CC BY
10
УДК 378.1
Тищенко В.М., доктор фшософп, професор ©
Лъв\всъкий нацюналънийутеерситет еетеринарногмедицини та бютехнологт
¡мет С.З. Гжицъкого
ВИКЛАДАННЯ У ВИЩ1Й ШКОЛ1: Д1АЛЕКТИЧНИЙ АСПЕКТ
Пращвник вищого навчального закладу, як i представники будь-яко! шшо! професп, шзнаеться на своему робочому мющ. Таким для нас е аудитор1я в обох вщомих значениях цього слова. Саме тут Haini бажання i можливост1 утворюють пари, що дшть у едност1 чи у протир1чч1 з фаховим обов'язком, з власною совктю та з правом студенев на отримання знань.
Праця в аудитор!! визначае й доводить, хто ми - i у професшному, i у громадянському, i у суто людському аспектах. Будь це лише особистою проблемою, й тод1, гадаемо, не багато знайшлося б таких, кому це абсолютно байдуже. Однак справа складшше. Неяккна наша робота (коли трапляеться таке) напряму нацшена у Життя з наступним ефектом бумеранга - тшьки не проти нас, а проти наших учшв. Це також д1алектика.
Праця в аудиторп... Саме tí години, з яких складаються в основному роки професшного життя педагога, викладача навчальних заклад1в ycix píbhíb. I час цей знаходиться п1д невблаганним впливом не лише астроном1чних, але й д1алектичних закон1в.
Якщо погодитись з автором i визначати професш викладача вищо! школи як науково-мистецький феномен, то у середин! само! професп комушкацшним феноменом можна вважати вуз1вську лекц1ю.
Кращ1 зразки викладацько! й, насамперед, лекторсько! роботи поеднують вимоги конкретно! науки та педагопчш концепц1! з розмахом мистецтва. Якщо про арх1тектуру кажуть, що це музика, яка застигла у камеш, то спробуемо аналог1чно визначити академ1чну лекц1ю, як музику verbo, музику сл1в. Не буде при цьому переб1льшенням вважати лекторське мистецтво частиною культури того чи ¿ншого народу.
Яккне сприйняття навчального матер1алу малоймов1рне поза особистим впливом того, хто сто1ть перед аудитор1ею, хто шукае разом Í3 нею ¿стину, закликаючи до розумово! прац1, до внутршнього неспокою, - тобто робить (або не робить) те, що визначае вищий гатунок навчання. Лекц1я - основна форма педагог1чно! роботи у навчальних закладах III-IV píbhíb акредитаци. Саме тому на niflroTOBui до лекци та на И проведенш зосереджена в основному увага викладача. На лекци реал1зуються його знания, мовна майстерн1сть, життевий i педагопчний досв1д.
Слухач1 сприймають Слово. Слово - лише звук. Але звук цей ушкальний. Bíh м1стить 3míct, обсяг якого визначаеться лише у кожному, окремо взятому випадку. Професюнали вуз1всько! кафедри стараються уникати розпливчатих понять, а тому йдуть асощативним вербальним рядом. Можливо,
© Тищенко В.М., 2012
260
юторикам робити це легше. Легше створювати в аудитор!! словесну картину, яскрав1 штрихи яко! шод1 надають под1ям майже ф1зичну реальшсть. Бшьшкть викладач1в кторичних дисциплш вмшть не лише розповщати про минуле, але й показати з допомогою Його Величност1 Слова епохи, поди, народи; ввести нишшню молодь у таемничу давнину стол1ть, передати у словесних барвах те, що не повинно нав1чно канути в Лету - зловкну пщземну р1ку забуття.
1стор1я - це, мабуть, едина наука, яка особливо багата на драми та трагеди. Спрямувати мовний промшь ретроспективи в епщентр колишшх бурхливих подш, воскресити тирашв \ геро!в, оживити громовкш майдани \ затишш кабшетш лаштунки, вщчути вертикал! перемог \ пр1рви поразок, цшу клейнод1в I доноав, вагу корони I сокири, зютавити одинищ геро!в-вожд1в I незл1ченш без1менш маси виконавщв, - значить стати за кафедрою немов би уповноваженим представником минулих стол1ть, спробувати дати студентам можливкть взяти участь у пошуку недоторкано!" Правд и Минулого для очищения вщ спотворення Правди Сьогодення.
Факти, за одним вщомим висловом, це свого роду сировина для думки. 3 факту, з прикладу найчастше починаеться розм1рковування. Викладач вищо! школи повинен вм1ти будувати навчальний матер1ал вщ факту до його осмислення, вщ конкретного до абстрактного. 1ндуктивний метод шзнання на вщмшу вщ дедуктивного пщвищуе актившсть розуму. Не випадково професюнал сповщуе правило: прагнути до натхненного слова при бездоганнш точност1 факт1в. Саме це здшмае академ1чну лекцш на висоти творчост1, де новизна матер1алу, його об'ектившсть поеднуються з вишуканою формою викладу. Оригшальна думка 1 мовний дар забезпечують, загальну щею теми, И цшсшсть. Закони невпинного руху керують розвитком усного навчання. Ми робимо (вдало чи не дуже) своерщний монтаж свое! лекцп, використовуючи тематичний контрапункт, регулюючи частоту невщомого студентам матер1алу та власно! оцшки його педагогом.
Форма викладу як важлива складова роботи за кафедрою це, перш за все, мистецтво укра'шського л1тературного слова, його вщповщшсть особливостям навчально! дисциплши. Кожен раз, входячи у студентську аудиторш, лектор зобов'язаний мати лшгшстичш схеми (не на папер1 - в голов1) дано! лекцп, внутршнш зв'язок И частин, лопчну послщовшсть. Здатшсть обрамити словом штелектуально-практичш досягнення, створити мотивацшне поле навчання, посилити педагопчну експресш - ось д1я д1алектичного цшого "викладач-лекщя", д1я, що спроможна перетворювати робочий матер1ал дисциплши у мщш конструкци студентських знань та вчинюв.
Говорячи про роботу викладача в аудитора, згадаемо такий фактор, як натхнення. За Платоном, Шеллшгом та шшими представниками вдеашстично! естетики, - це особлива якють обдарованих натур, раптове осяяння надприродного походження. Коли так, то натхнення, мабуть, не часто навщувалося б у наше середовище. Чи не точшше визначити й усвщомити натхнення як результат напружених пошуюв, невтомно! пращ. Звичайно, натхнення е певним збудником творчо! роботи, але воно може з'являеться у процеп устшного труда, як його наслщок. Одне не викликае сумшву: вагом1
261
досягнення на викладацькш нив1 зростаються за наявносп натхнення.
Методи i прийоми, що забезпечуватимуть ефектившсть вуз1всько! лекци, р!зномаштш. Щшсшсть структури - одна з найважливших для цього вимог. Вона досягаеться лнше тод1, коли Bci ланки оргашчно з'еднаш м1ж собою та коли вони в1рно стввщносяться. На якють нашо! роботи за кафедрою суттево виливають дв1 крайнощк нестача матер1алу i перенасичешсть ним. Перша крайшсть м!стить найбшьшу небезиеку. Кому хоч раз у житп довелося чекати рят1вного закшчення часу лекци (а кожна хвилина тод1 здаеться, мабуть, безкшечною) пщ ¿рошчними иоглядами студенев, школи не захоче повторения цих переживань.
Точне дозування у передач! знань (не менше, але й не бшьше необхщного) - типова вимога до професюнала. Але це, як правило, приходить i3 досвщом. Саме вш допомагае швидко перебудовуватись на ходу, не повторюватись у 3MicTi та форм1 викладу. Багато вуз1вських педагопв долають цей бар'ер. 1х лекци - не мехашчна калька минулор1чного чи позаминулор1чного i т.д. курсу, а BapiaHT, який передбачае пошук та удосконалення. В епоху шформацшно! революци навчальний матер1ал стае ефективним, коли вш пов'язаний з актуальними потребами тих, кого ми навчаемо. Викладацька робота у д1алектичному взаемозв'язку з шшими джерелами шформаци повинна бути конкурентноздатною.
Л1тература
Стаття е авторським матер1алом, частиною власно! концепци, з найбшьш повним висв1тленням яко! Шановш Читач1 можуть, зокрема, ознайомитись у монограф1ях: ТищенкоВ.М. УволоЫнняхЛогоса. - Льв1в: Сполом, 2002. - 342 е.; Тищенко В.М. Викладач вищогшколи: феномен професп. - Льв1в: Сполом, 2006. -398 с. А також у навчальному поабнику: Тищенко В.М. Лакотчна Украгна. -Льв1в: Сполом, 2009. - 320 с. (Гриф МОН).
Summary V.M.Tyshchenko
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj TEACHING At HIGHER SCHOOL: DIALECTICAL ASPECT
Listeners perceive Word. A word - a sound only. But a sound is this unique. He contains maintenance the volume of which is determined only in each, to the separately taken case. The professionals of institute of higher department try to avoid diffuse concepts, and that is why go an associative verbal row. Possibly, doing it historians more easily. More easily to create in an audience a verbal picture the bright strokes of which sometimes give almost physical reality to the events. Most teachers of historical disciplines are able not only to tell about the past but also show with the help of His Majesty of Word of epoch, event, people; enter present young people in the mysterious remoteness of centuries, to pass in verbal paints that which must not forever drip in Лету - the ominous underground river of oblivion.
262
