CC BY
235
УДК 343.211 О. О. Пащенко,
канд. юрид. наук, доцент Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Украгни ¡мет Ярослава Мудрого», м. Харюв
ЩОДО ВИР1ШЕННЯ ПИТАННЯ СОЦ1АЛЬНО1 ЗУМОВЛЕНОСТ1 ЗАКОНУ ПРО КРИМ1НАЛЬНУ В1ДПОВ1ДАЛЬН1СТЬ У ПРАЦЯХ О. В. НАДЕН
Дослщжено науковi погляди О. В. Наден стосовно проблеми сощально! зумовленостi кримiнального законодавства. Розглянуто фактори, яю вона пропонуе враховувати пiд час установлення кримшально! вiдповiдальностi за певнi види суспшьно небезпечно! поведiнки. Проаналiзовано здiйснену науковцем спробу виршення проблеми на загальному рiвнi за допомогою визначення меж сфери кримшально-правового регулювання.
Ключовг слова: закон про кримшальну вiдповiдальнiсть, соцiальна зумовлешсть, кримiналiзацiя, декримiналiзацiя, iсторiя кримiнального права.
Для яюсного вдосконалення законодавства, у тому чист й кримiнального, необхщно, поруч з iншими чинниками актуалiзащi вiдповiдного питання, враховувати й юторш його становлення в науцi. До таких можна вщнести вивчення поглядiв правознавцiв щодо сощально! зумовленостi закону про кримшальну вщповщальшсть. Окремi аспекти ще! проблеми ще в радянський перюд розглядалися Н. Б. Алiевим, Г. А. Злобiним, П. С. Дагелем, I. О. Зшченко, I. А. 1сма!ловим, С. Г. Келшою, М. Й. Коржанським, О. I. Коробеевим, В. К. Матвшчуком, В. В. Ореховим, П. А. Фефеловим та шшими вченими. В Укрш'ш тсля проголошення незалежностi певну увагу цш проблемi придiлили Д. О. Балобанова, В. I. Борисов, Л. П. Брич, В. К. Грищук, Н. О. Гуторова, В. А. Навроцький, А. М. Орлеан, П. В. Хряпинський та деяю iншi фахiвцi. Однак бшьш-менш повного комплексного дослщження сощально! зумовленостi закону про кримшальну вщповщальшсть на сьогодш в Укрш'ш ще не iснуе. Тому щкавими вбачаються науковi погляди О. В. Наден - авторки низки робгг [Див.: 1-4], певш складники яких присвяченi вирiшенню зазначено! проблематики. Еволющя !! наукового пiдходу до розкриття питання зайвий раз свщчить про важливiсть розв'язання ще! проблеми у теорп кримiнального права.
У монографiчних роботах О. В. Наден послщовно розглядаються окремi питання, що стосуються сощально! зумовленостi закону про кримшальну вщповщальшсть, виршення яких з часом удосконалюеться, зокрема, за рахунок збшьшення кiлькостi аналiзованих обставин. У перших 3-х монографiях означена наукова проблема щлком природно пов'язувалася з предметом дослщження - злочином певного виду. В останнш же (2012 р.), на нашу думку, вже було здшснено спробу розв'язати !! на загальнотеоретичному рiвнi за допомогою з'ясування меж кримшально-правового регулювання взагаль
У монографп «Спещальш види звшьнення особи вiд кримшально! вiдповiдальностi за злочини у сферi обiгу наркотичних засобiв, психотропних речовин, !х аналопв або прекурсорiв» (2003 р.), О. В. Наден хоча й не присвятила окремих пщроздшв сощальнш зумовленосп закону про кримiнальну вiдповiдальнiсть, проте в текст зустрiчаються положення, що характеризують вiдповiднi обставини. Зокрема, вона зауважуе, що ефективне виконання державно! функцп щодо протидп наркотичнiй злочинносп передбачае використання широкого спектра заходiв - економiчного соцiального, медичного та шшого (в тому числi правового) спрямування [2, с. 84]. Серед останшх, вщзначае дослiдниця, кримiнально-правовi заходи ввдграють субсидiарну, допомiжну роль. Вони е
(принаймш, мають бути) тим ultra ratio, який застосовусться, коли Bci iншi вичерпали себе й не дали належного результату або не можуть бути використаш [2, с. 13]. Кримшально-правов^ переконуе вона, е крайнiми в системi правових заходiв протидп злочинностi [2, с. 84]. Тим самим авторка звертае увагу на такий фактор, як недостатнють шших заходiв охорони, хоча прямо й не називае його. Вона звертае увагу на те, що в останш роки вiдмiченi факти незаконного об^ так званих аналопв наркотичних засобiв i психотропних речовин, поява яких у незаконному об^у створила серйозну проблему контролю над ними. У зв'язку iз цим дп, пов'язанi з незаконним об^ом аналогiв, були кримiналiзованi [2, с. 133]. 1з викладеного випливае, що одним iз факторiв кримiналiзацii виступае поява нових суспшьно-небезпечних явищ (в аналiзованому прикладi - нових речовин). Як бачимо, у розглянутш робот О. В. Наден звертае увагу на таю фактори сощально'1 зумовленосп, як недостатнiсть iнших (не кримшально-правових) заходiв охорони й поява нових суспшьно-небезпечних явищ.
У монографп «Торпвля жшками як кримiнально-правова та соцiальна проблема сучасносп» (2004 р.) [4] авторка безпосередньо не зупиняеться на сощальнш обумовленосп кримшально'1 вiдповiдальностi за торпвлю жшками, проте аналiзуе деякi з обставин, що свщчать про необхщшсть останньо'1, а також змiн у законодавсга (в тому числi i кримiнальному).
У пiдроздiлi 1.1. «Iсторико-правовi аспекти рабства, работоргiвлi й торгiвлi жшками» ще'1 публшацп серед шшого аналiзуються окремi положення нормативних акпв (е всi пiдстави розглядати 1'х як iсторичнi фактори, якi зумовлюють кримiнальну вiдповiдальнiсть за торгiвлю людьми) рiзних епох, починаючи iз Закошв Хаммурапi до першо'1 половини ХХ ст. [4, с. 9-33]. Це дозволило дослщнищ зробити висновок, що такий злочин, як рабство, работорпвля i торпвля людьми, був вщомий здавна, але вiдповiдальнiсть i покарання за нього залежали вщ сощального походження i становища людини. О. В. Наден установила, що тшьки в Х1Х - на початку ХХ ст., коли кутвля-продаж людини та iншi незаконнi угоди щодо передачi людини набули небувалого поширення, свiтова спiльнота була змушена прийняти вщповщш закони, що передбачали вщповщальшсть за вчинення таких дiй [4, с. 33, 34]. Судячи з викладеного, юторичний фактор свщчить про нагальну потребу, принаймш, збереження у КК Украши кримшально'1 вiдповiдальностi за торпвлю людьми.
У пщроздш 2.1. «Сучасш мiжнароднi норми i стандарта щодо захисту прав людей -жертв торпвлЬ» аналiзуються положення чинних мiжнародно-правових документiв П половини ХХ ст. [4, с. 52-70], на пiдставi чого вчена робить висновок, що необхщно домагатися на нащональному рiвнi iмплементацii вiдповiдних стандартiв i норм, зокрема, законотворчою практикою [4, с. 70]. Викладене, з нашого погляду, говорить про наявшсть мiжнародно-правових факторiв, якi зумовлюють кримiнальну вщповщальшсть за торпвлю людьми.
Пщроздш 2.2. «Визначення поняття «торгiвля людьми» i «торпвля жшками» в мiжнародному правi» присвячено аналiзу цих категорiй, що мютяться в мiжнародно-правових актах. Вивчення рiзноманiтних тлумачень термiна «торгiвля людьми» [4, с. 7279] дозволило О. В. Наден виокремити головш ознаки цього злочину i запропонувати дефшщю, яко'1 на нацiональному рiвнi повиннi дотримуватися законодавцi [4, с. 80] i яка узгоджувалася б з положеннями, прийнятими в мiжнародному прав^ була б чiткою i зрозумiлою. Цiлком очевидно, що з точки зору проблеми сощально'1 зумовленосп закону про кримiнальну вiдповiдальнiсть цей матерiал стосуеться таких факторiв, як «едшсть i визначенiсть термiнологii» та «системно-правова несуперечливiсть».
Пiдроздiл 2.3. «Нащональне законодавство деяких кра'1'н щодо торгiвлi людьми» присвячено, по сутi, розгляду порiвняльно-правових факторiв. Узагальнюючи положення КК окремих iноземних держав, дослiдниця пщсумовуе, що, по-перше, бiльшiсть iз них визнають тяжкють торгiвлi людьми i кримiналiзують це дiяння, по-друге, держави у своему законодавсга передбачають таю покарання, як тюремне ув'язнення, штраф, конфюкащю
майна, придбаного завдяки торгiвлi людьми, закриття установ, причетних до тако'1 торгiвлi. При цьому, зауважуе вона, хоча у КК бшьшосп краш €С iснують OKpeMi норми про торпвлю людьми, Bei вони (крiм Бельгп) пов'язують вiдповiдальнiсть з наявнiстю мети примусово'1 проституцп [4, с. 104]. Таким чином, порiвняльно-правовi фактори, на наше переконання, вимагають потреби збереження кримiнальноï вiдповiдальностi за торгiвлю людьми, проте, на вщмшу вiд мiжнародно-правових, орiентують на необхiднiсть закрiплення спецiальноï мети.
У пiдроздiлi 3.2. «Кримiналiзацiя всiх видiв дiяльностi, пов'язаних з торпвлею людьми» авторка вказуе на проблеми, яю можуть виникнути (й виникають) у правозастосовнiй практицi через брак ч^косп в окремих дефшщях вiдповiдних норм. Як i рашше (у пiдроздiлi 2.2.), звертаеться увага на визначешсть термшологп та системно-правову несуперечливiсть. Про це йдеться й у пщсумкових висновках монографп [4, с. 194, 195]. Здшснений у цьому пщроздш аналiз матерiалу дозволив ш запропонувати змiни до кримшального законодавства Украши й висловити пропозицп щодо потреби кодифшаци м^рацшного законодавства, тобто розробки i прийняття Мiграцiйного кодексу Украши, а також комплексно'1 програми заходiв iз протидп нелегальнш м^ацл та iншим сумiжним з нею злочинам [4, с. 160]. При цьому, однак, не розкриваеться сам термш "кримiналiзацiя", який вживаеться у назвi пiдроздiлу, а також не йдеться про обставини, що мають братися до уваги тд час цього процесу. Як бачимо, назва тдроздшу не вщповщае його змюту. З огляду на це, вважаемо, що пщроздш 3.2. варто було б назвати "Взаемозв'язок торгiвлi людьми з шшими злочинами", що усунуло б зазначене протирiччя.
Позитивним внеском О. В. Наден у виршення проблеми соцiальноï зумовленосп закону про кримiнальну вiдповiдальнiсть, судячи iз ща монографп, е те, що вчена одшею з перших в Укрш'ш (пiсля В. О. 1ващенко, Я. Г. Лизогуба й А. М. Орлеана) комплексно проаналiзувала фактори, що зумовлюють кримшальну вщповщальшсть за торпвлю людьми (юторичш, мiжнародно-правовi, порiвняльно-правовi, еднiсть i визначенiсть термшологп, системно-правову несуперечливiсть), хоча вiдповiдноï термшологп вона й не використовувала. Але порiвняно з монографiею 2003 р., де було звернено увагу лише на 2 вщповщш фактори, у публшаци 2004 р. дослщницею було проаналiзовано вже 5 i, таким чином, зроблено крок уперед на шляху розв'язання означено'1 науково'1 проблеми.
У монографп «Найманство як сощальне та кримiнально-правове явище: сутнiсть, новi тенденци розвитку та проблеми протидп» (2005 р.) [1], як i в попередшх проаналiзованих нами працях, авторка прямо не пише про сощальну зумовленiсть кримiнальноï вiдповiдальностi за назване явище, проте змют роботи дозволяе констатувати, що вона аналiзуе деяю з обставин, якi пщкреслюють ïï необхiднiсть, а також обумовлюють змши в законодавствi (в тому чист i кримшальному).
Аналiз юторичних факторiв, якi серед iнших, розкрш! в роздiлi I «Iсторiя виникнення найманства як сощально-правового явища» [1, с. 8-33], дозволяе стверджувати, що, з одного боку, протягом тривалого часу найманство було явищем об'ективним, без якого переважна бшьшють держав не могла обштися, а з другого - починаючи з чаав Давньо'1 Грецп в нормативних актах i працях мислителiв з'являються застереження, що доводять небезпеку вербування найманщв. Викладене показуе, що для збереження кримшально'1 вщповщальносп за найманство юторичний фактор виршального значення не мае, оскшьки iсторiя вирiшення цього питання доводить як про необхщшсть кримiналiзацiï найманства, так i про припустимють його юнування.
У роздiлi II «Млжнародш стандарти протиправно! вiйськовоï служби» О. В. Наден наголошуе, що, зважаючи на ютор^, репутацiя найманщв не завжди була ганебною, але сучасш погляди передовоï мiжнародноï спшьноти на це явище змiнилися вслщ за змiною суспiльноï й мiжнародноï думки, а також унаслiдок змши характеру дiяльностi, яка вважаеться злочинною в мiжнародному правi [1, с. 34]. Поглиблене вивчення мiжнародно-правових докумешив дозволило ïn констатувати, що мiжнародне спiвтовариство послiдовно й недвозначно засуджуе найманську дiяльнiсть, а сучасш мiжнароднi стандарти тлумачать
поняття «найманець» i «найманство» як цшсне явище, що включае дiяльнiсть найманця, оргашзацшну дiяльнiсть найманства (вербування, навчання, фшансування, iнше матерiальне забезпечення найманця), а також використання найманця у збройному конфлшт [1, с. 91]. Зазначене, на нашу думку, розкривае наявнють мiжнародно-правових факторiв, якi зумовлюють необхiднiсть збереження у КК Украши норми, що передбачае вiдповiдальнiсть за найманство.
Пщроздш 3.1. «Протидiя протиправнш вiйськовiй службi в кримiнальному правi деяких держав» присвячено розгляду порiвняльно-правових факторiв. Проведене дослiдження дозволило авторщ зробити висновок, що законодавство провщних краш Свропи i США не мютить вiдповiдальностi за найманство в тому розумшш, яке сформульовано Мiжнародною конвенцiею про боротьбу з вербуванням, використанням, фшансуванням i навчанням найманщв (1989 р.), де кримiнальна вщповщальшсть здебшьшого встановлена не за найманство як таке, а за незаконну вшськову службу громадянина у збройних силах шоземно'1' держави, вступ i вербування на таку службу [1, с. 92, 101]. Проте у кримшальному законодавст Куби й бшьшосп краш СНД (в тому чист i в Укрш'ш) вiдповiдальностi за найманство присвячено по окремш статп (а в КК Беларусi навт 2), але, як i в крашах першо'1' групи, визначення найманства тут також не вщповщае мiжнародно-правовому [1, с. 106, 113]. На противагу цьому, принциповими вщмшностями кримшального законодавства iнших краш колишнього сощалютичного табору е те, що вщповщальшсть за найманство грунтуеться на положеннях сучасних мiжнародно-правових документив, що протид^ть найманству [1, с. 109, 110]. Примiром, КК Польщi не мютить трактування понять «найманець» i «наймана вiйськова служба», вiдсилаючи правозастосовника до дефшщш, сформульованих у Мiжнароднiй конвенцп 1989 р. [1, с. 110].
Наведене дозволяе стверджувати, що, незважаючи на те, що бшьшють краш св^у цю Мiжнародну конвенцiю (1989 р.) ратифшували, визначення найманства в ïx кримiнальниx законодавствах не повною мiрою узгоджуеться iз ïï положеннями. Цей висновок поширюеться й на чинну редакщю ст. 447 КК Украши. Як вбачаеться, порiвняльно-правовий фактор пщтверджуе необxiднiсть кримiналiзацiï найманства у КК Украши, а також змушуе звернути увагу на неповну вщповщшсть визначення найманства у кримшальному законодавсга Украши й у бшьшосп шоземних держав Мiжнароднiй конвенцп 1989 р. Останне, з нашо'1' точки зору, говорить про неповне врахування мiжнародного фактору, а також про порушення фактору системно-правово'1' несуперечностi.
У пщроздш 3.2. «Проблеми кримiналiзацiï найманства у кримшальному законодавсга» наголошуеться, що кримшолопчне поняття найманства е ширшим порiвняно з юридичним. Воно допомагае виявити недолши в легальнiй iнтерпретацiï термшв «найманець» i «найманство», закрiпленiй у кримшальному законодавств^ а також кримiналiзувати низку суспiльно небезпечних дiянь, близьких за сво'1'м змiстом до найманства, але згщно з кримiнальним законодавством ниш не визнаних злочинними [1, с. 125]. Тому максимально повна кримiналiзацiя найманства може бути здшснена не единою нормою (ст. 447 КК), а системою норм, що охоплюють уа прояви цього явища [ 1, с. 126, 127]. При кримiналiзацiï найманства, акцентуе увагу О. В. Наден, одночасно треба забезпечити вщповщшсть закону про кримшальну вщповщальшсть нормам мiжнародного права i максимально повну кримiналiзацiю, так би мовити, «замаскованого» найманства [1, с. 127]. З точки зору теорп сощально'1' зумовленосп закону про кримшальну вщповщальшсть тут щеться про необхщшсть урахування фактору повноти й ненадмiрностi заборони. До актуальних проблем кримiналiзацiï цього явища у кримшальному законодавствi вона вщносить також правозастосовну практику, якш властива невелика кшьюсть звинувачувальних вирокiв, що пояснюеться, на ïï думку, складнощами збирання доказiв i встановленням домшанти матерiальноï заштересованосп в мотивацiï поведiнки пiдсудниx [1, с. 127, 129, 131, 133]. Це змушуе нас звернути увагу на неврахування пщ час кримiналiзацiï фактору процесуально'1' здшсненносп переслiдування, пов'язаного
насамперед з потребою встановлення мети одержання матерiальноï винагороди. Як бачимо, в аналiзованому пщроздш науковець звернула увагу на таю фактори соцiальноï зумовленосп, як повнота, ненадмiрнiсть заборони i процесуальна здшсненшсть переслщування. У той же час у текст пщроздшу не тлумачиться термiн «кримiналiзацiя», який вживаеться в його назв^ як i не йдеться про обставини, що мають братися до уваги пщ час цього процесу. Ось чому видаеться, що назва пщроздшу не повною мiрою вщповщае його змюту.
Позитивним внеском О. В. Наден у виршення науковох проблеми соцiальноï зумовленосп закону про кримшальну вщповщальшсть (судячи з ща монографп) е те, що вона першою в Укршш комплексно проаналiзувала юторичш, мiжнародно-правовi, порiвняльно-правовi фактори, що зумовлюють кримшальну вщповщальшсть за найманство, звернула увагу на необхщшсть системно-правовоï несуперечносп, повноти й ненадмiрностi заборони, а також процесуальну здшсненшсть переслщування. Загалом дослщниця писала про 6 факторiв соцiальноï зумовленостi кримiнальноï вiдповiдальностi, хоча вщповщну термiнологiю й не використовувала. Проведене дослщження дозволило ш запропонувати внести певш змiни до мiжнародно-правових документiв, нацiональних законодавств зарубiжних держав, а також до КК Украши [1, с. 216-218].
Порiвнюючи перелш проаналiзованих обставин зi змiстом монографп 2004 р., слщ вiдзначити, що в робот 2005 р. не йдеться про едшсть i визначешсть термшологп, але звертаеться увага на повноту й ненадмiрнiсть заборони й на процесуальну здшсненшсть переслщування. Таким чином, якщо в попереднш монографп нараховувалося 5 вщповщних обставин, то в останнш - уже 6, причому зб^аються в них лише 4. Таку ситуащю можна пояснити сформулюванним у 1992 р. В. I. Борисовим висновком, що кшьюсть вщповщних факторiв слщ пов'язувати з предметом дослщження, на що ми вже звертали увагу в однш iз попередшх публшацш [Див.: 5, с. 131]. Слщ також вщзначити, що категорп «фактори» й «сощальна зумовлешсть» О. В. Наден, на жаль, не використовувала й у монографп 2005 р., хоча на той час у теорп кримшального права вже юнували суш^ напрацювання фахiвцiв, взявши на озброення яю дослщниця могла б зрозум^и, що здшснений нею аналiз стосуеться виршення комплексног проблеми соцiальноï зумовленосп кримiнальноï вщповщальносп за певнi види злочишв, а не служити (як у нй) лише складником окремих роздшв (пiдроздiлiв) ïï монографiй. Проте можна пом^ити, як з часом постшно збiльшувалася кiлькiсть дослiджуваних нею вщповщних обставин: у робот 2003 р. - 2,
2004 р. - 5, 2005 р. - 6. Причому у 2-х останшх монографiях рiвень наукового аналiзу проблеми е бшьш глибоким порiвняно з першою.
У монографп «Теоретичш основи кримшально-правового регулювання в Укршш» (2012 р.) [3] авторка вже не торкалася проблем соцiальноï зумовленосп кримiнальноï вщповщальносп за певш види злочитв, як це було у розглянутих нами роботах (2003, 2004,
2005 роюв). Нею було здшснено спробу виршення дослiджуваноï науковоï проблеми на загальнотеоретичному рiвнi (в универсальному вимгрг). У названш публiкацiï вчена вiдзначае, що в питанш з'ясування пiдстав вщнесення того чи iншого конкретного д1яння до злочинних здобутки вiтчизняноï науки е безсумшвними. Зокрема, нею була розглянута теорiя кримiналiзацiï злочинiв, викладена в працях М. О. Беляева, П. С. Дагеля, О. I. Коробеева й А. А. Митрофанова. На ïï думку, придатнють цiеï теорп до визначення всгег сукупностг дгянь, яю можуть бути вщнесеш до злочинних, е сумшвною. Ця теорiя, пише науковець, не дае вщповвд на запитання, що об'еднуе певш види поведшки людей у групу, належшсть до якоï зумовлюе кримшально-правову протидiю ïм. Тому, вважае вона, одним iз основних завдань сьогодення е не подальше дослщження пщстав кримiналiзацiï кожного окремого дiяння, а окреслення меж сфери, у яюй вчиняються такi дiяння [3, с. 32, 33].
Ь приводу наведеного зазначимо, що ш за радянських чаав, нi зараз загальновизнаноï теорп кримiналiзацiï ще не створено. В усякому разi тi напрацювання, що наводяться в науковш правовiй лiтературi iз цього питання, не дають пщстав для такого
висновку. Рiзнi фаxiвцi називали лише неоднакову кшьюсть вiдповiдниx обставин i по-рiзному йменували ïx, видiляли (або не видшяли) обставини вищого рiвня iерарxiï, а деякi окремо писали про фактори, пщстави кримiналiзацiï, а також кримiналiзацiйнi приводи. Учення про кримiналiзацiю зароджувалося як раз iз дослiдження проблеми на загальному рiвнi, переxiд же до предметних дослщжень (стосовно конкретних злочинiв) намiтився лише на початку 90-х роюв ХХ ст., коли було зроблено обгрунтований висновок, що виршення питання про кшькють вiдповiдниx обставин слiд пов'язувати з предметом дослщження. Але й тсля цього було здшснено чимало спроб розв'язання проблеми на загальному рiвнi (як до, так i тсля А. А. Митрофанова, на якого посилаеться О. В. Наден). Тому вихщна посилка, покладена нею в основу наведеного твердження видаеться дещо обмеженою.
У монографп 2012 р. вчена стверджуе: «Оскшьки кримшальне право е останшм засобом у системi сощальних заxодiв протидп певним видам суспшьно небезпечно'1 поведiнки, тобто засобом, використання якого допустиме лише за умови неможливосп або неефективносп застосування шших, то до сфери кримшально-правового регулювання можуть бути вщнесеш лише ri суспiльнi вiдносини, що виникають iз таких видiв сощально'1 поведiнки, якi не можуть бути пщдаш ефективному врегулюванню нормами шшо'1 галузево'1 належностi (тобто тут щеться про таку обставину як недостатшсть iншиx засобiв охорони - прим. автора - О. П.). Для того, щоб з широкого кола рiзноманiтноï сощально'1 дiяльностi, здшснюванох рiзними суб'ектами, видiлити ту, яка створюе об'ект кримшально-правового регулювання, слщ йти шляхом обмеження сфер людсько'1 поведшки, виключати ■ri з них, яю не вимагають засобiв кримiнального права» [3, с. 33]. Вона виокремлюе далi наявш в суспiльствi види сощальних девiацiй i пiдсумовуе, що вибiр конкретного виду реагування на девiацiю залежить вiд характеру останньо'1, а також вiд ефективностi того чи шшого виду реагування. Тут, на нашу думку, постае питання про дощльнють використання певного виду реагування взагал^ коли його ефектившсть викликае сумшви. Крiм того, з нашо'1 точки зору, про ефектившсть засобiв на цьому етапi (прийняття рiшення) вести мову завчасно. Прюритет, як зауважуе науковець, мае бути вщданий приватноправовим засобам реагування, з чого робиться обгрунтований висновок про усунення зi сфери кримшально-правового регулювання видiв тако! поведiнки, протидiя яким може здiйснюватися приватноправовими засобами [3, с. 36]. Усунувши з уша сукупносп видiв девiантноï поведшки ri, якi можуть бути ефективно виправлеш виключно засобами приватного права, ми отримаемо сукупшсть видiв, яю вимагають публiчно-правового реагування [3, с. 37]. До цих видiв належать кримшально-правове i здiйснюване нормами адмшютративного права регулювання, якi передбачають вщповщальшсть за правопорушення. Тому визначення меж кримшально-правовох регламентацп потребуе також виокремлення тих видiв поведiнки, протидiя яким може здшснюватися засобами адмiнiстративного права. «Саме на цьому етапi i може бути застосована категорiя сустльнох небезпечностi (тяжкостi) дiяння, яка е одн1ею з тдстав крим1нал1зац11» (курсив автора - О. П.) [3, с. 38]. Меж1 кримшально-правового реагування, пщводить пщсумок учена, визначаються самим законодавцем шляхом окреслення кола дiянь, що вимагають кримiнально-правовоï протидп. Причому цей процес не е довшьним [3, с. 38]. Далi по тексту монографп вона повторюеться, зазначаючи на с. 38, яю види девiантноï поведшки мають бути усунеш iз загального кола, про що, як було показано нами, вже йшлося [Див.: 3, с. 36, 37].
Погоджуючись iз загальною тезою дослщнищ, що кримiналiзованi можуть бути лише дiяння, ефективна протидiя яким неможлива за допомогою шших (не кримшально-правових) заxодiв, зауважуемо, що нiякоï сутнiсноï новизни запропонована концепщя не мiстить, оскiльки невщомо, за допомогою яких саме критерпв слiд вiдокремлювати рiзнi види девiацiй i робити висновок стосовно достатносп застосування в одних випадках приватноправових заxодiв, а в iншиx адмшютративно-правових. Думка щодо використання в останньому випадку категорп «суспiльна небезпечнiсть» не е новою, а шчого бшьше правниця не пропонуе. Тож, розвинувши в галузi кримiнального права щею, рекомендовану
в теорп права В. Ф. Попандопуло (на що дослщниця сама вказуе на с. 33), шяких сутшсних порад законодавцевi стосовно того, як слщ вiдрiзняти злочинне вiд незлочинного або (за ïï термшолопею) яю суспiльнi вiдносини варто вiдносити до сфери кримшально-правового регулювання (i тим самим визначити його меж1) дослщницею не запропоновано. Можна зробити висновок, що вона рекомендуе йти зворотним шляхом, визначати не дiяння, яю варто кримiналiзувати, а ту сферу, яка не вимагае втручання засобами кримшального права, а все що залишиться i потребуе (за ïï лопкою) кримшально-правового регулювання. Але зрозумшо, що й у такому випадку первюним залишаеться питання про обставини (критерп), за допомогою яких слщ провадити вщповщне виокремлення, сутнiсноï вщповвд на яке вчена не надае, згадуючи лише про одну пщставу кримiналiзацiï - суспшьну небезпечнiсть. Проте вже сама спроба виршення науковох' проблеми (на загальному рiвнi) за допомогою визначення меж тiеï сфери, в якш вчинюються дiяння, що вимагають кримiнально-правовоï протидп, на нашу думку, заслуговуе на увагу.
Таким чином, загальним позитивним внеском О. В. Наден у подальший розвиток науковоï проблеми соцiальноï зумовленосп закону про кримшальну вщповщальшсть е те, що вона, по-перше, здшснюючи предметш дослщження в монографiяx 2003, 2004, 2005 роюв, звернула увагу на обставини, що зумовлюють необхщшсть юнування кримшально-правових норм, а саме: (а) суспшьна небезпечнiсть, (б) юторичш, (в) мiжнародно-правовi, (г) порiвняльно-правовi, (д) едшсть i визначенiсть термшологл, (е) системно-правова несуперечливють, (е) недостатнiсть шших (не кримшально-правових) заxодiв охорони, (ж) поява нових суспшьно-небезпечних явищ, (з) повнота й ненадмiрнiсть заборони, а також (и) процесуальна здшсненшсть переслщування. По-друге, в монографп 2012 р, дослщниця здшснила спробу вирiшення науковоï проблеми за допомогою визначення меж сфери, в якш учиняються дiяння, що вимагають кримiнально-правовоï протидп.
Список лтератури: 1. Наден О. В. Найманство як сощальне та кримшально-правове явище: сутшсть, новi тенденцп розвитку та проблеми протидiï: моногр. / О. В. Наден. - К.: Ат1ка, 2005. - 264 с. 2. Наден О. В. Спещальш види звшьнення особи вщ кримiнальноï вiдповiдальностi за злочини в сферi обiгу наркотичних засобiв, психотропних речовин, ïx аналопв або прекурсорiв: моногр. / О. В. Наден. - Х.: Право, 2003. - 224 с. 3. Наден О. В. Теоретичш основи кримшально-правового регулювання в Укршш: моногр. / О. В. Наден. - Х.: Право, 2012. - 272 с. 4. Наден О. В. Торпвля жшками як кримшально-правова та сощальна проблема сучасносп: моногр. / О. В. Наден. - К.: Атша, 2004. - 288 с. 5. Пащенко О. О. Дослщження соцiальноï обумовленосп закону Украши про кримшальну вщповщальшсть (перша половина 90-х роюв ХХ ст.) / О. О. Пащенко // Питання боротьби зi злочиншстю: зб. наук. пр. / редкол: В. I. Борисов, В. С. Зеленецький, В. С. Батиргареева та ш. - Х.: Право, 2012. - Вип. 24. - С. 117-132.
О РЕШЕНИИ ВОПРОСА СОЦИАЛЬНОЙ ОБУСЛОВЛЕННОСТИ ЗАКОНА ОБ УГОЛОВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ В РАБОТАХ Е. В. НАДЕН Пащенко А. А.
Исследованы научные взгляды Е. В. Наден касательно проблемы социальной обусловленности уголовного законодательства. Рассмотрены факторы, которые предлагаются ею для учета при установлении уголовной ответственности за отдельные виды общественно опасного поведения. Проанализирована предпринятая ученым попытка решения проблемы на общем уровне с помощью определения пределов сферы уголовно-правового регулирования.
Ключевые слова: закон об уголовной ответственности, социальная обусловленность, криминализация, декриминализация, история уголовного права.
ABOUT DECISION OF QUESTION OF SOCIAL CONDITIONALITY
TO THE LAW ON CRIMINAL RESPONSIBILITY IN LABOURS OF O. V. NADEN Paschenko O. O.
The scientific looks of O. V. Naden in relation to the problem of social conditionality of criminal legislation are investigated. Factors that are offered to take into account a legislator during setting of criminal responsibility for certain kind's publicly dangerous behavior are considered. The realizable a scientist attempt of decision of problem is analyzed at general level by means of determination of limits of sphere of the criminal and legal adjusting.
Key words: law on criminal responsibility, social conditionality, criminalization, decriminalization, history of criminal right.
Hadiumna dopeda^ii26.03.2013p.
