CC BY
14
УДК 378.1
Тищенко В.М., доктор фшософи, професор ®
Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
¡мет С.З. Гжицького
БОЛОНСЬКИЙ ШЛЯХ: КАДРОВИЙ НАПРЯМОК
Якщо б статистично визначити головний аргумент у найрiзноманiтнiших ситуащях, позитивний вихщ з яких шукае украшське суспшьство, то першкть, напевно, належала б фразк „Так, як це робиться в ус1х цивш1зовани\ краУнах..."
Однак ця фраза, при переможнш свош кiлькостi, застосовуеться все ж вибiрково. Коли те, що „робиться у цившзованих крашах" нам робити чомусь не хочеться, - ми тодi отого „робленого" i „зробленого" не бачимо i не чуемо. Якщо, скажiмо, Керманичi укра1нсько1 освiти зiбралися вести нас „Болонським шляхом", то поруч з орiентирами, якi стосуються, переважно студентiв (значне збiльшення годин на самостшну роботу, змiна форм екзаменацшно! звiтностi, запровадження кредитiв, змша тривалостi навчання та рiвнiв освгги: чотири, п'ять рокiв; бакалавр, мапстр) - бажано помiчати iншi дороговкази - т^ що напряму торкаються викладач1в. А саме:
не двi дисертаци (кандидатська, докторська), а одна - на здобуття вченого ступеня доктора фшософи (Ph.D);
основш викладацью посади в унiверситетахб - асистент, професор.
Стосовно першого пункту, то в штерв'ю, яке транслювало Украшське радю, один iз шановних високопосадовщв в^чизняно1 освiти сказав: "Слщ було б вже перейти на одну дисертацш, та, знаете, не хочемо травмувати людей".
Якось не зовам зрозумшо... Кого i чим травмувати?..
Але ми, здаеться, здогадалися, про що мова. Тодi ще одне питання: невже серед нас так багато оЫб, кого тяжко травмуе факт, що вш „робив" двi дисертаци, а комусь достатньо одно!? Чому не прогнозувати ситуацш навпаки: штел^енти, педагоги, вченi, i у бшьшосп, напевно ж, Християни, - порадшть за Ближнього. Чи це смiхотворна утопiя? Ну, коли так, то, може, нам -"травмованим" устшними справами колеги, товариша, сусща, кума, - слiд порадiти хоча б за Справу Загальну, якш всi ми служимо? У даному випадку складно не помiтити, що Справа виграе. Адже час на створення другого великого рукопису i на проходження вах, пов'язаних iз ним, формальностей, продуктивнiше задiяти для роботи над монограф1ями, п1дручниками, поибниками, теоретичними статтями. I саме за !х якiстю визначати рiвень нашо! квалiфiкацil в однiй з фундаментальних складових професи - здатностi вести науковий пошук.
Пщсилимо цю розмову нагадуванням про Кодекс Авторсько1 Честi. I тут перевага книг, статей, брошур також е очевидною: в публжащях, якi на виду,
® Тищенко В.М., 2010
б У вичизнянш структур1 ВНЗ Ш-ГУ р1вшв акредитацп. -
254
В.Т.
компиляторам та плаНаторам складшше приховати сво! дiяння, шж у рукопису дисертаци, що iнодi залишаеться непримiтним i нерухомим у бiблiотечних фондах.
Щодо пункту другого, то видшення там слова посади не випадкове. У Свiтi, який часто береться нами за зразок, асистент i професор це саме посади, тобто - як у вЫх шших галузях людсько! дiяльностi - указання на те, хто ким працюе на даному пщприемств^ в установi: токарем, мiнiстром, хiрургом, суддею, пiлотом, асистентом, професором... При цьому необхщно додати, що в рядi кра!н професорами називають педагопв i вищих, i середнiх навчальних закладiв (наприклад, у Сполучених Штатах Америки, Канад^, а також педагопв шкш (ФРН, Австрiя, Бельгiя, Польща та iн.).
У ВНЗ, якщо викладач одержав право читати лекцшний курс, то вiн працюе професором, називасться професором.7 Але не мае звання професора. Державний „Атестат професора" шкому не видаеться. По-перше, такого документа не кнуе. А по-друге, компетенщя визначати квалiфiкацiю науково-педагопчних працiвникiв належить виключно унiверситетам. Ми, очевидно,
здивуемо захщних колег, коли повщаемо не лише про наявшсть в наших
8
унiверситетах довiчного посадового звання , але ще й тим, що остаточне ршення про присвоення отого звання (запровадженого, до речi, ще в СРСР -13.06.1934 р.) залишаеться не за ушверситетами, а за мшктерськими чиновниками.
Здивуе, мабуть, i те, що при устшному захистi дисертаци, тобто пiсля позитивного таемного голосування члешв Спецiалiзованоl вчено! ради ушверситету, ми ще далеко не впевнеш у долi свое! науково! пращ, оскшьки належить тепер дочекатися ршення (позитивного чи негативного) ще одного столичного закладу - ВАК.
ВАК?.. А що це?.. Однак те, що непросто зрозум^и викладачам американських, англшських, японських, французьких, шмецьких, ^алшських i т.д. унiверситетiв - у тому чи^ знакового Болонського, - перед нами постае майже абеткою.
Ну чому, скажемо, у вщповщних столичних шстанщях перевiряються, а бувае i скасовуються рiшення вчених рад наших ВНЗ? А тому, панове американцу шмщ, японцi, що е в чиновников украшсько! освiти i науки тривожнi сумнiви: а ну як комусь i чомусь там, на мюцях „допомогли" стати кандидатом, доктором?
Що ж, абсолютно вщкинути таке питання поки що, на жаль, не можна. Та чи розв'язуеться воно передачею остаточних ршень вщ вчених рад, де у таемному голосуванш беруть участь десятки професiоналiв, - у „наглядовГ' установи - в той же незрозумший для на!вних захiдних колег ВАК? I хто присягне, що ВАК завжди безгршний у сво!х дiях?
Поза сумнiвом, переважаюча бшьшкть працiвникiв Мiнiстерства освiти i
7 Аналойчно 1 з посадою асистента - викладача, який веде практичт (семiнарськi заняття). - В.Т.
8 Дов1чним „в уах цившьних крашах" е лише вчений ступ1нь. Вш дае можлив1сть доктору фшософи, - тобто "вчителю мудростГ' (адже такий переклад з латиш) отримати за умовами конкурсу посаду професора ушверситету.
255
науки та Вищо! атестацшно! комюи е порядними й кв^фжованими людьми. Але хiба у вчених радах ушверситеив таких людей менше? У чому тодi рiч? Як пояснити, що нашi американсью, европейськi, азiйськi, австралiйськi колеги навт не уявляють можливiсть перегляду ким би то не було кадрово-квалiфiкацiйних рiшень, прийнятих у стшах !х вищих навчальних закладiв, - а для нас „зовшшнш" контроль iз загрозою протилежного рiшення е звичною нормою. Причому, нормою, бережно перенесеною у сьогодення з комушстичного минулого, яке и ж освiтянськi i неосвiтянськi чиновники тддають час вiд часу уЫм формам критики та осуду - аж до м^ингового прокляття...
Гадаемо, тут зруйнованi не лише лопчш, але й моральнi конструкций
Автор не хо^в би висувати верси щодо причин такого надмiцного тримання держслужбовщв незалежно! Украши за окремi функци !х радянських попередникiв. А тому залишае останне слово за Читачами. I сподiваеться на спшьну позицiю стосовно необхiдностi перегляду деяких реалш у життi укра1нсько1 вищо! школи.
Час окреслених змш прийде i поза нашими бажаннями чи небажаннями. Прикро лише, що ми iнодi запiзнюемося там, де вчасний крок не вимагае аш приватизаци (реприватизаци) гiгантських пiдприемств, анi вступу до СЕП, СОТ, НАТО, аш змiн у Конституци, анi будь-яких шших тектошчних державних зрушень. У згаданш ситуаци достатньо вiдповiдних ршень Кабiнету мiнiстрiв Украши.
Професiйна вертикаль мае сво! поверхи. На кожному з них - здiбностi, знання, досвщ, вмшня конкретних осiб, що визначають яккть працi. Завжди щастить нам, коли знаходимося поруч iз яскравими особистостями. Тими, з кого ми беремо приклад i в кого готовi вчитися. Це знову ж - св^ова практика. Гарвард, Кембридж, Оксфорд, Сорбонна шукають для сво!х кафедр таланти по всш Земн1й Кулi. Чи не тому назваш та iншi, рiвнi !м за рангом та авторитетом ушверситети, помiтно сприяють забезпеченню у суспiльствi такого полiтичного, економiчного, соцiального та побутового рiвня, про який - в кра!нах з меншим тклуванням про iнтелект i професiоналiзм, - доводиться лише мрiяти.
Будемо сподiватися, що у доленосне число Гарвардiв, Оксфордiв, Кембрiджiв, Сорбонн увiйде в майбутньому цший ряд укра!нських ушверсшепв - з активною селекцiйною роботою, коли жодна iз "Зiрок" викладацько! справи, де б вона не засяяла, не залишиться поза увагою флагмашв вiтчизняноl вищо! освiти_
Стосовно ж справ земних, то маемо деяю проблеми. Одна з них у тому, що викладацький склад багатьох навчальних закладiв (особливо нестоличних) формуеться не лише за рахунок фаивщв, осв^а яких передбачае виробничу, наукову та педагоНчну роботу. Частина лекторiв та асистенпв е колишшми студентами даного ВНЗ. Вони не готувалися для викладацько! роботи, не
256
вивчали педагопки, психологи, лопки, риторики9. Серед них немало зд1бни\ людей, як1 1 без педагоНчноУ осв1ти усшшно працюють у студентськш аудитор1У. Та все ж таки... Чи е можливють корекци у забезпеченнi рiзнопрофiльноl вищо1 школи викладацькими кадрами належного фахового гатунку? Спробуемо вiдповiсти на поставлене питання позитивно.
Бажання студента техшчного, медичного, аграрного i т.д. навчального закладу стати тут у подальшому викладачем слiд офiцiйно зарееструвати пiсля третього курсу (що видаеться найбiльш оптимальним часом) заявою кандидата на iм'я ректора. Заява вiзуеться деканом i ним же додаеться характеристика, де мають бути названi вiдповiднi задатки студента i пояснена доцiльнiсть (або ж недоцшьшсть) його подальшо1 спещально1 пiдготовки.
Сама ж спецiальна тдготовка могла би передбачати створення на четвертому 1 п'ятому курсах окремих академпчннх груп iз додатковими годинами для дисциплiн, обов'язкових при оволодшш педагогiчним, викладацьким, лекторським фахом. Ця додаткова навчальна пара слугуватиме майбутшм колегам у планi теоретичноУ тдготовки. Щодо пiдготовки практичноУ, то доцшьно запровадити без обмежень, на вибiр вiдвiдування студентами згаданих спецгруп лекцш та практичних занять провiдних викладачiв.
Не зайве звернути увагу на досвщ сучасно1 спортивно1 науки. Спортсмени, навчаючись, тренуючись, можуть у будь-який момент проглянути О не раз) вщеозаписи рекордних стрибюв, запливiв, забйв, i т.д. того чи шшого видатного майстра. Його рухи розкладають на елементи, зупиняють стопкадром, ще й ще раз думають над ними, вивчають !х поодинцi, у зв'язках i в комплексi. I робиться це не тому, що немае вщповщно1 методичное' чи науково1 лiтератури. Просто, справжню майстернiсть завжди доцiльно бачити.
А чому б не створити вiдеоматерiали роботи наших докторiв, професорiв, академiкiв, заслужених дiячiв,.. - тобто провiдних майстрiв академiчних лекцiй? Причому, хотiлося, щоб це були лекци, проведенi саме у студентських аудиторiях з 1'х неповторним мжро^матом, а не начитанi в порожнш студп перед камерою.
Такий шлях м^ би стати одним iз напрямiв при доборi та пщготовщ вищими навчальними закладами власних викладацьких кадрiв.
Л1тература
Стаття е авторським матерiалом, частиною власно1 концепци, з найбiльш повним висвiтленням яко1 Шановнi Читачi можуть, зокрема, ознайомитись у монографiях: Тищенко В.М. У еолодтнях Логоса. - Львiв: Сполом, 2002. -342с.; Тищенко В.М. Викладач еищог школи: феномен професп. - Львiв: Сполом, 2006. - 398 с. А також у навчальному поабнику: Тищенко В.М. Лакотчна Украгна. - Львiв: Сполом, 2009. - 320 с. (Гриф МОН).
9 Астрантура далеко не завжди компенсуе щ втрати. До того ж не ва, хто написав або пише дисертацш, доводить тим свою педагопчну, викладацьку здатшсть. - В. Т.
257
Hayxoeuu eicnux flHYBMET iMeni C.3. f^uцbкoгo Tom 12 № 2(44) ^acmuna 5, 2010
Summary Vadim Tyshchenko
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj BOLONSKIY WAY: SKILLED DIRECTION
Harvard, Kembridzh, Oxford, Sorbonna search for the departments talents on all Earth. How not that is why adopted and other levels to them after a grade and authority universities are notedly instrumental in providing in society of such political, economic, social and domestic level about which - in countries with less ninKyeanuHM about an intellect and professionalism, - it will be only to dream.
Will hope that in the donenocne number of Garvardiv, Oksfordiv, Kembridzhiv, Sorbonn will enter in the future a number of the Ukrainian universities - with active selection work, when none of „ Stars" of teaching business, wherever it began to shine, will not remain out of eyeshot leaders of higher education.
Cmammx nadiumna do peda^ii 5.03.2010
258
