CC BY
18
УДК 378.1
Тищенко В.М., доктор фшософи, професор Лъв\всъкий нацюналънийутеерситет еетеринарногмедицини та бютехнологт
Iмет С.З. Гжицъкого
МОВНА КУЛЬТУРА ВИКЛАДАЧА ВИЩ01 ШКОЛИ
Студентська аудитор1я, коли вона нас слухае, спрямовуе свою увагу на думки I почуття, що передаються з допомогою першооснови людських комушкацш - слова. I тут вимоги до лектора чи не найвищг Мовш комушкаци д1ятимуть ефективно, якщо на першому мющ серед !х складових буде граматична бездоганшсть.
Граматичш помилки може дозволити соб1 лише учень. Але вони неприпустим! для Вчителя. По-перше, таю помилки знижують вартють сказаних сл1в та цших мовних зворот1в. А, по-друге, у лектор1в вщчуття власно! граматично! недосконалост1 е з числа тих чинник1в, що формують чи не найстрашн1ший для нас комплекс - комплекс невпевненост1, професшно! меншовартост1. Комплекс же цей волод1е кумулятивними якостями, тобто к1льк1сним накопиченням страху перед кожною лекц1ею та в ход1 И. Ну, а результат цього всього, очевидно, буде негативним.
Грамотн1сть вуз1всько! лекц11 - найбшьш точний показник мовно! культури викладача. А це, у свою чергу, т1сно пов'язано ¿з загальною культурою людини, потенц1алом И наукового та художнього мислення. Справедливо припустити, що коли педагог не може якюно висловити сво! думки, то, очевидно, вш I мислить дещо хаотично, безсистемно. В1дверто засмучують у лекщях випадки нев1рних мовних зворот1в, порушення синтаксичних та фонетичних норм. Неспроможшсть грамотно! побудови мови призводить до недол1к1в, як1 неухильно девальвують як1сть навчального матер1алу. Можна б навести чимало приклад1в порушення узгодженост1 сл1в у складних речениях, помилкового вживання в1дм1нк1в, неточност1 у прийменниках, наголосах; схильност1 до д1алектизм1в. Але таке унаочнення мало б на сьогодш пом1тний друкований обсяг.
Граматичш хиби у безмежному своему розма1гп, особливо в умовах становления украшсько! мови як державно!, як мови викладання у вищ1й школ1 е, на жаль, далеко не поодиноким явищем в ус1х (п1дкреслимо - в ус1х) рег1онах Укра!ни з тою лише р1зницею, на якому ¿сторичному грунт! зросли наш1 граматичш проблеми. Не може не турбувати також надм1рне вживання сучасних шоземних терм1н1в (переважно англ1йських) у тих випадках, коли ¿снують !х украшсью аналоги.
У контекст! вищесказаного стае зрозумшим, що обов'язком викладача е всеб!чне удосконалення свое! мови. Бездоганне знания синтаксису, морфолог!!, фонетики, орфоепи, пунктуац!! е для нас таким же необхщним, як для ствака музичний слух. I однаков!сть норм вимови повинна стати такою ж законом!рною, як ! однаков!сть норм правопису. Тому знания ! виконання ус!х
440
правил л1тературно1 мови - закон для сучасно! украшсько! школи. I середньо!, I
ВИЩ01.
Важливу роль вщкрае попередня робота викладача над змктом сво!х лекцш. Саме тод1 закладаються !х комушкацшш основи, шл1фуеться кожен висл1в, обм1рковуються формулювання, обираються виразш засоби.
Так, кожна устшна лекщя - це, у значнш м1р1, результат пращ в домашнш "лаборатори"" И автора. Щоб оцшити таку працю в аспект! розвитку мовно1 культури торкнемося науково-педагопчно! сутност1 усно! мови, яка полягае, насамперед, в умшш викладача формулювати свою думку, штелектуально творити у присутност1 студенев, творити швидко I якюно -вщразу начисто, без чернеток, виправлень I змш. Але це ще не все. На вщмшу вщ письменника, з одного боку, та читця-декламатора - з шшого, академ1чний лектор несе вщразу два навантаження: вш автор свое! лекци, I вш же И виконавець. Як автор лекцп, професор, доцент повинен обдумувати I формулювати навчальний матер1ал, як виконавець - зобов'язаний обрати форму подач1 матер1алу студентам. I вш мусить робити це в1ртуозно, тобто вм1ти миттево поеднувати авторство з виконавською техшкою.
Це поеднання мктить немало труднощ1в. Бути автором стата, брошури, книжки - це вже серйозна задача. Не тшьки поетам, письменникам вщом1 так зваш "муки творчост1": чернетки квал1ф1кованих викладач1в також свщчать про велику 1 трудомктку роботу одночасно 1 над змктом, 1 над формою викладу. Чернетки, напевно, тому так I назван!, що вони зовам чорш вщ вставок, закреслень, замш. Без цього немае устху, як не мае, зрештою, 1 само! роботи.
Щодо шшого навантаження викладача-лектора, тобто виконавсько! техшки, - це також даеться не вщразу. Виступ перед аудитор1ею - завжди серйозний ¿спит, особливо для новачюв. Таким чином, взят1 сам1 по соб1 авторство лекцп та И виконання вже е завданнями складними. Сумщення ж 1х при робот1 в аудитор!! цю складшсть подвоюе.
1нод1 доводиться зустр1чатися ¿з здивуванням: чому ось такий-то викладач, людина в цшому квал1фкована, не може за кафедрою - як би це м'якше сказати - блиснути сво!ми знаниями? А вщповщь, м1ж тим, може бути такою: не вистачае школи вмшня поеднувати два процеси (творчють I виклад) в едине цше. Одна р1ч - готувати навчальний матер1ал вдома (в б1блютещ), не хвилюючись, маючи час на обдумування кожного слова, а шша - творити в аудитора перед студентами, не роблячи великих пауз, не зловживаючи конспектами I забезпечуючи при цьому належну яккть самого навчання. Ось чому вуз1вська лекщя е складною штелектуально-емощональною працею, I усшх И забезпечуеться поеднанням таланту, знань, досвщу, пращ. I кожному з нас доводиться долати уЫ труднощ1 на шляху до лекторсько! фаховост1, щоб не мучитися в аудитор!! самому, а головне - не мучити студенев.
Вже пщ час попередньо! пщготовки лектору бажано мати на уваз1, що в аудитор!! слщ здебшьшого говорити, а не читати, оскщьки переваги живого слова - очевидш. Коли викладач за кафедрою читае по заздалегщь написаному тексту, то - хоче вш того, чи ш - у студенев складаеться враження, що 1х
441
лектор говорить чуж1 слова. Слухач1 не люблять "читаючих" лектор1в. KpiM того, зв'язашсть очей текстом заважае встановити контакт викладача з аудитор1ею. Тому нав1ть лектору-новачку не рекомендуемо читати текст. Порадимо для початку добре вивчити написане i пщ час лекци лише зрщка заглядати в конспект.
Але! Чист1 ycHi комушкаци на лекщях - не самоцшь, a 3aci6. Форма лекци оргашчно витжае з И змюту, залежно вщ специфжи навчально! дисциплши. А з шшого боку, щоб зм!ст огорнути у належну форму, необхщно добре волод1ти yciM простором л1тературно! украшсько! мови, yciMa И багатствами, включаючи аудю-в1зуальну складову.
Л1тература
Стаття е авторським матер1алом, частиною власно! концепци, з найбшьш повним висв1тленням яко! Шановш Читач1 можуть, зокрема, ознайомитись у монограф1ях: ТищенкоВ.М. УволоЫнняхЛогоса. - Льв1в: Сполом, 2002. - 342 е.; Тищенко В.М. Викладач еищогшколи: феномен професп. - Льв1в: Сполом, 2006. -398 с. А також у навчальному поабнику: Тищенко В.М. Лакотчна Украгна. -Льв1в: Сполом, 2009. - 320 с. (Гриф МОН).
Summary Vadim Tyshchenko Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj LANGUAGE CULTURE OF TEACHER OF HIGHER SCHOOL An institute of higher lecturer must have clear imagination about many-sided nature of linguistic signs and about the technique of rapid selection of necessary from them in this moment, must always be ready to the search of successful utterances and depicting verbal facilities. All of it puts a teacher before a necessity to fill up, to enrich and control the vocabulary. As exactness and expressiveness of language of lecturer is based exactly on the proper stock of his words. Than more words are at disposal of lecturer, so much the better and easier he formulates an idea after a department.
442
