CC BY
10
УДК 378.1:37.026
Тищенко В.М., доктор фшософи, © професор кафедри 1стори Украши та економiчноl теори Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологш ¡мет С.З.Гжицького
СИНТЕЗ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Мабуть, немае потреби доводити, що рiзнi мистецтва здатш вступати у творчi союзи, збагачуючи при цьому сво1 власш можливостi. Синтез мистецтв iз давшх давен використовуеться для найбiльш повного i всебiчного розкриття основно! ще! автора, для створення найбiльш вражаючого i дiйового образу.
Саме тут хотшося б застерегти вiд термшолопчно! плутанини i пiдмiни понять i домогтися своерiдного консенсусу щодо значення термiну "синтез навчального мистецтва". У фшологи та мистецтвознавствi поняття синтезу використовуеться часто як визначення сукупност сюжетних жанрових та композицiйних ознак того чи шшого твору. Йдеться про взаемозв'язок вказаних структур, !х з'еднання, i наслiдком - закономiрностi побудови, скажiмо лекци, статтi, книги.
Одночасно ще зi шкшьно1 лави пам'ятаемо, що синтетичним часто називають художнiй образ, що типiзуе життевi явища.
Анi перше, анi друге значення творчого синтезу ми не маемо на уваз1 Тут цей термш вживаеться як поняття сукупних зусиль: здiбностей, знань, досвщу, характеру, бажання та умов пращ викладача вищо! школи, а також -яккного складу студентiв. Перелiченi вище Ым факторiв вступають у союз для досягнення високого практичного результату - мщних i потрiбних знань наших учшв.
Закономiрностi синтезу "чудово! Ымки" складалися з перших крокiв його використання. Таких закономiрностей принаймнi три. Перша - наявшсть у синтезi керiвноl оргашзуючо1 ролi одного з факторiв вiдносно всiх iнших. Друга -однакова увага вам i кожному з семи фaкторiв. Третя - композицшна, стильова тематична едшсть усiх семи фaкторiв при робот викладача усним або письмовим словом.
Дещо склaднiше з виявленням зaкономiрностей тимчасових фaкторiв. Однак те, що таю фактори кнують, нi в кого з нас, мабуть, не викликае сумшву, - достатньо назвати моральний мiкроклiмaт кафедри, взаемостосунки у колективi ВУЗу в цiлому, рiвень здоров'я викладача, його сiмейно-побутовi проблеми, мaтерiaльний стан тощо. Вищенaзвaнi фактори можуть об'ективно скластися у конструкци синтезу, вaгомiсть яких визначатиметься яюстю i кiлькiстю елементiв у кожнш конкретнiй формi.
У той же час принципи синтезування мають ряд загальних вихiдних положень. До них належать вже назваш вище вимоги керiвного начала одного з фaкторiв, можливостi виявлення творчих потенцiй кожного з елеменив й одночасно дотримання !х едностi.
© Тищенко В.М., 2009
443
Синтез навчального процесу виник шляхом "додавання" одного виду впливу на розум i почуття студенев до шшого такого виду. Так, лекщя оргашчно включила у свою тканину знання, мову та темперамент лектора. Цей творчий ансамбль - перша, сходинка навчального синтезу. 1з ще! сходинки нарощуеться все бшьш висока, бiльш складна синтетична яюсть. Структура викладацького мистецтва вимагае принципово нових моментiв творчостi. Поруч iз використанням "готових" компонентiв, викладання у ВУЗi народжуе новi, лише йому властивi форми навчання й виховання.
Мистецтво слова, що формуе навчальну думку, викладацьку творчiсть, -можна знайти i в дiяльностi закладiв освiти бiльш скромного рангу. Школа дае нам учителя, творчi зусилля i творча думка якого служать подальшому, синтезуванню рiзних форм навчання. Не змшюючи синтетичного каркаса, знайденого на перших етапах отримання людиною знань, вузiвське викладацьке мистецтво додае новий феноменальний матерiал. Цей матерiал - всi iснуючi форми життя у !х нерозривному зв'язку з рiзноманiтнiстю предметного середовища. Середня школа "опанувала" людину. Школа вища вивела людину з обмежених можливостей дитяче-пiдлiткового розумiння у безмежнi природш й соцiальнi умови життя i дiяльностi. Св1т, дослщжуваний вищою школою, це свгг у вс1х формах його 1снування. Це св1т без табу. Якщо середня школа поставила питання про форми наукового освоення дшсноси, то ВУЗи створили навчання, адекватне формам само! дшсност1
Отже, зробивши спробу теоретичного обгрунтування запропоновано! нами категори "синтетичного навчання", наголосимо, що важливими складовими тут мисляться досконала викладацька техн1ка 1 приваблива педагоНчна форма. Форма лекци - перш за все !! внутршня органiзацiя, структура науково-навчально-виховного твору, створена з допомогою методичних, етичних та естетичних складових. Змiст нашо! лекци, частина яко! сприймаеться студентами емоцiонально, потрапляе у певну залежшсть вiд форм викладу: вона може сприяти найбшьш повному засвоенню матерiалу, а може -заважати, послаблюючи його комплексну дш. Мистецтво уявлення та мистецтво ствпереживання нерозривно пов'язанi мiж собою, хоча це двi рiзнi естетичш системи навчання. Сказане нiби-то визначае два рiзних пiдходи до викладацького мистецтва, але це нiяк не свщчить про еклектику принципiв i прийомiв рiзних навчальних напрямiв. Навряд-чи кнують в дiйсностi такi загальнотеоретичш позици, якi унiверсиалiзують сутнiсть викладацько! професи. У цьому слiд добре розiбратися, зрозумiти, якi погляди ведуть наше викладацьке мистецтво найбшьш оптимальним шляхом. Адже творчi дискусп для того й потрiбнi, щоби наблизити нас до ктини.
Професiя педагога вищого навчального закладу вже за визначенням передбачае особу, що мислить лоНчно. Володшчи мистецтвом (знову-таки мистецтвом!) доказу i спростування, будучи обiзнаним iз сукупнiстю наукових теорiй, кожна з яких розглядае конкретш методи (шдуктивний та дедуктивний), викладач у змозi продуктувати такi способи розмiрковування, якi ведуть до пошуку та знайдення ктини.
Логiка висловлювань, дiалектична логiка, формальна логiка, логiчнi помилки, лопчш закони, логiчний наслiдок, - кожна iз цих частин загально!
444
лопчно1 тдготовки тдвищуе гаранти, так необхщно1 нам, - запровадимо цей термш - власноУ професшноУ безпеки.
Звичайно, icHye шту^ивна, стихiйна, так би мовити, "не дипломована" правильнicть суджень, про що частково було сказано вище. £, напевно, непогаш логiки й без надежно!' освгги, адже людське мислення вже за самою своею природою спрямовуе нашу думку. Хочеться, аби таких людей було якомога бшьше. Не можуть не турбувати iншi випадки: коли всупереч не лише законам лопки, але й очевидним фактам, - якюь конкретнi реч^ явища, подiï, особи раз i назавжди подiдяютьcя на "чорне" й "бше" на "сво1х" i "чужих". Тут вже не лише жоден ушверситетський курс лопки не допоможе, але безсилими, мабуть, були б i cамi винахщники ^eï вели^' науки.
Однак те, що не дивуе на галасливих вiче i м^ингах, i що подекуди можна зрозум^и, зважаючи на особисту долю людей, яю беруть там участь, - не бажано переносити в академiчнi кабшети та аyдиторiï. 1стина cидьнiше за нашi уподобання й симпати, за нашу любов i нашу ненависть. Лопка не знае цих категорш. I коли нам вдасться переконати у цьому cвоïх учшв, - це буде вагомим педагопчним досягненням Вчителя.
На вщмшу вщ ремесла жива органiчна творчкть викладача, педагога не пiддаeтьcя простим i звичним вимiрам. У нш завжди е момент неcподiваноcтi, ризику, фахових вiдкриттiв i фахових невдач. I все ж лише теоретичне мислення е генератором удосконалень в уЫх без винятку видах людcькоï дiяльноcтi, серед яких навчальна, осв^ня дiядьнicть - у чиcдi прюритетних.
Теорiя узагальнюе, синтезуе доcвiд. Вона дае критери для оцiнки викладацького мистецтва, допомагае знайти найбiдьш прямий i короткий шлях до досягнення навчально-виховноï мети. Мабуть, не помилимось, коли скажемо: немае шчого бшьш практичного, шж добра теорiя. Але для цього вона повинна спиратися не на особист смаки й уподобання авторiв, не лише на довшьш побудови розуму (хай навт i потужного), а саме на практичний результат.
Лiтература
Стаття е авторським матерiалом, частиною вдаcноï концепцiï, з повним висв^ленням якоï Шановнi Читачi можуть ознайомитись у монографiях: Тищенко В.М. У еолодтнях Логоса. - Льеге: Сполом, 2002. - 342с.; Тищенко В.М. Викладач еищог школи: феномен професп. - Льеге: Сполом, 2006. - 398 с.; Тищенко В.М. Лакотчна Украта. - Льеге: Сполом, 2009. - 320 с.
Summary V.M.Tyshchenko Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z. Gzhytskyj SYNTHESIS OF EDUCATIONAL PROCESS
The process of the theoretical mastering of work of teacher of higher educational establishment pulls out more thorny problems before scientific pedagogics. Without the improvement of facilities of studies, permanent search in industry of theory it is today difficult to expect ponderable results.
Стаття надШшла до редакцИ' 3.09.2009
445
