CC BY
26
КРИМ1НАЛЬНЕ ПРАВО ТА КРИМ1НОЛОПЯ
Пономаренко Юрш Анатолiйович,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримнального права № 1, Нацюнальний юридичнийунверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: ponomarenko_yuriy@ukr.net ORCID 0000-0002-1030-1072
doi: 10.21564/2414-990x.145.156668
УДК 343.21(477):004.383.8
КРИМ1НАЛЬНО-ПРАВОВ1 НАСЛ1ДКИ
запровадження в УКРА1Н1 военного СТАНУ
Розглянуто комплекс кримтально-правових насл1дкю, що мали мгсце у зв'язку гз запровад-женням в УкраШ военного стану. За тдсумками ix системного анал1зу висловлено судження щодо особливостей застосування кримтального закону в умовах военного стану.
Ключовi слова: военний стан; виключення кримшально! ввдповвдальносп; квалiфiкацiя злочину; обставини, що обтяжують покарання; триваючий злочин; продовжуваний злочин; звшьнення ввд кримiнальноi вiдповiдальностi.
Пономаренко Ю. А., кандидат юридических наук, доцент, доцент кафедры уголовного права № 1, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail : ponomarenko_yuriy@ukr.net ; ORCID 0000-0002-1030-1072
Уголовно-правовые последствия введения в Украине военного положения
Рассмотрен комплекс уголовно-правовых последствий, имевших место в связи с введением в Украине военного положения. По итогам их системного анализа высказаны суждения об особенностях применения уголовного закона в условиях военного положения.
Ключевые слова: военное положение; исключение уголовной ответственности; квалификация преступления; обстоятельства, отягчающие наказание; длящееся преступление; продолжаемое преступление; освобождение от уголовной ответственности.
Постановка проблеми. Наприкшщ 2018 року в Украш1 ввдбулася пол1-тико-правова под1я ктотно! й кторично! значимости на п'ятому рощ фактич-
ноТ вшни на один мкяць було запроваджено военний стан. Час показав, що вiйськовi та полiтичнi наслiдки цього кроку були достатньо позитивними, а сощальш та eKOHOMi4Hi - не стали негативними. Одночасно запровадження военного стану потягло за собою й низку правових насладив, серед яких i кримшально-правов^ адже лише текстуально в чинному КК УкраТни 2001 р. поняття «военний стан» зустрiчаеться юлька десятюв разiв. Проте доводиться констатувати, що стосовно деяких iз них украТнська кримiнально-правова наука виявилася не готовою дати остаточш й однозначш трактування.
AHani3 остантх публжацш. Питання про кримiнально-правовi наслiдки запровадження военного стану в УкраТш дос системно не дослiджувалися. Лише окремi аспекти кримiнальноТ вiдповiдальностi за вчинення певних злочишв в умовах военного стану дослвджувалися стосовно державноТ зради, зокрема Л. М. Демидовою (L. M. Demydova), О. В. Зайцевим (O. V. Zaitsev), Н. С. Кончук (N. S. Konchuk), В. Р. ФШпенко (V. R. Filipenko) та вшсько-вих злочинiв - В. О. Бугаев (V. O. Buhaiev), С. I. Дячук (S. I. Diachuk), М. I. Карпенко (M. I. Karpenko), В. I. Касинюк (V. I. Kasyniuk), М. I. Мельник (M. I. Melnyk), М. I. Панов (M. I. Panov), М. М. Сенько (M. M. Senko), М. С. Туркот (M. S. Turkot), М. I. Хавронюк (M. I. Khavroniuk), С. О. Харитонов (S. O. Kharytonov) та iH. Однак здебыьшого автори обмежилися вiдтворенням законодавчих положень про змкт военного стану та порядок його введення i припинення. А от ктотш для науки кримшального права та практики застосування кримшального закону питання про мкце военного стану в системi ознак складу злочину, його вплив на квалiфiкацiю та призначення покарання etc залишаються малодослвдженими, а часто - й не поставленими.
Загалом таких актуальних питань я бачу сiм, Тх вивченню та формулюванню пропозицiй щодо Тх розв'язання й присвячена ця стаття.
Виклад основного материалу. Про «закони военного часу». Попри укор^ нену в сусшльнш свщомост думку, в УкраТнi немае спещальних кримiнальних «законiв военного часу». Тому i пiд час военного стану е чинним виключно КК УкраТни 2001 р. Однак окремi його положення, про яы детальшше йтиметься нижче, отримали в умовах военного стану певш особливостi дп.
Утiм, вiдсутнiсть кримiнальних «законiв военного часу» скорше не перевага, а один з резервiв для майбутнього вдосконалення чинного КК. Адже за змютом Конституцп УкраТни та законодавства, що регулюе вiдносини у сферi оборони УкраТни, поняття «военний стан» не можна ототожнювати зi «станом вшни» чи з «военним часом». Так, зпдно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституцп «военний стан» вводиться указом Президента, який ввдповщно до п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституцп затверджуеться законом, що приймаеться Верховною Радою УкраТни. Натомють «стан вшни» вщповщно до п. 9 ч. 1 ст. 85 Конституцп оголошуеться Верховною Радою УкраТни на пiдставi подання Президента УкраТни (п. 19 ч. 1 ст. 106 Конституцп). «Военний стан» вводиться Президентом на визначений час i його правовий режим регулюеться спещальним законом. Водночас «стан
вшни» оголошуеться на невизначений час i в УкраТш Hapa3Í немае спещального закону, який регулював би його правовий режим.
«Военний час», на вщмшу вiд «военного стану» i «стану вшни», не вводиться жодним органом. Вщповщно до ч. 3 ст. 4 Закону «Про оборону УкраТни» вш настае автоматично у двох випадках: 1) з моменту оголошення стану вшни; 2) з моменту фактичного початку военних дш За змГстом ч. 2 ст. 4 Закону «Про оборону УкраТни» военш дГТ можуть (i навггь у встановлених вказаним припи-сом випадках повинш!) починатися до оголошення стану вшни. Таким чином, «военний час» може настати в УкраТш до i без введення «военного стану» чи оголошення «стану вшни», яы вже матимуть мкце post factum. Припиняеться «военний час» з моменту припинення стану вшни.
Законодавство, що регулюе питання оборони УкраТни, мктить спещ-альш приписи, розраховаш на мирний i военний час. Наприклад, Статут вну-трГшньоТ служби Збройних Сил УкраТни, затверджений законом УкраТни ввд 29.03.1999 р., а так само Закон «Про вшськовий обов'язок i вшськову службу» саме у прив'язщ до мирного або военного часу визначають обов'язки вшсько-вослужбовщв. Проте КК УкраТни не надае кримшально-правового значення вчиненню злочину у военний час, коли военний стан ще не введено. Думаю, що de lega ferenda слад обговорити можливГсть замши в КК УкраТни поняття «военний стан» поняттям «военний час».
Строк ди военного стану, що мае кримшально-правове значення. Цгл-ком очевидно, що для визначення кримшально-правових насладив уведення военного стану принципове значення мае встановлення меж його кнування, передусiм часових. Зпдно з п. 1 Указу Президента УкраТни № 393/2018 ввд 26.11.2018 р. военний стан в УкраТш вводився «Гз 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року». Чи саме з цього моменту настали всГ, у тому числ й кримГ-нально-правовГ, наслщки введення военного стану?
З мого погляду, вщповщь на питання про те, з якого моменту настали кримiнально-правовi наслвдки введення военного стану, мае Грунтуватися на положеннях з ч. 3 ст. 57 Конституцп, зпдно з якою закони та шшГ норматив-но-правовi акти, що визначають права i обов'язки громадян, не доведет до ввдома населення у порядку, встановленому законом, е нечинними. 1накше кажучи, чинними вони стають лише шсля доведення Тх до вщома населення в установленому законом порядку. Жодних винятюв з цього припису, навггь для випадыв военного чи надзвичайного стану, Конститущя не передбачае. Частина 6 ст. 5 Закону «Про правовий режим военного стану» передбачае, що «Указ Президента УкраТни про введення военного стану в УкраТш або в окремих ТТ мкцевостях, затверджений Верховною Радою УкраТни, офщшно оприлюдню-еться разом Гз законом щодо затвердження такого указу Президента УкраТни та набирае чинностГ одночасно з набранням чинностГ таким законом».
Закон УкраТни вщ 26.11.2018 р. «Про затвердження Указу Президента УкраТни «Про введення военного стану в УкраТш»» разом з названим указом був офщшно опублжований у «ГолосГ УкраТни» 28 листопада 2018 р. У пунктГ 3
вказаного Закону встановлено, що вш набирае чинност з дня його опублЬ кування. Таким чином, назван Закон УкраТни та Указ Президента УкраТни набули чинноси о 24 год. 00 хв. 28 листопада (або, що те ж саме, з 00 год. 00 хв. 29 листопада) 2018 р.
Саме з указаного моменту настали кримiнально-правовi наслвдки вве-дення военного стану в УкраТш. Це, однак, не заперечуе того, що для потреб военного права i военного управлшня (там, де це не пов'язано з визначенням прав i обов'языв громадян) правовi наслвдки запровадження военного стану розпочалися з часу, визначеного в Указ^ а саме - з 14 год. 00 хв. 26 листопада 2018 р. Проте дiяння, вчинеш в перюд з 14 год. 00 хв. 26.11.2018 р. по 24 год. 00 хв. 28.11.2018 р., з точки зору кримшального закону не можуть бути визнаш вчиненими в умовах военного стану.
Закшчилися ж усi правов^ в тому числ й кримшально-правов^ наслщки уведення военного стану з моменту, визначеного в Указк з 14 год. 00 хв. 26 грудня 2018 р.
Правомирне д1яння в умовах военного стану як обставина, що виключае кримгнальну вщповщальтсть. У наущ кримшального права вже давно встановлено, що «до обставин, яю виключають злочиншсть дiяння, належать правомiрнi вчинки, що пiдпадають шд ознаки якого-небудь злочину, передбаченi не лише кримшальним, але й шшими галузями законодавства» [1, с. 53]. Одшею з таких обставин, щлком очевидно, е й правомiрне обмеження конституцшних прав чи свобод людини вiдповiдно до законодавства про военний стан.
Дшсно, пiд час военного стану може поставати об'ективна потреба у вчи-ненш дiянь, спрямованих, наприклад, на обмеження права на житло (вшсько-во-квартирна повиншсть); права на працю (трудова повиннiсть та iншi форми); права власностi (примусове вщчуження майна та iншi форми) права на особисту свободу, в тому числ - свободу пересування (комендантська година та iншi форми) тощо. Виникнення такоТ потреби становить собою фактичну шдставу для вчинення дiяння, спрямованого на правомiрне обмеження прав або свобод людини в умовах военного стану.
Юридичною шдставою такого правомiрного обмеження прав чи свобод людини е Указ Президента УкраТни «Про введення военного стану в УкраТш» та закон УкраТни про його затвердження, сукупно з вщповщним положеннями Конституцп УкраТни та Закону «Про правовий режим военного стану». Саме вони створюють нормативну основу для правомiрного вчинення визначеними ними особами дiянь, яы зовш шдпадають шд ознаки певних злочишв, i спря-моваш на обмеження конституцшних прав i свобод людини i громадянина.
Ознаки правомiрностi таких дiянь, у тому числi межi шкоди, яку правомiрно можна заподiяти шляхом обмеження прав чи свобод людини в умовах военного стану, визначаються двома групами нормативно-правових акпв. До першоТ належать згадаш вище акти законодавства, що визначають правовий режим военного стану. Другу складають спещальш нормативно-правовi акти, що регулюють порядок здшснення повноважень вшськовослужбовцями Збройних сил Укра-
Т'ни та шших воешзованих формувань (закони «Про Збройш сили УкраТни», «Про оборону УкраТни», статути Збройних сил УкраТни та ш); пращвниками Нащонально'Т полiцГT УкраТни та iнших оргашв охорони правопорядку (закони «Про Нащональну полiцiю», «Про службу безпеки УкраТни» та ш.); iншими органами державно'Т влади (закони «Про мiсцевi державш адмiнiстрацГT», «Про вiйськово-цивiльнi адмiнiстрацГT» та ш.). При цьому правомiрнiсть учинення таких дiянь мае визначатися з урахуванням визначених названими актами вимог як стосовно шдстав для обмеження певного права, так i ознак правомiрностi самого його обмеження.
У разi якщо обмеження конституцшних прав чи свобод людини, хоч зовш й шдпадало шд ознаки передбаченого КК злочину, проте було вчинене на шд-ставi й вiдповiдно до вимог згаданих нормативних акпв, що регулюють режим военного стану та повноваження оргашв вшськового управлшня, оргашв охорони правопорядку та шших оргашв державно'Т влади, воно мае визнаватися правомiрним i кримшальна вщповщальшсть за його вчинення виключаеться. Таким чином, правомiрне конституцшних прав або свобод людини вщповщно до законодавства военного стану е не передбаченою КК обставиною, що виклю-чае злочиншсть дiяння. Якщо ж обмеження конституцшних прав чи свобод людини, хоч i здшснювалося шд час военного стану, проте з порушенням вимог названих нормативних акпв, кримшальна вщповщальшсть за його вчинення не виключаеться. Бшьше того, вчинення злочину, спрямованого на обмеження прав людини з використанням умов военного стану, може визнаватися обставиною, що обтяжуе покарання (про це нижче).
Мюце «вчинення злочину в умовах военного стану» в racTeMÏ ознак складу злочину. Запровадження военного стану перевело в практичну пло-щину питання про передбачену в дев'ятнадцяти статтях ОсобливоТ частини КК УкраТни квалiфiкуючу ознаку вшськових злочишв - вчинення Тх «в умовах военного стану» (ч. 4 ст. 402, ч. 3 ст. 403, ч. 4 ст. 404, ч. 4 ст. 405, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 409, ч. 4 ст. 410, ч. 4 ст. 411, ч. 3 ст. 413, ч. 3 ст. 418, ч. 3 ст. 419, ч. 3 ст. 420, ч. 3 ст. 421, ч. 4 ст. 425, ч. 4 ст. 426, ч. 5 ст. 426-1, ч. 3 ст. 428, ч. 2 ст. 435 КК). Окрiм того, стало можливим i виконання тако'Т форми об'ективно'Т сторони державно'Т зради, як перехвд на бш ворога «в умовах военного стану» (ч. 1 ст. 111 КК). Позаяк у системi ознак складу злочину «умови вчинення зло-чину» не знаходять собi мюця, то постало питання про те, якою ж саме ознакою складу злочину е вчинення його «в умовах военного стану»?
Чимало укра'Тнських кримшалюпв уважають, що «умови военного стану» е обстановкою вчинення злочину. Таке судження висловлювали М. I. Карпенко [6, с. 58-59], М. С. Туркот [11, с. 83-84], С. О. Харитонов [12, с. 139-140] та ^i автори. А от М. М. Сенько хоч прямо й не називае «военний стан» часом вчинення злочину, проте звертае увагу на особливост квалiфiкацi'T злочишв «вчи-нених nid час diï военного стану або в бойовш обстановщ (курсив мш - Ю. П.) i стверджуе, що «для квалiфiкацi'T дш (бездiяльностi) вшськовослужбовця як таких, що вчинеш в умовах военного стану, не мае значення, чи винний залишив
вшськову частину, яка бере участь у военних дiях, чи перебувае в тилу» [10, с. 52, 53]. Загалом, складаеться враження, що М. М. Сенько схиляеться до визнання «умов военного стану» часом вчинення злочину. Подiбнi мiркування висловлюе i Н. С. Кончук [7, с. 10-11]. Своерщною е позищя Л. М. Демидово'Т, яка умови военного стану називае комбшованою (складною) ознакою об'ек-тивно'Т сторони, яка в щлому характеризуе мiсце, час i обстановку вчинення злочину [3, с. 86-87].
Ця дискусiя мала б суто теоретичне значення, якби ïï результати не впли-вали на квалiфiкацiю злочишв. Так, якщо стати на позищю М. I. Карпенка, М. С. Туркота, С. О. Харитонова та шших, то це уможливить висновок, що квалiфiкуюча ознака «умов военного стану» мала мюце лише у разi вчинення злочишв на тш частиш територп УкраТни, де вводився военний стан (Вшницька, Донецька, Луганська, Запорiзька, Микола'Твська, Одеська, Сумська, Харювська, Херсонська, Чернiгiвська областi, а також внутршш води УкраТни Азово-Кер-ченсько'Т акваторп). Якщо ж пристати до позищ'Т М. М. Сенька, то доведеться констатувати, що вказана квалiфiкуюча ознака мала мкце i в злочинах, учине-них шд час дп военного стану й на тих частинах територй' УкраТни, де вш не вводився.
З мого погляду, «умови военного стану» е не обстановкою, а часом вчинення злочину, з огляду на так аргументи.
По-перше, за змютом ст. 1 Закону «Про правовий режим военного стану» цей стан становить собою особливий правовий режим, який мае визначеш в часi та просторi меж^ в яких (межах) вщповщш органи державно!' влади, мюцевого самоврядування, вшськового командування чи вшськово'Т адмшютрацп мають спецiальнi повноваження, пов'язаш iз захистом УкраТни, i в яких (межах) мож-ливе тимчасове обмеження прав фiзичних чи юридичних осiб. При цьому всi правовi наслiдки введення военного стану пов'язаш з його часом i можуть мати мкце тшьки вiд моменту введення до моменту припинення военного стану. Проте лише окремi правовi наслвдки военного стану одночасно пов'язаш й з його мюцем. Це, наприклад, таю правовi наслiдки военного стану, як створення вшськових адмшстрацш (ст. 4) та здiйснення ними сво'Тх повноважень (ст. 15); тимчасове обмеження прав людини та здшснення iнших заходiв военного стану (ст. 8). Вони можуть мати мюце лише на тих територiях, де введено военний стан, i не можуть мати мюця на шших територiях. Натомють деякi iншi пра-вовi наслiдки военного стану не пов'язаш з територiею, на якш його введено, а е загальнодержавними. Наприклад, ст. 10 Закону, яка мае назву «Неприпу-стимють припинення повноважень оргашв державно'Т влади, шших державних оргашв в умовах военного стану (курсив мш - Ю. П.)» встановлюе, що «У перюд (курсив мш - Ю. П.) военного стану не можуть бути припинеш повноваження Президента УкраТни, Верховно'Т Ради УкраТни, Кабшету Мiнiстрiв УкраТни, Уповноваженого Верховно'Т Ради УкраТни з прав людини, а також судiв, оргашв прокуратури УкраТни, оргашв, що здшснюють оперативно-розшукову дiяльнiсть, досудове розслщування, та органiв, пiдроздiли яких здшснюють контррозввду-
вальну дiяльнiсть». За змютом ще'Т статт слвд звернути увагу на два моменти. По-перше, законодавець термiни «в умовах военного стану» i «у перюд военного стану» використовуе як синошми. По-друге, щлком очевидно, що закон не пов'язуе неприпустимють припинення повноважень оргашв державно'Т влади з ix знаходженням у тих мюцевостях, де введено военний стан. Так само i сама Конститущя встановлюе, що вона «не може бути змшена в умовах военного ... стану» (ч. 2 ст. 157). Зрозумшо, що тут йдеться не про введення военного стану безпосередньо у Киев^ де функщонуе Верховна Рада УкраТни, яка може змшити Конститущю, а про час, коли вшськовий стан уведено хоча б на мтмальнш частиш територй' УкраТни.
Отже, Закон «Про правовий режим военного стану» принципово допускае два варiанти встановлення його правових наслщюв:
а) одш правовi наслщки можуть мати мюце лише для певних територш, де введено военний стан;
б) iншi правовi наслiдки можуть мати мюце незалежно вiд того, чи введений военний стан на всш територп' УкраТни чи лише на TT частиш. Щ правовi наслщки пов'язуються лише з часом (умовами) военного стану.
По-друге, варто вщзначити, що вказаний закон чггко не визначае особли-востей правового статусу вшськовослужбовщв пiд час военного стану. Однак окремi положення законiв «Про оборону УкраТни» (ст. 4), «Про вшськовий обов'язок i вшськову службу» (ч. 4 ст. 20, ч. 9 ст. 23, ч. 4 ст. 26, ч.ч. 2 i 3 ст. 39), «Про сощальний i правовий захист вшськовослужбовщв та члешв Т'х сiмей» (ч.ч. 16, 17 i 18 ст. 101) дають шдстави для висновку, що вс вшськовослуж-бовщ шд час военного стану знаходяться в особливому й однаковому правовому статусу незалежно ввд Т'х знаходження на тих територiяx, де його введено, чи на шших територiяx. Це шдтверджуеться i приписами низки спещальних закошв, зокрема «Про Державну спещальну службу транспорту» (ч. 2 ст. 10), «Про Нащональну гвардш УкраТни» (ст. 61), яю також визначають особливост правового статусу вщповщних вшськових формувань на час уведення военного стану без прив'язки до Т'х знаходження на певних територiяx. Отже, особливий правовий статус вшськовослужбовщв шд час военного стану не пов'язуеться вказаними законодавчими приписами iз тим, чи находяться вони (вшсько-вослужбовщ) на тих частинах територп' УкраТни, де введено военний стан, а виникае з моменту введення такого стану хоча б на частиш територп УкраТни.
Крiм того, за змютом абз. 11 ст. 1 Закону «Про оборону УкраТни» военний стан е частиною особливого перюду, а сам особливий перюд визначаеться вказаним приписом як «перюд, що настае з моменту оголошення ршення про мобШзащю (крiм щльово'Т) або доведення його до виконавщв стосовно приховано'Т мобтзащ'Т чи з моменту введення военного стану в УкраТш або в окремих ïï мюцевостях та охоплюе час мобтзацп, военний час i частково вщбудовний перюд шсля закшчення военних дш». У багатьох статтях роздшу XIX Особливо'Т частини КК вчинення злочину «в умовах особливого перюду, ^м военного стану» також визнаеться квалiфiкуючою ознакою, але такою, що
менше шдвищуе суспшьну небезпечнiсть злочину, нiж вчинення його «в умовах военного стану». Сам же законодавець у двох статтях ОсобливоТ частини КК (ст. 1141 i ст. 3361) прямо називае «особливий перюд» часом учинення злочину. Отож, якщо «особливий перюд» визначае саме час вчинення злочину, а «военний стан» е частиною особливого перюду, то за законами формально!" лопки i «военний стан» мае розумггися як час вчинення злочину.
По-четверте, слад звернути увагу й на юторичну наступшсть кримшальних закошв в УкраТш. Чинний КК прийшов на змшу КК УкраТни 1960 р., в якому аналогом нишшшх «умов военного стану» була квалiфiкуюча ознака вчинення злочину у «военний час». Але з 1996 р. в Конституцп УкраТни, а з 2000 р. - й у вщповвдному спещальному закош вживаеться термш «военний стан», а не «военний час». У 2001 р. законодавець, приймаючи чинний КК, одночасно приводив його у ввдповщшсть до вживано'Т у т.зв. «регулятивному» законодавствi термшологп i в тому числ замшив термш «военний час» термшом «умови военного стану». Навряд чи хтось тодi реально думав про те, що в УкраТш колись справа дшде до запровадження военного стану. Тому така замша найiмовiрнiше здшснювалася законодавцем як техшчна, без намiру перетворити квалiфiкуючу ознаку часу на ознаку обстановки вчинення злочину.
На пiдставi цього я вважаю, що вчинення державно'Т зради у формi переходу на бш ворога чи вшськового злочину в «умовах военного стану» визначае саме час вчинення злочину. Ця квалiфiкуюча ознака мае мюце у дiяннях, вчинених шд час военного стану (див. вище) i не залежить вщ того, чи вчинила особа цей злочин у тих регюнах УкраТни, де було введено военний стан, чи в тих регюнах, де вш не вводився, чи навггь за межами УкраТни.
Квалiфiкацiя триваючих i продовжуваних злочишв, що вчиняються пщ час военного стану. Часова протяжшсть военного стану часто перетинаеться з часовою протяжшстю вчинення двох рiзновидiв ускладнених злочишв -триваючого й продовжуваного. I той, i шший можуть початися до введення военного стану, а закшчитися шд час нього чи навт по його завершенш; або ж початися шд час военного стану, а закшчитися - шсля його припинення. Якщо закон для таких злочишв передбачае квалiфiкуючу ознаку вчинення Тх в умовах военного стану, то резонно постае питання: як Тх квалiфiкувати - як учинеш в умовах военного стану чи ш?
Вщповщь на це питання, по-перше, мае Грунтуватися на положеннях чинного законодавства щодо часу вчинення злочину, i, по-друге, враховувати осо-бливост виконання сусшльно небезпечного дiяння при вчиненш триваючого та продовжуваного злочину.
Вщповщно до ч. 3 ст. 4 КК «часом вчинення злочину визнаеться час вчинення особою передбачено'Т законом про кримшальну ввдповщальшсть дГТ або бездiяльностi». Цей загальний припис закону достатньо однозначно розумiеться науковцями стосовно простих одиничних злочишв, але завжди викликав жваву дискусш щодо ускладнених злочишв [9, с. 125- 126]. Не вдаючись наразi до огляду й критики висловлених суджень, я продовжую виходити з того, що час
вчинення злочину мае визначатися ушверсально, безвщносно до особливостей виконання ознак його об'ективно1 сторони, а вщтак часом вчинення будь-якого злочину слвд вважати момент, з якого е звершеним передбачене кримшальним законом дiяння особи, що у подальшому мае призвести до певних негативних змш в об'ективному свт [9, с. 131]. Позаяк при вчиненш триваючого злочину дiяння, з якого починаеться злочинний стан, е повшстю завершеним з самого початку його вчинення, то й часом учинення такого злочину слвд вважати момент початку такого злочинного стану. Натомють при вчиненш продовжу-ваного злочину едине сусшльно небезпечне дiяння е завершеним лише при вчиненш останнього iз задуманих особою юридично тотожних дiянь, що його складають. Тож часом його вчинення слщ вважати момент учинення саме цього останнього дiяння [9, с. 134].
Викладене дае шдстави шдтримати М. М. Сенька у тому, що триваючий вшськовий злочин (наприклад, дезертирство) мае бути квалiфiкований як учинений в умовах военного стану лише тод^ коли його було почато шд час вшськового стану, i незалежно вщ того, чи припинений цей злочин при вшсько-вому сташ чи вже по його припиненш. Якщо ж такий злочин розпочався до введення военного стану, але тривав i при ньому, його не можна квалiфiкувати як учинений в умовах военного стану [10, с. 53-54]. Тому не можна погодитися з висновком М. М. Сенька про те, що «якщо хоча б одне iз таких дiянь (що складають продовжуваний злочин. - Ю. П.) вчиняеться шд час дп военного стану, дiяння винного потрiбно квалiфiкувати як таы, що вчинеш в умовах военного стану» [10, с. 54]. Видаеться, що автором тут не враховано той факт, що продовжуваний злочин лише фактично складаеться з низки дiянь. Його ж юридичний склад мае едине сусшльно небезпечне дiяння, яке е повшстю завершеним у момент учинення останнього з фактичних дiянь. Тому, наприклад, продовжуване викрадення вшськового майна (ст. 410 КК) може бути квалiфiко-ване як вчинене в умовах военного стану лише тод^ коли шд час военного стану було вчинене останне з юридично тотожних дiянь, що його складають. Якщо ж останне з юридично тотожних дiянь у продовжуваному злочиш було вчинене вже по закшченню военного стану, то попри те, що злочин мй бути початий ще до чи шд час военного стану, вщповщна ознака не повинна враховуватися при його квалiфiкацiï.
Однак у разi коли частина триваючого чи продовжуваного злочину фактично вчинялася шд час военного стану, але не може бути врахована при його квалiфiкацiï, вона може бути врахована при призначенш покарання як обста-вина, що обтяжуе його (див. нижче).
Военний стан i питання зв1льнення в1д криминально!' вщповщальность Як уже зазначалося, вчинення злочину в умовах военного стану визнаеться законом обставиною, що шдвищуе сусшльну небезпечшсть вщповщного злочину. Цей факт своею чергою, ускладнюе або унеможливлюе звшьнення особи вщ кримшально!" вщповщальност за бшьшктю iз передбачених КК УкраТни шд-став. Проте введення военного стану актуалiзувало питання про можливють
застосування одше'1 шдстави звГльнення вГд кримiнальноï вГдповГдальностГ а його припинення - шшо'1.
Введення военного стану, як зазначалося вище, обумовило можливГсть вчинення державно!" зради у ФормГ переходу на бш ворога в умовах военного стану. Вщповвдно постало питання про можливГсть застосування до осГ6, яы вчинили державну зраду в цш формГ, передбачено!" ч. 2 ст. 111 КК спещально1 шдстави звГльнення вГд кримшально1 вГдповГдальностГ. Вказаним приписом передбачено, що «звГльняеться вГд кримшально1 вГдповГдальностГ громадянин Украши, якщо вш на виконання злочинного завдання шоземно'1 держави, шоземно'1 оргашзацп або ix представникГв нГяких дГй не вчинив i добровГльно заявив органам дер-жавно1 влади про свш зв'язок з ними та про отримане завдання».
Одш вченГ, наприклад, Н. С. Кончук [7, с. 9] та Ю. В. Луценко [8, с. 429], звертаючи увагу на вимогу закону про наявшсть у особи завдання шоземно'1 держави, шоземно'1 органГзацй' чи ix представника, приходять до висновку про неможливГсть звГльнення вГд кримшальноТ вГдповГдальностГ на шдставГ ч. 2 ст. 111 КК особи, яка дГяла за власною Гшщативою. 1ншГ, наприклад О. В. Зайцев та В. Р. ФШпенко, зГ слГв закону «шяких дГй не вчинив» виводять висновок, що «застосування ч. 2 ст. 111 КК Украши можливе лише на стадп готування» [5, с. 174].
З мого погляду, з такими судженнями складно погодитися. ПередусГм, визнаючи перехГд на бш ворога закшченим з моменту надання згоди громадя-нином Украши на сшвробггництво з ворогом на шкоду штересам Украши [2, с. 204], ч. 2 ст. 111 КК не забороняе можливостГ звГльнення вГд кримшальноТ вГдповГдальностГ за вчинення закшчено1 державно!" зради у цГй формГ [детальн. див.: 4, с. 62-69]. ОкрГм того, слГд звернути увагу й на те, закон, встановлюючи вимогу про невиконання отриманого вГд шоземно'1 держави завдання, не вима-гае, щоб таке завдання було отримане до переходу на бш ворога. Тому лише в тих випадках, коли громадянин Украши перейшов на бш ворога на виконання отриманого вГд нього завдання, звГльнення вГд кримшально!" вГдповГдальностГ на пГдставГ ч. 2 ст. 111 КК е неможливим. Якщо ж громадянин Украши за власною Гшщативою перейшов на бш ворога (фГзично чи штелектуально) i шсля цього отримав злочинне завдання шоземно1 держави, шоземно1 органГзацй' чи ïx представникГв, то вш пГдлягае звГльненню вГд кримшально!" вГдповГдальностГ, якщо на виконання цього завдання шяких дш не вчинив i добровГльно заявив органам державно!" влади про свш зв'язок з ними та про отримане завдання. Якщо ж шсля переходу на бш ворога за власною Гшщативою громадянин Украши ще не отримав вГд шоземно1 держави злочинного завдання, або вчинив дп, спря-моваш на його виконання, це унеможливлюе звГльнення його вГд кримшальноТ вГдповГдальностГ на шдставГ ч. 2 ст. 111 КК Украши.
Скасування ж военного стану поставило питання про можливГсть звГль-нення вГд кримшальноТ вГдповГдальностГ у зв'язку зГ змшою обстановки (ст. 48 КК Украши). За твердженням Ю. В. Баулша, скасування военного стану е одним Гз проявГв змГни обстановки в широкому сенсГ, що може потягнути за
собою втрату сусшльно1 небезпечност окремих видiв злочишв, учинених шд час такого стану [2, с. 150]. З таким судженням слвд погодитися з наступними уточненнями.
Утратити сусшльну небезпечшсть шсля скасування военного стану можуть лише ri злочини, яы полягали у порушенш чи невиконаннi вимог правового режиму военного стану. Наприклад, невиконання службовою особою вимоги про використання потужностей та трудових ресурсiв шдприемства, установи чи оргашзацп для потреб оборони (п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону «Про правовий режим военного стану») шдлягае квалiфiкацiï як службова недбалють (ст. 367 КК); при-ховування приватного майна особи, яке шдлягае примусовому вщчуженню для потреб держави (п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону «Про правовий режим военного стану») може бути квалiфiковане як заподiяння майново!' шкоди шляхом обману (ст. 192 КК) i т.д. Суспшьна небезпечшсть таких дiянь обумовлена лише тим, що вони вчиняються шд час военного стану; до чи шсля запровадження военного стану аналопчш дiяння в принцип не могли б бути вчинеш i, тим паче, не визнава-лися б сусшльно небезпечними. Саме тому шсля скасування военного стану таю злочини можуть втратити свою сусшльну небезпечшсть. I в таких випадках не виключаеться звшьнення осiб, що ïx учинили, вщ кримшально!" вщповщальность
Натомють, дiяння, наявнiсть суспiльноï небезпечносп в яких не обумовлена введенням военного стану, а тим паче дiяння, для яких учинення ïx в умовах военного стану е квалiфiкуючою ознакою, шсля скасування военного стану не можуть втратити сусшльно'1 небезпечность Закон вважае так дiяння злочи-нами навiть i при вчиненш ïx у мирний час. Тому припинення военного стану, безумовно, свщчитиме про зниження сусшльно'1 небезпеки подiбниx дiянь, але вчинюваних уже шсля закшчення военного стану. Одначе не свщчитиме про втрату сусшльно'1 небезпеки тих, що були вчинеш шд час нього.
Учинення злочину з використанням умов военного стану як обставина, що обтяжуе покарання. Вщповвдно до п. 11 ч. 1 ст. 67 КК «вчинення злочину з використанням умов военного . стану» е обставиною, що обтяжуе покарання. Звертае на себе увагу той факт, що в цьому разi закон говорить не просто про «вчинення злочину в умовах военного стану», а про «вчинення злочину з вико-ристанням умов военного стану», що, очевидно, не одне й теж.
З огляду на це я вважаю, що дана обставина, яка обтяжуе покарання, не може бути встановлена щодо всix злочишв, учинених шд час военного стану. Вона мае мкце лише там i тод^ де й коли особа свщомо використала умови военного стану для вчинення злочину. Тому слщ установлювати, що вчинення злочину було пов'язане з тими особливостями правового режиму, яы мали мюце у зв'язку iз запровадження вшськового стану. Це може полягати, наприклад, у використанш умов запроваджено'1 комендантсько1 години (п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону «Про правовий режим военного стану») для забезпечення таемносп вчинення злочину; у незаконному збуп алкогольних напо1в чи напо1в, виробле-них на спиртовш основ^ якщо прийняте ршення про заборону торгiвлi ними (п. 13 ч. 1 ст. 8 Закону «Про правовий режим военного стану»); розголошенш
державно! таемнищ та втрат документiв, що i"í мктять, унаслiдок невиконання додаткових заходiв щодо посилення охорони державно! таемнищ (п. 22 ч. 1 ст. 8 Закону «Про правовий режим военного стану») тощо. Якщо ж особа вчинила злочин (у тому числГ проти основ нащонально! безпеки Украши, проти громадсько! безпеки, у сферi охорони державно! таемнищ, недоторканност державних кордонiв, забезпечення призову та мобтзацп тощо) хоч i шд час военного стану, але не використовуючи його умови, врахування ще! обставини як тако!, що обтяжуе покарання, de lega lato не е можливим.
При цьому слщ мати на уваз^ що вщповщно до ч. 2 ст. 67 КК ця обтяжуюча покарання обставина нав^ь при и фактичному встановленнi по справi може бути i не врахована судом з наведенням у вироку належних мотивiв. А стосовно злочишв, для яких вчинення !х в умовах военного стану впливае на квалiфiка-щю (державна зрада у формi переходу на бш ворога i 19 вшськових злочинiв), ця обставина не може бути врахована при призначенш покарання як така, що його обтяжуе (ч. 4 ст. 67 КК).
ф Ф Ф
Решта чинних приписiв КК Украши в умовах военного стану дшть у загаль-ному порядку, без будь-яких винятюв чи доповнень, обумовлених введенням такого стану. Проте його запровадження може обумовити змши до кримшаль-ного законодавства, у тому числ й спрямоваш на встановлення або посилення кримшально! ввдповвдальност^ на скасування певних заохочувальних норм (наприклад, про звшьнення вщ вщповщальност або покарання). Однак навггь введення военного стану не може бути шдставою для застосування тортур, встановлення або застосування жорстоких чи принижуючих людську гiднiсть видiв поводження чи покарання (ст. 3 Конвенцп про захист прав людини i основопо-ложних свобод, ст. 28 Конституцп, ст. 22 Закону «Про правовий режим военного стану»). Особливо слщ зауважити, що военний стан не може бути шдставою для вщновлення в УкраШ смертно! кари як виду покарання (Протокол № 13 до Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод). I, безперечно, встановлення або посилення кримшально! ввдповщальност шд час военного стану не може мати зворотно! дп в часi (ст. 5 КК).
Загалом же слвд констатувати, що перший досвщ запровадження военного стану в Укра!ш показав, що деяк його кримiнально-правовi наслвдки нами досi розумiлися досить неоднозначно. З огляду на це i з урахуваннями судо-во! практики, яка дещо пiзнiше складеться щодо злочишв, учинених шд час военного стану, украшськш кримiнально-правовiй науцi належало б критично переосмислити вщповщш положення законодавства та визначити можливост його подальшого удосконалення.
Список л^ератури:
1. Баулин Ю. В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния : монография. Харьков : Основа, 1991. 360 с.
2. Баулш Ю. В. Звшьнення ввд кримшально! ввдповвдальносп : монограф1я. Ки!в : Ат1ка, 2004. 296 с.
3. Демидова Л. М. Кримшально-правова ощнка умов военного стану та перюду збройного конфлжту при квалiфiкацii державно! зради. Питання боротьби 3Í злочиншстю. 2014. Вип. 28. С. 79-88.
4. Загиней З. Спещальний вид звшьнення ввд кримшально! ввдповвдальносп у зв'язку Í3 вчиненням державно! зради: проблеми тлумачення та правозастосування. Вкник Нацюнальног академй прокуратури Украгни. 2017. № 1. С. 62-69
5. Зайцев О. В., Фшшенко В. Р. Звшьнення ввд кримшально! ввдповвдальносп за державну зраду: зару^жний досввд Фундаментальш проблеми кримтальног вгдповгдальност1 : матерiали наук. полшогу (м. Харюв, 7 верес. 2018 р.). Харюв : Право, 2018. С. 172-176.
6. Карпенко М. I. Злочини проти встановленого порядку несення вшськово! служби (вш-ськовi злочини) : наук.-метод. посiб. Харкiв : Право, 2017. 318 с.
7. Кончук Н. С. Кримшальна вiдповiдальнiсть за державну зраду : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Львiв, 2019. 18 с.
8. Луценко Ю. В. Пiдстави та умови звшьнення ввд кримшально! вiдповiдальностi за державну зраду Держава i право. Юридичш i полтичт науки. 2012. Вип. 56. С. 427-432.
9. Пономаренко Ю. А. Чиншсть i дiя кримшального закону в час : монографiя. Ктв : Апка, 2005. 288 с.
10. Сенько М. М. «Военний стан» та «бойова обстановка» як ознаки об'ективно! сторони вшськових злочишв. Кримтальне право Украгни. 2006. № 3. С. 50-56.
11. Туркот М. С., Богуцький П. П., Дячук С. I. та щ. Кримiнально-правовi та кримiнологiчнi основи забезпечення военно! безпеки Украши : наук.-практ. посiб. / Нац. акад. прокуратури Украши. Ктв : АртЕк, 2014. 246 с.
12. Харитонов С. О. Кримшальна ввдповвдальтсть за вiйськовi злочини за кримiнальним правом Украши : монографiя. Харкiв : Право, 2018. 328 с.
References:
1. Baulin, Yu.V. (1991). Obstoyatelstva, iskluchaushchie prestupnost deyaniya. Kharkiv: Osnova [in Russian].
2. Baulin, Yu.V. (2004). Zvilnennya vid kryminalnoii vidpovidalnosti. Kyiv: Atika [in Ukrainian].
3. Demydova, L.M. (2014). Kryminalno-pravova otsinka umov voiennoho stanu ta period zbroinoho konfliktu pry kvalifikatsii derzhavnoii zrady. Pytannia borotby zi zlochynnistiu - The issues of fighting crime, issue 28, 79-88 [in Ukrainian].
4. Zahynei, Z. (2017). Spetsialnyi vyd zvilnennya vid kryminalnoii vidpovidalnosti u zviazku iz vchynenniam derzhavnoii zrady: problem tlumachennia ta pravozastosuvannia. Visnuk Natsionalnoii akademii prokuratury Ukrainy - Bulletin of the National Academy of Prosecution of Ukraine, 1, 62-69 [in Ukrainian].
5. Zaitsev, O.V., Filipenko, V.R. (2018). Zvilnennia vid kryminalnoii vidpovidalnosti za derzhavnu zradu: zarubizhnyi dosvid. Fundamentalni problem kryminalnoii vidpovidalnosti: materialy nauk. polilohu (Kharkiv, 7 veres. 2018 r.) - Fundamental problems of criminal liability: Proceedings of scientific polylogue. Kharkiv: Pravo, 172-176 [in Ukrainian].
6. Karpenko, M.I. (2017). Zlochyny proty vstanovlenoho poriadku nesennia viiskovoii sluzhby (viiskovi zlochyny). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
7. Konchuk, N.S. (2019). Kryminalna vidpovidalnist za derzhavnu zradu. Extended abstract of candidate's thesis. Lviv [in Ukrainian].
8. Lutsenko, Yu.V. (2012). Pidstavy ta umovy zvilnennia vid kryminalnoii vidpovidalnosti za derzhavnu zradu. Derzhava i parvo. Yurydychni i politychni nauky - State and Law. Juridical and Political Sciences, issue 56, 427-432 [in Ukrainian].
9. Ponomarenko, Yu.A. (2005). Chynnist i diya kryminalnoho zakonu v chasi. Kyiv: Atika [in Ukrainian].
10. Senko, M.M. (2006). "Voiennyi stan" ta "boiova obstanovka" iak oznaky obiektyvnoii storony viiskovyh zlochyniv. Kryminalne parvo Ukrainy - Criminal Law of Ukraine, 3, 50-56 [in Ukrainian].
11. Turkot, M.S., Bohutskyi, P.P., Diachuk, S.I. et al. (2014). Kryminalno-pravovi ta kryminolohichni osnovy zabezpechennia voiennoii bezpeky Ukrainy. Kyiv: ArtEk [in Ukrainian].
12. Kharytonov, S.O. (2018). Kryminalna vidpovidalnist za viiskovi zlochyny za kryminalnym pravom Ukrainy Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
Ponomarenko Yu. A., PhD in Law, Associate Professor, Associate Professor of Criminal Law Department № 1, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail : ponomarenko_yuriy@ukr.net ; ORCID 0000-0002-1030-1072
Criminal consequences of the introduction of martial law in Ukraine
The article is devoted to the study of the criminal consequences of the introduction of martial law in Ukraine. Based on a systematic analysis of the provisions of the current criminal law, other laws of Ukraine, and a critical assessment of the achievements of Ukrainian criminal law science, the author identifies and analyzes seven criminal legal consequences.
First, attention is drawn to the fact that the Criminal Code of Ukraine establishes criminal-law consequences solely for cases of imposition of martial law and does not determine them for cases of wartime. Secondly, the author has determined the exact time limits for the existence of martial law, certain moments of its introduction and termination. Thirdly, it was concluded that the lawful restriction of human rights or freedoms, committed in accordance with the law on martial law, is a circumstance precluding the criminality of the act. This circumstance is not provided for by the Criminal Code of Ukraine and has its own grounds and characteristics, determined by special laws. Fourthly, the place of such a sign as the commission of a crime "in the conditions of martial law" in the system of signs of corpus delicti is established. In contrast to the judgment expressed in the literature, it has been proved that this feature relates to time, and not to the setting of a crime. Fifth, certain qualifications of continuing and ongoing crimes are partly committed during, and partly not during martial law. It has been established that a continuing crime can be qualified as committed during martial law, when it was started during martial law, and continued as when the last of the acts that constitute it were committed during martial law. Sixth, certain features of exemption from criminal responsibility in connection with the introduction and cancellation of martial law. In particular, the prerequisites and grounds for exemption from criminal liability for transferring to the side of the enemy in martial law conditions (part 2 of article 111 of the Criminal Code) are defined and cases where the termination of martial law may indicate a loss of public danger (article 48 of the Criminal Code). Seventh, rules are formulated to account for the commission of a crime using martial law conditions as an aggravating circumstance. Cases when courts can and cases when it is forbidden to courts to consider this circumstance as such, aggravating punishment are defined.
Based on the study, recommendations on the practice of applying certain provisions of the criminal law during martial law were formulated, and it was concluded that considering such practices would give impetus to the continuation of scientific research in this area. Separately set out proposals for the legislator to improve the provisions of the Criminal Code of Ukraine, should be applied during martial law.
Keywords: martial law; exceptions of criminal liability; crime qualification; aggravating punishment; lasting crime; continued crime; exemption from criminal liability
Рекомендоване цитування: Пономаренко Ю. А. Кримшально-npaBOBi наслвдки запровадження в Укра'М военного стану. Проблеми законность 2019. Вип. 145. С. 179-192. doi: https:// doi.org/10.21564/2414-990x.145.156668.
Suggested Citation: Ponomarenko, Yu.A. (2019). Kryminalno-pravovi naslidky zaprovadzhennia v Ukraini voiennoho stanu [Criminal consequences of the introduction of martial law in Ukraine]. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 145, 179-192. doi: https://doi.org/10.21564/2414-990x.145.156668 [in Ukrainian].
Надшшла до редколегй 15.02.2019 р.
