CC BY
8
УДК 378.1:37.026
Тищенко В.М., доктор фшософи, © професор кафедри 1стори Укра'ни та eK0H0Mi4H0i' теори Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологш ¡мет С.З.Гжицького
НАВЧАЛЬНА РОБОТА ЯК ГАРМОН1Я НАУКОВИХ, ПЕДАГОГ1ЧНИХ, ЕТИЧНИХ ТА ЕСТЕТИЧНИХ НОРМ
Знання людсько! психологи не менш важливе нiж знання свого предмета. Психолопчна пiдготовка пiдказуe вузiвському педагогу той напрямок, яким найбшьш доцшьно йти до результату. Викладач, оснащений психолопчно, розумie, що така риса молодо! людини як допитливiсть, потреба у новш, кориснiй для не! шформаци вже сама по ^6i дозволяе пiдносити iнтерес студентiв не просто до факив, але й до процеЫв, тенденцiй, явищ. Це стимулюе концентрацiю розумових сил молодих людей, примушуе !х активно мислити.
Лише на перехрест рацiонального та емощонального ества студентсько! аудиторii, з обов'язковим урахуванням психологii сприйняття молодими людьми намiрiв, якостi та реальних результатiв роботи педагога, - можна зрозум^и та оцiнити сучасне наповнення древньо! iстини про перемагаюче Св^ло Навчання, Знань, Вмiння. I лише у дiалектичному взаемозв'язку зi студентським сприйняттям може плщно розвиватися викладацьке мистецтво. У цьому ракурсi ми й пробуемо розглядати цей розвиток.
За стилем нашо! роботи на лекщях i на практичних заняттях (семiнарах) пильно спостерiгають студенти, яю психологiчно нацiленi не тiльки на те, що !м говорять, чому !х навчають i в чому переконують, але й на те, хто це робить, i якими засобами це досягаеться. Викладача вищо! школи не рятують нi ступеш, нi знання, нi посади, якщо вiн викладае свiй предмет у маловиразнш, в'ялiй манерi. Його просто не будуть слухати. Ось чому кожен педагог несе високу моральну вiдповiдальнiсть не лише за сво! знання, але й за вмшня передати цi знання iншим, оскчльки будь-яку навчальну дисциплшу можна об'ективно скомпрометувати низьким фаховим р1внем викладу та роз'яснення.
Один i той же навчальний матерiал може пройти рiзну обробку - це ктина. Duo cum facium idem, non est idem: Двое роблять одне i те ж, а виходить не одне i те ж. Вщвщаемо, наприклад, кiлька лекцiй по однаковш програмнiй темi з ктори Укра'ни i почуемо далеко не однакове виконання. Ми з увагою i вдячнiстю будемо слухати викладача, що розмовляе з аудиторiею живим натхненним словом, яке не вкладеш у збит трафарети канцелярсько! лексики, словом, що здатне навчити i переконати, примусити полюбити й зненавид^и, допомогти вiдчути бiль поразки i радiсть перемоги. Ми почуемо лекцш iнформативно активну i в той же час таку, яку можна назвати явищем художнього порядку, де немае непрохщно! межi мiж образшстю лiтературною i
© Тищенко В.М., 2009 370
образшстю науковою. Це буде творча робота професюнала зi студентами, що базуеться на конкретному i яскравому уявленнi про предмет вивчення, широкш ерудици, на морально-естетичних критерiях, психологiчнiй освiченостi викладача, на його досконалш ораторськiй технiцi.
Саме такими залишилися у вдячнiй пам'ят лекци професорiв Григорiя Юлiйовича Гербшьського, Юрiя Мироновича Гроссмана, Степана Миколайовича Злупка, Олександра Юхимовича Карпенка, 1вана Яковича Кошарного, В'ячеслава Iллiча Стрельського, Петра Петровича Челака та багатьох шших Майстрiв ушверситетсько1 кафедри. 1х висококласний фах був i е для автора манливим, але недосяжним орiентиром.
Робота наших незабутнiх Учителiв - ще одне пiдтвердження думки, що викладання у свош навчально-педагопчно! сутностi е мистецтвом, причому мистецтвом неповторним, нетдвладним тиражуванню, що заслуговуе на мюце в елiтному реестрi штелектуально1 творчостi. Але будь-яке мистецтво (не ремесло) - це, перш за все, особисткть, шдивщуальшсть, виразшсть, що надае йому необхщно1 незалежност1 Викладацька робота, що розумiеться поза цим визначенням, розумiеться лише як тарифжована праця, як вид зароб^ку, - приречена на безкриле юнування. Хотiлося б, щоби мистецтво викладання у вищш школi передавалося, проводовжувалося i зберiгалося якомога довше. I вс ми повиннi пiклуватися про майбутне професп. А майбутне - завжди удосконалення, завжди крок уперед.
Галузь дослiдження професiйного феномена вузiвського викладача помiтно розшириться, якщо включити у це дослiдження категорiю навчального синтезу. Викладання у вищому навчальному закладi - вид синтетичного мистецтва, в якому використання педагопчного вмшня, наукових знань та вiзуально-естетичного фактора визначають еднiсть усього навчально-виховного процесу. Яю ж загальнi закономiрностi формування навчального синтезу. У спещальнш лiтературi, на жаль, не зустрiчався термiн естетико-педагог1чна гармон1я. А це означае, що ми певним чином недооцшюемо зв'язок, взаемозалежшсть i пропорцiйнiсть частин багатогранного навчально-виховного дшства, струнко! узгодженостi його аудiовiзуальних та рацiональних елементiв. У той же час iсторiя педагопчно1 та естетично1 думки вiд раннiх етатв до початку XXI столiття збер^ае свiдчення розвитку специфiчних типiв гармони у навчанш й вихованнi людей.
Як часто бувае з шшими теоретичними спробами, пропозици щодо навчального синтезу спочатку можуть виглядати такими, що не до кшця усвщомлюють свою необхiднiсть, всi можливостi, вс висновки, якi при цьому можуть бути зроблеш. У пошуку пiдходiв до синтетичного образу викладання у вищш школi неминучо йде етап попередньо1 роботи. I хоча у тих перших спробах добираються засоби, - головне у самому теоретичному ствердженш навчального синтезу.
Вважаемо, що гармошя як естетична категорiя, що iснуе у навчальному процеЫ, не рiвнозначна поняттю гармони художнього твору, або, простше,
371
художньо1 гармони. Це застереження необхщно зробити, виходячи з широкого тлумачення поняття гармони в естетичнш фшософськш думщ, де вона носить, на наш погляд, здебшьшого абстрактний характер. Навчальна гармошя у реальнш вуз1вськ1й практищ с вияв взасмодй' 1 узгодженост1 кнуючих наукових, педагог1чни\, етичних та естетичних норм.
Поняття навчально! гармони та навчального синтезу мають багато спiльного ^ перш за все, - загальну мету: вибрати iз спiвставлення кшькох елементiв те, чого не було окремо у кожному елемешг
Поруч iз цим бажано враховувати, що змют категори гармони ширше i унiверсальнiше поняття навчального синтезу. Його закони (ризикнемо вжити цей сильний термiн) бшьш конкретнi i розглядаються та застосовуються у конкретному навчальному предмета Закономiрностi ж естетико-етично!, педагопчно! гармони розповсюджуються не на якусь окрему вузiвську дисциплiну, а на навчальний процес у цшому.
Мабуть, немае потреби доводити, що рiзнi мистецтва здатнi вступати у творчi союзи, збагачуючи при цьому сво! власнi можливостi. Синтез мистецтв iз давнiх давен використовуеться для найбшьш повного i всебiчного розкриття основно! ще1 автора, для створення найбшьш вражаючого i дiйового образу.
Саме тут хотшося б застерегти вщ термшолопчно1 плутанини i пiдмiни понять i домогтися своерiдного консенсусу щодо значення термiну "синтез навчального мистецтва". У фшологи та мистецтвознавствi поняття синтезу використовуеться часто як визначення сукупност сюжетних жанрових та композицшних ознак того чи iншого твору. Йдеться про взаемозв'язок вказаних структур, !х з'еднання, i наслiдком - закономiрностi побудови, скажiмо лекци, статп, книги.
Одночасно ще зi шкшьно1 лави пам'ятаемо, що синтетичним часто називають художнш образ, що титзуе життевi явища.
Анi перше, аш друге значення творчого синтезу ми не маемо на уваз1 Тут цей термш вживаеться як поняття сукупних зусиль: здiбностей, знань, досвщу, характеру, бажання та умов пращ викладача вищо1 школи, а також -яккного складу студентiв. Перелiченi вище сiм факторiв вступають у союз для досягнення високого практичного результату - мщних i потрiбних знань наших учшв.
Закономiрностi синтезу "чудово1 Ымки" складалися з перших кроюв його використання. Таких закономiрностей принаймш три. Перша - наявнiсть у синтезi керiвноl оргашзуючо1 ролi одного з факторiв вiдносно всiх шших. Друга -однакова увага вам i кожному з семи фaкторiв. Третя - композицшна, стильова тематична едшсть усiх семи фaкторiв при робот1 викладача усним або письмовим словом.
Дещо склaднiше з виявленням зaкономiрностей тимчасових фaкторiв. Однак те, що таю фактори кнують, ш в кого з нас, мабуть, не викликае сумнiву, - достатньо назвати моральний мiкроклiмaт кафедри, взаемостосунки у колективi ВУЗу в цшому, рiвень здоров'я викладача, його сiмейно-побутовi
372
проблеми, матерiальний стан тощо. Вищеназваш фактори можуть об'ективно скластися у конструкци синтезу, вагомкть яких визначатиметься яюстю i кшькктю елементiв у кожнiй конкретнiй форм1
У той же час принципи синтезування мають ряд загальних вихщних положень. До них належать вже назваш вище вимоги керiвного начала одного з факторiв, можливостi виявлення творчих потенцiй кожного з елеменпв й одночасно дотримання !х едноси.
Синтез навчального процесу виник шляхом "додавання" одного виду впливу на розум i почуття студентiв до шшого такого виду. Так, лекщя органiчно включила у свою тканину знання, мову та темперамент лектора. Цей творчий ансамбль - перша, сходинка навчального синтезу. 1з ще! сходинки нарощуеться все бiльш висока, бшьш складна синтетична яюсть. Структура викладацького мистецтва вимагае принципово нових моменпв творчостi. Поруч iз використанням "готових" компонентiв, викладання у By3i народжуе новi, лише йому властивi форми навчання й виховання.
Мистецтво слова, що формуе навчальну думку, викладацьку творчкть, -можна знайти i в дiяльностi закладiв освгги бiльш скромного рангу. Школа дае нам учителя, творчi зусилля i творча думка якого служать подальшому, синтезуванню рiзних форм навчання. Не змшюючи синтетичного каркаса, знайденого на перших етапах отримання людиною знань, вузiвське викладацьке мистецтво додае новий феноменальний матерiал. Цей матерiал - вс iснуючi форми життя у !х нерозривному зв'язку з рiзноманiтнiстю предметного середовища. Середня школа "опанувала" людину. Школа вища вивела людину з обмежених можливостей дитяче-пiдлiткового розумшня у безмежнi природнi й сощальш умови життя i дiяльностi. Свгг, дослщжуваний вищою школою, це св1т у Bcix формах його кнування. Це св1т без табу. Якщо середня школа поставила питання про форми наукового освоення дшсносп, то ВУЗи створили навчання, адекватне формам само! дшсност1
Лiтература
Стаття е авторським матерiалом, частиною власно! концепци, з найбiльш повним висвiтленням яко! Шановнi Читачi можуть ознайомитись у монографiях: Тищенко В.М. У еолодтнях Логоса. - Льеге: Сполом, 2002. - 342с.; Тищенко В.М. Викладач еищог школи: феномен професп. - Льеге: Сполом, 2006. - 398 с.; Тищенко В.М. Лакотчна Украта. - Льеге: Сполом, 2009. - 320 с.
Summary V. Tyshchenko
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj EDUCATIONAL WORK AS HARMONY OF SCIENTIFIC, PEDAGOGICAL, ETHICS AND AESTHETICALLY BEAUTIFUL NORMS
Middle school "captured" a man. School more high showed a man out of the limited possibilities of the дитяче-тдлткоеого understanding in the boundless
373
natural and social terms of life and activity. World, probed higher school, it is the world in all offorms of his existence. It is the world without a taboo. If middle school put a question about the forms of the scientific mastering of reality, Institutes of higher created studies, adequate the forms of reality.
Стаття надшшла до редакцИ 2.04.2009
374
