вв.
Ключевые слова: когнитивная лингвистика; концепт; семантический компонент; языковая картина мира; художественный текст.
В последние годы в современной филологии достаточно интенсивно развивается когнитивная лингвистика, направленная на моделирование картины мира и устройство языкового сознания. Картина мира представляет собой целостный образ мира, который считается результатом всей духовной активности человека. Разновидностью картины мира является языковая картина мира, поскольку все, что происходит в жизни людей, в окружающем их материальном мире, закрепляется в языке и прежде всего в семантике и грамматических формах. Весь накопленный опыт человек трансформирует в концепты.
Концепт - термин, служащий объяснению единиц мыслительных или психических ресурсов нашего сознания и той информационной структуры, которая отражает знание и опыт человека [1, с. 106]. Концепт отвечает представлению о тех смыслах, которыми опери-
рует человек в процессах мышления и которые отражают содержание опыта и знания, содержание результатов всей человеческой деятельности и процессов познания в виде «квантов» знания [2, с. 55].
Концепт как единица мыслительной деятельности определяется через языковые значения единиц, составляющих концепт. Он может быть вербализован различными способами, целым комплексом языковых средств, систематизация и семантическое описание которых позволяют выделить когнитивные признаки и когнитивные классификаторы, которые могут быть использованы для моделирования концепта [3, с. 20]. Концепт - своего рода посредник между словами и экстралингвистической действительностью [4, с. 102]. Один концепт может быть представлен целым спектром слов и выражений, пословиц, поговорок, текстами, ассоциациями, вызываемыми этими словами.
