CC BY
54
КРИМ1НАЛЬНЕ ПРАВО
Харитонов Серий Олександрович,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримнального права № 2, Нацональний юридичний унверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: kharitonovs@ukr.net ORCID 0000-0002-2975-1743
doi: 10.21564/2414-990x.142.143539 УДК 344.13
СП1ВВ1ДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «В1ЙСЬКОВИЙ ЗЛОЧИН» ТА «СКЛАД В1ЙСЬКОВОГО ЗЛОЧИНУ»
Здшснено комплексний анал1з стввгдношення понять «вшськовий злочин» та «склад вшсько-вого злочину». Доведено, що щ поняття доповнюють одне одного i гх необхгдно розглядати разом. Функщональне значення складу злочину як юридичног конструкщг так званог «гдеальног уявног модели» i його пристосування до конкретних життевих ситуащй дае змогу сформулювати його як тструмент квалiфiкацiг злочину та його юридичног модел1
Ключовi слова: вшськовий злочин; склад вшськового злочину; вшськовослужбовець; квалiфiкацiя.
Харитонов С. А., кандидат юридических наук, доцент, доцент кафедры уголовного права № 2, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail : kharitonovs@ukr.net ; ORCID 0000-0002-2975-1743
Соотношение понятий «воинское преступление» и «состав воинского преступления»
Проведен комплексный анализ соотношения понятий «воинское преступление» и «состав воинского преступления». Установлено, что эти понятия дополняют друг друга и их необходимо рассматривать в совокупности. Функциональное значение состава преступления как юридической конструкщии так называемой «идеальной мысленной модели» и его приспособление к конкретным жизненным ситуациям дает возможность сформулировать его в качестве инструмента квалификации преступления и его юридической модели.
Ключевые слова: воинское преступление; состав воинского преступления; военнослужащий; квалификация.
Вступ. бдиною шдставою для притягнення особи до кримшально! ввдпо-вiдальностi е вчинення нею сусшльно небезпечного дiяння, яке мiстить у собi склад злочину, передбаченого вщповщною статтею КК Укра!ни. Спiввiдношення понять «злочин» та «склад злочину», сощально! та юридично! характеристики вчинку особи мае дуже велике наукове i практичне значення.
У зв'язку з тим, що норми вшськових злочишв мають бланкетну диспози-цiю, питання сшввщношення понять «вiйськовий злочин» i «склад вiйськового злочину» е актуальними для правильно! квалiфiкащ! зазначених дiянь.
Аналiз остантх дослгджень i публжацт. За чаав набуття Укра!ною неза-лежностi питання вiйськових злочинiв пею чи iншою мiрою розглядали у сво!х працях Г. В. Андрусiв, В. М. Бiлоконев, П. П. Богуцький, В. П. Бондаевський, В. К. Грищук, М. I. Мельник, В. О. Навроцький, М. I. Панов, М. I. Хавронюк, Г. I. Чангулi та ш.
Мета статтi - проаналiзувати сшввщношення понять «вшськовий зло-чин» та «склад вшськового злочину».
Виклад основного матерiалу. Чинне кримшальне законодавство Укра!ни знае два поняття злочину. Перше (загальне) мктиться у ст. 11 КК Укра!ни: «Злочином е передбачене цим Кодексом сусшльно небезпечне винне дiяння ^я або бездiяльнiсть), вчинене суб'ектом злочину»; друге (родове), розташо-ване у ст. 401 КК Укра!ни, стосуеться злочишв проти встановленого порядку несення вшськово! служби: «Вшськовими злочинами визнаються передбаченi цим роздiлом злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження вшськово! служби, вчинеш вшськовослужбовцями, а також вшськовозобов'язаними й резерватами пiд час проходження зборiв» [1].
Науковцi вважають доречним передбачешсть законом поняття вiйськового злочину, у якому вказана сфера сусшльних вщносин i благ, проти яких спря-мованi цi злочини, ознаки, що характеризують !х суб'ектiв i шдстави вщповЬ дальностi iнших осiб за сшвучасть у цих злочинах [2, с. 56]. Взагалi ж хибним е протиставлення понять «злочин» i «склад злочину», оскшьки обидвi категорп об'еднують у собi одне й теж кримшально-правове явище - злочин, хоча й з рiзним функщональним значенням.
Якщо злочин - це реальшсть, що вiдбуваеться в сощальному життi сусшль-ства й мютить у собi вiдбиття волi законодавця, який визнае останню як зло-чин, то склад злочину - це юридична (законодавча) конструкщя, що виконуе функцп науково! категорп!, яка поряд з поняттям «злочин» (яке теж е певною категорiею) мае фундаментальне значення для теорп i практики кримшаль-ного права. На вщмшу вiд поняття «злочин», яке здебшьшого Грунтуеться на формально-логiчному визначенш, поняття «склад злочину» засноване перш за все на системно-структурному аналiзi явищ реально! дiйсностi, якi заборонеш законом.
Щоб розглянути поняття «вiйськовий злочин», потрiбно зробити всебiч-ний аналiз складу вiйськового злочину, ознаки й елементи якого знайшли свое вщображення у поняттi «вiйськовий злочин» ^ навпаки, ознаки вш-
ськового злочину впливають на характеристику та змкт ознак i елеменив складу вшськового злочину Ц правовi категорп знаходяться в нерозривному взаемозв'язку, доповнюючи одна одну. Ознаки, притаманш складу будь-якого вiйськового злочину, рiвною мiрою властивi поняттю «вшськовий злочин», але якщо в складi злочину ознаки чiтко згрупованi в межах вщповщного еле-мента, то для поняття «вшськовий злочин» це не е характерним. Таю ознаки останнього, як сусшльна небезпечшсть, виншсть i протиправнiсть в особливiй (специфiчнiй) формi, передбаченi в ознаках складу злочину. Шдвищений рiвень суспiльноï небезпечност тих чи iнших дiянь, учинених вшськовослужбовцем пiд час проходження ним вшськово1 служби, зобов'язуе суспiльство й державу в певнш формi, шляхом створення кримшально-правовоТ заборони, реагувати на таку поведшку за допомогою кримшально-правовоТ норми, що мiстить склад вщповвдного вiйськового злочину, який у свою чергу iманентний такiй ознацi злочину, як протиправшсть. На противагу сусшльнш небезпечностi як ознаки злочину, кримшально-правовш заборонi притаманна ознака суспiльноï кори-сливостi. Завдяки нормативно-правовим засобам законодавець робить спробу уникнути проявiв сусшльно небезпечно1 поведiнки, вiдображуючи тим самим сусшльну небезпечнiсть у протиправностi.
Наявшсть законодавчого визначення поняття «вiйськовий злочин» i доктри-нального поняття «склад вшськового злочину» дае можливють правильно вир^ шувати низку практичних питань квалiфiкацiï злочинiв, таких як розмежування, конкуренщя, сукупнiсть, спiвучасть тощо. Безперечно, як поняття нижчого рiвня, поняття вшськового злочину Грунтуеться на загальному понят злочину i е похвдним вщ нього, значить, володiючи загальними ознаками злочину, злочини вiйськовi мають сво1 специфiчнi ознаки, яю вiдокремлюють ïx вiд iнших, так би мовити, «невшськових» злочинiв. Зпдно зi ст. 401 КК Украши такими ознаками е: а) так звана вшськова суспiльна небезпечнiсть, яка випливае зi спе-цифiчного об'екта кримшально-правовоТ охорони, i б) вшськова протиправшсть, що передбачено у ввдповщнш статт Х1Х роздiлi КК Украши [1]. Для наявност вiйськового злочину поряд з обов'язковими ознаками злочину взагалi необхщна сукупнiсть обох вищевказаних ознак. Вчинення вiйськовослужбовцем якого-не-будь злочину ще не дае достатшх пiдстав для визнання останнього вшськовим. Та навпаки, не е достатшм наявнiсть лише друго1 ознаки - спрямованосп дiяння проти встановленого порядку несення (проходження) вшськово1 служби, щоб це дiяння розглядалося як вшськовий злочин. Специфша розглядуваних злочинiв полягае як в особливому ïx суб'ект (вiйськовослужбовець, вшськовозобов'я-заний i резерват), так i в особливому об'ект (встановлений порядок несення (проходження) вшськово1 служби). Лише спираючись на особливост суб'екта й об'екта вiйськового злочину, можна встановити межу мiж вшськовими та шшими злочинами.
У наущ кримiнального права традицiйно видiляють чотири обов'язковi ознаки, притаманнi будь-якому злочину: сусшльну небезпечшсть, протиправшсть, виншсть i карашсть. Розглянемо всi якомога детальшше.
Сустльна небезпечшсть дiяння за своею природою е об'ективною власти-вiстю злочину, яка не залежить вщ правово! оцiнки останнього, хоча стае його ознакою лише шсля такого законодавчого оцiнювання. Тому ми не погоджу-емося iз твердженнями, що питання визнання дiяння сусшльно небезпечним залежить вiд погляду законодавця [3, с. 17], що лише у процесi законотворчо! дiяльностi виявляеться самостшшсть законодавця у визнаннi сусшльно! небез-печностi конкретного дiяння [4, с. 175]. Законодавець, формулюючи сусшльну небезпечнiсть будь-якого дiяння, як правило, користуеться трьома способами: а) вказiвкою на об'екти посягання, яким дiяння спричиняе шкоду, б) на шкщли-вють дiяння i в) на поеднання того та шшого [5, с. 47]. У знаменитому трактат «Про злочин та покарання» (1746 р). Ч. Беккарiа писав, що ютинним мiрилом злочинiв е шкода, яку вони спричиняють суспiльству. Це одна з тих очевид-них ютин, для вiдкриття яких непотрiбно анi квадрантiв, анi телескопiв та як доступнi будь-якому пересiчному розуму [6, с. 226].
Поняттям «сусшльна небезпечшсть» охоплюються всi правопорушення. Це ознака, яка притаманна в^м дiянням, що отримали негативну оцiнку з боку сусшльства й зазнали сусшльного осуду [7, с. 23]. Вона не е якоюсь там абстракщею, а знаходить свое матерiальне вираження як сукупний результат вчинення певною численшстю осiб однотипових вчинкiв. Сусшльна небезпечшсть вшськових злочинiв, як i будь-яких iнших, вiдображае !х сутнiсть i свiдчить про спричинення шкоди або створення загрози спричинення шкоди охоронюваним кримiнальним законом щнностям [8, с. 30]. Це е об'ективним критерiем суспiльно! небезпечностi. Деяы вченi доводять, що вона характе-ризуе ступiнь прояву негативного ставлення особи, яка вчинила злочин, до найбшьш важливих щнностей суспiльства у формi умислу або необережностi [9, с. 76-78]. Але ми не погоджуемося з П. А. Фефеловим, стверджуючим, що поняття «сусшльна небезпечшсть» поширюеться на випадки, коли йдеться про винш дп людей; поняття ж «небезпека» стосуеться головним чином дш яких-небудь сил природи, випадкових (невинних) дш людей, а також дш неосудних [10, с. 136].
Як i будь-якому явищу, суспiльнiй небезпечностi властивi як якiсна, так i кiлькiсна риса. Характер i мiра суспiльно! небезпеки притаманнi в^м зло-чинам, ось чому ми не можемо погодитися з тими науковцями, як вважають, що характер сусшльно! небезпечност визначае шюдливкть груп злочишв, а мiру - небезпечшсть злочину шдиввдуального. Усi елементи складу злочину мають сво!м змiстом характер сусшльно! небезпеки, а в сукупност вони утво-рюють змiст (характер) сусшльно! небезпечносп конкретного злочину в щлому. Об'ективнiсть суспiльно! небезпечностi не суперечить включенню до !"! змкту суб'ективних ознак, оскiльки вони самi по собi е об'ективними категорiями, реально iснуючими в об'ективнiй дшсноси незалежно вiд !х вiдображення й усввдомлення. I хоча суспiльна небезпечшсть визначаеться у^ма ознаками складу злочину, провщними та й визначальними е об'ективш ознаки дiяння, а серед них - об'ект i наслщки злочину.
Сусшльна небезпечшсть злочину перебувае у прямш залежност ввд сощ-ально1 цiнностi тих суспiльних ввдносин, на якi вони реально посягають. Ця залежнiсть втiлюеться у ч^кш формулi: «За iнших рiвних умов сусшльна небезпечшсть злочину тим вище, чим важливiшi й значимiшi суспiльнi вiдносини, якi вiн порушив» [11, с. 71]. Деяю вчеш надають об'екту кримшально-правово1 охорони ще бiльшого значення в формуваннi характеру сусшльно1 небезпеки, вважаючи його чи не единим чинником у цьому процесс Так, П. С. Тоболкш пише: «Спрямованiсть дiяння на сусшльш вiдносини безвiдносно до яких-не-будь шших обставин дае нам яысну характеристику суспiльноï небезпеки (ïï характер)» [12, с. 19]. Сусшльнш небезпечност вiйськових злочинiв властивi категорп високого порядку - военна безпека держави: а) стан боездатност Збройних Сил Украши, шших вшськових формувань; б) здатшсть викону-вати завдання, що становить перед ними держава; в) захищешсть краши вiд можливо1 военноТ агресп. Будь-який вiйськовий злочин шдривае боездатнiсть вiйськових пiдроздiлiв, що в результат завдае 1и iстотноï шкоди та й загалом военнш безпещ держави.
Протиправтсть як ознака злочину - це юридична (на вщмшну вiд сощ-ально1 - сусшльно1 небезпечностi) властивiсть дiяння; вона означае заборону й загрозу покарання. Саме на ознащ протиправност Грунтуеться, мабуть, най-важливший принцип кримiнального права - «nullum crimen sine lege» (немае злочину без указiвки на те в закош), що у свою чергу пов'язано iз забороною застосовування кримшального закону за аналопею. Отже, за межами кримшаль-но'1 протиправностi немае анi злочину, анi покарання (ч. 4 ст. 3 КК Украши). Статт Особливо!" частини КК Украши в сукупност з базовими положеннями, зосередженими у статтях його Загально1 частини, якраз i визначають, як дiяння людей е злочинними, й установлюють за них вщповщне покарання.
Варто погодитися з думкою А. Е. Жалшського, що модель протиправност е юридичною конструкщею, яка перш за все щентифшуе дiяння i сво'1'м змiстом визначае, як саме його ознаки повинш бути встановленi кримiнальним законом, щоб вiдповiдна кримiнально-правова заборона була конституцшною, а кримЬ нально-правова оцiнка - повною. Це означае, що доктринальне тлумачення складу дiяння, забороненого кримшальним законом, визначаеться розумшням протиправностi [13, с. 344]. 1накше кажучи, кримшальш закони мають предметом виклад злочишв i покарань за них. Вони наказують, яы дiяння необхщно вважати злочинами i якi покарання застосовувати за ïx вчинення [14, с. 3-4].
Лише кримшальний закон, використовуючи кримiнально-правовi норми, чiтко окреслюе коло вчиншв особи, якi е кримшально протиправними i як наслвдок - караними, а якi - правомiрними й/або соцiально допустимими, визначаючи тим самим обсяг кримiналiзацiï i сферу дп кримiнального права. Ввдповвдно до цього змiст i сутшсть кримiнальноï протиправностi потрiбно встановлювати на шдставах аналiзу змiсту диспозицп статей Особливо!" частини КК Украши з урахуванням положень статей Загально1 частини, а саме ознак, що становлять змкт складу злочину, юридично! конструкцп, яка е системою
(сукупшстю) об'ективних i суб'ективних ознак, за допомогою яких сусшльно небезпечш дiяння визнаються законом злочинами.
Отже, кримшальна протиправнiсть означае, що суб'ект злочину вчиняе сусшльно небезпечне дiяння, яке порушуе кримiнально-правову заборону, передбачену у вщповвднш статтi Особливо! частини КК Укра!ни, i при цьому його поведшка вiдповiдае в^м ознакам складу злочину. Кримiнальна протиправшсть, як вважае Н. Ф. Кузнецова, юридично виражае у кримшальному закош сусшльну небезпечшсть i виншсть дiяння, е похiдною вiд останшх як оцiнно-нормативна ознака злочину. Лише сусшльно небезпечне й винне дiяння визнаеться кримшально протиправним [5, с. 74]. У наущ кримiнального права наводились погляди представниюв нормативiстько! школи кримiнального права (Е. Беллiнга, К. Бшдшга, А. Цу Дона), яы стверджували, що кримiнальний закон не формулюе сво!х заборон, а встановлюе лише санкщю за порушення норм, передбачених в шших нормативних актах. У подальшому цю точку зору подшяли й iншi науковцi [15, с. 19-21]. Але ж iз цими висловленнями погоджуватися немае сенсу, тому що вони перетворюють кримшальне право iз самостшно! галузi права на додаткову (субсидiарну), якiй притаманна лише каральна функщя, що докоршно неправильно.
Специфiка злочинiв проти встановленого порядку несення вшськово! служби полягае передовым у спецiальнiй протиправностi (назвемо !! воен-но-кримтальна). Сутнiсть военно-кримшально! протиправностi полягае в тому, що дiяннями порушуються не лише кримiнально-правовi приписи (заборони), утворюючи змiст кримшально-правово! норми, а одночасно визнаються проти-правними й нормами iнших галузей права, перш за все военного й адмшстра-тивного права, чи! норми регулюють функщонування вiйськ i порядок несення вшськово! служби у Збройних Силах Укра!ни та шших вшськових формуваннях, створених згiдно iз законом. Iнакше кажучи, при спещальнш протиправностi порушувана норма мiститься не лише у кримшальному закош, а й в шших (некримшальних) законах чи шдзаконних нормативно-правових актах. Останш ж регулюють певш аспекти (сторони) вшськово! служби. Вшськовослужбовець, вчиняючи злочин, порушуе щонайменше двi заборони: одна метиться у вщпо-вiднiй стата XIX роздiлу КК Укра!ни, друга або «загальновшськова», закрiплена у вшськових статутах чи у вщповщних законах, що мають загальний характер (закони Укра!ни «Про вшськовий обов'язок та вшськову службу», «Про Службу безпеки Укра!ни» та ш.), або «спещальна», яка передбачена в пiдзаконних актах (Положення про повггряш перевезення авiацiею Збройних Сил Укра!ни та ш.) i регулюе окремi, спецiальнi вщносини вiйськово! служби (наприклад, порядок проведення польопв i правила експлуатацГ! лтальних апаратiв тощо). Специфiка вiйськово! служби як виду державно! служби особливого характеру виражаеться в тому, що всi !"! компоненти мають члку правову регламентащю у спецiальних нормативно-правових актах. Кримшально-правова норма-заборона вiйськових злочишв е системою (сукупшстю), що включае в себе як власш кримшаль-но-правовi приписи, так i нормативш приписи iнших галузей права [19, с. 152].
Норми вшськових злочишв, по суп, не встановлюють повного змюту крим^ нально-правово! заборони, !х диспозищя не окреслюе ознаки складу злочину або ж окреслюе, але не всь I! змют визначаеться не лише законом про кримшальну ввдповвдальшсть, а й нормами военного й адмшктративного законодавства. Дiяльнiсть вiйськовослужбовцiв шд час несення вiйськово! служби чггко впо-рядкована, проте це зумовлюе певш складнощi при квалiфiкацi! вчинюваних ними злочишв, тому що для цього потрiбен системний аналiз правил !х пове-дiнки, якi знаходяться за межами правового регулювання кримшального закону.
Винтсть як ознака вшськового злочину полягае у психiчному ставленш особи до вчинено! дГ! чи бездiяльностi (передбачено! КК Укра!ни як вшськовий злочин) та !х наслщюв у формi умислу чи необережность У змкт вини вона мае свою особливють. Залежно вiд форми вини особа певним чином ставиться не лише до сусшльно небезпечного дiяння та його наслвдюв, а й до порушення порядку несення (проходження) вшськово! служби.
Каратсть злочишв проти встановленого порядку несення вшськово! служби характеризуеться тим, що за вс вiйськовi злочини передбачено конкретш види й розмiри покарань. При цьому деяю з них застосовуються лише до вшськовослужбовщв (наприклад, тримання в дисциплшарному батальйонi -ст. 62 КК, службовi обмеження для вшськовослужбовщв - ст. 58 КК).
Слщ також зазначити, що до вшськовослужбовця можливе застосування як додаткове покарання за тяжкий чи особливо тяжкий злочин позбавлення вшськового, спещального звання, рангу, чину або квалiфiкацiйного класу. Це едине покарання у КК Укра!ни, яке передбачене лише в Загальнш частиш КК.
Поняття «склад вшськового злочину» й загальне поняття «склад злочину» (яке е науковою лопко-юридичною абстракщею) сшвввдносяться як частина iз цiлим i тому мають сшльш елементи - об'ект, об'ективну сторону, суб'ект i суб'ективну сторону. До реч^ якщо поняття злочину - мiжгалузеве i служить для ввдокремлення злочинно! поведiнки вщ незлочинно!, то основними функ-щями складу злочину е те, що вш е единою пiдставою для притягнення особи до кримшально! ввдповвдальность У свою чергу вiдсутнiсть у дiяннi особи усiх ознак складу злочину гарантовано виключае можливкть притягнення !"! до кримiнально! вiдповiдальностi. Крiм цього, складу злочину притаманнi квалiфiкацiйна й розмежувальна функцГ!, а в рамках кримшального процесу -процесуальна як предмета доказування. Це наукове нормативно-правове утворення, безумовно, мае досить складну конструкщю, яку науковщ штучно подшили на ввдповщш елементи, а в рамках останшх - на ознаки. За влучним визначенням М. I. Панова, «основу (ядро) складу злочину як юридично! конструкцп, його змкт (елементи та ознаки) становлять не довшьш судження вчених-правознавщв i законодавця, а структурована модель злочину певного виду (типу) як явища (факту) реально! дшсносп в його узагальненому виглядЬ» [20, с. 380].
Оцшювання функщонального значення складу злочину як юридично! конструкцп так звано! «вдеально! уявно! моделi» i його пристосування до
конкретних життевих ситуацш дае змогу сформулювати його як шструмент квалiфiкацi! злочину та його юридично! модель Склад конкретного злочину становить собою його каркас, законодавчий фундамент та шструмент роботи iз законодавством. У цьому сенсi вш е набором необхщних та достатшх ознак злочину, потрiбних для його квалiфiкацi!, при якiй установлюеться тотожнiсть мiж юридично значущими ознаками поведiнки конкретно! особи й ознаками кримшально-правово! заборони, структуровано! у складi цього злочину. Таким чином, юридична конструкщя складу злочину е законодавчою конструкщею кримшально-правово! заборони на вчинення ввдповщного дiяння (злочину).
Висновок. Шдсумовуючи викладене вище, вкажемо, що рiзне функщо-нальне значення категорш «злочин» i «склад злочину» дае право стверджувати, що елементи й ознаки складу будь-якого вшськового злочину е похщними вщ поняття «вшськовий злочин», закршленого у ст. 401 КК Укра!ни.
Список л^ератури:
1. Кримшальний кодекс Укра!ни. В1домост1 Верховног Ради Украгни. 2001. № 25-26. Ст. 131.
2. Лысов М. Д. Ответственность должностных лиц по советскому уголовному праву. Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1972. 176 с.
3. Гальперин И. М., Курляндский В. И. Предмет уголовной политики и основные направления ее изучения. Основные направления борьбы с преступностью. Москва, 1975. С. 5-28.
4. Тимейко Г. В. Понятие и критерии общественной опасности преступного действия и бездействия. Актуальные проблемы государства и права. Уголовное право, уголовный процесс, криминалистика. Краснодар, 1976. Кн. 1. С. 174-196.
5. Энциклопедия уголовного права / под ред. В. Б. Малинина. Санкт-Петербург : Изд. проф. Малинина, 2005. Т. 3: Понятие преступления. 522 с.
6. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. Москва : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1939. 464 с.
7. Шуберт Л. Об общественной опасности преступного деяния. Москва : Госюриздат, 1960. 239 с.
8. Марцев А. И. Диалектика и вопросы теории уголовного права. Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1990. 128 с.
9. Тоболкин П. С. Социальная обусловленность уголовно-правовых норм. Свердловск : Сред.-Урал. кн. изд-во, 1983. 176 с.
10. Фефелов П. А. Общественная опасность преступного деяния. Советское государство и право. 1977. № 5. С. 135-139.
11. Ляпунов Ю. И. Общественная опасность деяния как универсальная категория советского уголовного права : учеб. пособие. Москва : ВЮЗШ МВД СССР, 1989. 119 с.
12. Тоболкин П. С. Методологические предпосылки исследования категории «общественная опасность». Вопросы эффективности уголовно-правовых норм. Свердловск, 1978. Вып. 66. С. 14-26.
13. Жалинский А. Э. Уголовное право в ожидании перемен: теоретико-инструментальный анализ. 2-е изд., перераб. и доп. Москва : Проспект, 2009. 400 с.
14. Нейман И. Начальные основания уголовного права. Санкт-Петербург : Тип. И. Иоаннесова, 1814. 75 с.
15. Брайнин Я. М. Уголовный закон и его применение. Москва : Юрид. лит., 1967. 240 с.
16. Томашевський Н. П. О структуре правовой нормы и классификации ее элементов. Вопросы общей теории советского права. Москва, 1960.
17. Гуторова Н. О. Охоронна функщя кримшального права. Наука криминального права в систем1 мждисциплтарних зв'язтв : матерiали мiжнар. наук.-практ. конф., 9-10 жовт. 2014 р. Харюв, 2014.
18. Наден О. В. Теоретичт основи кримшально-правового регулювання в Украiнi : монографiя. Харюв : Право, 2012.
19. Пикуров Н. И. Уголовное право в системе межотраслевых связей. Волгоград : ВЮИ МВД России, 1998. 220 с.
20. Панов М. I. Проблеми методологи науки кримшального права : вибр. наук. пр. / передм. : О. В. Петришин, В. I. Борисов. Харюв : Право, 2018. 472 с.
References:
1. Kryminalnyi kodeks Ukrainy Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 2001, 25-26, art. 131.
2. Lysov, M.D. (1972). Otvetstvennost' dolzhnostnyh lic po sovetskomu ugolovnomu pravu. Kazan': Izd-vo Kazan. un-ta [in Russian].
3. Gal'perin, I.M., Kurljandskij, V.I. (1975). Predmet ugolovnoj politiki i osnovnye napravlenija ee izuchenija. Osnovnye napravlenija bor'by s prestupnost'ju. Moscow, 5-28 [in Russian].
4. Timejko, G.V. (1976). Ponjatie i kriterii obshhestvennoj opasnosti prestupnogo dejstvija i bezdejstvija. Aktual'nye problemy gosudarstva i prava. Ugolovnoe pravo, ugolovnyj process, kriminalis-tika. Krasnodar, 1, 174-196 [in Russian].
5. Jenciklopedija ugolovnogo prava. V.B. Malinin (Ed.). (2005). Sankt-Peterburg: Izd. prof. Malinina, Vol. 3: Ponjatie prestuplenija [in Russian].
6. Bekkaria, Ch. (1939). O prestuplenijah i nakazanijah. Moscow: Jurid. izd-vo NKJu SSSR [in Russian].
7. Shubert, L. (1960). Ob obshhestvennoj opasnosti prestupnogo dejanija. Moscow: Gosjurizdat [in Russian].
8. Marcev, A.I. (1990). Dialektika i voprosy teorii ugolovnogo prava. Krasnojarsk: Izd-vo Kras-nojar. un-ta [in Russian].
9. Tobolkin, P.S. (1983). Social'naja obuslovlennost' ugolovno-pravovyh norm. Sverdlovsk: Sred.-Ural. kn. izd-vo [in Russian].
10. Fefelov, P.A. (1977). Obshhestvennaja opasnost' prestupnogo dejanija. Sovetskoe gosudarstvo i pravo, 5, 135-139 [in Russian].
11. Ljapunov, Ju.I. (1989). Obshhestvennaja opasnost' dejanija kak universal'naja kategorija sovetskogo ugolovnogo prava. Moscow: VJuZSh MVD SSSR [in Russian].
12. Tobolkin, P.S. (1978). Metodologicheskie predposylki issledovanija kategorii «obshhestvennaja opasnost'«. Voprosy jeffektivnosti ugolovno-pravovyh norm, issue 66, 14-26 [in Russian].
13. Zhalinskij, A.Je. (2009). Ugolovnoe pravo v ozhidanii peremen: teoretiko-instrumental'nyj analiz. Moscow: Prospekt [in Russian].
14. Nejman, I. (1814). Nachal'nye osnovanija ugolovnogo prava. St. Petersburg: Tip. I. Ioannesova [in Russian].
15. Brajnin, Ja.M. (1967). Ugolovnyj zakon i ego primenenie. Moscow: Jurid. lit. [in Russian].
16. Tomashevs'kij, N.P. (1960). O strukture pravovoj normy i klassifikacii ee jelementov. Voprosy obshhej teorii sovetskogo prava. Moscow [in Russian].
17. Hutorova, N.O. (2014). Okhoronna funktsiia kryminalnoho prava. Nauka kryminalnoho prava v systemi mizhdystsyplinarnykh zv'iazkiv. Proceedings of the Scientific and Practical Conference. Kharkiv [in Ukrainian].
18. Naden, O.V. (2012). Teoretychni osnovy kryminalno-pravovoho rehuliuvannia v Ukraini: Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
19. Pikurov, N.I. (1998). Ugolovnoe pravo v sisteme mezhotraslevyh svjazej. Volgograd: VJuI MVD Rossii [in Russian].
20. Panov, M.I. (2018). Problemi metodologii nauki kriminal'nogo prava : vibr. nauk. pr. / peredm. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
Kharytonov S. О., PhD in Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Criminal Law № 2, Yaroslav Mudriy National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail : kharitonovs@ukr.net ; ORCID 0000-0002-2975-1743
Concerning the correlation between the concepts of «military crime» and «the composition of a military offense»
The article contains a complex analysis of the correlation between the notions of «military crime» and «the composition of a military offense». The author supports the position that the notion of «military crime» is specific to the generic concept of «crime», enshrined in art. 11 of the Criminal Code of Ukraine.
In order to consider the notion of «war crime» it is necessary to conduct a comprehensive analysis of the composition of the military crime, the signs and elements of which have their imprint in the notion of «military crime». These legal categories are in close interconnection, complementing one another.
The signs that are inherent in the composition of any military offense are equally in the concept of a «military crime», but if the elements of the crime are clearly grouped within the relevant element, then it is uncharacteristic for the notion of «military crime».
The presence of a legislative definition of the concept of «military crime» and the scientific concept of «composition of military offense» makes it possible to correctly solve a number of practical issues of qualification of crimes, such as: demarcation, competition, aggregate, complicity and others. Undoubtedly, as the notion of a lower level, the notion of «military crime» is based on the general concept of «crime», is derived from it, therefore, having common signs of a crime, military crimes have their own specific features that distinguish them from other «non-military» crimes.
The public danger of war crimes is characterized by high-ranking categories - military security of the state: a) the state of combat capability of the Armed Forces of Ukraine and other military formations; b) the ability to perform the task posed by the state; c) the protection of the country from possible military aggression. Any war crime undermines the combat capability of military units, which, in consequence, causes significant damage to it and, eventually, military security of the state.
Keywords: military offense; composition of military offense; serviceman; qualification.
Hadiuwna do pedKomzii 10.08.2018 p.
