CC BY
20
УДК 378.1
Тищенко В.М., доктор фшософи, професор Лъв\всъкий нацюналънийутеерситет еетеринарногмедицини та бютехнологш /меш С.З. Гжицъкого
В1ДКРИТ1ЛЕКЦ11 ЧИ В1ДКРИТ1СТЬ ЛЕКЦ1Й?
Робота викладача вищо! школи у студентськш аудитор!! перюдично пов'язуеться з так званими "вщкритими лекщями".
Розчаровуе вже сам термш. £ закрит1 й вщкрит1 судов! процеси, закрит1 й вщкрит1 засщання парламенту, були (пам'ятаемо?) закрит1 й вщкрит1 партшш збори. У кожному з вищенаведених приклад1в якийсь сенс проглядаеться. Але "вщкршг лекци"?... Як назвати тод1 решту лекцш - "закритими"? Саме так за лопкою. А коли так, коли лекцп подшяються на вщкрит1 { закрит1, то у чому !х вщмшност1?
Можливо, "вщкрит1", "показов!" (кнуе й такий дивний термш) - це лекцп якогось особливо високого гатунку? Тод1, виходить, вс1 решта - не дуже високого? Якщо ж назва "вщкрита" означав, що нашу лекцш мають право послухати колеги, то знову-таки питания: а на решту лекцш х1ба 1м вхщ заборонений?
Питань, на жаль, бшьше шж хотшося б. Залишити 1х риторичними -значить уникнути важливо! розмови.
Звернемось до усталеного, традицшного розумшня мети вщкритих лекцш": з одного боку, допомогти викладачу порадами, зауваженнями, рекомендащями колег (з1 сторони, як кажуть, видшше), а з другого -проконтролювати \ оцшити роботу лектора. Завдання непогаш. Аде у даному випадку вони дивують своею нашшстю.
3 чого починаеться вщкрита лекщя? 3 того, що викладач заздалегщь (за тиждень, мкяць, а то й бшьше) знае, що вш буде читати, кому буде читати \ коли буде читати. I, знаючи все це, починае ретельно до визначено! лекци готуватися.
Ретельна пщготовка сама по соб1 заслуговуе найвищо! похвали. Але за одше! умови: якщо вона завжди однаково ретельна. А якщо ш? Коли тшьки для "вщкритоГ? Тод1 ми потрапляемо, висловлюючись виробничою мовою, не на сершну, а на виставкову лекцш, зроблену, що називаеться, в единому прим1рнику. I роботу лектора спостер1гаемо в тепличних умовах штучно створеного благодатного м1крокл1мату: викладач все знав наперед, студента, спод1ваемося, теж вщповщним чином були викладачем прошструктоваш... Тепер подумаемо: чи мае вщкрита лекщя той серйозний змкт, який ми намагаемося вкладати в не!? Мабуть, не завжди.
Для того, щоби дшсно анал1зувати професшш якост1 лектора, дшсно допомогти йому квал1ф1кованими порадами, рекомендащями (що кожному з нас не зашкодить), \ для того, щоби проконтролювати та по-справжньому оцшити лектора, слщ бачити його роботу не в умовах "оранжереГ, а в
443
звичайнш традицшнш аудиторнш атмосфер!. Саме тут проявляються справжш знания, справжне вмшня, справжнш характер викладача вищо! школи. Саме тут вш е самим собою, саме тут яккть його роботи можна обрати для найбшыл точно! оцшки.
Сирогнозуемо зустр1чне питания: виходить, автор проти вщкритих лекцш? А чим 1х тод1 замшити?
Н1, автор не проти. Навпаки - вш "за". Завжди був, е й буде за вщкрит1 лекци. Правда, з одною поправкою: вщкритою повинна бути не якась конкретна, наперед визначена лекщя (тема, курс, дата), а вщкритими мають стати вс1 лекци. Завжди. У будь-який час. На будь-яку тему. I якщо, скаж1мо, на лекци того чи шшого викладача ходитимуть з власних професшних штереЫв колеги та студенти, у тому числ1 - з шших потоюв, курЫв, а, можливо, й з шших факультет1в (до реч1, така практика була звичною для час1в, коли викладали Грушевський, Костомаров, Курчатов, Менделеев, Мечшков, Павлов, Тарле...) - то це робить лектору честь.
Тих, кого чомусь стривожила така постановка питания, можна заспоко!ти: масового паломництва до нас на сьогодш не передбачаеться. Чому? Не впевнений, що знаю вичерпну вщповщь на це питания...
Св1това й в1тчизняна практика вивели аксюматичне положения, що грунтовне знания предмета I висока загальна ерудищя обов'язков1 для лектора. Без цього важко розраховувати на усшх у нашш роботг Проте, якою б гранню свое! багатющо! натури не обернулася до нас студентська юнь, вона буде незмшною в одному - у свош допитливост11 жадоб1 знань.
Навчати людей можна лише навчаючи 1х невщомому. Вивчення досвщу щодо систематичного насичення лекцш новою, незнайомою рашше слухачам шформащею стане надшним пом1чником для кожного з нас у привертанш й втриманш уваги студенев. Це ж стосуеться подання матер1алу, який вимагае вщ слухач1в зусиль власно! думки, швидкого й штенсивного м1ркування, анал1зу проблем, особистого ставлення до конкретних явищ I подш. Звюно, щ паралел1 не перетинаються I не повинш конкурувати. Засвоення готових, розтлумачених, прошюстрованих знань у кращих викладач1в коректно чергуеться з лекцшними прийомами, що покликан! розбуджувати творчу уяву студенев, допомагати 1м не тшьки бачити, чути I фжсувати в пам'ят1, а й думати, здогадуватися, шукати самим. I далеко не на кожнш вщкритш лекци можна бачити, як стимулюеться духовна актившсть юнаюв та д1вчат у навчально-виховному процеа, якими методами позбавляють 1х звички споживати готов! рацюналктичш конструкций
На кафедрах в1тчизняно! вищо! школи е чимало професюнал1в, лекци яких вщзначаються глибинним знаниям предмета, оргашчною внутршньою едшстю, вагомою аргументащею, яскравктю I проникливктю. Вони свщчать: досягти юнацького розуму й серця можна лише на мовних комушкащях екстракласу, де слово не потрапляе у вибоши шаблонно! лексики, не тулиться до фонетичного узб1ччя, I не шукае рят1вну дистанщю м1ж очима лектора та аркушами на кафедральнш пщставщ...
444
Можлив1сть частше (i "законшше", так би мовити,) слухати так1 лекци хотшося б зробити нормою нашого професшного життя.
Вщ невдач не застрахований шхто. У професи викладача, педагога як i в будь-якш шшш, законом!рш ycnixn й невдачк це загальний закон людсько! д1яльностг Не може не турбувати шше - а саме Ti випадки, коли пом1тних ycnixiB упродовж тривалого часу немае зовам, а очжування ix поступово набувае утотчного характеру. Тому добр1 i не дуже добр1 лекци небажано сиостер1гати лише час вщ часу. Гатунок нашо! навчально! продукци може бути пщданий корекци лише за умови максимально повно! шформаци про якють само1 продукци. Повнота, точшсть шформаци у свою чергу забезпечуються И систематичшстю.
I тут нам можуть допомогти взаемовщвщування аудиторних занять. Але знову-таки: шяких графтв, шяких чисел, шяких наперед визначених тем. G розклад, е навчальна дисциплша, е викладач, який И веде. I е бажання, право, а шод1 - будемо вщверт1 - i обов'язок подивитись (вимогливо i доброзичливо), як виконуе колега свою роботу. А пот1м у pa3i потреби - пщказати, поправити, порекомендувати.
Дуже часто за двома-трьома рядками навчально! програми сто!ть цша Лекщя. За рядками програми - головна праця викладача ушверситету, праця всепоглинаюча, сповнена самовщданост1, самовщдач1, постшних роздум1в, захопленост1 i натхнення. Хочеться в1рити: той хто обрав цей фах, сповщуватиме як власне Credo, що кожна лекщя читаеться як вщкрита i передбачае добросовюну, грунтовну пщготовку, активний творчий пошук, новаторськ! пщходи до викладацького мистецтва, коли максимально мобшзуються Hami знания, зд1бност1, воля, громадянсью почуття.
Л1тература
Стаття е авторським матер1алом, частиною власно! концепци, з найбшьш повним висв1тленням яко! Шановш Читач1 можуть, зокрема, ознайомитись у монограф1ях: ТищенкоВ.М. УволоЫнняхЛогоса. - Льв1в: Сполом, 2002. - 342 е.; Тищенко В.М. Викладач вищогшколи: феномен професи. - Льв1в: Сполом, 2006. -398 с. А також у навчальному поабнику: Тищенко В.М. Лакотчна Украгна. -Льв1в: Сполом, 2009. - 320 с. (Гриф МОН).
Summary Vadim Tyshchenko
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj OPEN LECTURES OR OPENNESS OF LECTURES?
On the departments of domestic higher school there are quite a bit professionals, the lectures of which are marked deep knowledge of object, organic internal unity, ponderable argumentation, brightness and penetrating.
445
