CC BY
67Пономаренко Юрш Анатолшович,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримшального права № 1, Нац'юнальний юридичний унверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харюв e-mail: ponomarenko_yuriy@ukr.net
ORCID 0000-0002-1030-1072
doi: 10.21564/2414-990x.149.199986 УДК 343.2.01 (477)
ВИДИ ЗАСОБ1В КРИМШАЛЬНОГО ПРАВА
Проведено критичний аналгз наукових поглядгв на класифжащю засоб1в криминального права, виявлено випадки неповноти та непосл1довност1 таких класифжацш. Обгрунтовано поды ycix засоб1в кримшального права на засоби-установлення та засоби-д1яння, показано значення i мож-ливостi подальшого розвитку цш класифжащ.
Ключовi слова: засоби кримшального права; кримшальна вщповвдальтсть; покарання; iншi заходи кримшально-правового характеру; звшьнення ввд кримшально! ввдповвдальносп; звшь-нення ввд покарання.
Пономаренко Ю. А., кандидат юридических наук, доцент, доцент кафедры уголовного права № 1, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: ponomarenko_yuriy@ukr.net ; ORCID 0000-0002-1030-1072
Виды средств уголовного права
Осуществляется критический анализ высказанных в литературе взглядов на классификацию средств уголовного права, выявлены случаи неполноты и непоследовательности таких классификаций. Обосновывается деление всех средств уголовного права на средства-установления и средства-деяния, показано значение и возможности дальнейшего развития этой классификации.
Ключевые слова: средства уголовного права; уголовная ответственность; наказание; иные меры уголовно-правового характера; освобождение от уголовной ответственности; освобождение от наказания.
Постановка проблеми. Ti явища правово! дшсноси, як1 сьогодш при-йнято iменувати правовими засобами, наука кримшального права осмислю-вала споконвжу. Дослвдження ж !х якраз в шструментальному аспект^ саме як кримшально-правових засобiв, мае вщносно недавню традищю, адже й загаль-нотеоретичш дослщження цього феномену розпочалися у правознавствi лише з кiнця ХХ ст. Тому не буде перебшьшенням стверджувати, що на теперiшньому
еташ розвитку нашо! кримшально-правово! науки шструменталютсьы дослЬ дження кримшально-правових засобiв перебувають ще на початкових стадiях.
ÁHanÍ3 остантх дослгджень i публжацш. Водночас сучасна укра!нська кримшально-правова думка чималу увагу придiляe проблемам класифшацп, систематизацп та iншим способам упорядкування кримшально-правових засо-бiв. Цим питанням присвятили сво! роботи Т. Ю. Адрiанова (T. Yu. Adrianova), В. В. Буга (V. V. Buha), Г. С. Буга (H. S. Buha), €. М. Вечерова (Ye. M. Vecherova), О. А. Винник (O. A. Vynnyk), Т. О. Гончар (T. O. Honchar), I. М. Горба-чова (I. M. Horbachova), М. М. Горбунов (M. M. Horbunov), О. О. Дудо-ров (O. O. Dudorov), О. В. Козаченко (O. V. Kozachenko), О. П. Кубинська (O. P. Kubynska), Н. А. Орловська (N. A. Orlovska), П. В. Пекар (P. V. Pekar), З. М. Сюсюкало (Z. M. Siusiukalo), М. I. Хавронюк (M. I. Khavroniuk), Д. В. Ягунов (D. V. Yahunov), С. С. Яценко (S. S. Yatsenko), А. М. Ященко (A. M. Yashchenko) та iншi дослiдники. Порiвняльний i критичний аналiз висловлених ними суджень буде здшснено нижче.
Мета щег cmammi - розроблення теоретично! моделi упорядкування окремих видiв засобiв кримiнального права, обгрунтування пошуку нових, удо-сконалення чи критично! ощнки необхiдностi кнуючих кримiнально-правових засобiв, вивчення реально! чи потенцшно! !х ефективностi.
Виклад основного матерiалу. Вочевидь, що такi дослщження можуть здiйснюватися лише на базi попереднього структурування як дослiджуваних кримшально-правових засобiв, так i накопиченого обсягу знань про них, що передбачае не лише встановлення особливостей та ввдмшностей мiж юридич-ними властивостями окремих видiв таких засобiв, а й протиставлення i ч^ке розмежування мiж собою тих iз них, у яких таю властивост е рiзними. I саме на так вiдмiннi властивостi й звертають увагу и укра!нськi дослiдники, якi вивчають сукупнiсть кримiнально-правових засобiв, передбачених чинним кримшальним законодавством Укра!ни, та ставлять перед собою завдання упо-рядкувати !х: принаймнi, класифiкувати, а в окремих випадках - i знайти у ще! сукупност системоутворюючi ознаки.
Найпершi спроби упорядкування системи кримшально-правових засобiв в Укра!нi збiглися у часi зi свiтовою тенденцiею до т. зв. «двоколшностЬ» (чи навггь «багатоколшностЬ») кримiнального права. Зароджена у кримшальному законодавствi Нiмеччини ще першо! половини ХХ ст. «двоколшна» система, за яко! поряд з покараннями за вчинення злочишв передбачалося застосування також заходiв безпеки [11, c. 106], ця тенденцiя на зламi ХХ-ХХ1 столiть поширилася на кримшальне законодавство переважно! бiльшостi европейських кра!н. Приблизно в той же самий час вона стала й надбанням в^чизняно! науки кримшального права, яка, творчо розвиваючи !!, почала ввднаходити серед кримiнально-правових засобiв i третю, i четверту, а школи й бшьшу кiлькiсть «колiй» кримiнального права.
Безумовно, «колшне» упорядкування кримiнально-правових засобiв не лише вiдiграло свою позитивну роль у наближенш укра!нсько! кримшально-
правово! науки до дослщження св^ових тенденцш розвитку кримшального законодавства, а й певним чином прислужилося поясненню ввдмшностей мiж рiзними групами таких засобiв. Проте, будучи проявом лшшних класифiкацiй, йому не вдалося уникнути проблем, що традицшно властивi таким класифжа-щям. Вiдомо, що вони на ввдмшу вiд дихотомiчних завжди особливо актуал^ зують питання визначення !хнього критерш та скiнченнiсть подiлу за ним, а також ставлять перед дослщником завдання, з одного боку, повшстю охопити усi явища тieí групи, що шддана класифiкацГí, а з шшого - чiтко розмежувати мiж собою явища, що вiдносяться до рiзних класифiкацiйних груп. I дшсно, класифiкацií кримiнально-правових засобiв за «колiями» кримшально-право-вого впливу страждають двома серйозними вадами. Першою з них е вiдсутнiсть чiткого окреслення кола тих кримшально-правових засобiв, якi розподшяються за такими «колiями». У результат в багатьох випадках цiла низка кримшаль-но-правових засобiв (зокрема, судимкть, заходи, що застосовуються замiсть покарання при умовному звшьненш вiд нього та деяю iншi) залишалася поза пею чи iншою колiею. В шших же випадках до кримшально-правових «колш» включалися засоби, кримiнально-правова природа яких викликае ютотш сум-шви (наприклад, запобiжнi заходи чи заходи реституцп). Другою вадою, що традицшно властива багатьом випадкам лшшних класифжацш, стала вщсут-нiсть чiткого критерш розподiлу кримiнально-правових засобiв мiж окремими «колiями». Це потягло за собою те, що одш й т ж самi засоби у рiзних авторiв вiдносилися до рiзних класифжацшних груп. Такий стан справ у класифшацп кримiнально-правових засобiв, безумовно, не може задовольняти потреби ш науки кримшального права, ш практики кримшального законотворення, а тому вимагае вироблення шших, нелшшних пiдходiв до !х класифiкацií.
Розумiння цього обумовило започаткування у нашш кримiнально-правовiй лiтературi пошук сутнiсних вiдмiнностей мiж окремими групами кримшаль-но-правових засобiв. Цi вщмшност здебiльшого знаходилися у характеровi впливу тих чи шших засобiв на правовий статус особи, що вчинила кримшальне правопорушення чи в окремих випадках - сусшльно небезпечне дiяння, яке пiдпадае пiд окремi ознаки кримшального правопорушення, проте не е ним. При цьому одш автори цю ввдмшшсть вбачають у тому, чи е таю засоби заохо-чувальними або примусовими; iншi ж на чшьне мiсце ставлять каральний або некаральний змют вiдповiдних засобiв.
Зокрема, О. В. Козаченко вбачае класифшацшний критерiй для засобiв кримшального права в особливостях поеднання примусу та заохочення при застосуванш того чи шшого кримшально-правового засобу (в його термшо-логп - заходу кримшально-правового впливу). Залежно ввд цього критерш згаданий автор подiляе !х усi на двi групи: заохочувальш та примусовi. Заохо-чувальнi кримiнально-правовi заходи, на його думку, - це система «прийомiв i способiв впливу на поведiнку особи, яка вчинила злочин (кримшальний проступок), з метою спонукання !! до сощально позитивно! поведiнки шляхом пом'якшення або вщмови вiд застосування примусового кримшально-правового
впливу, за виключенням заходiв, компенсацшного характеру. Серед значно!" кшькост заохочувальних кримiнально-правових норм особливу групу склада-ють Ti, якими регулюеться застосування певних прийомiв i способiв правового впливу, а саме звшьнення вщ кримiнальноï вiдповiдальностi та звшьнення вщ покарання та його вщбування» [6, с. 36]. У свою чергу примусовi кримшаль-но-правовi засоби О. В. Козаченко подшяе на двi пiдгрупи: каральнi та шш^ тобто позбавленi мети кари. До перших вш вiдносить: засудження з подальшим звiльненням вiд призначення покарання, покарання i судимють [6, с. 37]. До шших, некаральних, засобiв О. В. Козаченко вiдносить: примусовi заходи медич-ного характеру; примусове лшування; «спецiальнi кримiнально-правовi заходи, до яких слщ вiднести спецiальну конфккащю та позбавлення спецiального права, як застосовуються судом iз метою попередження можливост вчинення дiяння у майбутньому». На думку цитованого автора, «окрему (i, вочевидь, також некаральну - Ю. П.) групу примусових кримшально-правових заходiв утворюють: примусовi заходи виховного характеру...; заходи кримшально-право-вого характеру щодо юридичних осiб...» [6, с. 37]. Попри задекларований подш усiх кримiнально-правових засобiв на двi групи (заохочувальш та примусовi), О. В. Козаченко називае ще й третю ïx групу: «так званi нетрадицшш заходи, особливiсть яких полягае в тому, що вони передбаченi актами шшо'1 (не кри-мiнально-правовоï) галузево1 належностi: компенсацiйнi кримiнально-правовi заходи, шд якими слiд розумiти примусовi заходи шдивщуального характеру, якi застосовуються в судовому порядку з метою усунення заподiяноï шкоди, вiдшкодування завданих збитшв або вiдновлення порушених прав.; превентивш кримiнально-правовi заходи ... [якi здшснюються] стосовно осiб, якi вiдбули покарання до зняття або погашення судимости з метою попередження вчинення вказаними особами злочишв; заходи забезпечення виконання нормативно визначених обов'язшв, якi покладаються на особу у зв'язку з учиненням нею кримшального правопорушення» [6, с. 37-38].
Запропонований О. В. Козаченком подш кримшально-правових засобiв на заохочувальш та примусов^ безперечно, вщображае рiзний характер впливу окремих з таких засобiв на правовий статус особи, яка вчинила кримшальне правопорушення чи суспшьно небезпечне дiяння, що шдпадае пiд його ознаки, проте не е ним. Зокрема вш враховуе те, що окремi з таких засобiв спрямованi на обмеження тих чи шших елеменпв цього правового статусу, iншi ж - або тягнуть за собою неможливкть таких обмежень, або, принаймш, пом'якшують цi обмеження. Це дае змогу не лише ощнити характер впливу рiзниx кримi-нально-правових засобiв на правовий статус особи, а й диференщювати шдстави ix застосування, ощнити ефектившсть та спрогнозувати кримiнально-правовi, загальноправов^ а так само й загальносощальш наслiдки використання окремо тих засобiв, якi автором називаються заохочувальними, i тих, яш ним вiднесенi до примусових.
Водночас складношд i неоднозначностi з позищонуванням окремих кри-мiнально-правовиx засобiв при ïx класифiкацiï на заоxочувальнi та примусовi
спричинили потребу у видшенш третьо! групи 3aco6iB для тих, яю не можуть бути охоплеш названими двома. Дшсно, примус i заохочення е парними кате-горiями не лише правознавства, а й в загальному розумшш, тож як таю широко використовуються в наущ управлiння i в самш управлiнськiй дiяльностi. У матерiальному ж кримiнальному правi, що е галуззю публiчного права [2, с. 47-50] (й, бшьше того, становить чи не найбшьш чистий, рафшований зра-зок публiчного права в нашш правовш системi) iз його iмперативним методом правового регулювання [8, с. 67; 9, с. 20], що обумовлюе «такi характерш ознаки (кримiнального права - Ю. П.), як: юридична нерiвнiсть сторш, шдпо-рядкованiсть однiеí сторони шшш, субординацiйнiсть 1х вiдносин; наявнiсть единого центру регулювання - держави з винятково юридичною формою кримшально-правових норм - закону; пщпорядкування поведшки владно! сторони принципу «дозволено тшьки те, що передбачено законом» тощо» [1, с. 83], примус стае не просто одним iз методiв регуляторного впливу на предмет кримшально-правового регулювання, а входить до змюту усiх кримшально-пра-вових засобiв. Усе кримшально-правове регулювання здiйснюеться державою у примусовому порядку, який в окремих випадках може враховувати штереси й побажання шших суб'екпв, до певно! мiри слiдувати 1м (але тшьки там i тодi, де й коли вони сшвпадають з штересами само! держави у кримiнально-правовому регулюванш), але не може пiдмiнятися, коригуватися чи скасовуватися залежно вщ волi iнших суб'ектiв (якщо така воля не сшвпадае з державною). Все, що здшснюе держава у сферi кримiнально-правового регулювання, вона здiйснюе виключно у примусовому порядку. Сказане повною мiрою стосуеться й засто-сування тих кримшально-правових засобiв, що 1х деякi автори вiдносять до так званих заохочувальних, як-то: звшьнення вщ кримiнальноí вiдповiдальностi, звiльнення вiд покарання, призначення бшьш м'якого покарання, шж передбачено законом, замiна невщбуто! частини покарання бiльш м'яким, дострокове зняття судимост тощо. I щ засоби, й подiбнi до них, i будь-якi iншi кримшаль-но-правовi засоби держава застосовуе виходячи виключно з власного розумшня мети та завдань кримшального права, не погоджуючи 1х застосування з шшими суб'ектами кримшально-правових вщносин. Хоча при цьому вона й пов'язуе застосування саме таких засобiв iз певною сощально схвалюваною поведiнкою таких суб'ектiв, передусiм - особи, яка вчинила кримшальне правопорушення. Дiйсно, для того, щоб, наприклад, бути звiльненою вiд кримшально! вiдповiдаль-ностi, особа, як правило, повинна вчинити певш соцiально корисш, схвалюванi, прийнятнi дiяння (так звана позитивна посткримшальна поведiнка). Для шд-твердження добровiльностi тако! поведiнки й розумшня особою ii кримiналь-но-правових наслщюв КПК Укра1ни встановлюе, що закриття кримшального провадження у зв'язку зi звшьненням особи вiд кримшально! вiдповiдальностi «не допускаеться, якщо шдозрюваний, обвинувачений проти цього заперечуе» (ч. 8 ст. 284). Адже заперечення тако! особи свщчитиме, зокрема, про те, що ii дшове каяття не було щирим, як того вимагае ст. 45 КК Украши, або що ii позитивнi посткримшальш дiяння не були добровiльними, як того вимагають
приписи статей Особливо!" частини КК Украши про спещальш види звшьнення вщ кримшально'1 вiдповiдальностi (ч. 5 ст. 1102, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 2 ст. 255 та ш.). Але в будь-якому разi таю особи, як i будь-хто шший, повинш шдкоритися ршенню держави чи то про звшьнення вщ кримiнальноï вщпов^ дальностi, чи то про звшьнення вщ покарання, чи то про призначення бшьш м'якого покарання, шж передбачено законом, чи будь-якого шшого подiбного. Про примусовий характер застосування так званих «заохочувальних» кримЬ нально-правових засобiв свщчить хоча б ще й те, що невиконання законного й обгрунтованого ршення держави про 1хне застосування так само тягне кримЬ нальну вщповщальшсть, як i невиконання законного та обгрунтованого ршення про застосування «примусових» кримiнально-правовиx засобiв.
З огляду на специфiчнiсть предмета та методу кримшально-правового регулювання i саме так зване кримшально-правове «заохочення» е суттевою мiрою специфiчним. На вiдмiну ввд заохочення в шших галузях права (цившь-ному, адмшктративному, трудовому тощо), яке, як правило, полягае у наданш заохочуваному суб'ектовi певних додаткових прав, розширенш чи полегшеннi можливостей реалiзацiï його суб'ективних прав чи законних iнтересiв, моральному чи матерiальному вiдзначеннi його заслуг i тому подiбниx акцiяx, кримЬ нально-правове «заохочення» таких форм прояву не мае. У кримшальному правi заохочення проявляеться через незастосування або застосування у зменшеному, пом'якшеному обсязi тих видiв чи обсяпв обмежень у реалiзацiï прав чи свобод, яш могли б бути застосованi до особи за шших обставин. I саме через вщмову у застосуванш передбачених законом правообмежень, а не через розширення наявного обсягу прав, держава й стимулюе особу, яка вчинила кримшальне правопорушення, до позитивно'1 посткримшально'1 поведшки чи шших сощ-ально схвалюваних активностей. I в разi ïx наявност держава в примусовому для тако'1 особи порядку у визначених кримшальним законом випадках або вщмовляеться вiд застосування до не'1 правообмежень, або ж застосовуе ïx у зменшеному, пом'якшеному обсязь Але й вщмова вiд застосування, й застосування у зменшеному обсязi у будь-якому разi мають обов'язковий для особи характер i гарантуються примусовою силою держави.
Таким чином, оскшьки усi кримiнально-правовi засоби застосовуються до особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, у примусовому порядку, подш ïx на примусов^ заохочувальш та iншi категорп за цим класифшацшним критерiем не може бути шдтриманий. З огляду на це слщ звернути увагу на розвиток у лiтературi iншиx пiдxодiв до визначення класифшацшного критерiю щодо кримiнально-правовиx засобiв, прибiчники яких цей критерiй вщнаходять поза зв'язком iз примусовим характером застосування таких засобiв.
Зокрема, певного поширення набули класифжацп кримiнально-правовиx засобiв за критерiем наявностi або вщсутноси у них каральних властивостей на двi групи: каральнi та некаральш. При цьому попри одноманiтнiсть у засто-сованому критерй' i класичну дихотомш подiлу, вченим не вдалося досягнути одностайноси в окресленнi видшених ними класифiкацiйниx груп. Так, якщо
6. М. Вечерова [4, с. 6] та З. М. Сюсюкало [10, с. 237] до каральних 3aco6iB вщносять власне покарання як таке, то А. М. Ященко у цш rpyni видшяе двi самостшш шдгрупи засобiв (у його термiнологiï - заходiв кримшально-право-вого характеру): 1) види кримшальних покарань (ст. 51 КК Украши); 2) види покарань, яы реалiзyються через його пом'якшення або замiнy (ч. 3 ст. 74, ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 62, ст. 88 тощо) [12, с. 41]. Ще далi йде Т. О. Гончар, яка ствер-джуе, що «каральш заходи кримшально-правового впливу на злочиншсть реа-лiзyються за допомогою призначення покарання певного виду та розмiрy, яке тягне за собою судимють, та спецiальноï конфiскацГí, яка передбачена у санкщях деяких норм Особливо'1 частини Кримiнального кодексу Украши» [5, с. 111]. На час опублжування цитованим автором свое'1 позицп спецiальна конфiскацiя справдi передбачалася у санкщях окремих статей Особливо'1 частини КК Украши, але вона школи не вводилася до системи покарань.
Не е одностайними погляди прибiчникiв ще1 класифшацп й стосовно вид^ лено'1 ними групи некаральних засобiв кримiнального права. Так, 6. М. Вечерова загалом стверджуе, що некаральний кримшально-правовий вплив здшснюеться у формi рiзноманiтних передбачених законом видiв звiльнення вiд кримшально'1 вiдповiдальностi або вщ покарання [4, с. 6, 11], хоча й виводить yзагалi за межi кримiнально-правових засобiв (в ïï термiнологГí - заходiв кримшально-право-вого впливу) звiльнення вiд кримшально'1 вiдповiдальностi у зв'язку зi змшою обстановки (ст. 48 КК Украши) та у зв'язку iз закшченням строкiв давностi (ст. 49 КК Украши), вщ вiдбyвання покарання у зв'язку iз закiнченням строкiв давност обвинувального вироку (ст. 80 КК Украши) i звшьнення вiд покарання на пiдставi закону Украши про амшслю або акта про помилування (ст. 85 КК Украши), оскшьки вони, на ïï переконання, не вщповщають «активному характеру кримшально-правового впливу» [3, с. 37].
Натомкть Т. О. Гончар та А. М. Ященко вказаш види звшьнення вщ кри-мiнальноï вiдповiдальностi або вщ покарання вiдносять до некаральних крим^ нально-правових засобiв. Але при цьому вони цю групу засобiв подiляють на двi пiдгрyпи: засоби, що пов'язаш з реалiзацiею кримшально'1 вiдповiдальностi, i засоби, не пов'язаш з нею. Найбшьш детально змкт цiеï пiдгрyпи визначае А. М. Ященко, який до першо'1 вщносить: 1) заходи заохочення (стимулювання) позитивно'1 постзлочинно'1 поведiнки (ч. 4 ст. 74, статт 75-79, 81, 104, 107 КК Украши...); 2) заходи, засноваш на гумашстичних засадах та недощльност здiйснення кримiнального провадження (ч. 2 ст. 74, ч. 5 ст. 74, статт 83, 84, 85- 87, 106 КК Украши); 3) заходи безпеки - примyсовi заходи медичного характеру, що застосовуються заметь покарання або разом iз ним (ст. 20, п. 2, 3 ч. 1 ст. 93 КК Украши); примусове лжування, що застосовуеться разом iз покаранням (ст. 96 КК Украши); 4) примyсовi заходи виховного характеру, що застосовуються заметь покарання або разом iз ним (ст. 105 КК Украши); 5) заходи виновного характеру - спещальна конфюкащя (ст. 961, 962 КК Украши); 6) судимють (статл 88-91 КК Украши); 7) заходи кримшально-право-вого характеру, що застосовуються до юридичних осiб [12, с. 41-42]. До друго'1
групи некаральних заxодiв А. М. Ященко ввдносить ri, яш, на його думку, реалiзуються поза межами кримшально'1 вiдповiдальностi, а саме: 1) заходи заохочення (стимулювання) позитивно'1 постзлочинно'1 поведiнки та суспiльно корисних вчиншв (ст. 17, частини 1 i 2 ст. 31, статл 36-43, 44-47, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114 КК Украши та ш.; 2) заходи, що засноваш на гумашстичних засадах та недощльноси здiйснення кримшального провадження (стати 48, 49, 106 КК Украши); 3) заходи безпеки - примусовi заходи медичного характеру, що застосовуються до неосудних (ч. 2 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 93 КК Украши); 4) при-мусовi заходи виховного характеру, що застосовуються у разi звшьнення особи ввд кримшально'1 ввдповвдальноси (ст. 97 КК Украши) та до особи, яка не досягла вжу, з якого може наставати кримшальна ввдповвдальшсть (ч. 2 ст. 97 КК Украши); 5) заходи, засноваш на недоцшьносп здшснення кримшального провадження щодо юридичних осiб (ст. 965 КК Украши)» [12, с. 41-42]. У бшьш узагальненому вигляд^ але таку ж за змктом класифшащю некаральних кри-мшально-правових засобiв пропонуе i Т. О. Гончар [5, с. 111].
Класифжащя кримшально-правових засобiв на каральш та некаральш, переконанi, е однiею з найбшьш принципових i значимих для сучасного кримшального законодавства. Адже загальним трендом його розвитку у багатьох европейських крашах, у тому числ й в УкраТш, стало, як уже зазначалося вище, запровадження i широке використання шших, окрiм покарання, засобiв реа-гування на кримшальш правопорушення. При цьому так засоби часто мають об'ектом свого впливу ri ж самi суб'ективш права чи свободи людини, що й покарання. Зокрема, право людини на особисту свободу пвдлягае обмеженню як при призначенш окремих видiв покарань (арешт, позбавлення волi на певний строк чи довiчно), так i при застосуванш деяких передбачених кримшальним законом засобiв, що не е покаранням (наприклад, примусових заxодiв медичного характеру, що пов'язаш з госпiталiзацiею до закладу з надання псиxiатричноï допомоги). Так само i право власност може бути обмежене як при призначенш покарання (наприклад, штрафу чи конфюкацп майна), так i при спещальнш конфюкацп, що не е покаранням (а саме, коли йдеться про конфккащю належ-ного особi на правi власност майна, що призначалося (використовувалося) для схиляння шшо1 особи до вчинення кримшального правопорушення, фшан-сування або матерiального забезпечення кримiнального правопорушення або винагороди за його вчинення чи було пвдшукане, виготовлене, пристосоване або використане як засоби чи знаряддя вчинення кримшального правопорушення). Саме тому ввднайдення карального змюту в окремих засобах тшьки й зможе ввдокремити ïx у самостшну групу покарань, ввдмшну ввд шших груп кримЬ нально-правових засобiв, якi хоч i спрямоваш проти тих же суб'ективних прав чи свобод людини, проте не володшть таким (каральним) змктом.
Проте ввднаходити таку каральну властивкть можна лише пiсля попе-реднього звуження кола кримшально-правових засобiв шляхом окреслення тих iз них, у яких вона потенцшно може бути наявною. Адже ш призначення певного кримшально-правового засобу, нi звiльнення ввд нього, ш замiна
одного кримшально-правового засобу шшим самi по соб^ як такi не володЬ ють ш каральними, нi некаральними властивостями. Такими властивостями можуть волод^и чи не волод^и тi засоби, яш, вiдповiдно, призначаються, чи вiд яких особа звшьняеться, чи якi замшюються один iншим. Але ж i ri кримiнально-правовi засоби, якi шдлягають призначенню (чи вiд яких можна бути звшьненим, чи якi можуть бути замшеш), i саме 1хне призначення, звiльнення вiд них чи ïx замша, однаковою мiрою належать до категорп крим^ нально-правових засобiв. Бiльше того, не слiд забувати, що кримшально-пра-вовими засобами е й ri, яш пов'язанi з шшим галузеутворюючим шститутом кримiнального права - шститутом кримшального правопорушення (злочину та кримшального проступку).
Тому класифжащя кримшально-правових засобiв, що визначають крим^ нально-правовi наслiдки учинення кримiнального правопорушення, передбачае попередне виокремлення ïx ввд кримшально-правових засобiв, що стосуються самого такого правопорушення як шституту кримшального права. Такими кримшально-правовими засобами, як видаеться, е, принаймш, визнання сус-пшьно небезпечного дiяння кримiнальним правопорушенням у закош та його квалiфiкацiя в такiй якостi у правозастосовнш дiяльностi. Вочевидь, на роль самостшних кримiнально-правовиx засобiв, пов'язаних iз цим же шститутом, можуть претендувати також i класифшащя кримшальних правопорушень (зло-чинiв), i окремо - запровадження кримшального проступку як виду кримшального правопорушення, i розмежування складiв кримшальних правопорушень, й iншi пов'язаш з цим шститутом законодавчi установлення. Так чи шакше, але ïx вивчення, подальша систематизацiя, диференцiацiя, визначення 1'хньо'1 ролi i значення у кримiнально-правовому регулюваннi та способiв досягнення завдань, що стоять перед ними, встановлення ïxrnx недолМв та розроблення напрямiв '1хнього удосконалення тощо потребують окремих, самостшних поглиблених наукових дослвджень. Тому питання, пов'язаш iз кримшально-правовими засобами, яш стосуються шституту кримшального правопорушення (злочину або кримшального проступку), у цш статт не розглядаються.
Беручи до уваги лише кримiнально-правовi засоби, що пов'язаш з другим галузеутворюючим шститутом кримшального права - кримшальною ввдповвдальшстю - передусiм слвд звернути увагу на те, що таш засоби не е однорвдними за ïx роллю у кримшально-правовому регулюваннi. З огляду на це будь-яка класифшащя ще'1 групи кримiнально-правовиx засобiв повинна починатися з ïx розподшу за виробленим у загальнш теорй' права критерiем подiлу залежно вiд ïx ролi у правовому регулюваннi на засоби-установлення та засобивдДяння. Як вiдомо, до перших належать ri, яш, за словами О. В. Малька, виражають закршлеш у законодавствi вiдомостi про юридичш факти, суб'ек-тивнi права, обов'язки тощо, але мають статичний характер, автоматично не дшть, ïx треба «взяти в руки» i використати. Друп ж, будучи пов'язаними iз застосуванням засобiв-установлень, проявляються в реально здшснюванш поведiнцi людей як акт реалiзацiï прав та обов'язшв [7, с. 8].
Використання цього критерш дозволяе подшити yd засоби кримшального права (як передбачеш чинним законодавством, так i ri, що пропонуються до нього de lega ferenda) на двi великих групи: 1) кримiнально-правовi засоби-уста-новлення i 2) кримiнально-правовi засоби дiяння. Саме цього подшу браку-вало yсiм викладеним вище шдходам до систематизацп кримiнально-правових засобiв. У резyльтатi складалася ситyацiя, за яко1 окремi з таких засобiв, най-частiше - призначення покарання та замша покарання - yзагалi не знаходили свого мкця в таких класифшащях, тодi як близью до них за змютом правовi засоби звiльнення вiд кримiнальноï вщповщальност або вiд покарання неод-мшно мали мiсце в кожнiй iз них. Окрiм того, нехтування цим класифжацш-ним критерiем призводило також i до того, що в межах одше'1 класифжацшно1 групи могли поеднуватися водночас i засоби-установлення, i засоби^яння (наприклад, у багатьох з наведених вище класифжацш одшею класифжацш-ною групою поеднувалися i звшьнення вiд покарання, i засоби, що можуть бути альтернативними покаранню). Саме для уникнення подiбних результат i е необхщною попередня класифiкацiя на найвищому рiвнi узагальнення yсiх кримшально-правових засобiв за цим критерiем.
Кримiнально-правовi засоби-установлення закрiпленi у тих положеннях кримшального закону, як визначають види та розмiри впливу на правовий статус особи у зв'язку з вчиненням кримшального правопорушення. Зрозумшо, що таке визначення поняття кримшально-правових засобiв-yстановлень ще не може претендувати на роль дефшщп i мае бути уточнене шляхом конкретизацп та формалiзацiï його ознак.
До кримшально-правових засобiв-yстановлень, окрiм уже згаданих, кримЬ нально1 вiдповiдальностi та покарання, de lega lata належать також обов'язки для особи, звшьнено1 вщ вiдбyвання покарання з випробуванням (ст. 76 КК Украши), обмежувальш заходи (ст. 911 КК Украши), судимють (ст. 88 КК Украши), примyсовi заходи медичного характеру (статт 92-94 КК Украши), примусове лжування (ст. 96 КК Украши), спещальна конфiскацiя (статт 961-962 КК Украши), примyсовi заходи виховного характеру (ч. 2 ст. 105 КК Украши). Окрему групу засобiв-yстановлень складають передбачеш статтями 966- 969 КК Украши заходи кримшально-правового характеру для юридичних осiб. Окремшшсть ще'1 групи обумовлена не стшьки тим, що юридична особа в кримшальному правi УкраТни не визнаеться суб'ектом кримшального правопорушення, скшьки тим, що шдстава ïx застосування пов'язуеться з дiяннями не тiеï особи (юридично']"), до яко1 вони можуть бути застосоваш, а з дiянням iншоï (фiзичноï) особи, яка дiе вiд iменi (а в окремих випадках - i в штересах) вщповщно1 юридично!" особи.
Кримiнально-правовими засобами^яннями е тi положення кримiналь-ного закону, яш визначають можливостi реалiзацiï повноважень держави щодо застосування кримшально-правових засобiв-yстановлень до конкретних сyб'ектiв. Таких засобiв закон визначае усього три. Перший iз них полягае у застосуванш того чи iншого кримшально-правового засобу-установлення до певного суб'екта. Стосовно рiзниx засобiв-yстановлень 1хне застосування
отримало в чинному кримшальному законодавствi рiзне термшолопчне позна-чення. Так, якщо йдеться про такий засiб-установлення як покарання, то закон визначае, що засобомвддянням щодо нього е призначення покарання (роздш XI Загально'1 частини КК Украши). Стосовно ж такого засобу-установлення як обов'язки для особи, звшьнено'1 ввд ввдбування покарання з випробуван-ням, закон засобомвддянням називае ïx покладення (ст. 76 КК Украши). Коли йдеться про примусовi заходи медичного характеру, примусове лжування та примусовi заходи виховного характеру, то щодо них кримшально-правовий зашбвддяння у закош так i називаеться - застосування (стати 94, 96, 961, 962, 97, 105 КК Украши). Цшком очевидно, що такi термшолопчш вiдмiнностi не мають принципового значення, оскшьки у кожному з названих випадшв йдеться про повноваження держави пвддати конкретну особу ди певного засобу-установлення. Другий кримшально-правовий засiб-дiяння полягае у незастосуванш (вiдмовi вiд застосування) того чи шшого кримшально-право-вого засобу-установлення до певного суб'екта. Такий засiб-дiяння традицшно в чинному кримшальному законодавствi називаеться «звiльненням ввд...» i представлений, зокрема, звшьненням вiд кримшально'1 вiдповiдальностi та звiльненням вiд покарання. Нарешп, третiй кримiнально-правовий зашбвдд-яння полягае у замт одного засобу-установлення шшим: як у межах одного й того ж виду засобiв-установлень (наприклад, замша неввдбуто'1 частини одного виду покарання шшим, бшьш м'яким - ст. 82 КК Украши), так i у межах рiзниx видiв засобiв-установлень (наприклад, звшьнення ввд ввдбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК Украши), за якого на особу покладаються обов'язки, передбачеш ст. 76 КК Украши).
Чинний КК Украши визначае кримiнально-правовi засобивддяння як щодо вчинення кримшального правопорушення, так i щодо вчинення окремих суспшьно небезпечних дiянь, що не е кримшальним правопорушенням. Йдеться про суспшьно небезпечш дiяння неосудних та осiб, яш не досягли вжу, з якого може наставати кримшальна ввдповвдальшсть. З огляду на це можна стверджу-вати про наявшсть двох пiдгруп кримшально-правових засобiв-дiянь. За чинним КК Украши першу становлять кримтально-правов1 засобивддяння щодо вчинення кримшального правопорушення i вони можуть полягати у: 1) застосуванш (покладенш) кримшально'1 вiдповiдальностi без застосування шших заxодiв кримiнально-правового характеру; 2) застосуванш (покладенш) кримшально'1 ввдповвдальносп iз застосуванням iншиx заxодiв кримшально-правового характеру; 3) звшьненш ввд кримшально'1 вiдповiдальностi без застосування шших заxодiв кримiнально-правового характеру; 4) звшьненш вiд кримiнальноï вiдпо-вiдальностi iз застосуванням iншиx заxодiв кримiнально-правового характеру. Другу становлять кримiнально-правовi засобивддяння щодо вчинення суспшьно небезпечного дiяння, яке не е кримшальним правопорушенням. Для фiзичноï особи кримiнально-правовi засобивддяння щодо вчинення нею такого дiяння можуть полягати у: 1) застосуванш до неосудного примусових заxодiв медичного характеру зi спещальною конфiскацiею або без такоц 2) застосуваннi до
особи, яка не досягла вжу, з якого може наставати кримшальна вщповщальшсть, примусових заxодiв виховного характеру зi спещальною конфiскацiею або без тако'1; 3) звiльненнi неосудного вiд застосування до нього примусових заxодiв медичного характеру iз застосуванням спещально'1 конфiскацiï або без тако'1; 4) звiльненнi особи, яка не досягла вiкy, з якого може наставати кримшальна вщповвдальшсть, вiд застосування до не!" примусових заxодiв виховного характеру iз застосуванням спещально'1 конфiскацiï або без тако'1. Для юридично'1 особи кримiнально-правовi засоби-дiяння вчинення уповноваженою нею особою вщ ÏÏ iменi (в окремих випадках - та в ïï iнтересаx) окремих видiв кримiнальниx правопорушень можуть полягати у: 1) застосуванш заxодiв кримшально-пра-вового характеру для юридичних осiб; 2) звiльненнi вiд застосування таких заxодiв (ст. 965 КК).
Висновки. Таким чином, yd засоби кримшального права залежно вщ '1хньо'1 ролi у правовому регyлюваннi подiляються на засоби-установлення та засоби-д^ яння. Кримшально-правовими засобами-установленнями е тi явища правово'1 дiйсностi, якi визначають види та розмiри впливу на правовий статус особи у зв'язку iз вчиненням кримшального правопорушення. Кримiнально-правовi засоби-дiяння - ri, в яких полягае реалiзацiя визначених кримiнальним законом повноважень держави щодо застосування кримшально-правових засобiв-yста-новлень до конкретних суб'е^в. Залежно вщ ïx пов'язаностi з основними шсти-тутами кримiнального права yсi засоби кримшального права подшяються на ri, що стосуються злочину (кримшального правопорушення) , i ri, що стосуються кримшально'1 вщповвдальность Це найвишд рiвнi подiлy засобiв кримiнального права на види, яю далi отримують свш розвиток на нижчих рiвняx.
Список лггератури
1. Баулш Ю. В. Кримшальне право Украши як публ1чна галузь права. Вкник Конституцш-ного Суду Украти. 2005. № 2. С. 83-85.
2. Баулш Ю. В., Буроменський М. В., Голша В. В. та in. Сучасна кримшально-правова система в Украшк реалп та перспективи / тд заг. ред. Ю. В. Баулша. Ктв : ВА1ТЕ, 2015. 688 с.
3. Вечерова Е. Н. Некарательное уголовно-правовое воздействие на несовершеннолетних: аналитический дискурс : монография. Николаев : Илион, 2012. 324 с.
4. Вечерова 6. М. Некаральний кримшально-правовий вплив на неповнолггтх в Укра'М (кримшолопчт засади) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Одеса : М1жнар. гум. ун-т, 2010. 20 с.
5. Гончар Т. О. Основш напрями розвитку кримшально! юстицц щодо неповнолишх в Укра'М. Правова держава. 2013. № 16. С. 110-115.
6. Козаченко О. В. Архиектотка кримшально-правового впливу: поняття, властивосп та система кримшально-правових заход1в. Вкник Асоцшцй кримшального права Украти. 2017. № 1 (8). С. 22-40.
7. Малько A. B. Правовые средства как общетеоретическая проблема. Известия высших учебных заведений. Правоведение. 1999. № 2. С. 4-16.
8. Наден О. В. Теоретичт основи кримшально-правового регулювання в Укра'М. Харюв : Право, 2012. 272 с.
9. Панов М. I. Вступ до навчального курсу «Кримшальне право Украши» : лекщя. Ктв : 1н Юре, 2015. 104 с.
10. Сюсюкало З. М. Поняття заход1в кримшально-правового впливу у кримшальному прав1 Украши. Науковий вгсник публгчного та приватного права. 2017. Вип. 4. С. 234-238.
11. Фристер Г. Уголовное право Германии. Общая часть : пер. с нем. 5-е изд. Москва : Инфотропик Медиа, 2013. 712 с.
12. Ященко А. М. Застосування заход1в кримшально-правового характеру : монограф1я. Харюв : ШкаНова, 2014. 388 с.
References
1. Baulin, Yu.V. (2005). Kryminalne pravo Ukrainy yak publichna haluz prava. Visnyk Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy - Herald of the Constitutional Court of Ukraine, 2, 83-85 [in Ukrainian].
2. Baulin, Yu.V., Buromenskyi, M.V., Holina, V.V. et al. (2015). Suchasna kryminalno-pravova systema v Ukraini: realii ta perspektyvy. Kyiv: VAITE [in Ukrainian].
3. Vecherova, E.N. (2012). Nekaratel'noe ugolovno-pravovoe vozdejstvie na nesovershennoletnih: analiticheskij diskurs. Nikolaev: Ilion [in Russian].
4. Vecherova, Ye.M. (2010). Nekaralnyi kryminalno-pravovyi vplyv na nepovnolitnikh v Ukraini (kryminolohichni zasady). Extended abstract of candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian].
5. Honchar, T.O. (2013). Osnovni napriamy rozvytku kryminalnoi yustytsii shchodo nepovnolitnikh v Ukraini. Pravova derzhava - Constitutional State, 16, 110-115 [in Ukrainian].
6. Kozachenko, O.V. (2017). Arkhitektonika kryminalno-pravovoho vplyvu: poniattia, vlastyvosti ta systema kryminalno-pravovykh zakhodiv. Visnyk Asotsiatsii kryminalnoho prava Ukrainy - Herald of the Association of criminal law of Ukraine, 1 (8), 22-40 [in Ukrainian].
7. Mal'ko, A.B. (1999). Pravovye sredstva kak obshheteoreticheskaja problema. Izvestija vysshih uchebnyh zavedenij. Pravovedenie, 2, 4-16 [in Russian].
8. Naden, O.V. (2012). Teoretychni osnovy kryminalno-pravovoho rehuliuvannia v Ukraini. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
9. Panov, M.I. (2015). Vstup do navchalnoho kursu «Kryminalne pravo Ukrainy». Kyiv: In Yure [in Ukrainian].
10. Siusiukalo, Z.M. (2017). Poniattia zakhodiv kryminalno-pravovoho vplyvu u kryminalnomu pravi Ukrainy Naukovyi visnyk publichnoho ta pryvatnoho prava - Scientific Bulletin of Public and Private Law, issue 4, 234-238 [in Ukrainian].
11. Frister, G. (2013). Ugolovnoe pravo Germanii. Obshhaja chast'. Moscow: Infotropik Media [in Russian].
12. Yashchenko, A.M. (2014). Zastosuvannia zakhodiv kryminalno-pravovoho kharakteru. Kharkiv: NikaNova [in Ukrainian].
Ponomarenko Yu. A., PhD in Law, Associate Professor, Associate Professor of Criminal Law Department № 1, Yaroslav Mudryi National Law University Ukraine, Kharkiv.
e-mail: ponomarenko_yuriy@ukr.net ; ORCID 0000-0002-1030-1072
The types of criminal law remedies
The article contains structured criminal-law remedies and the accumulated amount of knowledge about them. It has been established that the structuring of the system of criminal legal meaning begins with the advent of "multicolumnite" of criminal law. It was determined that the classification of criminal law remedies by way of suffering two drawbacks: the inability to clearly outline the range of those criminal law meanings that are allocated to the "ways" of criminal law influence; and the lack of a clear criterion for the distribution of criminal law meanings between separate "paths". Depending on the peculiarities of the combination of coercion and encouragement in the application of a particular criminal legal meaning, they are divided into incentive and coercive. The compulsory nature of incentive measures is exemplified. According to the criterion of the presence or absence of punitive properties in criminal legal meaning, they are divided into two groups: punitive and non-punitive. The disadvantages of existing classifications are explained.
It is offered to separate the classification of criminal law remedies that determine the criminal legal consequences of committing a criminal offence from criminal law remedies, regarding such an offence
as the institution of criminal law. Depending on the role of meaning in legal regulation, they can be divided into meanings of establishment and meanings of action. Criminal legal meanings determine those provisions of the criminal law that determine the types and sizes of influence on the legal status of a person in connection with the commission of a criminal offence. Criminal legal means of action are the practical implementation of the powers of the state defined by the criminal law on the application of criminal legal means of decrees to specific entities.
Keywords: criminal law; criminal liability; punishment; other measures of a criminal law nature; exemption from criminal liability; exemption from punishment.
Рекомендоване цитування: Пономаренко Ю. А. Види засобiв кримшального права. Проблемы законность 2020. Вип 149. С. 154-167. doi: https://doi.org/10.21564/2414-990x.149.199986.
Suggested Citation: Ponomarenko, Yu.A. (2020). Vydy zasobiv kryminalnoho prava [The types of criminal law remedies]. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 149, 154-167. doi: https:// doi.org/10.21564/2414-990x.149.199986 [in Ukrainian].
Надшшла до редколегп 02.04.2020 р.
