CC BY
28
6. Макаренко А.Н. Нейроактивирующий механизм действия тро- предшественника р-амилоида при лечении геморрагического финотропинацеребрала / А.Н. Макаренко, И.Г. Васильева // Эк- инсульта в остром и отдаленном периодах / А.Н. Макаренко, спериментальная и клиническая фармакология. - 2004. - Т. 67, И.Г. Васильева, Н.Г. Чопик [ и др.] // БЭБиМ. - 2005. - Т. 139, № № 4. - С. 12-15. 2. - С. 175-177.
7. Макаренко А.Н. Влияние активной фракции препарата "Цереб- 8. Ronsohoff R.M. Cytokines and the CNS / R. M. Ransohoff, E. N. рал" на уровень экспрессии каспазы-3 и белка- Benveniste. - CRS Press, Boca Raton, 1996. - 339 p.
Реферат
ОСОБЕННОСТИ МОРФОЛОГИЧЕСКОГО ДИФФЕРЕНЦИРОВАНИЯ КЛЕТОК ФЕОХРОМОЦИТОМЫ КРЫСЫ PC-12 ПРИ КОМБИНИРОВАННОМ ИСПОЛЬЗОВАНИИ ЦЕРЕБРАЛА И ВЕРАПАМИЛА Погорелая Н.Х., Макаренко О.М., Савосько С.И., Васильева И.Г.
Ключевые слова: феохромоцитома РС-12, дифференцировка, церебрал, фактор роста нервов (NGF), верапамил.
Исследовали влияние антиинсультных средств на морфологическую дифференциацию клеток фе-охромоцитомы крысы РС-12. Церебрал и верапамил способствовали частичной дифференциации клеток, а действие NGF сопровождалось выраженной дифференциацией клеток на протяжении всего периода исследования. Комбинация верапамила с церебралом обеспечивала более интенсивное дифференцирование клеток, чем изолированное действие лекарственных средств.
Summary
CHARACTERISTICS OF MORPHOLOGICAL DIFFERENTIATION OF PHEOCHROMOCYTOMA CELLS IN RATS PC12 UNDER COMBINED ADMINISTRATION OF CEREBRAL AND VERAPAMIL Pogorelaya N.H., Makarenko O.M., Savosko S.I., Vasilieva I.G.
Keywords: pheochromocytoma PC-12, differentiation, cerebral, nerve groves factor (NGF), verapamil.
We have studied the influence of the anti-stroke drugs on morphological differentiation of rats' PC12 pheochromocytoma cells. Cerebral and verapamil promoted partial cell differentiation, and the action of NGF was accompanied with the marked cell differentiation during all the period of research. Combination of verapamil with cerebral provided more intensive differentiation of cells compared with the isolated action of separate medications.
УДК 579.61; 616.71; 616-001.17; 577.11
Погорелое М.В., Калткевич О.В., 1вахнюк Т.В., Бончев С.Д., Москаленко Р.А., Данильченко С.М., Калткевич О. М., Дейнека В.М., Бумейстер В.1., Ткач Г.Ф., СЫора В.З., Суходуб Л.Ф. ВИКОРИСТАННЯ ГЕЛЮ НА ОСНОВ1 АЦЕТАТУ Х1ТОЗАНУ ДЛЯ Л1КУВАННЯ 0П1К1В ШК1РИ
1нститут прикладноТ фiзики НАН УкраТни
Медичний шститут Сумського державного ушверситету
В po6omi проведет in-vivo тести гелю на ocHoei хтозану i з додаванням MipaMicmuHy, метшу-рацилу та аскорбтовог кислоти при лтуванн глибоких oniKie штри. Гель виготовляли шляхом розчинення 2% хгтозану в 0,5% оцтовш киcлoтi протягом 24 год з наступним фшьтруванням через скляний фшьтр з середтм рoзмiрoм пор. Для отримання модифтованих гелiв в розчин додавали вищезазначен речовини у вiдnoвiдних концентращях. Дocлiдження in-vivo проведен на лабораторних щурах-самцях з модельованими отками IIB ступеню, що були рандoмiзoванi у контрольну та експериментальну групи, у якт з 3 доби тсля нанесення опту двiчi на добу проводили обробку раньовог поверхн разними модифжащями гелiв на ocнoвi хгтозану. Пстологi-чне дocлiдження показало зменшення запальног реакцп та набряку в бюптатах, прискорення еniтелiзацiг поверхш травми та скорочення стротв загоення дефекту на 2-3 доби. Мтробюло-гiчнi дocлiдження виявили високу бактерюстатичну дт гелю у вiднoшеннi бiльшocтi представ-нитв мтрофлори отковог поверхш, що дозволило уникнути тфекцшних ускладнень.
Ключов1 слова: оглки шфи, х1тозан, м1рамютин, метилурацил.
Науково-дослщна тема «Морфофункцюналын1 особливост1 геребудови скелета та внутр1шн1х органлв в умовах порушення го-меостазу» номер держреестрацп 010U001287
Вступ за умов вщсутносп ефективного захисту говер-
Основною метою при лкуванш опшв е мак- хн рани вона стае в*дними воротами для
симально швидке вщновлення цтостност шкн кування, через 11 говерхню втрачаеться вода,
ряного гокриву. При поверхневиХ ошках вщнов- лки' електрол'ти та 'нш важлив &олопчн реч°-
...........„7, вини. При зростанш площi опшв вищезазначеш
лення шмри проводиться за допомогою мюцево- е е-
■ - проблеми все бтьше впливають на переб^ ош-
го консервативного л^ування, в той час як при н z. Uljmmc Dim"Da,UID па
глибоких пошкодженнях виникае необхщысть ково1 хвороби, призводячи до виснаження, .сеп-
проведення шюрноТ пластики [9]. Однак при ^ а в .деяких випадках i до ^ гацiента
ц^омувиникае пробл^а деф щ^у донорсьшх [11> За вiдсутн0стi необ*дного обему донорсь-
ресурав шкiри, що суттево j^Kie можливють кот шкiри сучасна медицина мае матерiали, що
одномоментЕоТ Тластики вйхопкових ран. Але використовуються для тимчасового покриття
ошковоТ рани [1]. Препарати для мюцевого лку-вання ран можуть мати однонаправлену дш чи мати комплексний i рiзнобiчний вплив на раньо-вий процес. Ляпунов та сшвавт. [3] сформулю-вали основы завдання мюцевого лкування гнш-них ран, яю, в основному, сшвпадають з такими при лiкуваннi опшв. В 1-й фазi раньового проце-су цi задачi наступнi: пригшчення iнфекцiТ в ранi, нормалiзацiя мюцевого гомеостазу, актива^я вiдторгнення некротичних тканин, адсорб^я продуктiв мiкробного та тканинного розпаду. В 2-й та 3-й фазах раньового процесу препарати по-винн перешкоджати вториннiй контамiнацiТ рани з одночасним пригыченням росту мiкрофлори, мати протекторну дш у вiдношеннi регенерую-чих тканин вщ механiчних пошкоджень, висушу-вання, забезпечити активацiю обмiнних процеав в тканинах, стимулювати репаративнi процеси.
Останшм часом з'явилася велика ктькють раньових покриттiв, що вiдрiзняються за хiмiч-ним складом основи й складом лкарських речо-вин [4, 6, 8]. При вивченн л^ературних джерел, патентiв i даних, отриманих з мережi 1нтернет, були виявлен вiдомостi бiльш нiж про 300 раньових покриттiв, що перебувають на рiзних стадiях розробки. Деяк з них призначенi для тимчасового, iншi - для постiйного закриття дефекту. Частина з них е синтетичними, iншi - по-хiдними бiологiчних джерел, в той час як е i змн шаний тип синтетичних i бюлопчних матерiалiв. Разом з тим, дотепер не юнуе унiверсального препарату, що пщходить для використання у вах фазах раньового процесу при ошках рiзноТ глибини та задовольняе за фармако-економiчними характеристиками лiкаря i па^ен-та. Тому розробка та впровадження в кл^чну практику нових видiв та лiкарських форм матерн алiв для закриття опiкових ран е актуальною ме-дичною проблемою сьогодення.
Серед матерiалiв, що використовуються для створення раньових покриттiв зус^чаються ко-лаген, натрiева соль карбоксиметилцелюлози (КМЦ), оксiалкiлцелюлоза, амiлоза, декстран, альпнати, хiтин, хiтозан, гiалуронова кислота, декстран, акриламщ, агар-агар, полiвiнiлхлорид, полiетилен, полтрошлен, полiетилентерефта-лат, полiепсiлонкапролактон та ш [6, 7, 8, 13]. Кожен матерiал мае своТ унiкальнi властивосп, що дозволяе використовувати його в тих чи ш-ших кшычних випадках. В нашiй роботi проведе-не вивчення покриття, яке використовуеться при ошкових ранах на основi хтозану.
Використання хiтозану - природного полiме-ру - обумовлено наявнiстю у нього низки ушка-льних властивостей, таких як бюсумюнють, зда-тнють до бiодеградацiТ з утворенням нешкщли-вих мономерiв, нетоксичнiсть та ш [2, 5]. Хiтозан не викликае iмунноТ реакцiТ органiзму; джерела хтозану вiдновлюванi, оскiльки його одержують шляхом лужноТ обробки хiтину - одного з най-бiльш поширених у природi полiсахаридiв, що входить до складу панцирiв ракоподiбних, по-
кривiв комах, клiтинноТ стiнки грибiв тощо. На вщмшу вiд iнших полiсахаридiв, хiтозан мае у своему складi первинну амiногрупу, що дае мо-жливiсть створення на його основi широкого спектру похiдних при прийнятних умовах синтезу. Переваги таких полiмерних плiвок суттевi, наприклад, бтьш висока ступiнь захисту у порн вняннi з тканинними матерiалами, а також Тх по-вна атравматичнють [7, 10, 11]. Саме використання хтозану може сприяти створенню бюсумн сних матерiалiв з оптимальним сшввщношенням цiни та якостi.
Мета роботи
Проведення комплексу дослщжень з отри-мання матерiалiв на основi хiтозану, визначення Тх фiзико-хiмiчних властивостей, а також доклшн чне випробування нових синтетичних матерiалiв для лкування термiчних ушкоджень шкiри.
Матерiали i методи
Для одержання гелю хтозану використовува-ли низькомолекулярний хiтозан з панцирiв кам-чатських крабiв без будь-яких домшок (за результатами рентгешвськоТ дифракцiТ та мiкро-скошчних дослiджень). Готували 2% розчин хто-зану в 0,5% оцтовiй кислой протягом 24 год. Фь льтрували через скляний фтьтр з середшм розмiром пор. рН гелю витримували не нижче 7,0. Гель формуе тонку помiрно розчинну в водi плiвку на шкiрi або полiмернiй пiдкладцi протягом 10 хвилин. Осктьки важливе значення для синтезу колагену, що входить до складу сполуч-ноТ тканини, мае аскорбшова кислота, доцiльно у лiкуваннi ошкових ран використовувати гель на основi аскорбiновоТ кислоти. Для приготування такого гелю використовували 1% розчин аскор-бшовоТ кислоти в дистильованiй водк До розчи-ну додавали хтозан (концентрацiя хiтозану не перевищувала 2%) i розчиняли протягом 24 год. Одержаний гель також формуе тонку плiвку за 10-15 хв.
До складу останшх гелiв включали 0,5% мь рамiстину (бензилдиметил [3-(мiристоТламiно) прошл]амошю хлоридмоногiдрат) та 0,9% ме-тилурацилу (2,4-дюксо-6-метил-1,2,3,4-
тетрагiдропиримiдин). В робот для порiвняння використовували розчини мiрамiстину та метил-урацилу на гшцерин-желатиновш основi.
Для вивчення особливостей загоення ошковоТ рани при застосуванн хтозанового гелю був проведений експеримент на 72 безпорщних бь лих щурах самцях 4-х мюячного вiку. Вам екс-периментальним тваринам наносилась ошкова рана 11В ступеню на ш^ мiжлопатковоТ дiлянки з попередым видалення волосяного покриву. Пщ наркозом на оголену дiлянку шюри прикла-дали скляну пробюку з водою, яка нагрiвалась до температури 95 С. Час експозицп складав 2025 секунд.
Вщповщно до мети та задач роботи тварини були роздтеш на 4 серп.
I серiя (18 тварин) - пiсля нанесення ошку щурiв помiщали в стерильн бокси та виконували стандартний туалет ошковоТ' рани з використан-ням стерильних марлевих пов'язок.
II серiя (18 тварин) - з 3 доби для мюцевого лкування ошковоТ' рани використовували гель ацетат хтозану.
III серiя (18 тварин) - з 3 доби для лкування ошковоТ' рани використовували гель хтозану з 0,5% вмiстом метилурацилу та мiрамiстину.
IV серiя (18 щурiв) - з 3 доби для лкування ошковоТ' рани використовували мазь з 0,5% вмю-том мiрамiстину та метилурацилу на глщерин-желатиновш основi.
Тварин виводили з експерименту через 6, 9, 12 та 21 дiб пюля нанесення ошковоТ' травми.
Для встановлення особливостей регенерацп шкiри ми застосовували наступнi методики:
а. МЫробюлог'чне досл'1дження поверхн дефекту ш^ри. Виходячи з того, що для ошко-вих ран характерне зараження не монокультурою, а в основному, асо^а^ями мiкроорганiзмiв, для мiкробiологiчного дослщження мiкрофлори ошковоТ' рани використовували змиви, як заава-ли на рiзнi спецiальнi живильнi середовища з метою видтення й щентифкацп видiлених мк-роорганiзмiв. Мiкробiологiчне дослщження здш-снювали до початку нанесення хтозанового гелю та пюля його нанесення з 3-'Т доби, для цього використовували бактерюскошчний (фарбуван-ня за методом Грама з наступною iмерсiйною мiкроскопieю) i бактерюлопчний методи. При ви-конаннi дано'Т роботи дослiджувалась чутливiсть видiлених бактерiальних культур до 10 антибю-тиш: бензилпенiцилiну, ампiцилiну, оксацилiну, карбенiцилiну, канамщину, еритромiцину, олеа-ндомiцину, тетрациклiну, гентамщину, лшкомн
1з даних, наведених в таблиц 1, видно, що у мiкрофлорi ошковоТ рани щурiв 1 серп домшува-ли стафiлококи, як проявляли вираженi пато-геннi властивостк Крiм того, у щурiв I сери вщмн чена змiна ктькюного та якiсного характеру мк-рофлори ошковоТ рани у початковi дослщш строки. Первинно (1 - 3 доба дослщження) у поавах з ошкових ран виявляються значно менша кть-кiсть коагулазопозитивних стафтокош у порiв-няннi з 5 - 7 днями експерименту. Пщвищення питомоТ ваги стафiлококiв, а паралельно з цим i стрептококiв, може призвести до розвитку одного з ускладнень - до сепсису. ^м того, ктькють коагулазопозитивних стафтокош зменшуеться на 12 добу ( у 7 щурiв до 102, у 10 - до 78 - 83
цину.
б. Пстолог'чне досл'дження. Пщ загаль-ним наркозом проводили видалення пошкодже-них дiлянок шкри тварин до пщшкрно'Т фасцп та фксували Т'х в розчинi нейтрального формалшу (рН 7,2) протягом 24 годин. Зразки зневоднюва-ли в зростаючих концентрацiях спирту та заливали в парафш. В подальшому отримували п-стологiчнi зрiзи товщиною 5-7 мкм та пiсля де-параф^зацп проводили забарвлення препара-тв гематоксилiн-еозином. Аналiз препаратiв проводили на св^ловому мiкроскопi "OLIMpUS" з вщеокамерою з використанням програми захвату зображень "ВидеоТест 5.0" (Санкт-Петербург, Роая). Порiвняння процесiв регенерацп проводили в межах вах експерименталь-них серiй.
Результати та iix обговорення
При проведеннi бактерiологiчного та мколоп-чного дослiдження змивiв з ошковоТ' рани щурiв I (контрольно') серп виявили, що константними мiкроорганiзмами стають золотистий стафiлокок (S. aureus), Streptococcus salivarius, дрiжцжопо-дiбнi гриби роду Candida (шдекс постiйностi -88,8%, 66,7% та 55,5%). Часто зус^чалися Ba-cilluscereus, Aspergillussp. (шдекс постшносп -50%, 38,9%). Не часто зус^чалися бактероТди (iндекс постшносп - 22,2%) та бактерiТ групи ки-шковоТ палички (16,7%). Iншi мiкроорганiзми ви-дiлялися рiдко.
З метою визначення провщного збудника запального процесу ошковоТ' рани були проведет додатковi дослщження, направлен на встановлення ктькюного рiвня кожного штаму мiкроор-ганiзму, що персистуе у вмiстi опiковоТ рани (таблиця 1).
КУО/мл), можливо це пов'язано з актива^ею кш-тинних та гуморальних факторiв iмунного захис-ту.
Результати дослщження мiкробного пейзажу ошковоТ рани у щурiв I серп також показали, що на 10 добу експерименту у ньому вщсутш стреп-тококи. На наш погляд, це пов'язано головним чином з антагонютичними властивостями стафн локош, яких вже на 7 добу експерименту було значно бтьше, шж стрептокош.
Сьогоднi однiею з актуальних проблем медицини е розвиток, унаслщок ряду причин, стшкос-тi багатьох бактерш до антибiотикiв. Саме тому ми провели вивчення антибютикограми видте-них бактерiй до 10 видiв антибiотикiв.
Таблиця 1.
Кльксний та яшсний склад мкрофлори ( С > 34%) опковоТ рани у w,ypie 1 серп.
Назва 1илкрооргашзму День дослщження
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12
ктькють КУО/мл змива з тампона
Staphylococcus sp. <102 <102 <102 <103 <105 <106 <106 <105 <105 <104 <102 <102
Streptococcussp. <70 <102 <103 <103 <104 <107 <104 <103 <102
Candida sp. <102 <102 <102 <103 <103 <103 <104 <102 <102 <50 <14 <10
Bacillus cereus <50 <102 <103 <104 <104 <104 <102 <70
Aspergillus sp. <102 <102 <104 <104 <102 <70 <30
Статистичний аналiз чутливост стафтокош та стрептокош до антибiотикiв диско-дифузшним методом виявив високий piBeHb ре-зистентностi цих бактерiй до бшьшосп антибак-терiальних препаратiв.
Вивчивши грибкову мiкрофлору ошковоТ рани, ми встановили, що найбтьша кiлькiсть (<104 КУО/мл) грибiв роду Candida була на 7 добу екс-перименту, паралельно з найбтьшою кiлькiстю стафтокош (<106 КУО/мл). Видiленi штами гри-бiв роду Candida, вiд щурiв I сери мали високу резистентнють до нiстатину (83%).
Всього вщ 18 щурiв контрольно! серп видте-но та iдентифiковано бiльше 60 штамiв мiкроор-ганiзмiв, якi вщносяться до 12 таксономiчних груп, що свщчить про те, що в опковш ранi пер-систуе по дектька видiв одночасно. Тобто скла-даеться враження, що гнiйно-запальний процес обумовлюють асо^аци умовно-патогенних та патогенних мiкроорганiзмiв. Тож практично у вах щурiв 1 групи з ошковими ранами, виявляються асо^аци, що складаються i3 2-х або 3-х мiкроор-ганiзмiв. Монокультура виявлена лише у 2-х щу-рiв. Слiд зауважити той факт, що другим або тре™ асо^ативним мiкроорганiзмом виступае Candidaspp., на який антибютики не дшть, бiльш того, цi гриби можуть використовувати антибю-тики в якост джерела азоту.
Тож, як видно з експерименту, у патогенезi пюляопкових ускладнень важлива роль нале-
Кльксний
жить ендогеннш шфекцп, яка формуеться пщ впливом ендогенних збудникiв - представниш нормально! мiкрофлори. Вiдомо, що дат ускла-днення, якi викликан умовно-патогенними мк-роорганiзмами, характеризуються тривалютю та тяжкiстю перебiгу. Це пов'язано, у тому числ^ i з тим, що для такоТ мiкрофлори характерна висо-ка стiйкiсть до розповсюджених антибiотикiв, до-казом цього е результати антибютикограми. У цьому зв'язку, застосування адекватного мюце-вого лкування опiкiв визначае можливiсть зни-ження бiльшостi ускладнень опiковоТ хвороби.
Саме тому для дослщу були взят щурi II серiТ (n=18), яким з 3-т доби для мюцевого лiкування опiковоТ рани використовували гель ацетат хто-зану та III серiя (n=18) - для цих тварин з 3-т доби при лiкуваннi опiковоТ рани використовували гель хтозану з 0,5% вмютом метилурацилу та мiрамiстину.
Як випливае з матерiалiв, наведених у таб-лицi 2, видовий склад мiкрофлори опiковоТ рани у щурiв II та III серiй був менш рiзноманiтний. Серед грампозитивних бактерш переважав Staphylococcusaureus. Цей вид стафтококу був виявлений у всiх щурiв цих груп, але вже пюля третього нанесення (на 5 добу) гелю ацетату хн тозану, ктькють цих бактерiй значно зменшила-ся (до 34 КУО/мл - у щурiв II сери та до 102 КУО/мл - II сери) у порiвняннi з контрольною групою.
Таблиця 2.
яксний склад мкрофлори оп'жово)'рани у щур'в II та Ill серй
Назва 1илкрооргашзму II серга щурiв III серга щу|^в
День досл щження / кiлькiсть КУО/мл) День дослщження / ктькють (КУО/мл)
3 4 5 6 7 8 9 3 4 5 6 7 8 9 10
Staphylococcus sp. 3*102 <102 34 15 9 4*102 2*102 <102 <102 56 24 6
Streptococcussp. 2*102 63 12 33 27 18 13 13 6
Candida sp. 34 33 30 30 7 3 58 55 35 24 20 20 7
Bacillus cereus 4 4*102 <102 52 5
У загальнш CTpyKTypi мiкрофлори ошковоТ рани у щурiв II та III серш представники роду Streptococcus були менш чисельними. На початку ви-користання гелю ацетату хтозану ктькють цих бактерш зменшилася до 2102 КУО/мл, пюля другого нанесення - до 63 КУО/мл, а пюля четвертого нанесення дат бактерп не виявлялися.
Аналiзуючи результати бактерюлопчного до-слщження мiкрофлори опiковоТ рани щурiв III се-р1Т, слщ вiдмiтити, що кiлькiсть Streptococcusspp. вже пюля першого нанесення зменшилася до 3з КУО/мл, але повне зникнення цих бактерш було лише на 9 добу експерименту.
Дана обставина, очевидно, свщчить про те, що гель ацетату хтозану мае бтьш виражеш бактерициды властивост у порiвняннi з гелем ацетату хтозану з 0,5% вмютом метилурацилу та мiрамiстину.
Слщ зауважити, що стафтококи та стрепто-коки, видiленi вiд щурiв II та III серiй, проявляли менш виражеш патогены властивостг Причому, якщо перед початком застосування гелiв на ос-новi хiтозану повн набори факторiв патогенностi
(гемолiтична, лецитиназна, плазмокоагулазна, ДнК-азна активнють) мали 70 - 85% видтених Staphylococcusspp. та Streptococcusspp., то пюля застосування таких гелiв ктькють штамiв, якi мали повний набiр факторiв патогенностi скла-дала менше 50%.
Вивчення грибковоТ мiкрофлори у щурiв II та III серiй в процес лiкування показало, що вже однократна обробка запального вогнища зменшила ктькють Candidaspp. до 34 КУО/мл (II серiя) та 58 КУО/мл (III серiя).
Як вiдомо, «критичним» рвнем для розвитку шфекцшного процесу е ~10 мiкробних тт на 1 грам тканини рани. Результати нашого дослщжен-ня довели, що значно менше обсiменiння опшовоТ рани досягаеться вже пiсля першого нанесення гелю на основi хггозану.
Крiм того, строки лiкування опкових ран iз за-стосуванням гелю ацетату хггозану скорочуються на 2 - 3 доби у порiвняннi з лкуванням гелем хто-зану з 0,5% вмютом метилурацилу та мiрамiстину.
Використання гелевих покритпв на основi х^ тозану призводить до прискорення репаративних
nроцесiв, причому морфолопчна картина шкiри не мае рiзницi в залежностi вiд виду покриття.
У бiоnтатах на 3 добу пюля корекцiT опiку х^о-заном спостерiгаеться менш виражений набряк тканин шфи, повнокров'я судин пщшфно'т жиро-воТ клiтковини та дерми. Також виявляються нек-ротичнi змни та розшарування епiдермiсу (на мь сцi опiкових мiхурцiв), на поверхн епiдермiсу ви-являеться кiрка (внаслщок пiдсихання ексудату). У всiх шарах шюри присутня дифузна ексудатив-но-запальна реакция - iнтенсивна лейко^мфо-гютюцитарна iнфiльтрацiя, дисциркуляторнi змь ни. Плiвка на основi хiтозану при забарвленн п-стологiчних препаратiв гематоксилiн-еозином мае жовтуватий колiр, часто з фюлетовими вiдтiнками (вплив гематоксилiну, мабуть викликаний спорд ненiстю до ацетильних груп х^озану). Внаслiдок пстолоичноУ проводки у матерiалi плiвки часто виявляються трщини, вiн може фрагментувати-ся. Проникна здатнють nлiвки незначна: можна побачити ч^ку межу мiж ксеноматерiалом та тканиною оргаызму (Рис. 1 А).
Бюптат шкiри з покриттям пюля 6 дыв спо-стереження характеризуется значно меншим
набряком епiдермiсу, дерми та шдшшрноТ кл^-ковини. У порiвняннi з вщповщним термiном ош-ку шкри грануляцiйна тканина у дiлянках пошко-дження набувае бiльшого розвитку. Тканинний детрит та некротичн тканини обмежуються за-пальною нейтрофiльно-лiмфоцитарною нфтьт-ра^ею. Серед запального iнфiльтрату помiтний макрофаго-гютюцитарний компонент. Взагалi бiоптат у порiвняннi з опiковою шкiрою без коре-кцiT швидше очищаеться вiд некротичних тканин (Рис. 1 В).
Через 12 дiб пюля опiку у шкiрi з х^озановою плiвкою спостерiгаються незначнi явища дисци-ркуляторних змiн, мiнiмальна лiмфо-гютюцитарна iнфiльтрацiя. Грануляцiйна та спо-лучна тканина мають бiльше поширення вщнос-но вiдповiдного строку опiковоT хвороби шюри (Рис. 1 С). Розвиток сполучноТ тканини вiдмiча-еться в уах шарах дерми, пiдшкiрнiй жировм клiтковинi. В епiдермiсi помiтна пролiферативна активнiсть базальних шарiв у виглядi акантотич-них та паракератозних змн плоского епiтелiю.
» : * -У- - - " я Ч - :
Ийгшгш •
А В
С Б
Рисунок 1.Шшра щура псля нанесення опку 11В ступеню при застосуваннi гелю на основi хтозану через 3 (А), 6 (В), 12 (С) та 21 (й) день пюля моделювання термiчноTтравми. Забарелення гематоксилн-еозин. Збльшення Х 200
На 21 день спостереження бюптат шюри з хь тозановою плiвкою не мае ознак набряку. Юль-кють сполучноТ тканини е значною, проте грубо-волокнистий компонент менш виражений вщно-сно ошку шфи без корекцiT. Значна частина по-шкодженого епiдермiсу епiтелiзувалася. Дефор-
мацiя i порушення структури за рахунок рубце-вих змiн шюри мають мiсце, але вираженiсть Ух незначна (Рис. 1D).
Висновки
Мюцеве використання гелю з ацетату хтозану та ацетату хiтозану з 0,5% мiрамiстином та ме-
тилурацилом у терапи опково! рани щурiв скоро- 3. Парамонов БА. Новые раневые покрытия в лечении о_жогов и
J' ^ . J ' .„ ' ' ранений / Б.А. Парамонов, В.О. Сидельников, С.Н. Татарин,
чуе тривалють ГHiйHO-ЗапаЛЬHOГO процесу, що В.А. Иванцов, // Военно-медицинский журнал. - 2002. - №4. -
спричиняють умовно-патогенн мiкроорганiзми, якi С70-73.
„;„„„ „„„:.,„..:■.■ -„„.„ ..„.„—. ........ „...,„,.,„..: „„—„ 4. Хитин и хитозан. Получение, свойства и применение : [Под
пюля апл^аци гелю мають менш вираженi пато- р(;д. Скрябина К.Г ., ЕЗихоре^войй 1".А., Варламова В.П.]. - М. : На'-
геннi властивостi. Застосування гелю на основi ука, 2002. - 365 с.
тозану призводить до прискорення очищення 5. Burd^o ^ WmLiGEEn^inGL Burd A
рани BiД некротичних мас, зменшення ктькосп - N.Y., NY : Marcel Dekker, Inc. - 2004. - Р. 127-134.
рубцево! тканини та прискорення епiтелiзацiТ ра- 6. Chandra w. р. chitosan and a|ginate ™und dressings: a ^rt re-
rl ^ . r r ^ .r . view / W. P. Chandra, P.Sharma // Trends Biomater. Artif. Organs.
ни, що мае наслщком скорочення тривалостi ль - 2004. . V.18,, № 1. - P.18-23.
кування на 2-3 доби 7. Chiu T. "Xenograft" dressing in the treatment of burns/ T. Chiu, A.
Burd // Clin Dermatol - 2005. - №23(4). - P. 419-423. Перспективи подалыпих дослшжень 8. Chiu T. Allogenic skin in the treatment of burns /Т. Chiu // Clin
Dermatol. - 2005. - №23(4). - Р. 376-387. Плануеться вивчення можливосп застосу- 9. Harish Prashanth K.V. Chitin/chitosan: modifications and their вання хiтозанового гiдрогелю при рiзних видах unlimited application potential-an mei-v^ / kv. Harish prashanth,
r r r 1-1 R.N. Tharanathan // Trends in Food Science&Technology. -2007. -
опшв. V. 18. - P.117-131.
10. Niekraszewicz A. Chitosanmedicaldressings / A.Niekraszewicz //
Лгтературиа Fibres&TextilesinEasternEurope. - 2005. - V.13, №6(54). - P.16-
18.
1. Бодун Р.Д. На пути к созданию живого дермального эквивалента / Р.Д. Бодун, Н.В. Островский, А.Б. Шиповская // Бюллетень 11. Shakespeare P.G. The role of skin substitutes in the treatment of Волгоградского научного центра РАМН. - 2008. - №1. - С.37- burn injuries. / P.G. Shakespeare // Clin Dermatol. - 2005. -38. jit- №23(4). - P. 413-418.
2. Гальбрайх Л.С. Хитин и хитозан: строение, свойства, примене- 12. The Global Market for Advanced Wound Care Products 2008. ние / Л.С. Гальбрайх // Соросовский образовательный журнал. [Електр°нний ресурс]. - режим доступ - 2001. - T.7, №1. - С. 51-56. http://www.researchandmarkets.com/report/604698/
Реферат
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ГЕЛЯ НА ОСНОВЕ АЦЕТАТА ХИТОЗАНА ДЛЯ ЛЕЧЕНИЯ ОЖОГОВ КОЖИ
Погорелов М.В., Калинкевич О.В., Ивахнюк Т.В., Бончев С.Д., Москаленко Ф. Р., Данильченко С.Н., Калинкевич А. Н.,
Дейнека В.Н., Бумейстер В.И., Ткач Г.Ф.,. Сикора В З., Суходуб Л.Ф.
Ключевые слова: сжоги, хитозан, мирамистин, метилурацил.
В работе проведены in-vivo тесты геля на основе хитозана с добавлением мирамистина, метилу-рацила и аскорбиновой кислоты при лечении глубоких ожогов кожи. Гель изготавливали путем растворения 2% хитозана в 0,5 процентной уксусной кислоте в течение 24 часов с последующим фильтрованием через стеклянный фильтр со средним размером пор. Для получения модифицированных гелей в раствор добавляли вышеуказанные вещества в соответствующих концентрациях. Исследования in-vivo проводились на лабораторних крысах-самцах с моделированными ожогами 11B степени, которые были рандомизированы в контрольную и экспериментальную группы, у которой с 3 суток после нанесения ожога дважды в сутки проводили обработку раневой поверхности разными модификациями гелей на основе хитозана. Гистологическое исследование показало уменьшение воспалительной реакции и отека в биоптатах, ускорение эпителизации поверхности травмы и сокращение сроков заживления дефекта на 2-3 суток. Микробиологические исследования выявили высокое бактериоста-тическое действие геля хитозана по отношению большинства представителей микрофлоры ожоговой поверхности, что позволило избежать инфекционных осложнений.
Summary
APPLICATION OF CHITOSAN ACETATE-BASED GEL FOR SKIN BURNS HEALING
Pogorelov M.V., Kalinkevich O.V., Ivakhnyuk T.V., Bonchev S.D., Moskalenko F.R., Danylchenko S.N., Kalinkevich A. N., Deyneka V.N., Bumeyster V.I., Tkach G.F., Sikora V.Z., Sukhodub L.F. Key words: burn wound, Chitosan, miramistin, methyluracil.
The paper presents the findings of in-vivo test devoted to the application of chitosan acetate-based gel with miramistin, methyluracil and ascorbic acid supplements for burn treatment. The gel was prepared by dissolving of 2% chitosanin in 0.5% acetic acid during 24 h with the subsequent filtration through the glass filter with the average pore size. To obtain the modified gels the above mentioned substances were added to the solution in the proper concentrations. In vivo investigations were conducted using laboratory male rats with the modeled burns of IIB degree, which were randomized in the control and experimental groups. The last 3 days after application of burns, twice a day the wound surface was treated with different modifications of chitosan-based gels. Histological study has shown the decrease of inflammatory reaction and edema in biopsy material, the acceleration of epithelization on the wound surface and the decrease of wound repair terms by 2-3 days. Microbiological investigation has revealed the high bacteriostatic action of chitosan gel against the most species of burn surface microflora, which allows avoiding infectious complications.
