CC BY
10
УДК 378.1
Тищенко В.М., доктор фшософи, професор ©
Лъв\всъкий нацюналъний утеерситет еетеринарногмедицини та бютехнологт ¡мет С.З.Гжицъкого
ВИКЛАДАЧ ВИЩ01 ШКОЛИ: ФАХОВИЙ ТА ПСИХОЛОГ1ЧНИЙ Р1ВН1
Досвщчений педагог знае, що заняття у вищому заклад1 осв1ти збагачуе бшьшими знаниями не тому, що навчальна пара тривае майже швтори години (удвое бшьше, шж шкшьний урок), а за рахунок високого теоретичного р1вня та майстерного викладу. Кожна хвилина ушверситетсько! лекци працюе (або не працюе) на набуття знань та на вмшня щ знания використовувати у жита. Економ1я часу \ економ1чшсть мови лектора перебувають у прямш залежноси, вони постшно взаемодшть \ будь-яке порушення ще! взаемоди - вщчутний зрив наших нам1р1в, зусиль.
Недостатню ефектившсть навчально! роботи слщ усувати не збшьшенням обсягу аудиторних годин, а полшшенням 1х якостг Бажано бшьш ретельно добирати навчальний матер1ал, старатися знайти споЫб повщомити студентам за вщносно короткий термш особистих зустр1чей якомога бшьше знань, а для цього 1х необхщно подавати в найбшьш компактнш формг
Закони невпинного руху керують розвитком усного навчання. Неможливо за власним бажанням перейти вщ одних смислових акцент1в до шших, до середини навчального матер1алу, ¿гноруючи його початок. Ми робимо (вдало чи не дуже) своервдний монтаж свое! лекци, використовуючи строгий тематичний контрапункт, регулюючи частоту нових думок, невщомого студентам матер1алу та оцшки його педагогом.
Методи I прийоми, що забезпечуватимуть цщьову установку академ1чно! лекци, р1зномаштш. Цшкшсть структури - одна з найважливших для цього вимог. Вона досягаеться лише тод1, коли вс1 ланки лекци оргашчно зв'язаш м1ж собою, коли в1рно дозуеться навчальний матер1ал. Практика показуе, що на яюсть нашо! роботи за кафедрою суттево впливають дв1 крайнощк нестача матер1алу 1 перенасичешсть ним. Перша крайшсть мютить у соб1 найбшьшу I зрозумщу небезпеку. Кому хоч раз у жита довелося чекати рят1вного закшчення часу лекци (а кожна хвилина тод1 здаеться безкшечною) пщ насмшливими поглядами студенев, школи не захоче повторения цих переживань.
Не так все просто I з перенасичешстю лекци. Абстрактно цю проблему виршити, мабуть, не можна: багато залежить вщ особливост1 аудитори, вщ теми, вщ самого викладача. Обтяжешсть фактичним матер1алом пщштовхуе до бажання весь його викласти, а, значить, - до ф1зично! скоромовки. У результат! студентам складно зосередитися на вузлових питаниях, грунтовно !х продумати. Перенасичена, скоромовна лекщя - все ж не втрачена лекщя, хоча й далеко не найкраща. I якщо так1 будуть траплятися часто, загальна ефектившсть навчання
© Тищенко В.М., 2013
251
падатиме.
Точне дозування у передач! знань (не менше, але й не бшьше необхщного) - обов'язкова вимога до професюнала. Але це, як правило, приходить ¿з досвщом.
Важливе значения в нашш робот1 мае яккний склад аудиторй'. Якщо студенти пдабраш щшьною системою вступних i перехщних юпитав, якщо серед них чимало золотих та ср1бних медалют1в, студенев, в чшх домах е солщш б1блютеки, i до того ж частина слухач1в побувала за кордоном, волод1е шоземними мовами, комп'ютером, пробуе cboi сили в noe3ii' та npo3i, - одним словом, становить иотужний молод1жний штелектуальний корпус, - то лектору бажано вм1ти, враховуючи особливост1 аудитор ii', вшьно перебудовуватись на ходу, не повторюватись у 3MicTi та форм1 викладу. Багато вуз1вських викладач1в вмшть це робити. 1х лекци - не мехашчна калька минулор1чного чи позаминулор1чного i т.д. курсу, а BapiaHT, який передбачае пост1йний пошук та удосконалення. Викладач не мехашчний переказувач, що раз i назавжди засво!в текст i виключив особисту участь у процеЫ творчост1.
В епоху ¿нформац1йно1 революц11 навчальний матер1ал лекц1й та практичних занять, може бути ефективним перш за все тод1, коли в1н пов'язаний з актуальними потребами тих, кого ми навчаемо. Викладацька робота у д1алектичному взаемозв'язку з ¿ншими джерелами шформаци зобов'язана бути конкурентоздатною. Ми не повинш боятися говорити 3i студентами про cboi сумшви щодо конкретних момент1в навчального матер1алу, прищеплюючи 1м тим самим навички критичного мислення.
Учительський пошук_ BiH завжди викликае величезний ¿нтерес. Студенти, слухаючи Майстра, ¿нод1 затамовують подих. А вш веде ix сходинками п1знання, вище й вище п!дн1маючи манливу планку знань, i планку власного авторитету.
Особливкть авторитету викладача в тому, що його не вдаеться домагатися штучними засобами або з допомогою ¿нших людей. BiH досягаеться лише власним вм1нням, помноженим на власний труд. HixTO не в1дкидае, зв1сно, впливу такого фактора, як науковий стутнь та наукове звання. Студенти з повагою ставляться до професор1в, доцент1в. Але з яким настроем йдуть студенти на кожну нашу лекцш, визначаеться лише як1стю роботи викладача в аудитор!!. Талановитий лектор, у свою чергу, в1дчувае постшну внутр1шню потребу йти до CBOix учн1в, бачити ix вдячну реакцш на фахов1сть Вчителя. А викладач, у якого, на жаль, мало що е, кр1м формального вченого звання, заробляе в1д студент1в ще одне „звання", назву якого не хотшося б вживати у цьому текст1.
Що з першого погляду характеризуе Bcix обдарованих лектор1в, незалежно в1д особливостей предмета? Швидка оцшка аудитор11, вм1ння визначити засоби для усшшного проведения лекц11. Запорука ycnixy, повторимось, не лише у науковому ранз1, ай у сам1й людин1, в И профес1йних та особистих якостях. Ця акс1ома визначае принципову позицш, з1йти з яко! справжн1й викладач школи не погодиться.
252
Цицерон говорив, що через недостатш зд1бносп людини, через нестачу вщповщно! школи, через небажання працювати над собою, - у навчальнш мов1 аш розмаху, аш потуги бути не може. Значно шзшше один з найвщомших педагопв дев'ятнадцятого стол1ття Адольф Дистервег, звертаючись до колег, неодноразово пщкреслював: постшно займайся самоосв1тою - нав1ть тод1, коли вже давно працюеш над осв1тою шших. Без самоудосконалення на шляху служшня ктиш й добру, - ти школи не будеш належати до числа тих, завдяки кому людство рухаеться уперед.
Лектор будь-якого професшного р1вня змушений вчитися постшно. Наполеглива самоосв1та - це наша звична, буденна 1 обов'язкова робота. Без ще! роботи, без самовдосконалення виникнуть серйозш проблеми, оскшьки вщ якост1 лекцш у виршальнш м1р1 залежить оцшка викладача як фах1вця I як особистостг Оцшка ця даеться студентами, колегами, кер1вництвом навчального закладу. С, нарешт1, 1 самоощнка. Про не! хотшося б сказати окремо.
Кожна людина, мабуть, краще за шших знае, як вона сьогодш себе почувае, I як вона виглядае. Нав1ть щедр1 компл1менти не повинш вводити нас у таких випадках в оману. Не повинш на нас дуже д1яти I висловлювання, так би мовити, протилежного гатунку, якщо ми впевнеш в 1х необ'ективностг
Так, лише ми найбшьш точно знаемо, як ми сьогодш себе почуваемо, як ми виглядаемо I (продовжуемо думку), - що ми вм1емо робити краще, а що прше; що у нас вийшло добре, а що не виходить майже завжди.
Давно практикую ставити соб1 оцшки (по п'ятибальнш систем!) за прочитану лекцш I за проведен! семшари. Цих оцшок не бачить шхто, але допомагають вони вщчутно. Багато 1х назбиралося за роки роботи... Все тут е - вщ "2" до "5". Яю домшують? Мабуть, тут краще висловитися тим кшьком поколшням студенев, з якими I для яких мав честь I щастя працювати. Не знаю, що вони скажуть, але беззастережно прийму 1х вердикт.
I ще про одне. Реакщя студентсько! аудитори корегуе мову й поведшку викладача, примушуючи його нерщко переробляти на ходу створюваний ним навчальний матер1ал. Проте уникати проблем суб'ективного порядку не завжди удаеться.
В ав1ацп серед основних причин аваршних випадюв називаються вщмова техшки I т.з. "вщмова пшота". Наважимося ввести у дидактичний об1г термш „вщмова лектора", щоб розглянути малодослщжений момент невдач1 вуз1всько! пари.
Вщмова лектора... Идеться аж шяк не про об'ективш р1зк1 змши у сташ здоров'я викладача за кафедрою: вщ цього бережи нас, Господи. Ш, маються на уваз1 серйозш професшш зриви, що р1зш за походженням, але найчастше е прорахунками щодо обсягу матер1алу та часу лекци.
Як правило, таке трапляеться з недостатньо досвщченими лекторами, хоча не гарантоваш вщ цього й вуз1вськ1 "старожили". Уявимо ситуацш: лектор (чомусь так сталося) достроково використав весь запланований на сьогодш матер1ал, глянув на годинник, а там ще!.. Ф1зюлопчна реакщя: пульс 120, кров
253
у голову, руки й ноги стають малослухняними, в погляд1 - розгублешсть, шяковкть, вагання. У виклад1 настала тривожна пауза. Лектор зупинився, замовк, "ввдмовив"...
Дал1 дуже важливою е реакщя студенев. Вщмова викладача за кафедрою може викликати наростаючий невдоволений (ще ripme - недоброзичливий) шум аудитор!!, а може - напружено-здивовану тишу. Hami вихованщ по-р1зному вщреагують на лекторський провал, - все залежатиме вщ того, як довго у професшному плат знають нас студенти, i як часто траплясться з нами вищезгадане лихо. 1деальний вар1ант: знають давно, але це, що сталося зараз, -бачать уперше. Bci rnmi вар1анти - ripmi, i р1зняться лише силою негативного заряду, спрямованого проти нашо! професшно! безпорадностг
Хоч один раз, але це траплялося майже з кожним i3 викладач1в вищо! школи. Один раз. На бшьше ми просто не маемо права.
Працюючи у студентськш аудитори, бажано волод1ти почуттям самоконтролю, здатшстю до об'ективно! оцшки якост1 i прогнозу результата свое! роботи. I якщо ми бачимо, що над лекщею нависае загроза невдач1 (а може, - й провалу), то у вщповда за це нам слщ вважати лише себе i н1кого ¿ншого. Однак, якою б в1дчутною не була невдача, вона не повинна призвести до розгубленост1 та в1дчаю. Негативний результат теж результат. У всякому pa3i
- ¿нформац1я для роздум1в. I обов'язок вуз1вського педагога - шукати оптимальн1 комун1кац1йн1 шляхи, HOBi засоби для ycnimHoro досягнення навчально-виховних вершин.
Л1тература
Стаття е авторським матер1алом, частиною власно! концепц11, з найб1льш повним висв1тленням яко! Шановш Читач1 можуть ознайомитись у монограф1ях: ТищенкоВ.М. УволоЫнняхЛогоса. - Лъвгв: Сполом, 2002. - 342с.; Тищенко В.М. Викладач вищог школи: феномен професп. - Лъвгв: Сполом, 2006.
- 398 е.; Тищенко В.М. Лакотчна Украта. - Лъвгв: Сполом, 2008. - 320 с.
Summary V. Tyshchenko
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj TEACHER OF HIGHER SCHOOL: PROFESSIONAL AND PSYCHOLOGICAL LEVELS
Working in a student audience, it is desirable to own sense of self-control, by a capacity for the objective estimation of quality and prognosis of the job performances. And if we see that the threat of failure (and maybe, - and to the failure) hangs over a lecture, then in an answer for it it follows us to count only itself and nobody other. However, what perceptible a failure was not, she must not result in confusion and despair. And duty of institute of higher teacher - to search optimal of communication ways, new facilities for successful achievement of educational-educator tops.
254
