CC BY
13
УДК 378.1
Тищенко В.М., доктор фшософп, @ професор кафедри 1стори Украши та економiчноl теори
Льегеського нацюнального утеерситету еетеринарног медицины та б1отехнологт ¡мет С.З.Гжицького
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГ1ЧНИЙ АСПЕКТ НАВЧАЛЬНИХ ГОДИН
Все штинне й велике живе i розвиваеться. Саме тому заклади вищо1 освiти завжди видаються нам такими, що займаються психологiею, входять у складш лабiринти людсько! душ1 Нiхто, гадаемо, не буде сперечатися, що у справжньому педагогiчному мистецтвi повинна бути форма, стиль, зовшшня технiка. У момент порушення оргашчного процесу викладацько! творчостi навiть досвщчений фахiвець зiсковзуе на штампи, на мехашчне повторення завчено! форми. Таю випадки будуть менш небезпечними, якщо викладач володiе прийомами професюнально1 техшки, що допомагае йому швидко виправитися i знову стати на шлях живо! творчост - И штелектуально-духовного змiсту та аудiовiзуальноl форми.
Композищя квалiфiкованоl лекци передбачае И перманентний характер. Студенти щойно встигли обдумати попереднiй матерiал, який доцшьно закшчувати продуманою стилiстичною кiнцiвкою, - i тут же слiд креслити контури наступного лекторського завдання. Таким чином викладач тримае аудиторiю у сташ результативно1 уваги. Монтаж навчального матер1алу е ознакою лекторського мистецтва.
Увага студентiв протягом пiвторагодинного перебування в аудитора не е постшною величиною. I навiть добра за змштом i формою лекцiя не гарантуе того, що студенти будуть сприймати все "вщ" i "до" на однаково ефективному рiвнi.
Саме тодi вiд нас вимагаеться, по-перше, моментально побачити, вiдчути падiння уваги аудиторп, а по-друге - професшно на це вщреагувати. I тут ще раз допоможе технiка мови: штонащя, риторичнi запитання, пауза ^ звичайно ж, такий потужний ряивний елемент педагопчно1 практики взагалi та лекцшно1, зокрема, як гумор. Людиш без почуття гумору, бiльше того - без гумору, спрямованого iнодi й проти власно1 особи (бувае, що це не лише доречний, але й едино вiрний педагопчний хiд) - такiй людинi не бажано, мабуть, обирати педагогiчну роботу своею профеЫею. Вiддаючи належне гумору, пам'ятаймо однак, що вiн вимагае велико1 тактовностi та винахiдливостi педагога. С досить тонка, але виразна грань мiж гумором i сатирою, мiж дружнiм словесним шаржем i карикатурою. Викладачу вищо1 школи важливо пам'ятати, що дотепнiсть мае бути легкою, витонченою, позбавленою будь-яко1 нетактовно1 двозначностi.
Турбота лектора про „мозковий вщпочинок" студентiв, якi не в змозi пiвтори години перебувати в постшнш iнтелектуальнiй напрузi - важлива
® Тищенко В.М., 2008
389
деталь професшного вмшня. Яким би щкавим i корисним не був матерiал, вш все ж втомлюе слухачiв. Майстер кафедри невимушено робить своeрiдну розрядку - прийомiв для яко! достатньо. Це дасть можлившть результативно продовжити лекцiю за единою фабулою, добре визначеною i послiдовно виконаною схемою.
Цицерон казав, що найкращий Вчитель той, хто сво!м словом i навчае, i приносить учням задоволення, i справляе на них сильне враження. I при цьому великий оратор тдкреслював: вчити - обов'язок Учителя, приносити задоволення - честь, яку Учитель надае тим, хто його слухае; але справляти сильне враження - необхщна вимога до вчительського слова.3
Комушкацшна особливiсть вузiвських лекцiй ще й у тому, що викладач i студенти знаходяться у сташ систематичного взаемного спостереження, взаемооцiнки. Лектору необхщно забезпечити позитивну динамiку цих вiдносин, вигiдну для себе рiзницю потенцiалiв. Стае зрозумiлим, чому серед багатьох умов ефективност навчання одшею iз найвiрнiших е контакт лектора з аудиторiею.
Проблема такого контакту юнуе. 1снуе вона, на нашу думку, у трьох ситуащях з чотирьох можливих: коли слабкий викладач (ризикнемо визначити 1х незначне число) зустр1чаеться 1з сильною аудитор1ею; коли сильний викладач зустр1часться з1 слабкою (1 таки, нажаль, с) аудитор1сю; коли слабкий викладач зустр1часться з1 слабкою аудитор1сю. I лише зустр1ч сильного викладача 1з сильною аудиторию зводить проблему контакту до мш1муму. С рацiонально-iнтелектуальний тип студентiв. 1х характеризуе активна розумова дiяльнiсть у процес слухання лекцп: вони аналiзують лекторський матерiал, критично його осмислюють, спiвставляють iз власними iнтелектуальними можливостями. Це проявляеться як на лекщях з точних, так i на лекщях з гумаштарних наук. I саме така реакщя студентiв на роботу викладача за кафедрою (роздуми, ощнка, порiвняння) вiдiграе велику роль у формуванш ефективного арсеналу знань.
З невеликою аудиторiею викладачу встановити контакт не так уже складно. Ус студенти вловлюють вiдмiнки викладацького голосу, добре бачать мiмiку, жести i сприймають !х у едност з навчальною мовою. А це певною мiрою може навiть компенсувати недолжи викладу. У такiй аудитора вважаемо неприпустимим читання лекци по написаному тексту. Це однозначно призведе до втрати контакту зi студентами, не говорячи вже про те, що вони (знову наголосимо) рiзко негативно ставляться до викладача, що читае перед ними „з патрця". Нехай дарують колеги, яких можливо, не повною мiрою влаштуе тут жорстка позищя автора, але, повiрте, - окрiм щиро!, з добрими намiрами поради усiм нам, шчого iншого попередне речення не мютить.
Щодо велико! аудиторil, то 1й, очевидно, складнiше стежити за виразом обличчя, мiмiкою викладача, а тому виключного значення набувае якiсть викладу. Студенти реагують головним чином на мову педагога, i вона лише
3 Див.: Марк Туллий Цицерон. Виды красноречия // Об ораторском искусстве. - Москва: Госполитиздат, 1963. - С. 39.
390
вигрae, коли бyде яюсною y побyдовi фрaз i зa вимовою.
Але в будь-якш шту^и вмiння бaчити ydx сво1х слyхaчiв, вчaсно оцiнити ix реaкцiю нa няше слово, володiти зворотнiм зв'язком y дiaлектичномy нaвчaльномy процесi - зaлишaeться ознякою високо].' квaлiфiкaцiï вyзiвського педaгогa.
Лекцiя - це специфiчнa формя спiлкyвaння, взaeмодiï й взaeмовпливy людей ня шляху осв^и. Ïï можня розглядяти в aспектi нявчяльно-виховного впливу ня студентську ayдиторiю, яле можня й нявпяки - розглядяти стyдентiв як фяктор впливу ня виклaдaчa, ня хщ лекци. Тут мiститься головня янтитезя педaгогiчниx i псиxологiчниx меxaнiзмiв. Ось чому xотiлося б y повнш мiрi (про що вже говорилося) вряховувяти тяку вимогу до лекторя, як добре зняння психологи молодiжноï яудитор^. Плюс, звичяйно, володiння техшкою псиxологiчного контякту з нею.
Психолопчш бяр'ери спiлкyвaння мяють численнi коршня. Mожнa нязвяти, скaжiмо, той фякт, що змiст процесiв спiлкyвaння е досить рiзномaнiтним. Чястиня вyзiвськиx лекторiв (i серед них помiтнa кшьюсть виклaдaчiв-гyмaнiтaрiïв) ввяжяють, що силя впливу словя е тим бiльшою, коли aкaдемiчне слово впливяе ня емоцшну сферу стyдентiв. G лектори, яю вiддaють перевягу спрямувянню мовного потоку перевяжно ня racio, вмiло користуючись логiчними зяконями.
Maбyть, нaйбiльш ефективне - поедняння рaцiонaльного з емощоняльним. У кiнцевомy пiдсyмкy лекци виклядячя вищоï школи зявжди няклядяються ня реяльну дiaлектикy буття. Mолодiжнa ayдиторiя схильня до своeрiдноï псиxологiчноï роздвоеностс, коли особистiсть зняходиться y протиборствi сямя iз собою i не може вщрязу прийти до ч^ко визняченого рiшення. Чясовий iнтервaл мiж внyтрiшнiм дiaлогом тя yсвiдомленою життевою позищею iнодi знячно рiзниться Ha лeкцiях з однiсï й tîcï ж TewH, aлe y рпннх виклaдaчiв.
Кожня нявчяльня лекцiя y стyдентськiй яудитор^ зявжди виконуе i виховну фyнкцiю, виробляе, зокремя, ri способи людськоï поведiнки, якi зaгaльноприйнятi y дяному сyспiльствi. Вyзiвський виклядяч впливяе ня свiтогляд молодих людей, яким незябяром доведеться жити сямостшним життям. Але якщо студенти вщчувяють себе бiльше об'ектом aгiтaцiï, яшж суб'ектом нявчяння, то внyтрiшнe (тавт пiдсвiдомо) вони чинять опiр. M^ помiтно прогряемо, якщо, зя нестaчi вiдповiдниx aргyментiв, почнемо нервово япелювяти до свiдомостi стyдентiв, ïx громядянського обов'язку, пaтрiотичниx почyттiв i т.д. (специфжя гyмaнiтaрниx дисциплiн створюе тяга ситуяц^ чaстiше). Небезпекя тут очевидня: незгiднi з нями можуть i промовчяти, яле чи ознячяе це няшу перемогу?
Стяндярти якiсноï педягопки вимягяють вiд няс yсвiдомлення просто!, яле обов'язковоï iстини: ми не ня мiтингy, не ня вiче, нaвiть не ня урочистих зборях, де рiзного роду зяклики й гясля е звичною i зрозумшою риторикою. Mи - y вищому нявчяльному зaклaдi. I кляс нaшоï роботи, y тому числi роботи по виховянню пaтрiотiв Укряши, визнячяеться не вигукувянням пaтрiотичниx клiше, a професшними, громядянськими тя людськими якостями тих, хто пряцюе сьогоднi в ayдиторiяx yкрaïнськиx ВУЗiв... При цьому зязнячимо, що
391
кращi з них заметь моральноповчального власного монологу оберуть дискусш 3i сво1ми студентами, у тому чи^ й найбшьш гостру форму дискуси -полем1ку.
Мистецтво полемiки - це менш за все арсенал конкретних прийомiв, правил, мовних зворотiв, володiючи якими можна або доводити, або спростовувати те, що сповiдуeш чи не сповщуеш, не сприймаеш, не схвалюеш сам. Полемiка, яким би дивним це не здалося на перший погляд, не тотожна риторищ. Велик майстри публiчного слова, обдарованi педагоги не завжди е потужними полемютами. Тут необхiдна iдеальна снайперська вербальна зброя, що веде вогонь по дещо iнших мiшенях - iнодi по ледь помiтнiй логiчнiй неспроможноси, еклектицi та софiстицi опонента. Поза сумшвом, це можуть легко робити викладачi вищо! школи, спецiальнiстю яких е лопка. Але ж лопка це, по-перше, лише одна з численних дисциплш, якi вивчаються у наших ВУЗах, а, по-друге, почувати себе впевнено у полемiчних ситуащях необхiдно (бажано, - скажемо м'якше) усiм професiоналам кафедри. А тому знання ввд'емно! й позитивно! функцш у критичному аналiзi, визначення сощально-психологiчного поля полемiки, li стратеги й тактики е частиною оснащення вузiвського педагога.
Вищезгадана перевага фах1вщв у галузi логiки при виборi переможних засобiв у полемiчних змаганнях е зрозумiлою. Проте лопчш основи полемжи, логiчна культура як необидна умова переконливостс, понятiйний апарат, структура аргументаци (доказ i спростування), лопчна точнiсть i виразнiсть тези, оперування аргументами, - все це, гадаемо, е не лише теоретичне оснащення майс^в вузiвськоl кафедри, але й арсенал, надшно перевiрений на практищ. Сюди ж можна додати розумшня соцiально-психологiчних механiзмiв полемiки, ii мови та стилю.
Лггература
Стаття е авторським матерiалом, частиною власно! концепци, з найбiльш повним висвiтленням яко! Шановнi Читачi можуть ознайомитись у монографiях: Тищенко В.М. У еолодтнях Логоса. - Льеге: Сполом, 2002. - 342с.; Тищенко В.М. Викладач еищог школи: феномен професп. - Льеге: Сполом, 2006. - 398 с.; Тищенко В.М. Лакотчна Украта. - Льеге: Сполом, 2008. - 320 с.
Summary V. Tyshchenko
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj PSYCHOLOGIC AND PEDAGOGICAL ASPECTS OF ACADEMIC HOURS
Lecturer should ensure a positive dynamics of these relations, profitable for himself the difference ofpotential.
Стаття надшшла до редакцИ 7.08.2008
392
