CC BY
13
УДК 378.1:37.026
Тищенко В.М., доктор фшософи, © професор кафедри 1стори Украши та економiчноl теори Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологш ¡мет С.З.Гжицького
ЛОГ1ЧНИЙ КОДЕКС ПРОФЕСП
Форма лекци - перш за все И внутршня оргашзащя, структура науково-навчально-виховного твору, створена з допомогою методичних, етичних та естетичних складових. Змют нашо! лекци, частина яко! сприймаеться студентами емоцiонально, потрапляе у певну залежшсть вiд форм викладу: вона може сприяти найбшьш повному засвоенню матерiалу, а може - заважати, послаблюючи його комплексну дiю. Мистецтво уявлення та мистецтво ствпереживання нерозривно пов'язаш мiж собою, хоча це двi рiзнi естетичнi системи навчання. Сказане шби-то визначае два рiзних пiдходи до викладацького мистецтва, але це нiяк не свiдчить про еклектику принципiв i прийомiв рiзних навчальних напрямiв. Навряд-чи iснують в дшсносп такi загальнотеоретичнi позици, яю унiверсиалiзують сутнiсть викладацько! професи. У цьому слщ добре розiбратися, зрозум^и, якi погляди ведуть наше викладацьке мистецтво найбiльш оптимальним шляхом. Адже творчi дискуси для того й потрiбнi, щоби наблизити нас до ктини.
Професiя педагога вищого навчального закладу вже за визначенням передбачае особу, що мислить лог1чно. Володшчи мистецтвом (знову-таки мистецтвом!) доказу i спростування, будучи обiзнаним iз сукупшстю наукових теорiй, кожна з яких розглядае конкретш методи (iндуктивний та дедуктивний), викладач у змозi продуктувати таю способи розмiрковування, якi ведуть до пошуку та знайдення ктини.
Логiка висловлювань, дiалектична логiка, формальна лопка, логiчнi помилки, логiчнi закони, лопчний наслiдок, - кожна iз цих частин загально1 лопчно1 тдготовки пiдвищуе гаранти, так необхщно1 нам, - запровадимо цей термш - власноУ професшно1 безпеки.
Звiсно, iснуе шту1тивна, стихiйна, так би мовити, "не дипломована" правильнiсть суджень. С, напевно, непогаш логiки й без належно1 освiти, адже людське мислення вже за самою своею природою спрямовуе нашу думку. Хочеться, аби таких людей було якомога бшьше. Не можуть не турбувати iншi випадки: коли всупереч не лише законам лопки, але й очевидним фактам, -яккь конкретнi реч^ явища, поди, особи раз i назавжди подiляються на "чорне" й "бше" на "сво1х" i "чужих". Тут вже не лише жоден ушверситетський курс лопки не допоможе, але безсилими, мабуть, були б i самi винахщники ще1 велико1 науки.
Однак те, що не дивуе на галасливих вiче i мiтингах, i що подекуди можна
© Тищенко В.М., 2009 366
зрозум^и, зважаючи на особисту долю людей, яю беруть там участь, - не бажано переносити в академiчнi кабшети та аудиторп. 1стина сильнiше за нашi уподобання й симпати, за нашу любов i нашу ненависть. Лопка не знае цих категорiй. I коли нам вдасться переконати у цьому сво!х учшв, - це буде вагомим педагопчним досягненням Вчителя.
Докази i спростування - оргашчне ество кожно! науки, а значить - кожно! вузiвсько! дисциплiни. Пам'ятаеться, як на далекому кандидатському екзамеш з фшософп початок фрази "На пiдставi цього можна зробити висновок...", професор Борис Григорович Кубланов зупинив швидким запитанням: "А як Ви розумiете термiн „тдстава"? Не маю впевненоси, що, не зважаючи на кшцеву вiдмiнну оцiнку, вiдповiдь була саме тако! якостi.
Тепер кожен iз нас, хто викладае у вищому закладi освiти, знае не лише теоретично, але й практично закон достатньо! пiдстави, вмiло будуе фундамент, з допомогою якого доводиться та чи шша теза. Викладач зобов'язаний швидко й безпомилково обрати форму доказу - споЫб лопчного зв'язку мiж тезою i тдставою.
Логiчнi доводи складають основу навчально! мови. Чим бiльш вони вагом^ тим кращими е результати. До того ж, лопчш аргументи часто володшть найбiльш привабливою силою, особливо серед студенев з високим штелектом. Тому все, що говорить викладач в аудиторп, повинно синхронно проходити належний лопчний контроль.
Логiчнi (так само i психологiчнi) доводи це т засоби, з допомогою яких викладач може викликати необхiдний вщгук у слухачiв. Як правило, в мовi вони взаемопов'язанi: логiчнi аргументи, звернеш до рацiо, пiдсилюються прийомами, що впливають на почуття.
Лопчна техн1ка е достатньо вигостреною тод^ коли ми знову-таки швидко й точно визначаемо доцшьнють застосування прямого доказу чи доказу побiжного. Що означае перше i друге, та у чому !х принципова рiзниця - немае, очевидно, потреби нагадувати основним читачам статтi.
Вмiння спростовувати ту чи iншу тезу також не абияке лопчне оснащення викладача, Вчителя. Логiчна теорiя, логiчна практика i логiчна технiка унеможливлюють помилки у доказах та спростуваннях. 1снуе своерiдний лог1чний кодекс (сподiваемось на правомiрнiсть i такого нашого термша), де непорушними е положення про те, що: теза повинна бути точно сформульована; теза повинна лишатися незмшною у процесi всього доказу; аргументи мають бути iстинними; аргументи мають бути доведеними положеннями, що за будь-яких обставин не тдлягають сумнiву; iстиннiсть аргументiв повинна доводитися не залежно вiд тези1.
Для професiоналiв попереднiй абзац (як, зрештою, iншi цього ж плану) не становить жодних труднощiв. Говоримо так не з метою натякнути на недостатню фахову тдготовку тих наших колег, що не навчалися на
1 Див. також: Тищенко В.М. Лопка у навчальних комушкащях // Наук. в1сник Льв1всько! нацюнально! академп ветеринарно! медицини 1м. С.З. Гжицького. - Т. 6 (№ 2)-Част. 1. -Льв1в, 2004. - С. 191-194.
367
ушверситетських факультетах (маються на yBa3i ушверситети класичного походження), а для того, щоби довести бажашсть належно! педагопчно! освiти для вЫх нас, у тому чи^ - випускникiв спецiальних вищих навчальних закладiв, якi залишаються в !х стiнах на викладацькiй роботi. Ми ще повернемось до цього питання в однш з наступних статей.
Завершуючи розгляд тих елементiв професп викладача вищо! школи, якi е в основному варiантами авторського бачення, зауважимо, що загальною гармонieю навчального процесу керуе викладач. Розкриваючи об'ективш закономiрностi викладацького мистецтва, ми зможемо глибше проникнути в штелектуальш, пснхолоНчш та фiзичнi параметри особи, яка це мистецтво творить. I далеко не зайвою буде тут ствпраця iз психологами та фiзiологами, бо вони краще за нас знають роботу головного мозку, нервово! системи, фiзiологiчнi можливостi людського органiзму.
Втизняна педагогiка живе багатим i рiзнобарвним життям, примножуючи цiнностi нацюнально! та загальнолюдсько! культури. Викладання у вищих навчальних закладах активно перепл^аеться iз суспiльними прiоритетами, а тому завжди поеднуе творчий розвиток класичних традицш з нововведеннями.
Роль i мкце вищо! освiти у суспiльствi визначаеться здебшьшого загальним станом цього суспшьства. Бурхливе вторгнення "ринку", у тому чи^ - ринку освiтянських послуг, пiдштовхують нашi ВУЗи до жорсткого аналiзу сво!х викладацьких кадрiв, до творчого експерименту, до перегляду сталих, звичних стереотитв навчально-виховно! роботи. Це дуже важливо для викладацько! дiяльностi, оскiльки ця дiяльнiсть е найбшьш ефективною лише у тому випадку, коли професiйна оцiнка кожного викладача, його шдивщуальних особливостей, прийомiв i методiв його комунiкацiй зi студентською аудиторiею, - базуеться на теоретичному осмисленш. На вiдмiну вiд ремесла жива оргашчна творчiсть не тддаеться простим i звичним вимiрам. У нш завжди е момент несподiваностi, ризику, фахових вiдкриттiв i фахових невдач. I все ж лише теоретичне мислення е генератором удосконалень в уЫх видах людсько! дiяльностi, серед яких навчальна, освiтня дiяльнiсть - у числi прiоритетних.
Теорiя узагальнюе, синтезуе досвiд. Вона дае критери для оцiнки викладацького мистецтва, допомагае знайти найбшьш прямий i короткий шлях до досягнення навчально-виховно! мети. Мабуть, не помилимось, коли скажемо: немае шчого бшьш практичного, шж добра теорiя. Але для цього вона повинна спиратися не на особист смаки й уподобання авторiв, не лише на довшьш побудови розуму (хай навiть i потужного), а саме на практичний результат. Процес теоретичного освоення роботи викладача вищого навчального закладу висувае перед науковою педагогiкою все бшьш складш проблеми. Без удосконалення засобiв навчання, постiйного пошуку в галузi теорi! сьогоднi складно очiкувати вагомих результата.
"Mens agitat molem", - сказав колись Марон Публш Вергшй, - Думка рухае матерiю. Питання, про яю йшлося у даному параграфi, стикаються з динамiчною практикою вузiвського викладання. 1х подальша розробка залучить у коло
368
дослщжень HOBi проблеми, буде сприяти удосконаленню можливостей нашо! професи, що базуеться на об'ективних законах навчально-виховно! творчосп.
Пiзнання цих закошв, оволодiння ними i складае сутнiсть справжнього новаторства.
Л1тература
Стаття е авторським матерiалом, частиною власно! концепци, з найбiльш повним висвiтленням яко! Шановнi Читачi можуть ознайомитись у монографiях: Тищенко В.М. У еолодтнях Логоса. - Льеге: Сполом, 2002. - 342с.; Тищенко В.М. Викладач еищог школи: феномен професи. - Льеге: Сполом, 2006. - 398 с.; Тищенко В.М. Лакотчна Украта. - Льеге: Сполом, 2009. - 320 с.
Summary V. Tyshchenko
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj LOGICA L CODE OF PROFESSION
Profession of teacher of higher educational establishment already on determination foresees a person which thinks logically. Owning the art (again by an art!) of proof and refutation, being well-informed with the aggregate of scientific theories, each of which examines concrete methods (inductive and deductive), a teacher is able продуктуеати such methods reasonings which conduce to the search and finding of truth.
Стаття надшшла до редакцИ 2.04.2009
369
